Запрошення гостей у весільному обряді українців, молдаван та румунів Буковини.pdf Серед весільних обрядодій важливе місце займав процес запро-шення на весілля. Церемонія запрошення гостей на весілля включалаурочисте виряджання дочки (сина) на село в супроводі дружок (бояр),власне запрошення гостей, віддячення (грішми, прядивом) і часту-вання наречених. На весілля кликали близьких і далеких родичів,друзів, сусідів, а в минулому, напевне, все село, в чому виявлялосягромадське схвалення створення нової сім'ї. Цей звичай відображенов обрядовому фольклорі. Не прийнято було запрошувати гостей підчас випадкової зустрічі на вулиці. З приводу цього в народі широкопобутувало прислів'я: «Просили на дорозі, щоб не були на порозі».Молоду під час запросин родичі полотном, рушником, повісмом, кур-кою [4, c. 203].Запрошення на весілля робили за тиждень, а в окремих буковинсь-ких селах за день до весілля. В українських селах Буковини запро-шували на весілля по-різному. У селах Прутсько-Дністровськогомежиріччя, а також у рівнинній частині Вижниччини це завдан-ня виконує молода з дружками, а від молодого - дружби молодого.Якщо гуляється спільне весілля молодого і молодої, то запрошуватина весілля ходять дружби молодого. Наприкінці ХІХ ст. обряд запро-син на весілля розпочинався з того, що весільний староста просив убатьків молодої благословення на те, щоб молода зі своїми дружка-ми йшла у село запрошувати гостей на весілля [6, c. 193]. Виходячиз дружками з дому, молода починає шлях запросин в напрямі рухусонця, хоча пізніше вона може й змінити цей напрям. Ідучи вули-цями села, дівчата співають відповідних до нагоди пісень про метуїхньої подорожі. Передусім вони йдуть до священика і дарують йомухліб спеціальної форми, оздоблений червоними стрічками та ягода-ми калини. Одночасно молодий так само ходить по селу в супроводітоваришів та рідних і від себе запрошує на весілля. Але його кортежне має тієї урочистості, яку має кортеж нареченої. Іноді трапляється,що молода зі своїм товариством зустрічається на вулиці з молодимта його кортежем; молоді наближаються один до одного й цілуються.Хоча в більшості сіл молоді намагалися не зустрічатися під час за-прошення гостей на весілля. Так, у селі Суховерхів Кіцманськогорайону зустріч молодого і молодої на одній дорозі вважалася пога-ною прикметою й означала погане подружнє життя [8, 1999. Т. 25,c. 6]. У селі Довгопілля, коли батьки, поблагословивши сина тричі,пускають його через поріг у село на запросини, свашки співають: /Мамка синка споріжєє / Тай у село відправ'єє / З сілев, хлібом, колача-ми, / З молодими дружбочками. /Іди, сину, по рідочку / Та по близькихсусідочках, / Шоби тя благословити, (2) / На вінчане запросити, / Йна весілля приходити.В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. у більшості сіл Буковини запрошу-вати гостей на весілля починали у четвер. Перш за все, вранці моло-да, одягнувши вишиті сорочку і горботку, віночок з різнокольоровихквітів на голову і різнокольорові стрічки, які лягали на плечі й до-сягали колін (так звані коди), йшла просити собі дружку. З двома ка-лачами вона приходила до неї додому (здебільшого це була близькародичка, двоюрідна сестра, молода дівчина) і просила її, щоб та йшлаїй за дружку. Дружка мала вдягти такий самий одяг, лише без вінка,і йти разом з нареченою до її дому. Вона вважалася першим гостемна весіллі. З тим калачем, який вона одержала від молодої, дружкапідходила до матері молодої і говорила: / В щасливу годину, / Як поча-ли, так і скінчити, / Здорово та весело! Перед тим, як іти запрошува-ти інших гостей, низько вклонившись, молода з дружкою зверталисьдо матері: «Благослови, мати, вийти з цієї хати, село обходити, усіхобпросити».В першу чергу на весілля запрошували священника, при цьому вінотримував від дружок горілку, курку та два колачі (у формі вінка) вподарунок [9, с. 282]. Потім молода разом з дружкою йшла кликатина весілля решту гостей. Спершу намагалися йти кликати в хату дощасливого подружжя. Входячи до хати, дружка говорила такі слова:«Просили вас тато і мама, молода і я вас гарно прошу, щоб ви прийш-ли на весілля!» За нею молода промовляла аналогічні слова [8, 1999.Т. 18, с. 6].За звичаєм, просили усіх, не минаючи жодної хати в селі, йобов'язково всіх членів певної сім'ї персонально. Заходячи в хату,говорили такі слова: «Просили вас тато, мама і я вас файно прошу,щоб ви прийшли до нас на весілля». Якщо в хаті були дівчата і хлопці,то додавали: «Марійку та Оксанку до вінка, Василя - на браму». Цеозначало, що в п'ятницю будуть шити вінок, а після вінка - прикра-шати ворота. Якщо не заставали хазяїв дома, то крейдою писали наворотах: «Був молодий (Була молода)» [8, 1997. Т. 28, с. 8]. Так запро-шують усіх осіб, що їх бажають бачити на весіллі. В малих селах неминають жодної хати, щоб не зайти й не запросити на весілля. Молодаспочатку низько кланяється аж у ноги тому, кого вітає. Потім гово-рить: «Мій батько, моя мати й я ласкаво просимо вас прийти до нас,побувати на моєму весіллі» [6, c. 194].Цікавий звичай під час запросин знаходимо у Кайндля [9, с. 282]:Після того, як дружби запросять господарів дому, вони їм вкло-няються, обмінюються з ними поцілунками, при чому цілують рукуяк старим, так і молодим, в цей же час, перші цілують їх у лоб чиволосся, а останні - цілують їм руку (при цьому часто відбуваютьсятак, що під час швидкого здійснення цієї дії, люди зіткаються лобами)[9, с. 282]. Перед виходом молодої з хати запрошених нею на весіллягосподарів, їй дарують дарунки, звичайно шматок полотна, рушник,курку чи хліб, що їх носять з собою під час запросин дружки молодої,які з нею ходять. В окремих випадках молодій додають трохи дрібнихгрошей. Коли в родині є дівчина, вона пристає до кортежу, як тількиїї запросять, і таким чином кортеж стає все чисельнішим [8, 1997. Т.28, с. 4].Запросивши всіх гостей, дружки з молодою приходять додому. Сум-но їм за подружкою, жаль давати її на чужу сторононьку. За звичаєм,старша дружка співає пісню для молодої: / Заплакала старша дружка,/ Заплакали обі: / Чи не жаль си віддавати, / Товаришко, тобі? /Ой чижаль, та й чи не жаль, / Не можу сказати, / Як си будеш віддавати,/ Сама будеш знати. / Товаришко й товаришко, / Як ми добре жили, /Мали зерня із горшка, /Ми ся поділили (2). / А куди ми дві ходили, / Миси не сварили (2). / Лише одним легіником / Ми не поділили [8, 1997. Т.14, с. 2-3].Коли було запрошено всіх гостей і молода з дружками поверталисьдодому, дружки співали: / Благослови мати, / Нам до хати зайти / Таз нашою молодою вечір провести. / Ой у саду, саду вишенька зів'яла, /Там де наша молоденька та з нами співала / Ой у саду, саду вишеньказів'яла, листячко опало, /Та й ми з твоїм дівуванням та вже й роз-прощаймось. / Ой летить зозуля, да вишеньки верне, / Та вже твогодівування ніхто не поверне. / Ой закотилось сонечко он там за горою,/Та розстаюся, моє дівування, ой та навіки з тобою [8, 1997. Т. 15. c.4].З середини XX ст. у звичаї запросин на весілля відбулись деякізміни. У більшості населених пунктів рівнинної та передгірної зонБуковини стали запрошувати за тиждень до обряду весілля.На Буковині з особливою шаною запрошували на весілля весільнихбатьків. Так, у селі Митків вінчальних батьків молоді запрошува-ли так: «Ми просимо вас, батько і матко, і наші родичі, щоб ви насзвінчали, щоб нам не відказали!». При цьому молодята три рази вкло-нялися, цілували батькам руки і давали їм калачі. Вінчальні батькиповертали ті два калачі і на них клали невеликий подарунок на знакзгоди, потім запрошували своїх майбутніх фінів за стіл і частували[8, 1997. Т. 28, с. 6] (на Буковині вінчальні батьки називають молодихфінами). У селі Млинки Хотинського району ввечері наречений з на-реченою, а також зі старшими дружбою й дружкою беруть з собоюкалачі і йдуть просити вінчальних батьків. Зайшовши до хати, молодікажуть: «Прийміть від нас калачі, від Бога великі, від нас малі».Вінчальні батьки дякують і пригощають гостей [8, 1997. Т. 15, с. 4].Після того, як всіх гостей запрошено, дружби разом з молодим, адружки разом з молодою йдуть додому, де їм накривають стіл. У под-яку за те, що ходили запрошувати на весілля, молода дає дружкам, амолодий - дружбам калач [8, 2000. Т. 2, с. 4]. У с. Кадубівці рівнинноїзони Буковини, за попередньою домовленістю, молоді зустрічалисяі разом йшли до вінчальних батьків, в дім молодого і, нарешті, домолодої. В кожній домівці відбувалось частування. В батька та мат-ки молоді сідали за стіл разом, а в молодого лише молода сідала застіл з дружками. Молодий зі своїми родичами пригощав молоду. Вдомі молодої все відбувалось навпаки - молода пригощала гостей [8,Т. 16, с. 7]. Під час запрошення гостей дружки виконували весільніобрядові пісні, в яких оспівувалися і звеличувалися молоді, звучавмотив розставання з дівуванням чи парубкуванням [6, c. 197]. Так, наХотинщині, у селі Долиняни, перед тим як йти на запросини, дівчатаспівають: / Ой глянь, моя матінко, / Та на мене, / Чи не болить сер-денько в тебе, / Що наділи вінок на мене? Коли молода заходить дохати, де має запрошувати гостей, вона тричі вклоняється і говорить:«Просили батько, просила мати, і я прошу: приходьте на хліб, насіль - на весілля!». Господарі відповідають: Спасибі батькові і мати,спасибі і тобі, молода, / Що нашої хати не обминула. / Щасти тобівесілля відбути і в новій родині щасливою бути! Після запросин моло-да з дружкою повертається додому. Дочка каже матері: «Ми все село,моя мати, обходили, всю родиноньку обпросили, всю нашу родинонь-ку, ще найменшу дитиноньку» [8, 1993. Т. 2, с. 4].В більшості досліджуваних нами сіл, коли молоді виходять з домуі йдуть у село кликати на весілля, то батьки їм услід кроплять до-рогу свяченою водою, посипають житом, цукром, дрібними грішми.В деяких селах Хотинського району (Малинці, Грозинці), коли йдутькликати на весілля, то дружки з дружбами-ватажелами несуть горілкуі калачі, а молодий і молода несуть невеликі чарки, перев'язані чер-воними стрічками й обвиті білими хустинками [8, 1992. Т. 1, с. 12].У селі Шилівці Хотинського району, якщо сина чи дочку господарязапрошують у дружби, то вони мають прийти на обрядодії в суботу,а якщо просто в гості, - то в неділю. Коли наречений або нарече-на виходять з хати, господарі дякують їм за запрошення. Виходячиз хати, наречений (наречена) подають руку господарю і той дає їм вруку гроші. Хрещеного батька запрошують на весілля з великими ка-лачами, за які він платить гроші [8, 1993. Т. 4, с. 4]. У селі СуховерхівКіцманського району господарі, яких запрошували на весілля, віталимолоду і припрошували сісти у їхній хаті, оскільки, за повір'ям, у цьо-му випадку й до цієї хати швидше прийдуть старости. А якщо в хатіне було дівчат, - то щоб добро сідало. Посидівши хвилинку, молодаз дружками піднімалися, і старша дружка промовляла: «Просили васмама і неньо, молодий і молода, і я вас файно просю, аби ви прийшлидо нас у вісілє». За нею просила друга дружка, а потім молода, кажучиці ж слова, тільки в кінці називала дату весілля. Господарі дякувалидружкам і молодій, даючи їй гроші чи якийсь подарунок (хустку, руш-ник тощо): «Від нас мало - від Бога багато». Молода дякувала і скла-дала все те у тайстру (торбинку), яку носила старша дружка. Молодийз дружбами запрошував на весілля такими ж словами, йому так самодякували, але їх запрошені не обдаровували, тому вони не носилитайстру [8, 1999. Т. 25, с. 6-7]. У селі Шишківці Кіцманського районуна весілля запрошують наступними словами: / Просили вас батько імати, / До нас на весілля прийти погуляти. / І ми вас просимо з хлібомта сіллю, / Приходьте, будь ласка, до нас на весілля [8, 2004. Т. 1, с. 1].У селі Шипинці цього ж району на весілля запрошували всіх дорослихчленів певної сім'ї персонально такими словами: / Просили вас неньо,мама, молодий / І я вас файно просю, / Прийдіть до нас на весілля. /Ви, тітко - у свашки, / Вуйко - на весілля, / Марійка - у дружки, / АВасилько - у дружби. Господиня відповідала: Дякуємо неневі, маміі молодим, що запросили на весілля. / На тобі це полотно, будешшити молодому сорочку [8, 1999. Т. 26, с. 5]. У придністровськомуселі Кострижівка за два дні до весілля наречена брала калачі і йшла досвоїх сестер чи подружок, заходила до хати і казала: «Просили тебетато, мама і я тебе прошу, щоб ти пішла мені за дружку».За день до весілля наречена з двома дружками ходила по селу і за-прошувала на весілля. В ХІХ ст. запрошували усіх жителів села. Якщомолода обминула якусь хату, то господарі могли проклясти її словами:«Аби ти ще раз віддаваласи і нас запросила» [8, 1997. Т. 14, с. 3]. Уселі Витилівка Прутсько-Дністровського межиріччя молодий з друж-бами, заходячи до хати, запрошував так: «Просили вас батько та мати,і я вас файно прошу, аби прийшли до мене на весілля». Запрошенийбере рушник, який, за звичаєм, має дати молодому після запрошення,і промовляє: «Дякуємо батькові, мамі і тобі, що ти нас запрошуєш навесілля». Даруючи молодому рушник, господар каже: «Бери, це тобі напершого господаря» [8, 1997. Т. 5, с. 4]. У селі Ставчани Кіцманськогорайону молода носить з собою повісмо (нитки з конопель) і пов'язуєна воротах у тих людей, яких не було вдома, щоб вони знали, що їхприходила запрошувати молода на весілля [8, 2002. Т. 1, с. 6]. В бага-Ê 650-ëåòèþ ìîëäàâñêîé ãîñóäàðñòâåííîñòè 163тьох припрутських селах Буковини (Стрілецький Кут, Ревне) у субо-ту вдома у нареченої збираються ватажки та дружки, друзі нареченої,зазвичай однакова кількість ватажків та дружок. Останні «помічають»ватажків квітами, хусточками: з лівого боку зав'язують їх на руку абочіпляють на груди. У ХІХ - на початку ХХ ст. ватажки мали дерев'янітопірці, до яких прив'язувалися хусточки та квіти. Потім їх саджаютьза стіл і частують. Обирається старший ватажок, який керує весіллям.Ватажки розходяться запрошувати гостей. Традиційне запрошенняна весілля відбувалося таким чином. Заходячи в дім, ватажок гово-рить: «Вас запрошують молоді, їх батьки, посажені батьки та я на-завтра на весілля до  (вказує до кого), а післязавтра на "пропій"(приходить, хто хоче, та продовжує святкувати весілля і в понеділок)на таку-то годину, в тому-то місці». Запрошені дякують ватажку [6,c. 200]. Після того, як всіх запросили, ватажки збираються в моло-дого та «рапортують», що зроблено. Молодий їм дякує та частує. Уселі Черешенька Вижницького району у п'ятницю після обіду у мо-лодого (молодої) збираються дружби (дружки), молодь. Кожен друж-ба (дружка) приходить з двома калачами, зав'язаними у білу плятину(хустку). Дружба (дружка) розв'язуєхустку, просить молодого (моло-ду) прийняти їх, шанобливо вклонившись. Молодий (молода) дякуєприймаєкалачі цілується з гостями ізапрошуєдо хати. В хатімолодьспіваєпісню: / Казав ти мені, кленовий листочку, / Що не маєш об-падати, / Казав ти мені, рідний батьку (рідна ненько), / Що не маєшвіддаватиАбо: / Ой куди, молоденька (молоденький), ся збираєш, /Що так красно головоньку вбираєш? З приходом останнього друж-би (дружки) всіх запрошують до столу, щедро частують. Після цьогодружби (дружки) дякують за гостину і вирушають з молодим (моло-дою) просити на весілля. Мати молодого (молодої) дає їм по калачеві.Кожен перев'язує через отвір у калачі білу хустку і бере у праву руку.В молодого (молодої) і старшого дружби (дружки) цих калачів по два.Виходячи з хати, співають: Доріжечками, кладочками, / Там йде мо-лодий, (2) /Там йде молода (2) / З своїми дружечками / А павочки утри рядочки / Зозулька попереду / Павочки собі защебетали, / Зозуль-ка закувала. / Дружечки собі та й заспівали, / Молоденька заплакала. /Дружечки собі та й заспівали, / Бо тепер їм до того. /Молода собі тай заплакала, / Та вона має чого. / Іди, іди, моя доню, не барися, / Та йдодому ще з-за сонця повернися. Перед заходом сонця дружби моло-дого й дружки молодої збираються в домовленому місці, розламуютьсвої калачі і всіх частують [8, - 2000. - Т. 7, с. 11].У селі Верхні Луківці передгірної зони Буковини на запросинидружби і дружки несли з собою горілку й калач. Якщо господар випивгорілки, то він обов'язково приходив на весілля, якщо не пив, то неприходив [8, 1997. Т. 25, с. 5]. У селі Мілієве цієї ж зони запрошу-вати до себе на весілля молода починала у вівторок. У той час, колимолода збиралась йти запрошувати гостей, для неї співали такі пісні:Вставай, вставай, молоденька, на ноги, / Бери свої воріженьки підноги. /Гей у село, молоденька, у село, / Щоби було годиноньці весело./ Ой червона калинонька гілля гне, / А вже наша молоденька в селойде. / Ой червона калинонька з кранками, /Файна наша молоденька здружками. / Ой червона калинонька, багрів цвіт, / Засіяла молоденькана весь світ. Коли молода виходила з хати, рідні й сусіди наспівували:Прошу до мене, / Близькі й далекі, / Дам я вам їсти й пити, / Лишперестаньте,(2) / За мене говорити. / Лиш перестаньте,(2 ) За менеказати, /Бо я з милим йду, (2) /Уже ґаздувати. Молода в цей деньзапрошувала лише сусідів. Вона частувала дітей весільним калачем.Господарі дому теж щедро пригощали молоду. Після цього присутнівиконували традиційний танець гуцулка [8, 1999. Т. 6, с. 2]. У селіМариничі (Путильщина), коли молодий йде на запросини (на кликан-ня), всі присутні йому співають: / Ой червона калиночка гіле гне, / Амолодий Василечко поклін б'є, / Перед Дудиком і мамков злегенька, /Шо вни єго викохали змалечку. / Шо вни єго змалечку годували, / Видвогню та й вид води встерігали, (2) / Та й барвінковий віночок прид-бали. / Закувала зозулечка над ставом, / Виріжєї мамка сина у село,/ Будеш синку ба й по селі ходити, / Родиночку на весіль просити. Амолодій співають так: / Ой ступила молоденька з порога, / Та бувай-ко моя мамко здорова, / Та не плач-ко моя мамко за мною, / Бо не всьоя забираю з собою, / Бо не йду я ридна мамко косити, / А йду гостейна весілє просити. / Ой червона калиночка гіле гне, / А вже нашя мо-лоденка в село йде, / Та буде вна по селу ходити, / Та й до себе всю ро-дину просити. / Мамка доню споріжєї / Та й у село виріжєї, / З солев-хлібом, колачами, /З молодими дружечками, / Іди доню по родочку /Та й по близьких сусідочках, / На вінчєнє запросити, / На весілє при-ходити. А коли молода, йдучі на запросини, виходила з подвіря, длянеї співали: / Журилиси ворижечки, / Журилиси люди, / Шо на моїйголовочці, / Вінчика не буде. / Прийшла така годиночка, / Шо я вінчикношу, / І всіх добрих сусідочків, / На весілє прошу. / Прийдіт, прийдітсусідочки, / Буду вас приймати, / Прийдіт, прийдіт добрі люди, / Домоєї хати [8, 2004. Т. 2. с. 7].На Буковинській Гуцульщині (Путильщина), йдучи на запросини,дружби беруть горіхи, горілку і з тим виходять за князем (молодим).Спочатку йдуть до священика, якому передають калач і гуску солі, щобпросити благословення і кликати на весілля. Від священика йдуть дородичів і знайомих запрошувати на весілля. Дружби йдуть з князем,а дружки - з княгинею. Запросини звучали так: «Просили тато, про-сили і мама, просит пан молодий (молода) і ми просимо, шо-сте булиласкаві приходите сегодни на зачінанє, увечіріх на зводини, на весіль,на пропій». На це домашні їх віншують, а на відході говорять: «Ідітздорові!» Так ходять запрошувати аж до вечора [8, 1998. Т. 3, с. 5].Традиційним у буковинському українському весіллі було відвіданнянареченими цвинтаря і вшанування померлих родичів. Так, у селіТопорівці рівнинної зони Буковини молода в суботу напередоднівінчання у весільному вбранні разом зі своїми дружками та в супроводімузик іде на цвинтар. Музики виграють маршову мелодію, а молода,зустрічаючи по дорозі односельців, вклоняється їм. На цвинтарі му-зики перестають грати, а молода кланяється могилам своїх померлихродичів і просить благословення. Так само вирушає на цвинтар у су-боту і молодий, щоби вклонитися своїм померлим родичам [8, 2004.Т. 20, c. 8].Повертаючись додому окремо один від одного, молодий і молодавідвідують домівки своїх близьких родичів і запрошують їх на весілля(дідусів і бабусь, братів і сестер, дядьків і тіток, які живуть окремо вмежах села). Подібна обрядодія в кінці XIX - першій половині XX ст.мала місце в більшості сіл Буковини.Дещо відмінним від українського було запрошення гостей навесілля у весільному обряді молдаван і румунів Буковини. У мол-давських та румунських селах мав місце звичай, коли ходили запро-шувати батько молодого і молодої, а також весільний свідок-староста.Зміст запрошення був таким: «Vă poftim să luaţi parte la nunta copiilornoştri (finilor) la ora şi familia cutare» («Просимо вас взяти участь увесіллі наших дітей (наших фінів). У такий-то час, такої родини»)У молдавських селах Балківці Ванчиківці Костичани НижньогоБуковинського Попруття запрошення на весілля відбуваються за деньдо шлюбного дня весілля. Запрошують з боку молодого родичійогобатьків із боку молодої-так само родичіїїбатьків. Запрошують лишечоловіки. Молодь на весілля запрошують хлопцідружби (ватажели).Запрошують із боку весільних батьків-нанашок -відповідно родичіостанніх ітеж чоловіки.Ось декілька текстів запрошень: Mirele nostru vestit / Eri prin minev-a poftit, /Să faceţi o cale ş-o cărare / Pân-la curtea dumisale /La unscaun de odihnă /Şi mai multă voie bună./ Că şi el de multe or / Vă va staîntr-ajutor. / Eu sunt sol împărătesc / La curtea lui vă poftesc / Şi dacă măveţi asculta, / Cuşma din cap mi-oi lua, / Pân-la pământ m-oi pleca, / PeDumneavoastră v-oi ruga , Să faceţi bine să veniţi, / Dar să nu bănuiţi.(Наш відомий жених / Запросив через мене вас /Прийти до його дому/ На відпочинок, /Бо й він вам допоможе, /Коли матимете потребу./ Я царський посол, / До його фортеці / Запрошую, / І якщо менепослухаєте).Stăpâni de casă, / Poftim, mă rog, până afară să iasă! / Iaca s-a rugatsocrul mare şi soacra cea mare, / Cuconul mire şi cuconiţa mireasă / Şi eu- / Poftim cu fete, cu feciori / Să ne fiţi de ajutor! (Господарі хати, / Прошувийти на вулицю! Ось попросили батько й мати жениха, / Молодий імолода, / І я теж - / Просимо з дівчатами і хлопцями / Прийти нам надопомогу!)Gazdă, gospodari! / S-a rugat cuconul mire / Şi cucoana mireasă, / Şinoi binevoitori / Poftim la nuntă!(O ґазди, господарі! / Попросив пан мо-лодий, / І панночка молода, / І ми просимо - / Запрошуємо на весілля!)В окремих районах Буковини існував звичай відправляти на запро-сини гостей кінний кортеж молодого в супроводі дружбів [3, c. 86].Так, у селі Динівці Новоселицького району на весілля запрошуютьу суботу. Молода разом зі своїми дружками йде запрошувати своїхгостей. Молодий разом з двома дружбами на конях їздять по селу ізапрошують своїх гостей. Молодий з дружбами в'їжджають на коняхна подвір'я іговорять: Cine-i gospodar de casă / Poftim nuna-n prag săiasă (Хто господар дому? Просим вийти на подвір'я) [8. 1996. Т. 10,с. 10]. У селі Черлена, запрошувати на весілля починають з весільнихбатьків (nunii mari). Батьки молодих печуть пару калачів, солодощі,беруть пляшку і ввечорі призначеного майбутніми весільними бать-ками дня йдуть у супроводі молодих їх запрошувати.Починаючи з середи, запрошують решту гостей. Якщо особа, щозапрошує, з боку молодого, то він каже: «Va poftit socrul cel marela nunta feciorului» («Запросив вас батько молодого на весілля сво-го сина»). А якщо той, що запрошує, - з боку молодої, то каже: «Vapoftit socrul cel mare la nunta fiiсеі» («Запросив вас батько молодої навесілля своєї дочки») [8. 1999. Т. 11, с. 4].У селі Несвоя весільне свято починали дружби, пов'язані рушни-ками, вони ходили по селу, запрошуючи людей на весілля: I-au rugatjupâna mireasă (ori mirele) / Cu părinţii de casă / Şi eu - poftiţi, vă rog /La veselia noastră! (Просила наречена (або наречений), /Батько й мати,/І я запрошую вас, будь ласка, / Завітайте на весілля) [8. 1999. Т. 17,с. 8]. У селах Синівці і Дубівка Глибоцького району на весілля запро-шують дружки: Va poftit mirele şi mireasa /Nunii cei mari / Şi socrii ceimari / Dacă aveţi bună plăcere / Să veniţi mâine la nuntă/ (Запрошуютьвас молоді /Наречений і наречена, / Батьки і вінчальні батьки моло-дих: / Приходьте завтра на весілля!) [8. 1995. Т. 11, с. 5; 1995. Т. 12,с.4]. У селі Нижні Петрівці Сторожинецького району в суботу вдомау нареченої збираються ватажки та дружки, друзі нареченої. Зазвичайоднакова кількість ватажків та дружок. Останні «помічають» ватажківквітами, хусточками: з лівого боку зав'язують їх на руку або чіпляютьна груди. У ХІХ - на початку ХХ ст. ватажки мали дерев'яні топірці,до яких прив'язувалися хусточки та квіти. Потім їх саджають за стіл ічастують. Обирається старший ватажок, який керує весіллям. Ватаж-ки розходяться запрошувати гостей. Традиційне запрошення таке: за-ходячи в дім, ватажок говорить: «Вас запрошують молоді, їх батьки,посажені батьки та я назавтра на весілля до  (вказує до кого), апіслязавтра на "pripoi", (приходить хто хоче та продовжує свят-кувати весілля і в понеділок) на таку-то годину, в тому-то місці».Запрошені дякують ватажку. Після того як всіх запросили, ватажкизбираються в молодого та «рапортують», що зроблено. Молодий їмдякуєта частує[8. 1999. Т. 19, с. 16].Отже, в обрядізапросин переплітаються різнірегіональнітрадиціїТут спостерігається як особисте запрошення родичів молодими, так ічерез посередників (дружби, старости, батьки). Обряд зберіг архаїчніриси, такіяк культ померлих пращурів, прощання молодоїз громадоютощо. Як бачимо, в усіх селах, де проводилось дослідження особливо-стей весільного обряду, запросини на весілля мають деяківідмінностіале вони несуттєвііна загальний розвиток весільного обряду особли-во не впливають.В сучасних умовах на Буковині як іпо всій Україні традиційніза-просини гостей на весілля зазнали певних змін. Тепер поширеноюформою запрошення у містій на селієвесільна листівка. Найближ-чих родичів іодносельців нареченізапрошують особисто. Якщо у на-речених єспільнізнайомі сусіди іт.д., то вони запрошують їх разом.

Скачать электронную версию публикации