УНР-овская конспирация в Бессарабии: создание подпольных структур и их организационно-боевая деятельность на юге Украины (1921 г.) | Русин. 2018. № 3 (53). DOI: 10.17223/18572685/53/15

УНР-овская конспирация в Бессарабии: создание подпольных структур и их организационно-боевая деятельность на юге Украины (1921 г.)

Проанализированы процесс создания в Бессарабии подпольных антибольшевистских структур УНР-овской политической принадлежности и некоторые эпизоды их организационно-боевой деятельности на юге Украины в течение 1921 г. Уже в конце зимы 1921 г. в этом регионе была развернута I (Южная) повстанческая группа армии УНР во главе с генералом А. Гулым-Гуленко и начата тайная переправка на Украину офицеров - организаторов повстанческих отрядов. В сентябре 1921 г. в Бессарабии началось формирование т. н. Бессарабской группы повстанческой армии УНР, которая должна была пересечь советско-румынскую границу и инициировать восстание на юго-западе Украины. В ночь с 18 на 19 ноября группой была предпринята попытка захватить город Тирасполь, которая закончилась неудачей. Провал этой вылазки привел к сворачиванию повстанческого движения на юге Украины и демонтажа всего УНР-овского подполья в Бессарабии.

The UPA underground in Bessarabia: its structures and organizational and military activity in southern Ukraine (1921).pdf Досліджувана проблема почала розроблятись українськими істори- ками вже з початку 1960-х рр., коли світ побачила коротка розвідка про один з центральних епізодів збройної протидії більшовицькій владі в Україні з боку еміграційних структур УНР (Вдовиченко 1961: 9-12). З перервою у тридцять років робота з вивчення цієї теми була поновлена виходом ще кількох публікацій, для написання яких були використані документи з київських архівів, і зокрема - Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Зав- дяки цьому було зібрано першу - джерельне підкріплену - але, все ще фрагментарну інформацію про діяльність уенерівського підпілля на півдні України, а також його зв’язок з еміграційними військовими осередками УНР, керівні структури яких перебували в Бессарабії (Срібняк 1994а: 23-25; Срібняк 1994b: 15-17; Срібняк 1997: 88-91). За останню чверть століття історіографія даної проблеми поповни- лась кількома статтями та розділами у монографічних дослідженнях, автори яких зосередили свою увагу на різних аспектах діяльності як згадуваних підпільних структур УНР, так і особливостей розгортання партизансько-повстанського руху на півдні України. Так, зокрема, М. Павленко навів деякі факти з діяльності штабу І Південної повстан- ської групи (з місцем осідку в Кишиневі) та організаційних зусиль генерал-хорунжого А. Гулого-Гуленка, що мали своєю метою активі- зації партизансько-повстанського руху на півдні України, подавши це в контексті «радянсько-румунського діалогу навколо проблеми інтернованих» (Павленко 1999: 288-291). Деякі аспекти створення та агентурно-організаційної роботи штабу згадуваної групи - але вже у контексті діяльності Партизансько-повстанського штабу армії УНР - були висвітлені в ще одній публікації автора цієї статті (Срібняк 2001: 107-120). Значний обсяг інформації про участь А. Гулого-Гуленка в організації уенерівської партизанки на півдні України було наведено й в он-лайновій книзі Р. Коваля (Коваль 2006). Але найактивніше дана проблематика стала розроблятись вже за кілька років, коли низка молодих дослідників обрала цю та суміжну з нею проблематику об’єктом своїх дисертаційних досліджень. Завдяки цьому вийшла друком ціла низка публікацій, автори яких увели до наукового обігу значну кількість архівних джерел, достатньо повно відтворивши як специфіку розгортання партизансько-повстан- ського руху на півдні України, так і внесок структур уенерівської конспірації в Бессарабії в його інспірування. Одним з промоторів наукової розробки цієї теми та її популяризації був Я. Файзулін, зусил- лями якого уявлення істориків про участь Бессарабської повстанської групи у Другому зимовому поході армії УНР набули чіткіших обрисів (Файзулін, Скальський 2008: 23-27; Файзулін 2011: 367-388). Ґрунтовно цю проблему досліджував й В. Василенко, який як- найповніше використав матеріали Галузевого державного архіву Служби безпеки України, що дозволило йому реконструювати процес підготовки антибільшовицького збройного постання в Україні у 1921 р., а також участь у цьому керівництва та співробітників штабу Пів- денної (Бессарабської) групи військ УНР (Василенко 2008: 138-196; Василенко 2011: 94-125). Ще один дослідник С. Боган зосередився на дослідженні партизансько-повстанського руху на південному за- ході України, опублікувавши за результатами своєї пошукової роботи окрему монографію (Боган 2013). Але потреба збагачення джерельно-документального підґрунтя даної дослідницької проблеми вимагає продовження пошукової ро- боти в архівах різних країн. Слід відзначити, що відрадним явищем у цьому став вихід цінної збірки документів (з київських архівосховищ), ознайомлення з матеріалами якої суттєво розширює наші знання про діяльність уенерівської конспірації на півдні України. Великий обсяг фактичної інформації про поточну роботу майже всіх співробітників штабу І групи містить низка документів (і зокрема № 13 «Доповідь сотника Василюка про хід організації повстання проти більшовиків на півдні України у червні-грудні 1921 р.»), які були опубліковані дослідником В. Власенком (Власенко 2008). Надзвичайно важливе джерельне значення мають й документи, які зберігаються в Національній установі ім. Оссолінських у Вроцлаві (Польща). Вони містять значний обсяг інформації, яка додатково про- яснює різні аспекти діяльності Партизансько-повстанського штабу (ППШ) в Бессарабії та на півдні України (ZNiO 1). *** Військова поразка армії Української Народної Республіки у листо- паді 1920 р. та її відступ до меж Польщі та Румунії ще не означали завершення її збройного протистояння з більшовицькою Росією. Державний Центр (ДЦ) УНР в екзилі, який у цей час перебував у Тарнові, Польща, плекав надії активізувати партизансько-повстан- ський рух в Україні та ініціювати в ній загальне збройне повстання. На думку провідних українських політичних діячів в еміграції, поява в такій ситуації на українських землях армії УНР та її успішні бойові дії могли дестабілізувати становище більшовицької влади і за спри- ятливих умов навіть призвести до її повалення. З огляду на це своїм першочерговим завданням ДЦ УНР вбачав надання організаційно- матеріальної допомоги партизанським загонам та міському підпіллю в різних регіонах України (але тільки тим, які провадили свою діяль- ність під гаслами відновлення Української Народної Республіки та визнавали зверхність її уряду), а також реалізацію комплексу заходів для підготовки загального повстання в Україні. Тому вже 21 січня 1921 р. голова директорії і головний отаман військ УНР С. Петлюра на засіданні Ради народних міністрів порушив питання «про необхідність всебічної роботи уряду в справі органі- зації повстання в Україні проти більшовицької влади». На цьому ж засіданні С. Петлюра запропонував заснувати спеціальний фонд, кошти з якого мали використовуватись для забезпечення постійного зв’язку ДЦ УНР з повстанськими організаціями в Україні та подальшої загальної координації дій останніх. Наступним кроком мало стати вироблення певного плану боротьби, обов’язкового для виконання усіма підпільними структурами, які визнавали владу УНР. Нарешті, для здійснення загального керівництва партизанським рухом в Україні (а пізніше - й самим повстанням) мав бути створений й спеціальний таємний керівний осередок (ЦДАВО 1: 21; ЦДАВО 2: 75). Всі ці завдання покладались на створений у кінці січня 1921 р. Партизансько-повстанський штаб (ППШ) при Головній команді військ УНР на чолі з командуючим 4-ю Київською стрілецькою дивізією армії УНР генерал-хорунжим Ю. Тютюнником. Останній мав багатий досвід використання різних форм і методів партизанської боротьби, бо ко- лись очолював штаб партизанських формувань отамана Григор’їва. Штаб підлягав безпосередньо С. Петлюрі (як головнокомандуючому всіма українськими регулярними і повстанськими військами УНР) та мав вирішувати всі питання, що були пов’язані зі збройною протидією більшовицькій владі в Україні та впровадженням у життя сталої системи організації майбутнього загального збройного повстання. Спочатку ППШ перебував у Тарнові, але в квітні 1921 р. - у зв’язку зі збільшенням обсягу своєї діяльності - був перенесений до Львова. Весь час штаб провадив свою роботу в тісній кооперації з польською військовою розвідкою («Двуйкою»), яка отримувала завдяки цьому потрібну їй агентурну інформацію про політичний та військовий стан УСРР. У порозумінні з цією польською спецслужбою на польсько-ра- дянському кордоні була створена мережа контрольно-перепускних пунктів, які використовувались кур’єрами та емісарами ППШ для виконання різних розвідувально-агентурних завдань на теренах Радянської України (Срібняк 2001: 107-111). ^м територп ЗахщноТ УкраТни ДЦ УНР в екзилi розраховував ви-користати й територт окупованоТ румунами Бессараби, в межах якоТ перебувала точно невстановлена кшьмсть воякiв деяких частин армiТ УНР та бiйцiв зi складу мiгруючих партизанських формувань, що мали на прикордонних бессарабських землях своТ опоры бази (здшснити точний обрахунок Тх кiлькостi не видаеться можливим через брак документальних джерел, але очевидно, що Тх число коливалось вщ ктькох сотень до одшеТ тисячi осiб. - 1.С., М.П.). Ця обставина також розглядалась ДЦ УНР як один iз сприятливих факторiв, що дозволив би виршити проблему з комплектуванням майбутшх тдтльних структур на пiвднi УкраТни. Дуже важливе значення мало й те, що ще з 1919 р. украТнська дипломаля пiдтримувала з румунським урядом як офщшш, так i неофiцiйнi контакти, якi були зумовлен бажанням УНР використати офщшний Бухарест у якостi свого вшськово-полггичного союзника. Такi сподiвання пiдкрiплювались тим, що останнш також розраховував використати штернованих на своТй територп воямв армiТ УНР та повстанщв для дестабiлiзацiТ бiльшовицького запiлля у разi загострення радянсько-румунських стосункiв. З огляду на це румунський уряд вважав за доцтьне не переш-коджати у створены та подальшому функцiонуваннi на окупованих Румунiею бессарабських землях таемних украТнських вiйськових структур, покликаних об'еднати партизансько-повстанський рух на твды УкраТни тд прапором УНР. Водночас румунська влада не афЬ шувала свою моральну тдтримку уенерiвцiв, не бажаючи зв'язувати себе жодними формальними зобов'язаннями перед екзильним урядом УНР. Така настанова офщшного Бухаресту була обумовлена й тим, що останнш холв зберегти «обличчя» у мiждержавному дiалозi з бтьшовицькою Росiею та не загострювати стосунки з ТТ урядом, достатньо добре усвщомлюючи всю небезпеку цього. Але зрештою бажання розiграти уенерiвську «карту» перемогло, i вже у лютому 1921 р. заходами ППШ на твденному заходi УкраТни було розгорнуто «Пiвденний повстанський фронт», реорганiзований невдовзi у I (Пiвденну) повстанську групу армп УНР. Територiально зга-дувана група охоплювала терен МиколаТвськоТ, ОдеськоТ i ХерсонськоТ губернiй, а також твдень Подiлля та захiдну частину Катеринослав-щини та подiлялась на п'ять повстанських райоыв. Географiчно терени групи були обмежеы на заходi радянсько-румунським кордоном (рiка Днiстер), на твды - Чорним морем, на сходi - Днтром, на пiвночi лiнiею Ямпiль-Вапнярка-Черкаси (ЦДАВО 3: 11-19). Командувачем групи було призначено полковника А. Гулого-Гулен-ка, штаб якого розмщувався у Кишинев^ З метою ознайомлення з ситуащею у дорученш йому повстанськiй грут та надання отаманам повстанських загоыв керiвних вказiвок вiд ППШ - А. Гулий-Гуленко взимку-навесш 1921 р. ктькаразове переходив радянсько-румунсь-кий кордон та здшснював тривалi й небезпечш подорожi пiвднем УкраТни. Пiд час одного з таких вщряджень його було поранено (ZNiO 2), i деякий час командувач групи перебував на лкуваны. Його дiяль-шсть була вже на початку весни 1921 р. пдно вiдзначена головним отаманом вшськ УНР С. Петлюрою. У своТй власноручнiй резолюцiТ вшськовому мiнiстру УНР на одному з рапорлв А. Гулого-Гуленка С. Петлюра - «за поход в заптля ворога серед дуже тяжких обставин, за персональну бойову хоробркть i оргашзацшно-державш заслуги в справi оргаызацп повстання» нагородив полковника А. Гулого-Гу-ленка «рангою генерал-хорунжого армiТ УНР з старшинством з часу переходу р. Збруч» (ZNiO 3). ПоТздки А. Гулого-Гуленка на пiвдень УкраТни та надана ним ор-гашзацшна допомога кiльком мiсцевим партизанським ватажкам об'ективно причинились до активiзацiТ повстанського руху в цьому репош. Але важлившим завданням було вiдрядження сюди старшин-органiзаторiв, якi би залишались у партизанських загонах на постшш основi (у якостi iнструкторiв). Вкрай необхщним було й призначення старшин (з вщповщним досвiдом та оргашзацшно-дтовими якостя-ми) на посади начальнимв повстанських районiв, Тх штабiв, служб розвщки та зв'язку. Тому ще взимку 1921 р. А. Гулий-Гуленко активiз-ував пошук кандидалв з числа старшинства, здатних виконувати таю вщповщальы завдання. З огляду на те, що у цей час на теренах Румуни перебувала значна кшьюсть штернованих старшин арми УНР (Срiбняк 2017: 122-136), мiсця Тх утримання з метою пошуку добровольщв регулярно вщвщували представники А. Гулого-Гуленка (ZNiO 2). Начальник групи також розраховував знайти бажаючих вщпра-витись на партизанку до радянськоТ УкраТни i серед тих колишшх воямв армiТ УНР, якi перебували на роботах у селах Бессарабп в безпосереднш наближеносп до радянсько-румунського кордону (ча-стина з них час вщ часу брала участь у нападах на червоноармшсьм загони та радянсьм iнституцiТ на прикордоннi, а тсля цього знову поверталась до Бессарабп). Але вже невдовзi генерал А. Гулий-Гуленко переконався, що вщнайти серед них достатню ктьмсть старшин-ор-ганiзаторiв з вiдповiдним досвiдом та квалiфiкацiями не видаеться можливим. З огляду на вщсутшсть в Румунп достатньоТ кiлькостi бажаючих вирушити до РадянськоТ УкраТни, останнш клопотався перед начальником ППШ генералом Ю. Тютюнником про вщрядження для щеТ мети старшин з Польщi до Бессарабп. Вже у березш 1921 р. до А. Гулого-Гуленка були вщправлеш першi посланцi ППШ, що дозволило зробити першi Тх призначення на рiзнi посади в повстанських районах (ZNiO 4). У цей час до УкраТни для замщення посад цивтьних комiсарiв окремих регюыв вщряджались й особи з числа вшськових урядовцiв армiТ УНР. До феТ категорiТ, зокрема, належав В. Скляр (у 1920 р. вш посщав посаду прифронтового комiсара при 4-й КиТвськш стрiлецькiй дивiзiТ вiйськ УНР), який мав виТхати у середин березня 1921 р. на твдень УкраТни як представник Партизансько-повстанського штабу (ZNiO 5). Але вщбув вш до БессарабiТ лише через мкяць, про що свiдчить його лист дружит та доньц вiд 18 квггня 1921 р. (ZNiO 6). Причиною такого довгого його очкування (так само як й шших груп украТнських старшин) могло бути довге залагодження вах формальностей для перетинання польсько-румунського кордону. Рiч у лм, що навiть маючи вщповщш дозволи на перетин кордону вщ польськоТ вiйськовоТ влади, посланцi ППШ зус^чались з рiзними штучними проблемами ще на польському боц кордону. Справа в лм, що його легальний перетин потребував як вiзи МЗС Польшу, так i румунськоТ влади, а в разi вщсутносп будь-якоТ з них польсько-румунський кордон довелось переходити нелегально, що тягнуло за собою й додатковi матерiальнi витрати. Але попри це, вщрядження украТнських старшин з Польщу до Румунп продовжувалось i надалк Завдяки цiй кадровiй допомозi стала можливою активiзацiя пар-тизансько-повстанського руху на швдш УкраТни, зокрема - в межах (Балтського i Ольгопольського повтв ПодiльськоТ губернiТ та далi на схiд до Вапнярки). У цьому репоы, зокрема, дiяли загони отамана С. Заболотного, який був призначений начальником 5-го повстансь-кого району. Вщрядження до цього району кадрових старшин арми УНР дозволила С. Заболотному створити мщне постшне ядро свого загону (до 800 повстанщв при 16 кулеметах). Сили повстанщв у цьому район поднялись на окремi загони пщ проводом призначених С. Заболотним отамаыв, у оперативнш пiдлеглостi йому перебувала Придшстрянська партизанська бригада на чолi з отаманом I. Юршу-лом (С^бняк 1997: 90-91). Добре налагоджена служба розвщки та розгалужена агентурна мережа (у т. ч. й деяких бтьшовицьких частинах) уможливлювали Заболотному розробку та проведення широкомасштабних парти-занських операцш проти бiльшовицьких вшськ. Найпоказовiшою в цьому вiдношеннi була партизанська ак^я 2 квiтня 1921 р., коли вщдт отамана Кошового (близько 200 повстан^в) стрiмким ударом зумiв захопити повiтове мкто Ольгополь, де мiстився штаб 12-Т бiльшовицькоТ стрiлецькоТ дивiзiТ. В бою загинув начдив А.Рева, що внесло на короткий час повну дезоргашзацт в дп пiдроздiлiв 12-Т див!зп та дозволило партизанам майже без втрат залишити мкто (ЦДАГО 1: 47). Зрештою, у 1921 р. практична вся територiя Пвденно-ЗахщноТ УкраТни була просякнута уенерiвським пiдпiллям - таемш шфор-матори та агенти повстанських отамаыв або ППШ дiяли практично у кожному селк У мктах дiяли повстaнськi комiтети (повстанкоми), ям накопичували зброю, залучали до своТх лав всiх незадоволених радянською владою, проводили збiр aгентурно-розвiдчоТ iнформaцiТ про дислокован в мiстaх пiдроздiли Робоче-селянськоТ ЧервоноТ ар-мiТ та структури бiльшовицькоТ ЧК. До числа найбтьших повстaнкомiв, якi визнавали зверхнiсть емiгрaцiйного уряду УНР, належали зокрема одеська губернська повстанська оргaнiзaцiя, обласний повстанський ком^ет Катеринославщини, Херсонщини i Таври, Холодноярський повстанком Право- i ЛiвобережноТ УкраТни. Кожна з цих оргашзацш об'еднувала значну кiлькiсть активних противнимв бiльшовицького режиму (вiд кiлькох сотень в Одес до 2-3 тис. в район Холодного Яру на Черкащиш) (Срiбняк 2001: 112-114). Але нaйефективнiшим чинником для дестaбiлiзaцiТ радянськоТ влади в УкрaТнi ППШ вбачав бойову дiяльнiсть партизанських зaгонiв, ям могли би опанувати обширною територieю та тривалий час ТТ утримувати, уможливлюючи в такий спосiб дieву допомогу регулярним формуванням aрмiТ УНР. Поява останых на украТнських землях дозволила би перейти вщ стихшних до оргaнiзовaних форм боротьби з радянською владою та досягти виршальноТ переваги. Тому присутысть у партизанських загонах досвщчених старшин розглядалась ППШ як один з найголовшших чиннимв, який забезпечив би початковий устх у протистояннi з частинами регулярно!' бтьшовицькоТ aрмiТ. Вщтак А. Гулий-Гуленко докладав всiх зусиль аби збшьшити кiлькiсть старшин, ям вiдряджaлись з рiзними дорученнями до УкраТни. Для полегшення процесу переходу кордону заходами начальника групи на р. Дшстер було облаштовано ктька контрольно-перепускних пунклв, у т. ч. у селах Криуляни (начальник - сотник £. Гулш), ВадулцЬВоди (поручник Страленко), Кiцкaни (поручник Топор), Атаки (поручник Потапчук), Нападове (сотник Гршний), Резша (сотник I. Нога-Нови-цький) (Василенко 2011: 103). Згадуваы пункти мктились у вiддaлених орендованих хатах цих ст, до Тх штату ^м нaчaльникiв могли входити й провщники (з числа мкцевих мешкaнцiв), послуги яких оплачувались штабом I групи. Через вщсутшсть вщповщних документiв досить непросто охаракте-ризувати ефективысть дiяльностi контрольно-перепускних пунктiв, але виходячи з того, що навесш-влгтку 1921 р. до Румунп з Польшу було переправлено 60-80 старшин армп УНР, можна припустити, що кожен пункт забезпечив переправлення через кордон 10-15 кур^в ППШ. Координацт роботи вах пунклв та комушкацт з румунською вшськовою розвiдкою забезпечувало створене штабом I групи «ш-формбюро» на чолi з пiдполковником Чорненком. З метою централ!зацп дiяльностi вах структур уенерiвського пiдпiлля в Бессарабп та на твденному зaходi УкраТни 30 червня 1921 р. у Кишиневi було створено штаб I повстанськоТ групи на чолi з Генштабу пщполковником О. Стефaнiвим (ZNiO 7). У вереснi 1921 р. перед штабом було поставлено завдання сформувати т. зв. «Бесса-рабську групу» армп УНР, завданням якоТ мав стати проникнення на територт УСРР з метою дестaбiлiзaцiТ вшськово-полггичноТ ситуaцiТ на пiвденному зaходi УкраТни. Дп цieТ групи мали вщволкти увагу бiльшовикiв вiд просування ПодтьськоТ та ВолинськоТ груп пiд ко-мандуванням Ю. Тютюнника - в напрямку на КиТв. Але виконання цього завдання зштовхнулось з низкою труднош^в, нaйголовнiшою з яких була та, що переважна бiльшiсть штернованих у РумунiТ воякiв aрмiТ УНР не виявляла готовностi долучитись до зброй-ноТ боротьби з бтьшовицькою владою (Срiбняк 2017: 122-136). Це пояснювалось, зокрема, моральною втомою та невiрою частини вояцтва в устх народного повстання в УкрaТнi, а також тими мaтерiaльними труднощами, з якими перманентно стикався штаб 1-го району, вщ-ряджаючи оргaнiзaторiв партизансько-повстанського руху в УкраТну. 6 жовтня 1921 р. штаб I групи отримав наказ начальника ППШ розпочати здшснення запланованоТ операцп. Генерал Ю.Тютюнник також конкретизував завдання для БессарабськоТ групи, якi включали захоплення м. Тирасполя та розгортання широких партизанських акцш в Одеськш губернп (ЦДАВО 4: 48). Безпосередне керування справою пщготовки рейду БессарабськоТ групи здшснював начальник цивiльного керування штабу I групи пщполковник В. Поплавський, який мав забезпечити переправлення через Дшстер загону коман-дувача 1-го району полковника Й. Пшонника у ктькосп 187 оаб (Василенко 2011: 118). Деяк дaнi дають пщстави вважати, що значна частина ствро-бiтникiв штабу групи принaймнi недбало ставилась до виконання своТх обов'язмв, чим у знaчнiй мiрi причинились до зриву термов виступу проти бтьшовимв та загальноТ невдaчi рейду БессарабськоТ групи. На користь цього свщчить хоча б вже згадувана «Доповщь сотника Василюка...», в якш наведено значна кiлькiсть iнформaцiТ про нецтьове використання старшими чинами штабу асигнованих Тм для потреб повстання кошлв, а також i про фiнaнсовi мaхiнaцiТ декого з них (Власенко 2008: 147-153). Пщготовф проведення рейду БессарабськоТ групи найбтьше заважала майже повна вщсутшсть зброТ, на пщтвердження чого свiдчить шформащя, почерпнута з рапорту А. Гулого-Гуленка до головного отамана С. Петлюри (вщ 6 жовтня 1921 р.), в якому йшлося про неотримання 1 млн румунських лей, що мали бути асигноваш для оргашзацп на територп Румуни повстанського вщдту та прид-бання для нього достатньоТ ктькосп зброТ. Як зазначав А. Гулий-Гуленко у своему рапорт - «кожна рушниця або кулемет буде не лише мати значшня з техшчного боку, а i з боку морального», i звертався з проханням негайно перерахувати цю суму представ-никовi штабу ПiвденноТ групи, члену вшськовоТ секцiТ диплома-тичноТ мiсiТ УНР в РумунiТ пiдполковниковi В.Поплавському, який й мав здшснити оплату вже замовлених А. Гулим-Гуленком партiй стртецькоТ зброТ (ZNiO 8). Але грошi так i не були отримаш, i лише приватним шляхом було таемно закуплено 30 рушниць, половину з яких було використано для озброення частини штабу генерала А. Гулого-Гуленка, з яким вш у кшщ жовтня переправився в УкраТну (ЦДАВО 5: 20). В шч з 18 на 19 листопада 1921 р., завдяки зусиллям начальника штабу 1-го району пщполковника Г. Савченка, Бессарабський запн устшно форсував Дшстер (ЦДАВО 6: 263). Захопивши поблизу Тирасполя два прикордонних села (Красногорку i Паркани), повстанц здобули трофеТ - значну кшьюсть стртецькоТ зброТ, що дало мож-ливкть озброТти весь особовий склад загону. Тощ ж до повстанщв приеднались мiсцевi селяни (близько 100 оаб), якi мали на озброенн рушницi й вили (ЦДАВО 6: 277). Псля цього об'еднаний запн почав наступ з трьох напрямюв на м. Тирасполь. Захопивши передмктя, ктька кварталiв та фортецю, повстанц не змогли здобути залiзничний вокзал, де закртився один з бтьшовицьких батальйонiв. Пiсля п'ятигодинного бою та прибуття до Тирасполя пiдкрiплення (невстановленоТ кiлькостi червоноармш-цiв) повстанцям стало зрозумто, що здобути мiсто не вдасться. Вони вщступили до села Паркани, де ще деякий час тримали оборону, але надвечiр розпочали зворотну переправу через Дыстер. За весь цей час загинуло та було поранено лише ктька оаб зi складу загону, ще двое повстанщв зазнали поранень пщ час самоТ переправи пщ вогнем румунських прикордонниюв (Василенко 2011: 119). Отже, Державний Центр УНР в екзил^ прагнучи використати ва можливi ресурси для дестабЫзацп бiльшовицькоТ влади в УкраТш, вжив заходiв для створення в Бессарабп власних вшськових структур, покликаних сприяти пiднесенню партизансько-повстанського руху в Одеськш губернiТ, а також прилеглих до неТ територiях. За умови сприятливого розвитку подш та вибуху загального повстан-ня, на думку полггичного проводу УНР, могла виникнути загроза захоплення м. Одеси, що змусило би бтьшовиюв до концентрацп у цьому репоы значних вшськових сил аби перешкодити такому розвитку подш. У свою чергу таке перегрупування полегшило би бойову дiяльнiсть на ПодтьськоТ та ВолинськоТ груп на напрямку головного удару. Хоча реалiзацiя цього плану була пов'язана з величезними труд-нощами, командувач групи полковник А. Гулий-Гуленко докладав вах зусиль для створення ефективноТ шдпшьноТ iнфраструктури, а також встановлення сталого контакту з таемними повстанськими оргаызащями та партизанськими загонами на твды УкраТни. Пщпо-рядкована йому I повстанська група була подтена на п'ять районiв, до яких вщряджались старшини з оргаызацшними завданнями з рiзними органiзацiйно-агентурними та аптацшними завданнями. Для створення ним сприятливих умов для перетинання румунсько-радянського кордону у безпосереднш до нього наближеносп були облаштованi спещальш пункти з прийому та переправлення на радянський бк кур'ерiв та емiсарiв ППШ. В кiнцi червня 1921 р. весь тягар пщготовки до загального збройного повстання перебрав на себе штаб I повстанськоТ групи, який дiяв у Кишинев^ Але виконати поставлен перед ним завдання в повному обсязi штаб не мщ що було зумовлено цтою низкою причин. Зокрема, свою негативну роль в^грала обмеженiсть матерiальних ресурсiв, якими диспонували А. Гулий-Гуленко та його штаб, що особливо наочно проявилось тд час тдготовки до вщправки на радянську територт БессарабськоТ групи; швидше за все - неефективна робота штабу групи; фактична вщмова вщ продовження збройноТ боротьби пере-важноТ бiльшостi штернованих у таборах РумунiТ воякiв-украТнцiв; вщсутысть достатньоТ кiлькостi вiдданих iдеТ УНР старшин-оргаыза-торiв партизанського руху. I повстанська група не змогла досягти сюльки-небудь помггного успiху ще й тому, що партизанськ загони та мкьке уенерiвське пiдпiл-ля - тсля перших спорадичних успiхiв навесы 1921 р. - були у своТй бтьшосп або лiквiдованi, або розпорошеы, та вже влiтку майже не виявляли своеТ активностi. Репресивно-каральна машина бшьшовиюв дiяла дуже ефективно, а ^м того, повстанцi були роз'еднаы через проголошення радянською владою амыстш, чим скористалась значна ктьмсть отаманiв та рядових бiйцiв. УкраТнське селянство хоча й продовжувало симпатизувати та допомагати повстанцям, разом з тим в своТй маа уникало братись за зброю, змiрившись з новою владою з огляду на запровадження нею новоТ економiчноТ пол^ики. Примггки Дану статтю було пщготовлено завдяки сприянню Стущуму СхiдноТ Европи (Studium Europy Wschodniej) Варшавського ушверситету, за iнiцiативи якого 2014 р. була започаткована ш^чна Нагорода iм. 1вана Виговського (пiд почесним патронатом президента Польщ^, що вручаеться ршенням ТТ Капiтули з числа делега^в вiд 25 унiверситетiв та вищих шкт Польщi. Гулий-Гуленко Андр'ш Олексйович (1886 - тсля 1926 р.) - штабс-капiтан РосiйськоТ iмператорськоТ армiТ, генерал-хорунжий армiТ УНР. У 1920 р. - начальник 1-оТ ЗапорiзькоТ стрiлецькоТ дивiзiТ армiТ УНР. Пкля вiдступу вiйськ УНР з терешв УкраТни оперував на чолi партизанського загону в районi Умаш. З кiнця 1920 р. - у Румунп, був призначений начальником I повстанськоТ групи Армп УНР, брав участь у II Зимовому походi ПовстанськоТ армiТ УНР. Вл^ку 1922 р., перебуваючи в УкраТш, був арештований та тривалий час перебував пщ слщством. За вироком суду був засуджений до 10 ромв ув'язнення. Подальша доля невщома.

Ключевые слова

insurgents, guerilla movement, headquarters, petty officers, Hulyi-Hulenko, Bessarabian group, повстанцы, партизанское движение, штаб, офицеры, Гулый-Гуленко, Бессарабская группа, повстанці, партизанський рух, штаб, старшини, Гулий-Гуленко, Бессарабська група

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Срибняк Игорь ВладимировичКиевский университет им. Б. Гринченкодоктор исторических наук, профессор, заведующий кафедрой всемирной истории историко-философского факультетаi.sribniak@kubg.edu.ua
Палиенко Марина ГеннадиевнаКиевский национальный университет им. Т. Шевченкодоктор исторических наук, профессор, заведующая кафедрой архивоведения и специальных исторических дисциплин исторического факультетаmpaliienko@gmail.com
Всего: 2

Ссылки

Боган С.М. Повстанці Одещини і Придністров’я. Антикомуністичний повстанський рух на південному заході України. Кам’янецьПодільський, 2013. 174 с.
Василенко В. Документальні свідчення про підготовку в Україні загального антибільшовицького повстання та відновлення УНР (1921 р.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Київ, 2008. № 1-2 (30/31). С. 138- 196.
Василенко В. Південна група військ УНР у підготовці антибільшовицького повстання в Україні (1921 р.) // З архівів ВУЧК-ГПУ- НКВД-КГБ. Київ, 2011. № 2 (37). С. 94-125.
Вдовиченко О. Рейд генерала Гулого-Гуленка // Бюлетень Союзу бувших українських вояків у Канаді. Торонто, 1961. Жовтень-грудень. Ч. 9. С. 9-12.
Верстюк В.Ф., Файзулін Я.М., Скальський В.В. Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ГПУ. Документи і матеріали. Київ, 2011. 616 с.
Власенко В. Документи і матеріали Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії (1919-1923) // Пам’ятки: археографічний щорічник. Київ, 2008. Т. 8. С. 129-160.
Коваль Р. Андрій Гулий-Гуленко, командувач Південної групи військ УНР // Коли кулі співали (Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу). Б.м., 2006. URL: https://coollib.com/b/132787 (останнiй перегляд: 20.09.2018).
Павленко М. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини та Румунії: ставлення влади і умови перебування (1919-1924). Київ, 1999. С. 251-302.
Срібняк І. Військові організації УНР у Румунії і південному заході України у 1921 р. // Штурм. Міннесота, 1994. Ч. 76. С. 23-25.
Срібняк І. Військові організації УНР у Румунії і південному заході України у 1921 р. // Штурм. Міннесота, 1994. Ч. 77. С. 15-17.
Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена: Інтернована Армія УНР у таборах Польщі й Румунії (1921-1924 рр.). Київ; Філядельфія, 1997. 187 с.
Срібняк І. Діяльність партизанського-повстанського штабу при головній команді військ УНР у 1921 р. // Український історичний журнал. 2001. № 5. С. 107-120.
Срібняк І. Українці в Бессарабії та Румунії, 1921-1923 рр. (таборове та позатаборове повсякдення інтернованого вояцтва армії УНР) // Русин. 2017. № 3 (49). С. 122-136. DOI: 10.17223/18572685/49/8
Файзулін Я.М., Скальський В.В. Перелоги Української революції: Другий зимовий похід армії УНР. Київ, 2008. 48 с.
Файзулін Я. Бессарабська повстанська група в Другому Зимовому поході Армії УНР // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. Київ, 2011. Вип. 6. С. 367-388.
Центральний державний архів вищих органів та управління України (далі - ЦДАВО України). Ф. 1429. Канцелярія Директорії Української Народної Республіки, м. Київ, з лютого 1919 р. - м. Кам’янець-Подільський, з грудня 1920 р. Польща. Оп. 2. Спр. 113. Інформаційні повідомлення Міністерства преси та пропаганди УНР про внутрішнє становище Директорії; стан і настрій військових частин, матеріальне становище інтернованих частин на території Польщі, про події та життя в РРФСР і УСРР, 89 арк.
ЦДАВО України. Ф. 1429. Канцелярія Директорії Української Народної Республіки, м. Київ, з лютого 1919 р. - м. Кам’янець-Подільський, з грудня 1920 р. Польща. Оп. 2. Спр. 32. Універсали, декларації, відозви, законопроекти, постанови, накази, розпорядження Директорії та Ради Народних Міністрів УНР про боротьбу з радянською владою та визнання Директорії єдиною владою на Україні, утворення вищого військового управління та ради, відступ армії УНР на територію Польщі. 146 арк.
ЦДАВО України. Ф. 2297. Партизансько-повстанський штаб при Головній команді військ Української Народної Республіки в м. Львові, с. Балашівка (Волинь), с. Михайлівка, Дiдковичi, Зеньки (Київщина). Польща. Оп. 2. Спр. 14 Накази, розпорядження, інструкції головної команди Військ УНР, Партизансько-повстанського штабу армії УНР про основні правила для військово-розвідувальних донесень, звітів; організацію зв’язку з повстанськими організаціями; забезпечення кадрами контррозвідувальних пунктів;схеми і карти розташування військ та ін., 231 арк.
ЦДАВО України. Ф. 1075. Військове міністерство Української Народної Республіки. Оп. 2. Спр. 473. Закони Ради міністрів, інспекторський огляд і рапорти командуючих про стан армії УНР, реєстр старшин і урядовців, інтернованих у таборі Стржалково. 92 арк.
ЦДАВО України. Ф. 1078. Головне управління Генерального штабу УНР. Оп. 2. Спр. 256. Оперативні зведення розвідувальної управи I-го генерал-квартирмейстерства про становище та перебіг боротьби з радянською владою в Україні. 58 арк.
ЦДАВО України. Ф. 1075. Військове міністерство Української Народної Республіки. Оп. 2. Спр. 827. Ситуаційні звіти про становище у таборах, листування командування групи інтернованих Військ УНР у Стржалково з Українською військово-ліквідаційною комісією в різних стравах. 307 арк.
Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України). Ф. 1 Центральний комітет Комуністичної партії України (ЦК КПУ), м. Київ (1918-1991). Оп. 20. Спр. 615. Операційні та інформаційні зведення про діяльність петлюрівських банд в УСРР. 217 арк.
Zakład Narodowy im. Ossolińskich we Wrocławiu (dalej - ZNiO), Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53 («Papiery różne dotyczące spraw ukraińskich z czasów I wojny światowej i po jej zakończeniu (materiały dot. rządu ukraińskiej Republiki Ludowej w Tarnowie 1920-1921, papiery Ostapa Łuckiego i Oleksandra Kowałewśkoho, materiały dotyczące wojska ukraińskiego»).
ZNiO, Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53/5 (доповідь військовому міністру Уряду УНР начальника військового відділу Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії генерал-поручника С. Дельвіга № 300 від 28 квітня 1921 р.).
ZNiO, Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53/5 (резолюція С.Петлюри на рапорті полковника А.Гулого-Гуленка від 19 березня 1921 р.).
ZNiO, Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53/5 (клопотання генерала Ю.Тютюнника перед майором Чарноцьким у справі отримання візи для в’їзду до Румунії зв’язкового старшини Партизансько-повстанського штабу сотника О.Долинюка).
ZNiO, Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53/3 (Посвідчення за підписом Ю.Тютюнника, видане Василю Яковичу Скляру про його відрядження до України як представника Партизансько-повстанського штабу військ УНР, № 16 від 12 березня 1921 р., м. Тарнів).
ZNiO, Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53/4 (Лист В.Скляра своїм рідним від 18 березня 1921 р.).
ZNiO, Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53/5 (Розпорядження С.Петлюри про відрядження підполковника О.Стефаніва до Румунії та його призначення начальником штабу І-ої повстанської групи).
ZNiO, Dz. Rękopisów, sygn. akc. 22/53/17 (Рапорт генерал-хорунжого А. Гулого-Гуленка головному отаману Військ УНР С.Петлюрі № 49 від 6 жовтня 1921 р.).
 УНР-овская конспирация в Бессарабии: создание подпольных структур и их организационно-боевая деятельность на юге Украины (1921 г.) | Русин. 2018. № 3 (53). DOI:  10.17223/18572685/53/15

УНР-овская конспирация в Бессарабии: создание подпольных структур и их организационно-боевая деятельность на юге Украины (1921 г.) | Русин. 2018. № 3 (53). DOI: 10.17223/18572685/53/15