The Orthodox Church in Transcarpathia in the Conditions of the Establishment of Soviet Power in 1944-1950.pdf Впродовж 1944-1950 рр. в кторп Закарпаття сталися значш змши. 28 жовтня 1944 р. край був визволений вшськами ЧервоноУ армп вiд угорсько-фашистських загарбникiв. На з'Узд! Народних комiтетiв, що вiдбувся в Мукачевi 26 листопада 1944 р., було обрано вищий орган державноУ влади - Народну Раду ЗакарпатськоУ УкраУни в складi 17 чоловк. Головою НРЗУ став 1.Туряниця. На другий день тсля з'Узду було сформовано уряд ЗакарпатськоУ УкраУни в складi президп та УУ уповноважених. За словами дослщнимв перiоду ЗакарпатськоУ УкраУни, «хронолопчно цей перiод охоплюе невеликий вiдрiзок - з жовтня 1944 до ачня 1946 р., але наповнений винятково важливими подiями, логiчним завершенням яких було приеднання Закарпаття до УкраУни»1. Нагадаемо, 29 червня 1945 р. було пщписано радян-сько-чехословацький Договiр про Закарпатську УкраУну, який був ратифiкований тимчасовими зборами ЧСР та Президiею ВерховноУ Ради СРСР у листопадi 1945 р. Вщповщно до нього Закарпаття вихо-дило зi складу Чехословаччини i ставало адмiнiстративною одини-цею УкраУнськоУ РСР. Цей перiод в кторп Закарпаття деякi iсторики називають «превентивною радяшзащею»2. Пiсля визволення Червоною армiею краю змiни торкнулися вщра-зу майже всiх сфер сусптьно-полггичного, соцiально-економiчного, культурного i релiгiйного життя. Новий етап настав i у розвитку церкви. Греко-католицька церква на чолi з епископом Теодором (Ромжею) зай-няла нейтральну позицт до новоУ влади. Православне ж духовенство висловлювало свое лояльне ставлення до новоУ влади, брало активну участь у возз'еднавчому рус та робот народних компепв, проте i йому не вдалося уникнути посиленого тиску з боку бтьшовимв. Вже в листопадi 1944 р. розпочався процес входження православно'! церкви пщ юрисдикцт РуськоУ православноУ церкви3. Дослщники цiеУ проблеми констатують, що «Мукачiвсько-Пряшiвська епархiя протягом якогось року змшила свое пiдпорядкування - вийшла з-пiд юрисдикцiУ СербськоУ православноУ церкви i влилася до РуськоУ православноУ церкви, а Закарпаття в ачш 1946 р. стало складовою адмшктративною одиницею СРСР у статуа ЗакарпатськоУ обласп»4. У 1945 р. НРЗУ видала ряд декре^в та постанов, ям регулювали релiгiйнi вiдносини. 5 квггня 1945 р. було прийнято постанову НРЗУ «Про втьну змшу релiгiУ»5. 20 квiтня НРЗУ було прийнято ктька декретiв, якi стосувалися релтйних питань - «Про користування церковним майном»6, «Про здержавлення школи»7, а також «Про ут-ворення Управлшня в справах культiв при Народнш Радi Закарпатсь-коУ УкраУни»8. В останньому вказувалося на функцп i повноваження новостворюваного органу. Зокрема до компетенцп Управлшня в справах культiв належали «вс справи церковнi та релiгiйнi, включно упорядкування справ про майно церковних (релтйних) общин та виршення майнових спорiв мiж ними на територп ЗакарпатськоУ УкраУни». Уповноваженим у справах кульлв було призначено Петра Лштура9. Влада ЗакарпатськоУ УкраУни, за пщтримки вiйськового керiвниц-тва 4-го УкраУнського фронту, стала сприяти православнiй церквк За словами дослiдника кторп греко-католицькоУ церкви о. Л. Пушкаша, на початку грудня 1944 р. в околицях Хуста, де бтьшкть населення перейшла з греко-католицизму в православ'я, православы з допомо-гою червоноармшщв займали греко-католицьк церкви, а священиюв разом з Ухыми сiм'ями викидали на вулицю з парафiяльних будинмв. Такi поди дiйсно мали мкце в Нижньому Селищi, Липчi, НанковЬ Ли-сичовi, Вучковому, Олександрiвнi, Кошельов^ Кушницi, Крайниковi, Новобаровi, Тереблi, Вiльхiвцях10. Як наслiдок, на початку 1945 р. до православних перейшли церкви в населених пунктах Вишы Ясшя-Струмв, Горiнчово, Завидово, Червенево, Канора, Крива, Чумальово, Луково, Нижнш Бистрий, Широкий Луг, Калини. Православнi вобрали у греко-католикiв також церкви i парафiяльнi будинки у Бедевлi, Горонд^ Задньому, Руському, Синевирi, Кричовi, Великих Лучках11. Внаслщок цтеспрямовано'У полiтики мкцево'У влади наприкiнцi 1945 р. до складу православно! епархп влилося понад 60 греко-католи-цьких громад12. Хоча, з другого боку, вiрники також проявляли власну ^щативу. В часи вщновлення православ'я перiоду ЧехословацькоУ республки в багатьох селах вiдбулися масовi переходи вiд греко-католикiв до православних. Причини переходу були рiзними13. Так, наприклад, на початку XX ст. мешканцями с. Синевир, на той час греко-католиками, був побудований великий кам'яний храм, який був зареестрований на греко-католицьку громаду. Проте вже на початку 1920-х рр. у Синевирi переважну бтьш^ь становили православна ям не мали свого храму. Але ситуащя змшилася навесы 1924 р., коли православы подшили з мкцевою греко-католицькою меншктю церковне майно. Зокрема до православних перейшов храм, а греко-католики молилися на церковнш фарр. Хоча храм перебував у руках православних недовго, вже на початку лютого 1926 р. вiрники опинилися на вулицк 4 лютого 1926 р. окружний уряд видав розпорядження, за яким церковне примщення знову було передано греко-католикам15. З цього приводу вже 15 лютого 1926 р. православна громада звернулася до мшктерства внутршых справ до Праги з листом: «Въ настоящее время вь нашемъ селе Нижномъ Синивире / окр. Воловое Карпатской Руси есть жителiв хриспянъ православнихъ греко-восточ-ныхъ 1 950 душъ, а греко-католиковъ есть 150-200 душъ. И до сего часу православними пользовались храмомъ молитвеннымъ (церко-вт), но дня 4-го февраля с. г. подъ числом 718/26. 912, аi 26. 171 аi 26. окружннй начальникъ въ Воловомъ приказалъ отдать церковное помещеше меншинству...»16. Православн побудували свою церкву, о. Феодосш (Горват) у квггш 1928 р. повщомляв про це свого друга I. Шмигала: «...мы, якъ пишу вамъ, сбудовали церковъ стоимости 65 000 кч., а звоны 62 000 кч. всего у воросе 127 коронъ... »17. Проте недовгою виявилася радкть православних вiрникiв. Вже 8 листопада 1932 р. побудована дерев'яна церква згорта. Спогади очевидщв рiзняться. Одн вважають, що причиною пожежi стало недбальство церковника, iншi - що це був пщпал здiйснений греко-католиками. Подiбнi обставини з 1920-1930-х рр. були в багатьох селах Пщкарпатсько'У Руа. Зрозумто, що ситуaцiею, яка склалася у 1945 р., виршили ско-ристатися православна Варто погодитися iз твердженням, «що кожний державно-полггич-ний режим для свого утвердження на Закарпатт проводив вигiдну для пануючоУ держави церковну полгтику. Для цього поряд з вико-ристанням мiжетнiчниx суперечностей, ставка робилася i на мiжкон-фесiйнi вiдмiнностi»18. Це ж можемо сказати i про полiтику Народно! Ради ЗакарпатськоУ УкраУни, яка в своУй дiяльностi намагалася пе-рекотювати той полiтичний та соцiaльно-економiчний устрш, який iснувaв у СРСР. Виключенням не стала i релiгiйнa сфера. 22 ачня 1946 р. Указом Президп Верховно! Ради СРСР було за-тверджено подання Президп Верховно! Ради УРСР про утворення ЗакарпатськоУ обласп у склaдi УРСР. Вже за ктька днiв пiсля утворення Закарпатсько! обласп Президiя Верховно! Ради УРСР 24 ачня 1946 р. прийняла постанову про введення з 25 ачня 1946 р. на територп Закарпатсько! обласп законодавства УкраУнськоУ Радян-ськоУ СощалктичноУ Республки. З цього часу, за словами М. Макари, «... в Закарпагп набували чинносл Конститу^я СРСР 1936 року та Конституфя УРСР 1937 року»19. Вщповщно до радянського законодавства - Декрету Раднаркому вщ 20 ачня 1918 р. про свободу совкт^ церковш i релiгiйнi общини - церква вщокремлювались вiд держави20 . Проте релтйна полiтикa в^гравала неабияку роль у спрaвi радяызацп Закарпаття. З одного боку, комушстична пaртiя намагалася всiляко контролювати дiяльнiсть церков, вести !xнiй облiк, збирати дат про ктьмсть монaстирiв, Ух соцiaльно-економiчний стан тощо. З шшого - держава грубо втру-чалася у церковне життя у щойно возз'еднаному Закарпагп. Про це свщчить хоча б вбивство епископа Т. Ромжi i лквща^я греко-като-лицькоУ церкви. Контроль за дiяльнiстю релiгiйних оргашзацш на територп областi здiйснювали двi структури: Рада у справах РуськоУ православно! церкви (далi - РПЦ) (створена постановою РНК СРСР вщ 14 вересня 1943 р.) та Рада у справах релтйних кульлв (створена постановою РНК СРСР вщ 19 травня 1944 р.). Вщповщно до постанови Ради м^с^в СРСР №1043 вiд 8 грудня 1965 р. Рада у справах РуськоУ православно! церкви при Радi м^ст^в СРСР та Рада у справах релтйних культiв при Радi мiнiстрiв СРСР були реорганiзованi у Раду в справах релтй при Радi мiнiстрiв СРСР. З утворенням ЗакарпатськоУ областi вiдбулася унiфiкацiя та реор-ганiзацiя мiсцевих органiв влади, в тому чи^ й управлшня в справах культiв. Керiвником ради у справах РПЦ в обласп й надалi залишився П. Лштур. Рiшенням Закарпатського облвиконкому вiд 26 березня 1947 р. на посаду уповноваженого було призначено 1вана Ромера. Рiвно через рк керiвником ради був призначений Григорш Панченко, а з липня 1948 р. до 1960 р. уповноваженим працював Антон Шер-стюк. Це був досвщчений чиновник, що перед цим у 1945-1948 рр. керував Радою у справах РПЦ в Дрогобицькш обласп21. Радою у справах релтйних кульлв при Закарпатському облви-конкомi в 1946-1947 рр. керував Серий Лямш-Агафонов, а в 19481959 рр. - Михайло Распутько. Згщно штатного розпису за 1946 р., апарат уповноважено у справах РПЦ в Закарпатськш обласп складався з двох одиниць, власне з уповноваженого та секретаря-машиыста22. У вщдш кульлв в цьому ж роц працювали 4 штатш одиницр3. Кому ж пщпорядковувалася та що входило до компетенцп Ради у справах РПЦ? Союзний орган - Рада у справах РПЦ дiяв при Радi мЫс^в СРСР. В Укра'Уш було створено апарат уповноваженого Ради у справах РПЦ при Радi м^с^в СРСР по УРСР, який в свою чергу сформував мережу своУх уповноважених при облвиконкомах республки. Уповноважений був пщ прямим пщпорядкуванням го-лови облвиконкому чи його заступника i свою практичну дiяльнiсть здшснював тiльки вiд iменi вищеназваноУ оргашзацп. Радi у справах РПЦ уповноважеы були пiдпорядкованi лише в оперативному вщно-шеннi. Апарат утримувався за рахунок мкцевого бюджету, а посада уповноваженого прирiвнювалася до завiдувача вщдту. Водночас, уповноваженi не могли бути звтьненими чи переведенi на шшу посаду без узгодження з радою у справах РПЦ24. Дуже часто облас-не керiвництво ставилося до апарату уповноважених ради РПЦ як до другорядного шституту, що зумовлювало те, що саме цей апарат був резервом для скорочення шталв в облвиконкомах25. На пред-ставнимв Ради у справах РПЦ покладались наступш функцп: нагляд за правильним та своечасним впровадженням у життя на територп обласп закошв, а також постанов уряду СРСР, котрi стосувалися РПЦ; надання облвиконкомам та Радi у справах РПЦ шформацп щодо становища РПЦ; здшснення облку та реeстрацiя дтчих церков та молитовних будинкiв православно! церкви; реестращя релiгiйних громад i духiвництва; облiк недiючих культових примщень; розгляд клопотань вiруючих про вщкриття нових церков та молитовних бу-динкiв; пiдготовка вщповщно'У документацп26. В сучаснш кторюграфп дiяльнiсть Ради у справах РПЦ оцшюеться неоднозначно. На думку Д. Поспеловського, «с самого своего возникновения совет повел себя как хозяин церкви, хотя ни в одном советском или республиканском кодексе законов он не упоминался вплоть до опубликования в 1975 г. пересмотренных и дополнительных законов о религиозных объединениях 1929 г.»27. За словами Т. Чумаченко, «Совет по делам Русской православной церкви являлся одним из важных и значимых компонентов модели государственной вероисповедной политики. Существенным было его влияние на формирование правовой основы государственно-церковных отношений. Разработка Советом законодательных актов, настойчивость в деле их реализации способствовали становлению достаточно цивилизованных взаимоотношений между государством и РПЦ в 1940-х - первую половину 1950-х гг.»28. Друга половина 1940-х рр. характеризуеться наступом тоталггар-ного режиму на греко-католицьку церкву в захщних областях УРСР та остаточною УУ лшвщащею. Дана проблема в достатнш мiрi висвгглена в сучаснш кторюграфп, а тому не будемо детально зупинятися на цьому питаны. Вчен сходяться на думцЬ що РПЦ у цьому процес «в^гравала роль простого статиста i виконавця волi можновладщв», при цьому «не виявляла особливого завзяття в лквщацп унп...»29. Або ж: «Й. Сталш, його найближче оточення, примусивши православних iерархiв та духовенство стати поплiчниками в реал!зацп плашв, втягував Ух i на цей раз у брудну, аморальну справу.»30. За словами В. Войналовича, в жодному iз опрацьованих ним докумен^в «немае жодних згадок про шщтючу роль Церкви в плануванш вщповщних заходiв. Як стратепчш, так i тактичш складовi кампанп розробляли-ся державними органами й передавалися для виконання вищому церковному керiвництву»31. З цим твердженням можна погодитися. Нами опрацьовано десятки справ у Державному архiвi ЗакарпатськоУ обласп (далi - ДАЗО) i не виявлено жодних згадок щодо ^щатив православного духовенства у справi лквщацп греко-католицькоУ церкви. Документи ДАЗО iз дослщжувано'У теми згруповаш у двох фондах: фонд Р-544 - «Уповноважений Ради в справах РуськоУ православноУ церкви», опис №2 за 1946-1956 рр., фонд 1490 - «Уповноважений у справах релiгiйних культiв», опис №1 (1946-1956), а також опис 4 д (додатковий) (1945-1991). У фондi Р-544 мютяться документи, ям дають можливiсть прослщ-кувати полггику радянськоУ влада по вiдношенню до православно! церкви в дослщжуваний перюд. Це доповiднi записки уповноваже-ного в справах РуськоУ православно! церкви при Радi мiнiстрiв СРСР по Закарпатськш областi32, iнструктивнi листи ради в справах РуськоУ' православно! церкви при Радi мiнiстрiв СРСР та УРСР уповноваже-ному в Закарпатськш обласп33, переписка мiж мiсцевим уповнова-женим та вищестоящим керiвництвом34, ршення Закарпатського облвиконкому, якi стосувалися релИУ35, скарги православних вiрникiв та духiвництва та переписка з цього питання36 тощо. Опис № 1 фонду Р-1490 хоча i стосуеться дiяльностi iнших, не-православних релiгiйних кульлв дае нам можливiсть прослiдкувати, як складалися взаемини мiж греко-католиками та православними у цей складний перюд37. Опис 4 д був сформований у 1998 р. та мютить 187 справ за 1945-1991 рр. Безпосередньо нашого дослщ-ження стосуватимуться 5 справ цього опису. Це документи, що дають можливють прослщкувати динамку розвитку православноУ церкви в дослщжуваний перюд - доповщна записка про становище православноУ церкви в 1947 р.38, статистичш зв™ про ктькють православних церков i монастирiв та Ух фшансово-господарську дiяльнiсть протягом 1948-1950 рр.39 У жовтш 1945 р. на чолi Мукачiвсько-УжгородськоУ православноУ епархiУ стояв епископ Нестор (Георгш Мартинович Сидорук)40. Епископ Нестор проводив роботу, спрямовану на впорядкування життя православноУ церкви. За його сприяння у 1946 р. було зареестровано жшочий скит в с. 1за, а його засновник Дмитро Сабов був пострижений в чернецтво. 2 липня 1946 р. епископ Нестор рукоположив Сабова в iеромонахи41. У грудш 1947 р. при Мукачiвському монастирi були вщкрит тримюячш пастирсько-богословськ курси для пщготовки кандидалв на висвячення. Загалом у 1945-1947 рр. владикою було висвячен 14 iеромонахiв, 6 священимв та 2 диякони. В наступш 1948-1950 рр. священний сан прийняло 15 кандидалв42. У тому ж 1947 р. при епископськш резиденцп в Мукачевi було засновано чо-ловiчий монастир. 5 червня 1948 р. епископ видав розпорядження про реестрацт члешв церковних комiтетiв та ревiзiйних комiсiй. Виконуючи вiдповiдальнi завдання патрiархiУ епископ Нестор в 1948 р. виУздив до АлбанiУ та Угорщини43. З утворенням ЗакарпатськоУ обласп продовжуеться процес пере-дачi церковного майна греко-католимв православним. Вiн проходив пщ безпосереднiм керiвництвом мюцево'У влади i перебував на контролi Киева та Москви. Про це можемо судити з численноУ переписки мкцевих та республканських i центральних оргашв. «Головi Воловецького окрвиконкому Управлшня культiв при Закарпатсько-му облвиконкомi направляе на Ваш розгляд клопотання правлшня православного приходу у Волiвцi про передачу прaвослaвнiй общин греко-католицькоУ церкви. Про результати просимо повщоми-ти заявникам i Управлшня кульлв при облвиконкомi», - йшлося у лисп вщ 1 листопада 1946 р. за № ХУ1-338 уповноваженого Ради у справах релтйних кульлв по Зaкaрпaтськiй облaстi С.М. Лямша-Агафонова44. Проте цей процес не проходив так гладко. В деяких селах греко-католики не маючи пщтримки мкцево'У влади, апелюють до вищого керiвництвa республiки. Зокрема це сталося у селах Осiй та Рако-шино. Ситуащя навколо названих церков склалася наступним чином. 9 червня 1946 р. вiрники греко-католицькоУ церкви с. Ракошино, за пщписом 18 чол., направили головi Ради м^ст^в УРСР Хрущову та прокурору республки УРСР скаргу, в якiй посилаючись на Декрет НРЗУ вщ 20 квггня 1945 р. № 54, в якому йшлося, що в рaзi «коли 2/3 члешв одше'У церковноУ общини вже залишило, або в майбутньому залишить свою первкну церкву i переступить до другоУ церковноУ общини - то все рухоме й нерухоме майно перейде до власносп новоУ громади вiруючих) молитовня, та все греко-католицькоУ общини в селi Ракошин передано вiрникaм православноУ церковноУ общини»45. 1ыщатори звернення мотивували, мовляв списки скла-дали люди нaближенi до православноУ церкви i в с. Ракошино немае 2/3 православних вiрникiв46. Греко-католики вщзначали, що вже декiлькa рaзiв скаргу до всiх оргaнiв мкцево'У влади, однак скарга залишилася незадоволеною. На лисп накладено резолюцт ЛямЬ на-Агафонова: «Жалоба отклонена». Це ж вш пiдтвердив i у лисл-вщпов^ до греко-католицькоУ громади с. Ракошино вщ 31 грудня 1946 р. № ХУ1-385: «Ваша скарга про церкву, вщклана на iм'я голови Ради мiнiстрiв УРСР вщхилена»47. Подiбну скаргу до М.Хрущова писали i греко-кaтолицькi вiрни-ки с. Осш. «^Звертаемось до вас, дорогий наш батьку, заборонити нарушувати справедливу Радянську Сталшську Конституцт, яка за-безпечуе всiм громадянам нашоУ держави сповщувати вiльно свою релiгiю.....»48, - лист пiдписaло 935 вiрникiв греко-католицькоУ церкви49. Дaлi йдеться: «Ми не проти православноУ вiри. Хай буде заведена тодi в кожному селi ттьки одна вiрa i ми не протестуемо, але чого це зроблено ттьки в нашому селк..»50. Вщповщь прийшла з Киева вщ уповноваженого Ради у справах релтйних кульлв при Рaдi мiнiстрiв СРСР по УкраУнськш РСР Вiль-хового: «Уповноваженому Ради у справах релтйних культiв при Радi м^с^в СРСР по Закарпатськiй областi С.М. Лямшу-Агафонову м. Ужгород. 7.12.1946. № 338. Надсилаемо вам до вщому i вивчення на мiсцi двi скарги вiрую-чих греко-католицькоУ церкви в села Осш i Ракошино. За нашими даними, в с. Ракошино вiруючi росшсько'У православно! церкви мали вс пiдстави одiбрати в унiатiв церкву. Й про це поставте до вщому вiруючих ушатв с. Ракошино. Що ж до села Осш, необхщно вивчити дане питання на мкц й повщомити нас про Вашi висновки...»51. Подiбною була i ситуацiя склалася i щодо закриття на Закар-паттi греко-католицьких монастирiв. У лисп уповноваженому Ради у справах релтйних культв по Закарпатськiй областi С.М.Лямшу-Агафонову вiд 7.12.1946 за № 336. Уповноваженого Ради у справах релтйних культв при Радi Мiнiстрiв СРСР по Укра'Унськш РСР Вiльхового слiдували чiткi шструкцп: «На iм'я голови Закарпатсь-кого ОВК т. Туряниц 1.1. ми направили скаргу монахинь м. Хуст про незаконне закриття мкцевими органами Радвлади монастиря Ва-силiанок. Майте на увазЬ що без попередньоУ санкцп Ради у справах релтй-них культв при Радi мiнiстрiв Союзу РСР - закривати монастиря чи молитовш будинки, чи перемiщати Ух не можно (пiдкреслення в документi - В.М.). Треба негайно виправити пипущену хибу. Якщо в м. Хуст вважають за доцтьне перемктити монастир Василiанок, то треба Ум про це пщняти клопотання перед облвиконкомом, а ви ро-бите свш висновок про доцтьшсть, або ш i ставите питання перед Президiею ОВК. Президiя може пiдтримати i просити у Раду справах релтйних кульлв дати санкцт про закриття, чи переселення. Ттьки пiсля по-годження питання з Радою у справах релтйних кульлв - ОВК вино-се свое ршення. Все листування до Ради в Москву (по кожному питанню) направляете через нас. . Ждемо на вашу шформацт про роботу, про стан релтйного руху на Закарпатп»52. На 7 лютого 1947 р. православна церква на Закарпатп мали у своему володшы 182 храми ^з них 10 монастирських) та 12 ка-плиць ^з них 9 монастирських). В межах епархп дiяло 18 чернечих громад (4 чоловiчих та 3 жшочих монастирiв, 5 чоловiчих та 6 жшо-чих скитв) та 135 сiльських на мкьких приходiв, якi обслуговувало 136 представнимв духовенства. Загальна кiлькiсть православних вiрникiв складала 142 тис. чоловiк. Про це йдеться у звт обласного уповноваженого П. Лштура на iм'я уповноваженого Ради у справах РПЦ по УРСР П. Ходченка. Пкля Львiвського церковного собору радянська влада береться за справу лквщацп греко-католицькоУ церкви на Закарпаттi. Щоб зламати впертий отр греко-католицького духовенства, органи служби безпеки за погодженням iз вищою владою в Киевi оргашзували 27 жовтня 1947 р. «нещасний випадок» греко-католицькому епископу Теодору Ромжк Проте владика залишився живий. Пкля операцiУ спецслужби пiдiслали «медсестру», яка в ыч на 1 листопада 1947 р. ввела йому ш'екцш з отрутою. Пiсля вбивства греко-католицького епископа Мукачiвського Теодора (Ромж^ православнi епископи ЗахiдноУ УкраУни Антонш (Пель-вецький), МихаУл (Мельник) та Нестор (Сидорук) звернулися в ачш 1948 р. з листом протесту до М. Хрущова. Для кращого розумшня лист подаемо повшстю збер^аючи мову та стиль оригшалу. «Дорогий i вельмишановний тов. секретар ЦК КП(б)У Микита Сер-гшович! Ми, православн епископи ЗахiдноУ УкраУни i ЗакарпатськоУ областi, вирiшили звернутися до вас iз слiдуючим листом. Ми, вщповщаючи перед великим Патрiархом ваеУ Русi за розвiй молодоУ православноУ церкви на захщних землях УкраУни i Закарпаття, занепокоенi фактом, що дуже зашкодив православ'ю. А саме. Вам уже вщомий упланований органами МДБ по Закар-патськш областi напад на тамошнього епископа католицькоУ церкви Теодора Ромжу восени 1947 р. Коли вщ побоУв чотирьох синьошапош-никiв епископ не помер, то т самi придумали наступне. Повщомили мiську лiкарню, що, мовляв, автомашина наУхала на пщводу, де Ухав епископ i ще шкть священикiв. Хворих привезли до лкары, до епи-скоповi стало легше, вш, як заявили свщки, попросив вина i викурив патросу. Побоюючись компрометацiУ, органи МДБ наказали уколом отруУти епископа Теодора. Одна медсестра зi схiдних областей це зробила, не допускаючи шкого з мкцевоУ медичноУ обслуги. Пiсля уколу епископ з криком помер. Ми бачимо, що це нашкодило православ'ю i обуренням наповнило вах, навггь православне населення Закарпаття i ЗахщноУ УкраУни. Просимо дуже вас, дорогий Микито Сергшовичу, щоб для доброго цтого СРСР, для слави нашого уряду, для позитивноУ пропаганди ко-мунiзму, що е захисником миру i демократiУ, припинити подальший натиск оргашв МДБ на рештки католицькоУ церкви, тому що маемо надт злучитись з ними незабаром. Вдячш вам за дотепершню опiку i допомогу. Бажаемо вам в цей ювтей 30-х роковин УкраУнськоУ РСР многих лiт»54. Крок епископiв безперечно показовий. Однак, саме з подання М. Хрущова й було оргашзовано лквщацт епископа Т. Ромжк Якщо аналiзувати документи мiсцевих уповноважений у справах РПЦ, то видно, що вони були не задоволеш дiяльнiстю епископа Нестора. Особливо негативну характеристику подае владиц перший уповноважений ради П. Лштур. У однiй iз доповщних записок вiн зви-нувачуе правлячого aрxiерея в рiзномaнiтниx порушеннях, в основному фшансового характеру. З шших джерел вiдомо, що уповноважений мав особисто неприязш стосунки з керiвником МукaчiвськоУ епaрxiУ, а тому м^ обмовляти його в очах республканського керiвництвa. На початку 1948 р. республканський уповноважений П. Ходченко, посилаючись на думку уповноваженого по Закарпатськш обласп I. Ромера, що епископ Нестор не користуеться у вiруючиx належним авторитетом, вносив до ради пропозищю про його переведення на шшу кафедру55. В силу рiзниx причин епископ Нестор був вщкликаний з Мукачева й переведений до Курська56. У 1948 р. на Мукaчiвську кафедру з титулом aрxiепископa Львiвсь-кого i Терноптьського та Мукaчiвсько-Ужгородського було призначе-но Мaкaрiя (Михайла Федоровича Оксiюкa). Перед цим вш 22 квiтня 1945 р. у Богоявленському пaтрiaршому соборi в Москвi xiротонiсaн в епископа Львiвського i Тернопiльського. 21 квгтня 1946 р. нагород-жений саном aрxiепископa, а 3 червня 1948 р. - aрxiепископ Львiвсь-кий, Терноптьський i Мукaчiвсько-Ужгородський. 18 серпня 1949 р. нагороджений правом носшня хреста на клобуцi. 17 березня 1950 р. звтьнений вiд управлшня Мукaчiвсько-Ужгородською епaрxiею57. На думку деяких дослщниюв, «.для окончательной ликвидации унии в Закарпатье потребовалось вызвать из западных областей Украины архиепископа Львовского и Тернопольского Макария, епископов Михаила и Антония, а также протоиерея Гавриила Костельника, чтобы закончить воссоединение к 1949 году»58. Протягом 1948-1949 рр. органами радянськоУ влади було остаточ-но лквщовано структуру греко-католицькоУ церкви на Закарпагп. У володшня РПЦ було передано вс храми, 127 священимв з рiзниx причин перейшли до православ'я, 128 священиюв було репресовано59. 28 серпня 1949 р. в Мукaчiвському монaстирi о. !риней (Кондратович) заявив, що «на Закарпатськш УкраУш перестала кнувати церковна уыя закарпатського духовенства з Римом.»60. Документи, що збер^аються в ДАЗО свщчать, що весь процес лквщацп греко-католицькоУ церкви здiйснювaвся пiд цтковитим контролем союзного центру. Наприклад, 24 квгтня 1948 р. член Ради у справах РПЦ по СРСР I. !ванов рекомендував утриматися вщ передaчi примiщень унiaтськиx церков в Закарпатськш обласп до отримання вщ ради додаткових вкaзiвок, пов'язаних з розглядом загального плану мiроприемств по возз'еднанню ушатсько'У церкви з православною61. Наступний шструктивний лист I. !ванова вiд 3 серпня 1948 р. вказував, що у тих випадках, коли абсолютна бтьшкть вiрникiв гре-ко-кaтоликiв заявляють про возз'еднання з православною церквою, Ух реестращя як православних громад проводиться уповноваженим ради при облвиконкомi на основi ршення облвиконкому та узгод-ження таких питань з радою не потрiбне62. 12 грудня 1949 р. вщбулося засщання Священного синоду РПЦ, на якому слухали доповщь архiепископа Львiвського, Тернопiльського i Мукачiвсько-Ужгородського Макарiя про становище православноУ церкви на Закарпатп. Прийняли рiшення для посилення роботи в епархи призначити для Закарпаття окремого епископа53. Епископам возз'еднаних епархш, в тому чиЫ i ЗакарпатськоУ, наказува-лося видати послання до духовенства з пропозищею, пщ загрозою канонiчноУ заборони, провести чистку церковного богослужшня i храмiв вiд латинських нашарувань, що суперечать догмам i духу православноУ церкви, а саме: видалити з символу вiри добавку «вщ Сина»; за богослужiнням згадувати святiшого патрiарха i мiсцевого епископа; нi в якому разi не допускати згадування за богослужшням Римського папи63. На кшець 1948 р. у Мукачiвсько-Ужгородськiй епархiУ нараховува-лося 132 православних приходiв, якi обслуговувало 126 священимв. Крiм того, у звiтах згадуються ще 22 неприходськ священики. У зв'язку з тим, що в селах було по дектька храмiв, загальна кшьюсть культо-вих споруд (храмiв, молитовних домiв) наприкiнцi 1948 р. складала 234 одиницк Територiя епархiУ в 1948 р. подтялася на 18 благочинiй (Бедевельське, Бтецьке, Буштинське, Велико-Бичкiвське, Вiльхiвське, Воловське, Завидiвське, 1зьке, Кушницьке, Липчанське, Мукачiвське, Ракошинське, Рахiвське, Свалявське, Севлюшське, Синевирське, Тере-бельське, Хустське)64. В областi продовжувало дiяльнiсть 7 монастирiв та 11 ски^в. В 1949 р. ситуащя з монастирями та скитами кшьюсно не змiнилася, але значно зросла кшьюсть приходiв та культових споруд. За шформащею уповноваженого ради, на територп епархiУ налiчувалося 589 храмiв та молитовних домiв. Релiгiйне життя було зосереджено в 303 приходах, ям обслуговувало 268 священимв65. У зв'язку з включенням до складу РПЦ колишшх греко-католицьких приходiв постала потреба у збтьшенш кiлькостi благочиннш до 27. Крiм вищеназваних благочинних окрупв, також дiяли Берегiвське, Велико-Березнянське, Воловецьке, Вилокське, 1ршавське, Перечин-ське, Середнянське, Ужгородське, Чинадпвське. Слiд вщзначити, що на чолi кiлькох благочиннш стояли представники «возз'еднаного» духовенства66. Протягом свого правлшня архiепископ Макарiй видав ряд роз-поряджень, що регулювали внутршне життя епархiУ. Наприклад, 6 серпня 1948 р. було видано розпорядження про пщписку на «Журнал МосковськоУ ПатрiархiУ» та львiвський «Православний вiсник». Згiдно розпорядження вщ 26 листопада 1948 р. при епархи було засновано мiсiонерський комiтет та створена випробувальна комiсiя для перевiрки знань кандидалв на священство67. 12 грудня 1949 р. вщбулося засiдання Священного синоду РПЦ, на якому слухали доповщь архiепископа Львiвського, Тернопiльського i Мукачiвсько-Ужгородського Макарiя про становище православноУ церкви на Закарпаттi. Прийняли ршення для посилення роботи в епархп призначити для Закарпаття окремого епископа68. Епископам возз'еднаних епархш, в тому чи^ i ЗакарпатськоУ, наказувалося вида-ти послання до духовенства з пропозищею, пiд загрозою канонiчноУ заборони, провести чистку церковного богослужшня i храмiв вiд латинських нашарувань, що суперечать догмам i духу православноУ церкви, а саме: видалити з символу вiри добавку «вщ Сина»; за бо-гослужiнням згадувати свялшого патрiарха i мiсцевого епископа; ш в якому разi не допускати згадування за богослужшням Римського папи69. 17 березня 1950 р. тимчасовим керуючим Мукачiвсько-Ужгородсь-кою епархiею, а з 22 липня 1950 р. - епископом Мукачiвсько-Ужго-родським став 1ларюн (Василь Михайлович Кочергш). Вiн народився 1884 р. в КиевЬ закшчив КиУвську духовну семiнарiю та ^орико-фто-софський факультет КиУвського унiверситету. У 1941 р. рукоположений у сан священика. Працював викладачем КиУвськоУ духовноУ семшарп. Пiсля смертi дружини в 1948 р. прийняв чернецтво. 13 листопада 1949 р. хiротонiсан в епископа Уманського, вiкарiя КиУвськоУ епархп. У 1950-1956 рр. - епископ Мукачiвсько-Ужгородський. У 1956-1961 рр. очолював Хмельницьку i Кам'янець-Подтьську епархт. Помер 24 листопада 1965 р.70 На Мукачiвськiй кафедрi епископ lларiон виступае як активний церковний дiяч та захисник штереав православного духовенства та пастви. 1 листопада 1950 р. епископ вщправив головi Ради у справах РПЦ при Радi м^ст^в СРСР Г. Карпова рапорт, у якому звернув увагу на порушенням мкцевими органами законодавства щодо православноУ церкви. Вш вказував, що зуст^чаються випадки, коли мiсцева влада вщбирае вiд священикiв квартири i в замш не видтяе нiяке житло або видтяе не придатне для проживання. ^м того, вiд церкви вщ-биралися примiщення, якi були збудован пiсля 1945 р. Наприклад, в с. Стеблiвка Хустського округу, в с. Кваси Рахiвського округу, в с. Розтока 1ршавського округу, в с. Тересва Тячiвського округу71. Пкля передачi Ужгородському унiверситету примщення капiтули взамiн не було видтено будинку, де б могли розмктитися возз'еднанi священики та кiмната для епископа, в разi його перюдичних приУздiв до Ужгороду. Мкцева влада в деяких випадках не надшила православних священимв земельними дтянками, якi складали основну частину для Ух кнування. Мукачiвський жiночий монастир з початку року був обкладений рiзного роду поставками як пщсобне господарство, але полм його прирiвняли до одноосiбникiв i зобов'язали розрахуватися за новими ставками72.

Скачать электронную версию публикации