ДІЯЛЬНІСТЬ МАРАМОРОШСЬКОГОСВЯТИТЕЛЯ ІОСИФА (СТОЙКИ).pdf Одним із найвідоміших сповідників Православної Церкви на Закар-патті у XVIII ст. був прославлений 9 вересня 2003 р. Румунською Пра-вославною Церквою як сповідник Православ'я єпископ Іосиф (Стой-ка) (1690-1711)1.Єпископ Іосиф (Стойка) був пострижеником Угольського монастиряі наступником єпископа Мефодія2. Походив епископ Іосиф, так само,які Іоанікій (Зейкан) із місцевого дворянства3. Можливо не був строго-го монашого життя, хоча його і неможна звинуватити в безмораль-ності4. Отець Степан Пап пише, що Іосиф Стойка був «священик лібер-тин-свобідний, родом із Чумальова, що біля Хуста, де був парохом.Звідти перейшов до Бичкова, де померла його дружина і він вступив доУгольського монастиря»5. Думку про походження Іосифа (Стойки) зЧумалева розділяє і архімандрит Василій (Пронін). Останній приво-дить спогади протоієрея Михайла Розмана, який розповідав, що в селіЧумалево, при розбиранні однієї старої хати у 1910-1912 рр. знайшли наґеренді (балці), запис, що там жив єпископ Стойка, служив в Углі та вДрагові6.Відомо, що життя єпископа було безпосередньо пов'язане з Груші-вським та Угольським монастирями. При ньому в кінці XVII ст.. булазруйнована Грушівська обитель.Владика носив особливий титул, який свідчив про давню патріаршуставропігію Грушівського монастиря: «Иосиф Стойка милостию Бо-жиею архиепископ православный Мараморишский, экзарха ставропи-гии патриарше от Царьграда Новаго Рима, администратор митропо-лии Белградской Седмиграда и всей православии во странах Угорс-ких»7. Трохи видозмінений титул єпископа Іосифа подають: отець ІоаннДулишкович, М. Лучкай та А. Пекар. Зокрема, перший автор наво-дить такий титул Іосифа: «Іосифъ Стойка, Божіею милостию єпископправославный марамор екзарха Ставропигіи патріарх Цареграда но-ваго Рима администратор митрополии Белградскія Семиграда и всейправославной Церкви во странах Угорских и прочее»8. У М. Лучкаятитул Стойки фігурує наступним чином: «Йосиф Стойка з Божої ласкиі преосвященний єпископ Марамороський, екзарх патріаршої ставропігіїЦаргорода, адміністратор митрополії Белградської, Семиградськоїтощо»9. У А. Пекара Іосиф титулується, як: «Милістю Божою право-славний епископ Марамороський, ексарх царгородської патріяршої став-ропігії, адміністратор митрополій Білгородської й Почаївської і пр. і пр.»10.Титули єпископа Іосифа зустрічаються і в ставленицьких грамотах від13 травня 1695 р., 31 березня 1696 р., 2 липня 1704 р.11.Відомо, що єпископ Іосиф мав велику печатку, на якій було зобра-ження архангела Михаїла і навколо надпис «Йосиф Стойка»12 .На питання про те, де і ким був висвячений в єпископи Іосиф (Стой-ка), немає єдиної відповіді. Дослідники розходяться в своїх припущен-нях. Михайло Лучкай вважає, що «Йосиф Стойка, невідомо ким і дебув висвячений та призначений єпископом; він самовільно захопив цер-ковні посади і звання»13. В. Фенич, о. Степан Пап та архімандрит Ва-силій (Пронін) вважають, що Іосиф (Стойка), був призначений право-славним єпископом трансильванським князем Михайлом Апафі і єпис-копську хіротонію над ним звершив Сучавський православний митро-полит Досифей14. Цей факт на допиті в квітні 1725 р., констатували іМараморошські священики15. Підтвердженням законного вибрання ізатвердження Трансильванським реформаторським керівництвом Стой-ки, як єпископа є прохання від 14 травня 1715 р. Марамороської столицідо реформаторської (Трансильванської) консисторії16 .У виборах єпископа Стойки брало участь не лише духовенство, алей світські лиця. За словами О.Л. Петрова, «вряд ли бы православноерусское и румынское дворянство допустило устранение себя от учас-тия в столь важном деле»17.Стосовно дати висвячення Стойки теж є деякі розбіжності. За сло-вами о. Степана Папа, останнє відбулося 15 березня 1692 р., після того,як Стойка був обраний на соборі православного духовенства Марамо-рощини18. Пронін вважає, що єпископська хіротонія могла бути звер-шена скоріше, зразу після того як єпископ Мефодій залишив Мукачі-вський монастир, а можливо й після його від'їзду в Польщу в 1690 р.19.В. Фенич вслід за О. Бараном, вважає що хіротонія Іосифа відбулася15 квітня 1690 р.20. О.Л. Петров вважав, що Іосиф Стойка став єписко-пом після смерті Мефодія (1693 р.), а, можливо, навіть і при його житті21.Вперше підпис єпископа Іосифа (Стойки) зустрічається в 1693 р. наантимінсі із села Пилипця. Зокрема на антимінсі містився такий напис:«Олтарь рукодейственъ и благословенъ Іосифомъ Стойка, православ-нымъ епископомъ Мараморошскимъ, Ексархою Ставропигіи патріар-шеской, администраторомъ митрополіи Белградской Седмиграда ипр.»22.Однак, за словами О.Л. Петрова у Пертрушевича є відомість, безвказівки джерела, що Стойка міг бути єпископом і раніше, можливоуже 1691 р.. На камені в храмі Пуциковського монастиря на Волинізображений «фундаторъ святыя обители» пан Андрій Жураковський іміститься напис про будівництво храму: «Зачатся року Божія 1687, со-вер. 1691». Згаданий храм проти волі Львівського єпископа ІосифаШумлянського була посвячена Іосифом (Стойкою), єпископом із Ма-рамороша, якого Андрій Жураковський під сильном ескортом супро-воджував на Волинь до єпископа Жабокрицького23.Із раннього періоду правління єпископа Іосифа (Стойки) відомо, щовін часто скликав собори благочинних (протопопів), на яких розбира-лися церковні справи. Такі собори відбулися в 1698, 1699, 1704 рр.Із цього можна зробити висновок, що форма управління єпископа єпар-хією була соборна. Суперечки і незгоди між віруючими виносилися навирішення собору під керівництвом єпископа і в присутності прото-ієреїв24.Зовсім іншої думки про правління єпископа Іосифа Ю. Жаткович таМ. Лучкай. Останній вважає, що «мандрівний єпископ» не був наділе-ний ніякими єпископськими правами і без жодного страху роздававпосади, давав розлучення, благословляв звершувати богослужіння Тре-бушанським пресвітерам двоєженцям Ігнатію та Миколаю і т.д. Ав-тор приводить декілька документів, які про це свідчать25.Як і всі Мараморошські єпископи, Іосиф (Стойка) деякий час прожи-вав у Грушівському, Угольському, та Кричевському монастирі. Збе-реглися відомості про те, що проживав єпископ Іосиф і в Чумалеві. Підчас відвідування парохій єпископом Маниїлом Ольшавським (1743-1767)люди навіть називають Стойку єпископом Чумалевським 26.Те, що єпископ Йосиф деякий час жив в Грушівському монастирі, єбезперечним. За словами А. Кралицького в 1693 або 1690 р. у Груші-вському монастирі був навіть напечатаний Антиминс єпископа Стой-ки27. На думку архім. Василія, після зруйнування Грушівської обителі вкінці XVII ст. єпископ Йосиф мав декілька резиденцій: с. Чумалево,монастир в Дюлештах (Дюлафалва), Хуст, монастир в Углі та інші28.Цікавим і неординарним в житті єпископа Стойки є епізод висвячен-ня ним Луцького православного єпископа Димитрія (в монашество Діо-нісія) Жабокрицького та освячення ним на Волині храму Пуциковсько-го монастиря29. Справа в тому, що після смерті в 1695 р. Луцькогоєпископа Іосифа (Шумлянського), який прийняв унію, на православно-го єпископа духовенство вибрало вченого Луцького писара ДимитріяЖабокрицького. Незважаючи на те, що Жабокрицький був жонатий навдові, він прагнув, щоб його висвятили з дозволу Московського патрі-архату, однак патріарх Адріан передав справу на вирішення до Кон-стантинополю. Час ішов, а справа так і не вирішувалася. Тоді цю хіро-тонію погодився звершити Іосиф (Стойка). За словами архім. Василія(Проніна), Іосиф (Стойка) «можливо титулуючись экзархом Констан-тинопольського патріарха, вважав себе правоздатним вирішувати всевід імені патріарха»30. Однак цього посвячення не признали ні уніати, ніправославні. Згодом, у 1708 р. Жабокрицький був відправлений до ув'я-знення.За своє єпископське служіння єпископ Іосиф висвятив дуже багатосвящеників, що звичайно було викликане тими обставинами, в якихопинилося Православ'я на Мараморощині. Так, в 1707 р. необхідністьпідтвердження в єпископи Іоанна Годемарського мотивувалася тим,що єпископ Стойка багатьох ієреїв рукополагає (так вже понад 60 ієреїввисвятив) і переводить громади на православ'я (16 громад к право-слав'ю присоединил)31.Під час правління Годемарського була зроблена спроба перевестиСтойку в Мукачівський монастир, однак безуспішно. За словамиЮ. Жатковича, «попытка сия не удалася, однако сильно взволновала,как царский, так и папский дворы»32. Архім. Василій (Пронін) вважає,що Ю. Жаткович явно перебільшує значення єпископа Стойки. Ця спро-ба всього-навсього полягала в тому, що два архідиякони були посланіархімандритом Петронієм із Мукачівського монастиря, щоб призватив нього Мараморошського єпископа Йосифа33.Виходячи з того, що Стойка був ставленником Трансильванськогокнязя, який за своїм переконанням був протестантом, духовенство незавжди цьому раділо. Тому й не дивно, що Стойку не всі сприймали заєпископа, а духовенство постійно звинувачувало його в тому, що вінведе єпархію до кальвінізму34. Однак, спочатку мараморошське духо-венство прийняло Стойку за єпископа з умовою, що він буде «рядитиєпархією при допомозі єпархіального синоду»35. Проте, за словамиА. Пекара, «Стойка погордив єпархіальним синодом і тоді, як духовен-ство тяготило до унії, він почав схилятися на бік протестантів»36. Томуй не дивно, що з часом між православним кліром і єпископом почаливиникати сутички і непорозуміння. Предмет цих непорозумінь був один- прийняття унії з Римом. Коли на єпископа почали «тиснути» Стойка вборотьбі проти унії з Римом, заключив унію з кальвіністами в 1694 р.37На думку дослідників, це була єдина православно-кальвіністська унія вцерковній історії Східної Європи38.В 1701 р. єпископ був викликаний у Вену. Там йому запропонувалиперейти в унію з Римом, від чого єпископ, як видно, відмовився39.Після того, як єпископ не отримав обіцяних привілеїв від Кальвіні-стської Церкви в Семигороді, «у 1705 році Стойка був скинений єпар-хіальним синодом з владицтва й переданий до слідчої в'язниці в Хус-тському замку. На основі судового слідства наступного року єпископаСтойку звільнили з управи єпархією, а його маєтки сконфіскував комі-тат»40.На місце Стойки був обраний румунський священик Іов Цірка, од-нак через «п'янство й негідне поводження» Цірку зняли41.У 1710 р. адміністрацію єпархії знову передали єпископу Іосифу. «Ду-ховенство прийняло Стойку з умовою, що князь Раковій затвердитьйого на владичому престолі»42.В той самий час князь Франц II Ракоці підняв повстання проти Габ-сбургів. Під час повстання на Стойку посипалися звинувачення в амо-ральному житті. Ракоці наказав капітану Хустського замку провестирозслідування. Частина вірних, переважно румун Марамороша проте-стували проти цього43.Єпископ часто писав розпорядження і грамоти на румунській мові.В цьому можна бачити вплив кальвінізму, який вимагав використаннянародної мови. Під час правління Ракоці, Стойка був вимушений обме-жувати свою діяльність44.Останній раз ім'я єпископа Іосифа згадується в 1711 р.45З огляду на те, що сповідницька діяльність святителя Іосифа припа-дає на складні для Православ'я часи впровадження та насадженняУжгородської унії 1646 р., його особистість заслуговує окремої науко-во-дослідницької уваги.На даний час окремих праць на українській мові, присвячених діяль-ності святителя, немає. У цій замітці зроблена спроба зібрання найбільшповного варіанту життя та діяльності святителя Іосифа (Стойки), якеіснує на сьогоднішній день у Закарпатській історіографії. Однак і цікрупиці не дозволяють нам зробити широкі об'єктивні висновки продіяльність Мараморошського святителя.Сподіваємося, що в майбутньому історичні пошуки та тісніші зв'яз-ки з Румунською та Молдавською Православним Церквами прине-суть нові матеріали та дозволять більш глибше описати діяльність вка-заного владики та зробити значні доповнення до його біографії.

Скачать электронную версию публикации