Kholm events and their tragic echo on Volhynia and Galicia during The world war II.pdf Представлена тема залишаеться вельми дискусiйною в украТн-ськiй i польськiй iсторiографiях та дражливим аспектом сучасних взаемин двох сусiднiх народiв. Зокрема, принциповим залишаеться Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 199 питання про причини укра1нсько-польського кровопролиття, про те, хто першим розпочав його (Шаповал 2004: 304). 1снують р1зн1 верс1Т, але факти св1дчать, що воно розпочалося на Холмщин!, украТнськ! мешканц! якоТ довго 1менувалися русинами. Автори поставили за мету простежити наростання украТнсько-поль-ського конфл1кту на Холмщин! та його вплив на траг1чн1 под1Т на Волин! та Галичин! в роки ДругоТ св!товоТ в!йни. Приеднавши безпосередньо до Третього райху деяк! польськ! райони на п!вноч! та п!вн!чному-заход! загальною площею при-близно 90 тис. кв. км з 10 млн мешканц!в, на решт! ЦентральноТ Польщ! декретом в!д 12 жовтня 1959 р. А. Г!тлер утворив генеральне губернаторство (ГГ) з центром у Краков! - р!зновид колон!альноТ територ!Т, якою керував цив!льний н!мецький уряд на чол! з генерал-губернатором, що безпосередньо п!длягав фюреру. Загалом воно охоплювало територ!ю у 95 тис. кв. км !з населенням 12 млн ос!б. Тод! у ГГ опинилися Лемк!вщина, частина Надсяння, Холмщина з п!вднем П!дляшшя, що складало 16 тис. кв. км украТнських етн!чних земель !з 1,2 млн мешканц!в, в тому числ! майже 500 тис. украТнц!в ! близько 200 тис. римо-католик!в, для яких украТнська мова була р!дною (Макар 2011: 594). Початковий пер!од ДругоТ св!товоТ в!йни характеризувався, з одного боку, справжн!м нац!ональним в!дродженням Закерзоння, з !ншого - наростанням антиукраТнських настроТв серед поляк!в, як! вважали, що в!дродження в!дбуваеться коштом дедал! б!льших Тх утиск!в окупац!йною владою (УкраТнсько-польськ! стосунки 2011: 51-52). Справа в тому, що до липня 1941 р. у генеральному губернаторств! на поляк!в припадало 65 % населення. Утримувати Тх у покор! окупантам було набагато складн!ше, н!ж контролювати якихось 600-700 тис. украТнц!в (24 % в!дсотки населення краю). Тому н!мц! планували використовувати украТнських мешканц!в проти польських (Макарчук 2004: 558). Спод!ваючись на негативну реакц!ю польського населення, оку-панти навмисно вс!ляко рекламували «прив!лейоване» становище украТнц!в. Так, генерал-губернатор Ганс Франк заявив п!сля зустр!ч! з Г!тлером на початку березня 1940 р.: «Фюрер робить наголос на тому, щоб украТнський елемент у генеральн!й губерн!Т визнати таким, що повинен бути розц!нений як антипольський ! прон!мецький» (цит. за: Боляновський 2005: 69). Правда, значно п!зн!ше, 14 с!чня 1944 р., Г. Франк записав у своему щоденнику: «Якщо колись виграемо в!йну, то не матимемо н!чого проти того, щоб зробити з поляк!в ! украТнц!в ! усього, що тут волочиться, рубанку. Але в даний час йдеться лише про те, чи вдасться утримати у спокоТ, дисципл!н! та прац! майже fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 200 15 млн ворожого i такого, що органiзовуeться проти нас, племенi» (Piotrowski 1956: 407). Така полiтика вела до того, що на територi^ генерального губернаторства стосунки мiж украТнцями та поляками постiйно загострюва-лися, оскiльки останнi оцiнювали дi^ укра^нцiв як державну «зраду». З цього приводу в листi вiд 27 березня 1940 р. до активного учасника суспiльно-полiтичного життя украТнськоТ емiграцi^ Костi Мацieвича його колега 1ван Фещенко-Чопiвський писав з Кракова: «Поляки дуже лютують i грозяться. Не дай Бог, як би повернулася моцарствова Польща - бо тодi вона нам покаже» (цит. за: Кентiй 1999: 222). Наслiдки полiтики протиставлення через фаворизацiю дали себе знати дуже швидко. Не виключено, тому саме терени Холмщини стали згодом мiсцем перших спалахiв польсько-украТнського конфлiкту, що переросли у вiйну (Укра^нсько-польськi стосунки 2011: 52). З того часу тут починаеться планове винищення украТнського на-селення. Польський дослiдник Тадеуш Анджей Ольшанський пише, що до проливання кровi дiйшло уже в 1941 р., i що то була переваж-но украТнська кров. Восени того року боТвки народовцiв стратили у гГ низку украТнських дiячiв Холмщини, а до осенi наступного -близько 400 осiб (Макарчук 2004: 545; Lukaszow 1989: 165). Зага-лом, за iнформацiею украТнського пiдпiлля, вiд серпня 1942 р. до серпня 194з р. на Холмщинi вбито 545 украТнцi (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 80). Справа в тому, що активна дiяльнiсть украТнських органiзацiй, участь украТнцiв у мiсцевих адмiнiстративних органах викликала вельми негативну реакцiю польського пiдпiлля, яке вважало, що цi зусилля скерованi проти полякiв та Тхнього впливу. У зв'язку з цим вже першi польськi виступи проти нiмецьких окупантiв на Холмщинi були також спрямованi проти украТнських активiстiв, яких поляки трактували як колаборантiв. Масла у вогонь украТнсько-польського розбрату додало i те, що взимку - навеснi 1942 р. тут з'являються радянськi та польськi прорадянськi партизанськi вiддiли, що в украТнських документах фi-гурують як «польсько-большевицькi банди», якi, своею чергою, були вiдверто вороже налаштованi до «свiдомого украТнського елементу, а зокрема, нацiоналiстичного» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 60). «На теренi Холмщини, - зазначалось у «Хронiцi подiй на украТнських землях» за липень 1942 р., - польсько-большевицькi диверсiТ були у звiтовому перiодi спрямованi головним чином проти членiв або симпатикiв ОУН i взагалi проти свiдомих i активних украТнських громадян. 1х вбивали» (Robarts Library 1). Уже незабаром гiтлерiвцi розпочали пацифiкацiйну акцiю, спря-мовану на лiквiдацiю зазначених вище партизанiв. Проте украТнськi Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 201 селяни не лише не мали в1д Н1мц1в жодного захисту в ход| ц|£1 акци, а, навпаки, стали i"i жертвами. Репрес1| окупант1в охопили насамперед п1вденну частину Холмщи-ни, зокрема т. зв. Замойщину (Замостянський та Грубеш1вський пов1ти). В1д них потерпали переважно села з украТнським населенням, в тому числ! чимало ос1б, як! представляли громадський, культурно-осв1тн1й, церковний актив. На думку Юр1я Гаврилюка, украТнц!, пов'язан! не лише з УкраТнським Центральним Ком1тетом (УЦК), а й оун1вським п1дп1ллям, вбачали у таких випадках намагання поляк1в, як! сп1впра-цювали з окупантами, руками останн1х знищити нац1ональний пров1д. За деякими п1драхунками в1д г1тлер1вц1в тод! загинули сотн! м1сцевих украТнц1в, з яких по1менно встановлен! 294 особи. Дек1лька сотень украТнц1в були запроторен! до в'язниць i концтабор1в, передовс1м до Аушв1цу та Майданека (Кров украТнська 2014: 26-27). Як зауважив Володимир В'ятрович, з погляду украТнц1в, поляки нищили Тх, використовуючи будь-як1 придатн! для цього можливост!. Перш! бачили других як ворог1в у лавах польського нац1онального п1дп1лля, радянських партизанських формувань i нав1ть н1мецьких пол1ц1йних сил. Очевидно, об’ективно в жодному випадку не можна списувати вс! понесен! украТнськ! жертви на рахунок польськоТ сторо-ни. Так само, як не можна на украТнський рахунок записувати т1 поль-ськ! жертви, як! впали в1д рук украТнських пол1цаТв. В1дпов1дальн1сть за них мають нести передус1м радянськ! та н1мецьк1 командири, як! безпосередньо керували цими акц1ями. Проте про об’ективне сприй-няття реальност! учасниками конфл1кту в той час вже не могло бути й мови, i загибл! сприймалися як жертви польсько-украТнськоТ в1йни. Кер1вництво украТнського п1дп1лля було переконане, що в1дпов1-дальними за критичн! обставини на Холмщин! вл1тку 1942 р. е саме польськ! п1дп1льники. Проводячи активну антин1мецьку боротьбу на територ1ях, в основному заселених украТнцями, вони реал1зовува-ли два важливих завдання: з одного боку, виконували взят! перед Великою Британ1ею та 1ншими союзниками зобов’язання щодо роз-гортання партизанських акц1й у н1мецькому тилу, з 1ншого, такими акц1ями п1дставляли п1д репрес1Т украТнське населення, яке могло становити небезпеку для польського руху в майбутньому (В’ятрович 2011: 73-74). Наприк1нц1 1942 р. на Холмщин! польськ! боТвки зд!йснили низку репресивних заход!в стосовно украТнц!в, обвинувачуючи Тх у сп!вп-рац! з окупантами, причому «караючий меч» опустився не лише на голови оун!вц!в, а й неорган!зованих украТнц!в. Констатуючи це, киТвський вчений Юр!й Шаповал п!дкреслив: «Саме у в!дпов!дь на польськ! репрес!Т проти украТнського населення Холмщини, за твер-fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 202 дженням оун1вських д1яч1в, групи нелегал1в на Волин!, як! переховува-лися у л1сах, почали зд1йснювати в1дплатн1 репрес1Т щодо польського населення, що з поодиноких перетворилися на пост1йн1 напади на польськ! села i з Волин! перекинулись на !нш! терени Зах!дноТ Укра-Тни_ Под!| 1942 р. на Холмщин! надали !мпульс подальш!й ескалац!! польсько-украТнського насильства» (Шаповал 2004: 505-506). У генеральному губернаторств!, як зазначив американський !с-торик Т!мот! Снайдер, багато осв!чених украТнц!в влаштувалися на, безперечно, виг!дних посадах: вони працювали журнал!стами, вчи-телями, викладачами вищих навчальних заклад!в, чиновниками тощо. «Сп!впраця украТнськоТ ел!ти з н!мецькою владою, досить рац!ональна з позиц!| тих, хто хот!в заснувати украТнську державу та збудувати украТнську нац!ю, в очах польського руху опору виглядала зрадою, - п!дкреслив в!н. - Полякам легше було страчувати украТнських колаборац!он!ст!в, ан!ж н!мц!в, оск!льки так! д!Т навряд чи спрово-кували б репрес!| польського цив!льного населення з боку н!мц!в. Тим очевидн!ше, що для польського руху опору було набагато легше пересл!дувати украТнських колаборац!он!ст!в, ан!ж своТх земляк!в» (Снайдер 2012: 192). Отже, г!тлер!вц! певним чином фаворизували украТнське ! польсь-ке населення там, де воно було слабшою стороною. Безперечно, ця в!роломна тактика створювала у протиборчого п!дп!лля враження про взаемну масову колаборац!ю з нацистами. Поляки в стар!й зон! г!тлер!вськоТ окупац!Т вважали украТнц!в вислужниками Третього райху ! пост!йно завдавали удар!в по господарських, культурних, шк!льних, церковних установах останн!х. Своею чергою, украТнц! у нов!й окупац!йн!й зон! на сх!д в!д Бугу та Сяну сприймали поляк!в як н!мецьких холуТв ! як т!льки почали масштабну збройну боротьбу з загарбниками, то одразу ж поширили ТТ ! на поляк!в (Патриляк 20l2: 595). Посилила взаемну ворожнечу також сп!впраця певноТ частини украТнц!в ! поляк!в з окупантами в пол!ц!Т. В!домо, що в лавах шуц-маншафт!в чимало хто рятувався в!д вивозу на роботу до Райху, в чому г!тлер!вц! були дуже зац!кавлен!, оск!льки наростаюч! проблеми фронту змушували обмежувати к!льк!сть н!мц!в, залучених до ад-м!н!страц!Т. Так, у Любл!нському окруз! було 25 в!дд!лк!в украТнськоТ пол!ц!Т ! аж 95 - польськоТ, причому 15 в!дсотк!в особового складу останньоТ працювали у довоенн!й державн!й пол!ц!Т. П!дрозд!ли гранатовоТ пол!ц!Т були практично в кожн!й г'м!н! (Szczesniak 1975: 106). За спогадами члена пов!тового УкраТнського допомогового ком!тету (УДК) Грубешова 1вана Фура, тутешня «крим!нальна пол!ц!я до к!нця 1942 р. була обсаджена виключно поляками, що ТТ очолював Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 203 фольксдойч польського походження. Уряд працi був у польських руках, охороняв полякiв перед вивозом до Нiмеччини, а щоб виконати наложенi контингенти, органiзував 1х з-помiж украТнськоТ молодi» (Фур 1992: 880). До речi, окупанти були зацiкавленi в тому, щоб поляки й укра^нцi виТжджали на роботу до Райху, а тому 1м вигiдно було нагнiтати мiж ними ворожнечу, бо, рятуючись вiд взаемноТ боротьби, частина украТнцiв i полякiв добровiльно зголошувалася до виТзду. Восени 1942 р. з'явився ще один фактор, який iстотно вплинув на поглиблення украТнсько-польського протистояння на Холмщинi. Тодi шеф служби безпеки Люблiнського дистрикту бригаденфюрер СС О. Глобочник, який, до речi, прагнув загального «очищення» генерального губернаторства вiд евреТв i полякiв, вирiшив створити на територiТ Замойського повiту зразкову нiмецьку колонiю («Гiммлерш-тадт»), що мала охопити 116 населених пунктiв, з яких передбачалося виселити 110 тис. украТнських i польських селян. Усвiдомлюючи, що польське пiдпiлля буде нападати на неТ, окупанти планували розмi-стити навколо колонiТ украТнських селян, переселених iз Замойщини, тобто створити «захисний пояс навколо нiмецькоТ поселенськоТ зони», який прикривав би ТТ вiд ударiв польських партизанiв, дислокованих у бiлгорайських лiсах. Гiтлерiвцi передбачали i, як з'ясувалося, слушно, що польський гнiв впаде передусiм на голови переселених украТнцiв (Мотика 2013: 175; Патриляк 2012: 596; Снайдер 2012: 267). У пе-реселенськiй акцiТ, що тривала з 27 листопада 1942 р. до середини лютого 1945 р. (у червнi - серпнi продовжена), разом з нiмцями брала участь украТнська полiцiя та украТнськi адмiнiстратори з повiтового УкраТнського допомогового комiтету, що дало привiд полякам зви-нуватити украТнцiв у сприяннi окупантам (Патриляк 2012: 596). «Слiд вiдмiтити, що при переселюваннi полякiв нiмцi присилають украТнську полiцiю i наказують в грубiянський спосiб з ними обходитись i навпа-ки, - вказувалось у тогочасному звiтi украТнського пiдпiлля. - Поляки використовують цi акцiТ в своТй пропагандi, горлаючи, що це робиться тiльки через украТнцiв» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 166). I далi тут пiдкреслювалося: «Нiмецька полiтика на Холмщинi визнача-еться поглибленням антагонiзму мiж украТнцями i поляками. Причому часто використовують полiцiйнi частини одноТ сторони проти другоТ. За замордування украТнця i поляка не перепроводжуеться жодного слiдства» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 168). На тогочасну нацистську полiтику стравлювання обох народiв вказував комiсар держбезпеки УРСР Сергiй Савченко у доповiднiй записцi, пiдготовленiй 5 липня 1945 р. на iм'я начальника УкраТнського штабу партизанського руху (УШПР) Тимофiя Строкача: «Нiмецькi окупанти, використовуючи полякiв у Захiднiй УкраТнi проти украТнських fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 204 нац1онал1ст1в, водночас нещадно розправляються з ними у генерал-гу-6epHaTopcTBi, для чого частково використовують проти полякiв тих же украТнських нацiоналiстiв» (Поляки 2005: 102). Своею чергою, польськi пiдпiльники повiдомляли своему емiграцiй-ному урядовi про те, що нiмцi виселяли полякiв «руками укра^нцiв», а, отже, не виключено, «найближчi днi i ночi можуть рясно спливати кров'ю i яснiти загравами пожеж» (Armia Krajowa 1973: 594). До речi, оцiнюючи наслiдки переселенськоТ акцi^ i втрати укра^нцiв, голова Грубешiвського повiтового УДК Антон Хрущ з гiркотою поставив риторичне запитання: чи варто було нацiональним громадським органiзацiям погоджуватися на спiвпрацю з окупацiйною адмiнiстра-цiею та скеровувати на себе гнiв полякiв, щоб не мати з боку нiмцiв розумiння проблем украТнського населення, фiнансовоТ допомоги для переселенцiв, гарантiТ безпеки для украТнцiв та ■^хнiх провiдникiв (Макар 2011: 407). Як бачимо, у ходi акцiТ виселення й осадництва окупанти свiдомо намагалися спровокувати та пiдсилити мiжетнiчний украТнсько-поль-ський конфлiкт, що Тм i вдалося. Польськi нацiоналiстичнi партизани до весни 1945 р. включно, тобто до початку кривавих подiй на Волинi, вбили не менше 400 представникiв сiльськоТ украТнськоТ iнтелiгенцiТ i духовенства. Як зауважив росiйський дослiдник О. Гогун, вони влашто-вували «терор проти нацiоналiстично налаштованоТ украТнськоТ елiти, в тому числi i тому, що розумiли: саме в цьому середовищi гнiздиться маса «сепаратистiв», якi мрiють про вiддiлення вiд Речi ПосполитоТ пiвденно-схiдних окраТн» (Гогун 2012: 145). На його думку, польський терор впливав не лише на украТнських селян, але й на керiвництво полiтичноТ органiзацiТ - ОУН(б), котре розумiло, що нове панування полякiв, реальна перспектива якого замаячила наприкiнцi 1942 р., принесе повторення все того ж польського терору перiоду 1950-х рр. Тiльки терору, посиленого обставинами нацистськоТ окупацiТ i военного часу. «Тому украТнсько-польське вiйськове зiткнення, - зауважив О. Гогун, - було дуже ймовiрним i було б дивним, якби ця вiйна не розпочалася» (Гогун 2012: 146). Отже, перше мiжетнiчне украТнсько-польське зiткнення у часи военного лихолiття було свiдомо спровоковане окупантами, якi своТми дiями спричинили проти украТнцiв терор з боку полякiв, а останнi, своею чергою, власними акцiями накликали на украТнських селян нiмецькi репресiТ. Наслiдком нацистськоТ провокацiТ став польський терор проти украТнцiв, який почав стрiмко переходити вiд iндивiдуального до масового терору, до нищення цiлих сiл i вбивств Тхнiх мешканцiв. Тисячi украТнських втiкачiв потягнулися через Захiдний Буг на Волинь. Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 205 Саме ц1 б1женц1 являли собою «наочну аг1тац1ю», що 1стотно посилила антипольськ! настроТ волинян-украТнц1в i принесла жахлив! розпов1д1 про трагед1ю на Забужж! (Кров украТнська 2014: 27; Патриляк 2012: 15; яблонський 2013: 15). Сл1д п1дкреслити, що 1нформац1я про переб1г польсько-украТнськоТ в1йни циркулювала м1ж р1зними рег1онами - Холмщиною, Волинню, Галичиною, попри Тхню 1зольован1сть. Вона 1стотно впливала на i"i посилення. Часто емоц1йно насичен!, не виключено, переб1льшен1 чутки про жертви на одному терен! запалювали вогнище ненавист! на 1ншому. Як уже зазначалося, думка про те, що траг1чн1 под1Т на Волин! значною м1рою були спровокован! потраплянням сюди в1сток про антиукраТнськ! акц1Т на Холмщин!, поширена в украТнськ1й 1сто-р1ограф1Т. Натом1сть 1сторики Республ1ки Польща (РП) представляють ТТ як надуману, таку, що служить виправданням, хоча п1дтвердження ц1еТ думки виявлено у багатьох польських i украТнських джерелах (УкраТнсько-польськ! стосунки 2011: 81). Наведемо дек1лька з них. «Доходили також до нас чутки, що на украТнських землях за Бугом в т. зв. генеральному губернаторств! польська партизанка жахливо пересл!дуе наш народ, - згадував Михайло Подворняк. - Нев!домо, чи т! чутки були правдив!, але вони запалювали наших людей нена-вистю до поляк!в. Розум!еться, що в усьому тому була н!мецька рука, а може й рука б!льшовик!в, щоб звести т! обидва поневолен! народи до взаемноТ боротьби. Тому н!мц! в генеральному губернаторств! тримали украТнську пол!ц!ю для втихомирення польських повстан-ц!в, а на Волинь присилали поляк!в. I розпалилася м!ж поляками ! украТнцями н!кому не потр!бна братовбивча боротьба. Вона забрала багато невинних жертв з одноТ сторони, ! з другоТ, ! все це вийшло на користь польським ворогам ! ворогам нашим. Про вс! под!Т на Грубеш!вщин! дов!далися украТнськ! повстанц! на Волин! ! з такою самою жорсток!стю в!дплатили полякам за кров своТх брат!в. Не було тод! в людей жодного милосердя, не було найменшоТ !скри сумл!ння, бо з людей стали зв!р!... I важко було збагнути, що все це робили н!би як!сь християни, як! в нед!лю йшли до церкви чи до костела...» (Подворняк 1981: 175-176). 1нший сучасник тогочасних под!й на Волин! Феодос!й Бохотниця згадував: «У нас було тихо, але ми почули з Холмщини, що там б!да -поляки б'ють, нищать наших украТнських людей. Д!тей не щадять, ж!нок - ус!х п!дряд. Палять там украТнськ! села. Як д!йшло все це до нас, у наших селах стали збиратися хлопц!, р!шати: «Давайте допомож!мо, бо там б!да! Холмщину палять ! б'ють!»» (Кров украТнська 2014: 127). Як св!дчать документи, весною 1945 р. до сотенного 1горя, котрий д!яв у район! 1ванич!в на Волин!, звернулися украТнц! !з-за Зах!дно-fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 206 го Буга з проханням захистити 1х в1д польських напад1в (Серг1йчук 2003: 49). £ дан! про те, що делегац1я холмщак1в приТжджала з по-д1бним проханням до проводу ОУН i п1зн1ше. Як i ран1ше, кер1вники орган1зац|| знову зверталися до польського п1дп1лля з пропозиц1ею про мирне вир1шення вс1х проблем, однак позитивно! в1дпов1д1 не отримували (Серг1йчук 2005: 50). Р1шення про «деполон1зац1ю» було прийняте на Волин! - тобто на 1ншому берез! Бугу. Не виключено, що згаданий «в1дстр1л» на Холм-щин! став останньою краплею, яка спонукала ОУН до його реал1зац1Т (Гогун 2012: 210). П1дтвердженням цього е липнева 1945 р. заява ОУН з приводу под1й на Волин!, в як!й, окр!м !ншого, в!дображена реакц!я орган!зац!| на злочини на Холмщин!: «Невинн! жертви н!мецько! провокац!йно! пол!тики падуть в!д м!сяц!в жертвою масових мор-д!в з боку польських банд. Польськ! в!дпов!дальн! круги, найкраще про!нформован! в тих в!дносинах, не зробили н!чого, щоб вияснити д!йсне положення ! вплинути на припинення р!зн! укра!нц!в» (Укра-Тнсько-польськ! стосунки 2011: 220). I дал! у «Заяв!» робився такий висновок: «Зрозум!ло, що украТнська громадська оп!н!я була потрясена цими жалюг!дними под!ями, ! що такий стан не м!г не мати впливу на поставу деяких украТнських елемент!в до поляк!в на цих ! !нших теренах» (УкраТнсько-польськ! стосунки 2011: 220). Переконаним у тому, що холмськ! поляки спровокували м!жет-н!чний конфл!кт, був ! митрополит Андрей Шептицький. Так, у лист! до римо-католицького арх!епископа Болеслава Твардовського в!д 18 серпня 1945 р. в!н писав: «Поляки п!д прикриттям т. зв. «фолькс-дойчер!в» два роки всюди, де т!льки можуть, вороже виступають проти укра!нц!в ! шкодять !м ще й тепер» (цит. за: Боляновський 2005: 79). В арх!в! нових акт!в у Варшав! нами знайдено матер!ал про те, що у Львов! в серпн! 1945 р. н!мц! «провели польсько-украТнську конференц!ю з метою двостороннього примирення». Вони надали польським представникам список, складений украТнською пол!ц!ею, в якому були пр!звища 20 укра!нц!в, убитих поляками. Цей факт «поль-ська сторона не стала заперечувати, але обг'рунтувала ц! вбивства необх!дн!стю самооборони». Своею чергою, украТнськ! представники заявили, що «украТнський народ збер!гае спок!й, попри те, що банди польських партизан!в мордують укра!нц!в на Любл!нщин!» (AAN 1). Зрозум!ло, що цей «спок!й» довго не протримався. Вищенаведен! заяви ОУН та !нш! джерела однозначно вказують на по!нформован!сть i"i проводу щодо польського терору проти укра!нц!в у ГГ ! про вплив холмських под!й на ескалац!ю украТнсько-польського протистояння на Волин! та Галичин!. Вони також спростовують думку про те, що хтось н!бито м!г ! не знати, що в!дбувалося одночасно або Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 207 HaBiTb ще ранiше на протилежному боцi кордону. Факти промови-сто свiдчать, що все-таки очiльники обох пiдпiльних армiй уважно стежили за подiями в сумiжних регiонах. Адже саме необхiднiстю змiцнити i посилити опiр польським нападам за Бугом i Сяном буде продиктований перехiд у березнi 1944 р. кiлькох упiвських куренiв з Волинi та Схiдно^ Галичини на Закерзоння (1льюшин 2003: 178). На квiтень-травень 1945 р. витворюеться дивовижна ситуацiя: украТнське пiдпiлля вже переходить до вiдкритого повстання проти окупацiйно^ адмiнiстрацi^ на Волинi й Полiссi, натомiсть поляки все бiльше намагаються закрiпитися в цiй адмiнiстрацi^ та ii силових структурах, сподiваючись у момент приходу сюди фронту органiзу-вати повстання i силами нацiонального пiдпiлля та лояльно! до нього польсько! полiцi^ захопити владу i вiдновити тут свою державнiсть (Патриляк 2012: 598). Зверхники Армi^ Крайово! (АК) розробили детальнi плани повстання i захоплення Львова («бути готовими до боротьби за Львiв»), Самбора, Дрогобича, Станiславова, Тернополя. Стосовно Волинi, плани передбачали концентрацiю наявних тут польських сил у захiднiй частинi колишнього Волинського воеводства, оволодiння переправами через Буг, аби забезпечити перемiщення польських вiйськ iз Люблiнщини, гарантувати контроль над Свина-ринськими, Землицькими i Смолярськими лiсовими масивами, куди слiд було передислокувати загони АК iз Польщi, а також здiйснити пiдготовчi заходи з метою надiйного захисту польського населення вiд «нiмцiв i УПА» (Патриляк 2012: 598-599; Motyka 2006: 501-502; Sowa 1998: 151-152). Враховуючи вищенаведенi плани польського вiйськово-полiтич-ного керiвництва, а також зважаючи на дивовижнi ситуативнi союзи мiж поляками та бiльшовиками i поляками та нiмцями, керманичi УкраТнсько! повстансько! армi^ (УПА) i ОУН (б) на пiвнiчно-захiдних землях Укра!ни постали перед необхiднiстю застосовувати симетричнi дi!, а часто навiть дiяти на випередження заради збереження едностi укра!нських земель (Патриляк 2012: 599). Зрозумiти волинськi подi!, на думку Леонiда Зашкiльняка, можна тiльки поставивши !х у контекст укра!нсько-польсько! «невiдомо! вiйни» ХХ ст., яка тривала вiд початкiв укра!нсько-польського про-тиборства в Галичинi до 1947 р. включно. «Фактично це була вiйна за державнiсть i незалежнiсть з обох бокiв, - зазначив вiн, - тiльки розумiння цiе! незалежностi в двох протиборчих таборах було дiа-метрально протилежним: укра!нцi билися за незалежнiсть Укра!ни проти Польщi, яку вважали загарбником укра!нських земель; поляки ж захищали свое державне право володiти "кресами", не беручи до уваги укра!нських прагнень, зверхньо вважаючи, що укра!нцi не е i fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 208 не можуть бути суб’ектом м1ждержавних в1дносин, сприймаючи 1х як "нац1ональну меншину" на "1сторичних польських землях". З такоТ обоп1льно1 безкомпром1сност1 в тогочасних умовах не могло виник-нути н1чого 1ншого, окр1м "братовбивчоТ в1йни".„ У ц1й в1йн1, де не було визначеноТ л1н1Т фронту, i яка мала вс! риси м1жетн1чного конфл1кту, жертви були лог1чним продовженням тотального поборювання ворога» (Зашк1льняк 2008: 488; Зашк1льняк 2011: 252). УкраТнськ! 1сторики наголошують також на тому, що антипольська акц1я, розпочата бандер1вцями навесн! 1943 р. на Волин!, потрапила на «сприятливий» г'рунт загальноТ ненавист! до поляк1в з боку укра-Тнського населення, в очах якого останн! виступали гнобителями, окупантами, колон1заторами, а ще й колаборантами. Це часто провоку-вало стих1йн1 напади украТнц1в на польське цив1льне населення, в тому числ! те, яке не мало стосунку до п1дп1лля. В1домо чимало випадк1в анарх1чних д1й окремих селянських груп щодо польського населення, як1, на жаль, «допустилися кривавоТ помсти» (Зашк1льняк 2008: 490). Як св1дчать документи украТнського п1дп1лля, поляки масово сп1впрацювали з окупантами та радянськими партизанами, i це було для нього вагомим аргументом на користь знищення польського населення. Так, у зв1т1 оун1вського п1дп1лля 1з Костоп1льськоТ округи за травень 1945 р. вказувалося: «Маса лях1в сп1впрацюють з СД як сексоти, та з б1льшовицькою партизанкою, де в силу можливост! граблять i мордують св1домих украТнц1в [...] По виход! украТнц1в з адм1н1стративних уряд1в пакуються поляки, де кругом показують свою ворожу антиукраТнську роботу» (Л1топис УПА 2007: 245). Очевидно, що 1нформац1я про масову сп1впрацю з ворогами украТнського п1дп1лля призводила до того, що в «антиукраТнськ1й робот!» м!г бути звинувачений практично кожен поляк. В украТнц!в Волин! сформувався ч!ткий стереотип: поляк - значить, «сексот», «ворог». А останн!х у т! жахлив! часи знищували (Патриляк 2012: 401). Варто пам’ятати також, що у радянських партизан!в, Арм!Т Крайо-воТ ! Батальйон!в хлопських бази розм!щувалися в польських селах. Тому уп!вц! знищували останн! нер!дко з чисто военних м!ркувань, що, звичайно, не може служити виправданням терору. Своею чергою, поляки точно так само вчиняли з украТнськими селами, що служили базами для УПА (Гогун 2004: 155). Ще один важливий аспект - географ!я польсько-украТнськоТ в!йни, яка в середин! 1945 р. переноситься на Галичину, а у 1944 р. знову розгорнулися антиукраТнськ! акц!Т на Холмщин!. Вагомий вплив на посилення напруженост! м!жетн!чного конфл!кту в Галичин! у середин! 1945 р. справила одержана тут !нформац!я про антипольськ! виступи на Волин!. «Поляки сильно заактив!зувались Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 209 настдком волинських под1и, - читаемо у п1дп1льному зв1Т1 з липня 1943 р. - £ багато польських BTiKa4iB з Волинi, особливо в прикордон-них повiтах Сокаль i Радехiв. Поляки роз'юшенi на yKpaiHCbKi виступи на Волинi, дишуть на yкра^нцiв полум'ям ненавистi i жадобою вiдплати. Вже готуються з 1х сторони активнi виступи в сторону yкра^нцiв на теренi областi...» (Укра^нсько-польськi стосунки 2011: 108). На «куль-мiнацiю настроТв» у Галичинi у липнi 1945 р., викликану «переходом груп yтiкачiв з Волинi через ii територiю», вказувалось i в одному з тогочасних докyментiв польського пiдпiлля (Сивицький 2005: 255). Слiд зазначити, що у розповсюдженнi вогнища польсько-украТн-ського протистояння в 1942-1944 рр. спостерiгаеться своерiдний ефект домiно: iнформацiя про антиyкра^нськi акцi^ на Холмщинi потрапляе на Волинь i провокуе там масовi антипольськi виступи, вiдомостi про якi, своею чергою, штовхають польське пiдпiлля Галичи-ни до посилення антиукраТнських дiй (Укра^нсько-польськi стосунки 2011: 108). З матерiалiв украТнського пiдпiлля випливае, що двостороннi стосунки у Галичинi другоТ половини 1945 р. iстотно загострились: «УкраТнство, навпаки, чим раз бiльше накипае ненавистю до полякiв до тоТ мiри, що кожноТ хвилини готовi вирiзати полякiв до кореня i не буде засмiливим твердження, коли скажу, що якраз на тому вiд-тинку yкраТнськi маси здiбнi перевести в чин» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 108). Стосовно тогочасноТ ситyацiТ на Холмщинi, то нових обертiв мiж-етнiчна вiйна почала набирати з появою тут iнформацiТ про лiтнi подiТ на Волинi. Так, у звiтi украТнського пiдпiлля за вересень 1945 р. з Холмщини вказувалося: «Через мiст в Дорогуську перейшло около 900 осiб. Втiкачi походили переважно з околиць Любомля... СвоТми оповiданнями про «звiрства» yкраТнцiв_ викликали панiкy на yсiх теренах та загострили ще бiльше вiдносини. Кожен украТнець в очах полякiв - це «гайдамака», який ходить з ножами та все готов рiзати полякiв. Поляки говорять, що yкраТнцi виготовляють Тм рiзню в Холмi, що в Союзi украТнських кооператив, в комiтетi... найдено зброю, що lларiон посвятив ножi, що в украТнському шпиталi отруТли 50 полякiв з Волинi i т. п.» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 80). У польському докyментi, датованому вереснем 1945 р., повiдомля-лося: «Поляки, яким вдаеться вирватися з волинського пекла, втiкають в двох напрямках: пiвденномy i захiдномy. Львiв i Люблiнщина сьо-годнi становлять головнi збiрнi пункти польських втiкачiв» (AAN 2: 5). Як зауважив Т. Снайдер, за Захiдним Бугом мiж украТнськими i польськими партизанами розгорнулися запеклi вiйськовi сутички. Наприклад, у схiднiй частинi довоенного Люблiнського воеводства 210 fP H/'eu niMl 2016, № 1 (43) наприк1нц1 1943 р. протиборч! сторони винищували село за селом. Польськ! партизани з Батальйон1в хлопських в1дпов1дали уп1вцям жорсток1стю на жорсток1сть (Снайдер 2012: 214). 1944 р. розпочався новим спалахом м1жетн1чноТ в1йни, спровоко-ваним наближенням н1мецько-радянського фронту. Тод! польське п1д-п1лля «вир1шило_ зробити наступний крок i застосувати до украТнц1в принцип колективноТ в1дпов1дальност1 в дос! небачених у польських операц1ях масштабах» (Мотика 2015: 185). На Холмщин!, де позиц1Т украТнського п1дп1лля були в1дносно слабк!, не п1дкр1плен1 збройною силою, протистояння вилилося у масов! знищення украТнських с1л, що трактувалися польською стороною як можлива оперативна база для розвитку украТнського руху, i котра д1яла п1д гаслом «Од Вепша до Буга - чарна смуга». Особливо траг1чним для украТнського населення Холмщини вия-вився березень 1944 р. В той час польське п1дп1лля провело масш-табну антиукраТнську операц1ю - т. зв. «грубеш1вську революц1ю» (детальн1ше про це див.: Кров украТнська 2014: 98-118; Макар 2011: 525-549; Пастернак 1968: 277; УкраТнсько-польськ! стосунки 2011: 114-115 та 1н.). Навесн! цього року загони АК, наприклад, спалили майже двадцять украТнських с1л (Снайдер 2012: 214). Поглиблювала драматизм ситуац1Т i д1яльн1сть радянськоТ партизанки, що прийшла в ц1 терени з Б1лорус1, сформувалася з червоно-арм1йц1в, як! втекли з н1мецького полону, а також з м1сцевих селян. «Населення мусить шукати в большевицьких партизан захисту перед польським терором, - констатував у своему у зв1т1 один з оун1вських функц1онер1в Пр1рва. - 3i своеТ сторони, большевицька партизанка нищить прояви нац1ональноТ св1домост1 серед населення, стараеться населення комун1зувати. Д1яльн1сть ОУН в теренах, опанованих АК i большевицькою партизанкою, до переходу фронту парал1зуеться майже ц1лком. До самого фронту д1е лише юнацтво серед шк1льноТ молод! в Холм!, Володав! i Б1л1й П1дляськ1й» (Robarts Library 2). Веснян! 1944 р. антиукраТнськ! д1Т польського п1дп1лля на Холмщин! носили не випадковий, а плановий характер, оск!льки були елементом його операц!Т та спроб перешкодити поширенню вплив!в ОУН та УПА. Пров!дники останн!х усв!домлювали, що масштабна «грубеш!вська революц!я» мала за мету !золювати Холмщину в!д Галичини, не допустивши таким чином поширення ареалу украТнського самост!йницько-го руху (В'ятрович 2011: 148). Як ! ран!ше, реакц!я Крайового проводу ОУН зах!дноукраТнських земель (ЗУЗ) не забарилася. 27 березня 1944 р. воно закликало «якнайскор!ше посилити протипольськ! акц!Т на теренах ЗУЗ... Акц!Т мусять бути дов!льно сильн! ! в час! належить ширити... пропаганду, що ц! акц!Т - це в!дплата за холмськ! польськ! Межэтнические взаимодействия в этноконтактной зоне 211 бандитськ! вибрики... Акц1Т наш! мусять змусити поляк1в заперестати свою роботу на Холмщин!. В1дчути це мусить польське населення села i м1ста» (УкраТнсько-польськ! стосунки 2011: 352). З ц1ею метою з Галичини i Волин! на Холмщину передислоковують уп1вськ1 в1дд1ли загальною к1льк1стю 2,5 тис. ос1б, формують м1сцев1 сотн1, утворюють «Тактичний в1дтинок ХолмськоТ земл1». М1ж протиборчими сторонами спалахнули запекл! боТ i нав1ть постав своер1дний фронт, що простягнувся б1льше як на 100 км, мав к1лькак1лометрову нейтральну смугу. УкраТнц! створили т. зв. Холмський фронт УПА, яким командував Степан Новицький - «Спец». У кв1тн1-травн1 1944 р. уп1вц1 розгромили супротивника у район! Посадова, Р!чок, Забужжя, Великих Очей та !н. На початку червня останн!й спробував контратакувати украТнськ! позиц!Т, але був в!дкинутий (Патриляк 2012: 418). Ус! протиборч! сторони, в тому числ! прорадянськ! партизанськ! загони, що д!яли на Любл!нщин!, перекладали вину за насильство на своТх супротивник!в. Так, п!дп!льна газета «Помста», яку видавала УПА-Зах!д, у травн! 1944 р. писала: «Не ми, а ляхи хот!ли мати з нами в!йну, так мають. В!дплатимо Тм страшним пеклом, аж до повного знищення. А там хай нас !стор!я судить» (цит. за: Зашк!льняк 2006: 74). Запекл! боТ м!ж УПА ! АК продовжувалися до липня 1944 р. Зг!дно з п!драхунками Г. Мотики, кожна з! стор!н втратила в боях близько 5-5 тис. ос!б (Motyka 2006: 598). З переходом радянсько-н!мецького фронту м!жетн!чний конфл!кт на Холмщин! не припинився, а набув б!льш прихованих форм ! тривав до 1947 р. Як бачимо, украТнськ! та польськ! досл!дники займають в!дм!нн! позиц!Т щодо початку ! поширення украТнсько-польськоТ м!жетн!чноТ в!йни. Перш! роки св!тового конфл!кту супроводжувалися не лише укра-Тнським нац!ональним в!дродженням Закерзоння. А й наростанням антиукраТнських настроТв серед м!сцевих поляк!в, котр! були впевнен!, що це в!дродження - зворотна сторона посиленого тиску на них з боку н!мецьких окупант!в. Намагаючись забезпечити соб! панування на захоплених землях, придушити нац!онально-визвольний рух в УкраТн! та Польщ!, в!двер-нути увагу в!д злочин!в окупац!йного режиму, нацисти навмисно п!д-тримували м!жнац!ональну ворожнечу, провокували та посилювали ТТ, застосовували р!зну, але завжди в!роломну тактику до украТнц!в ! поляк!в, реал!зуючи класичне гасло «розд!ляй ! владарюй». 1нформац!я про спровокований г!тлер!вцями польський терор проти украТнського населення Холмщини потрапила на Волинь, що, разом з !ншими чинниками, призвело до убивств тут поляк!в, реакц!я на як!, своею чергою, п!дштовхнула польське п!дп!лля в Галичин! до fPn/'ee niMl 2016, № 1 (43) 212 актив1зац|| антиукраТнських д1й. Посилювала взаемну ворожнечу i участь украТнц1в та поляк1в у н1мецьких пол1ц1Т й адм1н1стративних органах. 1944 р. прин1с новий спалах м1жетн1чноТ в1йни на Холмщин!, пов'язаний з наближенням радянсько-н1мецького фронту, яка п1сля переходу останнього у липн! набула б1льш прихованих форм.

Скачать электронную версию публикации