Валасько-польське збройне протистояння за Молдову в кінці XV ст..pdf Як відомо, з початком бойових дій, у війну проти Туреччинивступили Міхай Хоробрий (1597-1601 рр.) і семиградський князьСигізмунд Баторій (1588- 1598 рр., син Криштофа Баторі). Захоплен-ня польськими військами Молдавії і посилення там позицій ЄреміїМовіле (1606-1607 рр.) погіршили становище антитурецької коаліції.Молдавія, розташована між Україною і Трансільванією, опинилась ускладній ситуації. Польський уряд і молдавський господар перешкод-жали переходу українських козаків через Молдавію. Однак останніхце не зупинило, вони продовжували споряджати нові загони, які підкерівництвом того ж Михая Хороброго вели антитурецьку боротьбу.Католицький архієпископ зі Львова з роздратованістю повідомляв проце: «... недолуга Русь тримає сторону Міхая». Відомо, що 7 березня1595 р. Міхай надіслав офіційного листа до запорожців із запрошен-ням об'єднатися з його військом для спільної боротьби проти турків.«Якщо ж твоя милість, - звертався він до запорозького гетьмана, - несхочеш виконати моє прохання, викладене у листі, тоді прошу ... незабороняти прийти до мене тим, хто виявив би бажання прийти в моюкраїну» [4, c. 71] .Польський король Ян Замойський (1542-1605 рр.) скористався тим,що Міхай з головними силами залишив Молдавію і був зайнятий вінших областях: у вересні 1600 р. на чолі значних сил він знов увійшовв Молдавію та Валахію. У с. Букова, неподалік Плоєшть, війська ва-ласького господаря були розбиті, і Молдавія знову потрапила під вла-ду ставленика Польщі Є.Мовіле[15, c. 32].1 червня 1595 р. Міхня писав з Відня, де, зі своєю великою армією,зібраною проти Міхая, чекав на перехід через Дунай з Туреччини,до свого сина та матері, котрі перебували у Венеції, щоб вони при-були ближче до Рагузи та мовчали про написане в листі. Зрештою,подальші військові дії обернулися проти Міхні. У секретній інструкціївід англійського консула зі Стамбула повідомлялось, що турецькийсултан Мурад III (1574-1595) збирається захопити Валахію, а згодомі Трансільванію з Молдавією. Натомість Міхня не припиняв писатихвалькуваті листи про наявність партизанів у країні [2, c. 62].У турецькій столиці знали, що 23 березня Михай Вітязул вирушивз Валахії у супроводі добре озброєного війська проти Єремії та синаМіхні, котрі так само з військом перебували у Молдові. Разом з тимнеобхідно відзначити, що у польському війську, яке допомагало Єреміїрозбити Штефана VIII Резвана (господарь молдавського князівства звесни до серпня 1595 р.), перебували брати-біженці правителя з Ардя-лу: Штефан та Андрій Баторі [5, c. 109].Міхай Хоробрий, зі свого боку, мав на меті створення єдиноїДунайської держави і готувався до рішучих дій. У першій великій битвіпроти турецької армії під Келугеренами 23 серпня 1595 р. найманіпідрозділи козацької кінноти були розташовані у другому ешелоніваласького війська. Захоплені переслідуванням, турки не встиглиперегрупуватися для зустрічного бою і потрапили під нищівні ударисоюзників. Рукопашний бій був настільки запеклий, що в Кантаку-зинському літописі повідомляється з цього приводу: «І багато булопролито крові, до того, що й вода змішалась з кров'ю» [13, c. 315].Відступ турків відбувався настільки безладно, що швидко пере-творився у втечу. Тим часом господар Міхай, привівши до ладу своїпідрозділи, дав сигнал до загального контрнаступу і сам особистоповів кінноту в атаку на правий фланг турецького війська. Серед ту-рецьких частин почалася загальна паніка: «Закликавши Бога, я всту-пив з ними в битву, - писав про Келугеренську битву у своєму листітосканському герцогу Михай, - яка продовжувалась цілий день і в якійми завдали туркам, на сором Синана-паші, великих втрат» [3, c. 97].13 лютого 1596 р. агент Штефана Баторі угорський вчений ГашпарБойті Вереш написав листа, в якому підбурював воєводу до заколо-ту проти принца з династії Габсбургів, Рудольфа ІІ (1552-1612 рр.);останній перебував у Празі. Молдавський воєвода пообіцяв утрима-ти мир з турками. Момент був добре вибраний: принц знаходився уПразі, а війська у свою чергу були збурені дуже розлючені тим фак-том, що в них забрали права та свободи, котрі вони щойно поверну-ли собі. Лист потрапив до урядової канцелярії і набув розголосу, врезультаті чого Австрія запросила офіційної допомоги у Угорщини.В листі також зазначалось, що Штефан Баторі прийшов у Молдавіюз турками, татарами, поляками, волохами та збирає військо з метоюнапасти на Ардял [2, c. 63].Обмін листами відбувався у той час, коли Сігізмунд був змушенийзалишатися при дворі Габсбургів перед візитом венеціанського консу-ла, якому доповіли, що нунції, представники Римської курії, виявилибажання відмовитись від Молдавії, як об'єкту для своєї місіонерськоїдіяльності, тим більше, що вона в ту епоху відігравала роль своєрідноїЗрештою, під кінець перемовин сторони дійшли наступної згоди:обидві зобов'язувались сплачувати князю своєрідне «відшкодування»по 24 000 талерів щомісячно протягом півроку [2, c. 277].Ще взимку 1595-1596 рр. над валаськими землями панувавспокій. Необхідність закупівлі провіанту в першу чергу для більшоїчастини жителів краю була фінансово підтримана господарем вочікуванні жвавої торгівлі навесні. У зв'язку з військовими подіямисеред місцевого населення почали збиратися групи, які були рішученалаштовані об'єднатися, з метою протистояти туркам і не стати лег-кою здобиччю для ворога [12, с. 213]. 2 березня 1596 р. до Альба Юліїдійшло повідомлення одного з прибулих торговців. За його словами,в цей час велася жвава торгівля між турками, волохами і жителямиМолдавії упродовж саме тих 15 днів, коли він, вирушивши з Нікополя,дорогою не зустрів жодної військової сутички.Як зазначає відомий румунський дослідник А. Гонца: «Валаськийкрай повен статку та вдоволеного народу. Нібито і не було війни» [6,с.171]. Це свідчення миру та добробуту, підтверджене пересічним тор-говцем, як одна з симптоматичних економічних складових, вплину-ло на позитивне рішення австрійського імператорського двору щодовійськової [5, c. 125] підтримки Молдавії та Валахії. З іншого боку,швидше за все, дане повідомлення було частиною дипломатичної гриМіхая. Лист імператора Рудольфа ІІ стосовно валаських земель, зо-крема констатує: «Нехай Господь підтримує вас на користь християн-ства» [14, с. 25].Молдавський господар Міхай Вітязул, чиї відносини зТрансільванією різко погіршали (Сигізмунд вимагав виконання до-говору, що ставив Міхая у васальну залежність від Трансільванії),згодився на переговори з турками. 7 січня 1597 р. султан Мустафа I(1591-1639) видав фірман, який затверджував його на престолі Валахії[7, c. 142]; внаслідок цього на Дунаї склалася загрозлива ситуація.Очікувалось, що наступного року турки розпочнуть наступ своговійська на Молдавію, звідки зможуть загрожувати країнам Південно-Західної Європи та Московії.Проте очікуваний театр воєнних дій мав і свої недоліки. По-перше,Австрія до того часу не досягла будь-яких суттєвих успіхів у боротьбіз турками й існувала серйозна загроза того, що при появі на Дунаїармії московського царя Димитрія (насправді Лжедмитрій І, колишнійчернець Григорій Отрєп'єв) австрійцінегайно спробують перенестиосновний тягар війни на нього. По-друге, навіть у випадку активно-го наступу Австрії для з'єднання армій двох союзницьких країн бувнеобхідний певний час. З огляду на практичну доцільність, було бибезглуздо йти на Дунай, залишаючи у себе в тилу Кримське ханство,яке залишалося в руслі зовнішньої політики Османської імперії.Однак на московського царя чинили величезний тиск союзникипо Священній лізі і численні представники православних народівБалкан, які благали про допомогу, граючи на почуттях релігійно-етнічної єдності. Формувалася «тло», на якому майбутні подіїінтерпретувались, що навіть появи союзницьких військ буде досить,щоб турецьке панування було миттєво зметене загальним повстаннямзмучених кабалою сербів, чорногорців, болгар, волохів і молдаван.Дане припущення, тим не менш, має під собою і певні історичні реалії:ще в 1576 р. венеціанський посланець в імперії Османа писав: «Здвох причин султан побоюється того, що всі народи Болгарії, Сербії,Боснії, Мореї, Греції вельми віддані великому князеві, з яким їх єднаєвіросповідання, і цілком готові взятися за зброю, щоб звільнитися відтурецького рабства» [8, c. 215].Готувалося повстання в Болгаріїна чоліз Тодором Баліном зНікополя, в якому брали участь окремікрупніземлевласники-болгари,вище духовенство на чоліз Тирновським митрополитом ДіонісіємРалі представники купецькоїіремісничоїверхівки міст ПівнічноїБолгарії Організатори встановили зв'язки з патріархом Константино-польським Феофаном І(1597 р.), волоським воєводою, імператоромСвященноїРимськоїімперіїРудольфом ІІ(1576-1612 рр.) імосковсь-ким царем Димитрієм, на якого покладали особливінадії Центромповстання повинна була стати колишня столиця Болгарії-Тирново.Було обумовлено, що повстання почнеться в 1597 р. з переходу черезДунай військ Димитрія іМіхая [12, c. 253].Конкретнінадіїпокладалися на Дунайськікнязівства. Їх географічнерозташування відкривало шлях на Балкани. В кінці1596 р. МіхайВітязул відрядив до Києва послів, з якими був підписаний союзниць-кий договір [12, c. 326]. У випадку наступу Московіїна ТуреччинуМіхай був зобов'язаний перейти на бік Димитрія, організувати по-встання сербів іболгар, надати союзникам допоміжний 30-тисячнийкорпус, забезпечити армію продовольством. У майбутньому передба-чалось, що Валахія стане незалежною державою.У березні1597 р. Московія та Валахія уклали аналогічний договірз Молдовським господарем Стефаном Резваном. Згідно з угодоюМолдавія, звільнена від влади Туреччини, стане в нових розширенихкордонах спадковим князівством Резвана під протекторатом Москви.Угоди також уклали з представниками сербів, болгар ічорногорців.Вони обіцяли Дмитру допоміжнівійська в кількості20 тис., допомогупродовольством інадання розвідувальних даних про діїтурок [8, c.246].Все це обіцяло великігеополітичніперспективи. Перемога здава-лася легко досяжною завдяки підтримціМолдавії Валахії СербіїБолгарії Чорногоріїтощо. Вже зимою 1597 р. почалося перекиданнявійськ.Головною ударною силою передбачалося зробити сформовану натериторіїБрацлавщини Молдавську армію. Їїчисельність визначаласяв 37 тис. вояків, і за планом, вона повинна була, зайнявши Молдавіюз'єднатися з військом Польськоїкорони, яке, за даними джерел, на-раховувало 33 500 осіб (таким чином, по-перше, чисельність ударноїарміїдосягла б0-70 тис. чол., що, включаючи обіцянімолдавський іволоський контингенти, було цілком достатньо для успішного втор-гнення у турецьківолодіння; іпо-друге, увійшовши у Валахію, вийтидо Дунаю ще до підходу турецькоїармії форсувати його, прийти надопомогу повсталим болгарам. Окрім цієїголовноїарміїбуло задіяноще дві одна -Кримська армія Івана Бутурліна ігетьмана КриштофаКосинського у складі20 000 піхоти, 20 000 кінноти, 40 000 козаків -повинна була йти на Крим, а інша -Чорноморська армія князя ІванаШуйського (15 000 піхоти, 20 000 кінноти, 10 000 козаків) на Бендери[15, c. 176].Кампанію 1597 р. відкрив молдавський воєвода Стефан Резван,який зісвоїм 7-тисячним військом, посиленим 10 тисячами наданихйому у підмогу козаків, вирушив 1 березня у Буджак, щоб знищитице «гніздо шершнів», заселене розбійницькою татарською ордою[10, c. 181]. 5 березня загони Резвана розгромили під Бєлгород-Дністровським спішно зібранісили буджацьких татар, а потім «во-гнем імечем» знищили «резиденцію» орди. Однак на початку квітняу невеликій фортеціна правому березіДністра на них напав калга-султан Фети-гирей з буджацькими татарами і10-тисячною кримсь-кою ордою, яка через захоплення московитами Перекопу не могла по-вернутися до Криму. Битва закінчилася перемогою татар.Розбитівійська Резвана відступили під прикриттям обозу до Ясс.15 квітня молдавська армія форсувала Дністер івступила до МолдавіїЩоправда, дуже скоро з'ясувалось, що обіцяніРезваном запаси за-готовлено в недостатній кількості Та й сама армія господаря буланевеликою. Проте Димитрій, розраховуючи на обіцянізапаси МіхаяВітязула іпідхід свого польського підкріплення, продовжив шлях наДунай [12, c. 243].Узявши на шляху, після триденноїоблоги, турецьку фортецюБраїлу, союзницьківійська 17 травня увійшли на терени Валахії ХочаКоролівство Польське повинно було виставити 4 000 гусар, 12 500важкоозброєноїкавалерії 4 000 легкоїкінноти, 9 000 піхоти і3 000драгун, проте Сенат несподівано затягнув виділення на потреби арміїпотрібних 33 500 ставок грошового постачання, виділивши тільки1 000 гусар, 3 000 кавалеристів, 1 500 легкій кавалерії 500 чоловікпіхоти, 1 500 драгун [8, c. 216]. Таким чином, разом з королівськимкварцяним військом на посилення армії замість очікуваних більше 30тис. чоловік, прийшов лише 10-тисячний корпус [15, с.166]. Зісвогобоку Міхай, хоча іпровів мобілізацію, але волоська армія налічувалалише 15 тис. чоловік [6, c. 197].Через затримку в Молдавіїсоюзницьких військ турки встиглипровести мобілізацію своїх сил ів перших числах червня до Дунаюпідійшла 60-тисячна турецька армія, яка стала табором у Силістрії[12, c. 245].Внаслідок всіх цих чинників подальший наступ став безглуздоюсправою. Однак івідмова від наступальних планів була дуже важказ психологічних причин, тому було вирішено не відміняти наступ,а перенести його на осінь, коли турки будуть вимушенірозпуститибільшу частину своїх сил.В цей же час на молдавський престол був зведений Петро, син ІониВоде [8, c. 257]. Зісвого боку, будучи виправданими з огляду на досяг-нення конкретних практичних результатів, в перспективіподібнідіїпризвели до того, що, незадоволений істурбований загарбницькимидіями московського царя, Міхай Вітязул взяв курс на відхід від союзуз Московією івступив у переговори з імператором Рудольфом II проперехід Валахіїпід імператорське заступництво [13, c. 908].Восени того ж року в Тирново ідеяких інших болгарських містахспалахнуло антитурецьке повстання, допомогу якому обіцяли МіхайВітязул іімператор Рудольф II. Але успіху цей виступ не мав. Міхайдійсно форсував Дунай, але серйозноїпідтримки надати не зміг. Аімператор взагаліобмежився обіцянками, не надіславши обіцяного6-тис. загону імперськоїармії Завдяки цьому турки швидко приду-шили заколот, а понад 15 тис. болгар було вимушено тікати у Валахіюта Молдавію. Але не встигли турки придушити стихійніповстання вБолгарії як у них з'явилися акти непокори в інших місцях [15, c. 226].В 1598 р. загін козаків на чоліз ватажком Мітлою з боєм приєдналисядо Міхая Хороброго. Як зазначив М.С. Грушевський: «в 1599 роцібувякийсь морський похід, що спричинив туркам багато шкоди, ходиливони в поміч воєводімунтянському Мігаю, який вийшов з послуш-ности туркам, а восени 1599 року зайняв Семигород, мабуть також небез козацькоїучасти». [1, c. 112]Придушивши опір опозиції Сигізмунд 10 квітня 1598 р. пере-дав владу представникам Рудольфа. Проте останній не поспішавяк з наданням допомоги проти турок, чий напад загрожував країнітак із обіцяною Сигізмунду компенсацією. Зате імператорськінамісники в Трансільваніїохоче бачили в ній нове джерело дохо-ду для імператорськоїскарбниціідля себе особисто, жадібно по-чавши «вигрібати» з Трансільваніївсе, що можна. Тоді20 серпня1598 р. Сигізмунд таємно повернувся і29 березня 1599 р. передаввладу кардиналовіАндрашу Баторі який жив до того в Польщі асам виїхав до Московії Зайнявши престол, Андраш негайно почавпереговори з царем про перехід Трансільваніїпід московський про-текторат. Дізнавшись про це, Міхай Вітязул за угодою з імператоромРудольфом увійшов до Трансільваніїі18 жовтня 1599 р. розбив білямістечка Шелімбора (Шеллемберке) трансільванське військо Андра-ша, який був убитий секеяміпід час втечі 1 листопада 1599 р. Міхайзайняв Дьюлафехервар івстановив свою владу над країною як рад-ник інамісник імператора. На початку травня 1600 р. Міхай починаєвійськовідіїпроти Молдавії а отже проти Петру Воде. Країна булапідкорена за три тижні 27 травня 1600 р. в Ясах Міхай проголосивсебе в офіційному документі«Господарем Валахії ТрансільваніїівсієїЗемліМолдоавії» [12, c. 341].Трансільванська аристократія, незадоволена правлінням Міхая,зуміла переконати імператора в тому, що Міхай маєнамір зради-ти домовленостям з Габсбургами іна основіоб'єднання ВалахііТрансільваніїіМолдавіїстворити власну державу. Занепокоєнийцим імператор наказав касському комендантовіГеоргію Бастіусунути Міхая від влади [12, c. 344]. Спираючись на підтримкутрансільванськоїзнаті Баста 18 вересня 1600 р. розбив під Міріслеувійсько Міхая, змусивши його відступити до Фегерашу. Волоськібоя-ри визнали господарем Петра Воде [6, c. 125].В 1600 р. Єремія Мовіле повідомляв польському королю СигізмундуIII Вазі що Міхай Хоробрий хоче завоювати Молдавію. Отже, вПольщізнали про плани походу Міхая Хороброго у Молдавію іпройого наміри підкорити своєму впливу іПольщу. Дійсно, у травні1600 р. Міхай почав похід з метою вигнання з Молдавіїпольськогоставленика Єремії Цим він одночасно хотів закріпити своєстанови-ще в ТрансільваніїТаким чином, під владою Міхая Хороброго об'єдналися Валахія,Молдавія іТрансільванія, але це виявилось короткочасним державнимутворенням. Для тривалого існування у цього політичного об'єднанняне було німіцних економічних основ, нісприятливих міжнароднихможливостей. Вже через декілька тижнів після вигнання ЄреміїМіхай змушений був залишити Молдавію, призначивши управліннякраїною групібояр.Таким чином, в кінціXVI ст.. відбулась подія, котра івизначиладолю Молдавії Господар ВалахіїМіхай Хоробрий спромігся об'єднатиВалахію, Молдову іТрансільванію в одне князівство ірозбити турець-ких завойовників. У дещо спонтанній об'єднавчій діяльностігосподарМіхай спирався на політичну підтримку як Московіїта українськихкозаків, так іна підтримку Габсбургзького двору Австрії

Скачать электронную версию публикации