Трудовые депортации как важное средство советизации Закарпатской Украины (1944-1946) | Русин. 2015. № 1 (39).

Трудовые депортации как важное средство советизации Закарпатской Украины (1944-1946)

В статье рассматриваются политические репрессии советского тоталитарного режима на Закарпатской Украине в 1944-1946 гг. Работа базируется на материалах областного ведомственного архива Службы безопасности Украины, в которых содержатся данные о трудовых депортациях представителей национальных меньшинств. Автор концентрирует внимание на проблеме массовых чисток по этническому признаку. В работе показан механизм незаконных действий, направленных на увеличение контингента дешевой рабочей силы из Закарпатья в отдаленные регионы СССР.

Labor expulsion an important means of sovietization transcarpathian Ukraine (1944-1946).pdf Усупереч радянсько-чехословацьких угодах, укладених у рамках антигiтлерiвськоТ коалщм, СРСР наприкшщ 1944 - першш половит 1945 р. провiв радятзацт Закарпаття, що де-юре належало Че-хословаччиш. Полгтичш репресп були важливим шструментом те! радянiзацiТ. Серед репресованих на Закарпатп значну частину скла-дали труо^ депортацiТ, спрямованi на деморалiзацiю та нищення нацiональних меншин Закарпаття. Важливо вiдзначити, що радянськ полiтичнi репресiТ щодо нацю-нальних меншин Закарпаття, особливо угорав та шмщв, вивчалися дуже iнтенсивно. Серед помгтних назвемо працi Юрiя Дупки (Дупка 2006), Олексiя Корсуна (Дупка 1996), Шандора Горвата (Dupka 2 1996). У них, зокрема, мктяться сюжети про оаб, якi перебували в трудових таборах. Проте основна увага зосереджена на Свалявському таборк У збiрнику «Закарпатськ угорцi i нiмцi: iнтернування та депортацiйнi процеси. 1944-1955 рр.» зiбрано чимало документв про масштаби, долю репресованих громадян, Тх реабштацт (Закарпатськi угорцi 2012). Джерельною основою пропонованого доЫдження служать спра-ви засуджених угорцiв i ымщв, що зберiгаються в архiвi управлшня Служби безпеки УкраТни в Закарпатський област (м. Ужгород). Часто в справах вщсутш вiдомостi про звтьнення засуджених з таборiв та Тхню подальшу долю. Метою дослiдження е з'ясування особливостей полгтичних репресiй 1944-1946 рр., спрямован проти нацiональних меншин Закарпаття, розкриття причин репресивноТ пол^ики радянського керiвництва щодо угорцiв i нiмцiв Закарпаття в пiслявоенний перюд. Новизною проробленоТ нами працi е введення в науковий об^ значноТ кiлькостi кримiнальних справ, з допомогою яких можна вщобразити загальне та особливе пщ час трудових депортацш на Закарпаттi. Актуальнiсть проблематики Грунтуеться на тому, що в кторюграфп залишаються маловщомими регiональнi аспекти утвердження то-талiтарного режиму пiсля приходу радянських вшськ на Закарпаття в жовтш 1944 р. Передусiм радянська влада почала масову зачистку угорського i шмецького населення краю. Угорт та нiмцi Закарпаття зазнали репресш за етнiчною ознакою, що тривали протягом цтого пiслявоенного десятилiття. Особливе мкце в кторп полгтичних репресiй на тслявоенному Закарпаттi належить Свалявському табору вшськовополонених та iнтернованих, що функцiонував до липня 1945 р. Ьолящя шмщв - «вшськовозобов'язаних» розпочалася 18 листопада 1944 р., практично через мкяць тсля вступу радянських вiйськ у край. ^сля перевiрки населених пунктв ЗакарпатськоТ УкраТни станом на 5 грудня 1944 р. виявили 4 355 шмщв. Тодi ж до табору в Свалявi вщ-правили 292 ымщв у вiцi вщ 18 до 50 рокiв (Закарпатськ угорцi 2012: 58-59). Нiхто з них не переховувався, вони добровольно з'явились на промiжнi збiрнi пункти, не виявили спроб при конвоюванн до Сваляви (Дупка 1 1996: 47). За даними докуменпв, що збереглися в спещальних архiвах, багато iнтернованих у таборах помирали вщ епiдемiй i хвороб. З розповщей Юрiя Лакатоша дiзнаемося про Свалявський табiр багато жахливих речей. Вш розповiдав, що щоденно з табору вивозилися вози трутв i ув'язненим здавалося, що можливо не вс померли, а е ще там живi (Андрiйчук 1990: 2). Числены донесення i накази з цього питання розкривають жалюгщ-не становище затриманих та iзольованих. Зокрема, начальник НКВС у справах вшськовополонених та штернованих при начальниковi тилу 4-го УкраТнського фронту, який безпосередньо вщповщав за оргашза-цiю таборiв НКВС в смузi 4-го УкраТнського фронту та його тилу, мав откуватися Тхым матерiально-технiчним та медичним забезпеченням i взагалi функцiонуванням ваеТ табiрноТ системи (Довганич 2008: 187). У його доповщях i донесеннях керiвникам НКВС зустрiчаеться велика кшьюсть фактiв та подробиць жахливого утримання в'язнiв у таборах. В той же час його пiдлеглi привласнювали продукти, ям належало видавати ув'язненим i жорстоким ставленням до нещасних сприяли Тхнш масовiй загибелi. У Свалявському таборi зафiксовано надвисока смертысть внаслiдок холоду i голодувань. Так, протягом 19 грудня 1944 р. при перевезены поТздом вщ Сваляви до м. Самбiр померло 4 % штернованих, а саме 24 iз 610 оаб (Годьмаш 2008: 426). Табiр у Свалявi функцюнував до липня 1945 р. Псля закiнчення вiйни полонених перевели в iншi табори. За свое недовге кнування Свалявський табiр увiйшов в життя штернованих угорав i ымщв як одне з найжахливiших мкць свого перебування. Сотнi тисяч угорав i нiмцiв було зiбрано в цьому таборi для вiдправлення на каторжш роботи по вiдновленню тсля вшни краТни. На мiсцi трапчноТ загибелi у 1944 р. тисяч безневинних людей Свалявського збiрного пункту вщкрито Меморiальний парк. 22 грудня 1944 р. на основi розпорядження вiйськовоТ ради фронту Народна Рада ЗакарпатськоТ УкраТни видала свш циркуляр «Про мо-бЫзацш населення ымецькоТ нацюнальносп i робiтникiв як тягловоТ сили на вивозку дерева». Циркуляр пропонував мобшзованим взяти з собою засоби харчування на 15 дшв дороги i з'являтися на збiрнi пункти (Малець 1999: 101). Найбтьше Тх направили у робгтничий батальйон на коксохiмiчний комбiнат мiста Нова Горлiвка (Донбас). ^м цього, обов'язково треба сказати про внесення часткових змш до наказу НКВС №0016 вщ 11 ачня 1945 р., в якому прямо наказувалося проводити у визволених районах чемстсьм операцп -арештовувати терористичну i шпигунську агентуру, шмщв, учасникiв органiзацiй i груп, ям залишалися в тилу, активних члешв фашистсь-ких партiй, керiвникiв i працiвникiв газет, журналiв й шших видань (Довганич 2008: 188). Особливий штерес у карних органiв СРСР викликали активы учас-ники поличного i нацiонально-культурного життя Закарпаття. Зо-крема, в селi Паланок Мукачiвського району радянськi слiдчi виявили чималу групу члеыв нiмецькоТ громадськоТ оргашзацп «Фольксбунд». Ряд пiдсудних стверджували, що вступили у «Фольксбунд» через не-обхщшсть дорогого лiкування, яке ця сптка надавала безкоштовно в Ымеччиш (АУСБУ 15: 26). Так було засуджено !вана Геннела. Вiн входив в оргашзацп «Фольксбунд» та «Собот чопот» з 1939 р. i за свою дiяльнiсть отримував грошову допомогу (АУСБУ 15: 21). Пщсуд-ний стверджував, що вступ у партю був необхщшстю для дорогого лкування, яке партiя надавала безкоштовно в Ымеччиш. Звичайно простi селяни, в яких не було зайвих кошлв, вступали в партп для того, щоб вилiкуватися. Та радянський суд на це не зважав i !вана Геннела було засуджено 30 червня 1945 р. на 3 роки ВТТ (АУСБУ 15: 28-28 зв.). Так, за вступ ще в лютому 1941 р. в партт «Фольксбунд» в с. Паланок Мукачiвського району був засуджений шмець Йосиф Гензел (АУСБУ 7: 8). За злочини, ям в часи угорськоТ окупацп були патрютич-шстю, тобто вщвщування зборiв партiТ та розмови на них спрямоваш проти Радянського Союзу та комуыспв, його i було затримано (АУСБУ 7: 17, 19). Вирок суду 26 липня 1945 р. засудив Йосифа Гензела на 1 рк таборiв (АУСБУ 7: 39). Не зрозумтим е засудження жителя с. Пщгород Мукачiвського району Лоршца Штрауса. Радянськi слiдчi звинуватили його в шпигунствк Але в роки окупацп вш сидiв в таборi угорського режиму, а комуш-стам взагалi радив втiкати вщ угорських жандармiв та iнколи нав^ь попереджав про рейди (АУСБУ 20: 52). Також з приходом радянських вшськ вш дав згоду начальнику полщп м. Мукачево спiвробiтництва, в якосп секретного агента видавати шм^в, якi переховувалися (АУСБУ 20: 17, 21-22, 34). 27 грудня 1945 р. Спе^альний суд ЗакарпатськоТ УкраТни засудив Лорiнца Штрауса до 20 ромв таборiв (АУСБУ 20: 70-70 зв.). Чому радянське керiвництво так вчинило зi своТм донощиком не зрозумiло: чи недовiряло, чи просто пiд засудження потрапляли всi, хто був шмецькоТ нацiональностi без винятку. Семеро жителiв села Пузнякiвцi Мукачiвського району (Анна Кнавс, Марiя Потерлик, Людвiг Шнайпер, Iван Сташко, Йосиф Потерлик, Федор Пенцештадлер, Пейда Сташко) стверджували, що вступили в «Фольксбунд» лише з тоТ причини, що там видавали гуманггарну допомогу - одяг i продукти харчування (АУСБУ 8: 11, 21, 27-30, 44-45, 248-249). 16 жовтня 1945 р. Спещальний суд ЗакарпатськоТ УкраТни оголосив Тм суворий вирок - вщ 5 до 8 ромв таборiв. Радянська влада розгорнула на Закарпатт широку репресивну дiяльнiсть проти видавцiв i редакторiв угорськоТ перiодики. Так, 15 листопада 1944 р. було затримано видавця крайовоТ газети «Карпат прадо» Стефана Шишка, якого звинуватили в друкуванн статей проти Радянського Союзу та 1 ачня 1945 р. вщправили у табiр (АУСБУ 3: 54). В архiвно-кримiнальнiй справi не мктиться жодних вiдомостей про його подальшу долю. За схожими звинуваченнями було затримано i редактора профа-шистськоТ газети «Недiля» Андрiя Кутлана, що виходила в м. Ужгород (АУСБУ 2: 34). Постановою начальника 4-го вщдту УкраТнського фронту СМЕРШ вщ 2 сiчня 1945 р. кримшальна справа Андрiя Кутлана була припинена, i його без заслання направили в спецiальний табiр НКВД. Щодо його протиправноТ дiяльностi, треба зауважити, шяких доказiв не було знайдено, а щодо його подальшоТ долi - то вона невщома, як i видавця мукачiвськоТ газети «Карпат прадо» Стефана Шишка. Радянськими слщчими також було затримано чимало оаб з с. Бар-бово Мукачiвського району, якi входили до оргашзацп «Фольксбунд» та нiмецькоТ партп «Генлайн». Один iз затриманих, Михайло !дер, стверджував, що, не маючи засобiв для iснування на Закарпатт, вiн змушений був виТхати в Будапешт в пошуках роботи в 1941 р., але Тх було направлено на службу в армп (АУСБУ 1: 21-22). Ще одного з затриманих, Мартша Тадлера, звинувачували в тому, що вiв агггащю проти збору хлiба для держави в 1945 р., тобто для Радянського Союзу (АУСБУ 1: 102-103, 105, 110). Засуджено Михайла !дера та !вана Ростера на 20 ромв, !вана Кушшра - на 15 ромв, Йосифа Тадлера - на 10 ромв, а Йосифа Шина та Мартша Тадлера - на 5 ромв таборiв (АУСБУ 1: 270-271). Злочини, ям приписували ув'язненим, ыяк не можна пояснити такими термшами ув'язнення. На ям тодi в 1945 р. радянськ суддi спиралися закони i Кримшальы кодекси, якщо жоден не передбачав засудження в 20 ромв, хоча слщч^ якi вели справи добряче приписували анти-радянськi д1Т для своТх пiдсудних. Низку представнимв шмецькоТ меншини Закарпаття було звину-вачено в тому, що в 1944 р. вони боролися проти ЧервоноТ армп та готували кадри для пщроздЫв СС протягом 1940-1942 рр. (АУСБУ 12: 11-12, 18, 21-22, 46, 68, 71, 73, 76, 100-100 зв.). Засуджеш твердили, що в 1944 р. на Закарпатп вах призовнимв шмецькоТ нацю-нальност через примусову мобшзацт забирали в шмецьм вшська. Так, слiдчими було затримано групу молодиюв з с. Нижня Грабовиця Матвiя Вайгера, Матея Гридя та !вана Марко, яких засудили 10 жовтня 1945 р. до 20 ромв таборiв. З м. Сваляви було засуджено також русина за нацюнальшстю Василя Камтя. Xоча в архiвно-кримiнальнiй справi слiдчими на-голошуеться, що мама арештованого була шмкою. Тобто ми ще раз бачимо, що шла вшна не проти тих, хто виступав проти радянського режиму, а йшло планомiрне винищення i вивезення з Закарпаття вах нацюнальних меншин - зокрема угорав i нiмцiв. Звинуватили Василя Камтя до приналежносп профашистськоТ партп, в яку вiн вступив, щоб вщвщувати урочистi заходи, якi вони влаштовували (АУСБУ 16: 11-12). Невщомою тсля вiдправлення в спецiальний табiр НКВД СРСР за-лишаеться i доля жителя с. Порошково Перечинського району Миколи Штефицького. Пiдсудний працював писарем нотарського уряду за часи угорськоТ окупацп (АУСБУ 4: 11). Незважаючи на його свщчення, що не мав жодних зв'язмв з угорськими жандармами, слщство не припинялося. 25 ачня 1945 р. було виршено справу вiдправити на дорозслщування, у зв'язку з тим, що вах свщмв, якi нiбито знали про його антирадянську дiяльнiсть було забрано в армт. Справу проти Миколи Штефицького було виршено призупинити, а його вщправити в табiр НКВД (АУСБУ 4: 54-54 зв.). А ось свщчень i даних про те, що чи вщбулося дорозслщування i що трапилося з Миколою Штефицьким в подальшому невщомо. За схожим сценарiем зник i Федiр Нодь з м. Перечин. Так, 16 ачня 1945 р. його заарештовують СМЕРШ 4-го УкраТнського фронту за причетшсть до угорськоТ контррозвщки (АУСБУ 5: 33). А вже через 4 дш, 20 ачня, виходить постанова про припинення проти нього справи, але Федора Нодь вщправляють до табору НКВД (АУСБУ 5: 38). ^сля чого його слщи зникають, i навпъ при переглядi справи в 1991 р. пщ час його реабштацп не було знайдено жодних слщв чи записiв про Федора Нодь. До причетносп дiяльностi нiмецьких партш «Нiлош-Керестеш» та «Тейлен партiя» на Закарпатп радянсьм слiдчi затримали жителiв с. Ставне Великоберезнянського району !вана Фрейлiха, Олексiя Фрейлiха, Михайла Фрейлiха, Федора Нейгибауера та Юрiя Степу. У Федора Нейгибауера при обшуц в нього вдома була знайдена також книга Птлера «Mein Kampf» (АУСБУ 19: 124-125, 129-130). 15 ачня 1946 р. суд засудив Федора Нейгибауера на 8 ромв, Олекая та 1вана Фрейлiха - по 4 роки кожному, Михайла Фрейлiха - на 2 роки таборiв (АУСБУ 19: 282-283). Виправдано було лише Юрiя Степу i звiльнено в залi суду за недостатнiстю свiдчень проти нього. Чималу кшьюсть нiмцiв засудили до найвищоТ мiри покарання -розстрту. Так, 10 травня 1945 р. розстртяли Матяша Ергата, що проживав у м. Свалява та за нацюнальшстю був поляком. Йому шкримшували те, що за вмовляннями жшки-шмки вступив у «Фольксбунд», де перебував ам мiсяцiв (АУСБУ 17: 6-8, 23-23). Так само розстртяли ще амох закарпатських нiмцiв: Йосифа Шнелцера (АУСБУ 11: 36), Августина Товбиша (АУСБУ 10: 33), 1вана Полончака (АУСБУ 13: 44), Андрiя Прибоя (АУСБУ 18: 45) з м. Сваляви, Олексан-дра Штефанського (АУСБУ 9: 48) та Йосифа Пiллера (АУСБУ 6: 48) з с. Павшино, Йосифа Франца (АУСБУ 14: 63) з с. Велике Яблунево Мукачiвського району. 15 ачня 1946 р. видано розпорядження НКВС Радянського Союзу № 1034, на основi якого в Сибiр, переважно в Тюменську область, було виселено 1969 закарпатських ымщв, ям начебто найбтьше скомпрометували себе в перюд шмецько-угорськоТ окупаци (Ма-лець 2006: 57-58). У доповщнш записцi Закарпатського обласного управлшня внутрiшнiх справ вщ 26 липня 1947 р. повщомляеться, що в межах ЗакарпатськоТ област проживало тодi 1 079 шмецьких сiмей. Загалом це 3 51 оаб, з них чоловiкiв - 1 089, жшок - 1 272, дгтей до 16 рокiв - 1 170 (ДАЗО 1: 29, 32). Потрiбно вiдзнaчити також долю заробгтчан, яких було направлено сюди для побудови жител, ще за чаав угорського режиму. Так, Народна Рада ЗакарпатськоТ УкраТни 15 ачня 1945 р. прийняла ршення про виселення з краю так званих «сейшельських дорожшх робгшимв», яких завезли угорськ окупaцiйнi влaстi для побудови житла для угорських переселенщв (Малець 2001: 117-135). А 4 серпня 1945 р. НРЗУ видало постанови про виселення шмщв (ДАЗО 2: 1) та угорщв (ДАЗО 2: 2). 1хне виселення мало проходити протягом серпня 1945 р. З собою депортован мали право брати лише дрiбнi побут^ речi та хaрчi на два тижш. Зaкaрпaтськi нiмцi та угорцi повсюдно в радянську пору почува-лися iзгоями, незалежними до ворожоТ наци. Тому певна частина у паспортах записувались украТнцями, словаками, угорцями. Проaнaлiз-увавши aрхiвнi справи засуджених, можна побачити певну тенденщю фабрикування справ радянськими слщчими проти нaцiонaльних меншин Закарпаття. Так, Тх всiх звинувачували до приналежносп тоТ чи шшоТ пол^ичноТ партп; в участ у боях проти ЧервоноТ армiТ, а пiд час допилв неодноразово зустрiчаються питання, що стосуються ТхньоТ етнiчноТ приналежностi та родичiв за кордоном. Тобто слiдчi йшли за певним сценарiем, за яким засуджували i депортували на-селення Закарпаття. Загальне число репресованих у 1944-1946 рр. на Закарпатт угорщв i шмщв становить майже 30 тисяч, з яких у таборах загину-ло близько третини. Радянська влада дiяла за чгтким планом, який передбачав приборкання нацюнально-полгтичних i нацюнально-культурних прагнень нацюнальних меншин.

Ключевые слова

labor deportation, germans, hungarians, jews, Soviet investigative authorities, rehabilitation, repression, трудовые депортации, Transcarpathia, венгры, немцы, евреи, советские следственные органы, реабилитация, Закарпатье, репрессии

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Гордийчук Сергей ОлеговичУжгородский национальный университет (Украина)соискатель кафедры истории Украиныgaga1301@mai1
Всего: 1

Ссылки

Dupka G., Horvát S. A Magyar forradalom ės szabadságharc hatása kárpátalján (Ukrajnában) // Magyar’56: hatások a Kárpát-medencében. Kötet 1. Budapest, 1996. С. 255-263.
Малець О. Етнокультурні та етнополітичні процеси у німців Закарпаття в 40-х - 80-х рр. ХХ ст. // Збірник наукових статей викладачів кафедри суспільних дисциплін. Ужгород, 2006. Вип. 1. С. 57-58.
Малець О. Етнополітичні і етнокультурні процеси в українців Закарпаття в період совєтської «українізації» і утворення комуністичного тоталітаризму (липень 1945 - 1950 рр.) // Carpatika - Карпатика. Ужгород, 2001. Вип. 9. С. 117-135.
Закарпатські угорці і німці: інтернування та депортаційні процеси. 1944-1955 рр. Збірник архівних документів і матеріалів. Ужгород: Карпати, 2012. 780 с.
ДАЗО. Ф. Р-14. Президія Народної Ради Закарпатської України 18 жовтня 1944 - 28 січня 1946 рр. Оп. 1. Од. зб. 168. Постанова НРЗУ про виселення з території Закарпатської України німців і угорців, прибулих з німецько-угорськими військами під час окупації. 4 серпня 1945 р. 2 арк.
Малець О. Етнічний склад населення та етнічні процеси на Закарпатті (1945-1990 рр.) // Carpatika - Карпатика. Ужгород, 1999. Вип. 6. С. 94-119.
Довганич О. Так ламалися долі репресованих закарпатців: Сторінками обласного тому «Реабілітовані історією» / Післямова Миколи Олашина. Ужгород: Гражда, 2008. 292 с.
Дупка Ю., Корсун О. Закарпатський острів архіпелагу ГУЛАГ, або молитва складена за дротом // Крізь пекло ГУЛАГів: Документи, спогади, нариси / Упор. О. Довганича, Ю. Чорі. Ужгород, 1996. С. 47-48.
Дупка Ю. Сталінські депортації угорців // Україна - Угорщина: спільне, минуле та сьогодення. Матеріали міжнародної наукової конференції. Київ, 14-16 квітня 2005 р. Київ, 2006. С. 228-230.
Державний архів Закарпатської області (далее - ДАЗО). Ф. П. 3223. Партійний архів Закарпатського обкому Компартії України 1949-1991 рр. Оп. 1. Спр. 478. Информации партархива обкома партии Украины о знаменательных датах в жизни областной парторганизации в 1950 г. о составе документов по вопросу перевода членов КПЗУ в ВКП (б), депортации граждан немецкой национальности, переселения в Закарпатскую область из восточных областей СССР и др. Январь-декабрь 1950 г. 79 арк.
АУСБУ. Спр. С-5896 (Штраус Л.). 81 арк.
Годьмаш П., Годьмаш С. История республики Подкарпатская Русь. Ужгород: Патент, 2008. 560 с.
АУСБУ. Спр. С-5726 (Прибой А.). 45 арк.
АУСБУ. Спр. С-5891 (Фрейліх І., Фрейліх М. та ін., всього 5 чол.). 293 арк.
АУСБУ. Спр. С-5524 (Кампій В.). 46 арк.
АУСБУ. Спр. С-5633 (Ергат М.). 36 арк.
АУСБУ. Спр. С-5498 (Геннел І.). 34 арк.
АУСБУ. Спр. С-5449 (Франц Й.). 63 арк.
АУСБУ. Спр. С-5273 (Штефанський О.). 48 арк.
АУСБУ. СпрС-5416 (Полончак І.). 44 арк.
АУСБУ. Спр. С-5334 (Товбиш А.). 33 арк.
АУСБУ. Спр. С-5343 (Шнелцер Й.). 36 арк.
АУСБУ. Спр. С-5413 (Вайгер М., Гридя М., Марко І.). 111 арк.
АУСБУ. Спр. С-1836 (Шишко С.). 56 арк.
АУСБУ. Спр. С-1838 (Штефицький М.). 65 арк.
АУСБУ. Спр. С-1845 (Нодь Ф.). 40 арк.
АУСБУ. Спр. С-5008 (Піллер Й.). 48 арк.
АУСБУ. Спр. С-5009 (Гензел Й.). 43 арк.
АУСБУ. Спр. С-5084 (Кнавс А., Потерлик М. та ін., всього 7 чол.). 259 арк.
АУСБУ. Спр. С-1831 (Кутлан А.). 47 арк.
Андрійчук І. Свалявський «Гулаг»: Гортаючи сторінки історії // Ленінський шлях. 1990. 18 жовтня. С. 2.
Архів УСБУ в Закарпатській області (далее - АУСБУ). Спр. С-286 (Кушнір І., Ідер М., Ростер І. та ін., всього 6 чол.). 318 арк.
 Трудовые депортации как важное средство советизации Закарпатской Украины (1944-1946) | Русин. 2015. № 1 (39).

Трудовые депортации как важное средство советизации Закарпатской Украины (1944-1946) | Русин. 2015. № 1 (39).