ЗАКАРПАТСЬКА МОЛОДЬВ ШКОЛАХ ФЗН: НАВЧАННЯ ЧИЗМУШЕНА МІГРАЦІЯ?.pdf Дослідники за останні роки створили значну кількість літератури, вякій на основі архівних і документальних матеріалів по-новому висвіт-лено таку важливу подію в історії українського селянства як колективі-зація. Опубліковані також матеріали про методи її проведення і на зах-ідноукраїнських землях, після їх возз'єднання з Українською РСР.Підкреслюється, що тут цей процес здійснювався шляхом прямогокопіювання «досвіду», набутого в східних областях України, не врахо-вуючи особливостей регіону. Процес колективізації сільського госпо-дарства не обминув і наймолодшу область України - Закарпатську(що була створена 22 січня 1946 р.).Однак донедавна хід колективізації в історичній літературі представ-лявся тільки в позитивному плані. І лише в останні роки, з появою дос-тупу до архівних матеріалів, розкрито ряд негативних явищ, які поро-дила колективізація. У даній статті ми вводимо в науковий обіг новіархівні матеріали, які характеризують методи проведення колективі-зації в Закарпатській області та її негативні наслідки для села і, насам-перед, сільської молоді.Відразу ж після визволення Закарпаття Червоною армією в жовтні1944 р., новообрана Народна Рада Закарпатської України (НРЗУ), про-вівши земельну реформує 1944-1946 рр., намітила і проведення колек-тивізації сільського господарства краю. Здійснення якої лягло на За-карпатський обком КП(б)У і облвиконком. 1948-1949 рр. стали пере-ломними роками у проведенні колективізації Закарпаття, або роками«масової колективізації».Саме в цей період і з'являється багато незадоволених примусовоюколективізацією. У місцевої влади було кілька способів їх позбутися: а)включити до списків куркулів; б) виселити у південні та східні райониУРСР; в) що стосується молоді, то направити її в школи ФЗН 1.Майже не вивченою сторінкою життя Закарпаття є доля молоді, якана «законодавчій» основі відбиралася від батьків і відправлялася в такзвані школи ФЗН східних областей. Дітей, які втікали назад до батьків,арештовували, піддавали різним покаранням. Ті, котрі залишилися, за-кінчивши короткочасне навчання, перетворювалися на шахтарів, ме-талургів. Поодинокі з них поверталися в рідний край, імена деяких заз-вучали серед провідних спеціалістів та ніхто точно не скаже, скількибуло тих, які у цьому «вихованні» зникли безслідно.Що являли собою школи ФЗН? Звернемось до радянських енцикло-педій2. Школи фабрично-заводського навчання - нижчий професійно-технічний заклад. Були створені в системі державних трудових резервівна виробничій базі промислових підприємств, будов з метою підготов-ки кадрів робітників для вугільної, гірничорудної, металургійної, нафто-вої, будівельної та інших галузей промисловості. Термін навчання вшколах ФЗН становив 6 місяців. У школи залучалась молодь 16-18років з будь-якою загальноосвітньою підготовкою; для підготовки про-фесій, пов'язаних з підземною роботою, роботою в гарячих цехах, набудівництво тільки юнаки з 18 років. Учні знаходились на державномузабезпеченні. Головна увага в школах ФЗН приділялась виробничомунавчанню, теоретичним заняттям приділялося близько 25% часу. В 1949р. школи ФЗН вугільної і гірничорудної промисловості реорганізовані вгірничопромислові школи з 10 місячним терміном навчання, в 1955 р.школи ФЗН будівельної промисловості - в 10-місячні будівельні учили-ща.Слід відзначити, що Закарпатська область була останньою в захід-ноукраїнському регіоні, яка відправляла молодь на навчання до шкілФЗН. Можливо, радянський режим не хотів відразу турбувати насе-лення краю і зайняв очікувальну позицію - спочатку радянізувати, ко-лективізувати, а згодом можна і «відселяти», «переселяти», «направ-ляти».Перший набір молоді відбувся десь у березні 1948 р. Так, із доку-мента, знайденого у архіві, бачимо, що в січні-березні 1948 р. призову ізЗакарпаття не було3.Згідно постанови Ради міністрів УРСР і ЦК КП(б)У, протягом цьо-го ж року із Закарпатської області планувалось призвати в школи ФЗН7000 юнаків, в тому числі 1000 - по лінії Закарпатського облвійськко-мату. Незабаром заступник голови виконавчого комітету Закарпатсь-кої обласної ради депутатів трудящих Ю.Ляшенко сміливо рапортує вКиїв: «Здано в школи ФЗН всього 7 037, в т.ч. через облвійськкомат1007 чоловік...»4.Вже перші набори показали, що місцеве керівництво не готове дотакої «відповідальної місії». В окремих випадках комісії по зарахуван-ню призовшколи ФЗН формально підходили до визначення стану здо-ров'я молоді, що призивалась. Мали місце випадки, коли зарахованих івідправлених юнаків на місці не прийняли і повертали додому.Іншим подібним приводом стало невірне оформлення документів,були також випадки, коли призовники навмисно приховували докумен-ти. На це обласному керівництву вказував заступник секретаря РадиМіністрів УРСР з оборонних справ П. Забельников. Він писав: «...при-було за останній час в школи ФЗН Сталінської області призовників не-знятих з військового обліку... із Закарпатської області»5.Частина відправлених у школи ФЗН по дорозі у пункти призначеннявтікала.Пояснювалось це, як завжди, «недостатністю масово-роз'яснюваль-ної роботи» та «недостачею уповноважених, котрі закріплялись до кож-ного ешелону»6. Батьки і деякі місцеві керівники всіляко намагалисьне відпускати дітей у названі школи. «Окремі виконкоми сільських, се-лищних, міських і окружних рад депутатів трудящих піднімали необґрун-товані питання про звільнення з роботи в шахтах», - йдеться в одномуз документів7. Також своєчасному виконанню плану призову молоді«заважають керівники деяких організацій і підприємств союзного і рес-публіканського підпорядкування (з/дороги, ліспромтрест та ін.), які вперіод табору в школи ФЗН приймають на роботу молодь, яка маєпризиватись...»8.Набір до шкіл ФЗН проходив під прямим керівництвом республі-канських і союзних органів. Згідно постанови союзного уряду №2932-12060 від 4 серпня 1948 р. до 1 лютого 1949 р. із області мало бутипризвано і підготовлено 500 робітників будівельних спеціальностей. Їхбуло відправлено у Ворошиловоградську область9.Про небажання молоді йти на «навчання» свідчить хоча б такий факт.Із плану призову 1000 чоловік у Сталінську область на 15 липня 1948 р.призвано і відправлено 1306 чол.; прибуло на місце - 845; зараховано -693 чоловіки. На кінець місяця з приходом нових ешелонів зарахованобуло 919 чоловік, або 91,9% від плану10. Це був досить високий відсо-ток. По Україні із 46 952 чоловік було зараховано в школи ФЗН 18 094чол. - 25% від плану11. Щоб призвати і відправити молодь у школиФЗН, виконавши вказівки більшовицької партії і уряду, місцеве керів-ництво використовувало різні форми і методи. Наприклад, у Виноград-івському окрузі уповноважений окружкому КП(б)У по призову в школиФЗН Дідковський затримав батьків 12-ти призовників, які ухилялисьвід призову і «направив їх у відділення МВС у якості заручників». А уПеречинському окрузі уповноважений по призову, заступник головиокрвиконкому Сіаницький «дав розпорядження накладати арешт намайно сімей призовників, які ухиляються від призову в школи ФЗН»12.30 жовтня 1949 р. Рада Міністрів УРСР приймає нову постанову «Прочерговий призов (мобілізацію) молоді в школи фабрично-заводськогонавчання Міністерства трудових ресурсів». Відповідно до неї із Закар-паття мало бути з 10 листопада по 15 грудня направлено 1000 юнаків уСталінську область. Область план перевиконала. На 5 грудня 1948 р.було відправлено 1024 юнаків13.Про незадовільне становище переселенців йдеться в одному з архі-вних документів: «На підприємствах комбінатів "Сталінвугілля" і "Ар-темвугілля" приходиться на одного учня житлової площі 2,8 кв. метри,замість встановленої норми 4 кв. метри на чоловіка. На шахті ім. Ру-м'янцева учні школи № 63 живуть в коридорі гуртожитку...»14.Закарпатська молодь направлялась у Східні і Південні області УРСР.Це при тому, що у Західній Україні були свої школи фабрично-заводсь-кого навчання. На 1 січня 1946 р. їх було 23, а на 1 грудня цього ж року- 35: 7 - у Дрогобицькій області; 13 - у Львівській; 6 - у Рівненській; 9- у Чернівецькій15. Мабуть радянський уряд вважав, що чим далі будевідділена молодь, тим менший потяг до рідного краю.Набір до шкіл продовжувався і в 1949 р. Лише з 1 березня по 10квітня 1949 р. було призвано 3 000 юнаків 1929-1931 рр. народження16.-Тепер план призову було виконано на 71% (2 131 чоловік).У школи ФЗН направлялось в основному сільське населення. Нази-вались і причини недобору. Серед них і вже нам відомі:1. Призовна комісія не була підготовлена до прийому молоді. Так, 3березня 1949 р. в Мукачівському окрузі на збірний пункт з повідомлен-нями окрвиконкомів з'явилось близько 70 чоловік, але скористувалисьтим, що на збірному пункті нікого з керівництва окрвиконкому не було іпризовна комісія в цей час була відсутня... всі призовники розійшлисьпо домівкам і більше на збірний пункт не являлись.2. Неправильне оформлення документів. Так, з Берегівського окру-гу на збірний пункт 4 березня 1949 р. було відправлено команду 163чоловік без документів. 7 березня з Хустського округу прибула коман-да 84 чоловіки, 53 з яких - без паспортів.3. Незадовільна робота медичних комісій. Не проводились санітарніобробки. Так, близько 50% відправлених мали «педикульоз».4. Не дотримання вікових норм признаного контингенту. Серед при-званих було багато 1932-1933 років народження, фізично не готових дороботи у вугільній промисловості 17.Планом на 1950 р. передбачалось відправити у школи ФЗН Сталі-нської області 645 чоловік. З них: 165 - 16-річних; 480 - 17-річнихюнаків18.Таким чином, призови сільського населення у школи ФЗН велись повсій Закарпатській області. Тільки за 1949-1950 рр. із області на «на-вчання» було відправлено біля 10 тисяч юнаків. Відправлялись вони,переважно, у Південні і Східні області України. Відчутним був впливколективізації на демографічну ситуацію в краї.

Скачать электронную версию публикации