Характеристика речевой деятельности русинов в пословицах и фразеологизмах | Русин. 2020. № 59. DOI: 10.17223/18572685/59/13

Характеристика речевой деятельности русинов в пословицах и фразеологизмах

В статье исследуются русинские фразеологизмы и пословицы со значением речевой деятельности, демонстрирующие стереотипные стратегии речевого поведения и важнейшие особенности коммуникативного взаимодействия русинов. Осуществляется анализ процессов порождения таких фразем, как переинтерпретации, и восприятия их исходя из непрозрачности семантики. Выделены две группы фразеологических и паремиологических единиц, обозначающих речевые действия: фонационные, исходящие из ощущений внешних признаков речи, и содержательные, обозначающие количественные и качественные параметры речи. Установлено, что для русинов в процессах речевой деятельности существенными признаками являются краткость, сдержанность, вежливость, уважение к собеседнику, продуманность. Доминантной в сценариях коммуникативного поведения русинов является сдержанность в разговорах: пустословие и сплетни оценены крайне негативно. Коммуникативная культура русинов характеризуется направленностью на умение молчать, воздержание отлишних разговоров,умеренной громкостью речи. Русинские фразеологизмы и пословицы для обозначения речевой деятельности отражают традиционную для многих этносов образно-метафорическую аналогизацию со сферами трудовых, бытовых действий, осознание связи по смежности соматизмов с речью и аксиологически-эмотивную и чувственную синестезию различных сценариев этносознания. Отмечено также, что русинские фраземы отражают юмористическую апперцепцию речевой деятельности человека.

The speech activity of the Rusins in proverbs and sayings.pdf Прислів'я і фразеологізми належать до інформаційно містких мов-них знаків, здатних зберігати, отримувати, обробляти й передавати значний обсяг культурного змісту. Вони, належачи до ключового типу дискурсів, міцно усталених в етносвідомості, е потужним засобом вираження самоусвідомлення етносу, каркасом його ментальності, передаваноі від покоління до покоління. Прислів'я і фразеологізми -складники «осадового дискурсу» (М. Фуко, О.О. Селіванова), оскільки сформовані в процесі довготривалого розвитку народу, трансльовані в усній формі, значущі в пізнавальному плані й укорінені в пам'яті Антроплогия 237 етносу. Представники етноспільноти зазвичай визнають іх як безза-стережну систему норм і правил, не звертаючи уваги на іхню умов-ність і вважаючи об’ективними, актуальними, сприймаючи закладені в них традиціі, ритуали, культурні стереотипи, систему цінностей на віру. Зміст паремій і фразеологізмів не можна розшифрувати простим зусиллям розуму, його зберігае колективна пам’ять народу та в готовому вигляді вилучае в разі потреби. Ці мовні одиниці подібні до символів, оскільки е ремінісценціею культури, вісником усіх по-передніх надбань народу, вони активно корелюють із культурним контекстом і зазнають трансформаціі під впливом останнього. Вони, як і символи, пронизують синхронний зріз культури по вертикалі, оскільки походять із минулого і простують у майбутне [11: 192]. Як зауважують дослідники, природне середовище визначило мен-тальні риси русинів - працьовитість, наполегливість, винахідливість [17: 110]. Ці риси допомагають ім виживати в складні часи, зберігати свою етнічну культуру, передаючи іі від покоління до покоління. Ще на рубежі ХІХ-ХХ ст. европейці захоплювалися культурою «руських горян», визнаючи іі самобутність і оригінальність [24: 9]. З огляду на це нині особливоі актуальності набувають розвідки, спрямовані на вивчення традиційноі духовноі культури русинів. Самобутність русинів Карпат активно досліджують в історичному (І.Д. Любчик, П.Р. МагЪчій, С.Г. Суляк та ін.), етнографічному (Ф.М. Потушняк, П.М. Світ-лик, Ю.С. Чорі, М. Шмайда та ін.), мистецтвознавчому (М. Мушинка, О.Р. Фабрика-Процька, Л.М. Халюк, К.М. Чаплик та ін.), фольклорному (Й.Й. Вархол, Н.Й. Вархол, Л.Г. Мушкетик, М. Чижмар та ін.) аспектах. На нашу думку, одним із потужних засобів збереження й трансляціі русинськоі культури е фразеологічні одиниці, оскільки іхня мова «містить у собі відбиток духовноі і матеріальноі культури народу» [9: 120]. Тому сьогодні спостерігаемо активізацію вивчення фразе-ологічного складу русинськоі мови (О.В. Ломакіна, В.М. Мокіенко, К. Копорова, І.В. Тубалова та ін.). Масив русинських фразеологічних одиниць відкривае широкі можливості для спостережень за осо-бливостями ціннісних домінант цього карпатського субетносу, адже, «перебуваючи на кордоні східнослов’янського й західнослов’янського світу, русини зберігають свою генетичну прихильність до Східноі Славіі, але водночас відкриті до взаемодіі із західнослов’янським простором» [10: 126]. Фразеологізми й прислів’я наділені неабиякою здатністю зберігати в згорненому вигляді значний масив інформаціі, трансльованоі пращурами з минулого в майбутне. Саме тому вивчення особливостей представлення мовленневоі діяльності в фразеологічному складі мови е актуальним і перспективним, адже дае змогу виявити культур- Cl ii I 2020. № 59 238 но усталені и соціально закріплені норми и правила комунікативноі поведінки русинів. На нашу думку, у русинських фразеологічних одиницях зафіксовано й передавано впродовж усього історичного розвитку етносу ключові стереотипи комунікативноі поведінки, які е виявом конвенційноі мовленневоі діяльності й спрямовані на врегулювання соціальних процесів комунікативноі взаемодіі. У цих мовних знаках зафіксовано кодекс мовленневоі поведінки русинів, експліцитно представлено систему засадничих цінностей етноспіль-ноти, сформовану під впливом ментальності русинів, особливостей іхнього психологічного складу, способів соціалізаціі та найдавніших комунікативних практик. У масиві русинських фразеологізмів і прислів’ів, об’еднаних семантикою мовленневоі діяльності, можна виокремити дві групи. До першоі групи зараховуемо фонаційні одиниці, що характеризуют мовленневу діяльність з огляду на іі звукове сприйняття, другу групу наповнюють змістові одиниці, значення яких пов’язане з якісними та кількісними характеристиками змісту мовлення. Фонаційні фразеологізми відіграють важливу роль у віддзеркалені особливостей процесу комунікаціі русинів, адже в них відображено ключові характеристики мовлення, зокрема силу голосу, його мелодику, тембр, які суттево доповнюють й уточнюють спілкування. За підра-хунками А. Мейерабіна й С. Ферриса, на долю просодики припадае 38 % інформаціі, кінетики - 55 % і лише 7 % інформаціі позначено вербально [25]. Саме акустичні характеристики мовлення - один із найбільш важливих засобів передавання інформаціі, оскільки те, як людина говорить, іноді важливіше за зміст висловлення, бо сказане ніколи не залишаеться нейтральним, воно завжди емотивно й екс-пресивно насичене, дае змогу визначити психоемоційний стан спів-розмовника, приховані смисли висловлення, відповідність комуніка-тивного наміру. Серед фонаційних фразеологізмів русинськоі мови можна виокремити чотири семантичні підгрупи: 1) стійкі сполуки, що позначають темп мовлення: а) швидко: якГуломет [2: 46]; бісідувати як поламаной радийо; гучати як пчалы у вулику [2: 111]; бісідувати як кальвинський пуп [2: 110]; гварити як талинян [2: 130]; б) повільно: як кебы віз тягал [2: 28]; покы выповіш, то курка яйце знесе [2: 76]; як кабы са вчера народив [2: 88]; едной слово не повісти ани за годину; за каждой слово теба датим коруну; за слово треба платити; слово треба дерти; треба слово з кліщами тягаті; треба слово тягати, як за мотузком [2: 123]; 2) стійкі сполуки, що відображають гучність мовлення: а) тихо: розправляти як кебы три дни не ів; як бы не ів дас два дни [2: 48]; шептати як дух [2: 53]; як з-пуд землі [2: 59]; як кебы не ів [2: 62]; бісідувати як бы конал [2: 70]; мухуліпше чути [2: 87]; Антроплогия 239 тихо як муха [2: 88]; як з другого світа [2: 119]; бісідувати як перед смертьов [2: 124]; б) голосно: рычатияк бык [2: 20]; як дикый [2: 48]; гучати якжыды г бужні [2: 56]; козу драти; як кабы козу драли [2: 68]; гулякати як на пса [2: 100]; 3) невиразність: як кыбы (кедь) чир кипів (кипить) [2: 143]; цідит слова, як петрівський дзяд пацері [14: 17]; 4) рішучість: як кыбы одрізати; як бы одтяти [2: 94]; як кыбы прасло [2: 109]; як кыб шві^нути [2: 146]. Фонаційні фраземи здебільшого містять головний компонент діе-слово мовлення бісідувати, выповісти, гварити, гулякати, гучати, шептати, а інші складники введені за допомогою сполучника як. Відзначимо, що предикати гулякати, гучати, шептати містять семантику інтенсивності мовленнево! ді!. Значення таких фразеологізмів виникае на підставі стереотипних уявлень, еталонів чуттевого й емо-ційно-оцінного сприйняття світу русинами. За даними досліджуваного матеріалу, підфунтям порівнянь е сценарі!, запозичені з донорських доменів тварина й господарська діяльність. Відзначимо, що повільність і гучність мовлення оцінена русинами взагалі як негативна ознака, про що свідчить позитивна конотація фразем, у яких предикати зазвичай характеризуют неголосне мовлення та віддзеркалюють схильність русинів до нормально! сили голосу. Прислів'я і фраземи, що характеризуют мовленневу діяльність у змістовому плані, можна розмежувати на кілька підгруп. Першу під-групу наповнюють прислів'я і фразеологізми, семантично пов'язані з кількісним обсягом інформаці!. Вони переважно виражають значення «багато говорити про що-небудь; займатися марнослів'ям; базікати»: мати речі як коза бібків; мати речі як голич в суботу [2: 112]; мати бісіды як коза бобирьок [2: 21]; лепотлива як стара баба [2: 18]; рот му ся не заперат [7: 301]; говорить ги пдтук - базіка; говорить, ги трое мдлдтять [1б: 111]. Такі фразеологічні одиниці фунтуються на метонімічному вико-ристанні соматизмів язык, рот, пыск (пысок), Гамба, папуля, які в на-!вній картині світу здебільшого пов'язані з мовленням, мовленневою здатністю людини, оскільки назви частин тіла і властиві !м ді! чи види діяльності містять додаткові до природних властивостей функціонально значущі для культури смисли, що надають іменам роль знаків «мови» культури [3: 96]. Дуже балакучу людину, яка любить говорити багато зайвого, неправдивого, неістотного, не вартого уваги або не вміе стримуватися від таких розмов характеризують русинські фразеологізми папулю мати як двері [2: 98]; г*амба як ворота [2: 45]; пыск мат як Требішыв [2: 102]; старалябда [2: 80]; як черчача вода [2: 32]; пудрізаныйязык [2: 240 g J Ml 'Cl ii I 2020. № 59 149]; язык як меч; язык як палаш; так му ходит рот, ги млин [6: 301]. Інтенсивність мовленневоТ діяльності передовсім виникае внаслідок асоціативно-метафоричного уподібнення відповідних соматизмів до артефактів: двері, ворота, млин; географічних назв: Требішив; зброТ: меч, палаш. Окремі фразеологізми побудовані на основі гіперболіза-ціТ соматизму язик, пов'язаноТ зі сприйняттям його довжини: язык як по лікоть рука; язык як прайник; язык як у корові хвуст; язык як у Яні день [2: 150]; мае добрый прайник [16: 24]; язык на мийтер [16: 222]. Метафоричними позначення дожини язика в цих сполуках е знаки донорських доменів ЛЮДИНА, АРТЕФАКТ, ТВАРИНА, ЧАС, ПРОСТІР. О.М. Трубачов відзначае, що саме ремесла мали вагомий вплив на розвиток духовноТ культури, релігіТ, етики, соціальних інститутів слов'ян, оскільки «стали потужним джерелом для багатьох переносних та образних висловів у багатьох мовах, а знаряддя й інструментарій, які вони застосовують як наслідок своеТ форми, функцій і рухів, внесли помітну лепту у спільний словник» [23: 6]. З огляду на це вагомий вплив на формування глибинного змісту русинських фразеологізмів «багато говорити» мае лексика млинарства, що підтверджуе діевість принципу побутоцентризму для формування семантики мовних оди-ниць: молотити як пустый млин; молоти (лопотати) як млин [2: 84]; молоти з языком як з млинцом [2: 149]; говорить ги млин упорожні робить - тарахкало [16: 111]. Подібну тенденцію відображають і русинські прислів'я: Млин меле - мука буде, язык меле - біда буде [15: 39]; Язык меле, як жорна [15: 68]. Відзначимо, що метафоричну аналогізацію млина з надмірною балакучістю спостерігаемо в багатьох слов'янських мовах: біл. млын пусты; пустая малатарня; молоць языком; молоть не падсяваючы; Млын меле - мука будзе, язык меле - бяда будзе; бол. роден съм на воденица; като (празна) воденица (дрънка, мела); много приказки на воденицата; устата му цяла воденица; пол. gqba jej lata, jak pytel we mtynie; jqzyk jej lata, jak kolowrotek; рос. Пустая мельница и без ветру мелет; Мелет и жернов, и язык; Жернов мелет - мука будет, язык мелет - беда будет; Жернова говорят: в Киеве лучше, а ступа говорит: что тут, что там; Мелет день до вечера, а послушать нечего; Мели, Агаша! Изба-то наша: унять некому; Язык - жернов, мелет, что на него ни попало; Язык - что жернов: мелет и пшеницу, и мышиный помёт; Мелева много, да мало помолу; укр. як млин меле; говорить, як порожній млин торохтить; Пустий млин меле, а помолу нема; Меле, як порожній млин; Меле, меле, та муки не веле. Значення фразеологізму трепати (чесати) з языком як з прайником [2: 149] сформоване внаслідок метафоризаціТ діеслів трепати «часто робити рвучкі, неширокі помахи чим-небудь», чесати «очищати від Антроплогия 241 домішок, вирівнювати що-небудь (прядиво, вовну тощо)», які в жар-тівливо-іронічній формі аналогізують процес мовлення з поширеним у слов’янській культурі загалом процесом тріпання, чесання льону, коноплі, прядива. Підсиленню змісту інтенсивності мовлення спри-яе також порівняння як з прайником. Кількісні ознаки мовленнево! діяльності в русинських фразеологізмах можуть виявлятися через відчуженість соматизму язик від людини: пустити язык на толоку; пустити язык на шпацир - «багато говорити» [2: 149]. Основне семантичне навантаження в цих зворотах закладене в іменниках толока «поле, пасовище» [7: 424], шпацир «прогулянка» [7: 592], що як знаки просторового коду культури, зазнаючи метафоричного пе-реосмислення, набувають здатності позначати міру мовленневих дій. Аналіз емпіричного матеріалу дае змогу стверджувати, що кількіс-ний характер мовлення е суттевою ознакою для русинів. Це підтвер-джують і прислів'я: передовсім русини негативно сприймають велику кількість розмов, що, на нашу думку, найяскравіше віддзеркалено в прислів'ях із прагматикою імперативно! заборони - наказ не вдава-тися до пустих балачок: Не роб з пыска халяву; Не роб з языка помело [14: 45]. Русинські прислів'я зі значенням кількості мовлення містять сома-тизм язик,який представлено як знаряддя спілкування: Свійязык, своя й гвара [14: 55] або як інструмент, наділений здатністю говорити без втручання людини: Не йме голова, што языклепече [14: 43]; Язык без кости - што хоче, то й лепоче [14: 68]. Серед прислів’!в, що відображають кількісний обсяг інформаці!, виразно простежуемо взаемозв'язок мовлення й практично! діяльності: Не все то ся творит, што ся говорит [15: 17]; Повісти легко, а зробити тяжко [14: 52]; Повісти легше, якзробити [4: 305]. У таких паремійних одиницях мовлення сприйнято як матеріальний об’ект, унаслідок чого можемо стверджувати, що наівна картина світу оперуе словами як речами, для не! властиве матеріальне сприйняття слова. Зазначене сприйняття мови як матері! і слів як матеріальних об’ектів, з одного боку, можна співвіднести з уявленням про магічну функці! мови, оскільки «в традиційній народній культурі... слово магічне за своею природою» [13: 560], а з іншого - з давньоіндоевропейським синкретизмом значень «говорити» і «робити» [12: 371-372]. Як зазначае В. В. Колесов, «в усній народній культурі сказав - од-ночасно означае і “зробив, виконав”. Штучне відсікання одніе! ді! від іншоі загрожуе незліченними бідами і негайно відображаеться у світі» [8: 127]. З огляду на це русинські прислів’я дилему між говорити і робити вирішують на користь практично! діяльності людини: Не спіш язиком, спіш справов [14: 18]; Ліпше добрі робити, як красні говори- 242 g J Ml 'Cl ii I 2020. № 59 ти [14: 32]; Воркотів, кілько хотів, а зробити мусів [14: 16]. Інколи в пареміях протиставлено акти мовлення і діі, при цьому мовлення оцінено як без результативний процес, не спрямований на здійснення реально! діі: Язиком капусты не шаткуют [14: 68]. Прислів’я Де много крыку, там мало роботы; Де много бесіды, там мало хісна [15: 21]; Вельо бесіды, а малохісна [15: 16] побудовані на Грунті антоніміі компонентів много (велоьо) - мало й віддзеркалюють загальну пізнавальну тенденцію людей мислити опозиціями. Іхня семантика спроектована на практичну діяльність народу: в етносві-домості русинів значна кількість розмов не пов'язана з користю. Такі пареміі передають значення «мовлення мае бути небагатослівним і спрямованим на досягнення конкретного результату». У русинських прислів'ях кількісний характер мовлення мае гендерну маркованість - жінкам приписана надмірна балакучість. Жіночий язик порівнюють із хворобою чи бестіарними атрибутами: Бабська хворота - язык; Бабський язык - чортове помело [15: 10]. Така негативна аксіологічна маркованість жіночоі мовноі поведінки зумовлена тим, що в повсякденній свідомості утвердився погляд на жінку як на носія різноманітних гріхів [22: 265]. Русинські фразеологізми на позначення небагатослівноі, мовчаз-ноі людини нечисленні, вони мають менше негативно-експресивне забарвлення порівняно з фраземами, що передають семантику над-мірноі схильності до балакучості. У фразеологізмах зашытый рот; рот не втворити [2: 115] основний зміст сформовано внаслідок метонімізаціі лексеми рот й метафоризаціі складників зашытый, не втворити, які уподібнюють рот до закритого простору, що не дае змоги здійснювати мовленневу діяльність. Мотиваціею фразе-ологізмів шидіти, як бы мала воду в г*амбі - «мовчки сидіти» [2: 31]; мовчит, ги у рот воды набрав [6: 518] е сценарій поведінки людини, яка набрала в рот води. Саме вода як речовина, що заповнюе ротову порожнину, у цьому разі становить перепону для здійснення мовлен-невоі діяльності. Фразеологічні одиниці замкнути пыск; запхати пыск; заткати пыск; заліпити пысок - «примусити замовкнути кого-небудь» [2: 102] відображають комунікативні стратегіі адресантів, спрямовані на припинення мовленневоі діяльності адресатів. Іхній глибинний зміст виникае внаслідок метонімічного переосмислення лексем із негативною конотаціею пыск, пыскок, які за суміжністю співвідносні з мовленневою діяльністю, та метафоризаціі діеслів замкнути, запхати, заткати, заліпити, що уподібнюють рот людини до якогось просто-рового об’екта, який можна зробити недоступним або наповненим чимось, щоб тим самим не дати вийти зовні тому, що наявне всередині. Антроплогия 243 Тема замикання злих ротів, як зауважують етнографи, належить до од-ніеі з найпопулярніших у замовляннях, повір'ях, прокляттях [21: 411]. Представлена вона й у фразеологічному масиві русинів, П підфунтям е метафоричне уподібнення рота до просторового об’екта, на який можна навісити замок, що перешкоджатиме виходу інформаціі, яку потрібно оберігати від інших: колодицю на рот покласти [16: 33]; на язык маеш аж дві колодиці: и губы, и зубы [1б: 54]. У русинських фраземах перепоною, що зумовлюе відсутність го-воріння, е соматизм зуби, що метонімічно пов’язаний із мовленням: затяти зуби - «мовчати» [2: 60]; стиснути зуби - «замовкнути» [2: 61]; держи язык за зубами [16: 111] - «утримуватись від висловлю-вання, не розголошувати таемниць». Як зауважуе Т.О. Агапкіна, у традиційній культурі мовчання виявляе належність певноі істоти до потойбічного світу, тому мовчазну людину сприймають як нелюдину, «чужака», який е небезпечним, мае зв’язок із нечистою силою [21: 303]. Підтвердженням таких міфічних уявлень е сполука сидіти як нецюх - «мовчати, поводити себе тихо» [2: 90], метафоричний компонент якоі нецюх - «нечиста сила» [1: 42] підтри-муе негативну конотацію фразеологізму. Саме емотивно-експресивне навантаження складників фразеологізмів на позначення мовчазноі людини засвідчуе обачливе, іноді навіть негативне ставлення русинів до осіб, які не беруть участі в розмові: мовчати як кіл в плоті [2: 65]; сидіти як потмелюх [2: 108]. Кількість прислів’ів, що характеризуе відсутність мовлення, не чисельна: уміння мовчати загалом оцінено позитивно, на противагу марнослів’ю й надмірній балакучості: Матыязикзазубамы - чеснота над чеснотамы [14: 39]. Русинські пареміі відображають чіткий баланс між мовленням і мовчанням, передаючи прагматичну настанову уникати зайвих, надмірних розмов: Не все бурчати, тра іпомовчати [14: 42]; Вміеш казати, вмій мовчати [15: 16]; Або розумне повідати, або цілком мовчати [15: 9]. Другу групу змістових фразем наповнюють звороти, семантика яких відображае модальні характеристики мовлення, його правди-вість чи неправдивість. Позначення правдивості мовленневоі діі в русинів пов’язане з просторовою аналогізаціею: рух прямо, уперед асоціюеться з правдою: прямо з моста [2: 87]; з моста до проста - «прямо, відверто (сказати)» [2: 84]. У фразеологізмах до вочей повісти; повісти прямо до вочей [2: 33]; говорити у вочи [16: 104] - «відкрито, відверто, неприховано» для передавання правдивого, відвертого мовлення використано кінетичний стереотип - погляд в очі, який у багатьох етносів світу позначае щирість, неприхованість, правдивість сказаного. 244 g J Ml 'Ci ii I 2020. № 59 Тенденцію до правдивості мовлення підтримують і русинські па-реміі, у яких правду сприйнято як одну з найвищих цінностей: Што правда, то не гріх [14: 66]; Повідай правду в очы [14: 52]; Правду пувісти - не гріхучинити [16: 186]; Што правда, то правда; Што правда - тото не грiх, а што тайстра - тото не міх [16: 222]. Правдивість мовленневих дій у русинській етносвідомості спроек-тована на зорове сприйняття: Чого-м не выдів, того не повім [14: 65]. Прислів’я Правда вочи коле [16: 186]; Хто правду повідае, тот слів не глядат [14: 64] констатують, що правдиве мовлення не завжди приемне для слухача, оскільки адресант зазвичай не добирае слів, а говорить прямо, відверто. Водночас русинські пареміі дають змогу зробити висновок, що загальна комунікативна настанова говорити правду може завдати неприемностей мовцеві: Русины мавуть такий сохташ: пувіч правду, та голову тти провалить [16: 194]; Хто бреше, томулегше, а хто правдуе - бідуе [16: 63]. Прислів'я Повідай правду в очы, але стій здаля [14: 52] містить інтенцію застереження: мовець мае бути обачним, висловлюючи правдиву інформацію. Правдивість мовленневих дій в етносвідомості русинів пов'язана насамперед із зоровим сприйняттям: Гвар не про то, што-с чув, а про то, што-с видів [15: 19]. Неправдивість передаваноі інформаціі виражена фразеологізма-ми: трепати без ганьбы [2: 36]; до вочей циГанити [2: 33]; повыдати як мокрой горить [2: 85]; аж са небо трясе [2: 88]; ані на правду не дихнути [2: 108]; аж са земля загынать [2: 58]; каждой другой слово правда - «брехня» [2: 123]. Семантика неправдивості мовлення в ру-синських фразеологізмах поеднана з вигадками, плітками, наклепами, безпідставністю розмов, засвідчуючи перевагу негативного ставлення етносу до неправди. Зміст неправдивого мовлення аналогізовано передовсім із зоровими та слуховими відчуттями, які підсилюють невідповідність сказаного дійсному стану справ: аж са небо затягло -«безсоромно брехати» [2: 88]; аж са козы смівуть - «сильно брехати» [2: 67]; аж зле слухати - «брехати» [2: 124]. У частині фразеологізмів, об’еднаних семантикою «безсоромно брехати», головним компонентом е діеслово циганити «брехати, обманювати, шахрувати» [7: 554], до якого додано компаративну частину, що метафорично пов’язана з донорськими царинами ПРИРОДНІ ЯВИЩА: циганити, аж са змиркать [2: 59]; циганит, онь ся горы зеленівут [7: 554]; РОСЛИНА: циганити, аж трава вяне [2: 124]; ЛЮДИНА: циганити, аж шя з носа курит [2: 91]. У русинських прислів’ях концептуальний зміст неправдивого мовлення забезпечуе синестезія смакових відчуттів: Бесідуе, ниби медом мастит [15: 11]. У пареміях На языку мед, а на души лед [16: 167]; На язику мюд, а на серцу - люд [14: 41] представлено опозицію соматизму Антроплогия 245 язикяк органа мовлення та партонімів серце, душа як вмістищ емоцій, почуттів, внутрішнього світу людини. Зміст цих прислів'ів виникае на Грунті синестезіі смакових і тактильних відчуттів та метафоризаціі соматичних відчуттів як виявів психоемоційних станів людини, унас-лідок чого виникае глибинний зміст - «на словах добра, а насправді зла, байдужа, нещира людина». Русинські пареміі репрезентують неправдивість мовлення як легку справу, протиставляючи іі метафоричним сценаріям трудовоі діяль-ності: Брехати - не ціпом молотити [15: 13]; Кошары - не плліткы и плести іх треба знати [16: 8] або міміки людини: Бреше і оком не мругне [15: 13]. Відзначимо, що русини вкрай негативно ставляться до брехні, підтвердженням цього е прислів'я Не бреш, бо умреш [16: 81], іі перша частина містить прагматичну настанову заборони, а друга - погрозу. Русинська паремія Ганити - не циганити [4: 175] вказуе на пріоритетність висловлення осуду, незадоволення, докору на противагу брехні, облесливості, нещирості. У прислів'ях також констатовано фізіологічну реакцію мовця на неправдиве мовлення: Збрехав неборак, і счервенів як рак; Збрехав неборак, и почиллинів ги рак [16: 81]. У цій групі репрезентовано фразеологізми на позначення осіб, що свідомо поширюють неправдиві чутки. Іхній зміст сформований унаслідок метонімізаціі, пов'язаноі зі збільшенням органа мовлення: великый пыс мае - «пліткар» [2: 102] або метафорично! синестезіі слухових відчуттів: як валалський бубен [2: 24]. Русинське прислів'я Што дихне, то брехне [14: 66] використовують для позначення людини, яка говорить неправду. Його семантика виникае внаслідок зіставлення сценаріів дихання й мовлення, які, стимулюючи асоціа-тивний пошук, сприяють інтерпретаціі змісту - «людина, що постійно говорить неправду, брехун». Третя група фразеологізмів пов'язана з манерою мовлення. Такі фразеологічні одиниці характеризують мовлення як чітке, зрозуміле, однозначне й регламентоване, віддзеркалюючи позитивне ставлення русинів до продуманості, виваженості, дохідливості, доступності для сприймання сказаного: прийти на корінь - «дуже докладно розтлума-чити» [2: 71]; як про себе самого - «зрозуміло говорити, пояснювати» [2: 118]; повісти на лопаті - «розтлумачити, докладно пояснити» [2: 79]; як малому дітвакові - «зрозуміло говорити, пояснювати» [2: 50]. Зміст русинського фразеологізму і сомар похопить - «зрозуміло пояснювати» [2: 126] виник унаслідок метафоричного перенесення стереотипу сомар - «осел, віслюк» [7: 358], який у слов'янській міфологіі символізуе нерозумність, на інтелектуальні характеристики людини. Вправність, розсудливість, доречність, змістовність мовлення передають русинські 246 g J Ml 'Cl ii I 2020. № 59 фраземи повідати як пуп на казанні - «зрозуміло пояснювати» [2: 110]; повісти як старый пророк - «дуже розумно, доладно сказати» [2: 103]. Іхній зміст сформовано унаслідок порівняння мовлення зі сферою діяльності священників чи провідників волі Божоі. У русинській фразеологіі неприхованість, прямолінійність, рішучість мовлення передаеться насамперед за допомогою метафоричного переосмислення діеслів фізичноі діі: яккыбы одрізати (врізати, одру-бати);як бы одтяти [2: 94] або внаслідок асоціативного уподібнення цілісного сценарію господарськоі діяльності до процесу мовлення: говорить, ги бы дрыва рубов [16: 104] - «говорити щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усіею рішучістю». Дошкульність, різкість мовлення в русинських фразеологізмах передаеться внаслідок уподібнення до гострих предметів: впхати іглу пуд нухоть - «дорікати» [2: 61]; зарізати (затяти) дожывого - «до-торкнутися в розмові чутливого місця» [2: 55] чи вогню: допікати до живого - «сильно вражати, дошкуляти» [2: 55]. Недоладність мовлення позначена зворотом ани пришыти ани приватати - «недоладно сказати» [2: 109] мотивована метафоричним уподібненням сфери мовлення до концептосфери шиття. У русинських фразеологізмах чітко простежуемо негативне став-лення до крику: Гойкавуть ги на вашарі; Гойкавуть ги на рійодов; Гойкати на цілый рот; Гойкать, аж ся розпукнути; Гойкать ги друтарь [16: 105]. Частина фразеологізмів, що характеризують манеру мовлення, об’еднана семантикою «сваритися, лаяти, вступати в суперечку», сформованою внаслідок метафоричного уподібнення мовленневоі діяльності до гострих предметів і фізичних дій, пов'язаних із непри-емними, болючими відчуттями: вытігати коликы [2: 68], а також аналогізаціею сварки зі сценаріями поведінки тварин: як два когуты на еднім дворі [2: 67]; споживання іжі: межді собов грушкы грызти [2: 44]; ремісництва: мотузкы плести [2: 87]. Значення фразеологізма вымітати на вочі- «сваритися» [2: 32] фунтуеться на сценаріі господарськоі діяльності, накладеноі на міфологемний сценарій вірувань, забобон, звичаів етносу, народних прикмет тощо: предикат вымітати пов'язаний із лексемою сміття, яке в багатьох словянських культурах е символом негативних аспектів родинного, особистого життя [5: 555]. До того ж, сміття у багатьох народів належить до табу, тому непри-стойним уважалося його винесення з хати, як і порушення дружніх взаемин. Сміття радили спалювати в печі, оскільки ним мовби можна наслати на когось якесь нещастя [20: 177-178]. Характеристику манери мовлення передають і русинські фразе-ологізми із соматизмом зуби, які об’еднані значенням «неприязно Антроплогия 247 висловлюватися, говорити щось погане про кого-небудь; зводити наклеп; оббріхувати»: взяти в зубы як вітор солому; взяти до зуб; взяти меджі зубы; зубы добат (чистит); вычистити зубы [2: 60]. Іхня семантика сформована, з одного боку, унаслідок метафоризаціТ діеслівного компонента (взяти, добат, вычистити),а з іншого - ана-логізаціТ складника зуби з чимось таким, що може вражати, завдаючи болю, неприемних відчутів. Семантика русинського фразеологізму бісідувати через зуби - «неохоче, сердито говорити» [2: 60] віддзер-калюе стереотипне уявлення про неприязне ставлення адресанта до адресата в процесі мовлення. Вираження почуття недоброзичливості до слухача також представлено за допомогою уподібнення мовлен-невоТ діТ до гострого предмета: цвинькати з ножычками - «говорити зі злістю» [2: 92]. Русинських прислів'Тв, що характеризуют манеру мовлення неба-гато, вони здебільшого позначають прагматичний вплив сказаного на адресата: Вострой словечко коле сердечко [15: 16]; Щырой слово три зимы гріе [14: 67]; Голяк ваньси голит, а слово серце ріже [15: 20]. Частотним у пареміях е смисловий компонент «мовлення - засіб репрезентаціТ інтелектуальних особливостей»: якісні характеристики сказаного чи його відсутність функціонують як показники рівня розумового розвитку індивіда: Мудрого без дорогоі шаты по еднім слові познати; Мудрый не вштыко повідат, што знае, а дурный не вштыко знае, што повідат [14: 40]. Четверту групу змістових фразеологізмів наповнюють одиниці, що якісно характеризують мовлення, його відповідність темі, доречність, адекватність контексту спілкування. Найпоширенішими в цій підгрупі е фразеологізми, які негативно оцінюють пусті розмови, нісенітниці, що спричинено загальною фразеологічною тенденціею, адже «у фразеологіТ негативно конотовані поля завжди більш потужні (у кількісному відношенні), ніж поля із позитивною конотаціею» [18: 18]. Довгі, беззмістовні й непотрібні розмови або висловлювання в русинських фразеологізмах передаються шляхом сприйняття мовних дій як приготування Тжі: дынянку варити - «вести порожні розмови» [2: 49]; споживання Тжі: бісідовати,же кебы то песззів та здохне; бісідувати, шо пес бы не ззів - «говорити дурниці» [2: 100]; господарськоТ діяльності: кошикы плести - «вести порожні балачки» [2: 73]; плести два на три; плести едной через другой - «говорити дурниці» [2: 104]; молотити порожню солому - «вести пусті розмови» [2: 126]; руху: бесідувати як кебы з пеца впав; хпасти з пеца на голову - «говорити дурниці» [2: 101]; військовоТ справи: выстрілити як з канона - «сказати дурницю» [2: 63]. Розмови, висловлювання, позбавлені здорового глузду, в етносвідомості русинів порівнюються 248 g J Ml 'Cl ii I 2020. № 59 із потьмаренням свідомості внаслідок діТ отруйних рослин: Гварити як кебы са надрагулі наів - «говорити дурниці» [2: 88]; шалених губ шя наісти - «говорити дурниці» [2: 44]. Несуттеві, мало важливі, незначні, безглузді, нерозумні висловлення також асоціюються в русинів із втратою здатності ясно мислити, спричиненою захворюванням на тиф: гварити як на глушканю; лопотіти на глушку - «говорити нісенітниці, дурниці» [2: 39]. Глибинний зміст фраземи виповістиякз немытого горця - «сказати дурницю» [2: 43] пов'язаний із семантикою бруду, який мае пейоративну конотацію. Русинські фразеологізми стрілити конину - «сказати дурницю» [2: 70]; як кебы сліпа муха сіла - «говорити нісенітницю» [2: 87]; пере-ливати з пустого до порожнього - «вести непотрібні малозмістовні розмови» [2: 110]; гору на гору класти - «говорити нісенітницю» [2: 42]; як бы горох на цькіні метати - «даремно, безрезультатно говорити» [2: 43] е парадоксальними за змістом, оскільки Тхня мотивація не забезпечена жодним із компонентів, а семантика фунтуеться на народному гуморі русинів. Саме парадоксальний характер об’екта мовлення спричиняе інтегральний зміст абсурду, безглуздя мов-ленневих дій у подібних зворотах [19: 136]. Почасти розкодуванню значення фразем із парадоксальним компонентом сприяе наявність діеслів мовлення (бісідувати, лябдати, говорити): бісідувати ані на коліно, ані на задок - «говорити нісенітниці» [2: 69]; бісідувати з путе, туто ани сомар бы не зів [2: 110]; бісідувати (лябдати), што слина на язык принесе [2: 122]; говорити не солене, не мащене [2: 126]; бісідувати не возьми (ни взяти) не полож (ни положыти) [2: 106]. Таку ж парадоксальну оцінку невідповідності розмови темі представлено в прислів’ях З тобов ся набесідуеш, як зо смаркатим наіш [15: 28]; З тобов гварити, як з конем ся молити; З тобов бесідувати, як за зайцем ся гонити [15: 27]. У цих висловленнях негативно оцінено адресата, спілкування з яким з погляду адресанта е безрезультатним, беззмістовним, безкорисним. Більш наочно якісні характеристики мовлення представлені в русинських прислів’ях. Зокрема, нерелевантність розмов у етносві-домості русинів пов’язана передовсім із людиною: якісні характеристики сказаного чи його відсутність функціонують як показники рівня розвитку індивіда: Якый чловек, така й бесіда [14: 26]. Загалом пареміТ віддзеркалюють позитивне ставлення етносу до продуманості мовлення, обізнаності з предметом розмови: Закім штоси повісти -маш помисьліти [4: 242]; Не повідай, што знаеш, знай, што повідаеш [14: 45]; Знаеш - повідай, не знаш - помовч [4: 148]; Маш знати, як, де і што повісти [14: 39]. Паремія Што у кого пече, тот про то й рече [14: 67] відзначае, що кожен важливим вважае свій предмет мовлення. Антроплогия 249 IT семантика спрямована на прагматичний вплив на адресанта, який мае слідкувати за адекватністю розмови, дотримуватися теми, а не акцентувати увагу на власних проблемах. Прислів’я Мовив слово - будь його паном [14: 39]; Слово старше за пінянзі [14: 57] засвідчують, що русини відповідально ставляться до сказаного, високо поціновують обіцяне, схильні відповідати за своТ слова. Мовленнева діяльність пов’язана з процесом слухання, який у русинських фразеологізмах відображають предикат слухати та іменник уха: добріуха не попукали - «довірливо слухати» [2: 135]; слухати ани не дихати [2: 124]; слухати, аж уха отворяти - «дуже уважно слухати» [2: 135]; добрі слухати [7: 349] - «дуже уважно слухати, прислухатися до чогось; слухати з великим інтересом». Семантика сполуки істи слова - «довірливо слухати» [2: 123] виникла внаслідок метафоричного уподібнення сценарію споживання Тжі до процесу слухання. Фразеологізм уха терпнут слухати [7: 518] - «хтось втрачае бажання слухати; від розмови стае неприемно, противно» відображае негативну реакцію адресата на неправдиве, беззмістовне, некоректне мовлення. Глибинний зміст сполуки фор-муе предикат терпнути «втрачати чутливість, німіти», який, зазна-ючи метафоризаціТ, визначае перцептивне сприйняття почутого за аналогіею до фізичного стану. Отже, русинські прислів’я і фразеологізми віддзеркалюють чітко систематизовану сукупність уявлень, настанов, стереотипів і правил мовленневоТ діяльності. У них збережено й трансльовано наступним поколінням як концептуальні знання про комунікацію, так і приписи нормативного й ефективного спілкування. Для русинів у проце-сах мовленневоТ діяльності суттевими ознаками е небагатослів’я, стриманість, ввічливість, повага до співрозмовника, виваженість. Досліджуваний матеріал засвідчуе, що русини значну увагу приді-ляють фонаційному оформленню висловлення: для них прийнятним е нормальний темп спілкування, адже швидке й гучне, повільне й тихе, невиразне мовлення оцінено негативно. До одніеТ із значущих ознак змістовоТ характеристики мовленневоТ діяльності належить кількісний обсяг повідомлення. Засадничою в сценаріях комуніка-тивноТ поведінки русинів е категорія стриманості в розмовах: мар-нослів’я і плітки оцінено вкрай негативно. Комунікативну культуру русинів характеризують уміння мовчати та стримування від зайвих розмов. Із поміркованістю мовленневоТ діяльності корелюють такі ознаки, як мудрість, виваженість, вміння відповідати за своТ слова, співвідносність мовлення й конкретноТ комунікативноТ діяльності. Досить значущою для русинськоТ комунікативноТ культури е ознака правдивості мовлення.

Ключевые слова

фразеологизм, пословица, речевая деятельность, коммуникативное поведение, метафора, метонимия, phraseological unit, proverb, speech acts, communicative behaviour, metaphor, metonymy, фразеологізм, прислів’я, мовленнева діяльність, комунікативна поведінка, метафора, метонімія

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Калько Валентина ВладимировнаЧеркасский национальный университет им. Б. Хмельницкогокандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языкознания и прикладной лингвистикиmkalko@ukr.net
Калько Николай ИвановичЧеркасский национальный университет им. Б. Хмельницкогодоктор филологических наук, профессор кафедры украинского языкознания и прикладной лингвистикиmkalko57@gmail.com
Всего: 2

Ссылки

Вархол Н. Михайло Сірий - останній «пророкувач Псалтиря» на Пряшівщині // Народна творчість та етнологія. 2011. № 6. С. 42-44.
Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. Братіслава: Словацьке педагогічне видавництво, 1990. 159 с.
Гудков Д.Б., Ковшова М.Л. Телесный код русской культуры: материалы к словарю. М.: Гнозис, 2007. 288с.
Дуда І. Лемкiвcький словник. 26000 слiв. Тернопiль: Астон, 2011. 372 с.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. 703 с.
Керча И. Русинско-русский словарь: в 2 т. Т. 1: А-Н. Ужгород: ПолiПрiнт, 2007. 608 с.
Керча И. Русинско-русский словарь. Т. 2: О-Я. Ужгород: ПолiПрiнт, 2007. 608 с.
Колесов В.В. «Жизнь происходит от слова…». СПб.: Златоуст, 1999. 368 с.
Левин Ю.И. Провербиальное пространство // Паремиологические исследования. М.: Наука, 1984. С. 108-126.
Ломакина О.В., Мокиенко В.М. Познавательный потенциал русинских паремий на фоне русского и украинского языков // Русин. 2016. № 3 (45). С. 119-128. DOI: 10.17223/18572685/45/9
Лотман Ю.М. Символ в системе культуры // Избранные статьи: в 3 т. Т. I: Статьи по семиотике и топологии культуры. Таллин: Александра, 1992. С. 191-199.
Мечковская Н.Б. Метаязыковые глаголы в исторической перспективе: образы речи в наивной картине // Язык о языке: сб. статей. М.: Языки русской культуры, 2000. C. 363-380.
Никитина С.Е. Лингвистика фольклорного социума // Язык о языке: сб. статей. М.: Языки русской культуры, 2000. C. 558-596.
Періг Р. Немеркнучі перлини. Лемківські приповідки. Львів, 2013a. 74 с.
Періг Р. Не забувай свого. Русинські, лемківські приповідки. Львів, 2013b. 36 с.
Поп Д. Русинско-украинско-русский и русско-русинско-украинский фразеологические словари. Ужгород, 2011. 243 с.
Пронь Т.М. Історія, сучасність, матеріальна і духовна культура лемків, бойків, русинів у проблемному поліінтердисциплінарних досліджень. // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Сер.: Історія. 2012. Т. 207, вип. 195. С. 110-115.
Ройзензон Л.И. Фразеология и страноведение. Бюллетень по фразеологии № 1. Новая серия. Вып. 234. Самарканд: Самарканд. гос. ун-т им. А. Навои, 1972. С. 12-19.
Селіванова О.О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти). Київ; Черкаси: Брама, 2004. 275 с.
Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973. 278 с.
Славянская мифология: энциклопедический словарь / Отв. ред. С.М. Толстая. 2-е изд. М.: М.: Междунар. отношения, 2002. 512 с.
Телия В.Н. Русская фразеология. М.: Школа. Языки русской культуры, 1996. 288 с.
Трубачев О.Н. Ремесленная терминология в славянских языках: этимология и опыт групповой реконструкции. М.: Наука, 1966. 414 с.
Łemkowie, Bojkowie, Rusini - historia, współczesność, kultura materialna i duchowa / red. S. Dudra, B. Halczak, I. Betko, M. Smigel. Słupsk-Zielona Góra: Drukarnia Wyd-wo «DRUK-AR», 2009. T. IІ. 248 s.
Mehrabian A., Ferris S. Inference of attitudes from nonverbal communication in two channels // Journal of Consulting Psychology. 1967. № 31. P. 248-252.
 Характеристика речевой деятельности русинов в пословицах и фразеологизмах | Русин. 2020. № 59. DOI: 10.17223/18572685/59/13

Характеристика речевой деятельности русинов в пословицах и фразеологизмах | Русин. 2020. № 59. DOI: 10.17223/18572685/59/13