Concerning one «obscure place» in «The Tale of Igor's campaign».pdf Гешальний твiр давньоруськоУ культури «Слово о полку Iгоревiм» привертае увагу науковщв вже понад два столггтя. Як вщомо, орип-нальний текст загинув пщ час московськоУ пожежi 1812 р., тому все подальше його вивчення здшснюеться на основi цього видання та рукописно)' копи, створено)' для iмператрицi Катерини II. Власне ж похщ аверських полюв пщ проводом новгород-авер-ського князя !горя Святославича дослщжуеться ще й на пiдставi розлогих оповщей ^ативського та Лаврентивського лггопиав та «Истории Российской» В.М. Татищева. В^м, з урахуванням величез-них здобутмв вчених, проблема розкриття деяких «темних» мкць тексту «Слова», ще продовжуе збер^ати високий рiвень актуальности Зокрема, цта низка iсторико-географiчних об'ек^в потребуе надшноУ прив'язки до конкретноУ мiсцевостi. Зовам не локaлiзо-вaнi, згaдувaнi у давньоруських текстах рiчки Сальниця, Сюурлш, горезвiснa Каяла, загадковий Шеломянь. Тривае гостра полемка i щодо розташування мкта Плiснеськ, що згадуеться в одному з самих складночитаемих мкць «Слова.». Це мкце, за влучним висловом М.Ю. Брайчевського, «скандализирующее исследователей»1, зустрЬ чаеться у вiдомому «мутному», тобто темному, незрозумтому снi великого кшвського князя Святослава Всеволодовича: «Всю нощь съ вечера босуви врани възграяху, у Плесньска на болони, беша дебрь Кисаню, и не сошлю къ синему морю»2. З таким же набором Ыв, але з шшою пунктуафею мктиться цей фрагмент i у катериншськш копи. Ттьки назва мкта подана «у Пленьска». Цей фрагмент не без пщстав вважають зiпсовaним. Пропонуеться багато рiзних тлумачень, але все ж залишаються не до кшця зро-зумiлими i «босуви врани» (бiсовi або сiрi вовки), i «дебрь кисаню» або «дебрьськи сани» (болотш змi^ або похороннi сани), i хто кого чи що несе до синього моря? Прочитання цього мкця дещо прояс-нюеться майже паралельними фразами з тлумачення боярами сну Святослава: «врани взграяху» перегукуються зi словами «Готския красныя девы вспеша», «босуви врани» - з «время бусово». Певне ствзвуччя спостерiгaeться i у словосполученнях «дебрь Кисаню» та «месть Шароканю». Сине море згадуеться в обох випадках. По кожному з цих Ыв кнуе велика лiтература з багатьма варiантами дефiнiцiй, що дозволяють досить довтьно трактувати смисл аналЬ зованого мiсця. Вiдносно зрозумiлим у сн Святослава i в останшх його рядках е те, що йдеться про велику бщу, про передчуття смертi. Святослав Всеволодович, який у цей час реально перебувае у Киевi на горах, грiзний i великий, зi срiбною бородою, бачить себе не у столицу а десь бтя Плiснеська та ще й «на болош», тобто десь за городом, у низькому мкщ, i не на золотому d^ni киТвському, а у погребальних санях, що несуть його до синього моря - у даному випадку - символу «того св^у», очевидно, до половив у полон. Вс поди хронолопчно розмил, дiйовi особи i геогрaфiчнi привязки пщдаються визначен-ню лише умовно, з великою часткою ппотетичносп. Единою реaлiею всього цього мiсця е геогрaфiчний орiентир - подiТ вiдбувaються бтя Плкнеська «на болонi». Вченими давно встановлено, що усi iменa, геогрaфiчнi назви, подiТ у «Словi.» мають пщ собою реальне пiдгрунтя. Цей гешальний твiр, як i вся давньоруська лггература, не знае вимислу, фантазш. Усi сюжетнi лiнiТ, кожен образ, навггь пейзaжнi картини, ч^ко пщпоряд-ковaнi логiцi розгортання подш в оповiдi, задуму великого автора. Помилки або випадковкть виключаються. Отже, щоб з>ясувати, де вiдбувaлися л подiТ, якi князь Святослав бачить увi снi, треба встановити, де розташовувався Плкнеськ. Погляди дослщнимв на це питання досить суперечливi - вiд упевненоТ локaлiзaцiТ на конкретнш територiТ до iншого словоподту тексту, в результaтi якого зникае сама назва i з'являються iншi слова. Тaкi рiз-нi погляди aвторiв загалом вже згрупувалися, i тепер вiдкривaеться можливiсть на Тхнш основi сформулювати три iснуючi ниш ппотези. Таким чином, у системному aнaлiзi iснуючих поглядiв та об-грунтувaннi ще однiеТ гiпотези, що торкаеться питання локaлiзaцiТ Плiснеськa, ми i вбачаемо завдання цiеТ статп. Але спочатку розгля-немо iснуючi гiпотези. Ппотеза перша - галицька Найбтьш давня гiпотезa - галицька, яку запропонували ще першi видавц у 1800 р., з посиланням на В.М. Татищева. У примггках вони зазначили: «Город Галичского княжества, смежный с Владимирским на Волыне». З деякими вaрiaцiями та уточненнями до феТ точки зору приедналися М.М. Карамзш, П.П. Вяземський, О.М. Огоновський, М.П. Барсов, Р. Заклинський, В. Щурат3. В основу феТ точки зору покладено згадку Плкнеська в ^атпвсь-кому лтопиа пщ 1188 р., де йдеться про те, що волинський князь Роман Мстиславич, готуючись до походу на Галич, направив своТх воТв до Плкнеська (в шших списках лггопису назву подано: Пресньск, Преснеск, Пленск). Взяти мкто не вдалося - вшсько Романа було вщ-бито уграми та галичанами4. Ще одна лiтописнa згадка датуеться 1232 р.5 Цей лiтописний Плiснеськ пов'язуеться багатьма кториками з городищем бтя с. Пiдгiрцi Бродiвського району Льв!всько! облaстi. У 1940 р. на городишь проводив розкопки Я. Пастернак. На осно-вi aрхеологiчних дослщжень вчений досить переконливо доводив, що цей об'ект був пов'язаним з варягами i що у лтопиа i «Словк..» йдеться про одне мкто6. Особливо послiдовно впродовж багатьох ромв обгрунтовував цю точку зору археолог М.П. Кучера. Дослщник пщкреслював, що ото-тожнення городища бтя с. Пщпрц з давньоруським мктом цiлком вiдповiдaе лiтописним даним щодо мкцеположення цього «города», тому що до 1946 р. тут знаходився монастир, який рашше звав-ся Плесницьким, а ниш хупр, розташований на городищу зветься Плкнесько. Отже, «можна думать, что «Плеснеск» «Слова.» - это древнерусский город Плеснеск»7. Ше одним вагомим аргументом на користь галицько! ппотези е те, що частина Плкнеського городища i нинi зветься, як зазначае М.П. Кучера, "Кисарки (Кицарки)". На його думку, «в современной "Кисарке" следует усматривать один и тот же корень, что и в древней "Кисани" "Слова."»8. Але при цьому виникае зaкономiрне питан-ня, що складаеться з двох частин: чи е згадуване городище дшсно залишками лтописного Плiснеськa i чи прaвомiрно ототожнювати остaннiй з тим об'ектом, що згадуеться у «Словк..»? Приеднуються до галицько! ппотези i сучaснi дослiдники. Так, по-слiдовно обстоюе ii у юлькох працях Л. Войтович. Учений вважае, що лише городище у с. Пщпрц може бути i лггописним, i тим, що згадуеться у «Словк..» Плiснеськом, i що вш був «самым большим центром на правобережье и вообще в восточнославянском ареале в VIII-IX вв.»9. Схожi думки висловлюе I. Мицько, вважаючи, що галицький Плкнеськ - це «крупнейший град не только в регионе, но и среди славян», що вш е батьмвщиною княгиш Ольги i столицею ii батька Олега10. Вaжливi мaтерiaли для виршення цього питання мiстять ре-зультати археолопчних розкопок. Городище бiля с. Пщпрф i розташований поруч могильник дослщжуються з початку XIX ст., особливо активно - з середини XX ст. Археолопчш розкопки тут проводили кД. Старчук, В.К. Гончаров, М.П. Кучера. Особливо системно дослщ-жуе цей об'ект М.А. Филипчук, який однозначно щентифкуе з шука-ним об'ектом11. Археологами було виявлено багатий речовий матерiал i з'ясовано, що на памятнику простежуються 9 лшш валiв зi рвами i що це городище слщ ототожнювати з лiтописним Плiснеськом, а останнш, у свою чергу, з Плкнеськом «Слова о полку Iгоревiм». Вiд цього об'екта, за даними М.П. Кучери (стаття написана у 1959 р.), «сохранилось до наших дней большое древнерусское городище площадью около 160 га»12, i «во второй половине XII в. город, очевидно, имел уже широкую известность /.../ Мощные оборонительные сооружения города, от которых сохранилось одиннадцать линий валов, вполне объясняют, почему он стал объектом воинской тематики «Слова»»13. Останне твердження щодо потужних укртлень з 11 лшш валiв (у робот 1986 р. цей же автор називае 9 рядiв валiв зi рвами14) та величезно! плош^, з нашо! точки зору, зовам не пояснюе, чому це мкто стало об>ектом «Слова.». У Схщнш £врот е десятки пам'яток з бтьш виразними штучними iсторико-топографiчними характеристиками, що не потрапили на сторшки давньоруських писемних творiв, осктьки не були задiянi в свш час в тих чи шших важливих подiях. Отже, едину для XII ст. згадку у лтопиа шяк не можна трак-тувати як «широкую известность». Ця повна невщповщшсть гiгантських розмiрiв об>екта з зовсiм скромною його згадкою у лггопиа е надзвичайно дивною: меншi у 80-40 разiв тогочаснi мiста-гради, тобто площею у 2-4 га, згадуються у лггописах по 2-3 i бiльше разiв. На цю невiдповiднiсть звернув увагу П.О. Раппопорт, який писав, що «если учитывать всю его площадь, то она достигает 160 га и, следовательно, превосходит по размерам защищенной валами тери-тории все древнерусские города, включая даже такие большие, как Киев, Чернигов, Рязань»15. Така велика площа городища та складна система валiв, яких цей вчений нараховуе 716, е характерними для городищ смфського часу, а не давньоруського, що й пщтверджуеть-ся наявшстю вщповщно! керамки17. П.О. Раппопорт пише, що якщо вважати, що давньоруський Плкнеськ складався з дитинця i одного окольного града, то площа його укртлено! територп буде близько 4 га18. При цьому вш зазначае, що Плкнеськ «Слова.» дуже вiрогiдно не мае шякого вщношення до галицького мкта Плкнеська19. При цьому слщ пщкреслити, що у сво!й останнш грунтовнш моно-графi! (вийшла друком у 1999 р.) М.П. Кучера в спефальнш прим^ф зазначив, що велим розмiри городища Плiснеська пояснюються !х походженням з ранньозалiзного вку20. Сумнiвався в ототожненнi Плiснеська лггописного, тобто галицького, i того, що згадуеться у «Словк..», i М.С. Грушевський. Зокрема, вчений писав у вщомш «Iсторi! Укра!ни-Руси», що згадка в останнь-ому випадку е непевною21, а у власному перекладi твору взагалi опустив цей рядок, пояснюючи: «Се, може, найбтьш прикре мiсце тексту, яке не вдаеться розв>язати; я тому упускаю слова: "у Плесьн-ска на болони беша дебрь Кисаню"»22. Головне ж, що викликае особливо скептичне ставлення до гали-цькоУ локал!зацп Плiснеська «Слова.», - це абсолютна вщсутысть будь-якоУ географ!чно'| прив'язки до подiй, пов'язаних з походом 1горя Святославича. З тексту «Слова.» i контексту «сна Святослава» випливае, що киУвський князь знае про поразку русичiв на Каялi i про те, що половцу очолюванi Кончаком та Гзою, вдерлися на Пере-яславщину та Оверщину. Отже, великому киУвському князю треба було термшово органiзовувати мобiлiзацiю своУх вiйськ i зверта-тися за допомогою до шших князiв, що вш i зробив, i що вщбито у його «золотому словЬ>. Дослiдники намагалися якимсь чином пояснити функцт згадки цього галицького Плкнеська у «Словi». На невiдповiднiсть подш, що описанi у «Словi..», i географiчно далеким вiд цих подш галицьким Плкнеськом звернув увагу i М.Ю. Брайчевський. Однозначно погоджуючись з наведеною вище вер-аею, вчений зазначав: «Чому раптом iм'я його виринуло на сторш-ках поеми, присвяченоУ подiям, якi розгорталися далеко на Лiвобе-режжi Днтра та в половецьких степах i не мали нiякого стосунку аш до самого Плiснеська, анi до Галицького князiвства в цiлому... СправдЬ факт дивний i на перший погляд незрозумтий, - особливо коли взяти до уваги притаманну "Слову о полку lгоревiм" мовну дис-циплшу i точнiсть викладу»23. Далi через складну i, на наш погляд, малопереконливу систему лопчних побудов учений, спираючись на матерiали 1патпвсько-го лiтопису, доводить, що страшний сон був навiяний Святославу тому, що у 1188 р. волинський князь Роман Мстиславич (на думку М.Ю. Брайчевського, вш на той час був головним претендентом на великокнязiвський спл) за пщтримки свого тестя Рюрика Ростисла-вича рушив до Галича, але саме пщ Плкнеськом зазнав поразки. Аби цього не сталося, вважае М.Ю. Брайчевський, то Роману, мож-ливо, вдалося б заволодгги Галичем i вш би став головним i могут-нiм суперником Святослава, для якого поразка Романа виявилася ря^вною24. При цьому, як зазначае i сам автор, таке положення «дае пщстави гiпотетично датувати створення 1горевоУ тсш 1187-1188 роками»25. Цi спостереження вiдомого кторика i археолога були викладенi у розлогш монографiУ, що була написана наприкшф 60-х рр. мину-лого столггтя, але побачила свiт лише у 2005 р. Отже, залишаеться лише жалкувати, що ця книга не була доступною широкому загалу рашше, що могло б, думаемо, внести певн корективи у весь подаль-ший розвиток Словознавства. Погоджуеться з такою точкою зору i бтьшкть фiлологiв. Так, М.В. Щепкша зазначае: «Город Плесенск был, по-видимому, каким-то важным стратегическим пунктом на границе между Галицким и Волынским княжествами. Поэтому он и включен в сон Святослава»26. На основi палеографiчних особливостей тексту М.В. Щепкша запе-речувала варiант моделювання, запропонований В.В. Капшстом i пщтриманий М.В. Шарлеманем: «Плъсньскъ как "Плоское - плиске" не только возвращает к ошибочному чтению первого издания, но и вносит в него еще новое искажение /.../ При этом оба предполагаемых урочища в сущности безымянные: плеске-плиске - имя нарицательное»27. Далi цтком лопчно М.В. Щепкша зазначае, що у «Словк..» шчим не помггш в кторп яри, перелкки, обмiлини не могли бути символами подш загальнодержавного значення28. Як «мiсцевiсть в Галичинi» розглядав Плкнеськ i М.К. Гудзiй29. Таким чином, единим аргументом на користь ототожнення Плкнеська «Слова.» з городищем бтя с. Пщпрц залишаеться згадка майже щентичного топонiма у лггопиа i така ж назва хутора. Отже, якщо бтьшкть дослiдникiв погоджуються з ототожненням городища бтя с. Пщпрц з лггописним Плiснеськом, то ототожнення останнього з тим, що згадуеться у «Словк..», викликае велим сумш-ви, що змушують дослщнимв шукати iншi пояснення i розробляти iншi гiпотези. Згiдно з другою, ки'вською, гiпотезою Плiснеськ слiд шукати десь в район Киева, або нав^ь у самому мiстi. Ппотеза друга - ки/вська Письменник В.В. Капшст висловив «догадку», що Плкнеськ зна-ходився на околицi Киева тому, що «селение за Подолом, за Кирилловский монастырь продолжающееся, и ныне называется Плоское. Не сие ли имя, испорченное переписчиками, переменено в Плесньск?»30. Далi В.В. Капшст розвивае думку, що ця назва могла бути пов'язаною з iменем билинного героя Пленки. Ця робота вщо-мого поета була створена у 1809-1813 рр. i залишалася невщомою, доки ii не опублкував у 1950 р. Д.С. Бабкш. Стол^тя потому, незалежно вщ В.В. Капшста, аналопчно! думки дiйшов А.В. Лонгинов, який писав, що Плкнеськ «находился под Киевом на болони у озера Ерданского»31, таким чином заклавши основу ново! ппотези. Особливо активно ii обстоював М.В. Шарлемань. У сво'х вiдомих «Заметках натуралиста» вiн писав: «Я, признавая Плисенск Плоским, однако, в отличие от Капниста и А.В. Лонгинова, передвинул это древнее урочище на 2-4 км к р. Глубочице, к нынешней улице Нижнему и Верхнему валам»32. Погоджуеться з М.В. Шарлеманем i Б.О. Рибаков, який вважае, що з багатьох варiантiв таке тлумачення е одним з найбшьш прийнятних33. Ки'вська локалiзацiя Плкнеська влаштувала Д.С. Лiхачова i Л.А. Дмитрieва34. М.О. Мещерський та О.О. Бурикш у коментарях до тексту «Слова.» зазначають: «Топоним «Плесньскъ» приурочивается к пойме Днепра в окрестностях Киева»35. Припускае, що йдеться про топоыым ки'вських околиць i автор статтi про Плкнеськ у «Энциклопедии "Слова о полку Игореве"» О.В. Творогов36. У 1983 р. приеднався до ки'всько! ппотези Л.Е. Махновець, який писав: «Плкнеськ - мiсцевiсть у подiльськiй частит Киева, урочище Плоске, чи Плкке»37. Через 6 ромв у грунтовый монографп, присвя-ченiй встановленню iменi автора «Слова о полку Iгоревiм», яким, на думку Л.Е. Махновця, був князь галицький Володимир Яросла-вич, вш змiнив свою позищю i погодився з галицькою локалiзацieю Плiснеська38. Ппотеза третя - л'шгвктична Третя ппотеза, лшгвктична, мiстить в собi спробу прочитання ць-ого темного мкця не як назви географiчного об>екта, що складаеть-ся з одного слова, а як двi або ктька лексичних одиниць зовам шшого значення. Майже 100 роюв тому П. Мирний у своему вщомому перекладi (1883-1914) моделюе нову конструкщю: «...на плацi в мкл та на оболонi»39. Ш. Гаген-Торн, не погоджуючись з О.С. Орловим, який характери-зуе аналiзоване мiсце твору як дуже складне в розшифровцЬ вважае, що !й вдалося «розкрити кожну деталь «сну Святослава»». Так, дослщниця пропонуе таке читання: «... а бшя плеса були звил, по-кривалами покритк..»40. М.Т. Гойгел-Сокол, вважаючи, що аналiзована фраза являе собою «исправный текст, ясный поэтический образ и смысл», пропонуе та-кий варiант: «У плеснь скана болони беша...», а в переклади «В плесень затканы поречья были...»41. Модерызуе текст i вщомий поет i фольклорист С.П. Пушик: «Бусо-вi ворони грали у плiс низько»42, аргументуючи це тим, що «босувi врани» не випадково з>являються у Киeвi на горах, де «було Бусове поле, рiчка Буслiвка й гора Бусовиця. Тому й «у Плъсньска» треба розглядати не як назву галицького Плкнеська-мкта, а як два окре-мих слова»43. Цю ж думку С.П. Пушик розвинув у розлогому есе, де стверджуе, що «князю Святославу снилося не галицьке Плкнесько, а снилися ворони Бусовi десь у район Печерська /.../ Снилася йому кшвська оболонь»44. Щодо неприпустимост таких лексичних конструювань ми вже писали свого часу45, цшком погоджуючись з Л.£. Махновцем, який влучно охарактеризував ц новацп як «неймовiрно фaнтaстичнi тлу-мачення й безоглядш «полiпшення» тексту»46. Ю.В. Подлипчук у новiтньому розлогому дослщженш теж обстоюе думку, що у «Словк..» взaгaлi йдеться не про мкто Плiснеськ. Вiн вважае, що у текст необхiдно змiнити пунктуащю i здiйснити iнший словоподiл. У результат зaмiсть словосполучення «у Плесньска на болони» вийшло «у плень с кана бо лони»47, в переклaдi Ю.В. Под-липчука - «Плен из-за хана ведь с прошлого года»48. Запропоноваш вaрiaнти прочитання назви мкта, що й складають лшгвктичну гiпотезу, не можна вважати задовтьними, адже вони вносять бшьше запитань, нiж дають вiдповiдей i вiдкривaють мож-ливiсть для всшяких модернiзaцiй тексту i нiчим не обгрунтованих домиЫв i припущень, не кажучи вже про свщоме псування тексту великого твору. Ми розглянули 3 основы ппотези щодо згадки назви мкта Плкнеська у «Словi о полку Iгоревiм» - галицьку, кшвську, лшгви стичну49. Всi вони суперечать одна однш, але е й те, що Ух об'еднуе, -повна вщсутшсть лопчноУ прив'язки до географп подiй походу Оль-говичiв весною 1185 р. Отже, питання з локaлiзaцieю Плiснеськa «Слова.» виявляеться досить складним i заплутаним - до його розв>язання, на наш погляд, треба пщходити комплексно. При цьому слщ пiдкреслити, що для локaлiзaцiУ будь-якого iсторичного об>екта необхiдно враховувати чотири склaдовi: 1) згадки про цей об'ект у письмових джерелах iз зазначенням назви; 2) топонiмiчнi мaтерiaли, в яких би прослщковувалися елементи цieУ назви (звичайно - це коршь); 3) топогрaфiчнi реaлiУ - власне археолопчний об'ект у певному ма-терiaльному вимiрi, тобто стiни, будiвлi, вали, рови або Ухш залишки; 4) вщповщшсть геогрaфiУ мiсця розташування об'екта лопф кон-кретних подiй. Перша (галицька) ппотеза вiдповiдae 1-му, 2-му та 3-му поло-женням; друга (кшвська) - 1-му та 2-му, але ва вони, включаючи i 3-тю гiпотезу (лiнгвiстичну), не вщповщають 4-му - головному, базовому положенню щодо вщповщносп географ!чно! привязки цього об'екта до реальних подш, пов>язаних з походом Ольговичiв. Ппотеза четверта - путивльська Деяк спостереження дослiдникiв вiдкривaють можливкть гово-рити ще про одну ппотезу. Назвемо ii, виходячи з геогрaфiчного чинника, путивльською. У 1961 р. CI. Котков серед ктькох лексичних паралелей до «Слова.» у документах XVI-XVII ст. у Путивльськш писцовiй книзi 1594 р. зус^в гiдронiм Плесна, де розташовувався «ухожей бортной в Городецкой волости на речке на Плесне». Вчений зазначав, що назви старих мкт, якi походять вiд назв рiчок за допомогою суфiксa -ьск, е звичайною справою i таким чином побудова «Плесньск» вiд «Плесни» е зaкономiрною. Вiн наводить ще один приклад з Белевських книжок 1614 р., де згадуеться рiчкa з такою ж назвою - «Плесна» - та «плесненские отвершки»50. Наведений приклад е надзвичайно важливим, осктьки наявно пщтверджуе правильшсть лшгвктичного моделювання. Виходить, що на початку XVII ст. (а документ фксуе вже сталу для свого часу форму, отже, функцюнування пдрошма можна хронолопчно вщсу-нути на бшьш рaннiй час) конструкцiя «плесна» - «плеснеськ» була звичайною. Неважко помггити, що «Плесньск» тексту «Слова.» щентичний нaзвi «отвершков», нaведенiй у документу - «плесненские» (!). В.к Стелецький зазначав, що неясно, де була «местность» Плкнеськ i, посилаючись на С.!. Коткова, пщкреслював, що «скорее всего название ее происходит от названия речки Плесны», i дaлi - «Речек с таким названием было много, одна из них, возможно, была где-то около Путивля»51. Проблему з локaлiзaцiею об>екта було б легко розв'язати, якби йшлося про один-два топошми з вщповщним коренем. Але справа значно складшша, тому що маемо дуже великий кшьюсно i широкий геогрaфiчно ареал поширення схожих назв. Переважна бтьшкть дослщнимв одностайна в тому, що топоос-нова плес-/плесн- е похiдною вщ слов>янського геогрaфiчного тер-мiнa *plesb, вщомого у рiзних вaрiaнтaх майже у вах слов'янських мовах, а iменники з цiею основою означають вщкриту широку дiлян-ку рки без поворотiв, колiно рiки мiж луками, розширене i вiльне вщ рослинностi мiсце рiчки мiж поворотами, де вода тече повтьно, майже стоУть52. Взaгaлi схожих назв, що несуть в собi ознаки плеса у Схщнш £вро-пi i зокрема на Лiвобережжi, - десятки. Досить згадати широковiдомi i ниш використовуваш однокореневi слова в близьких значеннях: плеска поверхня, плескати в долонi, плескатися у водк Мали вони аналогiчний смисл i за часiв КиТвськоТ Русi53. У самому ж «Словк..» двiчi зуст^чаемо явно спорiдненi лексеми: «въсплескала лебедиными крылы» та «плещучи убуди жирня времена». Майже щентичною за побудовою i тотожною за смислом е i наз-ва мкта Псков, що в такому варiантi вперше згадуеться пiд 903 р., а у формi Плесков - пщ 947 р.54 Сучасна форма назви цього мкта, без сумыву, е спрощенням давньорусько! назви Пльсков, стверджуе П.Я. Черних i як приклад наводить назву цього мкта ымецькою, яка передае и давньоруську форму - Pleskau55. В.П. Нерознак теж вважае, що Плесковъ е початковою формою, а Псков - вторинною56. Таким чином виходить, що сподiватися на повну ствзвучшсть i фонетичну вщповщшсть мiж письмовими формами XII ст. i сучасни-ми назвами, часто побудованими за правилами народно! етимологп, очевидно, не мае сенсу. Влм, пошуки лексем з вщповщним коренем, враховуючи випадки, наведет С.1. Котковим («Плесна» - «Плеснен-ские»), та ситуацiю з назвою м. Псков е цшком перспективними. У документах XVI-XVII ст. теж зуст^чаються лексеми з вщповщним коренем. Наприклад, у жалуванш грамот 1вана IV Новгород-G-верському монастирю за 1551 р. серед перелку земельних володшь зазначаеться: «за рекою Десною рыбная ловля от Грицкова плеса по правой стороне». До речЬ в цьому ж документ ктька разiв зга-дуеть57. Описи Хармвського намiсництва кiнця XVIII ст. теж називають с. Плехов Мироптьсько)' округи та притоку Оверського Донця р. Плотва58. Аналопчну картину подають i описи лiвобережно^ Укра'ши кiнця XVIII-початку XIX ст. Тут згадуються у ^жинському, Чернiгiвському, Полтавському, Козелецькому та Золотоноському повггах рiчки Плоска та Плиска, села Плиски, Плоска, Плоске, Плоский59. Довщник населених пунклв Укра'ши кiнця 60-х рр. минулого столггтя теж фксуе десятки вiдповiдних назв на Лiвобережжi: кть-ка Плисок, Плискiв, Плисових, поодинок назви Плисецьке, Плескачi, Плесове, Плоскоярка, 2 села Плескачiвка i 8 (!) Плоских60. У межах черыгово-сумського Полiсся теж зафiксованi вщповщш назви, лише гiдронiмiв близько 20: Великий Плес, Плес, Плесо, Пле-синка, Плескало, Плкневате, Плiсняве, Плюсок та ш.61 Отже, iдентифiкувати кторичний об>ект на пiдставi лише назви в такому випадку не вдаеться, адже схожкть чи нав^ь тотожшсть назв не може бути виршальним фактором сама по собi. I ниш, i за часiв КиУвськоУ Русi iснувало багато населених пунклв i рiчок з однакови-ми або майже однаковими назвами. Маемо Рим i Римiв, Гжбль i ГлЬ бов, Глухiв, Глушець та Глушкове, по два Переяслава, Галича, Прилук, Торчесмв, Подт у Киевi та Подiльську землю, ктька рiчок Остер, Уд, Волжиних та ш. До речi, в багатьох мктах е i своя Оболонь. Основою четвертоТ, путивльськоТ, ппотези ми вважаемо думку про те, що сумний, страшний сон князя Святослава був пов>язаний з вщповщним ударом половив, котрi, як зазначае автор, «По Рси и по Сули гради поделиша». Рiчкa Руса - права притока Сейму - знахо-дилася на пiвдорозi з Путивля до Рильська62. Саме Посеймя, тобто л землi, чоловiче населення яких полягло на КаялЬ а дружина, тобто гарызони князiвських мкт (у першу чергу Путивля, Рильська та Кур-ська) та князi були полоненi або загинули, залишилося без захисту. Про це прямо повщомляе !пативський лiтопис: «возмятошося городи Посемьские и бысть скорбь и туга люта, яко же николи же не бывала во всем Посемьи /.../ Князи изымани и дружина изымана, избита»63. Дуже вiрогiдно, що Плкнеськ «Слова.» мав знаходитися саме у цьому райош. Серед багатьох давньоруських городищ ми повинш розглядати тЬ що входили в зону бойових дш русичiв з половцями, очолюваними ханом Гзою. Як вщомо, Путивль Тм взяти не вдалося i вони вирушили у Посеймя. Але направлен на допомогу русичам син Святослава киТвського Олег та воевода Тудор, хоча й мали менше вшсько, перемогли, захопивши великий полон. Так описуе ц поди В.М. Татищев, зазначаючи, що бш йшов «об реку» i що Олег i Тудор могли половив «чрез реку не пустить», але Тудор «вшед в лес меж болоты /.../ обошед, сзади напал»64. Район, де вщбувалися ц поди, окреслюеться досить надшно -бтя ст Уруси та Колодежi Глушковського району КурськоТ облaстi РосшськоТ ФедерaцiТ65. Невелика рiчкa - це р. Руса, яку й переакае Путивльська дорога. Неподалк привертае увагу городище з мкцевою назвою Городок, розташоване бтя с. Горки Путивльського району СумськоТ облaстi УкраТни поруч з мкцем впaдiння у Сейм невеличкоТ рiчки з красно-мовною сучасною назвою Плюсква. Ця рiчкa згадуеться пщ такою ж назвою i у нещодавно опублiковaних документах початку XVII ст.66 Мкцевкть ця знаходиться за 30 км вщ Путивля, що дорiвнюе се-редньому денному переходу кшноти. Городище мае вали та рови. Тут проходить единий найкоротший шлях з Путивля до Рильська (Путивльська дорога, вщома ще з кшця XVI ст.67), рухаючись яким i треба було переправлятися через р. Руса. Дослщник щеТ пам'ятки Ю.Ю. Моргунов зазначае, що, рухаючись вщ с. Горки до Путивля, неможливо обминути Городок i розташоване неподалк урочище з характерною назвою Кесарiв Сад. В останньому урочиш^ теж розта-шоване давньоруське поселення. Ю.Ю. Моргунов, виходячи з топо-графiчних особливостей рельефу, припускае, що цей об'ект м^ бути укртленим68. Звичайно, назви Плюсква i Кесарiв Сад, незважаючи на Ухню фо-нетичну схожкть з лексемами «Слова.» Плiснеськ та Кисань, слщ також сприймати критично, як i аналогiчнi бiля с. Пщпрц та у Киевi. Але тут ми нарештЬ маемо ситуащю, коли, окрiм перших 3 локалЬ зацiйних складових, наявна i 4-та, географiчна, тобто йдеться про конкретний район р. Руса, де вщбувався бш з половцями. Якби Ум вдалося перетнути цю рiчку, то шлях на Рильськ i далi та Курськ фак-тично залишився б вщкритим. Саме це i могло турбувати Святослава киУвського, що метафорично зображено в його сш.

Скачать электронную версию публикации