Украинцы в Бессарабии и Румынии, 1921-1923 гг. (лагерная и внелагерная повседневность интернированных военнослужащих армии УНР) | Русин. 2017. № 3 (49). DOI: 10.17223/18572685/49/8

Украинцы в Бессарабии и Румынии, 1921-1923 гг. (лагерная и внелагерная повседневность интернированных военнослужащих армии УНР)

Анализируется специфика пребывания интернированных военнослужащих Армии УНР в лагерях Румынии в 1921-1923 гг., в частности их лагерная и внелагер-ная повседневность. Установлено, что в течение 1921 г. интернированные украинцы строили свои жизнь и быт на военных основах. Вместе с тем в лагерях проводились культурно-образовательные мероприятия, действовали самодеятельные кружки. Это стало возможным благодаря усилиям самих интернированных и шагам украинской дипломатии в Румынии. В 1922-1923 гг. румынские власти активно привлекали интернированных к выполнению разного рода работ, что имело целью максимальное ограничение расходов на содержание лагерей. Ликвидация лагерей положила конец существованию военной организации УНР в Бессарабии и Румынии, однако ранее находившиеся в них украинцы и в дальнейшем поддерживали связи между собой, входя в состав разных украинских эмигрантских организаций.

Ukrainians in Bessarabia and Romania in 1921-23 (Everyday Life of the UPA Interned Soldiers Inside and Outside the Camp).pdf Окреслена досл1дницька проблема належить, на перший погляд, до числа досить розроблених тем, бо вже на початку 1930-х рр. один 1з украТнських комбатант1в - подполковник Гнат Порох1вськийг опубл1кував своТ спомини (Порох1вський 1930: 57-68; Порох1вський 1931: 69-80), нав1вши в них значний обсяг фактичноТ шформаци про обставини штернування вояк1в Арми УНР у Румуни. Це робить Тх важливим джерелом для в1дтворення тогочасного життя та по-буту вояцтва, водночас Тх автор, сам перебуваючи у таборах, не м1г достатньою м1рою об'ективно оцшити вс обставини повсякдення таборян. Наукова розробка ц1еТ теми розпочалась у 1990-х рр., на пщтвер-дження чого свщчить поява низки статей (Ср|бняк 1994a: 23-25; Ср1б-няк 1994b: 15-17; Ср1бняк 1998: 116-124) та двох монографш, в яких були, зокрема, висв1тлен1 сюжети про умови утримання 1нтернованих украТнц1в у Румуни (Ср1бняк 1997: 27-33; Павленко 1999: 251-302). Проте досить значний пром1жок часу, який вщдтяе сучасного читача в1д моменту Тх публкаци, а також нов1 тенденци в 1стор1ограф1чному процес1, змушують дослщника наново звернутись до даноТ тематики. Водночас кнуе необх1дн1сть залучення до наукового об1гу нових ар-х1вних документ1в з даноТ досл1дницькоТ проблеми, що у свою чергу уможливлюватиме ТТ комплексну розробку. До цього, зокрема, спонукають й публкаци украТнського дипломата i доктора 1сторичних наук Т. Рендюка, статп якого - хоча i допов-нюють деякою мiрою нашi уявлення про специфку перебування iнтернованих воякiв-украТнцiв у Румуни - написан на дуже обме-женiй джерельнiй базi (причому без залучення жодних архiвних джерел), i до того ж мiстять деяк вiдверто фантазiйнi сюжети (до таких, зокрема, належить повщомлення автора про переТзд у 1921 р. 3 тис. штернованих вояюв-украТнщв з Польшу до РумунiТ). Так само неймовiрною е iнформацiя про аудiенцiю, яку шбито дав король Румуни Фердинанд I Г. Порохiвському в справi «покращення умов для перебування украТнських вшськових емiгрантiв в Румуни» (Рендюк 2011: 938-939, 940), причому автор не покликаеться у цих випадках на жодне джерело такоТ сенсацшноТ поди. Зрештою, ц та iншi неточностi, а також небажання Т. Рендюка вдаватись до аналiзу iсторiографiчного доробку своТх попередникiв, дозволяють вiднести цю статтю до категорп максимально полегшеноТ публщистики, бо поданi ТТ автором факти вимагають ретельноТ до-датковоТ перевiрки та змушують дослiдникiв до Тх дуже обережного використання у науковому об^у. Натомiсть дослiдник В. Власенко своТми публiкацiями причинився до збагачення загального масиву фактажу з даноТ проблеми, а також й документальноТ основи кторп украТнськоТ полiтичноТ емiграцiТ в РумунiТ, у т. ч. й ТТ вiйськовоТ компоненти (Власенко 2014а: 105-120; Власенко 2014b: 270-284; Власенко 2014с: 99-114; Власенко, Сапсай 2014: 22-25). Проте у вах названих розвщках були недостатньою мiрою ви-свгглено сприйняття вояцтвом таборового життя, його комушкащя з мкцевим населенням, пошук адаптацiйних механiзмiв, що дозволило би штернованим пристосуватися до нових реалш життя в емiграцiТ. 1ншими словами, таке «мiкроiсторичне» позицтвання е тим бiльш актуальним, що непоказы сторони перебування воякiв-украТнцiв у таборах здебтьшого опинялись поза увагою дослщнимв. Мiж тим необхiднiсть комплексного вивчення вах проявiв життя та дiяльностi таборових громад iнтернованих украТнщв вимагае цiлiсноТ рекон-струкцiТ «життевого ландшафту» таборян, якi у своТй бiльшостi стiйко долали будь-якi складнош^ перебування за дротами. Така потреба також обумовлена й необхщшстю переосмислення ролi та значення територiальних громад, а також етноав та нацш (у тому числi Тх окремих представнимв) в iсторичному процесi - при-чому не тiльки в часи кардинальних сощально-полггичних зрушень военноТ доби, але й повоенноТ фази. Справа в ^м, що нова дер-жавно-територiальна конфiгурацiя повоенноТ Центрально-СхщноТ Европи не врахувала iнтереси багатьох нацюнальних груп i навiть народiв, що спонукае дослiдникiв до поновного заглиблення в сощально-пол^ичну iсторiю окремих ТТ територш, однiею з яких е Карпато-Дшстровський регiон. Загальний несприятливий для Армп УНР розвиток подш восени 1920 р. обумовив ТТ вщступ на терени прилеглих держав (Польщу та РумунiТ), що сталось пщ тиском переважаючих бiльшовицьких вшськ. Зокрема, 11 листопада 1920 р. 2-га запасна бригада 7-Т кулеметноТ дивiзiТ (а також ще ктькох нечисленних пiдроздiлiв) змушенi були форсувати р. Дшстер у районi Могилiв-Подiльського, пiсля чого вони опинились у Бессарабп. Це було зроблено у розрахунку на подальше приеднання до основних сил Армп УНР, ям оперували твычыше. Але Тх вщхщ на територт Польщi та тимчасове припинення збройноТ боротьби з бтьшовиками кардинально змшило подальшi плани командування бригади. З огляду на те, що украТнськ вояки мали залишитись у Бессарабп та Румунп на значно довший термш, ц пiдроздiли АрмiT УНР пiдлягали iнтернуванню в таборах. Спочатку Тх було роззброено (28 грудня 1920 р.), тсля чого до румунських вшськових складiв була передана вся зброя бригади (чотири гармати, 24 кулемети, 200 рушниць), про що було складено вщповщний акт (ЦДАВО 1: 49). Псля цього особовий склад бригади (391 старшин та козамв) був розмщений у таборi «Брашов» (за однойменним румунським м^ом). Вiн подiлявся на двi частини: «Читацуя» (старшинське вщдтення) i «Бартоломiя» (козацьке вiддiлення) (Порохiвський 1930: 60). Разом iз запасною бригадою у таборi була штернована й частина НизовоТ партизанськоТ бригади тд командуванням полковника Сiрка. Решта таборян складалася з воямв 3-Т ЗалiзноT дивiзiT, якi перейшли кордон невеликими групами. Внаслщок переведення до табору додаткових контингент iнтернованих загальна ктьмсть його мешканцiв досягла 461 особи. Командувач бригади пщполковник Гнат Порохiвський наказом ГоловноТ команди вшськ УНР 4 сiчня 1921 р. був призначений начальником вах штернованих украТнських частин у Румунп (ЦДАВО 1: 49). 1нтернуванню у таборах пщлягали i цивiльнi особи - громадяни УНР, ям перейшли до Бессарабп разом з украТнським вояцтвом. 1х було розмiщено у таборi «Рада негрi» (у румунському мiстечку Фегераш). Крiм цього, за вказiвками вiйськовоT секцiT МiсiT УНР сюди були надран деякi iнтернованi з табору «Брашов»: старшини, дiйсну належшсть яких до АрмiT УНР встановити не було можливосп; старшини, що мали жшок i дггей; старшини, яких за рiзнi вчинки треба було вщокремити вiд шших iнтернованих. Загалом тут перебувало ще 150 воямв-украТнщв. Крiм цього, у рiзних монастирях РумунiT (Козье, Тисмана, Стеру) було розмщено 186 оаб, а в околицях Бухаресту перебувало ще близько 100 воямв, ям були зведенi у робочi команди (ЦДАВО 1: 101). Ктьмсть iнтернованих воякiв-украTнцiв додатково збiльшилась на навесш 1921 р., коли до Румунп з Туреччини були перевезен два курен партизан-повстанщв Полтавського (пщ проводом поручника Уренюка) i Катеринославського (на чолi з отаманом Р. Федорчен-ком) кошiв (Порохiвський 1931: 70). У свш час ф вiддiли разом з армiею генерала Врангеля вщступили до Криму i були евакуйованi до Стамбулу, звщки заходами МiсiT УНР i на вимогу своТх отаманiв були переведет до Румунп для наступного з'еднання з Армiею УНР у Польшу. Але польська влада на невизначений термш затримала ф формування на румунському тереш, заборонивши Тм в'Тзд до Польщi. Вимушена затримка, а до того ж i заборона працювати на польових роботах у румунських господарствах призвели до того, що козаки опинилися у дуже скрутному матерiальному становищк Ттьки тсля цiлоТ низки звернень МiсiТ УНР до уряду Румунп була досягнута угода про вщрядження всiх бажаючих на рiзнi роботи при румунських вiйськових шститущях (ЦДАВО 1: 101). Опiкуватися потребами штернованих украТнцiв на теренах Бесса-рабiТ було доручено вiйськовому представниковi Уряду УНР Генштабу генерал-поручнику Серию Дельв^2, який з 7 червня 1921 р. очолював вшськову секщю НадзвичайноТ дипломатичнiй мiсiТ УНР у Румунп (ЦДАВО 2: 46). Свою дiяльнiсть вш розпочав з того, що зареестрував вах воямв-украТнщв для подальшого надання Тм необхiдноТ допо-моги. Дещо пiзнiше вiйськова секщя здiйснила перевiрку старшин АрмiТ УНР з метою запоб^ання присвоення собi рiзним випадковим елементом старшинських ранпв. На цей час загальна чисельшсть iнтернованих становила 868 чол. (ЦДАВО 1: 101), у т. ч. 235 старшин (Порохiвський 1931: 70). Але далеко не кожен з штернованих був готовий витримувати ва випробування таборового життя. Як згадував пщполковник Г. Поро-хiвський, «з розпуки, а може й тому, що за часи вшни нерви привикли до сильних переживань, деяк старшини шукали розваги та забуття в чарцi, другi - прийнялися за кокаТн, карти, спiритизм, гшнотизм, дрiбнi сварки. Незадоволення всiм i собою панували в "ЧитацуТ" [...]. Але головним фактором були i зосталися здорова украТнська натура та дух, ям перемогли над тимчасовою розпукою й повели вах шляхом духовного вщродження, розвинення та пщготовки себе до майбутньоТ боротьби» (Порохiвський 1930: 60-61). Натомiсть iнше таборове вщдтення - «Бартоломея» - було на-багато кращим у стройовому вщношенш, зберiгаючи майже повну вшськову оргаызащю, притаманну регулярнiй частинi Армп УНР. Тут був запроваджений певний розпорядок дня: до общу - заняття з уах галузей вшськовоТ науки згiдно з виробленим планом i гiмнастичнi вправи, пiсля общу - праця за вказiвками таборовоТ культурно-о-свiтньоТ управи. Пiсля вечерi серед козакiв робилася перевiрка, i спiвався нацiональний гiмн. У порозумшы з румунською вiйськовою владою у «БрашовЬ» (як i в шших таборах) призначалися коменданти зi складу старшин Армп УНР, за якими залишалося право накладання дисциплшарних кар у вах випадках порушення вшськових статутiв. Комендантами таборiв призначалася добова служба: вартовий старшина у табора бунчужн у куренях, пiдстаршини у сотнях (Порохiвський 1930: 60). Козаки мешкали у бараках з нарами в два поверхи, збер^аючи подт на роТ, чоти i сотш. Старшини були подiленi на 10 навчальних груп з керiвниками на чолЬ для козакiв створена початкова школа. Для змщнення дисциплши, припинення поодиноких випадкiв лайки i пияцтва серед старшин була створена гауптвахта. Умщенням до неТ було покарано 20 старшин, i це дозволило цтком нормалiзувати таборове життя. Цьому ж сприяло i створення гонорового суду (суду чесп) в таборi (ЦДАВО 1: 50). Пересвщчившись у високiй самоорга-нiзацiТ украТнського вояцтва, румунська влада дозволила звтьнення старшинам поодинцi, а козакам - окремими групами на чолi з при-значеними для цього старшинами. Вс iнтернованi отримували пайок румунського солдата. ^м того, вiдразу тсля iнтернування командування бригади прийняло ршен-ня про продаж коней, ям були у власностi АрмiТ УНР. Це принесло прибуток у 16 618 румунських лей i дало змогу створити загаль-нотаборову касу. На зароблен кошти були влаштован перукарня i Тдальня, швецька i кравецька майстернi, вiдкритий таборовий клуб, полтшено харчування таборян. Медичне обслуговування здшсню-валось власними силами, кошти на необхщы лiки теж надходили з каси. Ва витрати контролювала спецiально призначена перевiрочна комiсiя (ЦДАВО 1: 50). Заходами створеноТ у таборi культурно-освiтньоТ управи (за шд-тримки дипломатичноТ мiсiТ УНР) були вщкрил курси грамоти для неписьменних козаюв, курси загальноТ освiти з викладанням трьох (на вибiр) шоземних мов: румунськоТ, нiмецькоТ або французькоТ, органiзовано вчительський гурток. У таборi дiяла «Спiлка художни-кiв», а також л^ературний гурток, який випустив два числа табiр-ного журналу «За Гратами». Заснувався у таборi й украТнський хор, який весною 1921 р. з велиюм устхом дав два концерти, прибуток вщ яких пiшов на заснування таборовоТ крамницi (Порохiвський 1930: 60). Дехто з украТнських старшин навiть отримав можливкть про-довжити спецiальну освггу, чим вони мали завдячувати генераловi С. Дельвiгу. Останнiй зумiв домовитись про прийняття на курси пто-тажу поручника Остроградського, а член вшськовоТ секцп МiсiТ УНР сотник Чайювський був зарахований до складу ВищоТ вiйськовоТ шко-ли Румунп, навчальна програма якоТ була укладена за французькими зразками. Ще одна ваканая до згадуваноТ школи не була заповнена через брак кошлв у мiсiТ (ЦДАВО 3: 2, 26). Свщченням значних досягнень козаюв i старшин у всiх царинах таборового життя став наказ № 48 ГоловноТ команди вшськ УНР вiд 30 липня 1921 р., де йшлося: «Вояки [...] не дивлячись на тяжкi умови штернування, зберегли у собi - i дух незламний вояюв УкраТнськоТ ар-мiT, i любов до Батьмвщини. Розглядаючи свое перебування у Румунп як тимчасове i вимушене, iнтернованi почали успiшно використову-вати цей час для того, щоб повернутися на УкраТну бтьш освiченими та загартованими вояками нашоТ нацiональноT армiT» (ЦДАВО 4: 75). Змкт цього наказу засвiдчував те, що з штернованими в таборах проводилося штенсивна культурно-освiтня та нацюнально-патрю-тична робота, метою якоТ була пщготовка украТнського вояцтва до продовження боротьби з бтьшовизмом в УкраТн (ЦДАВО 5: 3). Але подальшим досягненням у культурно-освiтнiй роботi та вш-ськовому вихованнi, у вщроджены украТнського нацiонального духу, на думку пщполковника Г. Порохiвського, заважали «в^рвашсть вiд Державного центру i армп та нестача вiйськових фахових лекторiв». Разом з тим вiн вщзначав, що «бiльшiсть старшин своею дисциплшою, вихованiстю i щирою вiдданiстю украТнськш iдеT та справi гiдно три-мають престиж УкраТнськоТ армiT, на яких смтиво можна покластися у наступних випробуваннях» (ЦДАВО 1: 50). Проте, попри певш досягнення у налагодженн свого таборового побуту, устхи в навчаннi та плеканнi свого нацюнально-державниць-кого розумiння завдань Армп УНР - штерноваш украTнськi вояки у Румунп дуже потерпали вщ постшноТ нестачi грошей. Щоб якимсь чином заробити Тх, iнтернованi намагалися використовувати кожну можливкть. Так, тд час святкування Шевченкiвських днiв у травш 1921 р. культурно-освiтня управа оргашзувала проведення платних концертiв i вистав, куди були запрошенi румунськ офiцери - це дало загалом 17 145 лей (ЦДАВО 1: 50). Але вах цих зароблених самотужки кош^в катастрофiчно не ви-стачало. У одному зi своТх звiтiв вiйськовому мiнiстру УНР генерал С. Дельв^ зазначав, що майже половин вах штернованих - особливо на початку свого таборового життя - потребувала теплого верхнього одягу та взуття. Намагаючись вийти з цього скрутного становища, командування штернованих украТнських вшськ запропонувало румунськш владi використовувати таборян на роботах у складi вшськових команд, що призвело б також i до зменшення витрат на утримання таборiв. Псля отримання дозволу для роботи у двох цукроварнях пщпол-ковником Г. Порохiвським було сформовано робочi команди на чолi з украТнськими старшинами. За умовами пращ козаки отримували 10 лей щоденно (що дозволяло з часом виршити проблему з одягом), фаховi роб^ники i старшини - вщ 20 до 30 лей на день. Разом з цим, ва штерноваш забезпечувалися харчами та мешканням (ЦДАВО 1: 101). Покращання загального становища таборян у Румуни дало мож-ливкть генералу С. Дельв^у вжити заходiв для переведення з Бол-гари до Румуни украТнськоТ вшськовоТ оргаызаци «Оч» (120 осiб). До цього його зобов'язували два окремi доручення вшськового мЬ нiстра Уряду УНР генерал-хорунжого В. Павленка (№ 276/т[аемно], № 277/т[аемно] вiд 3 серпня 1921 р.). Це робилось в нади використати члешв згадуваноТ органiзацiТ для пщсилення таемних повстанських осередкiв, формування яких на теренах Бессараби було шщшовано командуванням iнтернованоТ АрмiТ УНР в Польщу (ЦДАВО 6: 8-9, 55). Завдяки сприянню украТнських дипломалв кшьюсть вояюв-укра-Тнцiв у Румуни поступово збтьшувалась - за повщомленням голови дипломатичноТ мiсiТ УНР в Бухарест К. Мацiевича (лист № 3104 вщ 27 жовтня 1921 р.), у таборах «Фегераш» та «Брашов» знаходилось . 238 оаб, крiм того - 1100 штернованих перебувають на «втьних роботах» (у Журжi - 750, Бухарестi та околицях - 152, i шших мiсцях - 200 воякiв невеликими групами). За його оцшкою «умови платнi, харчiв i помешкання досить тары, так що як козаки, так i старшини мають можливкть робити ощадности, одягтися i в деякш мiрi задо-вольняти своТ культурнi потреби» (ЦДАВО 7: 39). ^м того, мiсiя надавала Тм допомогу «в органiзацiТ вистав i кон-цертiв, доставцi книжок, часопиав, органiзацiТ кооперативiв». Але вiдзначаючи «порiвняно гарнi умови iстнування наших штернованих», голова ДипломатичноТ мiсiТ УНР був змушений констатувати, що «серед них трапляються усяк неприемш шциденти, йде дрiбна боротьба персональних штереав, яка приводить до усяких конфлк-тiв», так що, робив висновок К. Малевич, «взагалi моральний стан не е задовольняючий» (ЦДАВО 7: 39). К. Малевич також повщомляв, що весь цей час мiсiя була «керу-ючим центром отки iнтернованими i збiгцями», проте пол^ична та економiчна ситуацiя в Румуни змшювалась, i украТнськi дипломати дшшли висновку про доцiльнiсть змiни такого стану речей. Необхщно було «реформувати цю справу i органiзувати ТТ на принципах само-допомоги i використовування для цього инших благодшних установ». Вiдтак за кiлька тижшв у РумунiТ мали бути створеы громадський (громадсько-допомоговий) комiтет та Комггет Червоного Хреста, якi й мали перебрати на себе справу отки штернованими (ЦДАВО 7: 39). У подальшому за iнiцiативою згадуваного комггету була органi-зована цiла низка зборiв пожертв, у т.ч. на штернованих у Польщу на «Рщну школу», на вiйськових iнвалiдiв, на сир^ та хворих жiнок у таборах та iншi благодiйнi цтк Свiй внесок у справу откування украТнським вояцтвом вносила i фшя УкраТнського товариства Лiги Нацiй у Бухаресту до членiв якого, за деяким виключенням, входила вся украТнська емiграцiя у Румунп. Надавав допомогу громадянам УНР й заснований заходами представника Уряду УНР у справах вшськово-го i торговельного мореплавства контр-адмiрала М.Остроградського вiддiл УкраТнського Червоного Хреста (м. Кишишв) (ЦДАВО 8: 47зв.). Високий моральний стан штернованих, наявнiсть у таборах значно-го числа старшин дозволяло створити мщне пщГрунтя для пщтримки повстанського руху пiд гаслами УНР в УкраТш. Цьому сприяло також i те, що значне число украТнських воякiв перебувало на роботах у селах Бессарабп в безпосереднш наближеностi до радянсько-румунського кордону, час вщ часу здiйснюючи напади на червоноармшсьм загони та радянськ iнституцiТ. З огляду це партизансько-повстанський штаб при Головнш коман-дi вiйськ УНР на чолi з генерал-хорунжим Ю.Тютюнником у лютому 1921 р. розгорнув на твденному заходi УкраТни т. зв. «Пiвденний по-встанський фронт», який пiзнiше було реоргаызовано у I повстанську групу Армп УНР (м. Кишинiв) на чолi з генерал-хорунжим А. Гулим-Гуленко. На виконання директиви Ю. Тютюнника у вереснi 1921 р. тут було розпочато формування «БессарабськоТ групи» ПовстанськоТ армiТ УНР, що мала перетнути бтьшовицько-румунський кордон та шщшвати повстання на пiвденному заходi УкраТни. 1Т головним зав-данням було вщволкання уваги бiльшовикiв вщ напрямку головного удару (на КиТв через Волинь та Подiлля з територп Польщi) повстанцiв Тютюнника ^бняк 1994а: 23-25; Срiбняк 1994b: 15-17). Загальна невдача рейду як «БессарабськоТ групи», так i основних сил ПовстанськоТ армп УНР спричинило внесення значних коректив у роботу з штернованим украТнським вояцтвом - у подальшому осо-бливий наголос було зроблено на загальну освггу штернованих та Тх пщготовку до життя на цивтьному становищi в умовах емiграцiТ. У кiнцi 1921 р. румунська влада, зосередивши вах штернованих вояюв-украТнщв у таборi «Орадя-Маре» (фортеця «Кастел»), де також перебували штерноваы вiйськовослужбовцi колишньоТ денiкiнськоТ армiТ. За наполяганням Г. Порохiвського iнтернованi украТнц та роая-ни були вщокремлеш однi вiд одного. Румунська влада не втручалася у внутршне життя штернованих, вхщ до табору стороных осiб було заборонено. У таборi була вiдновлена дiяльнiсть з фаховоТ та загаль-ноТ освiти украТнського вояцтва. Але вже з початком наступного року румуни вдалися до активного використовування таборян на рiзних роботах. Так, зокрема, бтьшкть штернованих були вщряджеш на польовi й будiвельнi роботи, окремий вiддiл працював на вупльних копальнях, старшини - на цеглянш та паркетнiй фабриках. За оцшками Г. Порохiвського, умови роботи воямв були дуже тяжкими у фiзичному вiдношеннi, ^м того, «й робiтничий осередок, й господаре й доглядачi - все це давило дух. Брутальшсть, бруд, спека або дощ - все впливало дуже негативно на настроТ» (Порохiвський 1931: 85). Особливо потерпали т штерноваы, що працювали невеликими групами, бо власники маетмв досить часто обмежували воямв у харчах й вщмовлялися сплачувати Тм обумовлену суму грошей, а у випадку оргашзованого протесту звинувачували украТнщв у бть-шовизмi й викликали жандармерт. У цiй ситуацiя вшськова секцiя дипломатичноТ мiсiТ УНР в Румунп докладала вах зусиль для переведення п'ятьох украТнських старшин до Польщу де вони мали бiльшi можливосп для продовження фаховоТ освгги (зокрема на академiчних курсах штабних старшин у таборi Калiш). Зрештою, на це було отримано й згоду польськоТ влади (через вшськового аташе Польщу в Румунп) (ЦДАВО 9: 127), але через вщсут-шсть коштiв здiйснити такий переТзд для них не видавалось можливим. У порiвняно кращому становишi перебувала група старшин, що впро-довж 1922 р. виТхала для продовження навчання до Чехословаччини. У ачы 1923 р. вщбувся остaннiй переТзд штернованих до табору «Фегераш», що негативно позначилося на Тх загальному становищк Будинки не були вщповщним чином пщготовлеш для розмiщення вояцтва, бракувало опалення й хaрчiв. Проте напруженою працею штерноваш нормaлiзувaли умови свого побуту, оргaнiзувaли видання таборового часопису, а в березш влаштували святкування Шевчен-кiвських днiв, на ям зiбрaлaся вся украТнська емiгрaцiя в РумунiТ. Поступово комендатура скасовувала вс обмеження на вихiд вояюв з цього табору, що переконливо свщчило про пiдготовку румунськоТ влади до майбутньоТ лiквiдaцiТ табору. Мкцева влада всiляко заохо-чувала штернованих влаштовуватися на постшну роботу в Бессарабп та РумунiТ, i врештЬрешт у вереснi 1923 р. тaбiр украТнських штерно-ваних у «ФагарашЬ» було остаточно злiквiдовaно, а його мешканщв переведено на цивiльний стан. Таборове майно було передано украТн-ським робггничим aртiлям, що були створеш при деяких фабриках (Порохiвський 1930: 67-68). Отже пiд час свого перебування у таборах впродовж 1921 р. ш-терновaнi вояки-украТнщ будували свое життя i побут на вшськових засадах, що дозволяло вщновити i пiдтримувaти дисциплiну серед вояцтва. Разом з тим у таборах проводилось вшськове навчання та культурно-освггня робота, дiяли мистецькi гуртки. Це дозволило за-побiгти процесам деморaлiзaцiТ у середовищi украТнського вояцтва та належним чином пщготувати Тх до життя в емiгрaцiТ. Значы зусилля було спрямовано на пщтримку партизанського руху в УкрaТнi - шляхом вщрядження до повстанських вщдЫв належним чином пщготовлених старшин Армп УНР. Захист штереав воякiв-украТнщв перед румунською владою здшснювала Дипломатична мiсiя УНР у Бухарест на чолi з К. Малевичем, а безпосередньо потребами iнтернованих откувалася ТТ вiйськова секцiя на чолi з Генштабу ге-нерал-поручником С. Дельв^ом. Змiна полiтичноT ситуацiT тсля поразки II Зимового походу Армп УНР спонукала румунську владу вщмовитись вiд прихованоТ пщтрим-ки антибтьшовицьких акцiй, що здiйснювались частиною воямв-украTнцiв з теренiв БессарабiT. До цього ТТ спонукали й непоодинок звернення та дипломатичш демаршi радянськоТ дипломатiT, якiй ставали вiдомi окремi випадки сприяння дiям повстанських груп з боку рiзних румунських владних шституцш. Намагаючись мiнiмiзувати обсяг шформацп про iнтернованих воякiв-украTнцiв, якi отримували агенти бтьшовицьких спецслужб, румунська влада почала «вщдаляти» Тх вiд державного кордону, примщуючи в таборах в центральнш та захiднiй частинах Румунп. При цьому вона й надалi не втручалась у внутршнш таборовий по-бут украTнцiв, завдяки чому у таборах вщновлювалась органiзацiйна структура, притаманна регулярним вiйськам АрмiT УНР. Але залучення штернованих до виконання рiзного роду робгг, що мало на мет максимально обмежити видатки на утримання таборiв, призвело до поступового «розмивання» таборових осередкiв. Самi ж таборяни все бiльше й бшьше опiкувались необхiднiстю пошуку засобiв для власного iснування. Лiквiдацiя таборiв поклала кiнець iснуванню вiйськовоT оргашзацп на теренах БессарабiT та Румунп, хоча колишн таборяни й надалi пiдтримували зв'язки мiж собою, входячи до складу рiзних украТнських емiгрантських органiзацiй. ПРИМ1ТКИ 1. Порохiвський Гнат €рмилович (1888-?) - пщполковник (згодом полковник Армп УНР), комендант вах штернованих у Румунп частин Армп УНР (з 1921 р.). Пщполковник румунськоТ армп (працював у спе-щальнш службi iнформацiT). У другш половинi 1930-х рр. був пщви-щений Урядом УНР в екзилi до рангу генерал-хорунжого. У 1945 р. був арештований радянськими спецслужбами, засуджений до трива-лого термшу ув'язнення. Помер в одному з радянських концтаборiв. 2. Дельвг Сергй Миколайович (1866-1944) - генерал-лейтенант РосшськоТ iмператорськоT арми, генерал-полковник АрмiT УНР, украТнський вiйськовий дiяч та дипломат (голова вшськовоТ секцiT ДипломатичноТ мiсiT УНР у РумунiT). За фахом - артилерист. Пкля лiквiдацiT мiсiT брав дiяльну участь у дiяльностi громади емiгрантiв-украTнцiв у Румунп.

Ключевые слова

интернированные украинцы, Армия УНР, лагерь, кружок, Бессарабия, Румыния, interned soldiers, UPA, camp, group, Bessarabia, Romania

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Срибняк Игорь ВладимировичУкраинский вольный университет ; Киевский университет им. Б. Гринченко; «Институт всемирной истории НАН Украины»доктор философии; доктор исторических наук, профессор, заведующий кафедрой всемирной истории историко-философского факультета; ведущий научный сотрудник отдела теории и методологии всемирной истории государственного учрежденияi.sribniak@kubg.edu.ua
Всего: 1

Ссылки

Власенко В. Формирование украинской политической эмиграции в Румынии в межвоенный период (первая волна) // Русин. 2014. № 1 (35). С. 105-120
Власенко В. Вторая волна межвоенной украинской политической эмиграции в Румынии (зима-весна 1920 г.) // Русин. 2014. № 2 (36). С. 270-284
Власенко В. Третья волна межвоенной украинской политической эмиграции в Румынии // Русин. 2014. № 4 (38). С. 99-114
Власенко В., Сапсай О. До iсторiТ украТнськоТ вш-ськовоТ емiграцiТ в Румунп // Мова, ктс^я, культура у лшгвокомушкативному просторк збiрка наук. праць. Суми, 2014. Вип. 1. С. 22-25
Павленко М.УкраТнськ вшськовополонеш й штернова-н у таборах Польщу Чехословаччини та Румунп: ставлення влади i умови перебування (1919-1924). КиТв, 1999. С. 251-302
Порохiвський Г. УкраТнська вшськова емiГрацiя в Румунп // Табор. 1930. № 13. С. 57-68
Порохiвський Г. Десять роюв на ем^рацп // Табор. 1931. № 15. С. 69-80
Рендюк Т. УкраТнська вшськова та полiтична емiграцiя в Румунп у мiжвоенний перюд: невiдомi сторшки iсторiТ дiаспори // УкраТ-на дипломатична. КиТв, 2011. Вип. 12. С. 938-939. URL: http://nbuv.gov.ua/ ukrdip_2011_12_204 (дата обращения: 15.05.2017)
Срiбняк I. Вiйськовi оргашзацп УНР у Румунп i швденному заходi УкраТни у 1921 р. // Штурм. Мшнесота, 1994. Ч. 76. С. 23-25
Ср'бняк I. Вiйськовi оргашзацп УНР у Румунп i швденному заходi УкраТни у 1921 р. // Штурм. Мшнесота, 1994. Ч. 77. С. 15-17
Срiбняк I. Обеззброена, але нескорена: 1нтернована Армiя УНРутаборах Польшу й Румунп (1921-1924 рр.). КиТв; Фiлядельфiя, 1997. С. 27-33
Срiбняк I. Полонен та штерноваш вояки-украТнцi в Румунп (1919-1923 рр.) // Пам'ять столЬь. КиТв, 1998. № 5. С. 116-124
Центральний державний архiв вищих оргашв влади та управ-лшня УкраТни (a^i - ЦДАВО). Ф. 1075. Оп. 2. Спр. 474. 86 арк
ЦДАВО УкраТни. Ф. 1078. Оп. 5. Спр. 10. 125 арк
ЦДАВО УкраТни. Ф. 1078. Оп. 2. Спр. 239. 26 арк
ЦДАВО УкраТни. Ф. 1078. Оп. 4. Спр. 6. 130 арк
ЦДАВО УкраТни. Ф. 1078. Оп. 2. Спр. 210. 113 арк
ЦДАВО УкраТни. Ф. 1075. Оп. 2. Спр. 476. 148 арк
ЦДАВО УкраТни. Ф. 1075. Оп. 2. Спр. 827. 56 арк
ЦДАВО УкраТни. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 308. Арк. 47 зв
ЦДАВО УкраТни. Ф. 1078. Оп. 2. Спр. 304. 163 арк
 Украинцы в Бессарабии и Румынии, 1921-1923 гг. (лагерная и внелагерная повседневность интернированных военнослужащих армии УНР) | Русин. 2017. № 3 (49). DOI: 10.17223/18572685/49/8

Украинцы в Бессарабии и Румынии, 1921-1923 гг. (лагерная и внелагерная повседневность интернированных военнослужащих армии УНР) | Русин. 2017. № 3 (49). DOI: 10.17223/18572685/49/8