Дослідження зимової календарної обрядовості молдован у другій половині ХХ ст..pdf Звичаї зимового календарного циклу в своїх витоках сягають до-християнського періоду, який визначається як період віри людини уприродні явища та наявністю язичницької віри. З поширенням хри-стиянства давні календарні свята та обрядові традиції значною міроюбули християнізовані, однак язичницькі елементи виявилися дуже жи-вучими. Це до певної міри було викликано тим, що християнство булопізньою релігією і зосереджувало свою увагу на соціально-етичнійпроблематиці, в той час як язичництво продовжувало обслуговува-ти нагальні потреби людей, які нерозривно були пов'язані з їхнімспівіснуванням з природою.Саме землеробський характер господарської діяльності молдаванзумовив живучість традицій, які були пов'язані з відображеннямциклічних процесів у природі та їхнім впливом на життя людей. Цепояснюється тим, що землеробство завжди було консервативним,а відсутність зміни в господарських заняттях сприяє збереженнюзвичаїв, пов'язаних з ними. Щоб закріпити свій вплив на широкий за-гал, християнство змушене було піти на компроміс і пристосуватисядо місцевої специфіки, змирившись з деякими елементами язичницт-ва, поставивши їх під свій контроль. Наслідком цього синтезу сталоте, що зовнішня обрядова форма різних язичницьких вірувань пере-жила їхнє внутрішнє наповнення, раціональний зміст з плином часузабувався, зосталася одна традиція. В результаті цих процесів скла-лася парадоксальна ситуація: сьогодні, дотримуючись тих чи іншихзвичаїв, ми мало знаємо про їхнє походження. Разом з цим звичаї зи-мового циклу є невід'ємним елементом духовної культури і вагомимджерелом для дослідження народної творчості. Колядки і щедрівкивиникли як уособлення магії слова, однак з плином часу вони втрати-ли свій прикладний характер, залишилася тільки одна поетична фор-ма, яка цікава для нас тим, що дає цінний матеріал для реконструкціїдавніх вірувань.Наукові дослідження зимової обрядовості молдаван засвідчуєподібність звичаєвих форм молдfван з сусідніми етносами - руму-нами та українцями. Здебільшого ця схожість зумовлена тривалимспівіснуванням етносів на терені Буковини та сусідніми територіями,адже Буковина протягом століть у силу свого прикордонного поло-ження була контактною зоною різних етнічних груп, взаємодія міжякими характеризувалася взаємовпливом і запозиченнями.Поряд з цим традиційна обрядовість знайшла своє відображенняв джерелах та історіографії, в яких зачіпаються ті чи інші аспектиданої проблеми. Цінним джерелом у цьому відношенні є «Опис Мол-дови» Дмитра Кантеміра -історика ХVІІІст. [11]. Поряд з іншимисторонами життя молдавського населення він розглядаєіпроблемудуховноїкультури. Праця Кантеміра важлива в тому плані що віндаєісторичний екскурс формування календарноїобрядовості на-голошуючи при цьому на римському походженніокремих деталейноворічно-різдвяних свят. Поряд з цим робота Кантеміра міститьцікавий етнографічний матеріал з обрядовостімолдавських селянкінця ХVІІ-початку ХVІІІст.Основний етнографічний матеріал, який дозволяєнам говорити прозміст ізначення календарноїобрядовостіяк молдаван, так ірумунів,був зібраний у ХІХ -на початку ХХ ст. Значний внесок у збиранніiТ. Памфіле [15].Важливим єдоробок етнографа Б.П. Хаждеу, який займався зби-ранням фольклору, ів його збірнику «Poezii populare» знайшливідображення колядки й щедрівки [10]. Інший дослідник А. Матеєвичу своїй роботі«Privelisti si datini stramosesti» не стільки описуєсвятковіобряди румунів, скільки прагне з'ясувати походження цих традицій[14]. У цьому планівін перебуваєпід впливом так званого «латинсь-кого напрямку», прихильники якого вважають основою календарнихсвят молдаван та румунів тітрадиціїізвичаї якібули характернимидля римлян.Аналогічніпогляди притаманніітакому румунському досліднику,як А. Лабріор, який у 1963 р. опублікував працю «Новорічнізвичаїтаобряди» [12].Важливий внесок у дослідження календарноїобрядовостімолда-ван зробив молдавський науковець Ю.В. Попович, який описав свята,звичаї прикмети, що побутували на територіїБессарабіїіБуковини.Заслуга цього вченого в тому, що він дав ґрунтовну порівняльну ха-рактеристику календарноїобрядовостірізних етносів на територіїБуковини та Бессарабії Аналізуючи багатий пласт народних звичаївта свят новорічно-різдвяного циклу, Попович відзначаєнаявністьспільних мотивів в обрядах, піснях, словесних формулах болгар,сербів, румунів, молдаван, українців [7]. Ця подібність, на думкудослідника, викликана спільністю походження. Молдавани запози-чили цітрадиціїу слов'ян на тому етапісвого розвитку, коли зно-ву ж таки під слов'янським впливом відбувся перехід від скотарствадо землеробства. Поряд з господарською еволюцією сталися змінив духовному житті, оскільки переймалися і елементи календарнихтрадицій, які дуже тісно були пов'язані з аграрними культами.Говорячи про роботу Поповича, слід зауважити і те, що дослідженнянаписане в радянські часи й, можливо, в руслі пануючої ідеології прозлиття націй та русифікаторських тенденцій, слов'янський впливзначно перебільшувався, хоча й відкидати його теж не варто.Певний науковий інтерес має праця «Нариси молдавської народноїобрядовості» молдавського дослідника В.С. Зеленчука, де новорічно-різдвяна обрядовість розглядається в контексті молдавського аграр-ного календаря [4]. Автор акцентує свою увагу на різних аспектахзимового циклу свят, не зупиняючись, однак, на проблемі походженняцих традицій.Надзвичайно важливою для вивчення новорічно-різдвяноїобрядовості є робота Н.М. Беєшу [2]. Дослідника в цих традиціяхцікавив, насамперед, художній бік, а саме - поетичне оформленнясвяткування. Він детально зупиняється на ідейно-художніх засобахобрядової поезії, розглядає співвідношення змісту і форми, аналізуєобрази фольклорних героїв. Вивчаючи твір «Plugusorul» (обряд з плу-гом), Беєшу висуваєцікаву гіпотезу, яка полягаєв ототожненнітема-тики цього поетичного дійства з сюжетами античноїаграрноїпоезіїГомера, Гесіода, Горація та Вергілія. Однак відмінність між цимирізночасовими поетичними творами полягає на думку цього ж ав-тора, у функціональній спрямованості Якщо для античних авторіваграрна поезія -лише засіб художнього відображення реального жит-тя з важкою працею землеробства чи спостереження за природою, томолдавсько-румунська народна поезія на подібнітеми єневід'ємнимелементом обрядовості яку вона супроводжує як вираження магіїслова, що виникла іпобутуєз цілком прагматичною метою: забезпе-чити добробут людини.Детально проаналізував новорічно-різдвяну обрядовість мол-давський історик В.А. Гімпрей у роботі«Фольклор ісучасність» [3].При цьому він не тільки описав зміст обрядів ісупроводжуючіїхобрядовіпісні але й звернув увагу на їх близькість з аналогічнимизвичаями у поляків іукраїнців. Однак цей висновок у нього нічим непідтверджується. Істотний недолік даноїроботи полягаєще ів тому,що автор дещо спрощено трактуєкалендарну обрядовість, розгляда-ючи їїпереважно в русліхристиянськоїрелігії не заглиблюючись вязичницьку основу.Питанням календарноїобрядовостізначну увагу приділяв мол-давський дослідник Г.І Спатару, за походженням з Буковини. У 1984 р.вийшла в світ його праця «In lumea teatrului popular» [17], в якій авторзібрав багатий етнографічний матеріал з різних регіонів проживаннямолдавсько-румунського населення, зокрема з Буковини. Характери-зуючи обряд «Маланки», він вказуєна їїукраїнське походження. Цепідтверджується ітим, що святкування «Маланки» властиве тількитій частинімолдавського народу, яка протягом століть контактувала зукраїнцями в силу історичних ігеографічних обставин.Подальша праця Г. Спатару над новорічною обрядовістю молдаванвилилася в ще одну монографію під назвою «Историческая молдав-ская народная драма» [8], де він детально розглядаєікоментуєоб-рядовий сценарій різдвяно-новорічноїобрядовості зокрема такіоб-ряди, як «коза», «коники», «жиєни» тощо.Роботу, спеціально присвячену окремим аспектам новорічно-різдвяних свят, написав румунський історик-етнограф Р. Вулкане-ску [20]. Аналізуючи звичаїна Василя, він, як ійого попередники-румунськіісторики кінця ХІХ ст., дотримується «латинського напрям-ку» походження різдвяно-новорічних обрядів. Вулканеску вважає щоціобряди були успадкованірумунами від своїх предків -римлян, а вподальшому були запозиченідеякіелементи у слов'янських народів.На концептуальному рівнідуже подібною єробота Г. Врабіє[19],який у контекстіусього календарного циклу розглядаєріздвяно-новорічну обрядовість, акцентуючи також свою увагу на римськомупоходженніцих звичаїв.Цікавою єробота румунського дослідника П. Кармена «Colinde deromani si alte popoare» [9], в якій дається глибока порівняльна характе-ристика зимового циклу свят у румунів іслов'ян. Він також єприхиль-ником «латинського напрямку», вважаючи, що в основіноворічно-різдвяноїобрядовостілежать римськіСатурналії Аналізуючирумуно-слов'янськіконтакти, Кармен не абсолютизуєіне наголошуєна домінуючому впливовіодного з елементів цієїконтактноїсистеми,а вважаєїх взаємодоповнюючими.Порівняльний аналіз святковоїобрядовостімолдаван, росіяніукраїнців подано у роботібуковинського науковця Г.К. Боста-на «Типологічне співставлення івзаємозв'язок молдавського,російського іукраїнського фольклору» [1]. Автор намагається розкри-ти основнізакономірностівиникнення, функціонування й історичноїтрансформаціїноворічно-різдвяноїобрядовостіяк явища народноїкультури. Він детально зупиняється на глибинних ідеях новорічногоперевдягання ійого функціях на сучасному етапі Стосовно поход-ження Бостан зазначає що обряд «Маланки» був запозичений руму-нами в українців.Питання опису та аналізу новорічно-різдвяноїобрядовостізнайш-ло своєвідображення ів періодиці зокрема в буковинській газеті«Zorile Bucovinei». Важливим єте, що автори заміток у цій газетіба-зуються на місцевому матеріалі Один з таких присвячений конкрет-ному аспекту новорічно-різдвяноїобрядовості а саме аналізу змістуколядок іщедрівок (стаття Г. Петреску). Істотна вада автора полягаєу тому, що він не робить відмінностіміж колядками іщедрівками. Цепояснюється тим, що в народіна рівнідефініціїколядки іщедрівки нерозрізняються, однак Г. Петреску випускаєз поля зору той факт, щовони істотно відрізняються як за місцем ічасом виконання, так ізасюжетною канвою [16].Інша стаття Д.Д. Суручана присвячена аналізу основногозмістового навантаження молдавських ірумунських новорічнихщедрівок, якіносять виключно аграрний характер [18]. В більшостізних викладається послідовність польових робіт, а гіперболізація май-бутнього врожаю єяскравим підтвердженням віри у магію слова, ви-голошеного в потрібному місцііу відповідну мить.Серед досліджень календарноїобрядовостінаселення етноконтак-тних зон виділяється праця київського етнографа О.В. Курочкіна «Ка-лендарные праздники на украинско-молдавском пограничье и их со-временные судьбы» [6]. Він стверджує що новорічно-різдвяніобрядинаселення Буковини єспецифічними. Те, що властиве молдавськомунаселенню цього регіону, не єхарактерним для Молдови та РумуніїІстотним також єте, що дослідник, відзначаючи елементи взаємодіїне абсолютизуєроль якогось з етносів, а розглядаєце явище якдвосторонній процес. Досить детально автор статтіхарактеризуєоб-рядове дійство «Маланки», визначаючи в ньому риси як спільні таківідмінніу молдаван та українців. Він також зупиняється на пробле-мах еволюціїобразів карнавального перевдягання, яка була зумовленасоціально-економічними змінами.Отже, зимова календарна обрядовість молдаван цікавила багатьохдослідників. Найбільше суперечок викликала проблема походженнязимового циклу свят. Тут голоси розділилися: одніавтори дивилисьна новорічно-різдвяну обрядовість під кутом зору римських запо-зичень, іншіактивно розвивали думку про слов'янськівпливи, щеіншідотримувались поміркованих поглядів, вважаючи цей процесвзаємодіїбагатостороннім, в якому слід уникати абсолютизаціїбудь-якого з чинників.

Скачать электронную версию публикации