ПАМЯТІ ІВАНА КАЛИНИЧА.pdf Народився Іван Андрійович Калинич 4 лю-того 1924 р. в с. Кошельово присілок Руня всім'ї селянина-бідняка. З шести років розпо-чав освіту в народній школі в присілку Руня. Ушколі виявив неординарні здібності до навчан-ня і вчитель запропонував батькам віддатихлопця до Хустської реальної гімназії.У 1944 р. І.А. Калинич закінчив гімназію звідмінним атестатом. Навчання в гімназії ви-явило його здібності не тільки до загально-освітніх предметів, але і до образотворчого ми-стецтва. На уроках малювання під керівницт-вом досвідчених вчителів він опанував основиобразотворчої грамоти і кольорознавства, систематично брав участьу виставках учнівських робіт. У 1944 р. після визволення Закарпаття,добровільно вступив до лав Радянської армії, в діючих частинах якоїпройшов усю Угорщину. Після демобілізації з 1947 р. працює вчителемзагальноосвітньої школи, а незабаром його призначають директором,на посаді якого відпрацював у школах Хустського району біля 34 років.У 1948 р. І.А. Калинич вступає на заочне відділення факультету ро-сійської філології Ужгородського державного університету, який закін-чив з червоним дипломом у 1952 р. У 1956 р. став членом КПРС.Працював над кандидатською дисертацією «Естетичне і візуальне ви-ховання учнів на уроках малювання в школах Угорської Народної Рес-публіки». На жаль, у 1971 р. не став домагатися її захисту, з причинзастійних явищ у суспільстві.У 1964 р. І.А. Калинич був одним із членів ініціативної групи, якастворила в м. Хуст об'єднання самодіяльних художників «Митець Вер-ховини», де його на протязі багатьох років обирали відповідальним сек-ретарем, а з 1984 р. директором.Свої професійні навички І.А. Калинич вдосконалював в ізостудії приХустському будинку культури, організаторами і керівниками якої буливідомі художники Наталія Семенівна та Юрій Дмитрович Герци. Вели-ке значення для Івана Андрійовича, як художника мали його тісні зв'яз-ки з видатними художниками Закарпаття: А.А. Коцкою, Й.Й. Бокшаєм,Г.М. Глюком, В.В. Микитою, З.І. Шолтесом. Починаючи з 1961 р.І.А. Калинич активний учасник майже всіх обласних семінарів само-діяльних художників під керівництвом видатних закарпатських майстрівпензля. З 1964 р. він бере участь в усіх районних, обласних, республі-канських і всесоюзних виставках, за підсумками яких неодноразовонагороджувався грамотами і дипломами. Зокрема він є дипломантомПершого Всесоюзного Фестивалю народної творчості, присвяченого40-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні, лауреатом Другого Все-союзного Фестивалю народної творчості, присвяченого 70-річчю Жов-тневої революції.В червні - липні 1979 р. відбулася його перша ретроспективна вис-тавка в м. Хуст, а в грудні 1979 - січні 1980 р. у м. Ужгород. Другаретроспективна виставка І.А. Калинича відбулася в червні - липні1984 р. в м. Хуст. У каталозі до цієї виставки вступну частину написавнародний художник УРСР А. А. Коцка. Наведемо деякі цитати: «. . .При перегляді робіт ювіляра приємно вражає його працелюбність і пра-цездатність. . . », «. . . Живопис І. Калинича позбавлений шаблона,штампа, заученої манірності, тому майже всі його роботи є щирою,задушевною розповіддю про те, що він любить чи що його хвилювало,вразило . . . ». На виставці 1984 р. експонувалося більше 60 творівживопису, серед яких: «Весняні розливи», 1964; «Останній сніг», 1974;«Маки», 1978; «Зима в Липовці», 1981; «Портрет спортсмена А.Г. Та-ченка», 1978; «Морозний день», 1983. Твори графіки: «У лісі», 1971;«Кримський мотив», 1982. Крім того І.А. Калинич проводив звітні ви-ставки в колгоспах і радгоспах, на підприємствах. Наприклад за 8 місяців1988 р. він провів п'ять таких виставок. У травні 1988 р. п'ять кращихйого творів експонувались у Боні (Німеччина) з нагоди ІІ Конгресувсесвітнього руху «Педагоги - за мир». Цього ж року митці Хустщинипровели виставку в м. Спішська Нова Вес (Чехословаччина), за підсум-ками виставки І.А. Калиничу присвоєне високе звання почесного гро-мадянина міста Спішська Нова Вес з врученням йому плаката міста івідповідного посвідчення.Восени 1988 р. у Саболч-Сатмарській області Угорщини пройшлапересувна виставка художника. У березні - липні 1989 р. у м. Хуствідбулася звітна персональна виставка Івана Андрійовича. Тут на оці-нку глядача було виставлено біля 50 натюрмортів і більше 60 пейзажів.Улюбленими жанрами художника були пейзаж і натюрморт, але у йоготворчості знаходимо і портретні композиції. У 1993 р. указом Прези-дента України Л.М. Кравчука І.А. Калиничу присвоєно звання «Заслу-женого майстра народної творчості України». З приводу цієї події газе-та «Вісник Хустщини» писала: «В Карпатській салон-галереї відбуласяцеремонія вручення диплома про присвоєння звання "Заслуженогомайстра народної творчості України" І. Калиничу. Його ім'я, як худож-ника відоме і в Україні і поза її межами. Протягом останніх 20 років вінпровів понад 20 персональних виставок, із них 5 закордоном. В.С. Мон-дич вручив диплом художнику. Своєрідністю творчості художника єлюбовне, ніжне, іноді навіть казкове ставлення до того чи іншого.Більшість творів є розкриття самого себе. . .».Крім того І.А. Калинич відомий нам і в галузі літератури. На йогопоетичні тексти композиторами написано понад 30 пісень. У співав-торстві з І. Магулою у 1963 р. він написав книгу «Хустська школа-інтернат», його поезії друкувалися у збірнику «Хуст над Тисою»1994 р., в районній та обласних газетах. З 1995 р. Іван Андрійович по-чинає писати на русинській мові. У 1996 р. у видавництві «Елара» вий-шла перша його збірка під назвою «Смієся Верховина» з передмовоюС. Поповича. До цієї збірки ввійшло 125 поезій, автор розділив їх наморально-побутові та суспільно-політичні.Разом з дружиною Ольгою, що працювала вчителькою до виходу напенсію, виростили двох доньок, Тетяна - лікар у м. Хуст, Марія - вчи-тель в Ужгороді.У 2000 р. у Хустській міській друкарні вийшла друком друга збіркапоета - «Поетичні іскринки». Як писав автор у передмові до видання- поетичні іскринки - це короткі віршовані твори переважно в чотирирядки. Збірка вмістила більше двісті таких іскринок, розділених умов-но на 4 блоки: еротично-побутові, любовно-еротичні, філософські тасуспільні. У цьому ж році І.А. Калинич опублікував третю збірку -«Верховинські вечурниці», до неї ввійшло понад 150 віршів. Іван Андр-ійович багато писав і про рідне село і материнську домівку, наприкінці2003 р. він передав автору цих рядків три вірші такої проблематики, якіще не були опубліковані, подаємо їх для читача в світлу пам'ять проІ.А. Калинича, що помер 10 червня 2004 р.Дорогуй мамціПамнятаю, Мамко, Ваші теплі рукы,Погляд Ваш ласкавый змученых очи,Непосильний труд Ваш, радости и мукы,У котрых мы жили вднину и вночи.З молоком туй Вашим впитав я у серцеРадость коломыйкы и любов и гныв,Задушевні, чисті молитвы у церкви,Рудного нам слова мелодичный спів.Прияв я всю Вашу добру естафету,Вы ня научили жити у труді,Дали сте ми крыла для творчого злету,Вбы добро творити людьом на Земли.В серце ми запала радужна природа,Душу ми залляла Божа благодать,Я ставав частичков свойого народа,Хоть дыла вершила чузоземна знать.Были Вы для мене, люба моя Мамко,Сонцьом житэздатным за усы годы,Вы робили путь муй безопасным, ясным,Кулько бы у Тисі не стекло воды.Світлый Ваш я образ сохраню на вічно,Вічно буде в серци безутішный щем,Што-м ся не уддячив вчасно и успішно,Я не встиг спасти Вас уд многых проблем.Жаль ми, што давно так Вы нас залишили,Мы на своих крылах мчалися саміТа маршрут увесь наш Вы нам освітили:Я поклон сердечный шлю Вам уд Землі!3. 04. 2003 р.Муй отчый домМуй отчый дом - старенька хыжаИс плах буковых у саду,Соломов прадідом покрытаПо добруй звычці тых часу.Пудсліпувато в світ дивилаЧерез оконця у стіні,Добром усьых зайти манилаЯк серед літа, так взимі.Робота в будні тут кыпіла,Учила жити нас в труді,Серця теплом усьым нам гріла,Свуй путь учила нас найти.Мы співанкы в труді співалиИ полюбили рудный край,Мы потом землю поливали,Обы земный створити рай.Розправився злый час из хыжов,Хоть простояла два вікы,Вже не цвите родина ружов,Всі розбрелися - тко куды!Устався я оден з родины,Не легко по житю идуТа серце гріє ми й доныніСтаренька хыжа у саду.29. 07. 2002 р.Рудноє гніздоЯ родився в горах, де Камінь ЧелленыйНад озером чистым з хрустальнов водов,Коло водопада, што Гукалом звеся…Тот край описати не маю я слов.Май дале из ліва на самуй вершиніМого предка камінь уперто стоитИ пристально никат у низ на долину,Житя там спонтанно вулканом кыпит.У хащи буковуй там грибами пахне,Малиновым цвітом цвите иван-чай.Чорниці й малины у вагаши найдеш,Хоть ягоды стиглы в кошарку збирай.Пуд буком розлогым кырницю увидишИс чистов прозрачнов цілющов водовТам, коло кырниці, ты оленя стрітиш,Што ратиці мыє израна росов.Спускаются з неба Карпаты зелені,На склонах пологых притихли сады,За ними ся прячут привітні оселі,На крылах летіли туй юні годы.Навесні пісні ми там пташкы співалиДушевні и щирі хоть вшиткі без слов,А бархатні ночи сны ми навівалиГорячі и теплі, як перша любов.Сесь закуток любый на руднуй планетіУ серци я ношу всьо своє житя,Из нього черяю, повім по секрету,И віру и силы на добрі діла.

Скачать электронную версию публикации