ПРАВОСЛАВЯ ЯККОНСОЛІДУЮЧА СИЛАУ ФОРМУВАННІНАЦІОНАЛЬНОЇСАМОСВІДОМОСТІ РУСИНІВ.pdf З часу здобуття Україною незалежності у ЗМІ Закарпаття почализ'являтися статті з твердженням про те, що нібито лише з XIVст. середміст Угорщини Ужгород визначався своїм релігійим духом, а греко-східна, тобто православна віра, нібито під впливом Росії посилила свійрозвиток у Підкарпатській Русі лише з 20-х років минулого століття.Виходить, що до того часу, православ'я на Закарпатті ледве животіло втой час, як з давніх часів в Ужгороді існувала община греко-католиків.Дивує і те, що деякі автори замовчують той факт, що Ужгородськаунія була запроваджена лише у 1646 році, хоча документальногопідтвердження цієї події досі не існує. Очевидно, лише його відсутні-стю і слід пояснювати те, що Ватикан зважився визнати цю унію лишеу 1649 році.Категоричним з цього приводу є американський вчений, наш зем-ляк Павло Магочій, котрий засвідчує, що "нема жодного документапро Ужгородську унію 1646 року" (Павло Роберт Магочій. Формуван-ня національної самосвідомості: Подкарпатська Русь (1848 - 1948).Ужгорож, 1994, ст.21). поділяє ці погляди і відомий закарпатський істо-рик Контратович. З цього приводу він пише, що утворення Ужгородсь-кої унії було здійснене лише на словах, без відповідного документу іоформлення, що в подальшому часі було причиною багатьох непоро-зумінь і сутичок Церковна смута лише посилилась, при тому багатоуніатів повернулося знову у православіє Релігійна смута дійшла докрайніх меж і унія опинилася у стані повного занепаду. Уніатськихцерков на початку XVIIIcт. не було майже зовсім. Православ'я зновупоширилося повсюдно і, здавалося, остаточно витіснуло унію (Карпа-торусский сборник. Подкарпатская Русь в честь президента Т. Г. Ма-сарика (1850 - 1930). Ужгород, 1931, ст. 92-94). Відомий вчений нашо-го краю Іван Мигович засвідчує, що "могили з візантійськими хреста-ми є підтвердженням того, що білі хорвати в Потиссі у VII - VIII ст.нашої ери не лише знали про християнство, але й дотримувались його"(І. Мигович. Релігія і церква в нашому краї. Ужгород. 1993 р.)І звичайно не можна оминути твердження патріарха історії Украї-ни-Руси, академіка М. Грушевського, який однозначно заявляє, що колиугорські племена у 896 р. перейшли Карпати, вони зустріли тут давніхмешканців - русинів. (М. Грушевський. Історія України для широкогозагалу. Київ, 1907 р.).Відомий у нашому краї історик Петро Халус посилається на доку-мент, виданий у США під назвою "Хронологія єпархії Мукачівської",у якому говориться: "Русини - одне із слав'янських племен, були по-вернуті до християнства у другій половині IXст. апостолами Кириломі Мефодієм... Брати були послані імператором Візантії Михайлом IIIна прохання моравського князя Ростислава 863 року" (П. Халус. Пред-ки нашого краю з сивої давнини - слов'яни східного обряду". Ужго-род, машинопис, 1996 р.). Підсумовуючи свідчення і факти, співстав-ляючи документи, можна зробити висновок про те, що на рубежі 863-864 років, будучи в Потиссі, уже зустрічаючи на території історичногоЗакарпаття християн, святі апостоли Кирило і Мефодій благословили,утвердили їх у православній вірі, надали ієрархію, подарували кири-лицю, священні книги, тощо. А їхні учні вигнані з Моравії у 80-90-хроках IXст. римо-католиками, знайшли свій притулок у Закарпатті. І зїх допомогою у нашому краї будувалися церкви і монастирі, які зго-дом стали центрами слов янської писемності та духовного життя на-ших краян.Упродовж усієї своєї історії, будучи гнаною, переслідуваною, тажорстко караною, православна Церква відігравала важливу роль нелише у збереженні духовності, а і у розвитку науки, культури, освіти,навчання і виховання наших краян. І саме в цьому полягає Її слава,слава церкви, яку "ворота адові" ніколи не подолають.

Скачать электронную версию публикации