В дань уважения коллеге: к 100-летию со дня рождения закарпатского педагога и ученого Андрея Игната | Русин. 2017. № 4 (50). DOI: 10.17223/18572685/50/14

В дань уважения коллеге: к 100-летию со дня рождения закарпатского педагога и ученого Андрея Игната

Длительное время в исторической науке доминирует тезис о том, что советизация регионов, которые вошли в состав СССР в послевоенный период, исключительно негативно повлияла на их развитие. Безусловно, негативное влияние никто не оспаривает, но есть необходимость обратить внимание на огромные усилия, приложенные в сфере формирования и налаживания работы системы образования. В этом смысле не стало исключением и Закарпатье, долгое время находившееся под властью разных государств. Вопросы выстраивания системы образования, ее активного финансирования в сложный период послевоенного коллапса, формирование сети учебных заведений, активная борьба с безграмотностью и малограмотностью населения имеют право быть озвученными - особенно в контексте роли личности в их разрешении. На наш взгляд, недостаточно проанализирована роль неординарной личности своего времени - Андрея Михайловича Игната, который проявил себя в работе в разных отделах сферы образования. Он известен как филолог-классик, латинист, ученый, преподаватель, декан историко-филологического факультета Ужгородского государственного университета, общественный деятель. Учитывая, что 11 декабря 2017 г. исполнилось 40 лет со дня смерти, а 27 февраля 2018 г. - 100-летие со дня его рождения, есть необходимость отдать должное уважение этому человеку, на которого была возложена обязанность возрождать и отстраивать систему образования региона в послевоенный период. В историю А.М. Игнат также вошел как автор диссертаций «Русские войны Стефана Батория» (Дебрецен, 1942 г.), «Очерки истории развития народного образования в Закарпатской области (1945-1955 гг.)» (СССР, 1956 г.). Он подготовил докторскую диссертацию, но не успел ее защитить. Как переводчик и знаток латинского языка перевел третий том Михаила Лучкая «История карпатских русинов», чем снискал почет и после своей смерти, поскольку не дожил до выхода издания в современном печатном виде.

In homage to a colleague: to the centennial a Transcarpathian educator and scientist Andrey Ignat.pdf 11 грудня 2017 р. украТнськ освггяни вщзначатимуть 40 ромв вщ дня смерти а 27 лютого 2018 р. - 100^ччя вщ дня народження ушкально'Т постав, педагога, фтолога, краезнавця, громадського дiяча Андрiя Михайловича 1гната. Пошана пам'ят видатного колеги е справою чесп, адже А.М. 1гнат доклав значних зусиль до розбудови шкшьноТ справи на Закарпатп, стояв у витомв вщбудови народно'' освп"и рiдного краю у повоенш роки, був справжнiм поцiновувачем Андрш Михайлович 1гнат народив-ся 27 лютого 1918 р. у с. Орiховиця в Ужгородському район й походив iз хлiборобськоТ родини. Навчався у по-чатковiй школi рщного села, а згодом в Ужгородськш пмназп. Освiту продовжив у стшах Карлового унiверситету Праги (Басараб 2013). Шсля МюнхенськоТ змови й утрати Чехословаччиною цЫсносл 1938 р. Андрш 1гнат повернувся на Батьмвщину i почав трудовий шлях шктьним учителем в Полянськiй Гутi Перечинського району. Продовжив навчання на iсторико-фiло-лопчному факультетi Дебреценського унiверситету, саме там i зробив першi науковi кроки, написавши дослiдження на тему «Десять ромв царювання Стефана Баторiя у Польщi», опублiковане в ушверситетському журналi, за що отримав вузiвську премiю (Герасимова 2003: 181; Зимомря 2011). Друга сви това вшна застала М. 1гната в Дебрецеш, де вiн викладав у мкцевш гiмназiТ, продовжуючи науковi дослiдження. 1942 р. захистив дисер-тацiю на тему «Русью вшни Стефана Баторiя» i отримав докторський ступiнь з iсторiТ (Глагола 2017). Однак у переломний для вшни 1943 р. А. 1гната було мобЫзовано до угорськоТ армiТ, направлено на Схщний фронт, i вiн постав перед моральним вибором: чи воювати проти украТнщв? Його вибiр був цтком очевидним - наступного ж дня тсля прибуття на фронт вш перейшов на бiк ЧервоноТ армп (1944 р.), до кiнця вшни служив у армшськш розвiдцi I та IV УкраТнських фронтiв, у лютому-березш 1945 р. спiвпрацював з партизанами Центрально!' Словаччини (Герасимова 2003: 181). Осв^ню дiяльнiсть було вщновлено в повоеннi роки, коли А. 1гнат став у витокiв оргашзацп шкiльноТ справи на Закарпаттi, зокрема протягом 1945-1949 рр., очоливши рiзноманiтнi освiтнi вiддiли цього регiону. Протягом 1949-1953 рр. Андрш 1гнат очолив вщдт народноТ освiти ЗакарпатськоТ обласл, 1947 р. був обраний депутатом УжгородськоТ мiськоТ ради, а 1950 р. - депутатом ЗакарпатськоТ обласноТ ради народних депута^в (Басараб 2013). Для розумшня значущостi його роботи на осв^янськш нивi слщ усвiдомити рiвень тiеТ кропiткоТ пращ, до якоТ вiн долучився. Адже саме протягом 1945-1949 рр. вщбулися вагомi зрушення в царинi освгги. Було видано низку радянських постанов та декре^в, як прямо вплинули на рiвень i якiсть оргашзацп освiтнього процесу, а реалiзо-вувати Тх довелося й А. 1гнату зокрема. Це були важк часи створення мережi початкових шкт. Вiдомо, що протягом 1945 р. було утворено 182 семирiчнi школи, з яких 166 припадало на села (Химинець 2009: 29). Розпочалося утворення методичних кабше^в в округах, окружних Народних компепв. Була проведена активна робота з неписьменшс-тю та малограмотною. Системно працювали над оргашзащею методичних семiнарiв для вчителiв, розробленням навчальних плашв для початкових шкiл з угорською, румунською, словацькою й украТнською мовами навчання. Навчальн плани вбирали в себе й вимоги до вив-чення росшськоТ мови. «Проблема забезпечення учшв пiдручниками, видрукуваними украТнською й росшською мовами, стояла гостро, i на початок 1945 р. школи Закарпаття вже одержали близько 90 тис. примiрникiв книг, а протягом першоТ половини 1945 р. учш одержали 373 тис. примiрникiв книг (Химинець 2009: 29; Басараб 2013). мкцевоТ етнографiТ. iln А.М. 1гнат. Отже, робота кипта над вибудовуванням вертикалi навчальних закладiв, Тхнiм методичним i матерiальним забезпеченням й водночас над забезпеченням рiзного рiвня шкт - кадрами. Пкля офiцiйного возз'еднання з Радянською УкраТною почалася системна реформа освгги в цьому репош, було утворено 4^чш початковi школи, 7^чш середнi i запроваджено 10^чну повну середню освiту. У той час 7^чна освiта стала обов'язковою (Мщанин 2016: 56). Та це загалом були лише першi кроки в цьому напрямг Наразi кторики увесь час пiдкреслюють про значну радяшзацт Закарпаття, про високу защеолопзовашсть радянськоТ освiти i про велим фiнансовi витрати з боку радянськоТ влади з метою радяшзува-ти репон. Справдi, з цим важко сперечатися, проте слщ пiдкреслити потужну працю тогочасних осв™н, якi устшно здолали проблему неписьменностi та малописьменносп своеТ Батькiвщини й доклали значних зусиль для кадрового забезпечення краю вчителями висо-кого рiвня фаховосп попри присланих на Закарпаття 805 фахiвцiв з СРСР (Басараб 2013). Саме в таких складних матерiальних й ще-ологiчних умовах довелося працювати А. 1гнату, очолюючи вщдти освiти рiзного рiвня. Усi болючi теми, з якими довелося з^кнутися у повоеннi роки як освгтянину, вiн описав у публiкацiТ «Розповщь про загальноосвiтню школу» (1957 р. видання), а також у фунтовшшому дослщженш «За-гальноосвiтня школа на Закарпатп в XIX - на початку XX ст.: Конспект лекцш iз спецкурсу "1сторичне краезнавство"». Пщкреслимо, що вiн здiйснив правдивий порiвняльний аналiз розвитку освiти в репош за чаав його входження до рiзних краТн. Коли на сьогоды А. 1гната згадують як дослщника краезнавця, як фахiвця з кторп педагогiки слiд пщкреслити, що саме вiн активно привертав увагу до проблем розвитку освгги в часи Австро-УгорськоТ iмперiТ, зугорщення церков-них шкiл, змiнених умов розвитку освгги чаав ЧехословацькоТ доби. Зокрема, вш глибоко вивчив питання розвитку освгти краю напри-кшц Х1Х ст., оприлюднивши факти масового викладання угорською мовою i нищення руськоТ. Вiн порахував, що протягом 1870-1890-х рр. у Закарпатп було лквщовано понад 230 шкiл з рщною мовою навчан-ня, а кшьюсть шкiл з угорською мовою навчання зросла в рази. Вш пiдкреслював, що у дев'яти дтчих мiських школах навчання взагалi проводили виключно угорською, а рщна мова не викладалася нав^ь факультативно. Натомкть навчальнi плани мiських шкiл обов'язково м^или норми вивчення нiмецькоТ мови та лгтератури. В Ужгородськiй, Мукачiвськiй i Берегiвськiй гiмназiях викладали також угорською, а навчальш плани пмназш щороку змiнювалися шляхом збiльшення годин на вивчення угорськоТ. Вивчення рщноТ мови було цiлком знято з цих плаыв. «У самiй же Ужгородськш учительськiй семiнарiТ з 1918 р. навчання проводили угорською, а руська мова вивчалася як окрема дисциплша, тож вчот^в готували угорською. ^сля вщкриття у 1902 р. жшочоТ учительськоТ семiнарiТ в Ужгородi ситуацiя не покращилася, адже там також викладали угорською» (1гнат 1971: 50-54). Отже, проблеми суцтьноТ мадяризацп регiону глибоко хвилювали вченого педагога i вiн об'ективно описував ц факти, послуговуючись можливiстю висвiтлювати Тх у розрiзi розвитку освiти в репош. Дослiдник пiдкреслював, що «доба революцiТ (1848 р. - Т.Ш.) в Австрiйськiй iмперiТ свого часу створила умови для розвитку шкт на нацюнальних засадах, запровадження вивчення культур слов'янських народiв, ТхньоТ лггератури, то з утворенням Австро-Угорщини вщ-бувався стрiмкий процес згортання нацюнальноТ школи й акцент було зроблено на вивченш угорськоТ та шмецькоТ мов» (1гнат 1971). Водночас, вш не полишав викладацькоТ роботи, адже фактично з 1945 р. тривала активна робота над вщкриттям Закарпато-УкраТнсь-кого уыверситету. Наразi це Ужгородський нацюнальний унiверситет, в якому А. 1гнат працював викладачем латинськоТ мови, а протягом 1953-1961 рр. деканом кторико-фтолопчного факультету (Басараб 2013). Попри вщповщальне ставлення до праф на осв^янськш нивi А. 1гнату довелося усвщомити й примиритися з тим, що його докторсь-кий науковий ступшь в СРСР визнаний не буде, i вiн узявся за роботу над новим дослщженням, захистивши кандидатську дисертацт з педагогiки на тему «Нариси iсторiТ розвитку народноТ освiти у За-карпатськiй обласп (1945-1955 рр.)» (Герасимова 2003: 181). Тема дисертацп була очевидною, адже вистражданою великим досвiдом i практикою. Попри це вш не зупинився на досягнутому й продовжив дослiдження рiзних аспектiв iсторiТ педагогiчноТ думки та працював над удосконаленням системи народноТ освгги. За свiдченнями колег вш встиг пiдготувати докторську дисертацiю, а фактично вже третю за рахунком наукову потужну працю в житп, але публiчно захистити так i не встиг через передчасну смерть. Проте, цтком припускаемо, що через патрютичний погляд на ^орт розвитку освiти в Закарпаттi, йому б не судилося устшно захистити докторську дисертащю в радянськi часи. Будь-який тогочасний дослщник, висвiтлюючи кторт свого краю чи бодай кторт розвитку сфери освiти, так чи шакше мав би наголошувати на нацюнальних особливостях, що прямо суперечило радянськш iдеологемi про iснування единоТ спiльностi «радянський народ». Тож процес обговорення та експертизи дисертацп наражався б на системы перешкоди. Добру згадку про А. 1гната як колегу i фахiвця-перекладача високого Гатунку лишили i його колеги у передмовi до шеститомного видання Михайла Лучкая «lсторiя карпатських русишв». Початок 1960-х рр. видався плщним у долi А. 1гната. Особливо пiсля 1962 р., коли до рук фшолога Юрiя Сака потрапив рукопис шести-томноТ пращ М. Лучкая «lсторiя карпатських русишв»» (Швед 2017), написаноТ латинською мовою. Ця вагома подiя вплинула на подальшу долю вченого i принесла устх та визнання навiть по його смертк На початку 1960-х рр. вш обстоюе рiшення здшснити переклад працi М. Лучкая украТнською мовою. Двi обставини цьому явно сприяли: по-перше, його знання латинськоТ мови, адже вш удосконалювався як викладач латинi в Ужгородському ушверситет^ по-друге, одночасно з викладацькою роботою, перебуваючи на посадi завiдувача кафедри класичних мов, вш мав право ухвалити «ршення про внесення до плану роботи кафедри науковоТ теми «Дешифрування та переклад украТнською мовою «кторп карпатських русинiв» М. Лучкая» (Швед 2017). Викладачi розподiлили роботу мiж собою i справу було зру-шено з мiсця. Ю. Сак здiйснив переклад перших двох томiв (Швед 2017), а третш том, присвячений подiям XVII - першоТ третини XVIII ст., ми наразi читаемо в перекладi А 1гната. Рукопис М. Лучкая в перекладi украТнських фiлологiв спочатку побачив свгг у м. Свидник Пряшiвського краю Словаччини в 1990 р. А. !гнат до цiеТ славетноТ подiТ не дожив. Протягом 2000 р. було видрукувано першi два томи пращ М. Лучкая, а 2002 р. - на 25^чницю з дня смерт А. !гната, завдяки плщнш працi науковцiв та ректора Ужгородського нацю-нального ушверситету на теренах УкраТни було видрукувано третш том пращ М. Лучкая, яка була належно оформлена. Загалом же, як зазначае Е. Швед, «робота над науковим проектом з перекладу пращ М. Лучкая украТнсько мовою тривала понад сорок ромв i устшно завершилася» (Швед 2017). У пiдсумку наукова й творча спадщина А. 1гната нараховуе близь-ко 60 робгл Вiн е автором трьох дисертацшних праць, монографiТ «Розвиток загальноосвiтньоТ школи в Закарпатськш областi за роки РадянськоТ влади», перекладу третього тому пращ М. Лучкая «lсторiя карпатських русишв», а водночас людиною, за учасп якоТ вiдбувалося становлення системи освгти Закарпатського краю у повоенш роки.

Ключевые слова

Закарпатье, народное образование, школьное дело, неграмотность, филолог-классик, переводчик, Transcarpathia, public education, school work, illiteracy, scholar, translator

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Шаравара Тамара АлексеевнаПолтавская государственная аграрная академиядоктор исторических наук, доцент125125.tsh@gmail.com
Всего: 1

Ссылки

Басараб М. Розвиток освіти в Закарпатській Україні // Закарпатія. Просвітницько-пізнавальний портал. URL: www.zakarpatia.com (останній перегляд: 9 жовтня 2017 р.).
Герасимова Г. Ігнат Андрій Михайлович // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Інститут історії України НАН України. Київ, 2003. Вип. 2, ч. 2. С. 181-182. Сер. Українські історики.
Глагола Я.А. М. Ігнат. Овіяний натхненням // Закарпаття онлайн. 31 жовтня 2017 р.
Зимомря М.І. Ігнат Андрій Михайлович // Енциклопедія Сучасної України: онлайн-енциклопедія / Ін-т енциклопедичних дослі-джень НАН України. 2014-2016. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=13676 (останній перегляд: 12 жовтня 2017 р.).
Ігнат А. Загальноосвітня школа на Закарпатті в ХІХ - на початку ХХ ст.: конспект лекцій із спецкурсу «Історичне краєзнавство». Ужгород, 1971. 69 с.
Міщанин В.В. Освітня реформа Закарпатської України (1944-1946 рр.): перехід на радянські стандарти // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Історія. 2016. Вип. 1 (34). С. 52-59.
Химинець В. Освіта Закарпаття / В. Химинець, П. Стрічак, Б. Качур та ін. Ужгород: Карпати, 2009. 462 с.
Швед Е. Вийшов друком переклад VI тому «Історії карпатських русинів» Михайла Лучкая 25.11.2011. // Закарпаття онлайн. 31 жовтня 2017 р.
 В дань уважения коллеге: к 100-летию со дня рождения закарпатского педагога и ученого Андрея Игната | Русин. 2017. № 4 (50). DOI: 10.17223/18572685/50/14

В дань уважения коллеге: к 100-летию со дня рождения закарпатского педагога и ученого Андрея Игната | Русин. 2017. № 4 (50). DOI: 10.17223/18572685/50/14