Личность и духовная позиция о. Г. Костельника в историко-культурологическом ракурсе | Русин. 2018. № 3 (53). DOI: 10.17223/18572685/53/19

Личность и духовная позиция о. Г. Костельника в историко-культурологическом ракурсе

Г. Костельник - поэт, критик, первый русинский прозаик, автор первой нормативной грамматики русинского языка, известный церковный деятель. Однако эта незаурядная личность была далека от целостности, и в литературе о Г. Костельнике обычно наблюдается тенденциозность: его называют то святым, то предателем и преступником. В сознании о. Гавриила надежды и деструктивные тенденции эпохи отразились в полной мере, что и является основным предметом данной статьи, в которой эта фигура изображается во всей полноте ее и дарований, и просчетов. Формирование такого характера в лоне современного церковного организма - очень интересный и не до конца осмысленный феномен. Костельника не устраивала перспектива остаться в рамках «малой родины», не удовлетворяла его и стезя священника, зато влекли карьера университетского профессора философии и духовная независимость; он даже навлек на себя опалу римской курии, отстаивая идею возвращения в евхаристии к восточной эпиклезе. Но после советской оккупации и присоединения Западной Украины к Советскому Союзу интеллигибельные ориентации вытеснила фантастическая мечта возглавить новую, свободную от подчинения Риму украинскую церковь, оппозиционную одновременно и коммунистам. Для этого он сотрудничал с НКВС и даже уговаривал священников-униатов оставить свою церковь, не гнушаясь при этом даже рукоприкладства. Впрочем, НКВС шантажировало и его самого: Костельник заплатил за свою негибкость жизнью сына. Ответственность за его трагическую гибель возлагают то на советские спецслужбы, то на националистов. Маккиавеллизм странно уживался в этой личности с чистотой души и даже наивностью. Фигура Костельника, равно далекого и от злодеяния в полном смысле данного слова, и от святости, воплощает типичную судьбу европейского интеллектуала эпохи модерна, демонстрирует терзания «фаустовской души», трагедию человека, впавшего в искушение переустроить мир и заплатившего за это собственной жизнью.

Personality and spiritual position of Father G. Kostelnik in the historical and cultural analysis.pdf ГавриТл (Габор, Тавро) Теодорович Костельник (1886-1948) народив-ся в русинськш греко-католицькш родин переселенц1в 1з Закарпаття, в селi Руск Крстур, яке здавна було культурним центром паннонських русишв; досить сказати, що тут, як i о. ГавриТл, згодом побачить св^ Дюра ПапгаргаЬ вiдомий русинський письменник. Батько майбутньоТ знаменитостi був парохом мiсцевоТ церкви. Сам Г. Костельник став поетом, критиком i першим русинським прозаТком, автором першоТ нормативноТ граматики русинськоТ мови, а також вiдомим церковним дiячем у бурхливу пору розвалу Австро-Угорщини та енергiйного по-шуку нацюнальноТ самоiдентифiкацiТ народами, що ТТ складали, так само, як i в годину розгулу шовiнiстичноТ i тоталiтаристськоТ експансiТ i розпалу ДругоТ свiтовоТ вiйни. Водночас вiн широко переступив кордон своеТ «малоТ батьмвщини». За домiнантою iнтересiв вiн за-лишаеться в iсторiТ насамперед як священик i богослов, причому його церковна дiяльнiсть розгорталася у страдницькому Львовi першоТ третини ХХ ст., спочатку ще «австршському», потiм - «польському» i врештi-решт - «радянському». Безперечно, що у цiй непереачнш особистостi вирували неви-черпнi запаси енергп, якi потребували реалiзацiТ, i, завдяки своему прагненню все осягти й упорядкувати, вш виявився далеким вщ цiлiсностi; його вади так само грандюзы, як i його рiзнобiчнi таланти, що дае пщставу назвати його справжньою «ренесансною людиною». Але це тривiальне визначення явно недостатне. Сучасна психолопя твердить, що в однш людинi може мктитися до 30 абсолютно рiзних особистостей. Ось i в о. Гавриш сподiвання, динамiка, строкатiсть та деструктивы тенденцп епохи позначилися повною мiрою. Проте предметом окремого наукового штересу ця динамiчна складнiсть досi ще не виступала - в лiтературi про о. ГавриТла спостерiгаеться або тенденщя беззастережноТ iдеалiзацiТ (аж до вшця святого включно), або прагнення дезавуювати його як кторичну постать, ба, навггь принизити i зганьбити. Ми покладаемо своТм завданням проаналiзувати цю постать у всiй повнот ТТ обдарувань та прорахункiв, маючи на мет реалктичне та багатогранне вщтворення Тх злуки в однш особистосп й уникнення iдеалiзацiТ й тенденцшносп. Життя, злети, помилки та особливо заги-бель непересiчноТ людини завжди мктять у собi пласти не до кшця зрозумiлого матерiалу. Але певнi пiдсумки пiдвести усе ж таки можна. Як уже мовилося, в оцшках життя й творчосп Г. Костельника немае згоди. Недаремно о. О. Прник уживае формули «нас^зь незрозумта постать о. ГавриТла Костельника», оцшки дiяльностi якого «i досi звучать руковмиваючим:"...розпни Його"» (Гiрник 2006b). О. Папря харак-теризуе Г. Костельника як ф^уру, що «залишаеться на сьогоды однiею з найзагадковiших та найсуперечливших в iсторiТ УкраТни першоТ половини ХХ ст.» (Папря 2009: 387). Л. Юрса пише, що вш «ввшшов в кторт украТнськоТ культури як суперечлива постать» (Юрса 2014: 295). Тут i дос вирують пристрастi й прагнення до однозначноТ, вичерпноТ оцiнки. На жаль, спроби синергетичних пiдходiв часом бтьше викликають питання, нiж подають вщповщк Так, монографiя Л. Вежель рясые неточностями й вiдвертими помилками, а розумуван-ня про спалахи на Сонц та «циклiчне розмщення планет», зi схемою яких начебто в'яжеться вся його творчкть» i якi нiбито дозволили Г. Костельнику встановити «чiткi перiоди в еволюцп християнства й життi Церкви, чи пасаж про украТнщв, якi шбито спокутують «грiхи за злам прад^вськоТ вiри - язичницькоТ» (причому ц мiркування знову ж таки приписуються о. Г. Костельнику) не можуть викликати шчого, ^м зчудування (Вежель 2003: 5, 147). Водночас, у зв'язку з появою останшм часом нових друкованих матерiалiв, дiяльнiсть i погляди Г. Костельника потребують бтьш детального аналiзу. Приступити до завдання дати нещеолопзовану та незаангажовану оцшку Г. Костельнику дуже непросто. Адже, по-перше, у нас глибоко вкоренилася традищя писати про непереачну особиспсть, особливо ж про визначного дiяча церкви, з оглядкою на агiографiчний канон, що провокуе замовчування або швелювання людськоТ недосконалостi, протирiч щеТ iндивiдуальностi й особливо ТТ ганебних вчинмв (вiд яких, на жаль, шхто не застрахований). Герой такого iдеалiзованого портрету мае бути бездоганним з морального погляду, вщданим своТй цер^ та народовi й певною мiрою нагадувати iкону своею статичыстю, чистотою лiнiй i редукцiею живих кольорiв. Так, у РосiТ, а почасти й у сьогодшшнш УкраТж зазвичай проголошуеться, що оста-точний вибiр Г. Костельника, який вщкинув унiю й перейшов на бк росiйського православ'я, був правильний i виправданий; бiльше того, о. ГавриТла не так давно таки спробувала каноызувати УПЦ Москов-ського патрiархату (iнiцiатива архiепископа Львiвського i Галицького Августина; см.: Львiвська епархiя). Тут спостер^аеться вiдверто штучна героТзацiя щеТ трагiчноТ постатi, яку пропонують сприймати в щеали зованому ракурсi, зумовленому шерщею агiографiчного жанру. Але нав^ь питання про мучеництво о. ГавриТла залишаеться смутним: у московськш цер^ однозначно трактують його вбивство як справу рук украТнських нацiоналiстiв, а в УкраТш найчаспше переконанi, що вбив о. ГавриТла агент НКВС, що, зрозумто, ктотно впливае на саму постановку проблеми. Сьогодшшне незалежне украТнське православ'я намагаеться бiльш об'ективно розiбратися у хитросплетiннях поведiнки Костельника i розглядае його як певною мiрою провiсника УПЦ КП. Характерна зважена стаття о. М. Лагодича, в якш проаналiзовано великий, зокрема архiвний, матерiал, котрий дозволяе точшше усвiдомити перипетiТ «роману» о. ГавриТла з НКВС; тут зроблено, на наш погляд, i глибоко вiрний висновок: «Амбггшсть цього львiвського душпастиря не лише позбавила його подальшоТ кар'ери в УГКЦ, але й життя» (Лагодич 2014: 66). Здаеться також виваженою позищя також вже згадуваного вище сучасного греко-католицького священика о. О. Прника, який слушно зауважуе: «кнуе переконання, що о. Г. Костельник все свое життя по-слщовно йшов до подш Львiвського "псевдособору 1946", трактуючи це як покладену на нього Богом мiсiю лшвщацп БерестейськоТ унiТ та повернення греко-католицькоТ церкви в лоно православ'я. Це не лише офiцiйна верая РосiйськоТ православноТ церкви й радянськоТ кто-рiографiТ (i. Паславський), але й украТнських iнтелектуалiв-дисидентiв (Я. Дашкевич). Упм, навiть поверхове ознайомлення з надрукованими ще за життя фтософськими працями Костельника, особливо його рукописною та епктолярною спадщиною, дають пщстави твердити: о. ГавриТл був далекий вщ ортодоксального православ'я i послщовно прямував до свiтогляду, окресленого на початку ХХ ст. як "католицький модершзм"» (Гiрник 2008). Загалом же греко-католицька думка, при всм принциповосп оцiнки вчинку «зрадника», забарвлена щирим ствчуттям до цього чоловiка, акцентуючи його душевн муки та приречешсть у тому «новому свiтi», в який вш потрапив. Але й зайвоТ сентиментальностi тут годi шукати. Звернемося до офщшного сайту УГКЦ (матерiал за 31 жовтня 2009 р.). На запитання, чи реабЫтовано Костельника, вщповщае адмiнiстратор сайту о. Олег: «...а що значить "реабтгговано"? В чому саме? РПЦ хоче його каноызувати - чув; як непереачну, але збщовану людину, що шукала якогось виходу у складнш ситуацп, але помилилася - важка тема, але можливо; але як католика, що залишив Церкву Христову, -точно ш Я грiшний тому i пропоную звернутися до УКУ - серед ЖивоТ iсторiТ почерпнете i те, що мене вразило: о. Костельник ходив до священимв, намовляючи на схизму, з чекктом; сщали за спл, говорив о. ГавриТл, а чеккт постiйно мовчав (лише перед собою на спл клав пктолет); о. Костельник часто зривався на крик, деколи бив стврозмовника... Я давно вже не при дтах кторичних, але дуже пропоную передивитися цю сторону проблеми. Хоча основа моему (?) ш не поведшка бщного зденервованого чоловка, а саме: священика / богослова / фтософа, який у непевний час не просто вщркся КЦ, а свое вмшня / освггу спрямував на написання антикатолицьких поверхневих заангажованих творiв». Тут-таки до оцшки ситуацiТ прилучаеться шок Дюнкш: «Я особи-сто не займався школи вивченням життепису о. Костельника, проте майже ва, з ким я говорив про нього, радше жалти, нiж осуджували його. Жалти, бо мав помилкове розумшня про тодшне московське православ'я i про советську владу. Був членом ЧыщативноТ групи", але ^щатива знищення УГКЦ походила, очевидно, не вщ нього Можна говорити про драму людини, яку шантажували, змусили до сшвпращ, а коли в повнот використали i побачили, що вш готовий розкаятися, - просто вбили. До реч^ о. Г. Костельник влшаеться великим авторитетом у русишв з Серби, з яких був родом i для яких уклав граматику ТхньоТ мови» (Отець Костельник 2009). Однак тут е й певна лггота: його «схизма з чемстами» розглядаеться як вимушений крок, як зумовлена непорозумшням помилка, але нам здаеться, що тут ситуащя усе ж таки яюсно шша. До непереачноТ особистостi ГавриТла Костельника слiд пiдходити з максимальною об'ектившстю, як парох-мученик на те й заслуговуе. Водночас, подiбно, бачити в ньому виключно невинну жертву, й тим бтьше - святого, однаково буде помилкою. Якраз багатогранысть i суперечливкть цiеТ постатi найбтьш вартi на увагу, оскiльки саме тим щхуеться людина новiтнього типу, для якоТ не старовинна цЫсысть, а плюралiзм i релятивнiсть стають пщфунтям життевоТ позицiТ та поведшки. Формування такого характеру в лот сучасного церковного оргашзму - надзвичайно цкавий i до кшця ще не осмислений феномен. Звернемося до деяких факлв, що промовляють самi за себе. По-перше, одразу ж зазначимо, що працювати виключно для свого малого русинського народу, де вш i дос «втшаеться великим авторитетом», о. ГавриТл однозначно не забажав: «Я пмназт скiнчив у Загребi i м^ писати або по-хорватському, або в бачвансько-украТн-ському дiалектi. Хорвати (тодi ще не було ЮгославiТ) - малий i убогий народець. А писати ттьки в бачвансько-украТнському дiалектi - це означало писати для 25 000 селкшв. I одне i друге було замалим полем для моеТ душП Моею мрiею було стати професором ушверситету, i то професором фiлософiТ, як предмету, щоб "проповщувати" новi, одначе "нереволюцшнГ (неатеТстичнi, несоцiалiстичнi i т. д.) погляди. Ям це мали бути погляди в подробицях, я тодi ще того не знав, ттьки прочував, що щось таке я свiтовi дам. Але якби я лишився в Хорвати, то я муав би писати по-хорватському. Хоч я почувався натвхорватом, все-таки я волiв би був писати для мого "руського" народу (назва "украТнець" тодi в нас ще й вщома не була)» (Прник 2006b). Таким чином, о. ГавриТл щентифкуе себе аж шяк не як виразника штереав та сподiвань «25 000 селюхiв»; дрiбнi в його очах i масштаби Хорвати; полем дiяльностi його як «украТнця» мае стати значно бiльша i помiтна в свiтi УкраТна, нехай би навггь тiльки Захiдна. I, якщо згадати максиму «субота для людини, а не людина для суботи», то дуже подiбно, що вщ самого початку о. ГавриТл любив, як висловився вщомий театральний режисер К. Стаыславський, «не мистецтво в собЬ а себе в мистецтвЬ». Не вш для русишв УкраТни, ХорвaтiТ чи нaвiть церкви, а вони - для його самоствердження. Цей «титашзм» свгговщчуття е виразом не християнського духу, а духу модерну, який робить «альфою й омегою» вже не 1суса Христа, а «мое», людське «Я». У прагненнях о. ГавриТла вщ самого початку було багато св^ського, себелюбного. Зокрема варто принапдно згадати, що фiлософiя, яка так його приваблювала, згадуеться в БiблiТ лише один раз, i то рiзко негативно - у Посланш до колосян апостола Павла: «Стережггься, щоб шхто не звiв вас фЬ лософiею та марною оманою за переданням людським, за стихiями свггу, а не за Христом» (Кол. 2, 8). З тих тр пройшло немало часу, й сьогодш теолопя вже вiльно й охоче спткуеться з фiлософiею (досить пригадати хоча б томiзм), але в контекст тодiшнiх цiннiсних установок факт залишаеться фактом: о. ГавриТл мислив себе найперше фшософом i професором, а не свяще-ником i теологом. Хоча заради правди зауважимо, що, переймаючись фтософськими проблемами, Г. Костельник залишаеться релтйним фiлософом, визнае мaтерiaльне i духовне начала свггу, розмiрковуе про природу людськоТ душi тощо (Мiрчук 2013), глибоко цкавить його проблема теодицеТ (Загребельний 2013), а штуп^стську фiлософiю вiн цшуе насамперед тому, що вона «пщтверджуе iстиннiсть релiгiТ та iдеaлiзму взaгaлi показуе хибнiсть мaтерiaлiзму» (Шеремета 2014). Влм, i оцiнки Г. Костельника як фтософа та теолога доволi роз-бiжнi. Якщо сучасш укрaТнськi aнaлiтики - О. Прник, В. Степенко та iн. - вважають, що Костельник цтком пдно представляе сучасний фiлософський пошук i нaвiть перебувае як фiлософ на порозi новоТ науковоТ парадиГми (Прник 2006а), то, на думку дослщника з дia-спори о. I. Гриньоха, вш «був вiдомий зi своТх у теологiТ лiберaльних i модернiстичних переконань», i «плоди його творчосп на перший погляд вражали своею оригшальшстю, при глибшш aнaлiзi ви-явилися без глибшоТ думки i без солiдного Грунту» (Стеценко 2011: 114). Не слщ вщкидати й реального впливу на фтософську кон-цепцiю Костельника ладу його поетичного свггосприйняття (Гiрник 2007), що робило його лопку ускладненою й часом неочкуваною. Й навгть у цих своТх дослiдженнях о. ГавриТл був здатний спровоку-вати гостру ситуацт. 1928 р. вш публiкуе трактат «Спiр про етклезу мiж Сходом i Заходом». Придтимо деяку увагу цiй репрезентативнш прaцi, оскiльки вона оргaнiчно вписуеться в наш дискурс. По-перше, звернемо увагу на те, що у сферi трансцендентного Г. Костельник почуваеться цтком невимушено й пише про штелт-бельт речi легко й просто: «Привiд до написання сеТ розвiдки дала мен книжка о. Дра Русснака пщ заг. "Епиклизись". Нинi, коли на Захода як доси не бувало, змоглося заштересовання христiянським Сходом, отся проблема дуже на чаа. Вона також становить один з "камеыв претконовенiя" мiж христiянським Сходом i Заходом. Хоч тут властиво не розходиться про догму, себто про правду вiри, котра була би Цер-квою усталена й проголошена, а все ж таки обi сторони так трактують свш погляд, мовби вш був догмою. Видно, що непорозумшня лежить глибше й обшмае куди ширший горизонт, атж сама етклеза, як така. Погляд на етклезу е дуже знаменним викладником цто'Т системи богословського думання на Заходi й на Сходк Ось тому отся проблема така дразлива; тому вона виходить незвичайно повчаючою, коли до неТ поставитися, як слщ» (Костельник 1928: 3). Костельник бере крупним планом вчення про Етклезу, суттсть якоТ полягае в лггургшнш молитвi про перетворення хлiба й вина на реальт Тiло i Кров Христовi (Свял Дари). Транссубстанщащя, яка тут вщбуваеться, е процесом повного перетворення хлiба i вина в Тiло i Кров Христову. Це е розвитком заповщаного Христом на Тайнiй Вечерi чину спожиття хлiба та вина, ям потрактовано як Його Тто й Кров. При цьому в етклезах схiдного (вiзантiйського i вiрменського) обряду молитва мiстить прошення про сходження Святого Духа на Дари та Тх освячення, а у захщних обрядах молитва звернена до Бога-Отця чи СвятоТ Тршц i е проханням про прийняття Дар'ш як жертви (т. зв. висх1дна та нисх1дна етклеза). Неважко побачити, що в захщному варiантi акцентуеться радше 1н1ц1атива людини, тж Божаласка. Й дуже цкаво, що отцевi ГавриТлу, попри весь склад його особистосп, видавався вiрнiшим схщний варiант, що свiдчить про пщвищену чутливiсть до проблеми людського дерзання. До того ж вш вдаеться до критики схоластично-казуТстичного способу мiркування РимськоТ церкви, вказуючи водночас на те, що й тут споконвiчно уживався схщний чин: «Отже коли маемо на увазi першi три, або й чотири столггтя, то з цтою певнiстю можемо заключати, що римська л^урпя в своТх основних частях була така сама, як i всi схiднi л^урги. Авжеж сама схема римськоТ лггурги й дотепер така сама, як схема схщних лiтургiй. Значить, що в римськш лiтургiТ мусiла бути також етклеза - та й то така, яка була в схщних лггурпях» (Костельник 1928: 67). Зрозумто, чому ця праця Г. Костельника викликала гтв римськоТ кури та заборону авторовi викладати у Львiвськiй духовнш академи. Таким чином, навггь гранично пiднесена над проблемами буденносп теологiчна проблема вирiшуеться о. ГавриТлом у форматi гострого «земного» конфлкту. Маятник, що розгойдувався у його свщомосп, набирав усе крупшоТ амплггуди. Й, под1бно, чим бтьше хвилювали його суто теоретичн проблеми - осягнення ф1зикою мктичноТ реальност1, проблема атеТзму як р1зновиду рел1г1йного мислення, природа стигматизму тощо, тим гостр1шим ставало прагнення взяти безпосередню участь в щеолопчно-полггичному герц1, що розгортався навколо. Вочевидь, вш до самого к1нця так i не усв1домив, що континуум, в якому вш перебував, накрило цунамi примусовоТ секуляризацiТ, й Грунту пщ ногами вже фактично немае. Опублковаж в останнi десятилiття документи радянських спецслужб свщчать, що Г. Костельник, який обiймав на той момент високий церковний пост в УГКЦ, планував, збер^аючи негативне ставлення до комушзму, створення в умовах СРСР незалежноТ i вiд Риму, i вiд Москви украТнськоТ греко-католицькоТ церкви, що, зрозумiло, добром закшчитися не могло - ця непереачна людина явно не до кшця усвiдомлювала, з якою аморальною i нещадною квазiрелiгieю Тй довелося мати справу. Вш досить простодушно гадав, що нова влада усе ж таки гратиме «за правилами», не розумтчи, що сутысть комушстичного режиму - зухвале богоборство та циычне зречення будь-якоТ моралi. Отож йому випало пережити низку випробувань у спробах налагодити контакт з фею владою, яка у вщповщь шан-тажувала його арештом сина Богдана. Вщ нього вимагали стати на чолi бущмто «добровтьноТ» лiквiдацiТ греко-католицькоТ церкви й подальшого розчинення ТТ у РПЦ. Г. Костельник тодi на ствробггництво не погодився, й його сина Богдана було страчено. Надш на класичний дiалог, в якому народжуеться iстина, у казус взаемин з радянським тоталiтарним режимом не залишилося. Тепер можна було сподiватися на майбутне хiба виключно у форматi трансцендентного, в духовному лон церкви. Звичайно, християнський спiритуалiзм був сферою, де вiн почувався як вдома. Але o^i кордони, що роздтяли християн, давно видавалися йому тенетами, й вш одчайдушно сподiвався на якийсь новий синтез свггового християнства («витворити щось вище i вiд православiя i вщ римокатолицизму», «зреставрувати давню, дiйсно католицьку церкву» (рукопис 1945 р. «Покликання нашоТ унiятськоТ церкви»). Й полем для цього експерименту у його фат^ях мала тепер стати аж шяк не «мала батьмвщина». Начебто хоча б тут складало-ся: УкраТна, яка, з мовчазноТ згоди захщних лiдерiв, була примусово об'еднана Сталшим у форматi «УкраТни РадянськоТ», чекала, в уявi вкрай знервованого Г. Костельника, на духовного лщера, котрий, очевидно, вбачав тут можливосп для реалiзацiТ своТх надiй поновити «нероздтене християнство», безпiдставно сподiваючись на якусь утотчну «церковну aвтономiю» в межах СРСР. Але до пори до часу вш останнього кроку не робив. Те, що ^щатива в спрaвi залучення Г. Костельника до лшвщацп унп належала усе ж таки в першу чергу органам держбезпеки СРСР, добре показано у статп Д. Веденеева, створенш на основi маловщомих або вперше використаних докуменлв радянських оргaнiв держбезпеки. Автор досить рельефно змальовуе, що точкою вщлку тут усе ж таки були протирiччя свгтогляду, релiгiйнi та сусптьно-пол^ичш погляди самого Костельника, якi на належному штелектуальному рiвнi висв^-лювалися в доносах тих агенлв НКВС, ям сaмi були священиками й мали вщповщний рiвень освiти (Веденеев 2017: 88). А. Вишиванюк вщзначае, що на боротьбу з ушатством були кинул кращ^ кадри НКВС, ям чинили на пастиря великий тиск, i показуе, що Г. Костельник до виконання повноважень щеолога i керiвникa aкцiТ поеднання був обраний i примушений чекiстaми, але водночас вони покладалися на нього не вповш (Вишиванюк 2012a: 59). Дослщниця також акцентуе, що на ствробгтництво з НКВС парох тшов усе ж таки не одразу, мотивуючи це тим, що ушя вкоренилася серед населення й переслщування лише нададуть Тй ореолу мучеництва та спровокують масовий перехщ до римо-католимв, а також тiею обставиною, що ще живий митр. Андрей Шептицький (Вишиванюк 2012b: 61). У церковних колах позищя Костельника особливого захоплення не викликала. Так, Макарш, православний епископ Львiвський i Терноптьський, звинувачував Костельника у бaжaннi використати ситуащю на власну користь (Вишиванюк 2012a: 61); в свою чергу, «1ыщативна група» на чолi з Г. Костельником рiзко заперечувала кандидатуру Мaкaрiя як «чужого» (Шлихта 2014: 230). Характерно, що й ушатська церковна влада в нових обставинах окупаци та терору не занадто покладалася на о. ГавриТла, коли йшлося про перспекти-ви греко-католицькоТ церкви в СРСР (Чорнописька 2017: 34). Сам Г. Костельник прекрасно розумiв, що з'еднання уыатських громад з РПЦ мусить вщбутися примусово, й, попри своТ бaдьорi рапорти як керiвникa «lнiцiaтивноТ групи» влaдi про сотнi й сотнi священимв, якi буцiмто побажали вiдiйти вщ Риму, про те, що за цими священиками йде народ, визнав у лисп до пaтрiaрхa Московського Алекая I, що спрaвдi переконаних серед тих священимв не буде й твсотш (Ясеницкий 2018). Та, як би там не було, Г. Костельник очолюе каттулянтський Львiв-ський собор 1946 р., де було проголошено лшвщащю унп та воз-з'еднання з РПЦ. I роль Костельника в цш ситуацп виглядае вкрай неоднозначною. До того ж деям його вислови свщчать не лише про високу християнську свщом^ь, а й про невгамовну жагу слави i влади, про драйв, який вш отримував вщ небезпечноТ гри з потужними й антигумашстичними силами епохи, ба, навггь, про справжнiй мама-веллiзм та цинiзм. Ось вш скаржиться агентовi НКВС: «Я дав ножем у спину Пат, зробив для вггчизни бтьше, шж патрiарх Алексiй, менi слiд дати Орден ЗолотоТ Зiрки, а не митру» (Веденеев, Лисенко 2016). Отже, своТ послуги радянському режимовi вiн цшував досить високо й був цтком свiдомий щодо характеру речей, ям чинив зовсiм не лише пщ примусом. Тому якось не вiриться у прекраснодушнi версiТ типу теТ, що була свого часу висунута учнем о. ГавриТла iсториком Я. Дашкевичем. Ос-таннiй вважае, що, створюючи 1945 р. ^щативну групу по лквщацп УГКЦ, Г. Костельник робив це не пщ тиском чемспв, але пiд впливом змалку засвоеного «наТвного простолюдного москвофiльства» й, попри «абсолютно щирий украТнський патрютизм», був людиною, яку, мовляв, зачарували Схщ та перспектива вщродження «СвятоТ Русi в УкраТнi», й вш став «добровiльним колаборантом дуже високого рангу» (ГавриТл Костельник 2007: 293-294). Звичайно, можна певною мiрою зважити на те, що симпатп о. ГавриТла до СхщноТ церкви пояснювалися давньою галичанською традищею сподiватися на потужну православну Рост. Йому мусили бути добре вiдомi духовнi коренi москвофiльства, яке простежуеться вже в сподiваннях украТнських православних Х^ ст. на 1вана Грозного та московський Третш Рим (Загайко 1957: 32-33) - утм, тодi в УкраТнi мало уявляли собi жахи, що чинилися в державi московитiв, а Г. Костельник вже мусив про те знати. Та у середин ХХ ст. вщгомш щеТ течи на Галичин ще якось трохи вщчувався; зокрема радянсьм окупанти планували спочатку провести Львiвський собор 1946 р. при опорi саме не прихильникiв москвофтьства. Але реально то була вже лише безпорадна купка старих i немiчних, абсолютно безпер-спективних людей. I ГавриТловi Костельнику, який мислив достатньо тверезо й цинiчно, цей плацдарм вже навряд чи здавався мщною опорою. Бтьш ймовiрною виглядае точка зору, запропонована О. Папрею, - «радянсьм спецслужби використали кар'еристсьм схиль-ностi священика для досягнення власноТ мети», свою роль зiграло й усвiдомлення необхiдностi врятувати греко-католицьких священимв вiд масових репресiй в умовах наступу на УГКЦ, причому амбщм Г. Костельника дозволяли йому думати, що вш «переграе» радянський режим (Папря 2009: 395-396). Роль церковного очтьника в дехристиянизованому, фактично неоязичницькому суспшьав ХХ ст. дуже й дуже непроста. Мусили укладати ямсь угоди з власною совктю й там духовш велетш, як А. Шептицький та Й. Слтий. Та якщо провести паралелi мiж Г. Костель-ником, з одного боку, i митрополитами А. Шептицьким i Й. Слтим, - з iншого, котрим лею чи шшою мiрою теж випало подiбне випробу-вання, то кидаеться у вiчi велетенська прiрва мiж ними. I Шептицький, i Слтий мусили, звичайно, прилучатися до методiв «вiку цього», аби зберегти свою церкву. Шептицький у 30-л рр. нав^ь сфотографувався з наручною пов'язкою зi свастикою, оскiльки, як багато хто тодЬ мав певнi шюзм щодо Гiтлера, але його позiрний «нацизм» умить розтанув, коли виявилися страшж злочини окупантiв -тодi митр. Андрей, ризикуючи власним життям, безбоязно затавру-вав у своТх листах до фашистських ватажмв Тхнi дiТ щодо евреТв. А в 40^i рр., вже за радянськоТ окупацiТ, вiн мусив послати прив^альну телеграму Сталiну, яка, влм, мало на що вплинула. Проте очевидно, що робилося все це не за покликом душЬ а виключно з дипломатичних мiркувань, що все це лише «мудр^ь змпна», бо митрополит Андрей не «здав» свою церкву неприятелям. Й тому безсило «зависае» в'Тдлива реплiка В. Петрушка щодо «величественных панегириков, который (sic!) митрополит Андрей (кандидат в блаженные католической церкви!) на своем долгом веку успел пропеть и Францу Иосифу, и Николаю II, и Адольфу Гитлеру, и Иосифу Сталину» (Петрушко 2003). Митр. Слтий також вщмовився зрадити ушю й провiв близько 20 ромв у радянському ув'язненш, вщкидаючи пропозицп ствробггництва зi владою. Елементи макiавеллiзму були тут вимушеним моментом - в залишку перед нами постал, монументальж у своТй цткносл, люди, ям належали духовно до християнського Середньовiччя. Й це зовам не означае штучного випрямлення особистосл. А. Гуревич пише, що цшкшсть свггогляду епохи Середньовiччя аж шяк не передбачае гармонiйностi та несуперечносл - навпаки, «середньовiчна культура знову та знову вимальовуеться перед нами у виглядi неможливого, здавалося би, сполучення опозицш», ТТ вивчення «постшно зiштовхуе нас з парадоксальним переплетенням полярних протилежностей -сублiмованого та низького, стритуального та грубо-тiлесного, похму-рого та комiчного, життя та смерл» (Гуревич 2007: 29-30). У ситуацп же Г. Костельника, навпаки, наочно виступае шизоТдна за своею природою готовшсть людини нашого сьогодення осягнути одразу й вповнi цтком взаемовиключнi речi. Це початки плюралк-тичного, релятивiстського мислення, що його ниы бурхливо насаджуе постмодернiзм. Така ситуа^я призводить до деструкцiТ особистосл, нашарування й боротьби в нашш свщомосл взаемопротилежних орiентацiй. I ця ситуа^я примушуе ще раз замислитися, що ж лишило нам у спадщину Середньовiччя i як нехтуе фею спадщиною новочасна культура. Здаеться незайвим процитувати сучасного французького фтософа О. Бульнуа: Середньовiччя поставило кардинальы екзистен-щальы питання, як в годину модерну й постмодерну лише вартються та перетасовуються (Бульнуа 2010). Цей казус Костельника, котрий одночасно був i щирим христи-янином, що втьно ширяв духом у проспр християнського Неба й глибоко вболiвав за Церкву, i цинiчним авантюристом, що припускав цтком аморальнi вчинки, визначаеться, однак, не якимись виключно особистими духовними вадами о. ГавриТла. Це був, мабуть, один з перших проявiв невщомого рашше у таких граничних проявах роз-ладу iдентичностi, який у сучаснш психологiТ та психiатрiТ вважають за розлад множинноТ особистостi й порiвнюють з шизофренiею, хоча дiагностика тут зовсiм не е простою справою. «До причин появи множинноТ особистосп можна вщнести: нестерпний стрес (насильство, втрата батькiв), прояв захисних механiзмiв в онтогенезi, наслщки воен або природних катастроф» (Воронович 2012: 107). Ось справжне психолопчне шдфунтя майбутнього постмодернiстського плюралiзму, що поступово формуеться у зденервованому сусптьс^ ХХ ст. Отож культивоване постренесансною свщомктю Г. Костельника себелюбство й орiентацiя на «правду вку цього», ям постiйно входили у конфлкт зi щирим християнським сумлшням, накладалися й на психологiчний тиск в особистому житп з боку НКВС та реальну загрозу життю близьких. Саме ця вибухонебезпечна сумш i призвела Г. Костельника до психолопчного зламу й трапчноТ загибелк Водночас вiн, як бачимо, постае справжшм сином Европи в один з найбтьш похмурих моментiв ТТ кторп. i недаремно саме це акцен-туе один iз сьогодшшшх дослiдникiв: «Фiлософ-богослов ГавриТл Костельник був людиною европейськоТ вченостi (протягом 2,5 ромв навчався у ШвейцарiТ, здобув ступшь доктора фтософГ!), отже, добре знав найнов^ свiтогляднi вчення та здобутки европейськоТ науки i культури» (Мiрчук 2015: 173). Але ця суха довщка явно потребуе додатку бтьш монументалiзуючого узагальнення. Треба визнати, що психолопчна складнiсть захiдноТ людини, ТТ «фауспанство», визначенi конфлiктнiстю, закладеною в фундамент европейськоТ цившзацп, яка утворилася, якщо використати аналогiю з науками про земну кулю, шляхом тектошчного ката^зму, шляхом взаемного насування подiбного до титанiчноТ лiтосферноТ плити масиву християнськоТ культури на ще живу язичницьку основу з ТТ моральною релятившстю i, водночас, невгамовною вггальною енер-гiею та прагненням боротьби та дм. i якщо спроецтвати постать о. ГавриТла на титаычну постать гьо-тiвського Фауста, то залишиться лише чудуватися достатнш схожосп контуру, нехай масштаби вимишленого героя та реальноТ особистостi усе ж таки рiзнi. Адже О. Шпенглер недаремно зробив символом захщноТ цивЫзацп Фауста Гьоте, який втомився вщ святенництва й добрих справ i, облуканий демонiчною спокусою, спробував-таки пе-ребудувати свiт по-своему, не гребуючи порушенням закошв моралi. Але все оте виявилося сатанинським облуканням.

Ключевые слова

украинская церковь, «фаустовская душа», маккиавеллизм, европеизм, модерн, Ukrainian church, "Faustian soul", Machiavellianism, Europeanism, modernism

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Чикарькова Мария ЮрьевнаЧерновицкий национальный университет им. Ю. Федьковичадоктор философских наук, профессор кафедры культурологии, религиоведения и теологииchikarkova@bigmir.net
Всего: 1

Ссылки

Бульнуа О. Що нового? Середньовіччя // Філософська думка. 2010. № 1. С. 114-136.
Вежель Л.М. Філософсько-естетична та журналістська діяльність Гавриїла Костельника у руслі духовних процесів України І-ї пол. ХХ ст. Київ: Київ. нац. ун-тет імені Тараса Шевченка, 2003. 335 с.
Веденеев Д.В. «Решительный враг Ватикана и унии». Спецслужбы и протопресвитер Гавриил Костельник в контексте создания предпосылок к ликвидации унии в Западной Украине (1939-1944 гг.) // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. 2017. Вып. 79. С. 85-105.
Вєдєнєєв Д., Лисенко О. «Самый образованный священник Западной Украины…» Радянські спецслужби й о. Гавриїл Костельник (1939-1948 рр.). URL: http://www.historians.in.ua/ index.php/en/component/content/article/21-doslidzhennya/1882-dmytroviedienieiev- oleksandr-lysenko-samyi-obrazovannyi-sviashchennykzapadnoi-ukrayny-radianski-spetssluzhby-i-o-havryil-kostelnyk-1939-1948-rr-prodovzhennia?itemid=149 (останнiй перегляд : 05.06.2018).
Вишиванюк А.В. К вопросу о роли иерархии и духовенства Русской Православной Церкви в кампании ликвидации Украинской Греко-Католической Церкви в 1945-1949 гг. // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. 2012. Вып. 3 (46). С. 56-58.
Вишиванюк А.В. Особенности религиозной политики советских властей в западных областях УССР в 1939-1941 гг. // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. 2012. Вып. 2 (45). С. 56-71.
Воронович И.Н. Феномен множественной личности в социокультурном пространстве // Универсальное и национальное в культуре: сб. науч. ст. Минск, 2012. С. 100-108.
Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини: зб. наук. пр. Львів; Ужгород: Гражда, 2007. Вип. 8. 526 с.
Гірник О. Гавриїл Костельник як філософ на порозі нової наукової парадиґми // Історія релігій в Україна: науковий щорічник. Львів: Логос, 2006. Кн. ІІ. С. 61-69.
Гірник О. Забутий ювилей. (Ґу 120-рочнїци од народзеня о. др. Гавриїла Костельника) // Шветлосц, число 3. Нови Сад, 2006. С. 345-351 URL: http://www.harazd.net/index.php?glowna=statii_szczegoly&numer_artykulu=166 (останнiй перегляд: 03.06.2018).
Гірник О. Вплив поетичного таланту на формування філософської концепції Г. Костельника // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2007. Вип. 39, ч. ІІ. С. 199-205.
Гірник О. Гавриїл Костельник як представник католицького філософського модернізму // Історія релігій в Україні: наук. щорічник. Львів: Логос, 2008. Кн. ІІ. С. 77-85.
Гуревич А.Я. Избранные труды. Средневековый мир. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2007. 560 с.
Загайко П.К. Українські письменники-полемісти кінця ХIV - початку ХVІІ ст. в боротьбі проти Ватикану і унії. Киiв: Видавництво АН УРСР, 1957. 86 с.
Загребельний І. Концепція «світу як вічної школи» Г. Костельника в оптиці богословської проблеми теодицеї // Філософські обрії. 2013. № 29. С. 154-161.
Лагодич М.М. Роль о. Г. Костельника у створенні «ініціативної групи по возз’єднанню греко-католицької церкви з православною» та підготовці Львівського собору 1946 р. // Гуманiтарний вiсник. 2014. Ч. 21, вип. 5. Ч. І. С. 57-69.
Львівська єпархія УПЦ (МП) розпочала канонізацію о. Костельника, який на Львівському соборі 1946 року спричинився до ліквідації УГКЦ URL: zik.ua/news/2008/09/20/150638 (останнiй перегляд: 04.06.2018).
Мірчук І. Філософські погляди Гавриїла Костельника на проблеми людського буття // Людинознавчі студії. 2013. Вип. 28. Філософія. С. 157-168.
Мірчук І. Ідеологічні пошуки Гавриїла Костельника у контексті української національної ідентичності // Людинознавчі студії. Серія: Філософія. 2015. Вип. 32. С. 170-181.
О. Гавриїл Костельник. Спір про епіклєзу. Між Сходом і Заходом. Львів: Друкарня Ставропігійського інституту під зар. А. Яськова, 1928. 150 с.
Отець Костельник - Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви. URL: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=1494 (останнiй перегляд: 03.06.2018).
Пагіря О. Гавриїл Костельник та ОУН: проблема стосунків (1941-1948 рр.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВС-КГБ. 2009. № 2 (33). С. 387-416.
Петрушко В. К предполагаемой беатификации униатского митрополита Андрея Шептицкого // Официальный сайт Украинской Православной Церкви. URL: pravoslavye.org.ua/.../vladislav_petrushko_k_ predpolagaemoy_be (останнiй перегляд: 06.06.2018).
Стеценко В. Гавриїл Костельник - оригінальний релігійний мислитель і філософ // Вісник Львівського ун-ту. Серія філософська. 2011. Вип. 14. С. 113-123.
Чорнописька В. Роль К. Шептицького в розв’язанні церковно-релігійних проблем Східної Галичини у період конфесійно-релігійних трансформацій (1944-1946 рр.) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2017. № 876. С. 32-39.
Шеремета О.Ю. Методологія вивчення ліберальної теології Гавриїла Костельника // Гуманітарний корпус: зб. наук. пр. Київ: Ґенеза, 2014. Вип. 3. С. 353-356.
Шлихта Н. «Украинский» как «неправославный», или Как греко-католики «воссоединялись» с Русской православной церковью (1940-1960-е гг.) // Государство, религия, церковь в России и за рубежом. 2014. № 4 (32). С. 208-234.
Юрса Л.В. «Граматика бачвано-рушкей бешеди» Гавриїла Костельника та її значення у формуванні й розвитку української мови // Наукові записки нац. ун-ту «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2014. Вип. 48. С. 295-296.
Ясеницкий В.М. «Инициативная группа» и ее деятельность по подготовке Львовского собора 1946 г. // Общество: философия, история, культура. 2018. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/initsiativnayagruppa- i-ee-deyatelnost-po-podgotovke-lvovskogo-sobora-1946-g (останнiй перегляд: 04.06.2018).
 Личность и духовная позиция о. Г. Костельника в историко-культурологическом ракурсе | Русин. 2018. № 3 (53). DOI: 10.17223/18572685/53/19

Личность и духовная позиция о. Г. Костельника в историко-культурологическом ракурсе | Русин. 2018. № 3 (53). DOI: 10.17223/18572685/53/19