Місце Підкарпатського Землеробського Союзу (ПЗС) у політичному житті на Закарпатті (1918-1938).pdf Закінчення Першої світової війни стало початком нового періоду в історії Закарпаття, яке з 1919 р. увійшло до складу Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь. Однією з відмінних рис Чехословаччини була наявність великої кількості політичних партій. Всі вони мали характерну особливість - формування за національною ознакою. Традиційно сильним політичним напрямком на Підкарпатській Русі було русофільство. Однією з перших автономних русофільських партій на політичній арені краю був Підкарпатський Земледільський Союз (ПЗС), який майже одразу дістав широку підтримку серед місцевого населення. Для розуміння даної проблеми важливе значення має дослідження фондів Державного архіву Закарпатської області (далі - ДАЗО), які дозволяють ознайомитись із змістом програми ПЗС¹. Важливе значення мають роботи як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Зокрема, варто відзначити працю М. Токаря, в якій детально описується діяльність політичних партій Закарпаття в зазначений період², а також роботі М. Болдижара, в якій вміщено нарис присвячений ПЗС³. Значний фактичний матеріал, який дозволяє простежити дослідити діяльність ПЗС спрямовану на реалізацію програмних положень, містять праці І. Попа4. Варто відзначити, що праці вищевказаних авторів написані на розлогому архівному матеріалі. Партія була створена літом 1920 р. в Мукачеві за ініціативою заможного селянства краю5 . Головою ПЗС став Михайло Лакес, а його заступником Франц Чулак6. Друкованим органом партії була газета «Карпаторуський Вісник». У своєму зверненні до закарпатських землеробів керівники партії вбачали причину поганого становища населення в тому, що «землеробський народ мовчить, не організовується для захисту своїх інтересів». Завданням партії визначалось покращення становища народу, «щоб не бідувати, не голодувати, не ходити в подертому одязі, мати хліб, роботу і житло, як то культурній людині личить»7.Програма партії була затверджена 10 червня 1920 р, її автором був Й. Камінський8. Вона складалась із трьох розділів, які були сформульовані у формі вимог до чехословацького уряду. Перший розділ називався «Вимоги землеробів» і містив вимоги передачі безземельним і малоземельним людям державних і панських земель; проведення земельної реформи; встановлення справедливої податкової системи; звільнення від податків малозабезпечених селян; відкриття нових соляних і вугільних шахт, розвитку тютюновиробництва. Постановка економічних питань на перше місце обумовила орієнтацію партії на першочерговість створення економічних передумов для розвитку краю. Як відзначив М. Токар, ПЗС була чи не єдиною політичною організацією, яка відкинула політичні питання на другий план. Проте це не стало тривалим явищем в діяльності партії, а політичні вимоги швидко вийшли на перше місце. У другому розділі «Політичні вимоги» містились положення про встановлення кордонів Підкарпатської Русі від Попраду до Тиси, для об'єднання всіх русинів республіки, негайного запровадження автономії зі своєю руською мовою та під керівництвом місцевих чиновників. Також вимагалось дотримання прав національних меншин, гарантованих мирним договором, і проголошувалось братське співжиття всіх народностей краю9. Варто відзначити, що вимоги впровадження автономії краю в життя носили характер доброзичливого нагадування чехословацькій владі про взяті зобов'язання. При цьому ніяких радикальних антидержавних вимог ПЗС не висувала, що вказує на її політичну лояльність до владної політики в цілому на початку своєї діяльності. Третій розділ «Релігійні вимоги» стосувався міжконфесійних відносин, свободи совісті й релігій, впровадження церковного самоврядування на демократичній основі. Піднімалися також питання врегулювання оплати священників, що було зумовлено великою кількістю греко-католицького духовенства у складі партії10. Незважаючи на затвердження статуту і програми ПЗС, початок її безпосередньої офіційної структурно-організаційної розбудови та реєстрації партії відбувся тільки 24 червня 1920 р. Таким чином існування ПЗС набуло офіційної легітимності, й партія отримала право на законну діяльність в межах Чехословацької Республіки. Потрібно відмітити, що на першому етапі розвитку партії до неї схвально поставилися окремі політичні діячі краю, зокрема тодішній губернатор Підкарпатської Русі Г. Жаткович. ПЗС користувалася популярністю і серед службовців у крайовій адміністрації. Важливою умовою популярності партії було й те, що вона прихильно ставилася до представників різних релігійних конфесій і національних меншин, передусім угорської, а за своїм складом була інтернаціональною. Ці обставини зумовили досить велике вливання до рядів ПЗС угорськомовного духовенства, службовців, які ще залишалися на службових урядових посадах, а також сільських учителів, котрих влаштовувала русофільська орієнтація. Аналізуючи діяльність партії на початковому етапі, М. Болдижар відзначає, що як крайовим, так і окружним керівництвом проводилась активна діяльність по втіленню в життя основних вимог програми11. На зборах і в листах партії ставилося питання про заміну губернатора краю та окружних урядовців місцевими громадянами, уродженцями Підкарпатської Русі. Керівництво партії намагалося контактувати з іншими партіями, особливо хліборобськими, напередодні виборів та при вирішенні важливих селянсько-хліборобських справ. Політика державної влади щодо реалізації автономних прав Підкарпатської Русі змушувала лідерів різних партій шукати політичних союзників. Можливість співпраці підсилювалася й антиавтономними позиціями загальнодержавних політичних партій, які розгорнули активну діяльність на теренах тогочасного Закарпаття. Ініціатива партійного блокування виходила з боку автономних політичних сил. У таких умовах на початку 1922 р. ПЗС виступив із пропозицією створити єдину політичну партію землеробів Підкарпатської Русі. Розуміючи, що центральна влада гальмує процес нормалізації стану суспільства, ПЗС розіслав свої пропозиції щодо утворення партійної коаліції кільком автономним політичним організаціям. Врешті-решт була досягнута домовленість розпочати організаційну роботу по здійсненню партійного об'єднання Хліборобської, Трудової, Землеробської Автономної партії та ПЗС12. Нова політична організація отримала назву Руська Земледільська Автономна Партія (РЗАП). У програмі партії містились вимоги автономії краю, встановлення кордонів від Попраду до Тиси, забезпечення прав національних меншин13. Своєрідність цього союзного партійного утворення полягала у тому, що партії, які до нього належали, продовжували самостійну структурно-організаційну діяльність аж до літа 1923 р. Починаючи з осені 1922 р., ПЗС, як і решта русофільських партій, переходить на опозиційні позиції, що було зумовлено невиконанням празькою владою своїх обіцянок щодо встановлення автономії краю. ПЗС почала проводити масові агітаційні акції серед місцевого населення, що викликало реакцію з боку владних структур, які різними методами намагалися завадити діяльності партії. Кілька разів збори ПЗС закривалися, в інших випадках плановані партією заходи заздалегідь заборонялися. 116 2010, № 1 (19) Внаслідок тиску з боку влади, а також суперечностей всередині самої партії, ПЗС припинила своє існування, а на її базі 10 січня 1924 р. була утворена нова партія, яка дістала назву Автономний Землеробський Союз (АЗС)14. Лідерами партії стали І. Мочкош, І. Куртяк, Ю. Фелдешій. 26 січня 1924 р. відбувся конгрес у Хусті, на якому була затверджена програма партії15. Як і попередня її редакція, вона складалась із трьох розділів. Перший з них називався «Економічні вимоги партії» і, крім відомих економічних вимог, містив і більш конкретні - врегулювання передачі земельних ділянок селянам, заборону продажу лісів іноземним корпораціям, охорону робочого класу16. Другий розділ програми «Культурні вимоги» передбачав такі положення: займатися культурними, освітніми й мовними питаннями належить губернаторові краю; остаточно врегулювати оплату церковного учительства; вимога свободи совісті й віросповідання у релігійних питаннях17. Майже незмінними залишались політичні вимоги, які висвітлювалися в третьому розділі програми «Політичні вимоги». Основні його положення зводились до таких вимог: якнайшвидшого скликання Сойму й проведення виборів до парламенту, а також надання повноправної влади у справах губернаторові краю; свободи думки і зібрань; забезпечення прав національних меншин, гарантованих мирним договором і пропаганда мирного співжиття народів, які проживають в Підкарпатській Русі. Проте у програмі партії з'явилось і нове положення, яке у попередній редакції не звучало. Воно стосувалось пункту про незгоду з централізаторською політикою влади і створення «з Карпатської Русі» єдиної адміністративно-територіальної одиниці18. Варто відзначити, що АЗС був однією з небагатьох підкарпатських партій, незалежних від чеських чи словацьких партій, практично вся його діяльність була опозиційною до центрального уряду. Після проведення чеським урядом земельної реформи на Закарпатті керівництво АЗС продовжувало критикувати центр за непослідовність дій. У виступах представників партії неодноразово піднімалось питання про засилля краю чеськими урядовцями, ігнорування місцевих кадрів19. Поступово питання господарсько-землеробського характеру були передані до функцій окружних правлінь партії, а крайове керівництво практично займалося виключно політичними справами. Партія продовжувала декларувати свою незалежність, хоча насправді її лідери все більше орієнтувались на Угорщину20. З другої половини 20-х рр. відбулися суттєві зміни не лише в складі керівництва партії, але в її політично активному членстві. Представники селянства все більше витісняються на другорядні ролі, перші місця в окружному та крайовому керівництві займають інтелігенція, духовенство, вихідці з багатих селян. Головою партії стає І. Куртяк, через що цю партію починають називати куртяківською. З середини 30-х рр. керівництво партії значно активізувало про угорську діяльність. Гасла боротьби за автономію фактично залишалися лише прикриттям у політиці: виступаючи й далі за надання автономії Закарпаттю «автономісти» вважали, що цим самим буде легше відірвати край від Чехословаччини і включити його до складу Угорщини21. АЗС виступив ініціатором створення «сильного» блоку політичних партій для прискорення здійснення на практиці обіцяної центром автономії. Такий блок був створений, перш за все із русофільських партій у 1938 р. Після тривалих політичних перепитій в умовах гострої політичної кризи 12 жовтня 1938 р. було проголошено автономію Підкарпатської Русі і затверджено перший автономний уряд. Прем'єром цього автономного уряду був лідер АЗС А. Бродій. Ставши прем'єром автономного уряду, А. Бродій не відмовився від про угорської орієнтації. Навпаки, маючи владу у своїх руках, він разом з іншими керівниками АЗС почав готувати окупацію Закарпаття угорськими військами, за що був заарештований празькими військами. АЗС відіграв значну роль у тому, що на початку листопада 1938 р. частина Закарпаття була віддана Угорщині, а 15-18 березня 1939 р. вся його територія була окупована угорськими військами. Таким чином, ПЗС-АЗС пройшла складний політичний шлях. На початку своєї діяльності партія була лояльною до празької влади, гасла, які висувала партія мали характер доброзичливого нагадування владі про взяті на себе зобов'язання. Згодом після перейменування партії в АЗС вона переходить від русофільської до мадярофільської орієнтації, а гасла автономії стають засобом для приєднання Закарпаття до Угорщини.

Скачать электронную версию публикации