Persecution for the faith Ruthenians in Austria-Hungary before World War (100th Anniversary of the Second Marmarosh-Sigh.pdf Православний рух серед русиыв Австро-Угорсько! iMnepii розпо-чався на початку ХХ ст. Вш був спричинений цтим рядом факторiв соцiально-економiчного та полггичного характеру. Не маючи православного духовенства, православн не могли розгорнути широко! мiсюнерсько'! роботи, початково рух був локальним, обмежувався лише дектькома населеними пунктами. Яюсно новий перюд в кторп православного руху пов'язаний з iменем Олександра 1вановича Ка-балюка, який походив з просто! родини лкоруба з гiрського с. Ясшя (нинi смт. Ясiня Рахiвського р-ну). О. Кабалюк приеднався до православного руху в 1905 р. i через невеликий час став його головним провщником. Пкля паломницьких подорожей до Марiяповчi, Сучави та Бксаду вiн поставив собi мету здобути богословську освiту та отримати священицький сан. У 1905 р. О. Кабалюк познайомився з Олекаем Геровським, за спогадами Геровського вш оргашзував поУздку Кабалюка до Киева. Наступного 1906 р. О. Кабалюк зуст^вся з митрополитом КиУвським Флавiаном (Городецьким) та епископом Житомирським Антоыем (Храповицьким), яким розповiв про православний рух на його батьювщиш1. Незважаючи на пильний контроль полщп та греко-католицького духовенства, православний рух поширився на ряд ст: Кошельо-во, Березово, Липча, Нижнш Бистрий, Горiнчово, Теребля, Крива, Бедевля, Бтки, Осiй, 1льниця, Дулово, Довге, Задне, Олешник2. 27 листопада 1906 р. вщбулася нарада греко-католицьких священиюв Березького дистрикту в с. Дунковиця3. Збори прийшли до висновку, що в бiльшостi сiл збирання церковних натуральних податмв, через бiднiсть населення, спричиняе значш труднощi та використання сили свггських чиновникiв. Це явище породжуе ненависть народу, населення дивиться на священика не як на духовного отця, а бачить у ньому ворога. Священики просили епископа, щоб вш домiгся вiд державно! влади пщвищення Ух утримання у зв'язку з ростом цш. Таким чином, ушатське духовенство розумто, що бiдне населення не в змозi платити великi церковнi податки та намагалося ц зобов'язання перекласти на державу. 5 червня 1908 р. в lршавi вщбулося судове заадання, присвячене питанню поширення православного руху в окрузЬ яке прийшло до висновку, що православний рух е небезпечним, тому проти нього 1Р\усепм 2013, № 4 (34) необх1дно вести боротьбу з залученням державно! влади4. 19 червня 1908 р. греко-католицький священик з с. Бтки Аладар Романець у лист1 до мукач1вського епископа пов1домляв, що в район с1л Б1лки та Стьце, за сприяння Олександра Кабалюка та Дмитра Бабинця, поширюеться православний рух. Священик пропонував вислати епископського представника у комггати Мараморош, Берег, Угоч та Унг з метою перев1рки та вилучення з греко-католицьких церков книг «схизматичного» зм1сту5. Але епископ вщкинув згадану пропозицт, наголосивши на тому, що вилучення заборонених книг 1з церков доручено районним прото1ереям6. П1д час проведення таемних збор1в у 1907 р. у с. 1льниця було вир1-шено вщправити О. Кабалюка на гору Афон. Вш разом 1з прочанами вщвщав Ерусалим, Назарет, Вифлеем та вклонився святим м1сцям. У Свято-Пантелеймон1вському руському монастир1 на Афон1 О. Кабалюк 8 липня 1908 р. прийняв православ'я7. На честь ще! поди монах Денасш згодом написав книгу, що мала поширення i на Закарпатп. У 1909 р. у м. Хуст в будинку Михайла Палканинця вщбулися збори, на яких були присутш представники вщ православних громад з 1льницЬ Осою, Бшок, Великих Лучок. Учасники зiбрання прийшли до одностайного рiшення про необхщшсть висвячення православного священика. Пкля слухання доповiдi братiв Геровських на мiсiонерсь-кому з'^здi в Киевi 1908 р. вищими духовними органами було прий-нято рiшення дозволити православним з Угорсько! Русi здобувати богословську освггу в Свято-Онуфрпвському монастирк Цей монастир знаходився в Бельському повт Люблiнського воеводства, за два ктометри вiд с. Яблочин (сучасна територiя Польщi). Саме сюди за сприяння архiепископа Холмського Евлопя (Георпевського) при!хав О. Кабалюк8. Пiсля закшчення монастирських богословських курсiв 15 серпня 1910 р. Кабалюка висвятили в iеромонахи з iменем Олексiй9. У цьому ж роц до Свято-Онуфрпвського монастиря були прийнятi Василь Вакаров, Василь Кемшь, Михайло Мачка, Серафим Брод^°. Пiсля рукоположення в сан !х забезпечували необхiдним церковним начинням, книгами та вiдправляли в села, де вщбулося вiдродження православ'я. У спогадах архiепископ £влогiй (Георгiевський) дав ви-соку оцiнку дiяльностi Кабалюка: «Карпато-руський селянин Олексiй (Кабалюк) - один iз тих, котрi ваею душою прагнули до повернення в лоно православно! церкви»11. Прийнявши росшське пщданство й отримавши вiдповiднi до-кументи, Кабалюк вiдправився знову на гору Афон, щоб обмшяти сво! росiйськi чернечi папери на афонсьм, що давало б змогу без перепон повернутися на батькiвщину з грецькими мiсiонерськими документами. Пiсля оформлення докуменпв, якi свiдчили, що вш е спiвбратом Свято-Пантелеймонiвського монастиря, Олексш (Кабалюк) звернувся до пaтрiaрхa Константинопольського 1оакима з проханням про призначення його православним священиком. Пaтрiaрх порадив йому звернутися до карловацького пaтрiaрхa, у вщаны якого зна-ходилися прaвослaвнi громади Австро-Угорщини12. Маючи «похiдну церкву», Олексш провiв першi богослужiння в будинку 1вана Хоми в Мукaчевi, де охрестив 60 д^ей з Великих Лучок. Жителi цього села намагалися законним шляхом домогтися призначення о. Олекая своУм священиком. Для цього вони переписали на нього будинок та на стьських зборах прийняли до стьсько'У громади. Але стьський нотар не пщтримав рiшення громади. Вш звинуватив Кабалюка в агггацп проти греко-католицькоУ церкви, заарештував i вiдпрaвив до мукaчiвсько^ в'язницi. 18 У 1911 р. Олексш (Кабалюк) зус^вся з сербським пaтрiaрхом Лукiaном (Богданович), котрий призначив його помiчником до православного священика в Мшкольщ грека Гаврила (Аурела) Мо-тина для православних ст Великi Лучки та 1за13. За повiдомленням газети «Maramarosi Fuggetlen Ujsag» 10 лютого 1912 р. Кабалюк, маючи супровщний лист з Мшкольца, приУхав до 1зи, де наступно-го дня проводив богослужшня. Угорськi жандарми взяли його пщ арешт i тримали доти, поки окружний суддя не дозволив проводити священику релтйну дiяльнiсть на три дш14. За цей час вш освятив молитовний будинок, охрестив близько 200 д^ей, повiнчaв 19 под-ружнiх пар i причастив у загальнш сповiдi 1300 вiрникiв15. На свято Великодня 1912 р. селяни сaмi служили службу i святили паски, бо староста заборонив Ум запросити священика з Мшкольца. Пщ час святкування жандарми робили в селi обшуки, намагаючись схопити православного священика. Щоб не допустити приУзд до с. 1за жителiв нaвколишнiх сiл, полiцiя перекрила вс шляхи до населеного пункту. 14 червня 1912 р. «Русская Правда», посилаючись на угорськ газети, повщомила, що в Угорськш Русi дев'ять ст заявило про перехiд у православ'я. Угорська влада провела мaсовi обшуки та арешти в Ы, ЛипчЬ Тереблi, Хустi, Уйбaровi (ниш Новобарово). Було конфiсковa-но чимало книг релейного змiсту та накладено штрафи вщ 50 до 100 крон16. 17 червня 1912 р. ствробггники полщп та прикордон-ноУ служби провели обшук в будинку Олекая (Кабалюка) у с. Ясшя. Вони вилучили з домовоУ церкви чашу, священицький одяг, книги та опечатали дверк 1еромонах Олексiй тсля цього випадку виУхав до США, де проводив мiсiонерську роботу серед русинiв-емiгрaнтiв. Пiсля смертi унiaтського епископа Ю^я (Фiрцaк) на посаду му-кaчiвського владики було призначено Антошя (Паппа). 28 квiтня 1912 р. в Мараморош-Сиго^ вiдбулося зiбрaння греко-католицького духовенства. Воно звернулося до уряду з проханням придушити пра-вославний рух. Наджупан Марамороського комггату барон Жигмонд Перенi пообiцяв здiйснити акцiю проти православ'я i розпочав в 1912 р. пщготовку нового судового процесу17. За iнiцiативи греко-католицького священика с. 1за Андрiя Азарiя було порушено кримшальну справу проти жителiв села за пщозрою у пiдробцi докуменпв18. У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку, шби пiдробленi свiдоцтва про перехiд у православ'я надшшли до священика Гаврила Мотина у Мiшкольц, то справу було переведено у вщання королiвського прокурора у згадане мкто. Вивчивши обставини слiдства прокурор Бульовск 26 квiтня 1911 р. припинив розслщування за кримiнальною справою Петра Кашко та його ст-вучаснимв у зв'язку з вiдсутнiстю складу злочину. Прокурор наводив ряд обфунтувань, на основi яких було прийнято ршення. Наприклад, 1ван Чопей та 821 його ствучасник iз с. 1за висловили бажання з греко-католицькоУ церкви перейти у православну. Для здшснення свого бажання вони намагалися дотримуватися формальностей, передбачених законом, але священик Андрш Азарш всiляко цьому перешкоджав. Вш вiдмовлявся прийняти вiрникiв, ховався вiд них на квартирi та в церквi19. Ця ситуащя змусила селян спостерiгати за священиком. Коли Андрш Азарш у особистих чи церковних справах покидав будинок, тодi вони невеликими групами пщходили до нього, у присутносп двох свщюв i заявляли про бажання переходу. Однак священик не брав ц заяви до вщома i вiдмовлявся видавати свЬ доцтва. Пкля цього свiдки самi оформляли свщоцтва, вказуючи, що названi у документ особи двiчi зверталися до священика у справi переходу, i той вщмовився Ух прохання задовольнити. Далi у документi е твердження, що православний священик Гаврил Мотин, прийнявши посвщчення про перехiд, заявив хустським повтовим органам про перехiд частини селян 1зи в православ'я. Мiсцевi повiтовi органи прийняли це повщомлення iз засторогою, а пiсля допиту Андрiя Азарiя прийшли до висновку, що посвщчення е фальшованими20. Пщ час проведення слiдства Андрiй Азарш частково змшив свiдчення, переконуючи, що селяни у складi 410 оаб дiйсно просили на вулицi вщпустити Ух iз складу греко-католицькоУ церкви, але ыхто не вимагав посвщчення про заяву. Вш також визнав, що наприкшф лютого 1910 р. група селян повторно заявляла про свш вихщ з унii та просила свщоцтва, але вш наказав прохачам трохи зачекати з ршенням21. Таким чином, стае зрозумтим, що священик не хо^в пiдтверджува-ти право переходу у православ'я i намагався вщстрочити цю подiю. Прокурор приходить до висновку, що селяни, розумтчи, що священик не видасть Ум посвщчення у будь-якому випадку, скористалися положеннями закону правильно. Другою причиною припинення судового розгляду прокурор вважав те, що позаяк факт фальсифкацп докуменлв не доведено, тому треба вщкинути звинувачення в тому, що «греко-католицька церква потерпiла значнi матерiальнi збитки, бо втратила велику кшьюсть своУх вiруючих - платникiв податюв, проте тi збитки виникли не через те, що вiрники вийшли на пiдставi «пiдроблених посвщчень», а тому, що вийшли»22. Слщ зазначити, що у наведених вище звинуваченнях священика немае й згадки про полггичш причини переходу, якi з'являться трохи згодом. Вже 21 травня 1912 р. Андрш Азарш, не погоджуючись з рiшенням вщ 26 квiтня 1911 р., подав апелящю до королiвського генерального прокурора в м. Кошще. Священик визнавав, що се-ляни неодноразово заявляли йому про перехщ у православ'я, але жодного разу не просили посвщчення23. Вш стверджував, що не був зобов'язаний приймати до вщома заяви вiрникiв, коли вони не були подан в його офщшному помешканнi, крiм того, заявники завжди висловлювали своУ вимоги не поодинщ, як вимагае закон, а натовпом. Наприкшф апеляцiйного звернення Андрiй Азарш безпщставно зви-нуватив бажаючих перейти у православ'я у полггичнш антидержавнш агiтацiУ: «Це результат самого великого розмаху пщбурювання проти греко-католицькоУ релтУ й угорськоУ держави. Органiзатори руху в Ы хотять пiвнiчно-схiдну частину Угорщини залучити до панування росшського царя»24. Звинувачення Андрiя Азарiя були прийнят до вiдома угорською владою. 16 квiтня 1912 р. хустський окружний начальник виыс постанову, за якою 1688 посвiдчень, поданих православним священиком Аурелом Мотином та жителями села 1за, не вщповщали вимогам § 3, 4, 5 закону I_II вщ 1868 р., а отже, утворення православноУ церкви в с. 1за е неможливим25. В обГрунтуванн ршення окружний начальник доводив, що свщоцтва е неправильно оформленi, через що Ух не можна було приймати до уваги. У його висновках продовжуються полггичш звинувачення проти члешв православного руху. «В с. 1за поширення щей православноУ вiри пов'язано iз тим переконанням, що природним наслщком прийняття православноУ вiри е перехiд частини угорськоУ держави до панування росшського царя, який угорськ органи та панство прожене»26. Селяни подали оскарження на ршення Хустського окружного начальника вщ 16 кв^ня 1912 р., але заступник жупана Марамороського комгтату у постановi вiд 30 листопада 1912 р. вщхилив апеляцiю i залишив у силi попередне рiшення щодо утворення православноУ громади в с. 1за27. У червш 1912 р. з угорського Мшктерства культiв i народноУ ос-вiти на iм'я греко-католицького епископа надшшов лист, у якому в загальних рисах давався аналiз релтйного становища в ^вшчно-Схщнш Угорщинi. Дописувач стверджував, що православний рух е росшською агiтацiею та переслщуе великоруську iдею: «Стосовно утворення православноУ парафп в Iзi, то цьому вдалося перешкодити, але рух перекинувся на ктька с1л Хустського округу, у Тяч1вському окруз1 охопив Тереблю, Дулово, Кричево, у Тересвянському окруз1 -Терново, Нересницю, В1льх1вц1, дал1 в Ясшя»28. Чиновник пов1домляв епископа, що греко-католицьке духовенство байдуже ставиться до православного руху, шод1 не звертае уваги на зв'язок вчител1в 1з православними ватажками. А тому потр1бно проводити бтьше м1с!й, зам1нювати деяких священиюв тощо. Представник м1н1стерства не вщкидав можлив1сть втручання адм1н1стративних орган1в у боротьбу з православ'ям, але головну роль вщводив д1яльност1 греко-католи-цького епископа. Одним 1з центр1в православного руху на Закарпатп було також село Теребля на Тяч1вщиы. Головним шщ1атором переходу селян у православ'я був мкцевий житель Юр1й Чопик. Угорськомовна газета «Maramarosi Fuggetlen Ujsag» у статт1 «Завойовуе схизма» писала, що в Теребл1 поширюються чутки про те, що угорський король мае нам1р вщдати П1вн1чно-Сх1дну Угорщину росшському царю, а т1, хто мав кер1вну роль у православ'Т, отримають дворянство, землеволод1ння, посаду й будуть утворювати привтейований клас29. Посилаючись на слова мкцевого ун1атського священика Олександра Кимака, газета переконувала, що селяни погрожують прогнати пашв та евреТв i под1лити Тхнi землi мiж собою. На розвиток православного руху в с. Теребля впливало не ттьки нестача землi та важке соцiально-економiчне становище селян: головною причиною переходу у православ'я було незадоволення мкцевим ушатським священиком Олександром Кимаком. Селяни пiд час особистих вщвщин та письмово просили мукачiвського епископа замiнити в селi священика. Вони наводили числены факти проти ньо-го та пщкртляли прохання свщченнями очевидцiв. Наприклад, у лисп вщ 1 березня 1912 р. зазначалося, що священик виступав за вщмшу поста та скорочення богослужшня, зневажливо та грубо ставився до селян, повщомлялися випадки про побиття служителем церкви селян. Пкля вщмови вiрниками записуватися до «Католицького з'еднання» та давати бiльший розмiр натурального податку Олександр Кимак звернувся до мкцевоТ полщп з вимогою покарати селян. Як доказ проти селян священик повщомив, що вони використовують заборо-неш богословськi книги, надруковаы в Киевi. Як виявилося тзнше, цi книги були купленi за згоди священика та бтьша частина з них знаходилася в стьськш церквк Жителi Тереблi застерiгали епископа, що в разi невиконання Тхшх вимог вони будуть змушенi покинути греко-католицьку церкву30. Звернення аналогiчного змкту було надi-слано вiд жителiв с. Дулово, де церкву також обслуговував священик Олександр Кимак. Однак епископ Юлш ^рцак) та представники консисторп не виконали прохання жителiв с. Теребля. Не змiнило ситуацию й призначення нового епископа. Наведений випадок був характерним для основно! кшькосл громад, що покинули ушю. Пасивысть та бездiяльнiсть епископсько! влади, потурання свяще-никам, тиск на незадоволених селян та бездiяльнiсть душпастирiв призводили до поширення православного руху. Невдачi у мiсiонерськiй роботi в с. 1за змусили угорську владу та греко-католицьку церкву перейти до бтьш радикальних методiв. Про змшу тактики у боротьбi з православним рухом заявляв мука-чiвський епископ Антонш (Папп): «В Мараморошi треба було провести арешти. Треба загострити прикордонну сторожу, щоб не потрапляли панславктсью лиспвки. Заборонити вiдвiдування закордонних вщпу-стових мiсць. Про це я шформував Мiнiстерство судiвництва i дiстав велике зацiкавлення»31. Автор статп в «Канадiйському русинi» засуд-жував пропоновану методику, вважаючи, що щф православ'я «набере маску муучеництва». Вш пропонував епископу посилити освiту серед населення на рщнш мовi, а не насильно мадяризувати русишв. Щоб придушити рух проти унп, в найбiльшi центри православ'я було вщ-правлено додатковi загони жандармiв та солдалв. Головним iнiцiатором насилля проти православних селян у с. 1за був ушатський священик Андрiй Азарш. Це пiдтверджуе донесення марамороського пщжупана Гулачi до керiвництва комiтату, який прямо вказуе, що переслщування православних вщбувалися «на прохання пана духiвника о. Азарiя»32. В с. 1за роботу полiцii та вшсь-кових очолили Gn^i з Сиготу Мклош Бренер та Мiклош 1мре, котрi проголосили в селi вiйськовий стан: селянам заборонялося збиратися групами бтьше двох чоловк та ходити до сус^в33. Жандарми вима-гали вщ селян, щоб кожний мав при собi посвiдчення про те, що вш вiдвiдуе греко-католицьку церкву, як видавав мiсцевий священик. Якщо селянин не мав такого документу, то його пщдавали катуванням та переслщуванням. Наприклад, жандарми жорстоко побили 1вана Пасульку, Костянтина Вакарова, Костянтина Хвуста, Андрiя Пристаю за те, що вони вщмовилися давати присягу про повернення до унп; жшок Ганну Кадарь i Март Сабов - за спробу вщвести д^ей на хре-щення до православного священика в Мшкольф; 1вана Гайду, Март Вакаров, 1вана Борщика за проведення богослужшня вдома босими i голими водили вулицями, а Василя Вучкана прив'язали до коня, якого ганяли селом34. Жандарми в грудш 1912 р. зловили пщ час молитви групу молодих дiвчат, яких роздягнули догола i тримали в рiчцi до самого ранку35. Серед них була i майбутня iгуменя Липчанського та Мукачiвського монастирiв Параскева (Прокоп). Угорф зруйнували молитовний дiм у цен^ села та демонтували православний хрест36. Крiм того, на православних робився фшансовий тиск. Окружний уряд у Довгому 1911 р. наклав 724 штрафи на жителiв с. Липча за рiзнi проступки, в тому чи^ за антисанiтарiю на селянському дворк Непорядок на дворi коштував селянину 10 крон. У с. 1за в будинки активов православного руху було розквартировано угорських сол-да^в, утримання яких покладалося на хазяУв37. Хустський окружний уряд декiлькох селян з 1зи поштрафував за те, що не знищували гусiнь. Окружний уряд у Довгому розпорядженням 553/1912 поштрафував 305 жителiв Липчi за те, що молилися вдома. Розмiр штрафу складав 60 крон. По^м розмiр штрафу було збiльшено до 200 крон, а Юрш Чопик з прибiчниками з Тереблi платили вже 400 крон38. У с. Велим Лучки за наказом мукачiвського окружного начальника у 1913 р. було зруйновано православний хрест та закрито молитовний будинок39. Коли православний рух не вдалося зупинити штрафами та поборами, Мшктерство внутршшх справ вщправило в Мараморош-Сигот радника Горнера, якому доручили придушити православ'я. На територп УгорськоУ Рус почали дiяти таемш агенти, провокатори, детективи, фшансоваш урядом. Полiцiя провела дектька рейдiв в lзi, КошельовЬ Липчi, Нанковi, Горiнчевi, Нижньому Бистрому, Тереблю Дуловi, Нересницi, Терновi, Бичков^ Раховi, Великих Лучках, пiд час яких було заарештовано бтя 180 оаб40. Заарештованих утримували в жупанатських та окружних в'язницях, де з них постшно знущалися та тортурами вибивали зiзнання у злочинах. Через вщсутшсть доказiв у обвинуваченнi суд залишив пщ вартою 94 чол. Судове заадання планувалося розпочати в Дебрецен 25 листопада 1913 р., але дата початку суду постшно переносилася у зв'язку з вщсутшстю головного звинуваченого Олекая (Кабалюка) та недостатыстю доказiв у обвинувачення41. На нарадi в Будапештi, що була скликана у справi процесу, були присутш голова уряду, граф Калман Ткса, мiнiстр куль-^в i народно! освiти Бейла Янкович, мукачiвський епископ Антонiй (Папп), урядовий радник Жигмонд Переш, епископський вшарш Мiклош Балог, мiнiстерський радник Орест Сабов, мукачiвський декан Емiл Коссей, адвокат Мклош Куткафалвi. Вони прийняли ршення розпочати процес 29 грудня 1913 р. в Мараморош-Сиготк Про безтдставшсть звинувачення та жорстоке поводження з в'язнями багато писала львiвська москвофтьська газета «Русское Слово»: «Мадяри не мають нiякого милосердя i страшно переслiдують тi слов'янськi народи, котрi жиють в Угорщинi. Незадовго вщбудеться суд в угорському мкт Дебречин. За що властиво будуть судити русских людей, никто не знае. Певно за те, що вони не вщреклися вщ свое! народности вiри i церкви i були руськими патрiотами. Жертви того мадярського суда будуть новою окрасою геройського подвигу руського народа»42. Оцшка православного руху була протилежною у виданнях украУнського напрямку. Так, львiвська «Праця» 15 квггня 1914 р. писала: «Щойно тепер, коли православн i цареславнi агенти Росп заплодилися i загн1здилися в Галичин1 та на угорськш УкраТн1, Австр1я взялася до нищення се! небезпечно! погани. Проти росшських агентiв почала Авс^я виступати, будь-то адмiнiстративно через староспв, жандармiв, кари та арешти, будь-то стала потягати ix до судово! вщпо-вiдальностi, виточувати проти них суо^ процеси. У москвофiльськиx дiячiв переводжено ревiзii, а в кшц кiлькоx з них посаджено на лавi обжалованих i зроблено !м процес о державну зраду»43. 29 грудня 1913 р. в Мараморош-Сигот на лавi пiдсудниx опи-нилося 94 особи, серед яких чоловки i жiнки вiком вiд 17 до 64 ромв. За мiрою «скоених злочишв» суд на чолi з Аврелieм Товтом та королiвським прокурором Андором 1лляшем роздiлив ув'язнених на 15 груп. Селянам висунули звинувачення в тому, що вони шляхом поширення православ'я хотти в^рвати частину угорсько! держави i приеднати ii до Росii; що вони вели аптацш проти греко-католицького духовенства, церкви, угорського народу i закошв. Згiдно угорських закону 1868 р. громадяни держави могли втьно переходити з одного вiросповiдання в шше, дотримуючись визначених формальностей. Таким чином, переслщування за змiну релiгii не могло бути злочином. Прокурор переконував суд, що шдсудш встановили зв'язки з графом Володимиром Бобринським в Петербурзi i братами Геровськими в Чершвцях з пол^ичною метою. За словами прокурора, звинувачен проводили полггичну агiтацiю на ярмарках i вщпустах в монастирях та при матерiальнiй допомозi «Галицько-Руського общества», поши-рювали в русинських комбатах вiдозви, газети, листи, ям викликали ненависть до угорсько! держави i греко-католицького духовенства44. На боц православних виступали 19 адвокалв, бiльшiсть з яких було безкоштовно призначено угорською владою45. Серед речових доказiв, за допомогою яких прокурор намагався довести антидержавну дiяльнiсть пщсудних, були картини, на яких зображувалися афонськ та киiвськi монастир^ iкони, богослужебнi книги, виданi в Киев^ Одесi, Москвi, перiодичнi видання з Черывщв та Львова46. У акт звинувачення прокурор А. 1ллеш говорив про iсторiю православ'я в Схщнш Угорщинi та активiзацiю руху з включенням до нього Олекая (Кабалюка)47. Пiсля виступу прокурора суд перейшов до допиту обвинувачених. Судове слухання проводилися на угорськiй мовЬ якою володiло лише декiлька затриманих. Адвокати звертали увагу на те, що перекладачi неправильно тлумачать висловлювання пщсудних та свщмв. Бтьшкть ув'язнених вщкидали протидержавну агiтацiю, вони твердили про ii суто релiгiйний характер48. Значну увагу преси привернуло слухання на суд «головного зви-нуваченого» iеромонаxа Олексiя (Кабалюка), який повернувся з США та добровольно з'явився на суд. 16 ачня 1914 р. прокурор представив речовими доказами його вини листи, книги, церковний одяг, пред-мети церковного вжитку. У одному з лиспв до aрхiепископa Евлопя Олексiй (Кабалюк) скаржився на Геровських, що т поширювали в Угорщин aнтидержaвнi друковaнi видання i тим самим налаштували адмшктращю проти угроруав. Спочатку Кабалюк вiдмовився вiд адвоката i захищав себе сам, полм цю роботу виконував адвокат Артур Клейн. Мiж звинуваченими на судi був i молодший брат Олекая - Юрш Кабалюк. На судi Олексiй детально розповiв свою бюграфш, наголосивши, що проводив серед населення лише мiсiйну роботу i не переслщував полiтичноУ мети. Щоб пщтвердити священицький сан, Кабалюк пред'явив посвщчення, пiдписaне aрхiепископом Холмським Евлопем49. Про насилля угорських жaндaрмiв нaпередоднi суду свщчать пока-зи жителiв с. 1за. Так, Микола Сабов заявив, що пщ час Рiздвяних свят 1913 р. його, хворого, жандарм силою погнав до греко-католицькоУ церкви50. Iншi селяни стверджували, що вони не допустили шяких злочиыв проти греко-католицькоУ церкви i духовенства та вс скаржи-лися на насильство жандармерп51. Вiд побоУв у в'язниц збожеволiло двое селян52. Пiсля допиту обвинувачених суд перейшов до читання конфкковано'У лггератури. Багато селян вимагали повернути Ум книги назад, вказуючи, що подiбнi видання е i в греко-католицьких храмах53. Певний резонанс викликав приУзд з Петербурга графа Володими-ра Бобринського. 3 лютого 1914 р вш у супроводi думських послiв Балашова i Дмп^ева приУхав до Будапешту. Львiвське «Дто», по-силаючись на угорську газету «Pesti Hirlap», подало витяг з штерв'ю В. Бобринського, який категорично вщкинув полiтичнi мотиви в православному руа54. На судi граф виявив бажання давати покази на росшськш мовЬ для того щоб його могли розум™ пiдсуднi. Але голова суду А. Товт не задовольнив його прохання, мотивуючи вщмову тим, що судовий перекладач Медведецький погано володiе росшсь-кою мовою. Пщ час слухання прокурор поставив графу ряд питань, ям мали безглуздий та провокацшний характер. Свщок заперечив закид про фшансування паломницьких поУздок угрорусiв до РосiУ та проведення полггично'У aгiтaцiУ в Угорщинi55. Неоднозначну оцшку громaдськостi викликали допити свщюв, яких, за повiдомленням львiвськоУ газети «Дто», було до 300 чол. 56 Головною ф^урою звинувачення був провокатор Арнольд Дулшкович. На судi виявилося, що вш займався полггичним шпiонaжем та релiгiйною пропагандою. Подiбне завдання виконував й Андрш Манайло, який поселився в с. Липча бтя Хуста. Вiн ходив помiж селянами, виступав проти мадяризацп, греко-католицького духовенства, провокував селян на необережш висловлювання57. Спрaвжнiй провал звинувачення показало слухання свщюв: унiaт-ських священиюв, сiльських корчмaрiв та чиновнимв. Мiж адвокатом Йозефом Редеем та священиком Андрiем Азарiем з 1зи виникла полемiка стосовно трираменного хреста. Адвокат, посилаючись на ршення Конгрегацп поширення вiри вщ 19 квiтня 1887 р., ствер-джував, що така форма хреста дозволена церквою, ^м того, такий хрест був i на вежi в lзi. У свою чергу Азарш заперечував слова адвоката, наголошуючи, що такий хрест - це прояв панславiзму58. Подiбне твердження висував i священик Олександр Кимак з Тереблк Коли адвокат Й. Редей показав йому молитовник з трираменним хрестом, виданий ужгородським «Уню», вш вiдповiв, що це робиться для того, щоб книги краще розходилися в народк Свщчення священика з Лип-чi показали, що чимало духiвникiв боролися з православ'ям через особисту користь. Священик повщомив, що з його села надшшло 168 заяв про перехщ, внаслщок чого вiн втратив 300 мiр кукурудзи щорiчно та плату за треби59. Не маючи достатньо! млькосп доказiв, прокурор 5 лютого 1914 р. звтьнив з-пiд варти значну частину заарештованих, зняв-ши з них ус звинувачення60. Незважаючи на вс зусилля захисту й протести свггово! громадськостi, угорська влада 3 березня 1914 р. винесла ганебний вирок - 32 чол. було засуджено до рiзних строев ув'язнення i сплати великого грошового штрафу61. Найбтьший строк отримав iеромонах Олексш (Кабалюк) (4 роки i 6 мкящв в'язницi i 100 крон штрафу)62. Судовий процес в Мараморош-Сигот у 1913-1914 рр. показав свгговш громадськосп, що в Угорщинi органи влади дтть за до-помогою провокаторiв та пiдкуплених свiдкiв i не дотримуються законодавства про релтю. Захист, який проводили адвокати, показав, що угорська влада, не маючи змоги засудити православних за вихщ з унп, безпщставно шкримшувала !м державну зраду. Вирок суду свщчив про поразку судово! системи iмперi! та !! кризу. Методи слщства шокували широкий загал та зацкавили чимало европейських перiодичних видань, котрi об'ективно оцiнювали православний рух.

Скачать электронную версию публикации