Problems of the legal existence of the jewish community in the conditions of soviet power in transcarpathia (example by .pdf Жид1вське питання мало вивчено на теренах 1сторичного Закарпат-тя, не кажучи вже про 1удаТзм. Необх1дно розд1ляти поняття «1удей» та «жид», так як першиий терм1н стосуеться конфес1йного спов1ду-вання 1удаТзму, а поняття «жид» вказуе на походження, що не завжди могло сп1впадати з конфес1йною приналежн1стю до 1удаТзму1. Сл1д також використовувати поняття «жиди», а не «евреТ», так як в 1сто-рично найб1льш поширеним на теренах Зах1дноТ УкраТни був перший терм1н (Книш 1984: 4). Латинська традиц1я вживання терм1ну «жид» залишалася поширеною i в досл1джуваний пер1од на Закарпатт!. Але в запропонованому досл1дженн1 акцент робитиметься на кон-фес1йн1й складов1й. У м1жвоенний пер1од 1снуе небагато 1нформац1Т про 1удеТв на П1дкарпатськ1й Рус!, зокрема один 1з нарис1в м1ститься Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 311 у «Календар! Благов1сника» за 1938 р. У вищезгадан1й публ1кац1Т йде про священ! книги 1удеТв - Талмуд. Зокрема, про священ! книги написано наступне: «Тора - вода, Талмуд - вино, Гемара - вино аро-матизоване». У цьому ж часопис! присутне й подальше роз'яснення рол! богослужебних !удейських книг. Наприклад, вказувалося: «Коли Бог не може вир!шити питання на небесах, в!н радиться на земл! з равинами, а також вноч! вивчае талмуд» (Жиды и их Талмуд 1958: 85-85). Саме так! уявлення про !удейськ! священн! книги викладен! у часопис! греко-католицькоТ конфес!Т тих час!в. Про жид!в Закарпаття загалом !снуе досл!дження Алли Рейдер, де описано мемуари про пересл!дування окремих ос!б у р!зн! пер!оди. Таким спогадом, пере-важно про таб!рн! часи, е спогад Юл!я Р!хтера (Рейдер 2004: 91-95). Невеличка брошурка про жид!вську сп!льноту в краТ також належить Павлу-Роберту Магоч!ю (Магоч!й 2005: 5-13). Досл!дження спогад!в жид!в, котрим вдалося виТхати в пер!од п!сля св!тових воен з тери-тор!Т сучасного Закарпаття, належать 1лан! Розен (Rosen 2009: 2-10). Тут мова йде переважно про жид!в - вих!дц!в з Мукачева. Справа про Берег!вську синагогу в радянськ! часи охоплюе пе-р!од 1947-1981 рр. Справа нараховуе 150 аркуш!в. Вона м!ститься у додатковому четвертому фонд! уповноваженого в справ! рел!г!й при Рад! М!н!стр!в УРСР. До четвертого опису ув!йшли документи, як! не були належно впорядкован! в попередн! пер!оди, проте м!стять в!дносно достов!рну документальну !нформац!ю. Ця м!н!колекц!я дозволяе на матер!алах радянських документ!в встановити !стор!ю сп!в!снування держави та !удейських громад, зокрема на приклад! Берег!вськоТ синагоги. На кожного члена кер!вного складу !удейськоТ общини складено !нформац!ю з наступними рубриками - пр!звище, р!к народження, м!сце проживання, праця, нац!ональн!сть, громадянство ! судим!сть. За цими ж параметрами подано дан! про рев!з!йну ком!с!ю !удейськоТ общини м!ста Берегово (ДАЗО 1947-1981с: 6). Радянською державою видан! оф!ц!йн! дов!дки в!д 20 липня 1947 р.: про реестрац!ю рел!г!йноТ общини (ДАЗО 1947-1981с: 8); кер!в-ний склад ! рев!з!йну ком!с!ю, з перел!ком в!дпов!дних ос!б (ДАзО 1947-1981с: 10) та власне посв!дка безпосередньо равину Адлеру Хескелу (ДАЗО 1947-1981с: 12). Тобто влада повн!стю контролювала рел!г!йну сп!льноту з часу реестрац!Т, надаючи дозв!л на заснування. П!дтвердженням тому е анкета, яка власноруч заповнялася равином (ДАЗО 1947-1981с: 15). На аркушах 15-16 подано !нвентарний опис синагоги. Ц!каво, що в синагоз! м!стилися 12 богослужбових книг -Талмуд, Мишнаеш, Химиш Торас Мозе, Ихоша, переважно к!нця Х1Х -початку ХХ ст.: льв!вських, варшавських, мукач!вських видань (ДАЗО fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 312 1947-1981с: 15). Таким чином, синагога м1стила вс! необх1дн1 книги для зд1йснення рел1г1йних в1дправ. З обл1ково1 картки на рел1г1йну громаду зрозум1ло, що Берег1в-ська синагога зареестрована уповноваженим 20 липня 1947 р. у м. Берегово по вул. Стал1на, 7. За 1ншими даними, синагога збудована з цегли у 1883 р. квадратура прим1щення становила 500 м. кв. Юри-дичний статус синагоги визначався як нац1онал1зована, з договором оренди громадою в1д м1ськвиконкому. Окремим пунктом вказано, що споруда не належить до пам'яток арх1тектури, а найближча зареестрована синагога знаходиться в Ужгород!, за 65 км. Вказано також, що кантора на пост1йн1й основ! не !снуе, як ! рабина, котрий зд!йснюе обряд обр!зання2'3. Рабина наймае рел!г!йна община. Ц!-каво, що в граф! служителя культу стоТть Адлер Хескель Каганович, 1911 р. народження, в той же час зверху дописано Маркович З!гмунд Мартонович, 1909 р. народження. П!д графою дописано, що зак!нчив 6 клас!в народно! школи ! школу талмудист!в (ДАЗО 1947-1981с: 1-2). Однак, не зрозум!ло, котро! особи стосуеться остання !нформац!я -Адлер Хескель Каганович чи З!гмунд Маркович Мартонович. Можна припустити, !нформац!я про навчання стосуеться Адлер Хескель Каганович, бо пр!звище З!гмунд Маркович Мартонович дописано п!зн!ше. Насправд! дан! про осв!ту в обл!ков!й картц!, судячи з автоб!ограф!! З!гмунда Марковича, ближч! саме останньому - в!н згадуе про 4-р!чне навчання в народн!й школ! та п!зн!ше навчання в рабинськ!й школ! в Хуст! (ДАЗо 1947-1981с: 22). Тобто !нформац!я про рел!г!йну сп!льноту не завжди в!дпов!дала д!йсност!, принаймн! в документах е серйозн! суперечност!. 1нтригу вносить ! той факт, що у граф! про чисельн!сть в!рник!в в несвятков! дн! вказано 40-50 ос!б, а на свята - 200-500 (ДАЗО 1947-1981с: 1-2). Варто наголосити, що дозв!л на створення громади 20 липня 1947 р. був наданий на прохання общини. П!д заявою про реестрац!ю п!д-писались 21 особа (серед них: Мошкович, Кербер, Якобович, 1цкович, Фукс, Штайнмер, Фрилман, Маркович, Тодрис ! !н.) (ДАЗО 19471981с: 4). Загалом радянська влада мала досить детальну !нформа-ц!ю про член!в !удейсько! рел!г!йно! громади в Берегов!. У справ! м!ститься детальна статистична характеристика 21 члена рел!г!йно! громади !уде!в м. Берегово. У гендерному сп!вв!дношенн! це були виключно чолов!ки. За класичним розум!нням це сприймалося як церковна двадцятка - кер!вний орган громади (ДАЗО 1947-1981с: 5). З наведених даних можна дов!датися не лише пр!звища, м!сце проживання та р!к народження, але й громадянство, зайнят!сть ! нав!ть !нформац!ю про судим!сть. За цими даними не важко встановити, що станом на 1947 р. середн!й в!к громади становив 55-57 рок!в. Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 313 Найстаршим членом громади був Абрагам Штейнберг, 1899 р. народ-ження, а наймолодшим - Адалб Гелбман, що народився у 1925 р. Таким чином, станом на 1947 р., найстаршому представнику громади було 48 рок1в, а наймолодшому - 22. Тобто за в1ковими даними найб1льш активн! члени 1удейськоТ громади Берегова були в1дносно молодими (ДАЗО 1947-1981с: 5). Станом на 1947 р. б1льш1сть член1в 1удейськоТ громади в Берегов! були зайнят! в сфер! обслуговування (табл. 1). Серед виробничих профес1й згадуються лише три - сапожник (1гнат Мошкович), столяр (Ф1леп Юнгер) i робочий (Людвик Тодри). Поряд з цим, невироб-нича зайнят1сть у випадку досл1джуваноТ громади, не завжди була престижною. Серед невиробничих профес1й були й звичайн! - в1зник (Александр Якобович), «газетяр» (Давид Кербер), оф1ц1ант (Нандор Вайс), продавц! води (Бурех Адлер, Абрагам Штейнберг) тощо; в той же час, члени громади займали й престижн! посади - зав1дувач1 магазин1в (Людвик Голлендел, Мартон Лебович, Якоб Маркович), загот1вельники (Адальберт Голлендер, Дезидер Фукс), 1нспектор (Людвик Сабов). Для прикладу, профес1я загот1вельника в СРСР була чи не найважлив1шою у М1н1стерств1 с1льського господарства УРСР, адже окр1м часових терм1н1в, коли необх1дно купляти в1д населення переважно с1льськогосподарську продукц1ю, потр1бно розбиратись в якост! товар1в та вм1ти збувати вторинну сировину в пункти прийому тощо. Т а б л и ц я 1 Трудова зайнятiсть активноТ частини представникiв iудейськоT громади м. Берегова станом на 1947 р. (Д АЗО 1947-1981с: 5). Зайнят1сть № Загальна к1льк1сть Виробнича сфера Невиробнича сфера В т. ч. торг1вля 1 21 3 18 17 2 100% 14,3 85,7 81 П1сля к1лькох м1сяц1в реестрац|| рел1г1йноТ сп1льноти, виникли проблеми для громади - м1ська влада пов1домленням в1д 11 жовтня 1947 р. вимагала зд1йснити ремонт культово! споруди протягом року п1д загрозою заборони проводити в1дправи рел1г1йних обряд1в, хоча вказувалася адреса синагоги як пл. ГероТв, але судячи з 1нших доку-мент1в мова йшла про ту саму синагогу збудовану 1883 р. Оск1льки синагога продовжувала д1яти, то навряд чи можна звинувачувати радянську владу в адм1н1стративному тиску на громаду в цей час. Швидше за все, ремонт i справд! був нагальним та був проведениий в зазначений терм1н. Проте це можна розц1нювати, до певно! м1ри, i як fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 314 тиск, позаяк у текст1 присутне попередження про в1дпов1дн1 терм1ни, протягом яких необх1дно провести ремонт. Ц1кавим, майже детективним еп1зодом, був лист-в1дпов1дь равина Хаскела Адлера в1д 18 травня 1950 р., на запит в1д 15 травня 1950 р., до уповноваженого в справах культ1в по Закарпатськ1й област! М. Распутько, де подано загальн! в1домост1 про синагогу, вказано м1ж тим, що в1н не е равином вказаноТ Берег1вськоТ синагоги, а лише культовий р1зник курей у громад!, при цьому згадуе, що не зак1нчу-вав рабинськоТ школи (ДАЗО 1947-1981с: 19). Знаково, що в анкет! Хаскела Адлера п!д час реесграц!Т громади, жодним чином не згадано його навчання у школ! талмудист!в (ДАЗО 1947-1981с: 13). Причиною того, що в обл!кову картку було дописано пр!звище З!гмунда Мартоновича Марковича як рабина, може слугувати заява Хескел Адлера Кагановича на !м'я уповноваженого в справ! рел!-г!й при РМ УРСР по Закарпатськ! област! С. Лям!ну-Агафонову в!д 50 травня 1951 р. Тут в!н пише про те, що фактично не виконував функц!ю рабина протягом усього часу функц!онування громади (тоб-то протягом 1947-1951 рр.), а займав цю посаду лише формально, насправд! основним м!сцем роботи було «Главутильсырье» Мука-ч!вськоТ м!жокружноТ контори. При цьому до заяви додано дов!дку Уповноваженого, котра п!дтверджуе його статус равина станом на 1947 р. (ДАЗО 1947-1981с: 20). 15 липня 1951 р. серед вх!дноТ документац!Т уповноваженого в справах рел!г!й при РМ УРСР по Закарпатськ!й област!, був над!сланий лист Александра Шварца, голови !удейськоТ громади в м. Берегов!. В лист!, зокрема, йшлося про те, що Хескель Адлер займав посаду равина до 1 липня 1951 р., п!сля чого равином було обрано З!гмун-да Мартоновича Марковича. Подан! також його паспортн! дан! та адреса. Процедурно в!н проходив стандартну процедуру реестрац!Т -подавав автоб!ограф!ю (ДАЗО 1947-1981с: 22) ! отримував оф!ц!йну дов!дку служителя культу в!д держави (ДАЗО 1947-1981с: 25). Тут же Александром Шварцом вказано, що Хескель Адлер, протягом часу, займаноТ ним посади, отримував платню, хоч останн!й в заяв! вказуе, що не виконував посадов! обов'язки (ДАЗО 1947-1981с: 21). Саме тому, п!зн!ше, до обл!ковоТ картки було дописано дан! З!гмунда Мартоновича Марковича, якого обрали равином лише у 1951 р. Документи непрямо вказують на те, що громада, можливо, !снувала формально, регулярно не зд!йснюючи культових обряд!в. Це ц!лком в!рог!дно, зважаючи на значне зменшення (подекуди вдв!ч!) чисельност! !удеТв в краТ п!сля Голокосту. Досить неоч!куваним був проект р!шення за 1951 р. з !н!ц!ативи виконкому обласноТ Ради, за яким синагогу мали передати п!д об- Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 315 ласний apxiB. Схоже заключения про вiдчуження будинку синагоги в м. Берегово по вул. Стaлiнa, 7, на користь обласного apxiBy, подае i уповноважений в справах pелiгiйних культiв по Зaкapпaтськiй облaстi (ДАЗО 1947-1981с: 25), проте на обидвох документах вiдсутнi пiдписи I. Туpяницi та М. Распутька вiдповiдно. Можливо ця iдея так i залишилася ще одним незавершеним «проектом» радянськоТ влади проти духовностi. Судячи з подальших подiй це було саме так. Цiкaво, що 25 лютого 1953 р. подана скарга голови pелiгiйноТ гро-мади Александра Шварца про непpийнятнiсть нового пpимiщення синагоги (ДАЗО 1947-1981с: 27). Але уже 26 лютого 1955 р. громада вiдмовилaся вiд будинку синагоги по вул. Ленiнa, 1 через немож-ливiсть здiйснити там pемонтнi роботи, нaтомiсть прохаючи надати комунальний будинок по вул. Октябрськой Революции, 11, за пiдпи-сом того ж голови громади Александра Шварца (ДАЗО 1947-1981с: 26). I спpaвдi, беpегiвський виконком, piшенням вiд 20 квiтня 1955 р. передав гpомaдi пpимiщення по вул. Октябрськой Революции, 11 (дАзО 1947-1981с: 50). Однак, уже piшенням вiд 12 травня 1955 р. виконком виpiшуе передати не будову по вул. Октябрськой Революции, 11, а пpимiщення пiд № 6 по тiй же вулицi (ДАЗО 1947-1981с: 52). Тобто влада чинила aдмiнiстpaтивнi перешкоди для iудейськоТ громади, надаючи максимально незpучнi побутовi умови для здiйс-нення pелiгiйних обpядiв. Згiдно витягу з протоколу Ради в справах pелiгiйних культiв вiд 18 серпня 1958 р., велику синагогу по вул. I. Франка (вмiщувaлa до 1 000 осiб) намагалися закрити i використовувати пiд культуpнi цiлi, в той же час надати гpомaдi молитовну синагогу по вул. Стаханова, 2 (ДАЗО 1947-1981с: 55, 56). Цiкaво, що в зaключеннi уповнова-женого однiею з причин пеpедaчi великоТ синагоги у центpi мiстa, вказувалася необхiднiсть спорудження пам'ятника В. Ленiну. Таким чином, зaмiсть синагоги i вiдпpaви pелiгiйних обpядiв мав з'явитись пам'ятник радянському вождю В. Ленiну, котрий повинен був стати, очевидно, предметом поклонiння не лише для iудеТв Берегова, але i для пpедстaвникiв iнших конфесiй. За перепискою мiж iудейською общиною i апаратом уповнова-женого можна встановити, що лiдеpом общини був Гелбман Мойзес Давидович (ДАЗО 1947-1981с: 47). Справка про офiцiйну державну pеестpaцiю синагоги по вул. Стаханова, 6 датуеться лише 15 листопада 1965 р. (ДАЗО 1947-1981с: 68). У цьому ж pоцi Гелбман Мойзес Давидович iнфоpмувaв уповноваженого про пpисутнiсть на святi Пасха 450 вipуючих, при цьому синагога вмiщувaлa 550 осiб (ДАЗО 1947-1981с: 72). Тобто, нaспpaвдi влада не враховуваля святковi днi, fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 316 а лише повсякденн! богослуж1ння, обмежуючи прост1р для зд1йснення рел1г1йних в1дправ (табл. 2). Надал! голову громади обирали досить часто, про що св1дчать протоколи збор1в громади: 1965 р. головою громади обрано Адлер Бурех Самуелович (ДАЗО 1947-1981с: 73), 1969 р. - Браун Ернест Саму1лович (ДАЗО 1947-1981с: 78), 1971 р. - Юнгер Федор Германович (ДАЗО 1947-1981с: 82), 1972 р. - 1цкович Людвиг 1гнатович (ДАЗО 1947-1981с: 85), 1974 р., 1976 р. - Клайн 1гнат Германовича (ДАЗО 1947-1981с: 90, 95), 1978 р. - Вайс Золтан Гершкович (ДАЗО 1947-1981с: 102). Т а б л и ц я 2 Чисельний склад та фiнансовий стан iудейськоT громади в м. Берегово за 1947-1988 рр. (ДАЗО 1947-1981с: 19, 72, 121-122; ДАЗО 1961а: 1; ДАЗО 1980в: 1, 3). Р1к Показник 1947 1961 1965 1977 1980 1988 Чисельн1сть громади, ос1б 200-300 350 450 - 35 - Ф1нансов1 надходження, руб. - 7 140 1 040 593 300 110 У 1960 р. Берег1вська синагога не була найприбутков1шою, от-римавши 7 140 руб. прибутку, пор1вняно, наприклад, з Хустською -8 895 та Ужгородською - 560 в1дпов1дно. У 1961 р. Берег1вська синагога уже стала найприбутков1шою, отримавши 1 041 руб. прибутку, пор1вняно з Хустською - 758 руб. та Ужгородською - 545 руб. (ДАЗО 1961а: 1). Таким чином, у фондах Державного арх1ву ЗакарпатськоТ област! м1ститься окрема справа з 1стор|| 1удеТв м1ста Берегово, де документально висв1тлено основн! етапи 1снування громади у радянський пер1од. Нав1ть за складних умов 1снування культ1в в умовах УРСР 1удейська громада продовжувала функц1онувати, розвиватися, нез-важаючи на адм1н1стративн1 втручання i контроль з боку радянськоТ влади. Загалом документи ц1кав1 тим, що св1дчать про тотальний ад-м1н1стративний контроль радянськоТ влади за 1удейською громадою та пер1одичне втручання в ТТ життед1яльн1сть. Незважаючи на те, що документи створен! i збережен! радянською владою, вони розкри-вають адм1н1стративне втручання i контроль влади за 1удейською сп1льнотою на Закарпатт!, що можемо спостер1гати на приклад! громади Берег1вськоТ синагоги. Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 317 ПРИМЕЧАНИЯ Слово «жиди» п1шло з латинського «judaeus», що в свою чергу походило в1д гебрейського в1дпов1дника «юда», що мало загальне значення «славетний» чи «хвалений». Староеврейською «Yehudi» (зв1дси - Юдея) в грецьк1й вимов! звучало «Judaios» (жид), зв1дси походить латинська верс1я лат. Judaeus. Терм1н жид поширений у Сх1д1нй Галичин! значною м1рою через л1тературн1 норми польськоТ мови - пол. Zyd, (н1м. Jude) (Жид). Кантор - людина, що веде богослуж1ння у синагоз!, головний сп1вак при такому богослуж1нн1 (Кантор). Равин (в1д арам. рабин, грец. pappivog; 1вр.1п^, рав; 1диш. 12, перед власним именем haPa^B) - в 1удаТзм1 учене звання, котре озна-чае квал1ф1кац1ю в тлумаченн! Торы и Талмуда. Присвоюеться п1сля отримання 1удейскоТ рел1г1йноТ осв1ти; дае право очолювати общину, навчати в 1ешив1 i бути членом рел1г1йного суду (бейт д1н). Уникаючи загальних уялень, равин не е священослужителем.

Скачать электронную версию публикации