Календарні звичаї зимового циклу на українсько-молдавському порубіжжі.pdf З числа свят зимового циклу у наш час в молдаван і українців по-части зберегли своє обрядове значення лише головні: Різдво, Новийрік, Водохрещі. До таких важливих у минулому селянський свят, якдень Дмитра (вважався початком зими у молдаван), день Пилипа (зна-менував початок різдвяного посту), день Катерини, Варвари, Миколита інших, за рідким винятком, вже не прив'язані спеціальні обряди.Навіть серед віруючих багато тих, хто не додержує церковні пости,обов'язкові колись релігійні заборони й обмеження.На терені українсько-молдавських етнічних контактів до1950-х рр. зберігався такий елемент традиційного селянського побу-ту як молодіжні зібрання. Українські вечорниці, досвітки, молдавськішузэтоаре, ла фуркэ проходили з листопада до березня, тобто уперіод коли припинялися польові сільськогосподарські роботи. Осо-бливою популярністю у молоді користувалося свято Андрія (13 груд-ня за новим стилем), в якому вбачали своєрідну генеральну репетиціюперед святками. У молдаван андріївські шезэотоаре мають своюспецифічну назву - устурой (часник) або пэзі устуроюл (стерегтичасник). За традицією в цей день зібрання молоді супроводжувалисярізноманітними ворожіннями, в яких домінував мотив кохання й май-бутнього шлюбу. Магічний зміст цих ворожінь вже давно зник, і вонисприймалися виконавцями як жартівлива гра, розвага.Етнодиференціюючим моментом андріївського свята можна вважа-ти обрядову гру калита. Спеціально для неї випікали один чи кілька(відповідно до числа дівчат) коржів. Виготовлений з пшеничного,житнього або кукурудзяного борошна на воді, принесеній з колодязяу роті (так звана непочата вода), корж-калиту обмащували медом іприкрашали цукерками та фруктами. Його підвішували на мотузці доцентральної балки хати - сволока. Хлопці, а іноді й дівчата по черзінамагалися вкусити корж, під'їжджаючи до нього немов верхи накоцюбі. Тим, кому це вдавалося, пророкували близьке весілля1.Розповсюджена на всій Правобережній Україні обрядова гра кали-та у молдаван зареєстрована спорадично і лише в зоні їх змішаногорозселення з українцями: молдавські аналоги калити, як правило,більш трансформовані у порівнянні з класичним ритуалом. Так, ус. Надрічне (Тарутинський район Одеської області) замість прісногокоржа використовували плачинду, в грі брали участь лише дівчата. Вдеяких селах калита відома у молдаван під загальною назвою турте.Таким чином, можна вважати, що розглянутий обряд з'явився у мол-даван під безпосереднім впливом українців.У наші дні в сільській місцевості України і Молдови ще побуту-ють редуковані форми різдвяного колядування. Втративши колишнєрелігійно-магічне значення, обряд почасти виконує релігійно-інтегративні функції, перетворившись на розвагу для дітей та дорос-лих. Тексти так званих євангельських та побутових (позацерковних)колядок постійно скорочуються, у більш-менш повному обсязі їхпам'ятають лише представники старшого покоління. Значно швидше,ніж пісенна частина обряду виходить з ужитку саме ритуальне дійство.Щоправда, в останнє десятиліття на хвилі «національно-релігійногоренесансу» стала помітною й зворотна тенденція до відродженнятрадиційної календарної обрядовості, зокрема колядування.Для українців і молдаван характерні новорічні обходи з виконаннямспеціальних обрядових пісень. В українців це щедрівки, у молдаван- хэітура, плугул, урэтура та інші. Поздоровчі та величальні мотивицих пісень дають підстави говорити про їх первісний магічний, за-клинальний сенс. Їх зближує спільна сільськогосподарська тематика,поетизація праці хлібороба, намагання вплинути на майбутній вро-жай. Моменти історико-культурної спільності виявляються і в самомуритуальному дійстві.Тісні і тривалі взаємозв'язки молдавського та українського населен-ня помітно вплинули на новорічнітрадиціїв етноконтактній зоні Тутутворився ряд перехідних, гібридних обрядових форм. До них можна,наприклад, віднести щедрування з бухаєм (пустий бочонок, обтягну-тий шкірою, за допомогою якого імітували ревіння бика), невідомев інших регіонах України. На думку музикознавців, з молдавськоїхэітури в українську щедрівку на прикордонні потрапив й інший еле-мент, а саме удари дзвіночка. Іноетнічним впливом підвладний нелише музично-ритмісний компонент новорічного фольклору, але йпоетична стилістика.Відомо, що в минулому в українців і росіян, як і у східних романців,були розповсюджені новорічні звичаї, обов'язковим атрибутом якихбув плуг. За свідченням Я.Ф. Головацького, що припадає на 70-ті рр.ХІХ століття, у Бережанському, Чортківському, Станіславському і Ко-ломииському повітах ряджені щедрівники волочили за собою плугабо частину його. «Буває -пише дослідник, -що парубки вносять ухату ісамічепіги, показуючи, ніби орють ниву, і приспівуючи, сіютьхлібні зерна»2. Первісний магічний зміст цієї символічної оранки -сівби, напевно, полягав у тому, щоб стимулювати продуктивну силуземлі перед початком нового сільськогосподарського року.Ритуал зимової оранки, який виконувався зі справжніми биками(кілька пар) і плугом або з їх символічними замінниками і супро-воджувався декламацією традиційних текстів аграрного характеру,донедавна стійко дотримувався в побуті східних романців3. У зонахетнічного кордону з ними серед українців поширені так звані «плужніщедрівки», близькі до колядок типу «plugusor» або «plugurel». Зокре-ма, в українському селі Ведмежа (Бричанський район Молдови) ще йсьогодні, обходячи на Новий рік хати, парубки співають:Ходе плужок попід лужокЗ чотирма рогами, золотими рогами.Гей, гей, гей...Г.К. Бостан, який спеціально досліджував проблеми взаємодіїпісень типу «Плугушаре» з аналогічними українськими щедрівкамив зоні Прикарпаття, дійшов висновку, що хоча останні збагатилисядеякими новими елементами змісту й поетики в результаті тривалогоконтакту з молдавськими ораціями, але сюжетна основа їх розвивала-ся самостійно4.Оригінальний підтип українських плужних пісень, які супровод-жували новорічні обходи, становлять щедрівки з мотивом - «оран-ки звірами». Вони також локалізуються в етноконтактній зоніукраїнців зі східними романцями. Даний обрядовий субстрат яскра-во характеризує поетичний текст, записаний у 1904 р. в селі РевнаЧернівецького повіту:Гей! Гей! Ци спиш, ци чуєш, пане господарю!Прийшли коло твої хати орати.Гей! Гей! Дві синиці в колісниці,Два ведмеді у переді,Дві куриці в ярмулці.Гей! Гей! Кілька в пана господаряНа підпіччю вугликів,Тільки в пана господаряНа столі рубликів.Гей! Гей!...5Перед нами, власне, не пісня, а ритуальне чародійство-декламація,пов'язане зі словесною магією примноження родини і худоби.За формою і за змістом дуже близькі український обряд засіванняі молдавський семэнатул (посів), що побутує у сільській місцевостіпонині. Рано вранці на Новий рік до родичів і сусідів приходять діти.Наслідуючи сівачів, вони розкидають жменями по кімнаті зернапшениці, жита, кукурудзи тощо і виголошують при цьому традиційніпоздоровлення. Тексти, які супроводжують символічну сівбу, вукраїнців і молдаван дуже подібні. Головне в них - побажання ща-стя й врожаю в новому році. Характерно, що в українських варіантахдомінує землеробська тематика, у молдаван же поряд з нею широкопредставлені також мотиви тваринництва і скотарства. В наш час урайонах прикордоння побутують тексти з яскраво вираженими еле-ментами етномовної контамінації, спільні для обох народів.Українцям, як і східним слов'янам в цілому, не властивий новорічнийзвичай соркови, відомий молдаванам, румунам, грекам, болгарам таіншим народам Балканського півострова. Походження цього звичаюдослідники пов'язують з древніми фракійцями6. Молдавська сорко-ва - зелена гілка фруктового дерева (вишні, яблуні та ін.) перевитачервоною ниткою, а іноді прикрашена кольоровими стрічками. Гілкизрізують і ставлять у воду, щоб вони розквітали до нового року, колиз ними по хатах ходять діти. Б'ючи легенько сорковою по плечу го-сподаря дому і всіх членів його сім'ї, діти виголошують побажанняздоров'я ідобробуту у майбутньому році Ціпоздоровлення у молда-ван звичайно римованій містять 40 рядків (звідси іназва). Наприклад:Соркова СорковаВесела ВеселаПесте варэ ЩобПримэварэ Літом івесноюСэ 'нфлориць, Ви квітли,Сэ 'мбэтрыниць А старілиКа ун мэр, Як яблуняКа ун пэр.7 А бо груша.Під впливом сусіднього молдавського і болгарського населення упівденній підзоні українці де-не-де запозичили обряд соркови. На-приклад, у етнічно змішаному с. Кам'янське (Арцизький р-н Одеськоїобл.) українські діти, здійснюючи обряд новорічного засівання зерна-ми пшениці та ячменю, тримають в одній руці гілки фруктових деревз прикріпленими до них паперовими квітами. Тексти поздоровленняпри цьому традиційні для українського обряду.У плані українсько-молдавський етнокультурних взаємозв'язківзначний інтерес становить «Маланка» або «Меланка» - один зваріантів (типів) традиційних новорічних обходів з рядженими (назвапоходить від св. Меланії, день якої за церковним календарем припа-дав на 31 грудня, що відповідає 13 січня за новим стилем). Цей звичайв Україні найбільш інтенсивно побутував у придністровських земляхГаличини, Поділля та Буковини, відомих своєю давньою аграрноюкультурою. Даний регіон в цілому збігається з ареалом новорічнихпісень про Маланку-Наддністрянку, який визначив відомий фолькло-рист К.В. Квітка8.Генеза «Маланки», як і широко відомого в Україні рядження з ко-зою, бере початки у давніх аграрно-магічних звичаях. Але вже у ХІХст. вони вже виразно перетворилися на святкову забаву, де домінуючуроль відігравали шлюбні мотиви (учасники обходів відвідували у пер-шу чергу двори, де були дівчата на виданні). Поступово і ці мотивизмінялися чисто розважальними, ігровими.Починаючи з 1920-х рр., а на західноукраїнських землях - з1950-х рр., у зв'язку з прискореним руйнуванням календарних свят,новорічний ритуал «Маланка» значно звузив ареал свого побутуван-ня. Сьогодні він зберігається лише в ряді південно-західних областейУкраїни. Популярна «Маланка» і в північних районах Молдови. Напідставі порівняльного вивчення українських і молдавських варіантівїї Г.К. Бостан прийшов до висновку, що символічно-драматична осно-ва молдавської «Меланки» запозичена в українців9. Дещо пізнішевчений спробував переглянути свою позицію. Так, у монографії1985 р., присвяченій аналізу матеріалів усної творчості з лімітрофноїКарпато-Дністровської області, читаємо, що мова повинна йтине про «просте механічне запозичення молдаванами української«Маланки», а передовсім про злиття, про інтеграцію однотипних,рівнофункціональних, майже одноструктурних уявлень»10.Дискусійні проблеми походження календарних мелодій наукраїнсько-молдавському прикордонні розглядаються і в теоретичніймонографії молдавського музикознавця Я.П. Мироненка. Ареально-типологічний метод дозволив йому виділити кілька основних типівпісень про Меланку, а також кваліфікувати їх як самостійний жанрзимової обрядової поезії в обох національних традиціях. Вихо-дячи з того, що музична мова і музичні форми досить стійкі щодоеволюційних змін, а самі календарні наспіви мають неміграційнуприроду, автор зробив вдалу спробу пов'язати їх генезис з етнічноюісторією населення Карпато-Дністровського регіону. Аргументованозвучить одна з центральних тез Я.П. Мироненка про те, що пісні проМеланку - Меланкуце в українців і молдаван сформувалися на базідавньослов'янської культури11.Українська «Маланка» зберігаєзначно більше рис архаїчного ри-туального дійства, у молдаван же вона виступаєчастіше у формінародної драми. У різнонаціональних варіантах «Маланки» багатоспільних персонажів. Найдавніший генетичний пласт представляютьзооморфні маски - коза (капра), ведмідь (урс), кінь (калуц) і пов'язаніз культом предків антропоморфні маски - діда (мошул) і баби (моша),а також маски різних демонологічних істот, синтезовані під впливомхристиянства в образі чорта.Сучасне карнавальне дійство «Маланки», особливо в розгорнутихситуаціях (Чернівецька, Івано-Франківська області України, північМолдови), включає в себе багато соціально-побутових і алегоричнихперсонажів різного плану. Найбільш типові серед них - солдат, коваль,циган, перукар, лікар, мисливець, фотограф, піп, смерть. Кожний пер-сонаж має не лише відповідну маску, костюм і аксесуари (іноді дужескладні), але й старанно виконує свою роль. Всі ці народні сценкиносять підкреслено гумористичний характер і супроводжуються ве-селими жартами і буфонадою.У стилі й характерні прикрашування новорічних масок в українцівта молдаван етноконтактного району простежуються спільні риси тавідмінності. При виготовленні карнавальних костюмів у обох народівшироко використовуються як підручні матеріали (солома, конопля,овчина, квіти, городні культури тощо), так і покупні (папір, картон,срібна фольга, буси, торочки, матеріал та інше). Образи української«Маланки» характеризуються прагненням до життєвоїправдивості доточного відтворення етнографічних та побутових деталей. Виконанийу такій манерікарнавальний костюм («Маланка», «дід» та інші можеслужити справжнім музейним експонатом. Молдавськіноворічніма-ски більш умовній декоративні Тут важлива не автентичність тогоабо іншого атрибута, а його яскравість ізагальна кольорова гама. На-приклад, маска «кози» (капри) у молдаван (с. Баласенешти Бричансь-кого р-ну) прикрашається різнокольоровими паперовими стрічками,бусами з качанів кукурудзи, штучними квітами, тодіяк в українців убільшостівипадків традиційний одяг кози складаєвивернутий кожух.Під загальною назвою «Маланка» у різнонаціональному середовищіетноконтактноїзони відомірізніваріанти новорічних побажань,театралізованіігри, рядження й драматичніінсценівки. Багато з нихсьогоднівтратили колишню жанрову цілісність іфункціонують якскладніконтамінованіявища. Так, у обходи з «Маланкою» потра-пили персонажіріздвяноїдрами «Цар Ірод», а також драми «ЦарМаксиміліан» -Адольф, Арап та ін. (українське с. Григорівка Кау-шанського р-ну, молдавське с. Калікауци Бричанського р-ну Молдовита інші. У молдавській традиціїнароднийх вистав «Маланка» відомаяк героїчний персонаж (українська дівчина, що загинула в боротьбізтатарами)12. До східнороманської гайдуцької драми новорічного ци-клу, що побутує до наших днів, увійшли легендарні герої українськогонароду Олекса Довбуш і Устим Кармалюк (у молдавській редакції -Корнелю)13. Характерно, що ці персонажі діють пліч-о-пліч зі своїмимолдавськими побратимами, тим самим яскраво демонструючисимпатії й солідарність трудящих обох народів у спільній боротьбі засоціальне та національне визволення.

Скачать электронную версию публикации