Військово-політичне протистояння 1992 року у Республіці Молдова.pdf Існуюча нині «холодна війна» між Республікою Молдова іПридністров'ям та події у Кавказькому регіоні вказують на можливістьрецидиву збройної ескалації Придністровського конфлікту. Вихо-дячи з цього, військово-політичне протистояння 1992 р. у Молдовіє своєрідним «експериментальним полем» для виявлення здобутківі прорахунків, що значно полегшить пошук найбільш оптимальноїмоделі поведінки офіційного Кишинева у майбутньому.Зрозуміло, що питання військово-політичного протистоянняотримує різні оцінки у молдавській та придністровській історичнихнауках. У Молдові активної наукової і видавничої роботи з цієї про-блематики не спостерігається. Причиною цього явища є той факт,що у бойових діях 1992 р. молдавська армія зазнала поразки, томупублікація військових документів може призвести до виявлення по-милок у рішеннях 1992 р. відомих державних діячів Молдови. Крімцього, повне оприлюднення втрат, зокрема й людських, негативнопозначиться на морально-психологічному стані молдавської армії тасуспільства. Такі публікації у Придністров'ї, навпаки, породжуютьнегативне ставлення до завойовників і сприяють піднесенню бойово-го духу армії та формують атмосферу нескореності народу. Різниця вефекті морально-психологічного сприйняття результатів бойових дій1992 р. зумовлює різне ставлення конфліктуючих сторін до оприлюд-нення військових документів.Виходячи з наведеної специфіки, зауважимо, що виданняпридністровського походження заслуговують на увагу, оскільки до-сить скрупульозно висвітлюють перебіг збройної ескалації конфлікту.Відповідність документів тодішнім реаліям не викликає жоднихсумнівів, адже Тирасполь ніколи не переслідував мети встановленнясвоєї влади на правому березі р. Дністер (за винятком міста Бенде-ри). До таких досліджень варто віднести видання придністровськихісториків М. Бабілунги і Б. Бомешко «Бендеры: расстрелянные и не-покоренные», «Дни и ночи Бендерской трагедии» [1; 2].Як відомо, конфліктуючісторони станом на кінець 1991 -початок1992 р. аргументи політичного характеру вичерпали, тому навесні1992р. спостерігалася значна активізація військово-політичного протисто-яння. Зокрема, у засобах масової інформації з'явилися повідомленняпро числення інциденти силових зіткнень конфліктуючих сторін [3].Нині важко з'ясувати, чия точка зору найбільш правдоподібна, алене викликаєсумнівів те, що по обидва береги р. Дністер існувалирадикальніполітичнісили, якісприяли ескалаціїконфлікту, протебільшу активність проявляла молдавська сторона, оскільки прагнулаповернути владу на втраченій територіїСтратегічний план Кишинева полягав у тому, щоб «зв'язати боями»у районіміста Дубоссари найбільшу кількість військ ПМР, інакопи-чивши достатньо сил, одночасним ударом з Кочієрського іКошниць-кого плацдармів оточити Дубоссарське угруповання РеспубліканськоїгвардіїПридністровськоїМолдавськоїРеспубліки (ПМР). Надаліпе-редбачалося «розсікти» Придністров'я в районіДубоссар у найбільшвузькій його частині щоб не допустити підходу підкріплення з Риб-ницького іКам'янського районів. Відтак, захопивши Дубоссари,відрізати північнірайони ПМР (Рибницю, Кам'янку, Рашків) відпівденних -Тирасполя, Григоріополя, Дністровська. НадалірозділитиПридністров'я на частини, зруйнувати його політичну іекономічнуєдність, а потім цілеспрямованими ударами знищити розрізненізониопору. Насамкінець, останній удар планувалося завдати у напрямкуБендери -Тирасполь іповністю знищити опір у Придністров'ї Ти-располь же не планував наступальних дій, тому його стратегічне за-вдання полягало в оборонілівого берега Дністра, яка будувалася якпозиційна у зв'язку з тим, що доводилося захищати водну перепону іводночас вести бойовідіїу населених пунктах.Однак молдавським збройним силам не вдалося реалізуватисвого первинного плану. Причиною стала завчасна підготовкапридністровськоїсторони до можливих бойових дій, а такожвідсутність у Кишинева достатньо потужних регулярних армійськихсил.Приводом до нового протистояння стала збройна сутичка, яка тра-пилася 19 червня 1992 р. на територіїбендерськоїдрукарні внаслідокякоїзіткнулися військовіпідрозділи конфліктуючих сторін [4, с.8]. О19 годині тобто через півтори години після сутички, сподіваючисьна ефект раптовості до Бендер з кількох напрямків по КишинівськійіКаушанській трасах увійшли молдавськіармійськіпідрозділи збронетехнікою іартилерією [12, с.341]. Місто опинилося майже уповному оточенні Молдавська сторона використала інцидент якпривід для реалізаціївласного другого плану силового розв'язанняконфлікту, розпочавши операцію «Троянський кінь», керівником якоїстав генерал Ф. Дабіжа [11, с.218]. Аналогія з давньою міфологієюполягала в тому, що під прикриттям представників чотиристоронньоїкомісіїспостерігачів у містіпоступово накопичувалися перевдягнутіу цивільне поліцейські Вони згідно з планом, повиннібули «відкритиворота», забезпечивши цим введення головних сил у місто.Отже, задум операціїполягав у тому, щоб за допомогою бригадиполіціїта армійських структур особливого призначення усунути зміста республіканських гвардійців істворити міцний плацдарм дляподальшого удару по Тирасполю. Армійськічастини повиннібулиприкривати бригаду поліціїу Бендерах інейтралізувати бронетехнікугвардійців іросійських козаків з боку Тирасполя. Однак цього завдан-ня вони не виконали. Придністровська сторона у відповідь залучилатанки з арсеналу 14-їросійськоїармії[8, с.25]. Це зірвало реалізаціюоперації«Троянський кінь», оскільки до міста надходила допомога зпротилежного берега.У Бендерах ситуація мала надзвичайний характер. Розпочалисявуличнібої в яких гинуло цивільне населення. Сорокаградусна спекастворювала загрозу епідемій, морги були переповнені[5, с.1]. Станомна 25 червня 1992 р. число біженців орієнтовно складало щонаймен-ше 30 % від загальноїкількостінаселення [10, с.42]. Багатьох заги-блих, щоб не допустити спалаху епідемій, жителі що залишилися,хоронили у дворах домів або у найближчих парках [7, с.58].Досібойовідіїу Бендерах не мають однозначного тлумачення як вУкраїні так іза їїмежами. Інодіоцінки діаметрально протилежнііза-лежать від політичних позицій суб'єкта, що їх робить. У зв'язку з цимспробуємо об'єктивно проаналізувати причинно-наслідковізв'язкибитви за Бендери.Молдавська поліція не мала змоги атакувати місто Тираспольу зв'язку з наявністю міцноїпридністровськоїсистеми оборо-ни, побудованій з урахуванням природноїперепони -р. Дністер.Натомість місто Бендери, розташоване на правому березі цілкомможна було взяти під свій контроль ів такий спосіб створити плац-дарм для подальшого удару по Тирасполю, який знаходиться всьогоза 10 км на іншому березі З цієїж причини для Придністров'я втра-та міста становила велику небезпеку. Наведеніаргументи пояснюютьпричину запеклоїборотьби за нього.Молдавська поліція у Бендерах не приступала до виконання своїхслужбових обов'язків, оскільки не визнавалася населенням [6, с.1].Їївиведення з міста було рівнозначне тому, що офіційний Кишиніввизнаєсвою поразку на сходікраїни. У протилежному випадкузберігалася ілюзія присутностіорганів державного управління наобох берегах Дністра, тобто на всій територіїреспубліки. Натомістьпаралельно здійснювала патрулювання РГ ПМР. Отже, в одному містіодночасно здійснювали бойове чергування силовіструктури двохконфліктуючих сторін. Щодня напруга зростала й небезпека зіткненняперетворювалася на реальність. Молдавськіполіцейськіу Бендерахстали заручниками ситуації У цьому сенсіне важливо, хто першимрозпочав сутичку, головне інше -битва за Бендери мала спланова-ний характер. Аналіз перебігу подій свідчить, що впродовж двох го-дин після початку інциденту на місто Бендери з кількох сторін булиспрямованіколони бронетехніки, артилерія та інше важке озброєння.Без попередньоїпідготовки таку операцію здійснити неможливо, аджепотрібно розробити стратегічний план, довести до особового складузавдання й деталі вишикувати техніку у бойовіколони, вивести намарш, зайняти бойовіпозиціїтощо. Тому мова повинна йти не прочергове військове зіткнення внаслідок випадкового інциденту, а проспеціальний план, який ретельно готувався тодішнім прорумунськимкерівництвом Молдови. Отже, подіїу Бендерах -це завчасно сплано-вана військова операція.Їїполітичне підґрунтя полягаєв тому, що перемога над сепаратиз-мом у країністала першочерговим завданням історичного розвиткуМолдови на початку 90-х рр. XX ст. Його невиконання ставило підсумнів спроможність тодішньоїнаціональноїеліти Молдови забез-печити конституційний порядок у країні Нинідостеменно відомо,що схвалення операціїу Бендерах відбулося за участю президентаМолдови М. Снєгура [11, с.218]. Версія про емоційний порив голов-нокомандувача суперечить фактам, оскільки призначенідля наступувійська стягувалися завчасно.Після провалу операціїпрезидент Молдови М. Снєгур в інтерв'юагентству «Молдова прес» інаціональному телебаченню заявляв,що «наміри зберегти цілісність республіки, навіть, ціною життя, за-лишаються незмінними» [9, с.1]. Отже, президент планував очолитинаціонально-визвольний рух у разірозколу країни. Завдати рішучогоудару у момент прибуття до парламенту депутатів від Придністров'яозначало знищити процеси федералізаціїкраїни істати національнимгероєм.Враховуючи наслідки бойових дій у Бендерах, передусім,гуманітарну катастрофу, подіїварто оцінити як трагедію. Спільнувідповідальність за неїнесуть обидвісторони, адже вони задовгодо їїпочатку перейшли до силових методів розв'язання протиріч,але безпосередню відповідальність несе тодішня молдавська прав-ляча верхівка в особіпрезидента М. Снєгура, міністра оборониІ Косташа та інших націонал-радикалів. Військову операцію у Бенде-рах належить визнати серйозною політичною помилкою тодішньогокерівництва Молдови.Після битви за Бендери у Придністров'їз'явилися ознаки посттравматичного психозу на рівнімасовоїсвідомості якісупровод-жувалися пропагандою про прихід до влади у Молдовіфашистівтощо. Їхня наявність простежується й досіів політичних ціляхпідтримується владою регіону. На Правобережжітеж запанува-ла істерія ультранаціоналістичного прорумунського характеру,підтримувана пропагандою про агресію 14-їармії Образ ворога йдосісприяєконфліктуючим елітам утримувати себе при владіта по-кладати відповідальність за соціально-економічніпрорахунки на про-тилежну сторону.Молдавська сторона з моменту Бендерськоїтрагедіїй до тепер зморально-етичних позицій сприймається у Придністров'їяк агресор,який єпрямою загрозою існуючому там способу життя. Таке сприй-няття маєнезворотний характер, оскільки впливаєна формуваннясвітоглядних позицій молодого покоління, яке не вважаєРеспублікуМолдову своїм життєвим простором іне ідентифікуєсебе з молдавсь-кою національною культурою, тому до переліку наслідків військово-політичного протистояння необхідно віднести знищення інтегруючоїміфологеми. Оскільки на їївідновлення необхідно багато часу ізу-силь, військовий шлях розв'язання протиріч, обраний у більшій мірітодішнім прорумунським керівництвом Молдови, необхідно вважатидоленосною історичною помилкою.

Скачать электронную версию публикации