В поисках сакральных языковых кодов общечеловеческих ценностей (на материалах заимствований русской, украинской и русинской лексики) | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/13

В поисках сакральных языковых кодов общечеловеческих ценностей (на материалах заимствований русской, украинской и русинской лексики)

В статье отмечается, что заимствованная лексика может как обогащать язык, расширяя и углубляя сознание, так и засорять его, сужая сознательное отражение мира. Обосновываются критерии отнесения лексических заимствований к таким, которые засоряют язык, и таким, которые его обогащают. В соответствии с выделенными критериями проанализировано функционирование отдельных украинских, русских и русинских лексем в русском и украинском языках. Отмечается, что смыслы слов возбуждаются не отдельными словами, а кластерами слов, т. е. семьями слов, устойчивыми словосочетаниями и т. п., а отдельные лексемы могут косвенно влиять на возбуждение смыслов других слов без изменения их значений. В различных языках и диалектах сохранились отдельные лексемы, заимствования или такие, потеря которых в близкородственных языках влияет на динамику формирования общих представлений. Прослеживается существование языковых кодов, которые в разных языках сохранились, функционируют по-разному и могут длительное время существовать без осознания народом их смыслов. Установлены отдельные особенности возбуждения образов (значений лексем) и образно-эмоциональных связей (смыслов слов) в близкородственных языках. Выявлено, что одинаковые общечеловеческие ценности формируются на основе бессознательных речевых кодов и могут передаваться потомкам различными средствами в различных языках. В одном языке - через этимологические связи семей слов, в другом - через устойчивые словосочетания. Обосновывается возможность и необходимость заимствований отдельных лексем как составных сакральных языковых кодов общечеловеческих ценностей, которые могли бы обогатить литературные языки не только количественно, но и качественно.

In search of sacral language codes of oommon human values (on loanwords of Russian, Ukrainian and Rusinian lexis).pdf З того часу, коли з'явилося поняття літературна мова, одні науковці обстоюють думку про необхідність боротьби із засміченням мови словами іншомовного походження, а інші доводять необхідність запозичень, адже вважають, що це збагачуе мову. На нашу думку, тут немае суперечності, потрібно шукати не аргументи щодо тіеі чи іншоі тези,а спробувати знайти підстави визначення корисності та шкідливості запозичень загалом і конкретних запозичень зокрема. У цьому сенсі можна буде боротися із запозиченою лексикою, яка засмічуе мову, і одночасно сприяти поширенню лексики, яка збагачуе мову не лише кількісно, але й якісно. Особливо актуальне це питання щодо говірок, діалектів та мов, які мають спільне походження. У розв'язанні означено!’ проблеми ми зверталися до положень російських дослідників О. Ломакіноі і В. Мокіенко, які зауважили, що «выявление национально специфического на фоне общего поможет более объективно и нюансировано раскрыть познавательный потенциал как русинской паремиологии, так и сопоставляемых (и сопоставимых) с нею близкородственных украинской и русской» [15: 126]. Аналізували також праці І. Керча [11 -14], Ю. Чорі [22], рейтинг посилань у мережі Інтернет, який, на нашу думку, можна використо-вувати як метод оцінки емоційного ставлення до окремих слів. Відтак спробуемо проаналізувати деякі запозичення в украінсь-ку мову російськоі і русинськоі лексики, послуговуючись мовною концепціею свідомості, згідно з якою «мова е системою організаціі потоків сенсорно! інформаціі у формі кластерів здогадок: асоціа-тивних полів, полів аналогій, комбінацій і реконструкцій, сімей слів зі спільною етимологіею, ідіом, інтуітивних правил побудови слів та речень тощо. Окремі слова розглядаються як складові навчення: умов-ні стимули, умовні реакціі, операнти, підкріплюючі стимули» [5: 24]. Тож, зважаючи на положення, що запозичення можуть як збагачувати Лингвистика и язык 217 (кількісно чи якісно) мову, так і навпаки іі засмічувати, спробуемо виокремити підстави розмежування запозичень за критеріем збага-чення і засмічення мови, з наступним аналізом конкретних прикладів. По-перше, е запозичення, які підпорядковуються історико-геогра-фічним чинникам. Придумувати нові назви для привезених з інших континентів фруктів чи овочів часто недоцільно, як нерідко недоціль-но придумувати інші назви для хімічних сполук, людських знарядь та виробів і т. ін., виготовлених в інших краінах і названих словами інших мов. У більшості такі запозичення кількісно збагачують мову. По-друге, запозичення можуть бути корисними, коли необхідно обмежити образно-емоційні зв'язки, збуджувані словами, наприклад, у наукових поняттях чи поезіі. І. Франко писав: «... коли він говорить або коли ви читаете його виклад, то без огляду на його і на вашу волю самі його слова викликають у вашій уяві величезні ряди образів, не раз зовсім відмінних від тих, які бажав викликати в вас автор» [21: 46-47]. На нашу думку, запозичення з інших мов у науці доцільне, коли для кращого розуміння поняття необхідне збудження образів, відмінних від образів, збуджуваних словами рідноі мови, або коли запозичений термін позначае складний процес, який важко правильно перекласти за допомогою одного чи кількох слів. Проте якщо поняття пов'язане з загальними уявленнями, коли образно емоційні зв'язки цього поняття органічно пов'язані зі словом рідноі мови, - запозичення недоцільне, адже ускладнюе його формування і розуміння наукових текстів. Так, уживання слова «ідентифікація» утруднюе розуміння текстів з психологіі у студентів, які ще не володіють поняттевим апаратом, бо контексти вживання слова у засобах масовоі інформаціі збуджують образ упізнавання, а не уподібнення та ототожнення, які визначають зміст психологічного поняття «ідентифікація». Такі запозичення можуть шкодити свідомому сприйманню наукових текстів під час навчання, збуджуючи побічні враження, від яких застерігав І. Франко. По-трете, запозичення можуть бути корисними, якщо вони розши-рюють і поглиблюють свідомість як окремоі людини, так і народу. Це можливо за умови повторного запозичення староруських, старослов'янських, навіть індоевропейських слів, утрачених у російсь-кій чи украінській мовах і збережених у малих мовах та діалектах, за умови, що запозичені слова розширюють сім'ю слів окремоі мови. У словнику І. Керча читаемо: «добродячити = благоприятствовать» [11: 226], «подобрити = помирить; подобріти = исправить» [12: 106]. На нашу думку, запозичення таких слів могли б якісно збагатити як украінську, так і російську мови, тому що збільшують сім'і слів, а від-так збагачують загальні уявлення. Коли ми послуговуемося словами 2020. № 60 218 рідно! мови, то збуджуемо образи, не лише безпосередньо пов'язані з конкретним словом або словосполученням. Наприклад, коли, вітаю-чись, кажемо: «Добрий день!», збуджуемо образи, пов'язані з багатьма іншими словами зі змістом «добро». І не лише з окремими словами, але й з ідіомами, фразеологізмами, прислів'ями і т. ін. Дж. А. Альварез і А. Оліва, досліджуючи сприймання, виявили, що «у деяких випадках об’екти, які е поза зоною уваги, настільки погано представлені, що здаеться, ніби ми взагалі не маемо корисно! інфор-маці! про них. Однак виявилося можливим поеднання ціе! неточно! інформаці! для відновлення точного показника групи» [1; 2: 123]. Мова як другосигнальна система функціонуе за такими ж механіз-мами, що і першосигнальна система. Наші уявлення, особливо про абстрактні категоріі, е збірними образами. Кожне слово з сім’і слів на позначення добра, наприклад, «добре», «добробут», «доброчин-ний», «доброчесний», «добраніч», може викликати загальний збір-ний образ добра. Отже, одне і те ж слово у різних мовах може бути складовою різних кластерів слів, тобто пов’язане з різними словами, словосполученнями тощо, які впливають на збудження смислу слова. Однакові слова у різних мовах збуджують дещо відмінні образи, а тому запозичення можуть впливати на загальні уявлення, як збага-чуючи іх, так і спотворюючи. Свідченням цього е психолінгвістичні дослідження. «У змішаномовних молодших школярів у порівнянні з украіномовними і російськомовними учнями у поясненні 'добра" збільшуеться кількість визначень через опозицію "злу", що може загрожувати радикалізаціею у майбутньому» [6: 74-75]. Але розуміння добра у різних народів і його відображення у різних мовах - складна проблема, яка заслуговуе на окрему фунтовну розвідку. Проте запозичення можуть бути шкідливими через звуження і навіть блокування свідомості у результаті вживання деяких слів. Так, запозичення ненормативно! лексики блокуе свідомість через руй-нування зв’язків слова з образами. Навряд чи хто-небудь, вживаючи нецензурну лексику, візуалізуе сказане. Тобто, в момент вживання матизму, взаемозв’язки потоків образів будь-яко! модальності з потоками слів руйнуються чи перестають усвідомлюватися. Маемо «БЕЗобразні слова» [4]. Зауважимо, що «безобразність» як недолік - усвідомлений російською мовою, е у словнику І. Керча [11: 69] як русинська лексема, але не усвідомлений украінською. У словнику В. Даля читаемо: «безобразие ср. безобразица ж. отсутствие должного образа, вида, наружности; недостаток красоты, красы, стати, склада, басы; уродливость, нескладность, безвкусие... Человек духовно обез-образел» [8: 67]. Лингвистика и язык 219 По-четверте, у мовних сім'ях слів, окремих ідіомах і фразеологізмах, на нашу думку, відображені сакральні коди буття людини, які збері-гаються тисячоліттями, навіть коли народ цих формул не усвідомлюе. С. Суляк та В. Зінов’ев, досліджуючи діяльність Г.О. Де-Воллана, який у 1870-х рр. відвідав Закарпаття, зазначали, що для верховинців було властиве вітання «Дай Боже!» [20: 381]. У наведеному прикладі ви-разно виявляеться сакральний мовний код вітання. Зауважимо, що слово «Бог» не е обов’язковою складовою сакральних мовних кодів. Такі коди, як ми вважаемо, передаються кластерами слів. Так, слово «ласка» е майже у всіх слов’янських мовах. Словацькою і чеською воно означае любов, у багатьох інших слов’янських мовах означае вияв любові. Ідіома «будь ласка» російською перекладаеться як «пожалуйста». Чи е якась різниця, коли украі’нець говорить «будь ласка» чи «пожалуйста»? У багатьох випадках немае. На Закарпатті прийнятні і те, й інше. У діалозі зі словами «будь ласка» - «дякую» - «будь ласка» сло-восполучення «будь ласка» мае значення бути ласкавим: у першому випадку воно виражае прохання виявити люб’язність і допомогти тому, хто просить про допомогу; у другому - виявляти повагу та любов до інших [4: 28]. Прикметно, що «будь ласка», «дякую», «будь ласка» е справжніми чарівними словами, сакральною формулою поширення любові. У закарпатських селах ця формула виявляеться більш очевидно. Замість «будь ласка» говорять «будьте ласкаві» або «будьте добрый». «Будьте добры, помогите мне» - виконуе ту само функцію в російсь-кій мові, що і «будь ласка» в украінській. Але після «спасибо» відпо-відати «будьте добры» якось неприйнятно, а «будьте ласкаві», «будьте добрый» - цілком природно не лише для Закарпаття. Украінське слово «прошу», як і запозичене «пожалуйста», використовуеться як у про-ханні про допомогу, так і після слів вдячності, але сакральний смисл поширення любові втрачаеться. Те саме й зі словом «пожалуйста» в російській мові. Опитування украінських студентів, для яких російська е рідною мовою, свідчить, що «пожалуйста» - просто слово ввічли-вості, тобто сакральний смисл поширення любові не усвідомлюеться. Хоча відносно нещодавно ці смисли ще були. Так, О. Потебня писав: «пожалуйста» - платня - дія любові (пор. синоніміч. слова милувати - жалувати, з яких останне і тепер ще подекуди значить любити), подарунок, але ніяк не законна винагорода, не наслідок договору двох осіб» [19: 160]. Подібне чуемо і по русинськи «Пожаловать = рачати; ласкати; затруднити ся; вділити / подарувати». «Пожалуйста = будьте добрый; прошу; затрудніте ся; ласкай(те); ... *(в ответ на спасибо) = дячно!; прошу!; най ся любит!; най ся бачит!» 2020. № 60 220 [14: 155]. «Але зміст прадавнього коду "жаловать у значенні любити у російській мові розмитий, адже набрав значення заробітноі плати, жалю, невизначеності, дозволу тощо. Прадавня староруська формула поширення любові "будь ласка", "дякую", "будь ласка" в украі'нській мові, така ж чи схожа формула русинів "будьте добрый", 'дякую", "будьте добрый", у російському варіанті втрачае образно-емоцій-не відображення, а разом з тим утруднюе усвідомлення сутності сакрального коду» [4: 28]. Не будемо стверджувати, можливо, для росіян і не втрачае, але для украі’нців, які послуговуються словом «пожалуйста» чи «прошу» замість «будь ласка», - втрачае. Замість сакральних мовних кодів поширення любові і добра (передачі любові іншим, а не повернення) в такому разі залишаються лише слова ввічливості. Русинське прислів'я «не мож, айбо кедь дуже хочеся - пожалуйста» [22: 540], на нашу думку, теж е формулою поширення добра і любові, якщо «пожалуйста» означае «даруй добро і любов іншим». А коли «пожалуйста» означае плату, дозвіл чи щось інше (пожалуй, да), то маемо формулу вседозволеності. На думку російських авторів, «Если нельзя, но очень хочется, то можно - иногда можно нарушать какой-л. запрет» [7: 54]. У першому випадку якщо не можна, а хочеться, то роби з любов'ю, для любові (для добра), а у другому - просто нехтуй заборону. Переклад вищезгаданого прислів'я украі’нською з російсь-коі «Якщо не можна, але дуже хочеться, то можна» неприйнятний навіть для російськомовноі людини, яка знае украі’нську. Скорочена фраза «якщо не можна, то можна» блокуе свідомість незгірш ма-тизмів. Слід зауважити, що розглянутий фразеологізм очевидний не для всіх русинів, тому що русинською «пожалуй» теж означае «мабуть». «Мені йсе, пожалуй, буде дячитися - мені це, мабуть, буде подобатися» [7: 436]. Тут варто згадати слова російськоі дослідниці Т. Чернігівськоі: «Язык - у него есть одна очень неприятная черта: в нём ничто не равно самому себе никогда. Никакое слово само себе не равно. То, что они на поверхности звучат как “молоток” или “вигвам”, нам никак не помогает. У нас ассоциативные процессы каждый раз разные, и этот молоток у меня может соединиться с незабудкой, потому что они там случайно лежали в какой-то момент, или мысль моя куда-то скакнула, и так получилось» [18: 42]. Слово збуджуе безліч контекс-тів його вживання. А вже з цих контекстів мозок вибирае актуальні певному контексту образи й емоціі, пов'язані зі словом. Але цей вибір закономірний, а не випадковий. Відповідно і у процесах сприймання - безліч сигналів, що діють на аналізатори, збуджують не випадкові, а конкретні адекватні ситуаціі, образи. А за цього міжмовні омоніми, які Лингвистика и язык 221 е протилежними за значенням, можуть звужувати і навіть блокувати свідомість. А сама мова «зумовлюеться етнічними особливостями світосприйняття і світорозуміння» [17: 204]. Розглянемо деякі приклади міжмовних омонімів, що мають про-тилежні значення в російській та украінській мовах. «Урода, врода - краса, п. uroda - краса від родити, ст. сл. родить, родъ. У староукр. мові мало значення доброти. Уродливий - гарний» [16: 412]. Русинська лексема «урода = урожай; уродины = рождение; уродность = урожайность, плодородие; уродный = урожаный» [12: 505]. Тут з'являеться думка, що, коли загальновідомий вислів «краса врятуе світ» подати як «врода врятуе світ», він стае на порядок змі-стовнішим, бо поряд з красою присутня і доброта. У русинсько-російському словнику І. Керча можна знайти низку лексем, які зберегли староруські етимологічні значення, втрачені, або навіть змінені на протилежні значення в украінській і російській мовах. «Внимание = увага; позур, позорность» [13: 114]. «Варовати = охранять, беречь; предостерегать, остерегать» [11: 111]. «Варувли-вый = осторжный; варунок = условие; оговорка; уговор; варуючий = предупреждающий; предостерегающий» [11: 112]. «Глупати = думать, задуматься, але поряд е слово глупость, яке означае теж саме, що й у російській мові» [11: 116]. Перша ідея, яка спадае на думку для пояснення протилежного значення міжмовних омонімів, - аналогія з такими ж міжмовними омонімами в інших мовах. Наприклад, «сарай» турецькою означае «палац». Слово «herr», яке німецькою означае «пан», стало матизмом. Можемо допустити, що причиною були ворожнеча, военні змагання тощо. Але задовольнятися одним поясненням, а тим більше замов-чувати проблему - недоцільно. Інформація щодо протилежних зна-чень міжмовних омонімів е у мережі Інтернет. А мережа, як відомо, обов'язково дасть відповіді. Google, на думку молоді, «знае все». Щодо дискурсів у мережі, І. Бабенко та О. Орлова зазначили: «как в народе говорят, шила в мешке не утаишь» [3: 256]. Тож краще, щоб на це відповіли науковці. Потрібно зауважити, що частина омонімів з протилежними зна-ченнями е у російській мові. Тобто, проблема міжмовних омонімів з протилежними значеннями може насправді бути завданням дослід-ження розвитку російськоі мови. Наведемо низку таких прикладів: «Урода ж. зап. южн. врода, рост, стан, стати, вся наружность, вид, образ, природа человека и животн. Поглядел бы ты в воду на свою на уроду! Зубры такие ж быки, да не той уроды (да урода не та)» [10: 598]; «Воровый сев. вост. (от вор? вар?) проворный, быстрый, скорый, прыткий, бойкий, расторопный, ловкий, живой, поворотливый. Постой, 2020. № 60 222 корова: конь поворовей. Не хвастай, корова: есть лошадь поворовей. Не ворово, да здорово» [8: 243] «Позирать, позреть, поглядывать, посматривать, поглазеть... Позор, зрелище, что представляется взору. Стыд, поруганье, поношенье, бесчестье, срам; зрелище постыдное для виновника его. Такого позору наделал, что беда! Пал позор и на мою голову! Без позору рожи не износишь. Лучше смерть, нежели позор (нежели зол живот). Позорный, постыдный, срамной, поносный, наносящий поруганье, поношенье, бесчестный. Сплетни позорное дело. Позорный столб, к коему выставляются преступники на позор перед народом. | южн. зап. видный, приятный на взгляд, красивый... Девка позорная» [9: 231-232]. Тобто, «позор» - не лише сором і ганьба, а й видовище, до того ж, як сприймалося раніше, - приемне видовище. А словосполучення «девка позорная» до появи «позорного» стовпа, можливо, мало зовсім інший смисл. До речі, слово «дівка» украінською мовою мае додатній емоційний відтінок, а слово «девка» російською - від’емний, хоча в обох мовах означають дівчину на виданні. Причиною різниці емоційного забарвлення схожих слів у близьких мовах е переважаючі контексти вживання слів. В украінській мові -«вогонь дівка», «дівка на виданні». У сучасній російській мові теж е ідіоми з додатнім емоційним забарвленням, але переважають інші - «продажная девка», «срамная девка», «дешевая девка». Навіть у класичній літературі переважають негативно забарвлені ідіоми «крепостная девка», «дворовая девка», «крестьянская девка» [4: 29]. До речі, пошукові системи мережі Інтернет на перші сторінки виводять більш позитивні посилання на слово «дівка», ніж на слово «девка». На запит російською вже у першому десятку посилань з’являються заголовки «Девка отожгла», «18+ШОК» і т. ін. Русинська лексема «дівка» [13: 221] також означае незаміжню дівчину, «дівчити = быть не замужем; гулять в девках; дівчитися = молодиться» [13: 222]. Якщо в украінській і російській мовах емо-ційне забарвлення формуеться через ідіоми, то додатне емоційне забарвлення русинськоі лексеми «дівка» формуе сім’я слів з коренем «дів». Розлога сім’я слів з додатнім ставленням до молодоі неза-міжньоі дівчини не спотворюеться навіть за від’емного ставлення до окремих «виданиць». «И рада бы ся дівка замуж отдати, та нико не хоче брати» [22: 299]. Щоправда наведений фразеологізм чи не единий, який можна зарахувати як емоційно від’емний щодо образу незаміжньоі дівчини. Решта з-поміж більш, ніж ста фразеологізмів, зібраних Ю. Чорі, - додатні. Слова на позначення загальних уявлень збуджують збірні образи, а не поняття чи конкретні образи. У збірних образах, що збуджуються Лингвистика и язык 223 словом «дівка» чи «дівка», позитивних образів більше, ніж негатив-них, а у слові «девка» переважають негативні образи. Тут, напевно, важливою е не кількість таких образів, а сукупність емоційних за-рядів, збуджуваних усіма контекстами вживання слова в сукупності з етимологічними зв'язками його сім'і. Запозичення слів, які можуть збуджувати образи, протилежні значенню чи емоційному забарвленню слів рідноі мови, найбільш шкідливі з погляду засмічення мови, адже можуть блокувати свідо-мість, спотворюючи загальнолюдські цінності, зафіксовані у мереживі сімей слів, які народи плекали століттями. Формування загальнолюдських цінностей пов'язане з несвідомими процесами соціального навчення (научения) у процесі опанування рідною мовою. У різних мовах використовуються різні засоби для передачі сакральних кодів загальнолюдських цінностей наступним поколінням. Так, у російській мові е ідіома «купеческое слово», в украінській мові збереглася таж формула закодована в етимоло-гічних зв'язках сім'і слів «справа, справедливість, правда та ін.». У словнику І. Керча знаходимо слово «бізнісмен», яке видаеться явно запозиченим з англійськоі, разом з тим у тому ж словнику знаходимо «бізовань = вера уверенность, доверие...», «бізовати = поручаться..., доверять...», «бізоншанство = свидетельство, доказательство...» [11: 79], «бізувность = уверенность, надежность, благонадежность, определенность, достоверность, верность» [11: 80]. Не заглиблюючись в етимологію, можемо засвідчити факт зв'язку бізнесу і довіри, які можуть формуватися на асоціативному рівні. Зрозуміло, що для формування загальнолюдських цінностей лише навчення як рефлекторного обумовлення недостатньо - необхідна організація цілеспрямованого навчання і виховання. Та коли у процесі навчення мови виникли асоціаціі, що зв'язують «бізнес і довіру», «справедливість, правду і справу», то сформувати переконання у непорушному «слові підприемця» буде легше. Таким чином, запозичена лексика, формуючи свідомість, може як збагачувати мову, так і збіднювати и, звужуючи та, навіть, блокуючи свідоме відображення світу. У малих мовах та діалектах е чимало лексем, втрачених літератур-ними мовами, які колись були лексикою наших пращурів, що відобра-жали сакральні коди загальнолюдських цінностей (поширення добра, любові, правди, справедливості тощо) і могли б збагатити літературні мови не лише кількісно, а й якісно.

Ключевые слова

заимствования, значения лексем, язык, межэтническое взаимодействие, сакральные языковые коды, смыслы слов, loanwords, meaning, language, interethnic interaction, sacred language codes, senses of words, запозичення, значення лексем, мова, міжетнічна взаемодія, сакральні мовні коди, смисли слів

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Бедлинский Алексей ИвановичСумский государственный педагогический университет им. А.С. Макаренкокандидат психологических наук, доцент кафедры психологииBedlinskyi@i.ua
Набок Марина НиколаевнаСумский государственный университеткандидат филологических наук, доцент кафедры языковой подготовки иностранных гражданnabok.marinka@gmail.com
Всего: 2

Ссылки

Alvarez G.A. Representing multiple objects as an ensemble enhances visual cognition // Trends Cognitive Science. 2011. № 15. С. 122-131. DOI: 10.1016/j.tics.2011.01.003
Alvarez G.A., Oliva A. The representation of simple ensemble visual features outside the focus of attention // Psychological Science. 2008. № 19. Р. 392-398. DOI: 10.1111/j.1467-9280.2008.02098.x
Бабенко И., Орлова О. Наивная этнология восточных славян в сетевой дискуссии о праве на прародину // Русин. 2015. № 4 (42). С. 251-261. DOI: 10.17223/18572685/42/17
Бедлінський О. Запозичена лексика чи світогляд свого народу? // Українська мова і література в школі. 2017. № 1 (130). С. 27-31.
Бедлінський О. Мовна концепція свідомості // Актуальні проблеми психології. 2018. Т. 12. Вип. 24. С. 18-26. URL: http://www.appsychology.org.ua/data/jrn/v12/i24/4.pdf (останній перегляд: 15.11.2019).
Bedlinskyi O., Shcherbak T. Особливості уявлення добра одномовних та змішаномовних учнів четвертих класів // Психолінгвістика. 2018. № 24 (1). С. 63-78. DOI: 10.31470/2309-1797-2018-24-1-63-78
Белянин В., Бутенко И. Живая речь. Словарь разговорных выражений. М.: ПАИМС, 1994. 192 с.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. М.: Рус. яз., 1989. Т. 1. 699 с.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. М.: Рус. яз., 1990. Т. 3. 555 с.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. М.: Рус. яз., 1991. Т. 4. 683 с.
Керча И. Русинско-русский словарь: в 2 т. Ужгород: ПолiПрiнт, 2007а. Т. 1. 608 с.
Керча И. Русинско-русский словарь: в 2 т. Ужгород: ПолiПрiнт, 2007b. Т. 2. 608 с.
Керча И. Русско-русинский словарь: в 2 т. Ужгород: ПолiПрiнт, 2012a. Т. 1. 582 с.
Керча И. Русско-русинский словарь: в 2 т. Ужгород: ПолiПрiнт, 2012b. Т. 2. 598 с.
Ломакина О., Мокиенко В. Познавательный потенциал русинских паремий на фоне русского и украинского языков // Русин. 2016. № 3 (45). С. 119-128. DOI: 10.17223/18572685/45/9
Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української мови. Вінніпег, Канада: Накладом Товариства Волинь, 1994. Т. ІV. 557 с.
Nabok M. Українські народні думи: національні особливості сприйняття в процесі міжкультурного спілкування // Психолінгвістика. 2018. № 24 (2). С. 198-217. DOI: 10.31470/2309-1797-2018-24-2-198-217
Никитский клуб. Цикл публичных дискуссий. «Каково это - быть камнем? (Субъективная реальность и мозг)». М.: 2015. Вып. 73. 72 с. URL: http://nikitskyclub.ru/wp-content/uploads/2015/05/73.pdf (останній перегляд: 17.11.2019).
Потебня А. Слово и миф. М.: Правда, 1989. 624 с.
Суляк С.Г., Зиновьев В.П. Г.А. Де-Воллан и Угорская Русь // Русин. 2018. № 54 (4). С. 372-371. DOI: 10.17223/18572685/54/22
Франко І. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Література і мистецтво: томи 26-43. Т. 31: Літературно-критичні праці (1897-1899). Киïв: Наукова думка, 1981. 601 с.
Чорі Ю. Фразеологізмы русінського языка: в 2 т. Ужгород: ТОВ «Іва», 2015. Т. 1. 504 с.
 В поисках сакральных языковых кодов общечеловеческих ценностей (на материалах заимствований русской, украинской и русинской лексики) | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/13

В поисках сакральных языковых кодов общечеловеческих ценностей (на материалах заимствований русской, украинской и русинской лексики) | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/13