Православна церква на Закарпатт в перш1 роки радянськоТ влади (на документах розсекречених фонд1в ДАЗО) | Русин. 2016. № 4 (46). DOI: 10.17223/18572685/46/14

Православна церква на Закарпатт в перш1 роки радянськоТ влади (на документах розсекречених фонд1в ДАЗО)

Проанализированы документы ранее засекреченных фондов Государственного архива Закарпатской области. Среди них фонды Р-195, П-1 и П-9. Наполнение этих фондовых единиц имеет свою специфику и значительно отличается от других фондов. Грифы «секретно» и «совершенно секретно» делают источники еще более важными и уникальными. Ограничившись лишь тремя годами истории Закарпатской области в составе УССР, мы смогли проследить специфические черты государственной политики и развития православной церкви. Исследованные документы можно разделить на следующие группы: материалы, касающиеся государственной политики в отношении церкви и местного уполномоченного по делам РПЦ; документы о злоупотреблениях органов власти; жалобы представителей духовенства и верующих; информация о деятельности епископа и монастырей; обобщающие отчеты уполномоченных. Выявленные факты дают возможность более верно отобразить развитие православной церкви в Закарпатье и заполнить «белые пятна» ее истории.

Orthodox Church in Transcarpathia in the Early Soviet Years (On Documents From Declassified SATR Fund).pdf 22 ачня 1946 р. Указом Президп Верховно! Ради СРСР було затверджено подання Президп Верховно! Ради УРСР про утворен-ня Закарпатсько! обласп у складi УРСР. Вже за ктька дшв тсля утворення Закарпатсько! обласп Президiя Верховно! Ради УРСР 24 ачня 1946 р. прийняла постанову про введення з 25 ачня того ж року на територп обласп законодавства Радянсько! Укра!ни. Ктька мкящв рашше, восени 1945 р., було виршено питання про перехщ православно! Мукачiвсько-Пряшiвсько! епархп до складу Русько! православно! церкви. Контроль за дiяльнiстю релтйних оргашзацш на територп обласп здшснювали двi структури: Рада у справах Русько! православно! церкви (далi - РПЦ) (створена постановою РНК СРСР вщ 14 вересня 1943 р.) та Рада у справах релтйних культв (створена постановою РНК СРСР вщ 19 травня 1944 р.). На Закарпатп, в перюд НародноТ Ради ЗакарпатськоТ УкраТни, 20 квiтня 1945 р. було прийнято декрет «Про утворення управлшня в справах кульлв» (Данилець, Мщанин 2013b: 46). До компетенцiТ новоствореного управлiння належали «всi справи церковн та релiгiйнi, включно упорядкування справ про май-но церковних (релтйних) общин та вирiшення майнових спорiв мiж ними на територiТ ЗакарпатськоТ УкраТни». Уповноваженим у справах кульлв було призначено Петра Лштура (Вкник 1945: 114-115). З утворенням ЗакарпатськоТ обласп вiдбулася унiфiкацiя та ре-органiзацiя мiсцевих органiв влади, в тому чиЫ й управлiння в справах культв. Керiвником Ради у справах РПЦ в обласп й надалi залишився П. Лштур. Ршенням Закарпатського облвиконкому вiд 26 березня 1947 р. на посаду уповноваженого було призначено 1вана Ромера (ДАЗО 9: 11). Рiвно через рк керiвником ради був призна-чений Григорш Панченко, а з липня 1948 р. до 1960 р. уповноваженим працював Антон Шерстюк. Це був досвщчений чиновник, що в 1945-1948 рр. керував Радою у справах РПЦ в Дрогобицькш обласп. Радою у справах релИйних культв при Закарпатському облвиконкомi в 1946-1947 рр. керував Серий Лямш-Агафонов, а в 1948-1959 рр. - Михайло Распутько. У звт на iм'я уповноваженого Ради у справах РПЦ по УРСР П. Ходченка вщ 7 лютого 1947 р. обласний уповноважений П. Лштур вказував, що православн на Закарпатп мають у своему володшш 182 храми ^з них 10 монастирських) та 12 каплиць ^з них 9 монастир-ських). В межах епархп дiяло 18 чернечих громад (4 чоловiчих та 3 жшочих монастирiв, 5 чоловiчих та 6 жшочих скитв) та 135 сть-ських i мiських приходiв, якi обслуговувало 136 представнимв духовенства. Загальна кшьюсть православних вiрникiв складала 142 тис. чол. (ДАЗО 8: 1-2). У переважнш бтьшосп наукових публкацш дослiдники зверталися до двох фондiв Державного архiву ЗакарпатськоТ областi: Р-544 -«Уповноваженого Ради у справах РуськоТ православноТ церкви при Радi Мiнiстрiв СРСР по Закарпатськiй обласп» та Р-1490 - «Уповноваженого Ради у справах релИйних культв по Закарпатськiй областi» (Данилець, Мщанин 2013a; Данилец 2015). Нашу увагу привернули архiвнi фонди, котрi до недавнього часу були секретними. Це, в першу чергу, фонд Р-195 «Виконавчий комiтет ЗакарпатськоТ обласноТ Ради депутатв трудящих», П-1 «Закарпатський обласний комггет Комунiс-тичноТ партiТ УкраТни, м. Ужгород» та партшний архiв Мукачiвського окружного комiтету КП(б) (П-9). Хронологiчно дана публiкацiя обмежуеться 1946-1949 рр., що обумовлено утворенням ЗакарпатськоТ обласп у складi УРСР та лшвщащею греко-католицькоТ церкви в обласп. Опрацьоваж нами джерела можна умовно роздтити на кiлька груп: доку-менти, що стосуються державноТ пол^ики щодо церкви та мк-цевого уповноваженого у справах РПЦ; зловживання мкцевих оргашв влади, скарги представниюв духовенства та вiрникiв; матерiали щодо дiяльностi епископа та монастирiв; узагальнюючi звiти. Що стосуеться документiв першоТ групи, то виявлена iнформацiя е достатньо рiзнобiчною. На виконання директиви штабу Прикар-патського вiйськового округу вщ 27 сiчня 1947 р. обласних уповно-важених Ради у справах РПЦ та релтйних кульлв просили надати вiдомостi про наявысть в Закарпаттi релiгiйних культiв, духовенства та шформащю про ставлення священимв до мiроприемств радянськоТ влади (ДАЗО 4: 25). Вщповщь на дане прохання у фондi не виявлено. 5 липня 1948 р. облвиконком ухвалив важливе ршення «Про вико-ристання бувших церковних житлових примщень». Голiв окружних та мiських Рад депута^в трудящих було зобов'язано через десять дыв забезпечити взяття на баланс комунального фонду житлових будин-мв та iнших споруд, ям належали колишнiм церковним громадам та релтйним об'еднанням. У разi потреби дозволялося використовувати згаданi споруди пщ примiщення сiльрад, школи, клуби, хати-читальш, бiблiотеки, лiкарнi, дитячi садки та ясла, медпункти та iншi культур-но-соцiальнi заклади, забезпечивши служителiв релтйних культiв iншими примiщеннями. Передача примщень мала проводитися рiшенням виконкомiв окружних та мкьких рад (ДАЗО 6: 93). 10 квггня 1949 р. Мукачiвський мiськвиконком прийняв рiшення № 641 «О передаче здания, занимаемого правлением православной епархии, под Дом пионеров». У документ зазначалося, що у зв'язку з крайньою необхщшстю в оргашзацп мкького будинку пiонерiв потрiбно звернутися до облвиконкому з клопотанням про передачу споруди епархiального управлшня та парку бiля нього (ДАЗО 7: 165). Керiвництво облвиконкому спрямувало ршення до уповноваженого ради А. Шерстюка. Останнiй вiдзвiтував, що примщення збудоване на кошти православно!' церкви та в ньому зареестровано ще й чоловiчий монастир. Передачу примщення вш вважав «преждевременным и в данное время политически вредным» (ДАЗО 7: 166). Про цей ви-сновок секретар облвиконкому М. Попович повщомив до Мукачева, наголосивши, що дане клопотання потрiбно порушити тзшше, через певний промiжок часу (ДАЗО 7: 164). Керiвництво КП(б)У в цет^ та на мкцях активно слiдкувало за проявами релтйносп членiв партiТ. 25 березня 1948 р. секретар MyKa4iBCbKoro окружного комггету по кадрам Шурчилов повщомляв завiдyвачy шкiльним вщдшом Закарпатського обкому Гончаренко, що за ршенням бюро за антипартiйний проступок - вшчання в хра-Mi - було виключено з партп та вiддiлом освiти звiльнено з роботи К. Ващенко (ДАЗО 2: 16). Обласний уповноважений регулярно отримував письмовi ш-струкцп вiд республканського та всесоюзного уповноважено Ради у справах РПЦ. Згiдно звiтy, I. Ромер протягом 1947 р. вш також отримував настанови безпосередньо пщ час зус^чей з керiвництвом. З 26 липня по 3 серпня 1947 р. в обласп перебував член Ради у справах РПЦ при Радi М^с^в СРСР I. 1ванов. У сiчнi та в серпш того ж року в Ужгород приТздив уповноважений Ради у справах РПЦ по УРСР П. Ходченко. З ним I. Ромер також три рази зуст^чався у Киевк ^м названих оаб, обласний уповноважений мав зyстрiчi з заступником уповноваженого ради по УРСР Г. Катуншим, членом ради В. Соколовим, уповноваженим ради по УРСР П. Втьховим, заступником уповноваженого М. Сазоновим (ДАЗО 5: 3). Список названих iмен свщчить про те, що керiвництво зверху придшяло важливе мкце становищу церкви в Закарпатськш областi. Обласних уповноважених перюдично викликали до всесоюзного та республканського центру для yчастi в навчальних семшарах, конференцiях, iнстрyктажах. Наприклад, з 5 по 21 лютого 1948 р. уповноважений у справах РПЦ по Закарпатськш обласп I. Ромер брав участь у семiнарi в Москвк Фiнансовi витрати на проживання та подобовi компенсувалися чиновнику iз бюджету Ради, а транспорты витрати покладалися на обласне керiвництво (ДАЗО 4: 73). 16 кв^ня 1947 р. П. Ходченко вислав закарпатському уповнова-женому котю листа Ради у справах РПЦ при Радi М^ст^в СРСР за № 209/с (1 квiтня 1947 р.). Аналiзyючи змiст документу, розyмiемо, що воно до Закарпаття не мало ыякого значення та не могло братися «для керiвництва». Мова йшла про те, що якщо церковнi оргашзацп придбали майно до ЖовтневоТ революцп, то, згiдно декрету вiд 23 ачня 1928 р., воно вважалося нацiоналiзованим. Пiсля революцiТ i до 22 серпня 1945 р. церковш оргашзацп не мали права юридичноТ особи i не могли купляти майно (ДАЗО 4: 40). Таким чином, ш союз-ний, ш респyблiканський yповноваженi не брали до уваги той факт, що Закарпатська область ттьки тсля ДругоТ свгговоТ вiйни ввiйшла до складу СРСР. У 1948 р. святкування Пасхи припадало на 2 травня. У зв'язку з цим заступник голови Ради у справах РПЦ при Радi М^ст^в СРСР С. Белишев розклав шструктивш листи уам уповноваженим по областям. У документ вказувалося, що треба забезпечити безпе-решкодний доступ до xpaMiB для проведення релтйних обрядiв та пошформувати союзний центр про хщ святкування (ДАЗО 5: 44). 8 травня 1948 р. новопризначений уповноважений у справах РПЦ по Закарпатськш обласп Г. Панченко вiдзвiтував за домовлешстю до Москви та Киева. У документ вказувалося, що було пщготовлено та роздано, за пщписом уповноваженого i голови облвиконкому, листи до голiв окружкомiв. У окремих чиновниюв на мiсцях розпо-рядження, щодо святкування Пасхи викликало не зовам правильне враження. У зв'язку з цим уповноваженого викликав для пояснень секретар обкому КП(6)У по пропагандi «и задал вопрос: на основании чего мною были написаны письма председателям окрисполкомов, и когда я сослался на ваше распоряжение, то секретарь обкома КП(б)У остался удовлетворен» (ДАЗО 5: 64). У звт наводилися при-клади святкувань Пасхи в рiзних храмах. Так, в Ужгородi святкування проходило «хорошо, верующие были в приподнятом настроении, помного святили куличей и пасх». Кореспондентом обласного вщ-дтення Радютелеграфного агентства УкраТни було пщготовлено передачу для закордону пщ назвою «Празднование праздника Пасхи православными в Закарпатье» (ДАЗО 5: 65). Текст радiопередачi було выслано разом зi звггом. У звт за 1 квартал 1947 р. детально повщомляеться про зловжи-вання мкцевих оргаыв влади щодо православноТ церкви. Уповноважений наводить ряд прикладiв у Хустському, Тячiвському та iнших районах обласп, коли вщ священикiв вiдбирали земельш дiлянки, надiленi вже радянською владою. Протягом перших трьох мiсяцiв 1947 р. до Ради у справах РПЦ при Закарпатському облвиконкомi представники православноТ церкви зверталися з наступними питан-нями: 1) скарги на невиконання директив облвиконкому вщносно надтення земельними дтянками в особисте користування свяще-никам; 2) аналопчш звернення щодо конфккацп земель у монасти-рiв; 3) скарги на незаконы поставки та повинностi вiд чернецтва та бтого духовенства; 4) скарги на аптащю з боку греко-католицький священиюв проти православноТ церкви (ДАЗО 4: 33). П. Лштур ха-рактеризуе повсякденне життя православного духовенства. Вказуе, що Тх матерiальний рiвень незадовiльний, прибутки з приходiв неве-ликi, живуть в основному вщ виконання треб. Органи влади надали священикам змогу купити одяг по державним цшам. Окремо в звт зус^чаемо iнформацiю про релiгiйну обрядшсть населення краю. Уповноважений зазначав, що в останнш час вiдвiдуванiсть храмiв зростала, та пояснював цей факт «религиозной консервативностью», «напряженной борьбой между православной и униатской церквями», «прибытием из восточных областей нового контингента верующих». Разом з тим збтьшилася кшьюсть проведення релтйних обрядiв: хрещення, вшчання, похорони (ДАЗО 4: 34). 1 квггня 1949 р. заступник голови Закарпатського облвиконкому М. Куц повщомив голову виконкому 1ршавськоТ окружноТ ради Каштана, що до облвиконкому поступила скарга вщ православного монастиря в с. Дубрiвка про конфккацт 4 га землi. Чиновник нагадував, що, зпдно рiшення уряду СРСР, за православними монас-тирями закртлеш всi земельнi угiддя, якими вони користувалися на той час. У зв'язку з цим обласне начальство вимагало повер-нути монастирю в^брану землю (ДАЗО 7: 71). Аналопчний лист був вiдправлений до керiвництва Хустського окружноТ ради щодо виршення питання з вилученням земельноТ дшянки Свято-Мико-лаТвського чоловiчого монастиря в с. 1за (ДАЗО 7: 112). Через ^но-рування вирiшення питання 21 липня 1949 г. голова облвиконкому I. Туряниця повторно вимагав надклати вщповщь (ДАЗО 7: 114). Через три мкящ I. Туряниця направляе головi Хустського окрвиконкому Д. Тимко трете розпорядження пщ грифом «таемно». Крiм вимо-ги негайно повщомити про результат з монастирською землею, обласний керiвник жорстко критикуе пщлеглих. «Облисполком обращает Ваше внимание на безответственное Ваше отношение к выполнению наших указаний и распоряжений и предупреждает Вас, что повторение подобных фактов будет рассматриваться как злостное невыполнение директивных указаний облисполкома с вытекающими отсюда последствиями» (ДАЗО 7: 115). Нарешт^ 9 листопада 1949 р. Д. Тимко повщомив, що 14 серпня того ж року була створена комiсiя у складi республканського уповноваженого у справах РПЦ П. Ходченка, обласного уповноваженого А. Шерстюка та представнимв Хустського окружкому. Комiсiя запропонувала ви-дтити для монастиря земельну дшянку навпроти обители яка була досить поганоТ якосп. Через це настоятель монастиря архiмандрит Матфей (Вакаров) не погодився з пропозищею, а вимагав повернути назад попередн надти. У документ зазначаеться, що дтянки, якою володiв монастир, переданi та знаходяться в масивах колгоств с. 1за та м. Хуст (ДАЗО 7: 115). Окремi православн громади, вiдкрито висловлювали свое незадо-волення полiтикою мкцевоТ влади щодо церкви. 30 березня 1946 р. керiвники православноТ парафп в с. Теребля Тячiвського округу звер-нулися до Народного комiсарiату УРСР в Киевi з скаргою на дiяльнiсть мiсцевоТ влади. Селяни зазначали, що прагнули визволення з-пщ влади шоземних загарбникiв та виступали за возз'еднання с Радян-ською УкраТною. Однак, з встановленням новоТ влади мiсцевi сiльради «...нас, православных, начали притеснять, отбирают от нас церковную землю, церковный дом и оставляют нас без всякой помощи, как мы будем существовать дальше. Мы спрашиваем, почему это делают. Они говорят: нам позволяет и приказывает компартия. Вопрос. Почему католикам и греко-католикам этого не приказывают? Ихние сельсоветы не отбирают церковную землю, а не церковные дома» (ДАЗО 3: 1-2). Уповноважений Ради у справах РуськоТ православно! церкви при Радi М^с^в УРСР П. Ходченко переслав дане звернення головi Закарпатського облвиконкому I. Туряницк У супровщному лисп вш просив прийняти термiновi заходи для ретельно! перевiрки викладе-них у зверненн селян фак^в, та в разi !х пщтвердження, до не гайного усунення ненормально! ситуацп та «антисоветской практики местных властей по отношению к православной церкви» (ДАЗО 3: 3). 17 червня 1946 р. на лист П. Ходченка вiдповiв обласний уповноважений ради П. Лштур. Чиновник вщзначив, що знайомий з таким положенням речей та приймав багато раз мiри для усунення «ненормального положения», але вщповщш заходи не завжди знаходили достатню пщтримку в компетентних оргашв (ДАЗО 3: 4). Реакщя Киева була досить жорсткою. 18 ачня 1947 р. обласний уповноважений отримав шструкщю повщомляти обком партп та голову облвиконкому про вс факти невиконання розпоряджень, позаяк ця дiяльнiсть е «прямым нарушением служебной, а в некоторых случаях и партийной дисциплины» (ДАЗО 4: 1). Зверталися до Киева з протестами i окремi православн священи-ки. 2 жовтня 1946 р. республканський уповноважений П. Ходченко отримав скаргу вщ священика з с. Велим Лучки на Мукачiвщинi I. Семедiя. Священнослужитель повщомляв, що стьська рада с. Лу-ково 1ршавського округу конфккувала вiд нього 3 га землi (ДАЗО 3: 8). Листа переслали для розгляду головi облвиконкому I. Туряниц та секретарю обласного комггету партiТ Пiнчуку. П. Ходченко вказував, що земельну власысть вiд I. Семедiя вiдiбрали незаконно. Дтян-ка була видтена на основi декрету Народно! Ради Закарпатсько! УкраТни та перебувала в користуванш на правах власносп (ДАЗО 3: 26). Очевидно, аналопчних скарг надходило до столиц УРСР чи-мало, що змусило Раду у справах РПЦ пщготувати окремий лист до керiвництва Закарпатсько! обласп. 3 жовтня 1946 р. П. Ходченко, намагаючись уникнути подiбних випадкiв з неправильним тракту-вання земельного законодавства, пщготував детальну шструкцт. У документi вказувалося, щоб облвиконком i мiсцевi органи влади застосовували щодо православного духовенства пункт 5 Постанови № 662 Закарпатського облвиконкому вщ 19 серпня 1946 р. Зпдно цього пункту землЬ надтеш декретами НРЗУ не пiдлягають конфк-кацп (ДАЗО 3: 27). У фондi Р-195 виявлено деяк матерiали, що стосуються дiяльностi епископа Нестора (Сидорука). 2 червня 1947 р. республканський уповноважений у справах РПЦ П. Ходченко просив свого новопри-значеного тдлеглого на Закарпагп I. Ромера, «в тактовнш формi за-пропонувати Мукачiвсько-Ужгородському епископу Нестору написати в трьох примiрниках автобюграфт» на предмет його реестрацп. До автобюграфп було потрiбно додати по однш фотографп «в звичай-ному архiерейському одязi» (ДАЗО 4: 47). 1 липня 1947 р. колишнш уповноважений у справах РПЦ по Закарпатськш областi П. Лiнтур пщготував доповiдну записку про вiдносини епископа Нестора та мкцевого духовенства i вiдправив ТТ на iм'я Г. Карпова до Москви. Вш квалiфiкував окремi конфлiкти мiж архiереем та священиками як факт, «могущий принести большой вред нашей стране в смысле политическом» (ДАЗО 4: 55). Перший аспект, за словами П. Лштура, полягав у користолюбс™ i жадiбностi керуючого епархiею. Чиновник вказував, що владика лквщував £пархiальну раду та оточив себе родичами та земляками. «Стал распоряжаться имуществом и средствами епархии самовольно по своей прихоти». У записи наведено ряд фак^в, що згрупован у шкть позицш: 1) У 1946 р. через фiнансовi органи об-ласт епископ обмiняв угорську валюту на карбованцу в еквiвалентi близько 100 тис. крб. Ц кошти були зiбранi вiд духовенства, але тсля обмiну не були Тм повернути та використанi для потреб епархп. 2) Зловживання пiд час передачi Мукачiвського монастиря. 3) Кутвля автомобiля в Киевi по завищенш цiнi. 4) Побори з духовенства та чернецтва. 5) Залишення для власних потреб матер!ально'| допомоги духовенству. 5) Рукоположення священимв за грошк Пщводячи пщ-сумки, колишнiй уповноважений наголошував, що дiяльнiсть епископа Нестора пщривае авторитет радянськоТ влади на Закарпагп та шкодить поверненню греко-католимв до православ'я (ДАЗО 4: 55-57). Котя щеТ ж доповщноТ записки була вiдправлена П. Лштуром на iм'я патрiарха Московського Алекая I (ДАЗО 4: 85-86). У супровщно-му листi вiн просить першосвятителя допомогти вийти iз ситуацп, що склалася. Припускаемо, що документ не потрапив до патрiарха, а опи-нився в руках голови Ради у справах РПЦ Г. Карпова. 19 серпня 1947 р. вш переслав доповщну записку головi Закарпатського облвиконкому I. Турянищ з проханням «указать тов. Линтуру на недопустимость с его стороны, как члена ВКП(б), вступать в переписку по вопросам православной церкви непосредственно с патриархом» (ДАЗО 4: 83). 26 серпня того ж року голова облвиконкому вщзвгтував у Москву, що колишнш уповноважений зрозумiв значення допущено' ним помилки i вщкликае листа патрiарху (ДАЗО 4: 82). У пщсумковий звт за 1947 р. I. Ромер надае рiзко негативну оцшку епископу Нестору. Згадуючи скаргу свого попередника П. Лштура на дiяльнiсть архiерея, вш зазначае, що вона була написана «с позиции православного верующего, желающего видеть в православном епископе подлинного "святителя"» (ДАЗО 5: 13). За словами уповно-важеного, до нього також зверталися неодноразово представники духовенства з подiбними звинуваченнями, просячи втрутитися у дану ситуацт. «Епископ Нестор, скомпрометировавший себе в глазах не только православного, но и униатского духовенства, представляет собою якобы гласное препятствие в деле воссоединения униатов с православными в Закарпатье». I. Ромер рекомендував перевести епископа Нестора iз Мукачiвсько-Ужгородсько! епархп в шше мкце, а на його посаду призначити архiепископа Макарiя (Окаюка) або епископа Антоыя (Пельвецького) (ДАЗО 5: 14). 17 ачня 1947 р. Рада у справах РПЦ при Радi М^с^в СРСР санкцюнувала виконання ршення Закарпатського облвиконкому вщ 2 грудня 1946 р. про передачу монастиря на Чернечш горi пра-вославнш цер^ (ДАЗО 4: 24). У звт за 1 квартал 1947 р. обласний уповноважений П. Лштур детально розписав сам процес передачi (ДАЗО 4: 31-32). Це загальновiдомi факти, не будемо на них детально зупинятися. Важливий секретний документ щодо оргашзацп святкування Успшня Пресвято! Богородиц в Мукачiвському монастирi в 1947 р. Його пщготував уповноважений Ради у справах РПЦ при Радi Мiнiстрiв УРСР П. Ходченко та вислав на розгляд обласному ке-рiвництву в Ужгород. Показовою е навгть сама назва документу -«Соображения по вопросу намечающегося православным духовенством проведения традиционного праздника "Успения" на Му-качевской горе в Закарпатской области». П. Ходченко зазначав, що Рада у справах РПЦ вважае проведення святкування за участ шести архiере!в доцтьним, використавши цю подт серед шших мiропри-емств по возз'еднанню греко-католимв з православною церквою. Уповноваженим було розроблено план пщготовки святкування та видтено п'ять основних позицш. Зокрема, забезпечення делегацп вщ екзархату Укра!ни своечасний ви!зд в Мукачево (лгтаком чи потягом); передачу з Львiвського епархiального управлiння друкованих видань: «Святий Петро» Г. Костельника, матерiали Львiвського собору, журнали «£пархiальний вiсник»; забезпечення в днi святкування показу м-нострiчки «Львiвський собор»; забезпечення охорони правопорядку, медично! допомоги i т. д. (ДАЗО 4: 77-78). Аналгтичы данi мiстить зв^ уповноваженого Ради у справах РПЦ за третш квартал 1947 р. I. Ромер вказував, що ктьккть православ-них церков зросла з 210 до 212, за рахунок передачi вщ греко-ка-толимв храмiв у Старому Давидковi на Мукачiвщинi та в м. Свалява. Щодо ктькосп духовенства, то на початок кварталу Тх налiчувалося 138 священикiв i 7 диякошв. Вибуло двое осiб (один помер, шший виТхав до Чехословаччини внаслщок оптацiТ). Отримали рукополо-ження iз дияконiв 2 особи, в диякони також 2 чол., прибуло з шших епархiй i заштату 2 оаб. Таким чином, кiлькiсть священства збтьши-лася до 140 священиюв i вiдповiдно 7 дияконiв. За 2 та 3 квартал 1947 р. уповноваженим було прийнято 312 вiдвiдувачiв. Серед них епископ Нестор (Сидорук) (10 разiв), епископ Стаыславський Антонш (Пельвецький) (3 рази), архiепископ Львiвський i Тернопiльський Ма-карш (Оксiюк) (1 раз); священики - 210 чол.; члени церковних рад -20 чол.; мирян - 22 чол.; представниюв радянських оргашв - 46 чол. Пщ час вiзитiв ставилися рiзнi питання. Наприклад, епископ Нестор пiднiмав проблему передачi православнiй церквi примiщення рези-денцп греко-католицького епископа в Ужгородi, собору в Мукачевi та храму в Свалявк Просив надати допомогу в оргашзацп i проведеннi святкування 28 серпня 1947 р. на Чернечш горк Уповноважений вказував, що питання щодо передачi майна вiд греко-католимв знаходяться в стадiТ вирiшення, а iншi прохання були своечасно i позитивно вирiшенi (ДАЗО 4: 92). Прохання монастирiв, церковних рад та духовенства з приводу видтення землЬ будiвельних матерiалiв, палива, корму для худоби, зон для заготiвлi сша в бiльшостi випадкiв також були позитивно виршеш. Протягом 2 та 3 кварталiв уповноважений зробив 12 вшздв по областi з метою вивчення окремих проблем православноТ церкви. Найбтьше вiзитiв вiн здiйснив у Мукачево (10 разiв), що було ви-кликано з необхiднiстю: ознайомлення з становищем та дiяльнiсть церкви на основi даних епархiального управлшня та розмов з прав-лячим архiереем; вивченням становища Мукачiвського монастиря та його бiблiотекою; вилученням iз монастирськоТ бiблiотеки шкiдливоТ лiтератури; передачi архiву монастиря державному обласному архiву та експонатiв для краезнавчого музею; вивчення фак^в, викладений П. Лштуром у заявi вiд 1 липня 1947 р. (факти не пщтвердилися); виявлення древшх православних храмiв, захоплених раыше гре-ко-католиками; проведення на мкц мiроприемств, пов'язаних з пщ-готовкою свята 28 серпня 1947 р.; надання допомоги в облаштуванж господарства Мукачiвського монастиря (ДАЗО 4: 93). ВиТзди в села (Домбоки, Ракошино, Руське, Велим Лучки, Горонда) були пов'язаш з проведеними в цих населених пунктах вщпустами, пщ час яких на престольне свято збиралося значна ктьмсть вiрникiв з навколишшх сiл. Уповноважений наводить приклади ктькосп учаснимв святку-вань. Так, у селах Горонда i Руське Мукачiвського округу було присутнi 2-3 тис. вiрникiв, а вщпуст в Липчанському монастирi зiбрав до 15 тис. вiрникiв, в тому чи^ до «50 % униатов» (ДАЗО 4: 94). Окремо вiдмiчалася патрютична дiяльнiсть православного духовенства та Тх архiерея. У звт наводиться приклад виступу владики Нестора на зборах слов'янського активу в Ужгород^ Зокрема вш завершив виступ наступними словами: «И если начало последней военной бойни наша Родина встречала с сознанием: "Наше дело правое. Победа будет за нами", то и теперь в правом деле объединения славянских народов мы можем уверенного говорить: это дело правое, и поэтому оно победит» (ДАЗО 4: 95). Описуючи релтйшсть населення Закарпаття, I. Ромер наголошу-вав, що вщвщувашсть храмiв збтьшуються. До церков ходили не ттьки жшки похилого вку, але й молодi жшки та чоловки, пщлггки та д^и. Аналiзуючи ситуацiю в Ужгородському храму уповноважений пщкреслював, що там чоловiкiв бувае не багато. В селах ситуащя вiдрiзнялася, серед вiрникiв «можно видеть много мужчин в работоспособном возрасте и много подростков - учащихся». У храмах можна було бачити лiкарiв, нав^ь, в якосл церковного старости, вчителiв, вiйськових, комсомольщв i комунiстiв. Зростала кiлькiсть виконання церковних обрядiв: хрещень, вiнчань, похорон. Наприклад, директор неповноТ середньоТ школи в с. Горiнчово Буряк ховав свою померлу дитину по церковному обряду, «заставив при этом своих учеников нести хоругви». I. Ромер зазначав, що вшчаються вшськову комсомольцу комушсти, але просять священимв проводити обряди таемно. Спостер^алося збiльшення ктькосп хрещення до-рослих вiрникiв та тдлггмв (ДАЗО 4: 97). В с. Горонда Мукачiвського округу епископ Нестор рукоположив у сан диякона Якима Бабинця, який працював судовим слщчим в Рахiвському окрузк У висновках до зв^у знаходимо твердження, що в умовах ЗакарпатськоТ обласп повинна бути максимально посилена робота по пщвищенню полггич-ного та культурного рiвня трудящих i особливо молодо спрямована на те, «чтобы сделать каждого труженика сознательным строителем коммунизма в нашей стране» (ДАЗО 4: 98). Квартальш звiти доповнюе та узагальнюе пщсумковий звiт за 1947 р. Вш, як i бiльшiсть документiв даного фонду, позначений грифом «цтком таемно» та мае обсяг 21 сторшку. Подамо його ко-ротку характеристику, звертаючи увагу на головы аспекти. Матерiал у звт розподтено за тематичним принципом та згруповано у шкть роздiлiв: фактори, що впливають на роботу уповноваженого; керiв-ництво роботою уповноваженого зверху; виТзди уповноваженого на мкця; прийом уповноваженим вiдвiдувачiв; становище i дiяльнiсть православноТ церкви в Закарпатськш обласп; стан релтйносл (ДАЗО 5: 2-22). Ыформащя вах частин документу носить важливий характер, через свою недоступшсть у минулому. Розкриваючи ню-анси роботи уповноваженого, I. Ромер вказував, що прожитковий м^мум при невисокш зарплаты по посадi забезпечуеться шляхом читання платних публiчних лекцш на полiтичнi та економiчнi теми. Постачання вiн отримував на рiвнi з керiвниками головних вщдшв облвиконкому, був забезпечений просторою квартирою ценр мiста. Уповноваженому було надано окремий кабшет в 30 м2 та секретаря, що працював у окремш кiмнатi. Крiм обов'язюв уповноваженого, чиновник виконував також партшж зобов'язання, читання лекцiТ, виТзди в якостi уповноваженого обкому КП(б)У тощо (ДАЗО 5: 2). Загалом партшна робота за 1947 р. зайняла в уповноваженого близько 30 дшв. Доповнюючи попередн квартальнi звгги, уповноважений вказував, що здiйснив 36 вшздв по областi для виршення рiзних питань. Вони стосувалися тих же проблем, котрi вказанi вище у квартальному звт, тiльки певним чином була розширена Тх географiя. Збiльшилася i кiлькiсть вiдвiдувачiв в уповноваженого (480). Доповнюючи попе-редню шформащю, I. Ромер вказував, що епископи Антонш i Мака-рш вiдвiдували його у зв'язку з обговоренням питання возз'еднання греко-католимв з православною церквою (ДАЗО 5: 6). Найбтьш цшний матерiал мiститься у п'ятому роздш та стосуеться дiяльностi православноТ церкви. На кiнець 1947 р. уповноваженим було зареестровано 190 приходських храмiв та на кожний iз них складено облкову картку. Ттьки 19 храмiв були зведеж iз цегли, 55 - iз каменю чи саманного матерiалу, iншi ж 116 були дерев'яними (ДАЗО 5: 7). В обласп дiяло 13 монастирiв i скитiв, п'ять скилв було зареестровано уповноваженим як приходськ храми (Колесарево, Iза, Приборжавське, Драгово, Горбки). Загальна ктьюсть насельнимв в обителях складала 293 особи, в тому чиЫ 89 ченщв та 204 черниць. Описуючи становище православного духовенства, уповноважений наголосив, що 1 грудня 1947 р. помер «известный в Закарпатье архимандрит Алексий Кабалюк, один из старых деятелей ("столпов") того православного движения в Закарпатье, которое правительством тогдашней Австро-Венгрии рассматривалось как "москвофильство"и как государственная измена» (ДАЗО 5: 12). У звт знаходимо аналiз вкового стану православного духовенства. Так, iз 140 священимв i 7 диякошв ттьки 10 % були молодого вку, вщ 24 до 27 ромв, та отримали рукоположення в роки вшни або в тслявоенж роки, 17 священимв (12 %) були за вком за 55 ромв. Половина священства складали ченщ, якi працювали на приходах. Критичною була ситуащя з осв^жм рiвнем духовенства. Ттьки 29 священимв мали середню освггу, 4 чол. - вищу, iз них середню богословську осв^у мали 23 чол., а вищу богословську - 2 чол.: прот. Г. Станканинець та ^умен Василiй (Пронiн). 1нше духовенство мало закшчену початкову школу та рiзнi чернечi та пастирськi кура, що проводилися на територп епархп (ДАЗО 5: 12). Критично в звт оцiнено мiсiонерську роботу православного духовенства, яка, за словами уповноваженого, по суп була вщсутньою. Головною причиною такоТ ситуацп була слабкий освггнш рiвень духовенства. Для пщсилення цього напрямку роботи екзархат вщ-правив у розпорядження мукачiвського епископа двох протоiереТв -Дмитра Плахтеева та Бориса Шулькевича. Досить непередбачувана реакщя правлячого архiерея на Тх приТзд - «приняты епископом весьма неприязненно, он поспешил написать в управление экзархии, чтобы их отозвали» (ДАЗО 5: 15). Пкля приТзду згаданих священи-мв при Мукачiвському монастирi були органiзованi одномкячш мiсiонерськi курси. Провал у мiсiонерськiй роботi уповноважений покладав на епископа: «Епископ Нестор неоднократно высказывался в том смысле, что в ускорении процесса воссоединения униатов с православными решающим фактором является не миссионерская деятельность среди униатов, которая может дать ощутимые результаты через десятки лет, а прямое вмешательство со стороны советской власти» (ДАЗО 5: 15). Важливi для нас спостереження уповноваженого щодо релтйно-ст населення та проведення обрядiв. Доповнюючи попередн звгги, I. Ромер наводить цкавий приклад, що вщбувся з ним у с. Троник на Виноградiвщинi. 19 жовтня 1947 р. уповноважений прибув зранку в село для проведення загальних зборiв стьськоТ партшноТ орга-шзацм. Однак виявилося, що вс комушсти на чолi з секретарем парторгашзацп знаходяться в храмi на богослужiннi. Таким чином, що розпочати збори, чиновник мусив дочекатися завершення лггургп. Протягом 1947 р. в православних храмах ЗакарпатськоТ обласп було здшснено 4 818 хрещень, 1 528 вшчань та 2 610 похорошв. Особливо уповноваженого турбував ркт хрещень. Вш наводив на-ступш цифри: в областi природнш прирiст населення складав вiд 1,5 до 2 %, то вщповщно, число хрещених дiтей у 1947 р. мало складати вщ 1 800 до 2 400 оаб. У зв'язку з тим, що хрещень було на багато бтьше, вщповщно I. Ромер робив висновок, що близько половини хрещених - це дгги, що народилися рашше, пщлггки та доро^ вiр-ники (ДАЗО 5: 22). Проаналiзований зв^ за 1947 р. був заслуханий на засщанш ради у справах РПЦ в Киевк У фондi Р-195 виявлено виписку iз протоколу засщання Ради та вiдповiднi ршення. Звiт було ухвалено та прийнял кiлька важливих рiшень. Зокрема, з метою посилення процесу возз'еднання греко-католиюв з православним в Закарпатт було ухвалено два варiанти мiроприемств: 1) Включити в мiсiонер-ську роботу, крiм епископа Нестора, також Львiвського архiепископа Mакарiя (перiодичнi виТзди з метою проповщ^ звернення i т.д.). З фею метою епископ Нестор сптьно з архiепископом Mакарiем повиннi були розробити план мiсiонерськоТ роботи, iз затвердженням митрополита Iоанна. Патрiархiя ж мала видтити окремий грошовий фонд на мiсiонерськy роботу. Згаданi мiроприемства повинш були закiнчитися до Великого посту. 2) Внаслщок того, що серед певноТ ча-стини православного духовенства з'явилися несприятливi вiдносини до епископа Нестора, пропонувалося його перевести в шшу епархп (в м. Чершвщ), а на його мiсце тимчасово направити iз м. Станiславiв епископа Антошя (Пельвецького), залишивши за ним, як економiчнy базу також i Станiславськy епархiю (ДАЗО 5: 31). ^м того, члени ради пропонували митрополиту !оанну направити в Закарпаття ктькох квалiфiкованих, з богословською i середньою богословською освiтою священикiв для мiсiонерськоТ роботи серед греко-католикiв. Окремо йшлося про Львiвський «£пархiальний вкник», котрий передбачалося перетворити на мiжепархiальне видання та використовувати й для потреб мiсiонерськоТ роботи на Закарпатп (ДАЗО 5: 32). 15 березня 1948 р. уповноважений Ради у справах РПЦ пщго-тував звгг за 1 квартал, вказуючи, що переходить на роботу в шшу область. Аналiзyючи роботу мiсiонерських курав при епархiальномy управлшш, I. Ромер зазначае, що вони не досягли бажаного результату. Головною причиною цього став неправильний пiдбiр слyхачiв. Хщ мiсiонерськоТ роботи в обласп уповноважений оцшював також не дуже схвально. «Православные священники уклоняются от этой деятельности. В этом отношении успешно действуют отнюдь не духовные лица» (ДАЗО 5: 37). Активктами в передачi храмiв, зпдно звггу, виступали стьськ активiсти, часто голови i секретарi сiльських рад, секретарi парторганiзацiй. Серед головних подш, якi вiдбyлися на початку року, це в першу чергу було перемщення епископа Нестора на Курську епархт (ДАЗО 5: 36). Mатерiали фонду Р-195 доповнюе iнформацiя, виявлена нами в обласному та окремих окружних партшних фондах. У опис № 1 фонду П-1 виявлено пiврiчнi та рiчнi звiти уповноваженого Ради у справах РПЦ на iм'я голови облвиконкому та секретаря обкому КП(б) У (ДАЗО 1: 15-46). Зв™ в цтому дублюють факти, проаналiзований нами вище. Однак, iнодi знаходимо й новi дат, що розкривають окремi аспекти кторп православноТ церкви. Повiдомляючи про рукоположення в священицький сан Я. Бабинця, уповноважений доповнюе, що вш закшчив 4 класи духовноТ семiнарiТ в м. Бгголь у Сербп. ^м Бабинця, в 1947 р. були посвячен у священний сан двое оаб, котрi працювали на державнiй робол. Це Iван Глеба, 1913 р. н., випускник семiнарiТ, працював вчителем, та Олександр Рацин, 1916 р. н., працював фшшспектором в Мукачевi (ДАЗО 1: 38). Важливi документи збер^аеться в ранiше засекречених фондах Державного архiву Закарпатсько! областi. Серед них фонди Р-194, П-1 та П-9. Наповнення цих фондових одиниць мае свою специфку та значно вiдрiзняеться вiд iнших фондiв. Гриф «таемно» та «цтком таемно» надае джерелам ще бтьшо! важливостi та ушкальносп. Обмежившись лише трьома роками кторп Закарпатсько! областi в складi УРСР, нам вдалося прослiдкувати специфiчнi риси державно! полiтики та розвитку православ'я. Вивчен документи згрупованi в чотири групи: матерiали, що стосуються державно! пол^ики щодо церкви та мкцевого уповноваженого у справах РПЦ; документи про зловживання мкцевих оргаыв влади, скарги представникiв духовенства та вiрникiв; iнформацiя щодо дiяльностi епископа та монастирiв; узагальнюючi звгги уповноважених. Виявленi факти дають можливкть бiльш наближено вiдтворити розвиток православно! церкви на За-карпаттi та заповнити «бЫ плями» !! кторп.

Ключевые слова

church, commissioner, policy, documents, the bishop, state, церковь, уполномоченный, епископ, политика, документы, государство

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Данилец Юрий ВасильевичУжгородский национальный университеткандидат исторических наук, доцент кафедры истории УкраиныjurijdaniLec@rambLer.ru
Всего: 1

Ссылки

Данилець Ю., Мiщанин В. Православна церква на Закарпаллi в умовах становлення радянськоТ влади (1944-1950 рр.) // Русин. 2013. № 4 (34). С. 88-112
Данилець Ю., Мiщанин В. Православна церква на Закарпаллi в часи «сталшщини» (1946-1953 рр.) // Науковий вкник Уж-городського унiверсилелу. Серiя: !сгс^я / Мастерство освти i науки, молодi та спорту УкраТни; Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський нацюнальний ушверситет»; [Редкол.: М. Вегеш (голова) та ш.]. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2013. Вип. 1 (30). С. 46-56
Данилец Ю. Трансформации в жизни православной церкви на Закарпатье в 1939-1945 гг. // Русин. 2015. № 2 (40). С. 61-79
ДАЗО. Ф. Р-1490. Уповноваженого Ради у справах релтйних кулыпв по Закарпатськш обласп. Оп. 4 д. Спр. 2. Доповщна записка, звiти про становище православно' церкви на Закарпатп, вщомосп про православн церкви i монасл^ за 1947 рк. На 28 арк
ДАЗО. Ф. Р-544. Уповноваженого Ради у справах РуськоТ православно' церкви при Радi ММс^в СРСР по Закарпатськш обласп. Оп. 2. Спр. 2. Сведения о количестве православных церквей, православных священников и верующих по Закарпатской области (7.02.1946 г.). На 2 арк
ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 4. Спр. 29. Переписка с Советом по делам религиозных культов при Совете Министров СССРиуполномоченным Совета по делам религиозных культов по УССР, с исполкомами окружных и городских Советов депутатов трудящихся о работе религиозных культов. Квартальные статистические и информационные отчеты по этим вопросам (3 января 1949 г. - 19 декабря 1949 г.). На 191 арк
ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 1. Спр. 92. Переписка с Советом по делам Русской православной церкви при Совете Министров СССР, УССРоработе религиозных культов области (3 января 1948 г. - 28 сентября 1948 г.). На 129 арк
ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 1. Спр. 93. Переписка с уполномоченным Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР, УССР, с исполкомами городских, окружних Советов депутатов трудящихся о работе религиозных культов в области (20 января 1948 г. - 27 декабря 1948 г.). На 156 арк
ДАЗО. Ф. Р-195. Оп. 1. Спр. 51. Переписка с уполномоченным Совета по делам православной церкви при Совете Министров Украинской ССР по вопросам работы религиозных культов области (18 января 1947 г. - 26 декабря 1947 г.). На 142 арк
ДАЗО. Ф. Р-195. Виконавчий комЬет Закарпатсько! обласно! Ради депута^в трудящих. Оп. 1. Спр. 18. Переписка с Советом Министров СССР, УССР по вопросам работы православной церкви (религиозных культов области) (30 марта 1946 г. - 31 декабря 1946 г.). На 72 арк
ДАЗО. Ф. П-9. Мукачевский окружной комитет КП(б)У. Оп. 1. Спр. 47. Справки и отчеты о проведении политико-массовой работы в округе, о ликвидации неграмотности и малограмотности. О колхозном строе сельского хозяйства и другое (2 марта 1948 г. - 3 ноября 1948 г.). На 33 арк
Державний архiв Закарпатсько! обласп (далi - ДАЗО). Ф. П-1. Оп. 1. Спр. 392. Информации, отчеты уполномоченного Совета по делам Русской православной церкви, религиозных культов о работе, передаче православным греко-католического собора, наличии религиозных культов области (январь 1947 г. - январь 1948 г.). На 46 арк
Вкник Народно! Ради Закарпатсько! Укра!ни. 1945. 1 травня. С. 114-115
 Православна церква на Закарпатт в перш1 роки радянськоТ влади (на документах розсекречених фонд1в ДАЗО) | Русин. 2016. № 4 (46). DOI: 10.17223/18572685/46/14

Православна церква на Закарпатт в перш1 роки радянськоТ влади (на документах розсекречених фонд1в ДАЗО) | Русин. 2016. № 4 (46). DOI: 10.17223/18572685/46/14