ЛАВРЕАТЫ РУСЬКОЙ ПРЕМІЇ.ПУДКАРПАТСЬКА РУСЬ.pdf Якось се так стало, же у недавнуй теперішности як совєтськый чо-ловік, и у добрум и у пудлїйшум смыслї того понятя, я рокы а рокы неудперав, а сїм-там и активно помагав пробам премовчати и змінитиісторію Пудкарпатськой Руси и єї корінных жителюв. Сяка моя и нелем моя позіція привела ид тому, же днесь туй трафили на границюзанику русинськый и руськый языкы, не маюча пары култура невели-кого уникатного сообщества в центрї Европы. За рокы новійшой історіїиз Закарпатя масово удыйшли Жиды, Мадяре, Русы, Нїмцї. Пудкар-патські Русины вмісто признаня, слободы и културной автономії дос-тали росказ починити ся свідомыми Украйинцями. Вшиткі доґде єдно-го! Вмісто ядерного, традіційно многоязычного простору строит ся вшоры глота на єдну тварь. Секретарї новых обкомув и райкомув пуд-дано мелдуют началству о зворности єї рядув - моноліт, сїрый моноліт…Неважно, же Пудкарпатська Русь не существує юрідично, она про-быват у сердцях многых тысяч людий, юй ладно и в віртуалнум про-сторї всесвітной сїти. Кедь людство журит ся за ґрупкы заникаючыхтуленюв авадь бузькув, та дако мусит ся постарати и о сохраненя заг-роженой културы. Про мене настав час даяк ся розраховати из дов-гом. Напримір, зорґанізовавши Руську премію.Красного авґуста року 2005 сидїли за стулом у селї Буковцёво пудполонинов дакулько бывателюв Пудкарпатськой Руси ай досудили: грошіна стул! А гроші уж туйкы! Иппен тото хосен приватных особ. Смутнолем, же дакотри люде готові давати гроші, айбо хочут убстати в анон-імности перед властями. Шкода, што маємо сесе «здобытя» новочас-ной Украйины. Айбо маю надїю, же у недалекуй будучности меценашіуже будут отворено горді на свою пудпору сёму проєкту.Уж у децембрї на Сятого Николая в Ужго-родї была вручена перва Руська Премія. ИванПетровцій (http://www.premija-ru.eu/petrovtsiy.htm ) - лавреат а творитель новочас-ного русинського языка зе слызами на очіх повів:«... Мав им чажкый рук. Тота награда - як лыґсвіжого воздуха, як кус солонины...котру таклюблю. Світ ми ся зась вказує прекрасным!» -а уж читав из вдохновенієм свою «СПIВАНКУЗА СОЛОНИНУ»:Єден мiй цiмбор любить буженину,А другый - шовдыря вареного с попром...Лем я май бiлше люблю солонинуС цибульов, авать с чисноком.Мiй нянько страшно крумплi кiвенує -Пичинi, смажинi, варинi, вустянi...Айбо мене нитко тым ни вчалує -Лем солонина любиться минi!Моя жона росчехнеся за рыбу:С рiкы, ци с моря - вто йiв, ги дора!А я собi урiжу хлiба скыбу,А т тому - солонинчины дараб!..Ци м дома, а ци пiду на гостину,Ни злакомлюся шойтом, токаном -Йой! як я люблю iсти солонинуС цибульов, авать с чисноком!Бис хлiба можу цiлый динь пробыти,Бис солонины ни буду й пiвння!Тому м ни мiх никого образитиПаскунным словом: «Лепава свиня!».Коли свиню перет Рiздвом зарiжуть,Там солонины в перст, авать-у шук!Посолю, на бантину ї завiшу -Най будиться.В шпор кладеме лем бук.Якоє щастя зимньої годиныВтяти дараб ис тоншого кiнця:Жовтинька кожиця на нашiв солонинi,И руный пласт буженого мнясця.А солонинчина така, ош онь ся свiтить:Кить хоч-та смаж,а хоч-та просто iш!Такої смачноты ниє на свiтi -Про вто блаженство словом ни вповiш!Мiй нянько любить крумплi, жонка - рыбу,Донька - токан с солоткым молоком.А я ис пiвтицi урiжу скыбуИ - iм с цибульов, авать с чисноком!Про солонину спiванкы спiваву,Про солонину я кажу каскы.На всьому свiтi иншого ни знаву,Що мало бы такi мняккi смакы!Так было вчора. Так ся впстало нынi.Так буде и в усьi далнiшi ннi.Бо докiть на свини є солонина,Я нич ни вижу свинського в свинi!Айбо пише Петровцій не лем веселї русинські вершы. Реґуларновухожуют у бесподобнуй русинськой наготї и звучат ёго ни на што непохожі шибанські эротычні ай політычні коломыйкы:Пізно м сночи вичиряла,Вдавила ня лашка,Кой узнала м, ош миломуДала цїмборашка...***На свальбі удданичкыУказувуть гузичкы.Айбо ни на всякуМавуть хлопы дяку.Приця така хуліґанська еротична тема інтересовала и учителя Пуш-кина Баркова и украйинського ґіґанта Котляревського и..., и..., и… Алемдалша - то уж иншака кава:ПРIЗIДЕНТ НА ПIВСТАВКЫ...Обы йзiсти виликоє,Треба го здробнити.Кой дiлилисьме Союз,Вчивимся дiлити.Я - вкрайинськый прiзiдент -Йсю науку знаву,И Вкрайинську империюАццяк подiляву:Украйину - украйинцям,Крым лише - крымчанам,Путкарпатя - русинам,Галич - галичанам...Аттаку дерзость уж мусай твердо покарат! За участь року 2008 уроботі и повну пудпору досудкув обидвох Європейськых Русинськыхконґресув Служба безпеки Украйини доведла Ивана Петровція на выс-лех просто у Залу Славы уєнно з Солженїциным, Бродськым, Бродієм,Фенцикем, Ромжов. Йому и иншим русинськым патріотам інкриміну-ють замах на територію ... тої землі, на якуй родили ся йіх прапрадіди,родичі, вони сами, єїх діти тай онуки. Туй у селї Осуй родив ся 22 мая1945 р. Иван Юрієвич Петровцій. Вуходив школу туй в Илницї. Бывміхоношом, ненаученым роботником, банясом у Краснодонї, шофером,токарём. Служив у совєтськой армії у Дрездї. Вустудовав французсь-ку філолоґію на Ужгородськум універзітетї. Робив учителём у роднумселї, а потум - новинарём. Айбо не лем СБУ-КГБ робить дниська наПудкарпатськуй Русі свою честовану роботу. Неудбыло ся судноє по-ступованя у дїлї оскорбеня Петровціём у вершах Презідента и Дер-жавных сімволув Украины... сесе я радый, же судї мали доста розумуи державанського мужества похоронити тото дїло. Айбо на послїдныйНовый Рук у майславных традиціях совєтськых часув прославив имся Нацсполок писатилюв Украйины с Началникум Владимиром Явор-івським - сяточно пропустив зо своїх шорикув великого «сепаратис-ту» Русина Петровція! То є демокрація, най ня грум забє!Другий Лавреат 2005 Владимир СавватіёвичБедзир ( http://www.premija-ru.eu/bedzir.htm ) ро-див ся року 1957 в Ужгородї. Туй вустудовав извузначенём математичну школу и фізичный фа-култет. Быв небізувный - и зо школы, и з універз-ітета го вуказовали. Захватив ся театром и року1981 «пушов за кулісы». Доучовав ся во ВГИ-Ку... Уд року 1985 у руськіх журналах зачали сяпоявляти афорізмы Власа Пошатаєва… В баб-ковых и дїточых театрах Твери, Барнаула, Уля-новська, Нерюнґрі были поставены пєсы «Зим-ня, зимня казка», «Хлопчиско-невидиско», «Ис-торія про курку, шо нимала сиринчу», «Двоє чижми - пара». Бедзир -лавреат конкурсув «Вся Волга», Тверь, 1993, «Золоте перо Росії», Мос-ква, 1998, «Коронація слова», Кієв, 2005. Ёго нові Русы из хімер «Дабл-ю авать Двойник», «Держ капсу ширше»,«Діло зо многыма иксами»,«Козья-ностра», «Фантазія про смичок без канифолї» обывают русь-кый світ перелома тысячолїтий и непознатого дотеперь руського язы-ка... А так у ступаї великого Салтыкова-Щедрина:Болт. Портрет из гунцутськуй повісти «Буг ни фраїр».«...Сан Саныч Уболтаєв, циже Болт, сидїв понад водов и помывавфляшкы, фурт поправляючи сунучі ся долу окулярї. Сконцентрованонаповняв кажду - буль-буль-буль - никав, як фляшка захлыцкує ся, паквупорожняв из неї воду, назад внимаючи тоту дивоту,што шавкає воз-духом. Як людство доцабало до вунайденя скла, вун нияк раз не кап-чав. Акурат саму тоту метаморфозу, коли пісок, что скрипит пуд нога-ми, раз оберне ся на прозрачноє скло. Алем як ото, же прозрачноє,ге?..»На празнычнум преміялнум вечуру Владимир Бедзир, котрий иппенвратив ся зо ставби, уповів: «Дякую! Теперь, ачей, годен буду напо-добнюючи Кафку имити ся до модерного романа "Котларня"... най лемю, закляту, наладиме - и нараз за перо, циже, за компютер...»Представляти Фелікса Давыдовича Кри-вина ( http://www.premija-ru.eu/krivin.htm ), ви-дав, и не мушу - ёго и туй у нас знают, и в Росії,и в Украйинї, и в Ізраелу. Дустав им вун преміюза то, же уд року 1955 по 1998 жив в Ужгородї итуй такоооє вучинив... а щи за ёго бесїды из пу-стынёв Неґев, за сентіменты и споминкы о Пуд-карпатськуй Руси у повіданях, куртых діалоґах,стисканях и вершах:НЕОБЫВАНЫЙ ОСТРОВ. Главы из по-вісти «Пустыня сказала»«...Поповідам ти, пустынё, за маленькый ва-рош на маленькуй ріцї, до котрой накрышили маленькых необываныхостровув. Ріка їх сануючи убтїкала, обы ся, варуй Боже, не втопили,хоть там и плытка вода. Надовколы зеленый варош, ци то зоступав изгор, ци ипен спинав ся горі, айбо так помалючкы, же видїло ся, гибыстояв фурт на містї. А быв там єден маленькый островик, акурат про-сто дома, што ся кличе Рафанда...-Красноє имня, -повіла пустыня.-Ябы такоє любила. Пустыня Рафанда. Красно, што? - Прошу тя, нескач ми до бесїды...»СТИСКАНЯ великых дїл до мацїцькых.Стисканя байкы«Ворона закракала на вшиток воронячый ґаґор. Сыр вупав, а лишкаго сцибрила. Де ю теперь найдеш? Напий ся за сыром воды. Штобулше папулю ростваряш, то булше пропустиш».Стисканя романа "Анна Каренина"- Анцё, поїзд!..Дашто мусим привести из припитных вінчув пана Кривина:«...Дорогоє товаришство, приятелї, краяне и єднодумникы! Не є ня меживами, но вы доґде єдного єсьте в менї. И не лем в менї, али и в моюмбываню, в майбулшуй хыжи, за майбулшым столом, убкладеным извшелиякыма стравами и питём. Не буду вас звідати, ко што буде пити,бо всї будут пити вшитко и загощовати ся вшиткым. На таку далечинутото не пошкодит вашым жолудкам. А я правом ґазды голошу тост завас, моих приятелюв и соратникув цїлого мого довгого житя.И признаю ся, же я за тото цїлоє житя ишов, не даючи собі з тогосправу, ид Руськуй премії. Щи и тогды, коли Александра Ґеґальчія небыло на світї, я уже ишов ид премії імени Ґеґальчія. Перейшов им по-пиля премії Сталинськой, перепутовав коло Ленинськой, перескочивчерез премію Ленинського Комсомола из надїёв даколи, на самум схылївіку, прошкынтати мимо Нобеловой, мимо, мимо, просто ид Руськойпремії, котра уже маячила здалеку. Я дякую судьбі. А она ся ниячит,бо коли дякуют, та и наріканя перед дверьми. Дякую Ивану Серґеєви-чу Турґенєву, котрый повів, же кебы не русчина, впав бы до безнадїї,видячи што ся дїє на вутцюзнинї. Не бізувный им, ци помогла бы мурусчина при видї того, што дїє ся на вутцюзнинї днесь. Руська преміябы му помогла. И я бы ся єї зрюк на ёго хосен. Дякую ёму. ДякуюПушкину, Лермонтову, Толстою, котрі дали нам сесь прекрасный язык.Я двигаю погарик за Пушкина, Лермонтова, Чехова, Толстоя и, прав-даж, за Александра Ґеґальчія, закладателя уддавна чеканой Руськойпремії, котрый не санує часу и гроший на пуддержку руського языка ируськой літературы. Жівіо, Саша Ґеґальчій! Саша Пушкин велико быВас одобрив.Наливаєме, цоркаєме ся, вупиваєме тай имаєме ся до закусок.»Нараз повім майголовноє про далшого лавреа-та Василя Матолу: Поет... А дале пак додам:русинськый, вірный, негамішный, спонтанный. Штосе до награды, то вун казав: «Я страшезно розга-бованый... Така честь... Я лїпше буду читати сти-хы... Сеся премія сопротив мене - величезныйаванс... Айбо я Русин, я буду робити... и вірую, жетото заслужу! »Василь Павлович Савчинець ( http://www.premija-ru.eu/matola.htm ) родився в селї Ива-новцї Мукачовського округа 10-го марця 1960. Ру-син. Учив ся в Ужгородськум техникумі електронной апаратуры. Ро-бив інженером на Механичнуй Фабрицї, ведучым фахманом Межина-родного Торгового Дома «Ужгород», продіректором «ТОВ Автопобут»,майстром «ВАТ Виробниче будівельне підприємство». Уд року 2005артіста Закарпатського Народного Хору. Автор зборника «Пирші і непуслідні сторінки». Участник фестівалув гумору «Словоблуд 2004» и«Вишневі усмішки 2006». Быв печатаный в областных періодиках.Женатый. Быват в Ужгородї. Має двоє дїтий, сына и дївку, што студу-ют на кієвськых высшых школах.Дустав им премію за вірность русинському языку и русинськуй ут-цюзнині, за книгу «Русинська иконка», за верш «Русинська загадкадля діточок»:Што такоє - на стовпі «Галя» ?Угадай, брате муй, українцюШто такоє - у креденцу анцуг ?Угадай, заклятый ты німцю.Што такоє - шандарь і пендрик ?Угадай ты, піченый мадяре.Што такоє малинький погарчик ?Угадай ты, мацкалю ІванеДе в Мукачеві «Красна голка» ?Най угадать словак і чехА поляк най мені отвітітьКо такий є Валенса Лех ?Де ся діла румуне границя ?Што із Луга тече у БичківПрезідент із якої ДержавыНа Говерлі пуд корча сів ?Ко вгадав, тот зомнов щи ся бавіть !Ко не знає - русина йзів!Нашим далшым лавреатом став русинськый историк и умілствоз-натель, научнык и писатиль Иван Поп ( http://www.premija-ru.eu/pop.htm ). Ун достав им премію за ядерну публицістичну «образовуґалерію» бывателюв віртуалной Пудкарпатськой Руси, за незломныйбоёвый дух, котрый му дозволив задумати и створити історичну и пол-ітичну бомбу - «Энціклопедію Пудкарпатськой Руси». Так-то ставпро украйинськый режим небезпечным «терористов» а побыва в еґзі-лу в Чехах у провінціалнум Хебу. Пече дале свої бомби - перебачте зафіґлі! - свої выбушні книги.Пан Поп - наш первый «prisrefusee», уд премії ся удказав: «Я кабі-нетный научник и не потребую быти всягде рекламованый...» Мы,вшакже, вузнали, же така оцїна самого себе из реалностёв ся не зла-жує, ани не удвітує ёго подїлови на майновшуй русинськуй історії илітературї Пудкарпатськой Руси. Иван Иванович - завзятый и ущип-ливый політичный борець, вузброєный острым, яко брытва руськымязыком, у чум полегкы пересвідчит ся каждый, кедь лем прочитатистворені ним курті начеркы портретув: «...Дісціплинованый и право-вірный доцент-марксіста у минуту конаня комуністичного режіма раз-нараз оберне ся на проводного украинського націоналісту...» Не хотівбых, што бы вун рано встав на ту несправну ногу и штось написав проня... не дай Буг!Иван Ситарь ( http://www.premija-ru.eu/sitar.htm ) достав им премію за сокотливоє, но исмілоє покушеня ся пересадити поезію СерґеяЄсенина на родну землю Пудкарпатськой Руси.Десь-колись Ивана Деметеровича пуддюґли:«Што лем фурт бубнуєш за своє русинство?Ануж, ци погадав бы-сь собі, же-сь годен по-товмачити Єсенина по русинськы?» Сесе засяг-ло до живого, и вун имив ся до верша «Ты живаль ещё, моя старушка?» и потовмачив «Ци жи-ві'сьте, мої любі мамко?» Як и руськый поет,Иван Ситарь вручат верш селянцї Аннї Васи-лёвнї - своюй матери, што чекат сына вернути ся домю...Письмо материЦи живі'сьте, мої любі мамко?Няньо як? Кланявуся йому!Най над вашов хижков каждый раноКуряться з яловых дров дымы.Пишуть ми, ож вам в ночи не спиться,Пудлий сон вам давить душу знов.Вам ся снить, ож з мене злі п'яниціВ корчмі цідять в лавор з сирця кров.Што за сны? За што вам ся покута?Лем коби од них вас Господь спас.Не такий я вже страшний планітаБым умер не відівши всіх вас.Я остався люблячов дітинов,І навхтема думку мав єдну,Про того як ви казали: «Сину,При біді вертайся гет думу».Я ся верну, мої любі мамко,Як в яри розквітне старый сад.Лем уже ня не зганяйте рано,Як колись, як много літ назад.Бо тото што вмерло - не збудити,Што'м задумав - мало ся вдало.Много бід і горя пережытиМені без вас ся в світі довело.І уже не вчіть ня ся молити,Бо старому вертаня не є?Я і так вас буду всіх любитиДоки вічна тьма ня не пов'є.І порвіть думок тяжких тых друтяЯ вас прошу, мамко, знов і знов.Не ходіть так часто на розпутя.Вбы ся скорше стрітити зо мнов.***Не бануву, не реву, не кличу,Вік мине, як з яблонь білий дым.Старость зогне д' земли мої плечі,Нигда вже не буду молодым.Вже не так ми легко є на сирцю.Осінь го кинула холодком,И в краї березового ситцюНе кортить ня бігти босяком.Дух вандровань, ты ми вже не милый,Не розкриваш ты половінь уст.Де ся діли молодость і сила,Блиск очей і повінь добрых чуств.І все менше в мене забаганок,Ци я жив? Ци то лиш были сны?Так гібим в яри десь понад раноНа ружовому пробіг кони.Листя мідь упасти мусить з клена,Кто ся родив - тот дочекать смерти,Будь навхтема ты благословенно,Што прийшло одцвісти і умерти.Пан Ситарь довгы роки выклада математику. Інтересно айбо, штойого учениця Кристина Русин казала, што якраз на його лекціях вонапорозуміла, што єсмь русинка!Гуд 2008 був про Руську премію жуночый. Лавреатом стала знамапоетка и єдна з ініціативных представителёк руськой інтелигенції краяМіла Марышева. Она достала м премію за чистосердечні сентімен-талні жуночі поезії, написані на бизьувнум руськум языку, за книги«Опеклина» и «Звізда над урвищим».Міла Марышева (Людміла Павловна Бороді-на - http://www.premija-ru.eu/marysheva.htm ) родилася у Хмельницьку в родинї дохторув. Своє житя зйа-зала из Ужгородськым універзітетом, де и днесь ро-быть доцентков кафедры руськой літературы. Року1987 у МДУ имнём Ломоносова у професора Б. Буг-рова защитила дісертацію з проблем типирушньойруськуй драматургії. Часто видїти ї было ай на сценїтеатру. Пише верше, рецензує модерну літературу итеатралні сценіровкы. Має дївку а двоє онукув...Словка не скаже в простотї...Из бисїдиСентіменталні верше,Неіроничні шорики,-Кого вы мужете спастиУ час іронії немилосердной?Простоє слово... Як вода,Як неба край за краєм лісу...И тулько капка лем єнна,Оби м устати и воскреснути!Скала над стежков лісовов!Будь тихо. Не торкни. Як близько!Тіня іронії твоєїНад хмаркою душі небесной!На Сятого Николая в Ужгородї у децембрї 2008 достала м преміютаки Тамара Керча (http://www.premija-ru.eu/kerchat.htm). А то за по-прені фіґлі, веселі співанкы и фантастичні казкы, котрі написані смач-ной русинськой бисідой, за книги «Бобалькы из попрём» и «Было ци небыло...», што вона не лем придумала и нам розказала айбо и намалё-вала.АфоризмыКидь держава не йде до народа, народ йде до другої державы.Депутат собі рад.Давуть - бери, не давуть - пудмасти.Екзістуву - значит жіву.Чий хлїб їш, того и правду ріж.Ко быв ого, тот став ого-го.Печатаву долары США, Канады, Австралії и Украйины.ПатріотичнаУпю собі, упю квасної водицї,Такої не мавуть ани в Америцї!Ой вы синї горы, Карпатськый муй краю,Такої красоты неє ани в раю!Послїдна співанкаБыла я дївочка - перша удданиця!А тепирь ми кажуть, же-м стара пяниця!Бігала-м ид хлопцюм ци в хащу, ци в поле,Дниська ледвы дрындам, бо ня всягды коле.Ой любила-м хлопцю, а тепирька щи май!Поцюлуву Митра, лем го, Йванку, тримай!Тамара Керча - писатилька повна тайностї. Є знати лем, што роди-ла ся она в романтицькум селї Горондa, туй на Пудкарпатской Русинаучила ся писати, малёвати и сміяти ся. И продовжує друкувати своїрусинські книги. Докіл бирували ми лем спознати, што свую наградуона прокоментовала так-то: «Ни є переходяча?!» Недавно наш спец-іалный слідопыт Dr.Kapraly Mihaly передав далшу інформацію:«Бесїда на честованю Тамары Керчі 18 децембра 2008 р.Буду куртый, не позеравучи на вшытку торжественость момента.Ґу сьому ня веде сама творчость днесь честовануй особы.Інтеліґентность и умілська схопность пудкарпатськуй родачкы Та-мари Керчі, котра паралелно з молоком матери опановала ї «сілськым»,то єсть, родным русинськым языком, ховала ся межи книгами позна-того в Пудкарпатю естета Ивана Керчі, родного вутця, формовала сяи екзістує и надале у творчум тандемі з братом, Іґорём Керчёв. Училася народностнуй толерантности и мудрости на многоязычных даколивулицях Ужгорода.Ниґда не писала велё Тамара, айбо все у ї немногичисленых и не-многостраничных творох мысль доміновала на фонї мінімума формы,порувняй ї гаданкы, напримір. Ги и заповідав Антон Павлович Чехов,додам. Кібы на то моя воля, оддав бы-м Тамарі Керчі майвисшу літе-ратурну премію лем за єден тітул ї книгы мініатюр «Бобалькы з по-прём» (1997). Ко мало знає за йсю русинську сакралну страву, похо-пить мою мысль.Ниґда Тамара Керча не облікала медом написаноє слово, не хосно-вала гостру фабулу на потребу широкуй публикы, не шатовала за хотьяку цїну полюбити ся читателёви. Все была честна з собов, а значить,ниґда не обманёвала и своих почитателюв. Висока моралность и тяж-ка праца над каждым словом. Се умілськоє кредо Тамары Керчі! Майбулше тогды, кедь пише про майменшых: позерай ї книгу казок «Былоци не было. Казкы и гаданкы з ілустраціямы» (Ужгород, 2003; твор-чость на сторонах новинкы «Пудкарпатськый Русин»).Ниґда не лізла межи люды, скорі наопак, уникала гучної публичнос-ти. Годно быти, же то хыба про наш час, айбо така вжек є ТамараКерча. Так собі думам, же и днесь межи нами не онь так комфортносебе чувствує пуд взглядами тулькых люды...Йсю скромность юй мож перебачити. Як кажуть в Ужгородї, тельобы было біды... Лем най бы и надале, на радость доростлых и дїтейкрая, творила ги й дотеперь наша днешня геройка вечера - ТамараКерча. Порадуйме ся за неї, за йсю, яку велику, таку и скромну труже-ницю на полю модернуй русинськуй културы.»«Руська премія» и дале буде проводити розслідуваня подробностёвжитя лавреатув.Наші ґерої доцїлe пребарз неєднакі. Єдинит їх, у главнум, най и неви-дима, айбо моцна зъязь из Пудкарпатськов Русёв. Ищи єдинит їх, мушуся признати, што наш лавреат, на жаль... гроший дустане кусчок мен-ше ги Нобелув. Айбо маєме перспективу! Позерайте майчаще, штоновоє є на нашум сайту - http://www.premija-ru.eu

Скачать электронную версию публикации