Влияние экстралингвистических факторов на выбор личных имен ужгородцев в ХХ в. | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/14

Влияние экстралингвистических факторов на выбор личных имен ужгородцев в ХХ в.

Статья посвящена изучению экстралингвистических факторов, которые влияли на выбор женских и мужских имен ужгородцев на протяжении ХХ в. Источником исследования послужили материалы метрических книг регистрации актовых записей г. Ужгорода, которые хранятся в Государственном архиве Закарпатской области. Установлено, что динамические исторические события (вхождение края в состав различных государств с их языковой политикой), экономические, политические, культурно-образовательные изменения, которые происходили в Закарпатье на протяжении столетия, повлияли на культурно-лингвистическую ситуацию, отразились на изменениях собственных личных имен. Также установлено, что на выбор мужских и женских имен повлияли изменения в этническом составе населения, национальная и конфессиональная принадлежность их носителей. Сосуществование представителей более 70 национальностей и народностей, среди которых украинцы, венгры, чехи, словаки, русские, белорусы, болгары, поляки, румыны, молдаване, цыгане, швабы, евреи, немцы, азербайджанцы, гагаузы, армяне, узбеки и др., безусловно, повлияло на именной репертуар ужгородцев, ведь это, прежде всего, разная культура, этнические традиции наименования, разные имена. Хотя особенности вероисповедания и этническая принадлежность накладывают свой отпечаток на антропонимный репертуар, имеют значение при выборе имен для новорожденных, но они не столь существенны, чтобы повлиять на общую систему личных имен жителей города Ужгорода ХХ в.

The Effect of Extralingual Factors on the Choice of Personal Names in Uzhhorod in the 20th Century.pdf Власні особові імена були і е предметом наукових зацікавлень украТнських, білоруських, російських, молдавських, югославських, чеських, словацьких учених. Праці, присвячені проблемам антро-поніміки, дослідженню особових імен, ТхньоТ сгатистичноТ організаціТ, особливостям змін на різних синхронних зрізах, викликають науковий інтерес. Склад та динаміку особових чоловічих і жіночих імен окре-мих регіонів УкраТни досліджували Ю.О. Карпенко (динаміку украТн- 230 g J Ml 'Ci ii I 2020. № 60 ських особових імен) [11], Г.В. Кравченко (динаміку украінського іменника м. Донецька з 1890 по 1990 р.) [14], Н.О. Свистун (динаміку антропонімікону м. Тернополя XIX-ХХ ст.) [24], І.Д. Скорук (динаміку антропонімікону м. Луцька у ХХ ст.) [26] та інші науковці. Білоруську антропонімію, зокрема імена, прізвища, прізвиська, творення та структуру власних чоловічих імен досліджували М.В. Бірила [2], В.О. Івашко [18], О.К. Устинович [28]. Російську ономастику, причини вибору та частоту вживання імен, антропонімні процеси у народів Півночі, Далекого Сходу, Середньоі Азіі, історію російських календарних імен досліджували В.Д. Бондалетов [4], В.А. Никонов [21], О.В. Суперанська [27]. Власні назви, історія, структура та динаміка молдавськоі антро-поніміі були об’ектом досліджень А. Думбревяну [10], М. Коснічану [13]. Т. Маретич досліджував народні імена й прізвища у хорватів і сербів [19]. Теорію, історію, організацію та функціонування власних чеських і словацьких імен вивчали В. Бланар [3], М. Кнаппова [12], М. Майтан [20], Й. Свобода [25]. Власні особові імена Закарпаття своім багатством і своерідністю привертали увагу багатьох дослідників. Погляди на антропонімію цього регіону висловлювали у своіх працях учені ХІХ-ХХ ст. В.М. Гна-тюк [6], А. Годинка [7], угорські історики Т. Легоцький [16], І. Ачаді [1], російський історик О.Л. Петров [23]. Власним особовим назвам присвячена монографія П.П. Чучки «Антропонімія Закарпаття» [29]. Проте не всі аспекти досліджені. У кожного народу імена пов’язані з культурою, побутом, традиціями. Надання імені новонародженому залежить від багатьох чинників: мовних, соціальних, психологічних [30: 768]. Тому особливо цікавим і цінним е вивчення різноманітних позамовних чинників, які впливають на вибір імен у конкретний істо-ричний період, від яких залежать динамічні зміни в антропоніміконі. Наприклад, С.М. Пахомова зауважуе, що «серед таких позамовних чинників основну роль, безперечно, мають церква та державні інститу-ціі» [22: 17]. Мета нашоі статті - з’ясувати залежність складу та вибору чоловічих і жіночих імен ужгородців у ХХ ст. від екстралінгвальних чинників, зокрема впливу державних інституцій, національно! та конфесійноі належності іхніх носіів. Джерельною базою дослідження послужили матеріали метричних книг про народження по м. Ужгород [8] та книги архівного фонду [9], які зберігаються в Державному архіві Закарпатськоі області. Закарпатська область - це регіон сучасноі Украіни, який знаходить-ся на межі еднання Північноі, Східноі та Західноі Европи. Його гео-політичне розташування в самому серці Европи унікальне, оскільки край перебувае на перехресті не тільки економічних і торговельних шляхів, а й національно-культурних [17: 15]. Антроплогия 231 Ужгород - адміністративний центр Закарпатськоі області, одне з найдавніших слов'янських міст, яке протягом багатовіковоі історіі було учасником і свідком багатьох історичних подій. Тільки за останні 100 років населення міста почергово опинялося в складі щонаймен-ше семи різних державних утворень, кожне з яких мало свою власну політику: Австро-Угорщина, 1-а Чехословацька Республіка, Карпатська Украіна, Угорщина, Закарпатська Украіна, Украінська Радянська Со-ціалістична Республіка, Украіна. Були навіть періоди, коли територія сучасного Закарпаття підпорядковувалась одночасно різним державам [17: 630]. Тому закономірно, що зі зміною державноі політики змінювалася також і мовна. Жителі Закарпаття, які проживали тут упродовж двадцятого століття, у переважній більшості особисто пережили бодай одну зміну держави, а разом з цим хоча б одну мовну реформу [17: 630]. Це пояснюе той факт, що більшість населення е білінгвами чи навіть полілінгвами. Динамічні історичні подіі, входження краю до різних держав з іхньою мовною політикою - все це наклало своерідний відбиток на культурно-мовну ситуацію, що особливо відобразилося на змінах у репертуарі власних особових імен, адже вони тісно пов'язані з життям жителів міста в різні історичні зрізи. Склад населення Закарпаття фіксуеться переписами, які проводились майже кожні 10 років. За переписом 1930 р. загальна кіль-кість населення становила 725 357 осіб. За національною ознакою ці показники були такими: русинів-украінців - 446 916 (63 %), угорців - 109 472 (15,4 %), евреів - 91 255 (12,9 %), чехів і слова-ків - 33 961 (4,8 %), німців - 13 249 (1,9 %), румунів - 12 641 (1,8 %), ромів - 1 357. Угорське населення в Ужгороді складало 17,8 % [17: 151]. Розподіл населення за релігійною належністю був таким: греко-католики - 359 167 (49,5 %), православні - 112 034 (15,4 %), іудеі - 102 542 (14,1 %), евангелісти та реформати - 72 425 (10,2 %), римо-католики - 69 262 (9,5 %). Серед угорців показники були наступні: реформати - 68 867, римо-католики - 25 737, греко-като-лики - 14 309, іудеі - 5 870, православні - 10 [17: 151]. Історики зауважують, що у 20-30-х рр. на Закарпатті значний вплив на сфери суспільно-політичного та культурного життя мали церкви різних конфесій. Найвпливовішою серед них була греко-католицька, яка на 1944 р. налічувала 257 парафій, 6 монастирів, 2 учительські семінаріі, десятки шкіл, соціально-культурних закладів тощо [17: 128-129]. Единим вищим навчальним закладом із підготовки духовенства була Ужгородська духовна семінарія [17: 128]. Внаслідок урбанізаційних процесів протягом ХХ ст. відбулися значні демографічні зміни: кількість мешканців зросло аж удесятеро, 232 рая Ml vf < ci ii I 2020. № 60 а за неповних півстоліття (1945-1989) - ушестеро. Упродовж ХХ ст. значні зміни тривали і в національній структурі населення Ужгорода. Його особливістю залишаеться багатонаціональність. Співіснування представників більш ніж 70 національностей і народностей, серед яких украТнці, угорці, чехи, словаки, росіяни, білоруси, болгари, поляки, румуни, молдавани, роми, шваби, евреТ, німці, азербайджанці, гагаузи, вірмени, узбеки та ін., безумовно, вплинуло на іменний репертуар ужгородців. У метричних книгах реестраціТ актових записів у різні роки протя-гом століття зафіксовані по-різному: угорською, чеською, російською, украінською мовами. У попередній період «мовою ділових паперів на Закарпатті впродовж тисячоліття була не украТнська, а латинська, угорська, німецька мови» [29: 27], хоча украТнське населення становило більшість. З 1900 до 1920 р. інформація про новонароджених записана в Ужгороді угорською мовою. Ця традиція була продовженням багато-віковоТ спадщини, оскільки впродовж ХІѴ-ХѴІ ст. Закарпаття входило до складу Угорського королівства, з кінця ХѴІІ ст. до 1919 р. - до складу Австро-Угорщини. Період перебування краю в складі Австро-Угорщи-ни позначений зростанням утисків на місцеве населення, інтенсивною денаціоналізаціею, «насильницькою мадяризаціею», що, безумовно, не могло не вплинути на іменний репертуар ужгородців. Із цього приводу П.П. Чучка зазначав: «власні особові імена громадян... в примусовому порядку перекладалися, тобто передавалися угорськими відповідниками. Люди, що в побуті відомі були під іменами Василь, Ілько, Йосиф, Павло, Стефан, Федір, Юрко, Варвара, Елизавета, Катерина.... у документах могли виступати тільки як Laszlo, Illes, lozsef, Pal, Istvan, Ferencz, Gyorgy, Borbala, Е^ёЬе^ Katalin» [29: 142]. Такі факти утиску особливо виразно простежувалися серед місцевоТ інтелігенціТ. Про це писали Михайло Драгоманов, що відвідав Закарпаття в 1875 та 1876 рр., Володимир Гнатюк - у 1895-1896 рр., Іван Петрушевич -у 1890 р. Прояв політики денаціоналізаціТ підтверджують і статистичні дані. Згідно з переписом населення у 1900 р. украінською мовою розмовляло лише 8%, а угорською - 69% украТнців Закарпаття [5: 395]. Це, безумовно, не могло не вплинути на іменний репертуар ужгородців. Саме тому в ці роки найпопулярнішими серед місцевого населення були такі угорські жіночі та чоловічі імена: Blanka, Maria, Margit, Е^ёЬе^ Etelka, Ilona, Andras, Yozsef Sandor, Istvan, Gunla, Ignacz, Lajos, Laszlo, Erno, Jeno, Ferencz, подвійні Ilona Margit, Magdolna Erzsebet, Bela-Zoltan, Laszlo Zoltan. З 1919 р. Ужгород уже перебував у складі 1-Т ЧехословацькоТ Ре-спубліки. Зусилля чехословацького уряду були спрямовані на демо- Антроплогия 233 кратизацію, економічний і культурний розвиток краю. Толерантною була його позиція щодо мовного питання: «офіційною та викладовою повинна бути народна мова... Відносно навчання чеськоі (словацькоі) мови..., то не правильно запроваджувати іі .лише тому, що вона е державною» [15: 66-68]. Наприкінці І919 р. на Закарпатті працювало 475 початкових шкіл, зокрема 321 - з украінською мовою навчання, 83 - з угорською, 22 - з чеською і словацькою, 7 - з німецькою, 4 - з румунською та 38 мішаних - двома мовами навчання [17: 127]. Отже, реестрацію новонароджених ще деякий час проводили угорською мовою: Kabati Istvan, Geles Mihaly, Molnar Yozsef. Поряд із цим вже частіше зафіксовані й записи чеською: HolecekKarel, Kovalkievics Ilona. З 1925 до 1935 р. реестрацію здійснювали лише чеською: Petrasovic Mikulas, Kara Petr, Malek Stipan, Kovacs-ova Alzbita, Kertesz-ova lulie, Bandur-ova Katarina. З 1938 до 1944 р. Ужгород уходив до складу Угорщини. Політика мадяризаціі набула нових обертів. Це, передусім, стосувалося мовного питання. За свідченнями істориків, розпорядженням крайового військового командування від 31 березня 1939 р. були конфісковані для знищення «всі украінські та протиугорські книги» [17: 209]. У школах 60 % предметів (історія, географія, фізика, природа, читан-ня) викладали угорською мовою, «а решту предметів неможливим мадярсько-русским язичіем» [17: 209]. 15 квітня 1940 р. наджупан А. Шіменфалві видав розпорядження, в якому зобов'язував бурго-містра Ужгорода «конфіденціально дати вказівку» керівнику місь-коі бібліотеки закрити доступ до чеськоі, украінськоі та російськоі літератури [17: 210]. Ця політика пояснюе повернення до вжитку угорських варіантів чоловічих та жіночих імен і витіснення украін-ських, словацьких та чеських: Бейло, Ласло, Мігаль, Шандор; Агнеш, Аліце, Борбала, Ержебет, Магдолна, Моргіт, Серен. За традиціею 1900-1920 рр., новонароджених у 1940-х рр. називали угорськи-ми, рідше чеськими іменами, проте в актових книгах записи вели вже украінською мовою. Отже, у католицьких та греко-католицьких сім'ях імена, транслітеровані украінською графікою, мали фонетичну структуру угорську або чеську, наприклад: Моргіт, Каталін, Магдолна, Йолан, Ануелка, Каталін-Ержібет, Дьордіке-Каталін; Ференц, Іштван, Імре-Янош, Андраш-Йосиф-Антал, Бейло, Ерно та ін. У цьому разі ми можемо говорити про змішування мовних норм, оскільки записи в метричних книгах у різні роки велися угорською, чеською, словацькою, украінською та російською мовами. Слід також зазначити, що в першій половині ХХ ст. (до 1945 р.) особових імен в украінській традиційній формі в іменнику міста Ужгорода практично не зафіксовано, за винятком жіночих Анна, Марія, 234 рая Ml vf < ci ii I 2020. № 60 Ольга та чоловічих Віктор, Іван, Ігор. У 1945 р. до іменного репертуару ужгородців долучаються, хоч і як поодинокі фіксаціі, чоловічі імена Валерій, Генадій, Сергій, Станіслав, жіночі - Вікторія, Інна, Людмила, Світлана, Тетяна, Тамара. Ці антропонімні зміни супроводжували такі історичні подіі, як визволення Закарпаття від угорсько-фашистськоі окупаціі [29: 81] та входження його територіі до складу УРСР. Підтвер-дженням цього е свідчення П. П. Чучки: «Серед дітей, які народилися після війни, все частішими і частішими е імена, яких до возз’еднання Закарпаття тут зовсім не було» [29: 81]. У І950 р. відомості про народження фіксували в актових записах російською мовою, до вжитку входять нові імена Анатолий, Андрей, Виталий, Виктор, Игорь, Иван, Геннадий, Глеб, Николай, Агата, Зоя, Любовь, Лидия, Надежда, Нина, Наталья, Поля, Раиса. Між 1946 та 1989 рр. помітно зросла кількість етнічних росіян (з 12 176 осіб до 49 458), яких до 1945 р. на цій територіі не було (за винятком невеликоі кількості російських емігрантів після революціі в чехословацький період). Такий факт зумовлений передусім ціле-спрямованим і систематичним переміщенням у Закарпаття чисельних груп трудових мігрантів із різних кінців Радянського Союзу, а це, в свою чергу, - інші культурні традиціі, посилення етнічноі строкатості населення [17: 293]. З 1955 р. дані про новонароджених ужгородців в актових книгах російською мовою записували дуже рідко, частіше украінською. У вка-зані роки відбуваеться змішування антропонімних норм украінськоі та російськоі мов. Унаслідок цього те саме ім’я зафіксоване в різних фонографічних варіантах: Олександрта Александр, Олексійта Алексей, Андрій та Андрей, Віктор та Виктор, Володимир та Владимир, Ігор та Игорь, Лариса та Ларіса, Любое та Любовь, Надія, Надежда і Надежда, Наталія, Наталя і Наталья та ін. В усі наступні роки (1960-2000) реестрували новонароджених в актових книгах украінською мовою. Ужгородський іменник активно поповнився новими іменами, які в першій половині ХХ ст. не вживали загалом (чоловічі Вадим, Віталій, Едуард, Олег, Роман, Руслан, Федір, Ярослав; жіночі Віталія, Жанна, Оксана, Христина) або використо-вували іх зрідка, популярними вони стали в другій половині ХХ ст. (Володимир, Владислав, Віра, Вікторія, Тетяна). Не зникли з ужитку запозичені чоловічі й жіночі імена, що ввійшли до антропоніміко-ну ужгородців посередництвом угорськоі та чеськоі мови: Золтан, Лайош, Ласло, Карел, Шандор, Агнеса, Альбіна, Андрея, Беата, Власта, Емілія, Катеріна, Магдолна, Стелла та ін. Також на іменний репертуар і соціолінгвальну ситуацію істотно впливали зміни в етнічному складі населення. Особливістю Уж- Антроплогия 235 города, як уже зазначалося, е його багатонаціональність. Серед 70 народностей, зареестрованих у ХХ ст., основу становили украінці, росіяни, угорці, словаки, чехи, евреі. Усі вони - представники різних релігійних конфесій, серед яких найбільші греко-католицька, римо-католицька, православна, еврейська, а це, передусім, різна культура, етнічні традиціі найменування, різні імена. Для другоі половини ХХ ст. характерні значні зміни в національній структурі населення. В метричних книгах м. Ужгорода в 1950 р. серед новонароджених чоловічоі й жіночоі статі зареестровані представники таких національностей, як украінці, росіяни, словаки, угорці, евреі, роми, румуни, поляки, а в результаті загальносоюзноі переселенськоі політики -чуваші, мордвини, вірмени, молдавани, осетини, татари, буряти, біло-руси, болгари. У 1960 р. до них долучилися азербайджанці, латиші, естонці, узбеки, казахи, чуваші. До 1990 р. національний склад міста доповнили греки, грузини, хорвати, башкирці, кумики, італійці, якути, чеченці, адигейці, удмурти, карачаівці, корейці, египтяни, американці (у 1995 р. Джеймс-Іван, 2000 р. Стівен). Логічно, що до репертуару імен долучилися нові, характерні для певноі національності, відпо-відно до іхньоі культури і традиціі найменування. Різнонаціональне населення несло із собою традиціі свого народу, національні імена. У наших матеріалах зафіксовані: румуни Віоріка і Маркуца, азербайджанці Дінара, Ірада, Джиран, Наргіз, Равшан, Тимур, вірмени Лусік, Наіра, Арутюн, Карен, Тігран, грузини Нана, Натела, таджики Рахта, Фатіма, узбеки Заміра, Зухра, Каміль, карачаівець Джатдай, татарин Рустам, египтяни Джовані-Філіпо, Міран, німці Вільгельм, Генріх, італійці Ерене-Лайла, Владимір-Даніель, Стефано. Проте таких онімів не так вже й багато. Представники вказаних національностей найчастіше послуговувалися традиційними християнськими, рідше слов'янськими чи вже відомими запозиченими іменами. Напри-клад, у 1950 рр. зафіксовані румун Андрій, вірмен Володимир, бурят Валерій, чувашка й осетинка з іменем Наталія, мордвинки Елена і Тамара, вірменка Ірина, узбечка Світлана; у 1960 рр. - татарин Валентин, литовець Володимир, естонець Олександр, вірменин Микола, казашка Галина,чувашки Ірина і Марія; у 1970 рр. - вірменин Йожеф, кореець Роланд, румун Михайло,узбечки Соня і Таня, гречанка Олена, румунки Анжеліка і Зінаіда: у 1980 рр. - вірменин Владислав, німець Павло, молдаванин Руслан, румун Дмитро, італійка та грузинка на ім'я Вікторія, башкирка Ельвіра, кумичка Наталія, вірменка Беата; у 1990 рр. - азербайджанець Андрій, вірменин Мілан, румун Віктор, осетин Денис, удмурт Олександр, молдавани Павло і Юрій, татари Максим і Юрій, туркмен Назар, мордвинка Анастасія,туркменка Віолета, якутка Ганна, азербайджанка Тетяна і Уляна. 236 рая Ml vf < ci ii I 2020. № 60 Отже, зміна політичноі влади впливала не тільки на мовні відно-сини й статус мови, а й на етнічний та національний склад населення Закарпатськоі області. Саме тому, зважаючи на наведені вище факти, ми можемо говорити про такі екстралінгвальні чинники, як мовна політика держави, вплив релігіі, традиціі, етнічний склад населення, що безпосередньо впливали на вибір особових імен ужгородців. Хоч особливості віросповідання та етнічна належність найменувачів на-кладають свій відбиток на антропонімний репертуар, мають значення під час обрання імен для новонароджених, проте воно не настільки суттеве, щоб вплинути на загальний іменник міста Ужгорода ХХ ст., основу якого становлять украінські традиційні чоловічі та жіночі імена, які активно функціонують упродовж усього століття. До найу-живаніших імен, які вирізняються відносною стійкістю, найбільшою кількістю носіів і високою частотністю вживання належать чоловічі -Олександр, Михайло, Андрій, Василь, Володимир, Юрій, Степан/Стефан, Йосиф/Йосип, Іван, Микола та жіночі - Наталія, Олена, Марія, Тетяна, Анна/Ганна, Вікторія, Ірина, Ольга, Катерина, Елизавета.

Ключевые слова

антропонимика, собственные имена, экстралингвистические факторы, этническая принадлежность, Ужгород, anthroponymics, proper names, extralingual factors, ethnicity, Uzhhorod, антропоніміка, власні імена, екстралінгвальні фактори, етнічна належність, Ужгород

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Шоля Иванна СтаниславовнаКиевский национальный торгово-экономический университеткандидат филологических наук, доцент кафедры естественно-гуманитарных и информационных дисциплин Ужгородского торговоэкономического институтаivka.uz@gmail.com
Всего: 1

Ссылки

Acsа́di I. Magyarorszа́g nе́pessе́ge a pragmatic sanctio korа́ban 1720-1721. Budabest, 1899.
Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. Ўласныя імены, імены-мянушкі, імены по бацьку, прозвішчы. Мінск: Навука і тэхніка, 1966. 328 с.
Blanár V. Vlasné meno vo svelte teoretickej onomastiky. Martin: Matika Slovenska, 2009.
Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 224 с.
Гаврош О. Народне мистецтво в утвердженні національної ідентичності українців Закарпаття у міжвоєнний період ХХ століття // Наукові записки. Серія: Культурологія. Острог, 2013. Вип. 12. С. 394-398.
Гнатюк В. 1897, 1898, 1900, 1909, 1910, 1911. Етнографічні матеріали з Угорської Русі. Львів, 1897, 1898, 1900, 1909, 1910, 1911. (Етнографічний збірник. Т. 3, 4, 9, 25, 29, 30).
Годинка А. Архіви Мукачівської греко-католицької єпархії. Т. 1: 1458-1715. Ужгород, 1911.
Державний архів Закарпатської області. Ф. 1606. Оп. 14. Спр. 40-55, 106, 111, 116, 121, 144 (125/1), 147 (17/1).
Державний архів Закарпатської області. Книга архівного фонду. Оп. 1. Спр. 605, 606, 1938-1940, 2953-2957, 3450-3454, 3990-3994, 4113-4118, 5316-5320, 6792-6796, 8738-8742.
Думбрэвяну А. Молдавская диалектная антропонимия: личные имена, лексикограмматические особенности, словообразовательная структура, динамика. Кишинёв: Штиинца, 1982. С. 22.
Карпенко Ю. Динаміка українських особових імен // Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці, 2007. Вип. 356-359. Слов’янська філологія. С. 285-289.
Косничану М. Из истории молдавской антропонимии // Историческая ономастика. М.: Наука, 1977. С. 138-159.
Кравченко Г.В. Динамiка українського iменника м. Донецька з 1890 по 1990-i роки: дис. … канд. фiлол. наук. Донецьк, 2000. 325 с.
Кравчук О. Національна політика Чехословаччини на Закарпатті в оцінках Томаша Масарика // Етнічна історія народів Європи: зб. наук. пр. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ: УНІСЕРВ, 2009. Вип. 28 С. 66-68.
Lehoczky T. Bereg vármegye monographiája. Ungvár, 1881-1882.
Закарпаття 1919-2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Під ред. М. Вегеша, Ч. Фединець. Ужгород: Видавництво «Ліра», 2010. 720 с.
Ивашко В.А. Как выбирают имена. Минск: Вышэйшая школа, 1980. 174 с.
Маретич Т. Про народні імена і прізвища у хорватів і сербів. Загреб, 1886. С. 135-136.
Majtan M., Povazaj M. Meno pre nase dieta. Bratislava: Obzor, 1985. 200 s.
Никонов В.А. Имя и общество. М.: Наука, 1974. 278 с.
Пахомова С.М. Еволюція антропонімних формул у слов’янських мовах. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. 344 с.
Петров А.Л. Карпаторусские межевые названия из половины ХІХ в. Прага, 1929. 223 с.
Свистун Н.О. Динаміка антропонімікону м. Тернопіль ХІХ-ХХ ст.: дис. … канд. філол. наук. Чернівці, 2006. 197 с.
Svoboda J. Stáročeská osobní jmená a naše přÿmení. Praha, 1964. 317 s.
Скорук І.Д. Динаміка антропонімікону м. Луцька в XX ст.: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1999. 180 с.
Суперанская А.В. Из истории русских календарных имен // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах. Київ: Наук. думка, 1988. С. 117-125.
Усцінович О.К. Антрапанімічныя этюды // Беларуская анамастыка. Мінск, 1977. С. 175.
Чучка П.П. Антропонімія Закарпаття. Ужгород: Папірус, 2008. 671 с.
Шоля І.С. Мотиви вибору особових імен ужгородців у другій половині ХХ століття (чоловічі імена) // Записки з ономастики. Збір. наук. праць. Одеса, 2015. Вип. 18. С. 767-775.
Knappová M. Rodné jméno v jazyce a společnosti. Praha: Akademia, 1989. 206 s.
 Влияние экстралингвистических факторов на выбор личных имен ужгородцев в ХХ в. | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/14

Влияние экстралингвистических факторов на выбор личных имен ужгородцев в ХХ в. | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/14