Фонемы и их произносительные варианты в русинском литературном языке в Словакии (консонанты) | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/11

Фонемы и их произносительные варианты в русинском литературном языке в Словакии (консонанты)

Литературный русинский язык в Словакии (кодифицирован в 1995 г.) дает возможность для более широких лингвистических исследований на отдельных уровнях языка, в данном контексте - фонетического и фонологического. В исследовании мы представляем варианты произношения некоторых согласных в русинском литературном языке Словакии в их отдельных фонологических реализациях. При этом мы опираемся на собственное исследование культуры разговорной формы современного русинского языка в Словакии, а также на результаты исследований лингвистов, которые ранее имели дело с русинскими диалектами (Олаф Брох, Иван Панкевич, Георгий Геровский), а прежде всего - фонетика и фонолога Василя Латты и кодификатора русинского литературного языка в Словакии Василя Ябура. Исследование является частью предстоящей орфоэпической нормы в русинском литературном языке в Словакии.

Phonemes and Their Pronunciation Variations in Standard Rusin Language in Slovakia (Consonants).pdf Фонетічны знакы: [й]: /j/ яма, мыю []ама/мы}у] [дз]: /з’/ дзявкати [з’аукаті] [дж]: /з’/ джамити [з’амиеті] [м] : /-m / стрямба, самба [стр’а-тба/са-тба] [н] : /д/ планка, струнка [пладка/струд^а] [н]:МУкінця, вінця [кі д’ц’а/ві д’ц’а] [н']: /Г/ мынька, гунька, паньскый, ганьба [мыг’ка/гуд’ка/пад'цкы]/ гаг’ба] [н]: /п/ бронхітіда, мюнхеньскый [бропхітіда/міупхец’ц’кы]] [в]: /у w/лавка, взяв, вгень, вдовіця, взябнути ся ftayKa/w3’ay, w.ген/ wdoeiu’a/w3’a6Hymi с’а] [в]: /ф/ вташок, втерати, вчера, вчітель [фташок/ фтераті/фчера/ фчітел’] [ф]: /w/ трафме, Осиф закрічав [траwмеУосиw закрічау] В гранатых скобках - [ ] уводиме фонему. В двох ограніченых доправа нагнутых чарах - / / уводиме выслов-ность даной фонемы (у формі варіанту фонемы), напр.: фонема [ф] і ей высловностный варіант /w/. Або фонема [в] і ей высловностный варіант /ф/. В тім припаді фонема [ф] в дефінованій позіціі набывать штатут варіанту фонемы [в], зато ей означуеме як кажый іншый варіант фонемы - /ф/. Кедь настае тотожность у выловности, то значіть, фонема і ей звукова реалізація суть тотожны, тогды фонему фафічно уводиме в гранатых скобках, а ей варіант в двох доправа нагнутых чарах -/ /, напр.: фонема [ф] і ей высловность - /ф/. Вступны позначкы Сістема вокалів і консонантів в русиньскім літературнім языку Литература и литературоведение 189 была становлена на основі выслідків научных бадань в русиньскых діалектах. Кількость вокалів в русиньскых діалектах колыше од 5 до 8. Про вшыткы діалекты суть сполочны вокалы: і, е, а, о,у, причім притомность або абсенція далшых вокалів - у и, ы (будь вшыткых, або хоцькотрого з них) е едным з главных діференціачных знаків фоно-лоГічных сістем тых діалектів. За основу кодіфікаціі русиньского языка быв взятый діалект, в котрім подля векшыны авторів фунГуе 7-членна сістема вокалів: а, е, и,і, ы, о,у. То значіть, русиньскый кодіфікованый язык мать 7 гласных фонем (кажда зо своёв самостатнов Графемов). Сістема гласных фонем (ай з іх варіантами) русиньского норматівного языка мать своі шпеціфічности, котрыма ся одрізнять од другых вы-ходославяньскых языків (украіньского і російского). Тото тверджіня можеме розшырити ай на сістему согласных звуків. Дакотрыма з них ся будеме занимати в нашій статі. Інвентарь гласных звуків / вокалів ай з іх варіантами: а; е, е; і; о, о, оу ; у; и, ие; ы. Як сьме высше спомянули, в нашій статі ся будеме концентровати на согласны звукы (консонанты) і іх высловностны варіанты в русинь-скім норматівнім языку. Выходячі з научных бадань передушыткым русиньского фонетіка і фонолоГа Василя Латты сістема консонантізму в русиньскых діалектах ся по укончіню процесу діспалаталізаціі согласных перед етімолоГічныма е, і стабілізовала і набыла таку подобу: 1. Корелатівны пары подля крітерія непалаталности-палаталности: д - д\\ т - т', н - н', л - л', з - з', с - с', р - р'. ЛінГвіста Василь Ябур тоту сістему розшырив о дві діспалаталі-зованы фонемы. Суть то тверды согласны: дз, ц [10: 152-153]. На потверджіня екзістенціі твердых ц, дз в русиньскім языку мож увести опозіціі твердых і мягкых ц, дз у такых словах, як, напр.: дзвонити - дзёбати, цап - цяп... То значіть, же кількость опозітных пар подля твердости і мягкости в сучаснім русиньскім языку ся підняло із 8 (подля В. Латты) на 9 корелатівных пар. 2. Корелатівны пары подля крітерія дзвінкости і глухости: в - ф, б - п, д - т, д '- т', з - с, з' - с', ж - ш, дз' - ц', дж' - ч,г - х, Г - к, дз - ц [10: 152-153]. Як видно, рахуючі протиставліня дз-ц ай чісло корелатівных пар подля подля дзвінкости і глухости ся підняло о едну пару, тогды доведна маеме 12 корелатівных пар. 3. Рахуючі 9 корелатівных пар подля твердости і мягкости (доведна 18 согласных фонем) із все твердыма б, в, г, Г, м, п, ф, х, к, ш, ж і все мягкыма ч', дж', й' дістаеме комплетный інвентарь согласных в русиньскім норматівнім языку на Словакіі (32 фонем: б, в, г, Г, д, д', дз, дз', дж, ж, з, з', й, к, л, л', м, н, н', п, р, р', с, с', т, т', ф, х, ц, ц', ч, ш), до котрых сьме доповнили іх варіанты. 190 Ряд, Mu iVf < ci ii I 2020. № 60 Місто творіня А ГО 1-I 0) •=[ А I ѵо 5^ го А I т _Q ГО о; :Ф I •=[ а) CL а) п. А I Ю а) і *с :Ф I С[ Ф CL Ф d о; s >х ш 1- о; s к d Ет ш 1- о; s ш 1- £ N В 3 о; s СІ ГО и ГО d =j X ‘сd о_ ш 1- d 1- го и ГО d =г СГ' х f d CL Заднёпіднебны / велары о; s ш 1- 1_ 1_ X Ворговы / лабіалы о; s ш 1- LQ d ой ^ -ѳз>> ѳ г 2 £ Ш ГО £ ш го d ш ГО £ mHdoHog ІЯН -doHo^ іяа -l£OL/UD»3 ічаіів» idcp ІЯ1 -e>ijd0v іяаоэон іяао>іод NlHBd -9іа •tfoxodu-oiAH^WBf BHjdoai доэоиэ Литература и литературоведение 191 Інвентарь согласных звуків / консонантів ай з іх варіантами: б; в, у, w; г, г1; д; д’; ж, ж’; з; з’; дз (3); дз' (3'); дж' ( 3'); й Q); к; л; л’; м, m ; н, п, п; н’, п’; п; р; с; с’; т; т’; ф; х; ц; ц’; ч’; ш, ш’. Доведна 39 звуків. Фонема [м] і ей высловностный варіант /-m/ Фонема [н] i ей высловностны варіанты / /п/ і /п/ Фонема [н’] і ей высловностный варіант / пУ Носовы оклузівны согласны м, н, н’, як можеме відіти з таблічкы, рядиме ід сонорам. В ортоепіі підлягають асімілачным, респ. невтра-лізачным змінам. Соноры не мають свою корелатівну пару (як, напр.: дзвінкы сонгласны протів глухым), што е еден із способів реалізаціі асімілаціі, зато іх зміна у высловности проходить подля кус інакшых правил і будеме ей характерізовати як еден із способів невтралізаціі [12: 37-41]. Яв невтралізаціі е характерізованый дакотрыма фонологами як яв, в котрім іста фонема в істій фонолоГічній реалізаціі страчать едну свою властность, а то таку, котру актуално не потребуе. Подля той дефініціі в істых позіціях носовый білабіалный оклузів-ный звук /м/ і страчать свою властность білабіалности і мінить ся на носовый лабіоденталный оклузівный варіант /т/ в позіціі перед білабіалным /б/. Інкшыма словами, споіня у слові двох консонантів -мб- высловлюеме як /тб/, напр.: стрямба, зумба, бломба, бомбуля, бомба [стр атба/зутба/блотба/ботбул а/ботба]. Як видно з прикладів, суть то слова чуджого походжіня, або чуджі властны назвы. Носовый преалвеоларный (переднёясновый) оклузівный согласный /н/ ся в істых фонолоГічных реалізаціях невтралізуе на два варіанты: 1. На носовый веларный (мягкопіднебный) оклузівный /п/ высловлюеме в позіціі перед /к/ або /г1/, напр.: банка, планка, струнка [бацка/ плапка/ступ^а]. 2. На носовый веларный (мягкопіднебный) щербинный /п/ в позіціі перед согласным /х/, напр.: бронхітіда, мюнхеньскый [бропхітіда мjуnхен’цкыj] [12: 59-60]. Носовый алвеопалаталный (ясновопіднебый, переднёпіднебный) оклузівный /н’/ ся в русиньскім языку невтралізуе на носовый преалвеоларный (переднёясновый) констріктівный (щербинный) /п’/, а то в позіціях перед -б-, -к-, -ц- (ту іде о суфікс -ск-, котрый мае высловностну подобу -цк-, при творіню адъектівів од назывників, напр.: убляньскый, паньскый, жываньскый чіньскый [убл’ап’цкь^пап’цкь^жывап’цкь^ чіп’цкьij]...,-ц’- , напр.: ганьба, мынька, вінець - вінця, конець - до кін-ця, убляньскый, паньскый [гап’ба/мып’ка/кі п’ц’а/ ві п’ц’а /убл^Пц^/ nап’цкыj/жывап’цкыj]. 192 Ряд, Mu iVf < ci ii I 2020. № 60 Фонема [в] і ей высловностны варіанты /у/, /w/, /ф/ Воргово-зубну (лабіоденталну) шумову (фрікатівну) согласну фонему ?люеме як воргово-зубный (лабіоденталный) шумовый (фрікатівный) согласный звук /в/: - на зачатку слова перед гласныма звуками і перед сонорами, напр.: вода, ваза, вино, [вода/ваза/вино]; - в середин!' слова, кедь позад нёго наслі'дуе гласный звук: пава, пиво, сивый, ковати [пава /пиво/сивьij/ коваті]; Як воргово-ворговый (білабіалный) шумовый (фрікатівный) звучный согласный звук /у/ перед глухыма согласныма: лавка, дівка [лаука/д іука]: - таксамо на концю складу по гласных звуках перед дзвінкыма согласныма: мовда, совда, правда, кривда[моуда/соуда/прауда/криуда]; - на концю слова (невтралізація на концю слова): биров, баёов, пив, спав, копав [бироу/баёоу/пиу/спау/копау]; Як дзвінкый шумовый (фрікатівный) согласный звук /w/ выслов-люеме фонему [в] перед дзвінкыма согласныма, напр.: вгень, вдовіця, взябнути ся ^гён’Мдовіц’аМз’абнуті с’а]... Як глухый шумовый (фрікатівный) звук /ф/ высловлюеме фонему [в] перед глухыма согласныма звуками, напр.: вташок, втерати, вчера, вчітель [фташок/фтераті/фчера/фчітел’]. При уведженых прикладах треба конштатовати, же подобы тых слов мають ай своі дублетны варіанты, в котрых намісто согласного -в- находиме гласный -у-, напр.: утерати,учера/учара,учітель... Як видно, тот высловност-ный яв настае внаслідку невтралізаціі формов асімілаціі по глухости, што назначуе, же в-ф фунГують в русиньскім языку як корелатівна пара [10: 152-153; 11: 12]. В контексті фонолоГічного протикладу дзвінкости - глухости односно корелатівной пары в - ф в русиньскім языку (то значіть факту, же дзвінкый -в- ся в істых позіціях невтра-лізуе на свою глуху пару -ф- професорка Юлія Дудашова уводить: «V ddsledku presunu fѳпёту /ѵ/ medzi sonory a foпёту /f/ medzi перагѳѵё nezneІё, ktorysme zddvodnili z рпоІодіскёИо hl'adiska a ktory navrhujeme v nasom opise, sa znizil pocet konsonantov tvoriacich znelostnu korelaciu z pдvodnёho poctu dvanast na jedenast» [4: 125]. Як еден з арГументів уводить, же на концю слова /в/ не підлі’гать оглушіню на свою глуху пару /ф/, але невтралізуе ся на білабіалне /у/. Думаеме сі, же тот аргумент не е релевантный про таке ріГорозне тверджіня, тым веце, же ай у словацькім языку (котрый е в тіснім сусідстві із русиньскым языком) на концю слова настае така сама сітуація, порівнай русинь-ске: кров, церьков [кроу /церькоу ]..., протів словацького: krv, cirkev [kry/cirkey]... Наконець, опозіцію консонантів в - ф (асімілацію по Литература и литературоведение 193 глухости) у своіх научных роботах вызначів ай Георгій Геровскій із доложеныма прикладми втечі, в хыжи, в саді, в полі, в церкви [фте-чі/ф хыжи/ф сад і/ф пол і/ф церкви] і другыма [3: 32-33], а таксамо Іван Панькевич, котрый термінолоГічно означуе дзвінкы і глухы як «звонкі і тихі» [7: 9; 8: 10]. Далшым релевантным фактом е тот, же фонема [ф] в русиньскім языку е заряджена до фонолоГічной сістемы русиньского языка, то значіть, же в русиньскім языку е дость много слов, в котрых [ф] фунГуе як самостатна фонема (доказом екзістенціі фонемы [ф] суть фоно-лоГічны протиставліня: кофа - копа, фару - пару - вару) [9: 64-74]. В сусіднім украіньскім языку (де ся тота фонема находить переважно в чуджіх і ономатопоічных словах) ся в словах із фонемов [ф] находить звычайно споіня -пл- (фляшка - пляшка),-кв- (фасоля - квасоля). Мы будеме прото заставати погляд словацькых лінГвістів Шімона Ондруша і Яна Сабола, подля котрых согланый звук /в/ в собі споюе властности фрікатівы (як шумового консонанту) і соноры [6: 117-118]. На основі той характерістікы в літературнім словацькім языку (а тог-ды ай в літературнім русиньскім языку як в сусіднім языку, де мож раховати з меджіязыковов інтерференціёв) пара в - ф ся рядить меджі корелатівны пары подля крітерія дзвінкость - глухость. В словацькім языку е того погляду і фонолог Абел Краль, котрый твердить: «Spoluhlasky v, у su (obidve) zneІё a svojim vyskytom (pozicne) sa lisia tak, ze v stoji na zaciatku slabiky pred samohlaskou, у zasa v koncovej casti slabiky po samohlaske... Znelostny par tvoria spoluhlasky w, f (w je zneІё, f je nezneІё). Spoluhlasky w, f sa teda v reci spravaju tak, ako іпё parovё spoluhlasky» [5: 58]. Мы ся лем можеме з уведженым поглядом стсо-тожнити, бо в русиньскім языку можеме увести тоты самы приклады слов із даныма позіціями согласных звуків /в/, /у/, напр.: вода, ведро, веселый, редьковка, стовка, ваковка [вода /ведро /весель/j/ рет коука /стоука/вакоука]. Про тото тверджіня маеме іщі далшый аргумент. Кедь бы сьме хотіли припустити, же в - ф не будеме поважовати за корелатівну пару подля крітерія дзвінкость - глухость, тогды бы сьме не могли за норматівну поважовати высловность слов, в котрых настае невтралізація фонемы [в] способом асімілаціі. Суть то слова, котры в украіньскім літературнім языку мають подобу з гласным звуком /у/ (русиньскы: вчітель, вчера, втікати, втішовати ся про-тів укр.: учитель, учора, утікати,утішуватися. Маеме в русиньскім языку таксамо слова, зачінаючі согласным в-, позад котрого наслідуе дзвінкый, або сонорный консонант, што значіть, же перед нима ся согласный /в/ невтралізуе і высловлюе як дзвінкый (звучый) шу-мовый (фрікатівный) варіант /w/, причім в літературнім украіньскім языку уведжены лексемы суть зафіксованы із вокалом у- на зачатку 194 gij ML 'Ci ii I 2020. № 60 слова, або із споінём во-, напр.: вдовіця ^довіц а], вдати ся [wdami с а] (на дакого) вгень [w.'ген], протів укр.: удовиця [удовиц а], удатися [удатис а], вогонь [вогон]. В русиньскім языку на Словаки фунГуе таксамо споіня препозіціі в із словом, котре може зачінати на сонорный согласный, напр.: в земли, в дірі, в небі [wземли wдір і/w небі]... В такім припаді ся фонема [в] невтралізуе (але уже не способом асімілаціі подля крітерія дзвін-кость - глухость) на свій дзвінкый (звучный) шумовый (фрікатівный) варіант /w/. На тот факт навязуе і далшый высловностный варіант корелачной пары ф - w. Фонема [ф] і ей высловностный варіант /w/ Глуху согласну шумову (фрікатівну) фонему [ф] высловнюеме як глухый согласный шумовый (фрікатівный) звук /ф/: - на зачатку слова (перед гласныма і согласныма звуками, напр.: фасоля, фукати, фор^отів, фіг'лі, фляснути, фляшка, фляйстер [фасол а / фукаті / фор^отіу/ фіг*л і / фл 'аснуті / фл 'ашка / фл ^стер]; - в середині слов перед гласныма звуками, напр.: кофа, куфер, трафити [кофа/куфер/трафиті]; - на кінцю слова, кедь позад нёго наслідуе павза, або кедь сліду-юче слово зачінать на глухый согласный звук, напр.: міф, г*олф, шеф пришов, міф стратив на актуалности [міф/^олф/ шеф пришоу/міф статиу на актуалности]; Глуху согласну шумову (фрікатівну) фонему [ф] высловнюеме як дзвінкый шумовый (фрікатівный) звук /w/ на концю морфемы, або на концю слова перед вокалами і сонорами, напр.: трафме, Осиф закрічав, Осиф одыйде [трawме/осиw зaкрічaу/осиw одыjде]. Фонема [ж] і ей высловностный варіант /ж’/ Дзвінка согласна шумова (фрікатівна) фонема [ж] в русиньскім языку ся характерізуе все як тверда. Кедь попозерати до історіі баданя русиньскых діалектів, то уже норьскый славіста Олаф Брох конштатуе твердость консонанту ж і уводить лем два приклады, в ко-трых ся высловлюють уведжены согласны звукы мягко. Суть то слова ружа (кожна хворота) і дружі (дріджі) [1: 67-68]. ЛінГвіста Ю. Ванько, котрый ся у своіх баданях концентровав на сінтаксічну ровину сучас-ного русиньского языка, односно фонолоГічной сістемы русиньского языка конштатуе: «Nijaky slovansky jazyk neme taku dispalatalizaciu konsonantovz a s...» [2: 43]. Высловность согласного ж в істых позіціях е намного твердша, як напр. в словацькім або украіньскім языку. Суть Литература и литературоведение 195 то позіціі перед гласным ы, а то як на зачатку, так в середин!, або і на кінцю слова, напр.: жыто,жыван, пожычіти, ножычкы, біжыть [жыто/ жыван/пожычіті/ножычкы/біжыт]. Послідній приклад докінця вказуе ай на зміну в часованю уведженого часослова (часослово другого, або и-часованя, де у другій і третій особі сінГулару ся мінить тема-тічный гласный -и- на -ы-, порівнай із украіньскым языком: русинь.: біжати/біжти - біжыш, біжыть, укр.: бігти - біжиш, біжить, што ся діе наслідком твердого ж, а таксамо факту, же уведженый склад е під акцентом. Такых прикладів часослов маеме в русиньскім языку веце: лежати -лежыш,лежыть (але у безакцентнім складі уже находиме гласный -и-: біжиме, біжите;лежиме,лежите; положыти - положиш, положить; сніжыти - сніжить; ворожыти - ворожиш, ворожить). £ еден выняток, в котрім ся фонема [ж] высловлюе як ей мягкый варіант /ж'/, а то е здомашніла форма мена Зузана - Зужя [зуж а]. У высловностнім варіанті двох фонем [здж], котры ся высловлюють як [ж'& '], напр.: малины требарозджамити/[малины требарож'% 'амити], діти прибігли з джавотом за мамов [д'іти прибіглиж'я'авотом за мамоу]), як видно, таксамо чуеме мягку реалізацію гласного /ж/. Позначка: Мягку высловность фонемы [ж] можеме позоровати у Групі лемківскых діалектів (на Словаки, напр. в селах Камюнка, Оряби-на, Страняны), напр.: жісти, вожіня, бажічкы [ж істі/вож ін а/баж ічкы]. Фонема [ш] і ей высловностный варіант /ш'/ Корелатівнов паров ід дзвінкій фонемі [ж] е глуха согласна шумова (фрікатівна) фонема [ш], котра ся в русиньскім языку таксамо характерізуе все як тверда. Таксамо суть то найчастіше позіціі перед гласным ы, напр.: шына, шыло, шыти, машына, зострашыти ся [шына/ шыти/шыло/машына/зострашыті с'a]. Мягкый высловностный варіант согласного /ш'/, котрый е але вы-слідком высловности /щ/ (она ся не поважуе за самостатну фонему) реалізуеме в такых словах, як: ящурка, віщун, кліщі []аш'урка/віш': ун/кл іш :і]. Позначка: Мягке -ш'- можеме зазначіти в шарішскых і маковицькых русиньскых діалектах, напр.: топит шя, кошіня [топит ш 'а, кош 'ін а], але і в гранічных выходоземпліньскых і западоземпліньскых русиньскых діалектах (напр. село Збійне), напр.: впало машя до машянкы [w.пало маш'а до маш'анкы]). Таксамо в земпліньскых русиньскых діалектах сьме зазначіли ей мягку высловность, наприклад, в словах мішковати [міш 'коваті], пішкота [піш 'кота], пішкати [піш 'каті] і в лемківскых русиньскых діалектах, напр.: шясти, кошіня, пашіня, вешіля [ш асті/кош ін а/паш ін а/веш іл а]. 196 Ряд, Ac iVf < ci ii I 2020. № 60 Заключіня Як сьме на зачатку нашой статі конштатовали, русиньска фо-нолоГічна сістема мае своі одлишности в порівнаню выходныма славяньскыма языками (російскым і украі'ньскым). Тот факт іщі веце детермінуе отроепічну подобу русиньского языка на Словаки. При конкретных фонолоГічных реалізаціях поедных консонантів мо-жеме збачіти языкову інтерференцію із сусідні'м словацькым языком як репрезентантом западного языкового ареалу славяньскых языків. Хоць фонолоГічна языкова ровина е із ушыткых найпевні'ша, што значіть, же до нёй найменше проникають впливы сусі'дніх языків і діалектів, значны зміны сьме заначіли ай у тій ровині в порівнаню з выходныма славяньскыма языками. Носителі того языка - русины -суть локалізованы якраз на стыку выходного і западного славяньского языкового ареалу.

Ключевые слова

русинский литературный язык, система согласных, фонемы, варианты фонем, Standard Rusin language, consonant system, phonemes, phonemic variations, русиньскый літературный язык, консонантічна сістема, фонемы, варіанты фонем

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Копорова КветославаПряшевский университетдоктор философии, лингвист, ассистент Института русинского языка и культурыkkoporov@gmai1.com
Всего: 1

Ссылки

Брохъ О. Угрорусское нарѣчіе села Убли (Земплинскаго комитата). СПб.: Типографія Императорской академіи наукъ, 1900. 116 с.
Vaňko J. The Language of Slovakia´s Rusyns/Jazyk slovenských Rusínov. New York: Columbia University Press, 2000. 121 с.
Геровский Г. Язык Подкарпатской Руси: пер. с чеш. М., 1995. 90 с.
Dudášová-Kriššáková J. Fonologický systém slovanských jazykov z typologického hľadiska. Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, 2014. 222 с.
Kráľ Á. Pravidlá slovenskej výslovnosti. Martin: Matica slovenská, 2009. 423 с.
Ondruš Š., Sabol J. Úvod do štúdia jazykov. Bratislava: SPN, 1981. 313 с.
Панькевич И. Граматика руського языка для шкôл середних и горожанських. Мукачево, 1922. 110 c.
Панькевич И. Граматика руського языка для молодших кляс шкôл середних и горожанських. Третє перероблене і доповнене выданя. Прага, 1936. 206 с.
Латта В. Фонологические системы украинских говоров Восточной Словакии // Наукові записки 8-9. Пряшів: КСУТ, 1979-1981. 175 с.
Ябур В., Плїшкова А. Літературный язык: Пряшівска Русь // Najnowsze dzieje języków słoviańskich. Русиньскый язык / redaktor naukowy Paul Robert Magocsi. Opole: Uniwersytet Opolski - Instytut filologii Polskiej, 2004, доповнене выданя з даякыма змінами 2007. 482 с.
Ябур В., Плїшкова А. Сучасный русиньскый списовный язык. Пряшів: Пряшівска універзіта в Пряшові - Інштітут русиньского языка і културы, 2009. 212 с.
Ябур В., Плїшкова А., Копорова К. Ґраматіка русиньского языка. Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity. 327 с.
 Фонемы и их произносительные варианты в русинском литературном языке в Словакии (консонанты) | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/11

Фонемы и их произносительные варианты в русинском литературном языке в Словакии (консонанты) | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/11