Тематика «Войны и мира» в переписке и деловой документации Василиан Угорской Руси (1914-1918) | Русин. 2016. № 2 (44). DOI: 10.17223/18572685/44/13

Тематика «Войны и мира» в переписке и деловой документации Василиан Угорской Руси (1914-1918)

Монашество ордена св. Василия Великого, по данным переписки и протоколов заседаний, несмотря на довольно значительную институциональную замкнутость, во времена Первой мировой войны пыталось принимать участие в общественной жизни. При этом не всегда по своей воле монахи участвовали в решении военных проблем (предоставляли помещения под госпиталь и другие военные нужды, принимали участие в государственных военных кредитах, обсуждали разрушения и финансовые потери в войне). Существует целый ряд документов, которые регулировали повседневную религиозную жизнь монастырей и Мукачевской греко-католической епархии - освобождение от постов, решения дисциплинарных проблем и т. п.

The theme "War and peace" in the correspondence and business documents of the Basilians in Hungarian Rus' (1914-1.pdf У 1733 р. на теренах Угорської Русі виникає провінція монахів чину святого Василія Великого (ЧсВВ). Ченці на капітулах (соборах) обирали собі керівника (протоігумена), а місцеві ігумени (насто-ятелі) монастирів спільно вирішили підпорядковуватися мукачів- ському ігуменові, котрий одночасно був і єпископом мукачівським (фото 1). Це був пік розвитку василіанських обителей. Незважаючи на церковнослов’янську традицію і східний обряд, наприкінці ХІХ - по- чатку ХХ ст. ЧсВВ був ледь не повністю мадяризований. Це викликало проблеми для ордену із покликаннями серед місцевого населення. Додавалися ще й виклики модернізму. Про модернізм і виклики для католицької церкви на сході Європи детальніше висвітлено у Ліліани Гентош, котра подає загальні проблеми, що виникали між папами і модерними течіями тогочасного суспільства (Гентош 2006: 122-150). Необхідність ефективної реформи, в напрямку відкритості ЧсВВ для суспільства, залишалася вкрай актуальною. Проте розпочалася Перша світова війна. Тема церкви в добу Першої світової війни неодноразово пору- шувалася на сторінках міжнародного історичного журналу «Русин». Про русинів в добу Першої світової війни подає Сергій Суляк. Цікаво, що автор подає детальний екскурс в передісторію війни, наголошу- ючи, що русинський рух в значній мірі підтримувало духовенство - зокрема Касіан Богатирець та інші, вказується на репресії австрійської влади щодо православного релігійного руху в тому числі й в рамках Мараморош- Сиготських процесів (Суляк 2006: 46-47). Хоч нарис стосувався загального становища русинів, репресій проти них і та- бори ув’язнення Талергоф і Терезин, в статті зустрічаємо і становище православної церкви в добу війни. Про благодійну діяльність духовенства у часи Першої світової війни на основі «Кишиневских епархиальных ведомостей» пише В’ячеслав Содоль із Придністровського державного університету. Зокрема детально описано організацію в межах єпархії допомоги вірників, котрі мали займатися збором одягу і пожертв для бідних, опікуватися хворими і пораненими, організовуючи «Духовные от - ряды» тощо (Содоль 2014: 34). Так, Юрій Данилець в одному з останніх номерів журналу «Русин» подає відомості про православну освіту на Закарпатті, охоплюючи період 1910-1938 рр., проте саме про освіту в часи війни тут інформації небагато, зокрема говориться про школи при монастирях на початку війни, при яких навчали в тому числі і богослов’я (Данилець 2016: 147). Щодо греко-католицької церкви в добу Першої світової війни, то досить розлогий нарис мають Андрій Заярнюк та Василь Расевич. На думку авторів, греко-католицька церква виступала в чотирьох пло- щинах: 1) як релігійна організація, що забезпечує своїм вірним доступ до трансцендентної правди і є в їхніх очах єдиним шляхом до спасіння; 2) як ієрархічно збудований соціальний інститут, інтегрований у державу 203 История Карпато-Днестровских земель с древнейших времен та суспільство і задіяний у найважливіших політичних та соціальних процесах; 3) як окремий культурний феномен, що тісно пов’язаний з ідентичністю українського населення Галичини, а через це фігурує в усіх політичних комбінаціях, у яких розігрувалася українська карта; 4) нарешті, греко-католицьке духовенство виступало як окрема соці- альна група, що мала першорядне значення для українського галиць- кого суспільства, - група, з якою була тісно пов’язана доля української галицької інтелігенції та середнього класу і яка й далі перебувала в безпосередньому контакті з селянськими масами, справляючи на них сильний вплив (Заярнюк, Расевич). Безумовно, такий концепт частково можна застосувати до церкви в Угорській Русі, хоча виключення ста- новить хіба третій пункт, адже Угорська Русь залишалася поліетнічною, де проживали русини, угорці, румуни та інші національності, і церква виступала для них усіх об’єднуючим чинником, незважаючи на наці- ональні переконання. Але у випадку із ЧсВВ, то в часи війни монахи частково стояли на позиціях угорського патріотизму, приймаючи участь у військових позиках, надаючи приміщення військовим тощо, про що йтиметься нижче. В статті, окрім того, говорилося про переслідування, репресії проти митрополита Андрея Шептицького, арешти духовенства і заслання тощо (Заярнюк, Расевич). Що стосується у даному випадку монахів василіан греко-католицької церкви на теренах Угорської Русі монархії Габсбургів, то на відміну від Антоній Пап, єпископ Мукачівський (1912-1924). Йоаким Хома, протоігумен ЧсВВ (1906-1931). 204 2016, No 2 (44) православних, котрих переслідувала австро-угорська адміністрація, василіани займали подеколи і лояльну позицію до воюючої сторони - Австро-Угорщини. Владикою був Антоній Пап, котрий, незважаючи на своє угорське походження, намагався протистояти мадяризації, проте це не завжди давало успіх. У цей час керівником ордену ЧсВВ був Йо- аким Хома (фото 2), котрий був обраний прортоігуменом на засіданні генеральної капітули, яка відбувалась 6 червня 1906 р. в Маріяповчі. Народився 6 березня 1870 р. в Тирнаві, у сім’ї столяра (Хома 1907: 46). Після свого приходу до керівництва ЧсВВ Йоаким Хома взявся активно відновлювати орден. Але на його керівництво випадали і важкі часи для ЧсВВ в Угорщині так як розпочалася Перша світова війна. Аналізуючи документи і переписку ченців під час війни, не можна не помітити в ній елементи військових тем. Тут треба наголости, що безу- мовно монахи не вирішували питання оголошення війни чи підписання миру, проте в умовах війни діяльність монастирів ЧсВВ змінюється - це помітно по листуванні та протоколах засідань. Також необхідно під- креслити, що більшість листування і переписки міститься в Державному архіві Закарпатської області у фонді 64 «Монастырь ордена василиан г. Мукачево». Звичайно, що більшість питань у епістоляріях та діловод- них документах стосувалися внутрішньомонастирських поточних справ по господарству, дисципліні, дотримання постів та інших важливих тем. Перед війною зустрічаємо лист-розпорядження протоігумена Йоаки- ма Хоми від 6 лютого 1913 р., де вказується, що керівники монастирів не подають договори на затвердження голові ордену, а тому надалі усі договори необхідно узгоджувати з керівництвом Чину (ДАЗОe: 5). Тобто йшла мова про певні дисциплінарні моменти, коли монахи на місцях дозволяли собі вирішувати фінансові питання без згоди з керівництвом, що заборонено правилами (Кічера 2014: 148-169). Вже напередодні війни катастрофічно не вистачало монахів. У одному з прохальних листів від 29 червня 1914 р. ужгородського настоятеля Атаназія Мак - сима до протоігумена Йоакима Хоми перший просить чотиритижневу відпустку для ієромонаха ЧсВВ Теофана Скиби, котрий через висна- ження і важку працю не здатний ефективно виконувати свою роботу (ДАЗОb: 4). Тобто напередодні війни монастирі жили цілком звичним життям, а тематика питань, що вирішувалися у листах, була пов’язана із вирішенням внутрішньомонастирських поточних справ. Досить позитивно можна охарактеризувати допомогу монахів Ужго- родського монастиря в особі ігумена Атаназія Максима в організації госпіталю для поранених військових в межах Ужгородського монастиря, про що довідуємося із листа секретаря Червоного Хреста Тиводара Гуловича від 12 серпня 1914 р. (ДАЗОa: 4). В листі представники Чер- воного Хреста дякують голові ордену василіан за підтримку добрих 205 История Карпато-Днестровских земель с древнейших времен справ. Безумовно допомога потребуючим і зокрема хворим є однією із важливих євангелічних завдань церкви, незважаючи на те, хто був серед поранених, тобто хворих. А тому опіка над хворими і пораненими можна віднести до важливої функції монастирів в непрості часи війни. Але з початком війни у листуванні монахів переважає саме військова тематика. Очевидно, що монахи, хотіли вони цього чи ні, були втягнуті у вирішення певних військових питань. Найперше непроста ситуація складається для Маріяповчанського монастиря, ігумен якого у листі від 17 серпня 1914 р. на ім’я голови ордена Йоакима Хоми, погоджується з пропозицію Ужгородського монастиря василіан, ігуменом якого був Атаназій Максим, за якою до початку навчального року, зважаючи на військовий стан варто припинити господарство і навчання, перевівши монастир у більш прийнятне і безпечне місце (ДАЗОa: 7). Проте проблеми з Маріяповчанським монастирем пов’язані переваж - но з об’єктивними причинами і просуванням лінії фронту. Але монахи й самі приймали участь у військових заходах чи радше були втягнуті у їх вирішення. Так, 23 вересня 1914 р. мер міста Мукачева просить у протоігумена (керівника усіх монастирів в Угорщині) повідомити про наявність вільних кімнат Мукачівського монастиря для надання з цього приводу інформації військовим. Причому наголошувалося головою мі- ста Мукачева, щоби монахи дали інформацію про розміри приміщень, котрі, як можна припустити, мали би використовуватися військовими (ДАЗОa: 14). Безумовно, лист керівництва міста до протоігумена не означає, що монахи самі запропонували свою допомогу, але змушені були давати відповідь, таким чином приймаючи участь у вирішенні військових справ у місті. Очевидно що чин був втягнутий у вирішення певних військових питань й у сфері фінансів. Наприклад, у листі від 13 листопада 1914 р. протоігумен Йоаким Хома звертається до ігумена Маріяповчанського монастиря про необхідність запису останнього на війскову позику. Загалом за цей час існує кілька листів з банківськими установами про військову позичку. У наведеному листі можна помітити і ноти патрі- отизму, так як заклик до монахів у перекладі з угорської звучав так: «Наша дорога Угорська Батьківщина потребує матеріальну допомогу, щоб у Великій війні, яка ведеться за наші кровні інтереси, забезпечили потреби армії» (ДАЗОa: 21). 13 листопада 1914 р. на ім’я голови ордену надійшла відповідна пропозиція від «Загального банку», і в той же день протоігумен подав відповідне розпорядження, процитоване вище (ДАЗОa: 18). Більше того, наприкінці листа він подає інформацію про запис на військову позику Мукачівським монастирем, який він очолював. Фактично держава за- провадила військові позики під державні гарантії, а керівник ордену 206 2016, No 2 (44) інформував монастирі про можливу участь у фінансовій підтримці держави. Тут необхідно підкреслити одразу кілька моментів: по-перше, по- мітний неприхований угорський патріотизм Йоакима Хоми; по-друге, протоігумен фактично закликає до участі у фінансовій підтримці держави, що перебуває в стані війни; по-третє, сам протоігумен своїм прикладом показує, що він уже записав свій Мукачівський монастир на позику в сумі по мірі можливостей. Та заради справедливості треба підкреслити, що такий лист голови одена не містив примусові зобов’я- зання монастирів приймати участь у військових позиках для держави. За своїм призначенням епістолярії, листи не мають розпорядчої сили. Більше того, частково ці кроки угроруського протоігумена можна зро- зуміти з позицій сили, так як австро-угорські війська перебували в цей час на території Угорської Русі. Але неприхований угорський патріотизм, підтверджує загальну кризу моралі тогочасного суспільства пов’язану з патріотичними переконаннями, а тому модерністські ідеї проника- ють і в середовище монахів ЧсВВ. Навряд чи можна виправдовувати спільноту, котра існує на основі братської любові, в фінансовій участі на воєнні потреби, котрі теоретично, в перспективі, могли закінчуватися братовбивством. Окрім участі керівника ордену Йоакима Хоми в особі Мукачівського монастиря у військових займах, допомоги пораненим та наданням ін- формації міській владі інформації про приміщення для військових, існує ціла справа про скарги протоігумена в адрес держави про зловживання військовими. Про це засвідчує і вирішення цієї справи про порушення з боку військових на рівні єпископа Антонія Папа, котрий у листі на ім’я голови ордену від 21 грудня 1914 р. відсилає прохання подати інформацію про ті військові структури, котрі поводилися образливо по відношенню до монахів при обшукові, звинувачуючи їх в «руській зраді», щоби подати справу до відповідного міністерства (ДАЗОf: 6). З цього зрозуміло, що єпископ, навіть в часи воєнного стану намагався захищати своїх підлеглих ченців, над якими мав релігійний нагляд в єпархії, інформуючи про порушення вищі державні органи влади. Але поряд із цим існують і цілком звичні листи, котрі стосуються поточних релігійних чи дисциплінарних справ. Так, 11 січня 1917 р. єпископ просить протоігумена Йоакима Хому, щоби ієромонах Пал Бігарі 6 тижнів служив у Хусті, так як не має кому проводити служби серед світського духовенства (ДАЗОc: 1). Але вже 27 березня 1917 р. той таки єпископ Антоній Папп скаржиться протоігумену, що Пал Бігарі забрав з церковної каси гроші незважаючи на платню і щоденні по- жертви в 5 австрійських крон (ДАЗОc: 9). Тобто вирішувалися цілком внутрішньоцерковні релігійно-дисциплінарні питання. 207 История Карпато-Днестровских земель с древнейших времен Так, в виписці з протоколу від 13 лютого 1917 р. йдеться про да- рування грошей монахам від Дубінскі Михайла та його дружини в декілька монастирів - Маріяповч, Ужгород, Мукачево, Малий Березний - по 220 австрійських крон (ДАЗОc: 5-6). Іншими листами владики звільняють монахів від постів. Так, листом від 28 січня 1918 р. єпископ Гайдудорога Іштван звільняє від посту чен- ців Маріяповчанського монастиря (ДАЗОc: 3); тоді ж і владика Мукачів- ської єпархії Антоній дозволяє вживати непісну їжу для Мукачівського, Ужгородського, Імстичівського та Боронявського монастирів (ДАЗОc: 4). Ще одним поширеним діловодним документом були протоколи засіданя капітул (соборів) ЧсВВ. Так протокол від 1916 р. мав таку назву: «Протокол відвідувань голови Василіанського ордену гре - ко-католицьких монастирів королівської Угорщини». Але відвідування монастиря в Маріяповчі відбулося 3-4 травня 1917 р. тобто пізніше ніж в заголовку. Цікаво, що лише в Мапріяповчанському монастирі на 6 монахів припадало 44 особи обслуговуючого персоналу (напри - клад візник, муляр, мельник, тютюнник, дзвонар, кухарка, прибираль - ниця тощо), що зважаючи на період війни і кризу немало, а загалом Маріяповчанський монастир залишався найбагатшим. У монастирі із 44 осіб допоміжного персоналу на монахів працювали 10 полонених, які окремо забезпечувалися кухаркою (ДАЗОa: 21). У Мукачівсько - му монастирі, згідно протоколів, відвідань нараховувалося 18 осіб обслуговуючого персоналу (ДАЗОa: 27). Згідно протоколу, василіани провінції обговорювали питання боргів обителей, їх активи тощо. Загалом подано переписи здійснені по усіх монастирях, зокрема, описано обителі в Буковці, Красноброді (обидва сучасна Словаччина), останній перебував на лінії вогню, Мукачівський, Ужгородський, Ма - лоберезнянський, Імстичівський, Боронявський, Біксадський (Румунія) та Маріяповчанський (Угорщина) (ДАЗОa: 21). За протоколом найгір - ша ситуація була з Краснобрідським монастирем - стіни розвалені, а керівник монастиря Пал Бігарі продживає у Мукачівській обителі. Більше того, будапештський будівельник Янош Бобул оцінив збитки обителі в 474 700 австрійських крон; ідентична ситуація була і щодо земельного фонду, зокрема, зважаючи на стан війни поля обробляти неможливо (ДАЗОa: 28-29). Досить детальним є також протокол про реформу монастирів від 23 серпня 1918 р., коли відбувалися загальні збори капітули. Почи- нається документ із катастрофічних результатів для ордену. Так по- всюдно було розорення, шкода, а найгірше - зруйновання монастиря в Красному Броді, котрий був на лінії вогню і відновленню не підлягав (ДАЗОd: 2-3). У протоколі фактично подано катастрофічні наслідеки війни, одним з яких стало повне руйнування внаслідок бойових дій Краснобрідського монастиря. 208 2016, No 2 (44) Загалом чернецтво ЧсВВ, незважаючи на досить значну інституційну замкнутість, в часи Першої світової війни намагалося приймати участь у суспільному житті і не завжди з власної волі намагалося долучатися до вирішення військових проблем (надавали приміщення під госпіталь та інші військові потреби, приймали участь у військових кредитах, об- говорювали руйнування і фінансові втрати у війні). З іншого боку існує цілий ряд документів, котрі регулювали повсякденне релігійне життя монастирів і єпархії - звільнення від постів, дарування, вирішення дисциплінарних проблем тощо.

Ключевые слова

Correspondence, Greek Catholic Church, Basilian, OSBM, WWI, греко-католицька церква, Перша світова війна, листування, василіани, ЧсВВ, Греко-католическая церковь, Первая мировая война, переписка, монашеский орден, василиане

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Кичера Виктор ВасильевичУжгородский национальный университеткандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украиныvkichera@ukr.net
Всего: 1

Ссылки

Суляк С. Русины в период Первой мировой войны и русской смуты // Русин. 2006. No 1. С. 46-65.
Содоль В. Благотворительная деятельность духовенства Кишиневской епархии на начальном этапе Первой мировой войны (по материалам «Кишиневских епархиальных ведомостей») // Русин. 2014. # 4. С. 30-46.
Заярнюк А., Расевич В. Галицьке греко-католицьке духовенство у Першій світовій війні. [Електронний ресурс]. URL: http://shron.chtyvo.org.ua/Zaiarniuk_Andrii/Halytske_hreko-katolytske_dukhovenstvo_u_Pershii_Svitovii_viini_politychni_kulturni_i_sotsiialni_asp.pdf (останній перегляд: 18.04.2016).
Іоакимъ Хома - новый протоигуменъ чина св. Василія Вел. // Месяцеслов на 1907 годъ. С. 46-48.
Кічера В. «Проекти» реформ отців василіян та практики їх реалізації в Австро-Угорщині напередодні та в роки Першої світової війни // Наукові записки БІНДЦ імені архімандрита Василія (Проніна) [Ужгород, 8-9 лютого 2014 р.]. 2014. No 3. С. 148-169.
Данилець Ю. Богословська освіта православного духовенства на Закарпатті (1910-1938 рр.) // Русин. 2016. No 1. C. 145-158. DOI: 10.17223/18572685/43/10.
ДАЗО. Ф. 64. Монастырь ордена василиан г. Мукачево. Оп. 5. Спр. 392. Доклады протоигумена министру культов и просвещения о злоупотреблениях австрийских военных властей при проведении обыска в монастыре на Чернечьей горе по подозрению в русофильстве.
ДАЗО. Ф. 64. Монастырь ордена василиан г. Мукачево. Оп. 3. Спр. 1077. Предложения генерального настоятеля ордена василиан собранию монахов в г. Ужгород по реформе ордена.
ДАЗО. Ф. 64. Монастырь ордена василиан г. Мукачево. Оп. 5. Спр. 388. Циркуляры протоигумена василианских монастырей по административным, церковным и хозяйственным вопросам и переписка с Ужгородским монастырем об открытии интерната для гимназистов при вновь построенном монастыре.
ДАЗО. Ф. 64. Монастырь ордена василиан г. Мукачево. Оп. 3. Спр. 955. Прошения священников о перемещенияхпо должности, о представлении отпуска и др. по личному составу.
ДАЗО. Ф. 64. Монастырь ордена василиан г. Мукачево. Оп. 3. Спр. 1047. Циркуляры и распоряжения епископов Мукачевской и Гайдудорожской епархии по церковно-административным вопросам.
ДАЗО. Ф. 64. Монастырь ордена василиан г. Мукачево. Оп. 3. Спр. 953. Переписка настоятеля Мария-Повчанского монастыря с игуменом о проведении подписки на военный заем, о призыве монахов на военную службу и по другим военным вопросам.
Гентош Л. Ватикан і виклики модерності. Східноєвропейська політика папи Бенедикта XV та українсько-польський конфлікт у Галичині. Львів: ВНТЛ-КЛАСИКА, 2006. 456 с.
 Тематика «Войны и мира» в переписке и деловой документации Василиан Угорской Руси (1914-1918) | Русин. 2016. № 2 (44). DOI: 10.17223/18572685/44/13

Тематика «Войны и мира» в переписке и деловой документации Василиан Угорской Руси (1914-1918) | Русин. 2016. № 2 (44). DOI: 10.17223/18572685/44/13