Боротьба Молдавського воєводства проти османської експансії (1474-1486 рр.).pdf Питання боротьби Молдавії проти османської експансії у 70-х- 80-х рр. ХV ст. порушувалися у працях як вітчизняних, так ізарубіжних дослідників: О. Масана [15], О. Огуя [16], А. Жуковського[12], Г. Гонци [10], Л. Сємьонової [19], І. Шаманської [23] та працяхінших авторів [9; 11; 13; 16; 17, 18; 20, 21, 22, 24]. Однак спеціальногодослідження, у якому б висвітлювалися питання військово-політичноїситуації на Буковині у період боротьби Молдавії проти Османськоїекспансії, досі нема. Отже, мета цієї публікації - заповнити прогалинуу дослідженні означеної проблеми.Особливо неспокійні часи як для Молдавії, так і для Буковинськихземель, що входили до її складу, настали в 70-х рр. ХV ст., коли на цютериторію почастішали наступи турецько-татарських завойовників.Внаслідок відмови Стефана ІІІ сплачувати щорічну данину у 1474р. [11, с. 74; 15, с. 57] турецький султан та його оточення вирішилибудь-яким чином покарати молдавського господаря. Султан МехмедІІ, впевнившись, що воєвода Стефан ІІІ не підкориться його волі,вирішив силою захопити молдавські землі. З цією метою на початку1475 р. в Молдавію рушило османське військо на чолі з губернато-ром Румелії Сулейман-пашею [13, c. 261]. За свідченнями сучасників,армія нараховувала більше, ніж 100 тис. осіб. До її складу входив та-кож валаський загін чисельністю близько 17 тис. осіб [18, c.77].Молдавська армія складалася з «великого війська» Стефана ІІІ якенараховувало близько 40 тис. осіб[17, с. 55; 21, с. 65], в тому числій погано озброєних селян [17, с. 55; 21, с. 63-64], до складу якого,мабуть, входили воїни з Чернівецькоїта Хотинської«держав», аджевони не потребували особливого захисту в цей час, а також 5-тисяч-не угорське військо (в основному секлерів) ідвохтисячний польськийзагін [10, c. 21]. Деякідослідники вказують також на участь у військуСтефана Великого 1800 угорців [14, с. 83]. У 1475 р. «у січнімісяці10дня у воєводи Стефана був великий бій з турками трохи вище Васлуябіля річки, яка називається Берлад» [3, с. 51; 12, с. 60]. «Іпереміг тодіСтефан з божою милістю (…), іпомерло тодідуже багато, івзято вполон без числа (багато - О. Б.), і рубали їх (турків - О.Б.) поки, ніE 650-eaoe? iieaaaneie ainoaa?noaaiiinoe 21одного живого не залишилося, окрім сина Сака паші, і було взято їхстяги, і великий скіпетр (…)» [1, c. 28].Отже, протягом 1474-1475 рр. господар Стефан ІІІ, за допомогоюсвоїх союзників, відбивав усі напади турецько-валашського війська.Після перемоги біля р. Берлад молдавський воєвода звернувся досвоїх союзників по антиосманській коаліції, наголошуючи на тому,що Молдавія слугувала щитом для всієї Європи і, зокрема, для всьо-го «християнського світу», а також господар попереджав їх пропідготовку нового походу турків проти Молдавії [13, с. 261]. Госпо-дар сподівався, що європейські держави нададуть йому військову до-помогу у боротьбі з турками. Однак султан Мехмед ІІ, здійснившивійськові та дипломатичні дії проти Молдавії, унеможливив будь-яку допомогу воєводству. Зокрема, у 1475 р. було захоплено Кафу таАзов, кримський хан визнав над собою османський сюзеренітет [13,с. 260], а також укладено мир з Польщею весною 1476 р. [10, c. 22].Отже, господар Стефан ІІІ залишився один на один з надзвичайномогутнім ворогом. Розуміючи, що польський король Казимир ІV незможе допомогти молдавському воєводі, він визнає зверхність угорсь-кого короля в 1475 р., який, готуючись до антиосманської боротьби,зобов'язався захищати Молдавію та надати притулок Стефану ІІІ вразі необхідності.На початку 1476 р. султан, провівши мобілізацію військових силОсманської імперії, зібрав армію, яка нараховувала близько 150 тис.осіб. Крім того, до неї на валаському кордоні мали приєднатисявійськові загони господаря Басараба ІІ Лайоти у складі близько 12тис. осіб, а також на східний кордон Молдавії мало напасти 10-12-ти-сячне татарське військо на чолі з Емінеком Мірзою [19, с. 215-216].Військові сили господаря Стефана ІІІ не перевищували 40 тис. осіб.Відчуваючи нерівність сил та майбутній наступ турків, воєводаМолдавії звернувся за військовою допомогою до угорського короляМатьяша Корвіна, але той, зайнятий своїми внутрішніми справами,вчасно надати цю допомогу не зміг [18, с. 80].У червні 1476 р. османське військо, перейшовши успішно Дунай,рушило далі по долині р. Сірет. Через те, що наступаючі військапостачалися за рахунок загарбаних територій, а здобич воїніврозцінювалася як законний трофей, господар Стефан ІІІ почав засто-совувати тактику «випаленоїземлі», коли місцевість, якою рухалисяосманськізавойовники у напрямку до Сучави, Хотина, була спусто-шена, що залишало військо без продовольства та фуражу [15, с. 57].Але незважаючи на такідіїСтефана, турецьківійська продовжувалирухатися вперед у напрямку до Сучави іХотина.Відпустивши значну кількість воїнів-селян із свого війська на за-хист своїх господарств та сімей від татарської навали, у розпорядженнігосподаря Стефана ІІІ залишилося близько 10 тис. осіб [8, р. 344,348], в основному з бояр, міщан і служилих людей. Однак, уже 26липня, вибравши зручний для атаки лісний масив, його військо рап-тово атакувало турків. «Прийшов турецький султан Мехмед з усімасвоїми силами з двохсоттисячним військом із Басарабом воєводою івідбувся бій з воєводою Стефаном на одному поліу Білому Потоцііпереміг тодіпроклятий турок, івпало все військо Стефана воєводи,ітак полонив усю землю» [5, c. 71]. Після цієїперемоги турецькіза-гони розійшлися по цілому краю, знищуючи все іграбуючи [12, с. 60;23, с. 140]. Проте господар Молдавії втративши частину війська, бувготовий для продовження боротьби.Значне місце для організаціїоборони від османських загарбниківвідводилося укріпленням, а особливо фортецям [23, с. 140]. Готую-чись до війни, Стефан наказав відремонтувати основнімолдавськихфортець, а також збудував кілька нових (Сорока, Оргеїв (Орхей), Ро-ман). Таким чином, Стефан ІІІстворив у Молдавіїпередову для сво-го часу фортифікаційну систему, зокрема, чого вартують лише замкиу Сучаві Хотині Нямціта ін. Ця система охоплювала прикордонніфортеці розміщеніна імовірних напрямках вторгнення ворогів. Вонибули оснащенігарматами. У більшостіз них навколо старих укріпленьбуло збудовано додатковістіни, щоб забезпечити захист від ворожоїартилерії яка в цей час активно використовувалася [14, с. 79].Розвиваючи успіх після перемоги, султан Мехмед ІІрозділив своєвійсько на три частини та спрямував їх до Сучави, фортеціНямц іХо-тина. Турки, «прийшовши до Сучави імісто спалили» [1, c. 29], взялив облогу Сучавську фортецю, але вона була досить добре укріплената їїзалога продовжувала оборонятися. Не змогли підкорити туркифортецііу Хотиніта Нямці Зокрема, взявши в облогу Хотинськийзамок і не змігши здолати хотинську залогу, яка мужньо боролася,турки спалили та пограбували навколишніта сусіднісела [6, с. 645-646; 9, с. 32]. Але осінніхолоди, нестача провіанту й фуражу, спалахичуми у війську султана, а також повідомлення про наступ угорців зму-сили Мехмеда ІІприпинити облогу івідступити [20, с. 43]. Отже, підчас цього нападу зазнала значних спустошень територія Хотинськоїволості[11, с. 75], а також навколишніземлі[9, с. 32].Зважаючи на це, Стефан ІІІперейшов до контрнаступу. У першу чер-гу він вирішив атакувати найбільшу ворожу частину, яка відступалавід Сучави. В бою, про який, нажаль, збереглося мало відомостей,перемогли молдавани [14, с. 86-87]. «До цього часу воєвода Стефанзнову зібрав військо у 16 тис. чол. іпочав діяти проти турків. Турки подумали, що він отримав підмогу від поляків або від угорців, івідступили, але він захопив у них багато полонених» [3, c. 51]. Такимчином, один із найбільших походів султанських військ на Молдавіюзакінчився для них не зовсім вдало. Цими подіями завершився пер-ший етап боротьби з османською експансією, а країна зберегла своюполітичну самостійність. І все ж османські війська завдали чима-лих людських втрат, а країна була повністю спустошена, зокремаЧернівецька та Хотинська «держави» не були винятком.Основна причина поразки Молдавії в першому етапі боротьби зосманською експансією полягала в тому, що польський король, не-зважаючи на систематичні звернення до нього як до сюзерена продопомогу, не бажав втручатися у збройний молдавсько-турецькийконфлікт, застосовуючи тільки дипломатичні кроки [15, с. 57-58]. Ма-скуючи свої справжні наміри антиосманською боротьбою в Європі,польська дипломатія задумала захопити територію князівства і по-садити на господарський престол польського королевича, такимчином зробивши собі антиосманський форпост. Отже, після подій1476 р. військово-політичне становище на молдавсько-польськомуприкордонні залишалося досить напруженим.Реагуючи на ситуацію, що склалася, Стефан ІІІ ще ранньою весною1480 р. направляє посольство до короля Польщі, яке надало черговепрохання про військову допомогу. Господар підкреслював у листі, щослужить польському королю як своєму панові і, незважаючи на по-грози султана, не погодився пропустити турецькі війська на польськіземлі [23, с. 143]. Румунська історіографія, слідом за І. Богданом[8, с. 364-365] датує цей документ 1481 р. [22, с. 77], що безумовноне відповідає дійсності. Як слушно зазначає О. Масан, під польсь-кими землями потрібно розуміти, насамперед, Кам'янець, а такождослідник вказує, що «у Кракові не вірили цим заявам» господаря [15,с. 58].Наприкінці 1470-х рр. більшість європейських країн пішли на при-мирення з Туреччиною (Польща - 1476 р., Угорщина - 1477-1479 рр.,Венеція - 1479 р.). У результаті такої міжнародної ситуації, СтефанІІІ змушений був піти на мирні переговори з султаном Мехмедом ІІ,що і відбулося у 1479 рр. Наслідком цих переговорів була згода го-сподаря Молдавії на збільшення щорічної данини до 5 тис. золотих.Але вже у 1480 р. султан підвищив суму данини з 5 до 6 тис. золо-тих, на що Стефан змушений був погодитися [10, c. 29; 23, с. 145].Однозначно, що певна частина цих щорічних платежів припадала йна населення Чернівецької та Хотинської волостей [15, с. 58]. Однакпідвищення данини було тимчасовим явищем, тому що вже наприкінці1481 р., напевно, з приходом до влади у Туреччині нового султана -Баязіда ІІ (1481-1512 рр.) Молдавія знову почала сплачувати Порті по5 тис. золотих щороку [10, с. 30]. Отже, ціною сплати данини СтефануІІІ вдалося налагодити мирні відносини з Туреччиною, що дозволялоМолдавії зберігати політичну самостійність та безпеку на кордонах.Стефан ІІІ передбачав, купивши мир з султаном, що на цьомутурки не зупиняться. Він знав, що турецький султан буде намагати-ся реалізувати свої давні плани, а саме: відібрати причорноморськітериторії, тобто фортеці Кілію та Білгород. З метою не допустити цьо-го, Стефан ІІІ ще 1479 р. наказав будувати кам'яні стіни навколо Кілії[3, c. 52; 13, с. 262]. Але одні фортеці не могли захистити Молдавськуземлю від вторгнення турків, тому господар Молдавії вдається до по-шуку нових союзників по антиосманській боротьбі.Він звернувся до Московської держави, яка наприкінці ХV ст. наміжнародній арені ставала потужною політичною силою та мог-ла протистояти польсько-литовським експансіоністським планам уСхідній Європі. Москва також вела боротьбу за приєднання давньо-руських земель, які були захоплені польськими та литовськими фео-далами. Це і єднало московсько-молдавські інтереси. Їхнє зближен-ня відбувається у 80-х рр. ХV ст. [18, c. 83]. Увагу Стефана ІІІ такожпривертала політика зближення з Кримом, яку проводив московськийправитель. Це цікавило господаря Молдавії і давало йому можливістьнейтралізувати кримських татар, які робили набіги на східні кордоникраїни. Напевно, з цією метою в 1479 р. Стефан відіслав до велико-го князя московського Івана ІІІ свого посланця. Вже у квітні 1480 р.був виданий наказ московському послу І.І. Звенцу, якого відправлялив Крим. У ньому мова йшла про відправку до Москви молдавськогопосланця «о деле» [2, c. 54]. Скоріш за все, «дело» стосувалося допо-моги Стефану ІІІ з боку московського князя Івана ІІІ проти турецькихі польських зазіхань. Також у даному наказі мова йшла про шлюб міждочкою молдавського господаря Єленою та Іваном, сином Івана ІІІ,що був важливим для політичного зближення Молдавії та Москви.У результаті переговорів, які велися впродовж 1481-1482 рр.,питання про шлюб було вирішено. У грудні 1482 р. із Сучави доМоскви були відіслані посланці, які везли дочку Стефана. У січні 1485р. відбулося весілля Івана Молодого та Єлени Стефанівни, яка сталавідомою завдяки своїй ролі при Московському дворі під ім'ям Воло-шанки. Цей союз сприяв зміцненню позицій Молдавіїна міжнароднійарені а також допомагав перед загрозою османськоїагресії яка на-сувалася на Молдавське князівство [10, c. 32-33]. Отже, на думку ав-тора, даний шлюб вплинув на зближення між Стефаном ІІІта ІваномІІІпроти династіїЯгеллонів та їхніх союзників. А реалізований цеймосковсько-молдавський союз був наприкінціХV ст. у ходіборотьбипроти Ягеллонів.З метою виключення Валахії зі сфери впливу турецького султана,Стефан ІІІ наполегливо продовжував шукати порозуміння з її прави-телями. Проте багаторічні спроби господаря Стефана ІІІ вивести цюземлю зі сфери впливу султана успіху йому не принесли [19, c. 217].Не відчуваючи реальної протидії, султан Баязід ІІ, продовжуючисправу своїх попередників, активізував дії з метою утвердження турківна Чорному морі та Причорномор'ї. Для цього він почав налагоджу-вати відносини з європейськими країнами. Особливу увагу султанприділяв Угорщині, оскільки її підтримки домагався претендент насултанський престол, брат Баязіда ІІ, Джем. У результаті переговорів1483 р. було укладено новий турецько-угорський договір про мир, вякому Молдавія називалася державою, що сплачує султану данину[18, с. 85]. Отже, підписання цього договору ще більше ускладниловійськово-політичне становище як Молдавії, так і її північних окраїн.Після цього Баязід ІІ відновив експансіоністську політику намолдавські землі, метою якої було захоплення Кілії та Білгорода,адже Кілія була «ключем до Молдавії», а Білгород - «складовою пе-ремог над поляками, чехами, руськими, угорцями та ін.», вони були«легенями Молдавії». І польські, і угорські королі часто вказувалина Молдавію як на перешкоду на шляху османських завойовників доПольщі, Угорщини та Чорного моря [10, c. 33].З метою реалізації своїх планів утвердитися в Причорномор'ї тавстановити контроль над чорноморською торгівлею, а також щобпокарати Стефана за нов напади на Волощину [12, с. 60], влітку1484 р. султан Баязід ІІ на чолі великого сухопутного війська та флотуперейшов Дунай, з'єднався з військовими загонами господаря ВалахіїВлада Келугера та кримського хана. Вони оточили і Кілію, і Білгород:«прийшли турки на Кілію град і з ними на допомогу прийшов він,клятий Келугер Влад воєвода, і з мунтянами, і взяв її 14 червня приІвашкові пиркалабі та Максимі. Того ж літа, 5 серпня, османи захопи-ли і Білгород за Германа та Оана пиркалаба» [1, c. 30; 10, с. 30, 34; 13,с. 262; 23, с. 149]. Отже, втрата цих фортець завдала Молдавії дужевідчутний військово-політичний, а також економічний удар. З появоютурецьких гарнізонів у цих фортецях військова загроза з їхнього бокуставала постійною, а втрата найбільших торговельних центрів зали-шала молдавську скарбницю без значних доходів, що негативно по-значалося на економіці країни.Однак на протест угорського короля М. Корвіна про порушенняумов мирної угоди 1483 р. турецький султан Баязід ІІ відповів, що ціфортеці для нападу на Молдавію використані не будуть. Також міжними було відновлено у 1485 р. турецько-угорський союзний договір,за яким Кілія та Білгород були визнані володіннями султана [18, c. 85].Незважаючи на окремі тимчасові успіхи у боротьбі з турками, Сте-фан ІІІ усвідомлював, що власні військові сили йому не допоможутьповернути втрачені форпости. В умовах постійної небезпеки з бокуОсманської імперії, коли і Угорщина відновила в 1485 р. союзнийдоговір з султаном, господар Молдавії змушений був на традиційнихумовах відновити польський сюзеренітет. З цією метою 15 вересня1485 р. господар Стефан ІІІ прибув до Коломиї для особистої зустрічіз королем Польщі. Казимир ІV зобов'язався обороняти молдавськіземлі в її давніх кордонах. У свою чергу, Стефан ІІІ 16 вереснясклав васальну присягу королю: «Ми його милості та його короніславній польській зі всіма нашими боярами, зі всіма підданими землімолдавської (…) у послушенстві піддаємося його милості» [7, с. 710-711; 8, с. 375-376].Але польський король насправді не збирався виконувати умов цьо-го договору. Це підтвердили наступні події. Уже під час складаннявасальної присяги у Молдавію вдерлося османське військо на чоліз силістрійським пашею Малкодж-оглу та разом з претендентом намолдавський господарський престол, сином Петра Арона ПетромГронодою (Хронот, Хройт, Хронод). Вони навіть перемогли у першо-му бою на річці Сірет [13, с. 262]. І дійшли вони «до Сучави, спалив-ши місто 19 вересня. І наступного дня вертаючись, полонили землю іпалили її» [1, c. 30].З'явилася загроза захоплення північних округів Молдавії, що недало б можливості Стефану ІІІ повернутися в межі своєї країни. Ко-роль Польщі обіцяв надати господарю військову допомогу, а коро-левич Ян Ольбрахт повинен був супроводжувати його до Снятина з20-тисячним військом [15, с. 58]. Однак до реальної допомоги справазнову не дійшла, бо на р. Колочині (на кордоні між Буковиною та По-куттям. - О.Б.) королевич із військом зупинилися та повернули назад,надавши господарю невеликий військовий загін, який складався з 3тис. осіб під керівництвом Яна Карнковського[3, с. 44; 23, с. 152; 24,с. 18-19].Проте вже 20 вересня турки залишили Сучаву. Очевидно, наляканідемонстрацією польських військ, вони почали відступати на південь[15, с. 59]. Переслідуючи турків, Стефан ІІІ завдав їм поразки біляозера Катлабуга (на півдні Молдавії) у 1485 р. [3, c. 44; 4, с. 66; 16, с.43]. Внаслідок згаданих вище подій північні волості Молдавії не по-страждали.Однак вже у жовтні 1486 р., остаточно впевнившись, що Польщане надасть реальної допомоги у боротьбі з османами, молдавськийгосподар Стефан ІІІ змушений був укласти мирний договір з Туреч-чиною. Взамін султан вимагав сплати данини, яку господар затримавE 650-eaoe? iieaaaneie ainoaa?noaaiiinoe 27за два попередні роки, тобто 10 тисяч золотих [10, с. 37; 23, с. 154].Мир з Османською імперією означав, що Стефан ІІІ погоджувався звтратою Кілії та Білгорода й прилеглих до них земель. Слід зазначити,що в наступні роки Стефан ІІІ так і не спробував звільнити південніфортеці від турків. Так завершилася більш ніж десятирічна боротьбагосподаря Стефана ІІІ Великого проти Туреччини, проте Молдовськадержава все ж була збережена.Отже, характеризуючи військово-політичне становище як Молдавіїв цілому, так і її північних волостей зокрема, у другій половині 70-х- першій половині 80-х рр. XV ст. слід зазначити, що воно було до-сить складним. Щоб зберегти незалежність для воєводства, для всіхйого земель, зокрема Північної Буковини, господар Молдавії змуше-ний був маневрувати між надзвичайно потужними сусідніми держа-вами. Йому постійно треба було стримувати агресію турецького сул-тана, який намагався підкорити державу, а також у своїй зовнішнійполітиці молдавському господарю потрібно було враховувати бороть-бу Польщі та Угорщини за право бути сюзереном над князівством.Однак найбільш негативним моментом було те, що під час боротьбиза збереження незалежності країни її територія зазнавала численнихспустошень, і Чернівецька та Хотинська волості не були винятком.

Скачать электронную версию публикации