Богословское образование православного духовенства на Закарпатье (1910-1938 гг.) | Русин. 2016. № 1 (43). DOI: 10.17223/18572685/43/10

Богословское образование православного духовенства на Закарпатье (1910-1938 гг.)

В статье рассмотрен образовательный уровень православного духовенства на Закарпатье. Автор отмечает, что кандидаты на священство получали образование в Сербии, России, США, на местных пастырских курсах. Управляющие архиереи безуспешно пытались открыть духовную семинарию на Закарпатье.

Theological education orthodox clergy in Transcarpathia (1910-1938 years).pdf Православна церква на Закарпатт! розвивалася в важких пол1-тичних умовах. На початку ХХ ст. населення почало масово зали-шати греко-католицьку церкву, поривати з ун1ею i повертатися до «старо! в1ри» - православ'я. Незважаючи на те, що ун1я з Римом була запроваджена ще у 1646 р., значна частина Закарпаття довгий час залишалася православною. М1цн1 позиц!! православна церква мала на Мараморощин!, де до 1754 р. проживав православний епископ, а п1зн1ше священики отримували рукоположення в1д православних румунських та молдавських владик. У документах греко-католицько! кап1тули в Ужгород! зустр1чаються документи, що вже у 1901-1905 рр. в окремих селах Березького, Уго-чанського та Марамороського ком1тат1в спостер1гаеться православний рух (ДАЗО 8: 1-1 зв.; ДАЗО 9: 2-4 зв.; ДАЗО 10: 1). Уряд та кер1вництво Мукач1вськоТ греко-католицько! епарх!! вбачали в православ'! загрозу своему 1снуванню, намагалися надати йому пол1тичне забарвлення. На 1н1ц1йованих судових процесах проти православних в 1905-1904 та 1915-1914 рр. !х звинуватили у пол1тичн1 робот! на царську Рос!ю з метою в!д!рвати територ!!, населен! русинами за Карпатами в!д Угорщини (Суляк 2009: 96-119; Данилец 2014а: 249-269; Данилец Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 147 2014b: 9-21; Данилец 2014c: 110-122). Пересл1дування в1рник1в, побо1 та страти не припинили православний рух. П1сля розпаду Австро-Угорщини к1льк1сть православних громад почало невпинно зростати. Якщо в 1880 р. в чотирьох ком1татах (Берег, Унг, Угоча та Мараморош) проживало 180 православних, то станом на 1 лютого 1921 р. 1х к1льк1сть зб1льшилася до 60 986 чол. (Statisticky 1928: XV). Для пор1вняння: римо-католик1в було 54 985 чол., греко-католик1в -32 9519, евангел1ст1в - 61 986, 1удеТв - 95 008, 1нш1 - 4 552 чол. (Karpatalja 2000: 29). Переписи 1930 та 1941 рр. ф1ксують наступ-ну к1льк1сть православних: 118 284 чол. та в1дпов1дно 125 300 чол. (Karpatalja 2000: 32, 35). Хоча к1льк1сть в1рник1в зростала, але православного духовенства не вистачало. Отримання в1дпов1дноТ богословськоТ осв1ти стало одн1ею з найб1льш нагальних потреб православно! церкви на Закарпатт! в 1 пол. ХХ ст. В Австро-Угорщин! з 1710 р. 1снувала автокефальна Кар-ловацька митропол1я Сербсько! православно! церкви. А тому саме в1д серб1в православн! русини намагалися отримати перших священик1в (Данилець 2012: 42). На той час сербськ! арх1ере! не змогли надати пастир1в. Реальну допомогу зд1йснила Руська православна церква та два арх1ере! - арх1епископи Антон1й (Храповицький) та £влог1й (Ге-орг1евський). За !х сприяння до Свято-Онуфр1!вського Яблочинського монастиря на Холмщин! в 1910 р. було прийнято Олександра Кабалюка (преп. Олекс1й Капаторуський) (Центральний: 150; Данилець 2009: 63). В1домий церковний 1сторик арх1мандрит Васил1й (Прон1н) у сво!й робот!, що присвячена 1стор1! церкви Закарпатт!, писав: «Онуфриев-ский монастырь стал рассадником православного духовенства для Закарпатья, и поэтому на долю монашества выпала столь видная роль в православном движении. После подготовки их рукополагали, снабжали необходимой церковной утварью и направляли в села, где было заметно православное движение» (Василий (Пронин) 2005: 443). З ц!ею думкою погоджуеться й польський досл!дник Роман Дубец: «Яблочинський монастир був в той час першою школою православного духовенства на Закарпатт!» (Дубец 1999: 92). Оп!ку над вихованцями було доручено настоятелю - арх!мандриту Серафиму (Остроумову) (Валуев 2000: 43; Харкевич; Власов 2005: 10) та !еромонаху Серг!ю (Корольову) (Архиепископ 1953: 9-11; Васнецов 1953: 4-6; Никитин 1983: 15-19; Журавская 2009: 27-34). Останн!й був зав!дувачем школою псаломщик!в. Також при монастир д!яла дяк!вська, с!льськогосподарська, рем!снича, церковно-учительська, чернечо-м!с!йна школи. У 1914 р. в ус!х цих школах навчалося 431 учн!в (Дубец 1999: 91). Закарпатц! вивчали в Яблочин! Святе Письмо, л!тург!ку, Тип!кон та !нш! богословськ! предмети. fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 148 Преп. Олекс1й (Кабалюк) згадував про свое навчання в чернеч1й школ!: «Стал на послушание. Первое послушание печь - просфоры и хлеб. Приставили иер. Алексия, академика (т. е. окончившего одну из духовных академий), который занимался со мной, и иер. Стафана Твердинского, и тот занимался (т. е. с новопостриженным). Литургика, Св. Писание, история церкви - подготовляли. Хорошо проповедь гово-рили_ Пришлось трудновато с ударением. Дали мне читать Апостола, а все убегали из церкви. "Кто-то? - говорят, - будто болгарин". Архимандрит хорошо читал. Говорит: - Учите по ударению читать. Верую по ударению. Послушание нес аж до перед Успения» (Рассказ 2009: 470). 25 березня l9l0 р. нам1сник монастиря арх1мандрит Серафим постриг Олександра в чернецтво з нареченням йому 1мен1 Олекс1я на честь Олекс1я, чолов1ка Божого (Данилець 2013: б2). П1сля постригу Кабалюк повернувся у р1дний край, а п1сля Пасхи l9l0 р. знову при-був до Яблочинського монастиря та почав готуватися до прийняття священства. 11 липня 1910 р. в1дбулося рукоположення о. Олекс1я в 1еродиякони, а 15 серпня, в день Усп1ння БожоТ Матер!, - в 1еромонахи високопреосвященним £влог1ем, арх1епископом Холмським (Арх1в 5: 1). Повернувшись на Закарпаття, о. Олекс1й став л1дером православного руху, був засуджений на Мараморош-Сиготському процес! 1915-1914 рр. до чотирьох з половиною рок1в в'язниц!. На заклик Кабалюка в 1911-1912 рр. до Яблочинського монастиря поТхало 15 юнак1в 1з Закарпаття. Серед них Василь Вакаров, Василь Кем1нь, Михайло Мачка, Андр1й Хвуст, Микола Галас, Георг1й Плиска, Попович. Василь Бовд1й. П1сля трьох р1чного навчання б1льш1сть випускник1в були рукоположен! в сан священик1в. 16 листопада 1915 р. В. Вакаров, В. Кем1нь та В. Бровд1й були пострижен! в чернецтво з 1менами Амф1лох1й, Матфей та Серафим. У тому ж м1сяц1 арх1епископ £влог1й висвятив Тх в сан 1еродиякона. У березн! 1914 р. молод! !еродиякони були направлен! в розпорядження кон-стантинопольського патр!арха Германа. З його благословення ректор Халк!донськоТ духовноТ сем!нар!Т митрополит Герман рукопожив Тх у !еромонахи. Ченц!в-м!с!онер!в направили на батьк!вщину, де священик!в заарештували ! засудили до р!зних терм!н!в. П!зн!ше в'язн!в в!дправлено на фронт. 1еромонах Серафим (Бровд!й) з в!йни не повернувся (Арх!в 5: 2-5). 1нформац!ю про навчання закарпатц!в у Яблочинському монас-тир! знаходимо у спогадах арх!епископа £влог!я (Георг!евського): «На его (Кабалюка. - Ю.Д.) призыв стали откликаться его земляки; некоторых из них он присылал в Яблочинский монастырь, где они и приготовлялись, по его примеру, к деятельности пионеров православия в Карпатской Руси. Иеромонах Стефан шутя называл их Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 149 "камергерами", потому что они приехали в белом одеянии; это были кроткие, серьезные люди красивой внешности; монахи из них вышли примерные» (Евлогий 1994: 235). Маемо iнформацiю, що Георгiй Плиска та Михайло Мачка були вiд-правленi з початком вiйни для продовження навчання до ВолинськоТ духовно! семiнарiТ. 50 березня 1919 р. епископ Острозький, вiкарiй ВолинськоТ епархiТ Аверкiй (Кедров) рукоположив Г. Плиску у сан священика (ДАЗО 5: 51). З Свято-ОнуфрiТвським монастирем також пов'язанi долi прот. 1оанна 1лечка та iеромонаха Досифея (Поповича). Отець I. 1лечко - уродженець с. Костяшин (нинi Люблiнське воеводство, Польща). При монастирi навчався в школi псаломщикiв, а 15 травня 1911 р. рукоположений в сан диякона. 14 травня 1911 р. епископом Холмським £влогiем (ГеоргiТвським) рукоположений в сан священика (ДАЗО 2: 60). У 1920 р. з дозволу чехословацькоТ влади переселився у с. Великi Лучки Мукачiвського округу (ДАЗО 2: 18). 1еромонах Досифей (Попович) в 1920-1950 рр. служив на багатьох приходах ПiдкарпатськоТ Русi, але згодом перебрався до РумунiТ. Уродженець с. Шандрово (нинi Олександрiвка) Хустського району Микола Церковник, потрапивши до росiйського полону, зумiв закiн-чити трирiчнi пастирськi курси в Уфi. За сприяння епископа Андрiя (Ухтомського) Миколу звiльнили з табору та прийняли до Свято-Успен-ського монастиря. У 1918 р. юнака постригли в чернецтво з iменем Боголiп. 21 жовтня 1918 р. епископом Андрiем рукоположений у сан iеродиякона, а 17 травня 1920 р. - в сан iеромонаха (ДАЗО 12: 71). Пiсля розпаду Австро-Угорщини Закарпаття було включено до Чехословаччини пiд назвою Пiдкарпатська Русь. У краТнi всi конфесiТ мали рiвнi права, держава надавала фiнансову пiдтримку вiрникам. Православне населення отримало можливiсть створити епархiальну структуру, впорядкувати приходи та заснувати монастирi. У 1921 р. епископ Нiшський Досифей (Васич) заснував на Пiдкарпатськiй Русi сербську юрисдикцiю, створивши Карпаторуську автономну право-славну церкву. У 1951 р. ТТ реорганiзовано в Мукачiвсько-Пряшiвську православну епархiю з постiйним архiереем. У складi СПЦ право-славнi Закарпаття перебували до 1945 р., коли перейшли до РПЦ (Пребывание 1945: 20). 4 березня 1925 р. константинопольський патрiарх Мелетiй (Ме-таксакис) висвятив архiмандрита Савватiя (Врабеца) в епископи з титулом «архiепископ Празький i всiеТ Чехословаччини» (ДАЗО 1a: 12). 6 березня 1925 р. було видано томос, який затвердив вище висвячен-ня та започаткував роздiлення мiж православними на Пiдкарпатськiй Русi (Грамата 1925: 84-85). З того часу в краТ дiяли двi юрисдикцiТ, якi конкурували та ворогували мiж собою. fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 150 Обидвi православнi юрисдикцi^ розгорнули активну роботу по створенню нових приходiв та чернечих громад. Вони зiштовхнулися з проблемою вiдсутностi духовенства, так як на початок 1921 р. на територi^ всього Пiдкарпаття налiчувалося всього кiлька священикiв. Вирiшення цього складного питання вiдбувалося кiлькома шляхами. Мукачiвсько-пряшiвськi владики та Тх попередники-делегати вiд-правляли кандидатiв на висвячення до навчальних закладiв СербiТ. Крiм того, на територiТ eпархiТ в 1920-1930 рр. було органiзовано пастирсько-богословськi курси. Празький архieпископ Савватiй заснував богословську школу в Буштинi на Тячiвщинi. Також обидвi сторони активно залучали духовенство, що опинилося в кордонах Чехословаччини внаслiдок емiграцiТ. Зупинимося поки на першiй групi духовенства, що навчалося в СербiТ. У спогадах митрополита Йосифа (Цвieвича), котрий також був делегатом на Пiдкарпатськiй Русi, знаходимо свiдчення, що протягом всього iсторичного перiоду в сербських богословських закладах навчалося 40-50 студентiв-карпаторосiв (Митрополит 2008: 244). Дослiдник С. Антонieвич стверджуе, що в 1938 р. у Королiвствi Югос-лавiя богослов'я студiювало 29 юнакiв з Мукачiвсько-ПряшiвськоТ епархiТ (Антони]евиЬ 2012: 139). Мусимо визнати, що джерел з цього питання дiйсно не вистачае. У фондах ДАЗО нами виявлено цiкавий документ вiд 10 сiчня 1926 р., який мiстить детальну iнформацiю про всiх православних священикiв на Пiдкарпатськiй Русi. В окремiй графi подано вiдомостi про освiту священнослужителiв та монахiв. На той час в СербiТ здобуло освiту тiльки 7 священикiв, що вчилися в Бiтолi, Сремських Карловцях, Бел-градi, Раковiце, Нiшi (ДаЗО 3: 18-80). Додаткову iнформацiю про випускникiв сербських духовних закладiв знаходимо в православнiй перiодицi. У першому номерi офiцiйного видання Мукачiвсько-ПряшiвськоТ епархiТ «Православный карпаторусскiй вестникъ» за 1935 р. вказувалося, що епископ Дама-скин рукоположив в сан диякона та священика «дипломированного студента Православной битольской семинарии» £вгенiя Боршоша (ПКВ 1: 15). В окремiй рубрицi редакцiя зазначала, що православ-ний богословський факультет Белградського унiверситету закiнчили студенти-карпатороси Георгiй Станканинець, 1ван Бреза, семiнарiю в Бiтолi - ГавриТл Путраш, Петро Кернашевич, чернечу школу - ie-ромонах Вiталiй (ПКВ 1: 16). У 1936 р. архieрей рукоположив у сан священикiв випускникiв БiтольськоТ семiнарiТ Дмитра Симулика, Василя Попа, Петра Спишака (ПКВ 2: 14). Важливу iнформацiю про православних богословiв ми виявили в № 3-4 «Православного карпаторусского вестника» за 1936 р. Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 151 Редакц1я пов1домила, що в поточному роц! Б1тольську сем1нар1ю зак1нчило семеро закарпатц1в, а за останн! п'ять рок1в випускниками сербських духовних заклад1в стало 32 чол. (ПКВ 2: 17). «Мы не можем не заметить, что с их приездом во многом в епархии чувствуется лучше» (ПКВ 2: 17). У згаданому документ! в1д 10 с1чня 1926 р. заф1ксовано чимало пр1звищ священик1в, що прибули на П1дкарпатську Русь з р1зних частин Рос1йськоТ 1мпер1Т. Б1льш1сть 1з них мали богословську осв1ту, дехто зак1нчив св1тськ1 навчальн! заклади. Наприклад, о. Дмитро Владиков був випускником духовно! сем1нар1Т у Харков!, о. 1сидор Вздульський - Киев!, 1ером. Борис (Мидляк) - Тул1, о. Михайло Продан - Петербурз!, о. Петро Назаревський - Полтав!. Трое священик1в отримали осв1ту в США: о. 1ван Мрочк1вський, о. Дмитро Беляков, 1ером. Венедикт (Довбак) (ДАЗО 5: 18-80). Сл1д в1дзначити, що не вс! бажаюч! могли потрапити на навчання до Серб!!. Через це, правляч! владики, пер1одично влаштовували пас-тирсько-богословськ! курси в межах епарх!!. У жовтн! 192б - кв1тн1 1927 р. в прим1щенн1 Свято-Микола!вського чолов1чого монастир1в в с. 1за проходили богословськ! курси для православного духовенства (ДАЗО 4: 84). Слухач1в нал1чувалося 22 особи, вони проживали при монастир! або ж приходили на заняття з сво!х с1л. Лекц1! на курсах читав Рат1бор Тих1й (ДАЗО 4: 85). За розпорядженням епископа Серафима (1ванович) в1д 22 травня 1928 р. в епарх!! були в!дкрит! курси, на яких викладали професори Хустсько! державно! реально! г!мназ!! (Арх!в 1: 1). За короткотерм!нове функц!онування курс!в ■|х зак!нчили б!ля 20 священик!в. Розум!ючи, що в епарх!! не вистачае осв!ченого чернецтва ! духовенства, наступний арх!ерей - епископ Йосиф (Цв!евич) намагаеться домогтися дозволу на створення духовно! сем!нар!! в Мукачев!. 21 кв!тня 1951 р. в!н пише звернення до М!н!стерства шк!л ! народно! осв!ти в Праз! (Арх!в 2: 1). Але вона залишаеться поза увагою чехо-словацьких чиновник!в. Перший мукач!всько-пряш!вський епископ Дамаскин (Грдан!чка) для п!двищення осв!тнього р!вня православного духовенства влаш-товував при Свято-Микола!вському монастир! в с. 1за у 1955, 1955, 1957 рр. епарх!альн! курси для священик!в, залучаючи для викладання сербських богослов!в. У 1955 р. курси проходили знову при Свято-Ми-кола!вському монастир!. Слухачам читали лекц!! з наступних предме-т!в: 1) пастирське богослов'я; 2) гом!летика; 5) катех!зис з методикою; 4) л!тург!ка; 5) церковне право; 6) ведення метрик ! цив!льне законо-давство про укладення шлюб!в; 7) викривальне богослов'я; 8) !стор!я церкви; 9) !стор!я православ'я на Карпатськ!й Рус!; 10) г!г!ена ! перша 152 fP H/'eu niMl 2016, № 1 (43) допомога при нещасних випадках; 11) сад1вництво; 12) адм1н1страц1я i правила д1ловодства. П1сля зак1нчення лекц1й здобувач! складали 1спити. Ц1 курси мали велике значення для збагачення священик1в теоретичними i практичними знаннями (Курсы 1955: 4). Окр1м курс1в, владика Дамаскин орган1зовував так зван! духовн! вправи, що проводилися у 1933-1957 рр. по благочинних округах. «Православный карпаторусский вестник» в № 8 за 1937 р. розм1стив об’емну статтю п1д назвою «Собрание духовенства для духовных упражнений в Свято-Николаевском монастыре» (ПКВ 3: 14-16). Автор допису пов1домляв, що п1д час Великого посту при монастир! в с. 1за в1дбувалися «духовные собрания приходских священников и иеромонахов». Перед слухачами виступали правлячий арх1ерей 1еросхимонах Касс1ан (Корепанов), 1еромонах Аверк1й (Таушев) (ПкВ 3: 15). У 1933 р. М1н1стерство шк1л i народно! осв1ти ностриф1кувало богословськ! та цив1льн1 документи про отримання осв1ти в Серб!!, Болгар!!, Рос!! та 1н. Цей крок дав можлив1сть значн1й частин! духовенства викладати в народних школах Закон Божий та отримувати додаткову ф1нансову п1дтримку. Як вже вказувалося вище, арх1епископ Савват1й (Врабец) також ро-бив кроки по покращенню осв1тнього р1вня сво!х священик1в. В1домо, що п1сля призначення в1кар1ем епископа Вен1ам1на (Федченков) в Мукачев! було створено духовну школу. В анкетах к1лькох священи-к1в, яких висвятив Вен1ам1н, вказано, що вони пройшли 4-м1сячний богословський курс (ДАЗО 3: 34). Для п1дготовки кандидат1в на священик1в в с. Буштино Тяч1вського округу арх1епископ Савват1й заснував богословськ! курси. Дозв!л на !х в!дкриття дав шк!льний в!дд!л Цив!льного управл!ння П!дкарпатсько! Рус! (18 лютого 1923 р. за № 3015/923). Курси функц!онували до к!нця червня 1924 р. Кер!вником Приватно! православно! загальноосв!тньо! народно! школи для дорослих було призначено прото!ерея 1оанна Чернав!на (Окунцов 1967: 143, 294; Нивьер 2007: 537). Початково планувалося, що слухач! курс!в будуть здобувати знання в обсяз! чотирьох клас!в державних г!мназ!й, але ц! задуми залишилися незд!йсненими. Навчання проводилося зг!дно навчального плану шк!льного в!дд!лу за наступними предметами: Закон Божий, рос!й-ська мова, церковнослов’янська мова, !стор!я, географ!я, математика, малювання та кал!граф!я. Кр!м прот. Чернав!на, на курсах викладали ем!гранти Леон!д Лан!н та Феодос!й Дементьев. Процес навчання контролювався представником шк!льного в!дд!лу та державним шк!льним !нспектором в Тячев! (ДАЗО 6: 22). Перший наб!р слухач!в навчався з 18 лютого по 10 вересня 1923 р. Документи подало 37 вихованц!в, але лише 24 склали випускний !спит. Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 153 Одн! вибували, 1нш1 залишали курси за власним бажанням, деяких висвячували. Час навчання слухач1в залежав в1д зд1бностей: 1нколи висвячували на трет1й день навчання (ДАЗО 11: 4). Останн1й наб1р слухач1в склав 1спит в присутност! представника шк1льного в1дд1лу та державного шк1льного 1нспектора 28 червня 1924 р. п1сля зак1нчення трьохм1сячних курс1в 20 слухач1в були висвячен! на православних священик1в, ще два прийняли чернецтво (ДАЗО 6: 22). Анал1з документ1в дае п1дстави зробити висновок, що осв1тн1й р1вень православного духовенства на Закарпатт! у визначений у заголовку статт! пер1од був недостатн1м. В1дчувалася гостра потребу у в1дкритт1 духовно! школи на територ!! краю, але це питання не було вир1шено. Арх1ереТ обох юрисдикц!! намагалися вир1шувати проблему в1дсутност1 осв1чених священицьких кадр1в. Значна частина вих1дц1в 1з Закарпаття змогли отримати богословську осв1ту в духовних сем1-нар1ях Серб!!. Початок Друго! св1товоТ в1йни призупинив на певний час цей процес.

Ключевые слова

Seminary, the priest, education, courses, Bishop, Academy, семинария, священник, образование, курсы, епископ, академия

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Данилец Юрий ВасильевичУжгородский национальный университеткандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украиныjurijdanilec@rambler.ru
Всего: 1

Ссылки

Центральний державний історичний архів, м. Львів. Ф. 462. Український горожанський комітет, м. Львів. Оп. 1. Спр. 222.
Суляк С. Русинский и украинский вопрос накануне Первой мировой войны // Русин. 2009. № 2. С. 96-119.
Харкевич Я . Свято - Онуфриевский Яблочинский монастырь и священномученик Серафим (Остроумов). URL: h t t p : / / w w w. p r a v o s l a v i e . r u / p u t / 1 8 6 0 . h t m ( д а т а о б р а щ е н и я : 23.10.2015).
Statistický lexikon obcí v republice Československé... na základě výsledků sčítání lidu z 15. února 1921, IV: Podkarpatská Rus. Praha, 1928. 68 с.
Пребывание в Москве делегации православной церкви Закарпатской Украины // ЖМП. 1945. № 11. С. 20.
Рассказ архимандрита Алексия от 28 ноября 1945 г. // Василий (Пронин), архимандрит. История православной церкви на Закарпатье. К.: Филокалия, 2005. С. 465-475.
Православный карпаторусскій вестникъ. 1936. № 3-4. С. 14.
Собрание духовенства для духовных упражнений в Свято-Николаевском монастыре // Православный карпаторусскій вестникъ. 1937. № 8. С. 14-16.
Православный карпаторусскій вестникъ. 1935. № 1. С. 15.
Окунцов И. Русская эмиграция в Северной и Южной Америке. Буэнос-Айрес: Сеятель, 1967. 486 с.
Никитин В. Жизнь и пастырское служение архиепископа Сергия Королева // Журнал Московской патриархии. 1983. № 3. С. 15-19.
Митрополит скопски Јосиф: Мемоари. Светигора, Цетиње, 2008. 394 c.
Нивьер А. Православные священнослужители, богословы и церковные деятели русской эмиграции в Западной и Центральной Европе: 1920-1995: Биографический справочник. М.; Париж: Русский Путь; YMCAPress, 2007. 576 с.
Кárpátalja településeinek vallási adatai (1880-1941) Központi Statisztikai Hivatal / Dr. Kepecs József (szerk), Czibulka Zoltán (összeáll.). Budapest, 2000. 248 s.
Курсы для духовенства Мукачевско-Пряшевской епархии // Русская Земля. 1933. 12 авг. С. 4.
Журавская А. Архиепископ Сергий (Королев) и жизнь православной общины в Чехии в 20-40-е годы ХХ в. // Вестник славянских культур. 2009. Вып. № 4 (Т. XIV). С. 27-34.
Евлогий (Георгиевский), митрополит. Путь моей жизни: Воспоминания. М.: Московский рабочий; ВПМД, 1994. 619 с.
Дубец Р. Вплив Яблочинського монастиря на відродження святого православ’я в Закарпатті // Pravoslavny Kalendar. Presov, 1999. С. 90-94.
Данилец Ю. К вопросу о подготовке второго Мараморош-Сиготского процесса против православных Закарпатья // Славянский альманах 2014. М.: Индрик, 2014. Вып. 1-2. С. 110-122.
Данилец Ю. Антирусинский судебный процесс 1913-1914 гг. в Мараморош-Сиготе на страницах львовских газет «Дело» и «Дело и Новое cлово» // Русин. 2014. № 2. С. 249-269.
Данилец Ю. К истории православия в Угорской Руси накануне Первой мировой войны (по материалам американской газеты «Свѣтъ») // Русин. 2014. № 3. С. 9-21.
Данилець Ю. Обраний Божим Провидінням. Життєпис преподобного Олексія Карпаторуського сповідника. Чернівці: Місто, 2013. 168 с.
Данилець Ю. Зародження та поширення православного руху в Північно-Східній Угорщині на початку ХХ століття // Наукові записки Ужгородського університету. Серія: Історично-релігійні студії. Ужгород, 2012. Вип. 1. С. 34-52.
ДАЗО. Ф. 151. Оп. 3. Д. 38.
ДАЗО. Ф. 151. Оп. 7. Д. 1041.
ДАЗО. Ф. Р 1490. Оп. 4д. Д. 21.
Данилець Ю. Православна церква на Закарпатті у першій половині ХХ ст. Ужгород: Карпати, 2009. 378 с.
ДАЗО. Ф. 63. Оп. 1. Д. 680.
ДАЗО. Ф. 63. Оп. 2. Д. 603.
ДАЗО. Ф. 151. Оп. 2. Д. 262.
ДАЗО. Ф. 151. Оп. 2. Д. 1334.
ДАЗО. Ф. 151. Оп. 3. Д. 37.
ДАЗО. Ф. 21. Оп.16. Д. 60.
ДАЗО. Ф. 63. Оп. 1. Д. 280.
ДАЗО. Ф. 63. Оп. 1. Д. 598.
Державний архів Закарпатської області (далі ДАЗО). ДАЗО. Ф. 2. Оп. 2. Д. 262.
Грамата о хиротонии и каноническом установлении перваго православнаго архиепископа Пражского и всея Чехословакии высокопреосвященнаго Кир Савватия // Православный Русский календарь на 1926 г. Вышний Свидник, 1925. С. 84-85.
Власов В. Архиепископ Серафим Остроумов // Орловская правда. 2005. 18 ноября. С. 10.
Васнецов М., протоиерей. Светлой памяти архиепископа Сергия // ЖМП. 1953. № 12. С. 4-6.
Василий (Пронин), архимандрит. История православной церкви на Закарпатье. К.: Филокалия, 2005. 528 с.
Валуев Д. Смоленская Голгофа // Смоленские епархиальные ведомости. 2000. Январь - март. № 1 (26). С. 43.
Архів Мукачівської православної єпархії // Йосиф (Цвієвич), єпископ. Прохання в Міністерство шкіл і народної Освіти в Празі за № 1307/31 від 21.04.1931 р.
Архів Свято-Миколаївського монастиря в с. Іза // Список и точное описание братии, живущих и живших в монастыре Святителя о. Николая, что при селе Изе, округа Хустского в Карпатской Руси. 64 арк.
Архів Мукачівської православної єпархії // Серафим (Іванович), єпископ. Розпорядження від 22. 05. 1928 р.
Архиепископ Казанский и Чистопольский Сергий (некролог) // ЖМП. 1953. № 2. С. 9-11.
Антонијевић Саша. Школовање ученика из чешко-моравске мукачевско-прjашевске епархиjу у Српским богословским школама // Acta Patristica. 2012. № 7. С. 130-144.
 Богословское образование православного духовенства на Закарпатье (1910-1938 гг.) | Русин. 2016. № 1 (43). DOI:  10.17223/18572685/43/10

Богословское образование православного духовенства на Закарпатье (1910-1938 гг.) | Русин. 2016. № 1 (43). DOI: 10.17223/18572685/43/10