Музично-пісенна творчість як фактор взаємовпливу у духовній культурі молдаван і українців.pdf Невід'ємним від змісту характеру соціально-економічного таполітичного устрою суспільства є розвиток музично-пісенної куль-тури. Нині широко побутує термін «взаємодія» як внутрішня осно-ва прогресування національних культур. Саме ця категорія набираєметодологічного принципу, який включає у себе такі поняття, як«взаємовплив», «взаємозбагачення», «взаємозв'язки», «збагачення».Це положення слід розглядати всебічно, без зміщення акцентів на ко-ристь тієї чи іншої національної культури взагалі, і музично-пісенноїспадщини зокрема.Історія українсько-молдавських етнокультурних зв'язків має давнітрадиції. Найбільш численні демографічні контакти розпочали-ся з переселенням галицьких українців до Молдови протягом ХІІІ-ХVIII ст. З Буковини та Поділля такий рух засвідчений в історії зХVI ст.Найстаріша друкована українська народна пісня «Дунаю, Дунаю,чому смутен течеш?», в якій згадується молдавський правитель«Стефан-воєвода», записана у «Чеській граматиці» Яна Богослова1571 р. [9; 87-88] :Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?Ой, як же Дунаю смутному не течи,Що дно його точуть студені криниці,А посередині та рибоньки мутять,На версі Дунаю три роти ту стоять:- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -В волоськім роті Стефан-воєвода,В Стефанові роті дівониця плачет,Дівониця плачет, плачучи повідат:Альбо мене пуйми, альбо мене лиши!Факти історії взаємин між українським гетьманом БогданомХмельницьким та молдавським господарем Василем Лупулом у1650 р., зазначені в українській думі «Як із низу із Днїстра тихий вітерповіває» [2; 40].Про братання молдаван і українців йдеться в пісні «Як прийшли донас волошини»:Як прийшли до нас волошини,Всі волошини та всі хорошії,В козаки вони записалися,З нами побраталися.Слід віддати належне плідній науковій праці сучасному дослідникувзаємозв'язків українського і молдавського народів академіку Ко-стянтину Федоровичу Поповичу, який на основі своїх досліджень, якітривали протягом багатьох років, написав книгу «Сторінки літопису»(1998 р.). Літописи, документи, що збереглися в старовинних схо-вищах і були опрацьовані науковцем, дали нам змогу зазирнути внародно-пісенну скарбницю, яка надає нам інформацію про віковічнудружбу між двома народами:Ой, ми волохи, ми християни,Да не милують нас бусурмани!Ви, козаченьки, за віру дбайте -Нам, християнам, на поміч прибувайте!А козаченьки за віру дбають,Волохам-християнам поміч посилають,Трублять в труби, в сурми вигрівають,Оченьками козаченьків з України проводжають.У фольклорних записах Миколи Васильовича Гоголя є народнадума, в якій йдеться про такі історичні події [7; 14]:Ой, з волохами турчин дереться,А з татарами волох б'ється.А тіісіу Волощину йдуть,А волохи козаків до себе звуть,Ой, волохи козаків до себе звуть,До козаків такірічіведуть:Від моря й від Царя-города вітри гудуть.Турки й татари у Волощину йдуть,Ой, вже волоськіземліруйнують,Руйнують, плюндрують, не милують,Ой, ідіть, панове, нам поможіть,Свою славу козацьку спом'яніть!Тодіто панове козаки виступали,До Волощини дорожку топтали!Після звільнення волоських земель від турків у ХVIII ст., запорозькікозаки почали оселятися на півдніБессарабії на правому березіДунаю -в Добруджі Фрагментарна пам'ять про ціісторичніподіїмайстерно висвітленів опері«Запорожець за Дунаєм» видатногоукраїнського композитора С. Гулака-Артемовського 1863 р.Гірка доля українського і молдавського переселенця, який у важкічаси шукав пристанища у сусідніх землях, змістовно відтворена вукраїнських лірично-епічних піснях, козацьких думах, молдавськихбаладах та дойнах. Деяка частина молдаван ще у ХVI ст. переселила-ся з Бессарабії на Україну. Нині молдавани проживають в Одеській,Миколаївській, Кіровоградській та Чернівецькій областях.Особливо багато взаємовпливів можна почути в музиці українськогота молдавського народів, зокрема у танцювальному мистецтві -славнозвісний танець гопак (в Молдові - гопакул), українсько-гуцульський танець опришків аркан, молдавський танець гайдуків.Танець коломийка є надбанням як української, так і молдавськоїкультур. На Буковині танець чабанів нагадує молдавський чабанаш.Дуже яскраві і темпераментні танцювальні мелодії: хора, сирба, бе-тута. Це далеко не повний перелік танцювально-музичних форм, яківзаємозбагачують культуру українського та молдавського народів.Співжиття цих двох етносів призвело до музично-культурнихвзаємовпливів. Здійснюючи комплексні фольклорні експедиції у селарегіонів Молдови, було зафіксовано пісенну творчість українців,які етнічно проживали в цих районах. На основі цих досліджень уКишиневі, як зазначає академік К. Попович, планується видатипісенну збірку.Багато пісень народилося в етнічних українців вже в Молдові, якіперекочували із самої України і гідно поповнили молдавський фоль-клор. Це військові, рекрутські, побутові, ліричні, сатиричні та іншіпісні. Народна мелодика, нескладні розміри і ритми забезпечили цимпісням широку популярність і трансформацію у місцевий фольклор.Ці пісні відіграли важливу роль у популяризації і взаємовідносинахміж культурами двох народів, для яких пісня є природною потребоювиражати свої почуття, наміри і переживання. До пісень, які сталиоб'єднуючою духовною силою між народами, слід віднести піснюСидора Воробкевича «Заграй, ти, цигане старий», наукову розвідкущодо авторства твору першим здійснив академік Костянтин Попович.Цей романс дістав статус фольклорного шедевру відразу в трьох на-родах, а саме в українському, молдавському та румунському. Авторданої статті на собі відчув взаємозв'язок двох культур. Перебуваючиіз концертом у Кишиневі, він виконував згаданий вище міжетнічнийтвір Воробкевича українською мовою, а слухачі підспівували йомумолдавською.Український композитор Сидір Воробкевич також написав багатопісень на вірші Міхая Емінеску, які дістали широку популярність се-ред молдавського і румунського народів [4; 94 - 95].Окрім Воробкевича, перекладацькою діяльність з молдавськоїмови займався ще один буковинський митець - Іван Бажанський. Уйого літературному доробку - переклади творів Васіле Олександрі таМіхая Емінеску [5; 31].Відомий своїми працями про взаємини української і молдавськоїлітератури та фольклору й буковинський науковець Олекса Романець.З голосу згаданого вище науковця К. Поповича автор даної статтізаписав популярний молдавський романс на вірші Міхая Емінеску уперекладі українською «Чому не йдеш?»:У вирій ластівки знялись,Горіх роняє бурий листопадІ на поля спішить зима -Тебе нема, тебе нема.Прийди до мене, повернись,Щоб міг я знову, як колись,На груди голову схилитьІ відпочить, і відпочитьНебайдужою до долі молдавського народу була позиція геніяукраїнського народу Тараса Шевченка, який у своїй поемі «Гайдама-ки» вклав власні думки та переживання у вуста сліпого кобзаря, якийповернувся з Волощини [10; 96 - 97]:Ой, волохи, волохи,Вас осталось трохи,І ви, молдавани,Тепер ви не пани.Ваші господарі -Наймити татарам,Турецьким султанам,В кайданах, в кайданах!Музику до цього тексту написав видатний український компози-тор Кирило Стеценко, емоційні фарби думи від глибокої скорботи догероїчного піднесення ще глибше відкрили значення високої думкипочуття волі.У містерії «Великий льох» Т. Шевченка Третій лірник співає[10;284]:Я співаюІпро Ясси,Іпро ЖовтіВоди,Імістечко Берестечко.В Яссах, тодішній молдавській столиці син Богдана Хмельниць-кого Тиміш взяв шлюб із Розандою, дочкою молдавського господа-ря Василя Лупула. Родиннізв'язки об'єднали два народи у спільнійборотьбіпроти гнобителів.У оперіКостянтина Данькевича «Назар Стодоля» за драмоюТ.Шевченка Галя співаєпро смерть Тиміша на молдавській земліу1652 р., про те, як Богдан зустрічає сина, якого козаки везли із Молдо-ви, покритого червоною китайкою.Серед молдаван України чи не найбільший внесок в українськукультуру належить Київському митрополиту Петру Могилі. Укладе-ний митрополитом «Великий требник Петра Могили» і понині ста-новить основу православної літургії. Могила запровадив церковніпроповіді українською мовою, канонізував усіх Печерських святих,власним коштом відновив головні храми Києва. Вів переговори прооб'єднання уніатської та православної церков в єдиний Київськийпатріархат під зверхністю Рима. Митрополит зорієнтував майбутнюКиєво-Могилянську академію на підготовку інтелектуалів західноготипу, які одночасно залишалися у річищі української культури. Середвикладаючих дисциплін були й музика та спів.Форми взаємин у аграрних звичаях і пісенних традиціях українціві молдаван, висвітлені у праці Г.К. Бостана, як твердить сам ав-тор, він відштовхується «від текстуальних збірностей, припускаю-чи інтенсивне культурне співробітництво, до схожості тематики іпов'язаних з нею однорідних мотивів, які свідчать про однаковийвплив історико-типологічного фактору (однорідність господарсько-культурних типів) і естетичних принципів жанру». На думку Г. Боста-на, «тільки шляхом комплексних досліджень (етнографічних, фоль-клорних, лінгвістичних, музичних тощо) можливе успішне рішенняскладного питання про етногенетичні коріння колядки» [3].Значне місце у спостереження Г. Бостана посідає молдавськийзвичай новорічної обрядності «Плугушорул» івідповідна до ньогоукраїнська щедрівка «Плужок», традиції пов'язаніз магічними риту-алами, імітуючими справжній процес сільськогосподарського циклу-висівання ізрощення жита та пшениці Цей звичай був розповсюдже-ний як у українців, так іу молдаван.Українська «Маланка», яка дійшла до нашого часу із сивоїдавни-ни у повнотіформи, зберігши театральну атрибутику, музичніком-поненти, етнографічніреалії поетичність інеповторну імпровізацію.Цей постійно діючий механізм реакціїна сучасність, як барометрсоціального буття, збагатив своєю участю молдавський фольклор. Ідо ниніперсонажами молдавської«Маланки» єкозаки, якісупровод-жують «Коня».Українціімолдавани дуже співучінароди. Співаючи, вони вклада-ють у кожну ноту, в кожне слово цілу гаму людських почуттів пережи-вань, своїнадії віру ілюбов. Їх музично-пісенна народна творчість -цескладний елемент, який об'єднуєвсісторони суспільно-колективногоісімейно-родинного життя:-музичний фольклор: календарніпісні ліричні пісніпро ко-хання, сатиричні - епічні жанри: історичні пісні, балади, думи, рекрутські пісні,казки, притчі, молдавські балади і дойни;- звичаї та обряди і їх драматична дія: колядки, в українцівщедрівки, «Маланка», гейкання, засівання, віншування, веснянки,гаївки, гагілки, обжинки;- народні музичні інструменти: скрипка, барабан, цимбали,сопілка, кобза, дримба, таргат, чімпой (волинка), бучум (трембіта).Крім того, і в українців, і в молдаван є твори, які виконуються намакаронічній молдавсько-українській мові. Для прикладу - пісня«Foaie verde barabula» [7; 56]:Foaie verde barabula,Жінко моя, де ти була?Copii zece şi toţi mici,А ти ходиш цілу ніч.В музично-пісенній народній творчості двох народів відбуваєтьсяприродна міграція елементів культури, жанрів міжетнічних образів.Сюди слід віднести і так звані хоцькі пісні у молдаван, які булипоширені у Бессарабії та Молдавії. В українців - балади про опришків.Ці пісні народ пам'ятає і нині, адже це його історія, його герої. У мол-даван це Кодрян, в українців - Олекса Довбуш [8; 223 - 224].На теренах мистецько-культурного простору Чернівецької областінайбільш повно представлений самобутній відмінний від іншихрегіонів України музично-пісенний стиль. Його ще визначаютьяк гуцульський музичний діалект. Гуцульська музична пісенністьвідрізняється архаїчними рисами в мелосі й виконавській манері,взаємодією вокального й інструментального начала, зв'язкамиукраїнського з молдавським і румунським фольклорами:- інтонування, наближене до натурального ладу;- низхідні гліссандо в закінченнях фраз;- спів з вигуками;- імпровізаційна мелізматика;- силабічний речитатив.В ладовому відношенні гуцульському музично-пісенному діалектупритаманний особливий гуцульський лад, а також - еолійський,іонійський та дорійський.Актуальним є нині звернення уваги на музично-культурну спад-щину Буковинського регіону, яка переживши процеси та періодиеволюції, асиміляції, деформації, трансформації, у взаємовпливахта взаємодіях з музичними культурами інших сусідніх народів, всеж змогла впродовж століть зберегти традиції стійких мелодичнихзворотів та ладо-інтонаційних елементів традиційного музичногофольклору в цілому як українського, так і молдавського.

Скачать электронную версию публикации