The rivalry of "Prosvita" and Kachkovski societies for the influence on the Ukrainians (the second half of the 19th - .pdf Запропонована тема належить до недостатньо вивчених i диску-сшних у в^чизнянш та зарубiжнiй кторюграфп. Автори здшснили спробу охарактеризувати передумови створення та взаемини обидвох товариств у руЫ Тх впливу на украТн^в, а також переосмислити деяк оцшки та стереотипы твердження. Революцшш поди 1848-1849 рр. на захщноукраТнських землях привели до нацюнального вщродження украТнського населення Галичини. На противагу радикально настроеним полякам воно кори-стувалося певний час пщтримкою цкарського двору. Не висуваючи полггичних вимог, украТнц активно зайнялися культурно-просвггниць-кою роботою, вбачаючи у шй один з важливших способiв консолiдацiТ понад 3 млн русишв. Однак це були тимчасовi устхи, бо поляки на чолi з новим намк-ником Галичини графом А.М. Голуховським, розглядаючи цей край через спектр виключно своТх штереав, розпочали масовий наступ на досягнення украТнщв. Це привело до того, що зусилля останшх зосере-джувалися лише на лггературному полi дiяльностi та й то в обмежених рамках. Пщтвердженням затухання тут украТнськоТ активностi можуть служити висновки галицького кторика, архiвiста, етнографа Д.I. Зу-брицького, який з великим розчаруванням i тривогою писав своему росшському колезi, iсторику, письменнику, публiцисту М.П. Погодшу у 1856 р.: «Шехович - благонамiрена молода людина - видае журнальчик (Омейну бiблiотеку), бажаючи прививати галицьким хохлам чисту руську мову. Даремно! Хохлаки н по-руськи, ш по-хохлацьки не читають. Бщолашний редактор заслуговуе спiвчуття та пщтримки; вiн змушений шукати передплатнимв за кордоном» (Цит. за: Cвистун 1896: 31-32). Представники украТнського нацюнального руху опинились у важкому становищк З одного боку, стало вщчутним охолодження австрiйського уряду до та керiвництва «Просвiти» вiн писав: «3 сердечною радктю повiтав я перший плщ Вашого товариства "Просвгта". Ще в 1850 р., бувши на Оменщиш, я пересвiдчився, що ми, хто утворюе вищi верстви нашого народу, але не даючи шякого корму духовного стьському населенню, будемо завжди безсильними i нашi вороги нас задавлять, як-то ктинно ми бачимо на дiлi. Наш нарщ такий темний, що своТх найбiльших друзiв i пророкiв ще не вмiе впiзнавати та слухае бтьше ворогiв, як-то ми бачили на виборах. Якщо би ми через тих 20 л^ свободи були употребили ва нашi сили на таю популярш видання, ми стояли б ниш далеко вище i чувство народности перейшло би вже весь наш нарщ. Для того не можу вщказати Вам свого соучастия в таким ве-лиюм i благороднiм дiлi i буду присилати статтi i розличного рода матерiали. Уже нинi в цЫм селi (на той час I. Наумович був парохом в с. Стртьча Городенмвського пов^у) знають ТТ цте содержанiе» (Цит. за: Павлик 1985: 225-226). Вихщ у св^ «Зорi» принiс i новi проблеми для «Просвiти». По-пер-ше, ТТ несподiваний успiх викликав занепокоення серед старорусинiв. По-друге, стало зрозумто, що 2-3 книжечок, виданих для краян, було занадто мало, а матерiальними засобами для Тх збтьшення остання не володiла. По-трете, I. Наумович, уважно вивчивши початковий етап функцюнування товариства, дшшов висновку, що русофтам також потрiбно переносити свою дiяльнiсть у народ. З щею метою вш заснував у 1871 р. газету «Русская Рада», що ви-св™ювала в основному сусптьно-пол^ичш питання, а через деякий час - мкячник «Наука». Виходили вони в КоломиТ - традицшному центрi галицького москвофiльства - i практично були першими ви-даннями, що широко розповсюджувалися серед народу, привчаючи письменних украТнських селян i мщан до перiодичного користування ними. «Знаючи гарно мову й жите нашого народу в Галичин i зачЬ паючи в своТх дуже популярних живих i талантливих простомовних писаннях майже вс справи, що тодi iнтересували народ, - зазначав украТнський громадсько-полiтичний дiяч, публiцист i письменник М.I. Павлик, - Наумович скоро вств притягнути до письменства широк круги нашого народу в Галичиы, особливо его письменну частину, котра вщ того часу вже не переставала читати й займатися публичними справами» (Павлик 1985: 240). У той час, коли русофти на чолi з I. Наумовичем докладали значш зусилля, аби зосередити свою роботу серед населення при посеред-ниц^ читалень, «Просвгта» продовжувала дiяти старими методами за допомогою випуску дешевих популярних видань пщ заголовком «Зоря». Тут працювали молодi талановит народовц О.Й. Партиць-кий, В.М. Шашкевич, О.А. Федькович (Павлик 1985: 231). Проте тсля 1870 р. ктьмсть цих видань ктотно скоротилася. Це пояснювалося зростаючою актившстю I. Наумовича та його видань «Русская Рада» i «Наука», що все бтьше привертали увагу галичан. Одночасно серед чт^в останнiх щораз часпше звучали пропозицiТ, що для народу, ^м преси, слiд, за прикладом «Просвiти», видавати книжечки, ям б поповнювали створюванi бiблiотеки читалень. Але для реалiзацiТ цих побажань потрiбнi були кошти, яких I. Наумович не мав. Тому вш висунув щею об'еднати видавництва «Галицько-руськоТ матицi» i народовськоТ «Просвiти» пщ спiльною назвою «Матиця люду» (Из Скалата 1873). На думку В.С. Пашука, тут переслщувалась подвшна мета: змщнити русофiльськi видання, а також взяти пщ контроль народовщв i «Просвiту». Проте цей план потертв невдачу через неможливiсть досягти угоди мiж двома видавництвами (Пашук 1999: 25). I. Наумович запропонував створити окреме русофтьське культурно-просвггницьке товариство, що планувалося його оргаш-заторами, за словами В.Я. Лукашiва, як «спроба об'еднання у едине цте украТнськоТ течiТ нацiонального руху СхiдноТ Галичини» (Лукашiв 2013: 56). Вирiшенню даного питання сприяло i те, що в 1873 р. помер видатний громадсько-полiтичний дiяч Галичини Михайло Олексшович Качковський, який усi своТ заощадження заповщав на цiлi нацю-нального вщродження в краТ. Цим виршив скористатися I. Наумович, унаслiдок чого 8 (20) серпня 1874 р. (у день смерт М. Качковського) у святковш атмосферi в Галичу на Замковiй горi, при багатотисячному натовт було урочисто проголошено утворення Общества имени Ми-хайла Качковского - культурно-просвггницькоТ iнституцiТ, що стала важливим етапом в органiзацiйному розвитку галицького русофтьства, забезпечила останньому тривкий зв'язок iз широким загалом мкце-вого селянства та руською штел^енщею, становила першу паралельну структуру в украТнському русi. Слiд зазначити, що I. Наумович у пер-шш книзi з розпочатоТ товариством серп видань шд заголовком «Съ Богомъ», описуючи становище галицьких русинiв, звернув увагу на панування повсюди темноти, пияцтва, розпусти, убогосп тощо (Объяснение первыхъ Б. г. и.: 21). Метою новоствореного товариства було поширення освгги та знань серед галицьких селян, а визначальним девiзом - крилат слова його першого голови та розробника щейних засад i стратепчних цшей I. Наумовича: молися, трудися, трезвися, вчися (Детальшше про це: Магочш 1994: 185-227). На думку О. Сухого, появу товариства «можна розглядати як свщчення про намiри галицьких русофiлiв модершзувати свiй рух, надати йому чггких органiзацiйних форм, розпочати боротьбу за селянськ маси, врештi створити певну противагу народовськiй "Просвiтi"» (Сухий 2003: 312). Вщомо, що у першi роки дiяльностi общества з ним пщтримували контакти знанi украТнськi дiячi М.П. Драгоманов, М.I. Павлик. Останнш, наприклад, був присутнiй на перших зборах товариства у КоломиТ, де його «влшив трохи Наумович, що по-людськи заговорив до хлотв i про хлопiв» (Москвофiльство 2001: 39). Першi два роки центральний вщдт товариства знаходився в КоломиТ, а в 1876 р. був перенесений до Львова. Володтчи матерЬ альними коштами та маючи пщтримку на мкцях, видання останнього розходилися великими тиражами, як щорiчно зростали. У 1875 р. його чисельысть становила 1645 оаб, 1878 р. - 6 000, проте нaдaлi ст^мке зростання загальмувалося з огляду на полггичну кризу русофiльськоТ течiТ початку 80-х рр. (Сухий 2003: 324). Вщдаючи належне дiяльностi общества, видатний украТнський iсторик Михайло Сергiйович Грушевський писав: «Так зваш "провiн-цшы москвофти"... не е москалями чи роаянами, незважаючи, що так можуть говорити Тхн львiвськi критики; насправдi старорусини - це також укратнщ, однаково чи вони мають стару моду i iнший погляд... Вони дуже, однак, були корисною силою в економiчнiй i полiтичнiй дiяльностi i без них неможливо було продовжувати жодноТ роботи в сшьськш мiсцевостi, оскiльки вони були реальною силою мкцевот iнтелiгенцiТ» (Грушевський 1907: 139). Вщ початку iснування двi культурно-просвiтницькi установи займа-ли неоднакове становище. Зусилля I. Наумовича та його товариства активно пщтримувала бтьшкть галицькоТ iнтелiгенцiТ. Водночас до «Просвгти» остання ставилась з пiдозрiнням, вбачаючи у нш прово-кацiйну дiяльнiсть полякiв i так званого украТнського сепаратизму, що в основному не сприймався переважною масою захщноукратн-ськоТ iнтелектуальноТ елiти, вихованоТ на традищях консерватизму та лояльностi до австршського престолу. Так, наприклад, голова «Народного дому» крилошанин Йосиф Кульчицький виясняв у пред-ставника «Просвгти» Корнила Сушкевича: «Що се е "Просвгта?" Чи се товариство польське, ымецьке, чи якоТ-небудь шшот народности?» (Справоздання 1870). Варто зазначити, що у дослдауваний перюд вщносини товариства «Просвгти» та Общества имени М. Качковского пройшли складну еволющю (Мончаловський 1899b: 13-14; Пашаева 2001: 117-132; Детальнее про це: Лукашiв 2013: 55-60;). Деяк автори вважають, що протягом тривалого часу ц органiзацiТ не були суперниками, а скорее партнерами у змаганн освiдомити галицьких русишв (Маго-чiй 1994: 208). Так, повщомивши про появу общества, народовський журнал «Правда» зауважив: «Новостворене товариство Качковського повинно знайти пщтримку кожного патрютичного русина» (Новинки 1874: 568). Своею чергою, й останне позитивно вщгукувалося про заснування фшш «Просвгти», сподiваючись, що Тх заповнять «новi члени з-помiж селян, учителiв i урядовцiв, котрi, Бозна чому, можуть побоюватись вступати в члени Общества Качковского» (Русское слово 1892: 3; Магочш 1994: 208). В однш з публкацш «Слова» i"i автор закликав подолати перешкоди у взаемних стосунках, досягти консолщацп сил перед зовышньою небезпекою, зазначивши при цьому, що «три лгтературы товариства» («Галицько-руська матиця», «Просвiта», Общество им. М. Качковского) е «галузями одного прагнення» (Галицко-русские 1883). Газета неодноразово повщомляла про заснування читалень, ям одночасно вступали у два останш товариства, або ж про отримання вщ них у дарунок лгтератури. Наприклад, на ТТ сторiнках зуст^чаемо наступну iнформацiю: «У ходi вщкриття читальнi в Куликовi "многая лгта" звучало на честь "Просвiти" й Общества им. М. Качковского; громадськ читальш в селах Мiзунь i Боратин стали одночасно членами обох цих шституцш, якi, мовляв, е виразниками нацюнальних iнтересiв галичан» (Новинки 1883; Из Куликова 1884; От Долинского 1884; Благодарение 1886; Пашук 1999: 28-31). Разом з тим, ця громадсько-полггична газета друкувала i матерЬ али звинувачувального характеру на кшталт прагнень украТнофшв знищити Общество им. М. Качковского, замшити назву «Русь» на «УкраТна», висловлювань очтьника «Просвгги» О.М. Огоновського, який, ыбито, продемонстрував «беспремерную вражду к старорусской партии», назвавши Т"Т членiв «катковщиками», «панславистами», «тяготеющими к соседу» тощо (Из Долинского Бескида 1877; Як смотрит простой народ 1885; Новинки 1886; Пашук 1999: 33). Обидва галицьк культурно-просвгшицьк товариства вступили у 80-т рр., маючи певну рiвновагу сил. Товариство iм. М. Качковського було ослаблене попередыми втратами. «Просв^а» ж повiльно, але безупинно нарощувала своТ зусилля. «У Галичин бачили вихiд iз становища в об'еднанш партiй i в концентрацп усiеТ нацюнально-по-лiтичноТ роботи руського населення Австро-Угорщини в Галичинi, -писав А.!. Добрянський в лисп до О.А. Маркова. - Ця програма дик-тувалася нестерпними умовами тогочасного полггичного життя i виста... в повгтрг Якраз у 1880 р. вщбулись у Львовi всенародш збори (вiче), скликанi за учасп двох тодiшнiх галицько-руських партш, на яких з особливою силою було висловлене побажання максимально близького ствробгтництва й об'еднання дiяльностi обидвох партш... Розходження в нацюнально-пол^ичнш щеологп... не були ще, по-рiвняно, значними, так що об'еднання Тх дiяльностi вважалося цiллю цiлком реальною i досяжною» (Марков 1930: 4). У цей час вщбувалося певне ствроб^ництво народовського та русофiльського товариств на культурно-просв^ницькому грунтi. Так, 9 березня 1885 р. у Великш залi «Народного дому» товариства «Просвгта», iм. М. Качковського, «Русская беседа», «Академическое братство» провели сптьний музично-декламаторський вечiр, при-свячений 24-й роковиш смертi Кобзаря (ЦДIАЛ 1885: 15). З прийняттям четвертого статуту «Просв^и» у 1891 р., у першому параграфi якого було записано, що «цтлю товариства е просвгга i пщнесення добробуту народу» (Товариство «Просвгта» 1999: 47), вона почала перетворюватись у дшсно масову загальнонародну оргашзацт. II характерною рисою дiяльностi у 90-х рр. стало масове заснування читалень. Щоденна газета «Галичанин» повщомляла, що на 1895 р. товариство володто у краТ 170 читальнями, ям дiяли у 42 пов^ах. Найбтьша Тх ктьккть - 15 - знаходилась у Борш^вському повiтi, а загальне число його члеыв досягло 6 300 (Галичанин 1895). ^сля утворення у 1900 р. Русько-народноТ партiТ посилилась iдейна боротьба мiж москвофiлами та народовцями, а значить, i не залиша-лося шанав на можливiсть Тх спiвробiтництва. Позицп, якi займали першi, спричинили подальше падшня Тх авторитету та зменшення ктькосп членiв товариства iм. М. Качковського. Так, у 1907 р. воно складало 9 512 оаб i надалi поступово зменшувалося. Пщ тиском «Просвiти» самолiквiдувалася фiлiя в Комарному, дiяльнiсть якого була перенесена в с. ^мне (ЦД1АЛ 1907: 26, 55). Вщчутного удару по товариству завдали переходи його стьських читалень на статути «Просвiти». Зокрема, члени читальн в Iвачовi Горшньому заявили центральному вiддiлу товариства iм. М. Качковського: «Видiл читальнi в Iвачовi Горiшнiм повiдомляе про наступне ршення видiлу на заа-данн 1 лютого 1901 р. Позаяк наша читальня стоТть на фунт партiТ нацiонально-демократичноТ, а партiя москвофтьська виступае проти сеТ партiТ на кожым кроцi i обкидуе ТТ болотом на кожым кроцi, а проте порчено з партiею москвофтьською порвати всiлякi зносини, а самим виписати читальню з члеыв товариства Качковського. Проте нашу читальню просимо не уважати за члени вашого "общества" i нам л^ератури не присилати» (ЦД1АЛ 1901: 33). Подiбна заява була зроблена у 1903 р. членами читальы в с. Буш-ковичах. У нiй зазначалося: «Читальня в Бушковичах виступае з члеыв товариства iм. М. Качковського з слщуючих причин: 1) коли в повт все поступае i на мiсцi не стоТть, хлопам треба книжок i науки посту-повоТ, а не мертвеччини, яку ви показали в книжечц "1ван дурень" i "Рiздвяна нiч", а також в книжечц "УкраТна без попа, хлопа i пана", де ви в пщлий спосiб збезчестили всяк поступовi думки; 2) росшський батюшка не може бути нашим откуном, бо се пути вам повггам, а вiдаемо, що москаль б'е народ нагайками» (ЦД1АЛ 1903: 4). Як свщчать архiвнi матерiали, тодi ж почав падати попит на ви-дання Общества им. Качковского. Це, насамперед, пояснювалося тим, що останы дуже часто, особливо тсля 1903 р., друкувалися росшською лггературною мовою, а не галицько-руським дiалектом, який переважно вживали русофти. Про це не раз заявляли активкти товариства на мiсцях, вказуючи, що Тхня лiтература «вiдвертае селян вщ товариства i посилюе зацкавлешсть виданнями "Просвiти", якi були написаы мовою, зрозумiлою простим людям» (ЦД1АЛ 1907: 43). Таким чином, 1891-1908 рр. - етап поступового занепаду товариства iм. М. Качковського, що був викликаний помилками, невмшням поеднати культурно-просвггницьку роботу з економiчною дiяльнiстю, а також яскраво вираженою проросшською орiентацiею. Яскравим доказом зростання авторитету «Просвiти» серед украТнцiв Галичини стали ювшейш святкування роковин Т. Шевченка та ТТ загаль-нi збори у 1914 р. До цих подш вона шдшшла з такими здобутками: 78 фiлiй, 2 944 читальш, що об'еднували 197035 осiб, а кшьюсть опу-блiкованих нею видань сягнула цифри 553 (!о^я Львова 2007: 379). Просв^ницьк кроки «Просвгги» i товариства iм. М. Качковського перервала Перша свтова вiйна. З ТТ початком австршська влада офщшно заборонила всi москвофiльськi органiзацiТ, у тому чиЫ i товариство iм. М. Качковського, а пiсля захоплення Галичини росш-ською армiею така ж доля спггкала украТнськi товариства й оргаызацп, а серед них i «Просвiту». Отже, створення «Просвгги» та Общества им. М. Качковского за-свщчило iстотну диференцiацiю мiж русофiльським та украТнофть-ським напрямами. Паралельна культурно-просвгшицька дiяльнiсть народовцiв i москвофiлiв була для галицьких украТнщв корисною. Якби не заснування «Просвгти» у 1868 р., не з'явились би русофтьсью видання i не утворилось би товариство iм. М. Качковського в 1874 р., а значить, не поширювалися читальн для галичан. Оргаызаторська та пропагандистська робота I. Наумовича та його однодумов, iз свого боку, пщштовхнула народовщв до активiзацiТ Тх працi. Ц два руськi культурно-просвiтницькi товариства, змагаючись мiж собою, несли культуру й освгту в народ, завойовуючи його прихильшсть, служили противагою польському чиннику.

Скачать электронную версию публикации