Вопрос Подкарпатской Руси во внешнеполитических расчетах Польши (октябрь 1938 г. - март 1939 г.) | Русин. 2018. № 2 (52). DOI: 10.17223/18572685/52/21

Вопрос Подкарпатской Руси во внешнеполитических расчетах Польши (октябрь 1938 г. - март 1939 г.)

В ходе чехословацкого кризиса, выдвинув территориальные претензии к Чехословакии и разделяя позицию нацистского руководства о том, что эта страна должна исчезнуть с карты Европы, Польша фактически солидаризировалась с Германией. Заняв Тешинскую Силезию, она оказалась в международной изоляции, не замечала надвигающейся на нее опасности. После провозглашения автономии Подкарпатской Руси в октябре 1938 г. польская дипломатия осуществляла шаги, направленные на присоединение края к Венгрии, с целью установить с последней общую границу, которая ликвидировала бы в зародыше опасность появления «украинского Пьемонта», отрезала Чехословакию от ее союзника по Малой Антанте - Румынии, создала барьер в виде «нейтрального блока» на пути вероятной германской агрессии. Активная подготовка и участие Польши в ликвидации государственности Карпатской Украины, разрекламированное в печати удовлетворение по поводу установления общей границы с венграми, информация о жестокой расправе ее военных и полицейских над защитниками края - все это способствовало нарастанию враждебности к этому государству со стороны украинского общества, особенно на фоне резкого обострения германо-польских и, наоборот, улучшения германо-советских отношений.

Questions about Subcarpathian Rus' in foreign policy calculations of Poland (October 1938 - March 1939).pdf Вггчизняна та зарубiжна кторюграфп мають певний науковий до-робок, присвячений Пщкарпатськш Рус мiжвоeнного перюду. Cеред aвторiв, ям вивчали окремi аспекти теми, слщ насамперед видтити украУнських кторимв О. Бопва i В. Задорожного (Бопв, Задорож-ний 1999), М. Вегеша (Вегеш 2004), М. Швагуляка (Швагуляк 2000), росшських - В. Мар'Уну (Марьина 2003), А. Пушкаша (Пушкаш 2006), польських - Д. Домбровського (Домбровський 2012), £. Куплшського (Kuplinski 1996). Проте залишаеться недостатньо дослiдженою по-зищя Польщi стосовно цього краю у перюд мiжнародно^ полiтично^ кризи, що переросла у свггову вiйну. Автори поставили за мету охарактеризувати ставлення Польшу до державотворчих процеав у Пщкарпатськш Русi пiсля МюнхенськоУ конференцп, дипломатичнi зусилля офщшноУ Варшави, спрямоваш на встановлення спiльного польсько-угорського кордону i лквщацп «украУнського П'емонту». Пюля МюнхенськоУ конференцiУ в чехословацькiй кризi наступив новий етап: в епщентр внутрiшньополiтичних колiзiй та складного мiжнародного протиборства, як зауважив М. Швагуляк, у цей час ви-сунулась справа ЗакарпатськоУ УкраУни (Швагуляк 2000: 300). Польша й Угорщина з посиленою енерпею стали добиватись територiального передiлу в зонi ПiдкарпатськоУ Руа, яка входила до складу Чехо-словаччини, з тим, аби одержати сптьний кордон, що «вiдрiзав» би останню вiд РумунiУ, УУ союзника по Малш Антантi (Системная история 2006: 295). Як вщомо, 8 жовтня на сптьному засiданнi представники РуськоУ й УкраУнськоУ Центральних народних рад одностайно виршили «домагатися для ПщкарпатськоУ Русi тих самих прав, ям одержала i одержить Словаччина на основi прилог, долучених до цього протоколу. Постановлено вимагати вщ чехословацького правительства безвщкладного сповнення цих домагань» (Нова Свобода 1938). Увечерi 10 жовтня 1938 р. радю Праги повiдомило, що Чехословач-чина стала федерацiею трьох народiв: чехiв, словакiв й украУнцiв, а наступного дня була надана автономiя Пщкарпатськш Руа, визнано УУ уряд. Пюля ухвалення парламентом «Конституцшного закону у формi поправки до Конституци ЧСР вiд 22 листопада 1938 р. про автономт ПiдкарпатськоУ Руа» № 328 Чехословаччина перетворилась у феде-ративну державу з трьох частин: Чехи, Словаччини i ПщкарпатськоУ Руа. Цей закон регламентував склад уряду ПщкарпатськоУ Руа i його повноваження, вибори i дiяльнiсть сойму, розмежування функцш мiж урядом у Празi та автономним урядом (Тернистий шлях 2007: 21). Назва «Карпатська УкраУна» була запроваджена розпоряджен-ням уряду А. Волошина 30 грудня i вживалася паралельно з назвою «Пщкарпатська Русь» (Марьина 2003: 7). «Народ вiрив, що надходить новий перюд його юторп, - згадував Д. Куп'як про реакщю украУнщв на подiУ в краУ. - ...Змореш цто-денною тяжкою працею, селяни вечорами квапилися до читальш чи кооперативи, аби почути найновших вiсток про наше Закарпаття» (Куп'як 1991: 68). Як зазначають О. Богiв i В. Задорожний, вiд середини жовтня 1938 р. у середовиш^ украУнофшьськоУ течи на Пiдкарпаттi формуеться прош-мецька зовнiшньополiтична орiентацiя. Причини цього вони вбачають у наступному: вщноснш проымецькш орiентацi^ як ЧехословацькоУ держави взагал^ так i уу федеральних оргашв у пiслямюнхенський перiод, особливо за чаав президентства Е. Гахи; потребi зовшшньо'У мщно'У протидп домаганням Будапешта та Варшави стосовно територп краю; наявностi з боку Берлша хоч i не щирих кромв на пiдтримку украУнських визвольних змагань; кнуванням пронiмецьких традицiй серед частини оргашзацш украУнськоУ дiаспори, якi налагодили кон-такти з украУнським рухом на Закарпатп (Богiв, Задорожний 1999: 20). Проголошення автономи, на думку В. Косика, вщбулося у перюд, коли захiднi дипломати займалися здогадами про найближчi плани нацистiв i засоби захисту своУх краУн вщ можливого конфлiкту з Нiмеччиною. Осктьки переважало твердження, що остання пще на захоплення УкраУни, то вищезгадана подiя розцiнювалась як нiмецька щея, перший етап на шляху завоювання РадянськоУ УкраУни (Косик 1993: 59-60). Окреслену ситуащю певною мiрою пщтверджуе короткий звiт повпреда СРСР у Ымеччиш про тутешне полiтичне життя в жовтш 1938 р. Зокрема, зазначалося, що стала проявлятись особлива позищя Берлша «в питаны КарпатськоУ Рус (перейменованоУ за наполяган-ням шмщв в УкраУну)», який, не потребуючи вже пщтримки Польщi та Угорщини, став опиратися розподту краю мiж ними. Своею чергою, вказувалося далi у звiтi, така позищя дала пiдстави серiУ чуток про новi агресивнi плани нацистiв на Сходк Йшлося про очiкуваний тиск на Румуыю, подальшу фашизацiю Угорщини, «плани створення "неза-лежноУ" УкраУни з карпатськоУ частини з приеднанням частин Польщу i РумунiУ i подальшою експансiею в бiк СРСР» (Год кризиса 1990: 265). Як випливало з одержаного 1 грудня 1938 р. 5-м вщдтом Головного управлшня держбезпеки НКВС агентурного повщомлення, «Птлер i Рiббентроп рiшуче готуються до нападу на Радянську УкраУну навесы майбутнього року, для чого в якосп плацдарму буде використана Прикарпатська УкраУна» (Рассекреченные документы 2009: 427). З особливим занепокоенням автономт краю, а також щею створення «ВеликоУ УкраУни» зустрша Польща, котра боялась Ухнього впливу на захщноукраУнсью землi i яка й рашше уважно вiдстежу-вала украУнський рух на Закарпаттi. Наприклад, зпдно iнформацiУ УУ Мiнiстерства закордонних справ вщ 3 лютого 1938 р., у Празi став виходити новий украУнський журнал «УкраУнська Родiна», що видавався «крайшми нацiоналiстами», якi згуртувалися навколо журналу «Пробоем» i представляли молодь СхщноУ Малопольщi i Пщкарпатсько'У Руа. «Цей журнал мае завдання вщновити вартiсть украУнського народу, пропагувати украУнську державу вiд Кавказу до Попраду, поборювати нишшшх окупантiв украУнських земель i усувати соцiалiстичнi впливи на украУнське суспiльство. Журнал е виразно антипольським» (AANa 1938: 6). Стурбовашсть офiцiйноУ Варшави вiдобразила i замiтка «Провока-цiУ прибулих украУнських елеметтв», яку надрукувала «Gazeta Polska» 19 жовтня, i де, зокрема, повщомлялось, що на територiУ Закарпаття «помггний наплив чужого украУнського елементу, завданням якого, здаеться, е поширення неспокою серед руського населення» (CAW 1938: 38; Prowokacje przybytych 1938). Своею чергою, МЗС Польщу шформувало свое посольство у Празi, що 29 вересня звщти до СхщноУ Малопольщi виУхало «20 украУнських агiтаторiв, якi мають кошти, а також таемш iнструкцiУ на зразок шмецько-судетських таемних органiзацiй» (AANa 1938: 6). Як випливало з листа редактора львiвськоУ газети «Нова зоря» О. Назарука до ректора духовноУ семшарп в Станiславовi о. А. Бойчука вщ 13 жовтня 1938 р., «тутешш поляки надзвичайно занепокоен враженням, яке на нашiм народi викликають подiУ за Карпатами... £ вiстi про оживлення наших в ц^м краю. Тут у Львовi навiть малi дiти iнтересуються украУнською державою за Карпатами, а трохи старшi хлопцi втiкають з дому, щоб пристати до тамошнього лепону» (Цит. за: Швагуляк 2000: 302). Серед повщомлень, що надходили в 2-й вщдш Головного штабу збройних сил Польщу все частiше звучали тривожн нотки: «Повстан-ський рух на Пщкарпатськш Русi набирае щораз загрозливших роз-мiрiв»; «Повстання на Пщкарпатськш Руа розширюеться на кордон з Румушею» (CAW 1938: 10) тощо. Для польського пол^икуму, зокрема ендемв, не було сумнiвiв у тому, що ^щатором гасла «Велика УкраУна» е Берлiн, оскiльки, мов-ляв, «немае украУнського народу й украУнськоУ територiУ», а, отже, висування украУнського питання е «шмецькою штригою» (Nowak 2000: 14). 22 жовтня посол Польщу у Берлiнi Ю. Лiпський повiдомив мiнiстра закордонних справ Ымеччини Й. Рiббентропа: його уряд вважае, що Пщкарпатська Русь мае вщшти до Угорщини. Так Варшава розпочала вщому полiтику за встановлення сптьного кордону з «iсторичним другом» Угорщиною (Косик 1993: 60). Надто красномовне, на наш погляд, польське бачення карпато-украУнського питання було викладене 11 жовтня 1938 р. на сторшках львiвського видання «Wiek Nowy». «В угорських претензiях до Че-хословаччини, - читаемо тут, - е одна рiч великоУ полiтичноУ ваги -це Пiдкaрпaтськa Русь. Цей край мае ключову позищю в Середнш та Схiднiй £врот. Польську Сшез^ нaвiть не порiвняти з нею. Цей край означав для чехiв з'еднання з СРСР. На випадок його розвалу i ство-рення укра'Унсько'У держави чехи зробили б негайний розворот у своУй нацюнальнш полiтицi, здiйснивши украУшзащю Русi. Зaмiсть Москви чеськi шляхи вели б до Киева. Наша Галичина опинилася б щд мiж двох вогшв!.. Коли сьогоднi украУнц висувають вимоги до самовизначення Руа, коли вони говорять про незалежшсть, або хоча би про автоном^, хоча ц вимоги з позицп укра'Унщв е лопчними, то польський iнтерес повинен тут поставити тверде "ш"» (Wiek Nowy 1938). Значний iнтерес становить вщнайдене в aрхiвних фондах звер-нення 17 послiв i сенaторiв пiвденно-схiдних земель ДругоУ Речi ПосполитоУ до мiнiстрa вiйськових справ Т. Каспжицького 24 лютого 1939 р. у спрaвi КарпатськоУ УкраУни. «З частини ЗакарпатськоУ Русi, -вказувалося тут, - створена майже незалежна держава - "Закарпатсь-ка УкраУна" - i надано Уй виразно характер П'емонту для створення ВеликоУ УкраУни пщ нiмецьким протекторатом» (AANc 1939: 99). На десяти сторшках цього, по сутi, програмного документу обфун-товувалися полiтичнi, геополiтичнi, економiчнi, стрaтегiчнi, вiйськовi аргументи на користь приеднання краю до Польщi, осктьки, мовляв, Закарпатська УкраУна е «запальним вогнищем неспокою, котре за-грожуе держaвi збройною, небезпечною aгресiею». До того ж УУ уряд «очолив запеклий ворог польського народу о. Волошин i йому подiбнi (AANc 1939: 98). Звернення закшчувалося закликом захопити край: «Треба мщно стати ногами за Карпатами. Польща мусить це вчинити, якщо не хоче, аби завтра з-поза Карпат насунулася загроза не лише УУ кордонам, але i УУ незалежносп» (AANc 1939: 107). В кторюграфп залишаеться дискусшним питання, яка зi сторш -польська чи угорська - першою виступила з щеею сптьного кордону. На думку £. Куплшського, усе промовляе за те, що авторство проекту належало польськш дипломатп; його основою було прагнення до випдноУ для Варшави змiни укладу сил у Центральнш i Пвденно-Схiднiй £вропi (Kuplinski 1996: 67). Це частково пщтвердив i мшктр закордонних справ ДругоУ Речi ПосполитоУ Ю. Бек, який дещо тзшше, у 1939 р., згадував: «Угорф не могли наважитись на здшснення дуже енергiйних крокiв. Нaшi розмови з ними були незмiрно складними, осктьки Ухнш уряд кидався в крайнощк вiд програмних настроУв до плекання найбтьш фантастичних плaнiв, вимагаючи вщ нас, аби ми збройним шляхом окупували Закарпатську Русь i Словаччину, щоби потiм вiддaти Ух Угорщиш» (Sprawa Polska 1958: 48). Своею чергою, 7 жовтня 1938 р. посол Угорщини у Варшавi А. Хорi повiдомляв своему мiнiстру закордонних справ К. Каш, що поляки рекомендують негайно розпочати «широкий саботаж» на Закарпатт i обiцяють активно пщключитися до щеУ акцп (Тернистий шлях 2007: 142-143). Наступного дня польський посол у Лондон Е. Рачинський вщвщав Форiн-офiс з проханням пщтримати зазiхання Угорщини на все Закарпаття (Пушкаш 2006: 169). 10 жовтня, тобто через тиждень тсля вступу польських вiйськ на Заользя, начальник Головного штабу збройних сил краУни вщдав наказ про пщготовку диверсiйних дiй на територп Пщкарпатсько'У Русi. Того ж дня угорський военний аташе в Польщi Б. Лендьел до-повiдав своему начальнику Генштабу про те, що, зпдно отриманоУ шформацп, в Мукачево i Ужгород будуть направленi польськi вшсь-ковики у цивiльному одязi, а також спецгрупи, ям складатимуться з добровольщв, з метою здiйснення вибухiв та iнших пiдривних дiй. Причому польська сторона общяла активiзувати свою дiяльнiсть, як тiльки угорськi пщривы загони розпочнуть бойовi операцп (Венгрия 1962: 113; Тернистий шлях 2007: 144; Домбровський 2012: 156-157). Отже, диверсшно-терористична дiяльнiсть поляюв та угорав була складовою частиною вищезазначеного плану встановлення спiльного кордону. Прагнення безпосереднього сусщства з угорцями не виплива-ло лише з бажання лквщацп небезпеки утворення «украУнського П'емонту» i запобiгання обходження Польщi з флангу ворожими силами. Частково воно пояснювалось побоюванням використання украУн-ськоУ проблеми нацистським керiвництвом. Вирiшальною, проте, мiрою це випливало з концепцп Ю. Бека стосовно створення бар'еру для гiтлерiвськоУ агресп з допомогою «нейтрального блоку», названоУ пiзнiше концепщею «ТретьоУ Европи» або

Ключевые слова

Підкарпатська Русь, Чехословаччина, Польща, Угорщина, Німеччина, «український П’ємонт», автономія, спільний кордон, Subcarpathian Rus, ' Czechoslovakia, Poland, Hungary, Germany, "Ukrainian Piedmont", autonomy, common border, Подкарпатская Русь, Чехословакия, Польша, Венгрия, Германия, «украинский Пьемонт», автономия, общая граница

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Трофимович Владимир ВасильевичНациональный университет «Острожская академия»доктор исторических наук, заведующий кафедрой историиv.trofymovych@rambler.ru
Трофимович Лилия ВладимировнаНациональная академия сухопутных войск им. гетмана П.Сагайдачногокандидат исторических наук, доцент кафедры гуманитарных наук
Всего: 2

Ссылки

Баран О. Мадярська окупація Закарпаття в 1939 р. // Український історик. 1995. № 14. С. 119-136.
Богів О., Задорожний В. Карпатська Україна (Підкарпатська Русь) у міжнародних відносинах (травень 1938 - березень 1939). Ужгород: Патент, 1999. 91 с.
Вегеш М. Августин Волошин і Карпатська Україна. Львів: ЗУКЦ, 2004. 414 с.
Венгрия и Вторая мировая война: секретные дипломатические документы из истории кануна и периода войны / сост. М. Адам и др. М.: Иностранная литература, 1962. 367 с.
Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії визвольної боротьби закарпатських українців / Ред. М.М. Вегеш. Ужгород: Карпати, 2002. 709 с.
Год кризиса, 1938-1939: Документы и материалы: в 2 т. Т. 1 (29 сентября 1938 г. - 31 мая 1939 г.) / Под ред. Л.Ф. Ильичева. М.: Политиздат, 1990. 555 с.
Гранчак І. Закарпаття в міжнародних відносинах напередодні та в період Мюнхена // Нариси історії Закарпаття. Т. 2 (1918-1945). Ужгород: Закарпаття, 1995. С. 264-273.
Документы и материалы 1981 - Документы и материалы кануна Второй мировой войны. 1937-1939: в 2 т. Т. 1 (ноябрь 1937-декабрь 1938 гг.) / Под ред. А. Бондаренко, И. Земскова и др. М.: Политиздат, 1981. 302 с.
Домбровський Д. Польща і Закарпаття: 1938-1939. Київ: Темпора, 2012. 392 с.
Злепко Д. Українське питання у 1938-1939 роках і Третій райх // Записки НТШ: Праці історико-філософської секції. Львів, 1994. Т. ССХХVIII. С. 249-308.
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж; Нью-Йорк; Львів: Атлас, 1993. 659 с.
Куп’як Д. Спогади не розстріляного. Торонто; Нью-Йорк, 1991. 431 с.
Марьина В. Закарпатская Украина (Подкарпатская Русь) в политике Бенеша и Сталина. М.: Новый хронограф, 2003. 304 с.
Нова Свобода. 1938. 11 жовтня.
Основна сила Карпатської України ненарушена //Свобода. Український щоденник. 1938. 3 грудня.
Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье 1918-1945. М.: Европа, 2006. 564 с.
Рассекреченные документы Второй мировой войны // Завтра может быть уже поздно... Вестник МГИМО-Университета. М., 2009. С. 405-598. Спецвыпуск.
Свідерська Н. Українське питання в європейській політиці навесні 1939 року // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2000. № 7. С. 445-458.
Системная история международных отношений: в 2 т. / Ред. А. Богатуров. М.: Культурная революция, 2006. Т. 1. 406 с.
СССР в борьбе за мир накануне Второй мировой войны (сентябрь 1938 - август 1939 гг.): Документы и материалы / редкол.: А.А. Громыко и др. М.: Политиздат, 1971. 671 с.
Тернистий шлях до України: Збірник архівних документів і матеріалів «Закарпаття в європейській політиці 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.» / упоряд. О.Д. Довганич та О.М. Корсун. Ужгород: Вид-во «Закарпаття», 2007. 749 с.
Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 1: 1939-1943 / Под ред. Н. Артизова. М.: РОССПЭН, 2012. 878 с.
Шандор В. Спомини. Карпатська Україна. 1938-1939. Ужгород: ММП «Ґражда», 1996. Т. 1. 388 с.
Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня Другої світової війни (1938-1939) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2000. Вип. 35-36. С. 296-320.
Archiwum Akt Nowych w Warszawie (AAN). Zespół 322. Ministerstw Spraw Zagranicznych. Departament Polityczno-Ekonomiczny. Wydział Wschodni 1918-1939. Sygnatura akt 5319. Ukraińcy w Czechosłowacji i Rumunii - działalność polityczna. Raporty, korespondencja. 1938 r. 35 k.
Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespół 322. Ministerstwo Spraw Zagranicznych. Departament Polityczno-Ekonomiczny. Wydział Wschodni. 1918-1939. Sygnatura akt 6593. Instrukcja MSZ dla posła RP w Budapeszcie. 1938 r. 5 k.
Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespół 322. Ministerstwo Spraw Zagranicznych. Departament Polityczno-Ekonomiczny. Wydział Wschodni. 1918-1939. Sygnatura akt 5463. Czechosłowacja. Ruch narodowościowy i separatystyczny na Rusi Zakarpackiej i popieranie go przez Polskę. Korespondencja, raporty, prasa. Tom VII. 1939 r. 301 k.
Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Zespół 474. Ambasada Rzeczypospolitej w Berlinie. 1920-1939. Sygnatura akt 388. Prasa niemiecka. 156 k.
Batowski H. Europa zmierza ku przepaści. Poznań: Wyd-wo poznańskie, 1977. 526 s.
Centralne Archiwum Wojskowe w Rembertowie. Zespół Oddział II Sztab Główny. 1938-1939. Sygnatura akt 1.303.4.5470. Korespondencja, prasa o Rusi Zakarpackiej, 45 k.
Diariusz i teki Jana Szembeka (1935-1945). T IV. (1938-1939) / Оprac. Zarański J. London: Orbis Limited, 1972. 804 s.
Kupliński J. Polskie działania dywersyjne na Ukrainie Zakarpackiej w 1938 roku // Wojskowy Przegląd Historyczny. 1996. № 4. S. 65-83.
Noël L. Agresja niemiecka na Polskę / Оprac. Zabiełło S. Warszawa: Instytut wydawniczy PAX, 1966. 418 s.
Nowak M. Narodowa demokracja wobec mniejszości ukraińskiej w przededniu II wojny światowej // Polacy i Ukraińcy podczas II wojny światowej. Materiały z konferencji naukowej pod red. W. Bonusiaka. Rzeszów, 2000. S. 9-19.
Prowokacje przybyłych elementów ukraińskich // Gazeta Polska. 1938. 19 października.
Ruś Podkarpacka bazą Związku Sowieckiego w Europie (sensacyjna instrukcja Kominternu dla czeskich komunistów) // Gazeta Polska. 1938. 20 października.
Schimitzek S. Drogi i bezdroża minionej epoki. Wspomnienia z lat pracy w MSZ (1920-1939). Warszawa: Interpress, 1976. 480 s.
Sprawa Polska pod czas II wojny światowej. Warszawa: Prasa, 1958. 595 s.
Stępowski J. W dolinie Dniestru. Listy o Ukrainie. Warszawa: LNB, 1993. 349 s.
Tomaszewski J. Dokumenty o stosunkach rumuńsko-polskich po konferencji monachijskiej // Studia z dziejów ZSRR i Europy Środkowej.1979. Nr. XV. S. 49-62.
Wiek Nowy. 1938. 11 października.
 Вопрос Подкарпатской Руси во внешнеполитических расчетах Польши (октябрь 1938 г. - март 1939 г.) | Русин. 2018. № 2 (52). DOI:  10.17223/18572685/52/21

Вопрос Подкарпатской Руси во внешнеполитических расчетах Польши (октябрь 1938 г. - март 1939 г.) | Русин. 2018. № 2 (52). DOI: 10.17223/18572685/52/21