Phonemes and Their Pronunciation Variations in Standard Rusin Language in Slovakia (Consonants).pdf Фонетічны знакы: [й]: /j/ яма, мыю []ама/мы}у] [дз]: /з’/ дзявкати [з’аукаті] [дж]: /з’/ джамити [з’амиеті] [м] : /-m / стрямба, самба [стр’а-тба/са-тба] [н] : /д/ планка, струнка [пладка/струд^а] [н]:МУкінця, вінця [кі д’ц’а/ві д’ц’а] [н']: /Г/ мынька, гунька, паньскый, ганьба [мыг’ка/гуд’ка/пад'цкы]/ гаг’ба] [н]: /п/ бронхітіда, мюнхеньскый [бропхітіда/міупхец’ц’кы]] [в]: /у w/лавка, взяв, вгень, вдовіця, взябнути ся ftayKa/w3’ay, w.ген/ wdoeiu’a/w3’a6Hymi с’а] [в]: /ф/ вташок, втерати, вчера, вчітель [фташок/ фтераті/фчера/ фчітел’] [ф]: /w/ трафме, Осиф закрічав [траwмеУосиw закрічау] В гранатых скобках - [ ] уводиме фонему. В двох ограніченых доправа нагнутых чарах - / / уводиме выслов-ность даной фонемы (у формі варіанту фонемы), напр.: фонема [ф] і ей высловностный варіант /w/. Або фонема [в] і ей высловностный варіант /ф/. В тім припаді фонема [ф] в дефінованій позіціі набывать штатут варіанту фонемы [в], зато ей означуеме як кажый іншый варіант фонемы - /ф/. Кедь настае тотожность у выловности, то значіть, фонема і ей звукова реалізація суть тотожны, тогды фонему фафічно уводиме в гранатых скобках, а ей варіант в двох доправа нагнутых чарах -/ /, напр.: фонема [ф] і ей высловность - /ф/. Вступны позначкы Сістема вокалів і консонантів в русиньскім літературнім языку Литература и литературоведение 189 была становлена на основі выслідків научных бадань в русиньскых діалектах. Кількость вокалів в русиньскых діалектах колыше од 5 до 8. Про вшыткы діалекты суть сполочны вокалы: і, е, а, о,у, причім притомность або абсенція далшых вокалів - у и, ы (будь вшыткых, або хоцькотрого з них) е едным з главных діференціачных знаків фоно-лоГічных сістем тых діалектів. За основу кодіфікаціі русиньского языка быв взятый діалект, в котрім подля векшыны авторів фунГуе 7-членна сістема вокалів: а, е, и,і, ы, о,у. То значіть, русиньскый кодіфікованый язык мать 7 гласных фонем (кажда зо своёв самостатнов Графемов). Сістема гласных фонем (ай з іх варіантами) русиньского норматівного языка мать своі шпеціфічности, котрыма ся одрізнять од другых вы-ходославяньскых языків (украіньского і російского). Тото тверджіня можеме розшырити ай на сістему согласных звуків. Дакотрыма з них ся будеме занимати в нашій статі. Інвентарь гласных звуків / вокалів ай з іх варіантами: а; е, е; і; о, о, оу ; у; и, ие; ы. Як сьме высше спомянули, в нашій статі ся будеме концентровати на согласны звукы (консонанты) і іх высловностны варіанты в русинь-скім норматівнім языку. Выходячі з научных бадань передушыткым русиньского фонетіка і фонолоГа Василя Латты сістема консонантізму в русиньскых діалектах ся по укончіню процесу діспалаталізаціі согласных перед етімолоГічныма е, і стабілізовала і набыла таку подобу: 1. Корелатівны пары подля крітерія непалаталности-палаталности: д - д\\ т - т', н - н', л - л', з - з', с - с', р - р'. ЛінГвіста Василь Ябур тоту сістему розшырив о дві діспалаталі-зованы фонемы. Суть то тверды согласны: дз, ц [10: 152-153]. На потверджіня екзістенціі твердых ц, дз в русиньскім языку мож увести опозіціі твердых і мягкых ц, дз у такых словах, як, напр.: дзвонити - дзёбати, цап - цяп... То значіть, же кількость опозітных пар подля твердости і мягкости в сучаснім русиньскім языку ся підняло із 8 (подля В. Латты) на 9 корелатівных пар. 2. Корелатівны пары подля крітерія дзвінкости і глухости: в - ф, б - п, д - т, д '- т', з - с, з' - с', ж - ш, дз' - ц', дж' - ч,г - х, Г - к, дз - ц [10: 152-153]. Як видно, рахуючі протиставліня дз-ц ай чісло корелатівных пар подля подля дзвінкости і глухости ся підняло о едну пару, тогды доведна маеме 12 корелатівных пар. 3. Рахуючі 9 корелатівных пар подля твердости і мягкости (доведна 18 согласных фонем) із все твердыма б, в, г, Г, м, п, ф, х, к, ш, ж і все мягкыма ч', дж', й' дістаеме комплетный інвентарь согласных в русиньскім норматівнім языку на Словакіі (32 фонем: б, в, г, Г, д, д', дз, дз', дж, ж, з, з', й, к, л, л', м, н, н', п, р, р', с, с', т, т', ф, х, ц, ц', ч, ш), до котрых сьме доповнили іх варіанты. 190 Ряд, Mu iVf < ci ii I 2020. № 60 Місто творіня А ГО 1-I 0) •=[ А I ѵо 5^ го А I т _Q ГО о; :Ф I •=[ а) CL а) п. А I Ю а) і *с :Ф I С[ Ф CL Ф d о; s >х ш 1- о; s к d Ет ш 1- о; s ш 1- £ N В 3 о; s СІ ГО и ГО d =j X ‘сd о_ ш 1- d 1- го и ГО d =г СГ' х f d CL Заднёпіднебны / велары о; s ш 1- 1_ 1_ X Ворговы / лабіалы о; s ш 1- LQ d ой ^ -ѳз>> ѳ г 2 £ Ш ГО £ ш го d ш ГО £ mHdoHog ІЯН -doHo^ іяа -l£OL/UD»3 ічаіів» idcp ІЯ1 -e>ijd0v іяаоэон іяао>іод NlHBd -9іа •tfoxodu-oiAH^WBf BHjdoai доэоиэ Литература и литературоведение 191 Інвентарь согласных звуків / консонантів ай з іх варіантами: б; в, у, w; г, г1; д; д’; ж, ж’; з; з’; дз (3); дз' (3'); дж' ( 3'); й Q); к; л; л’; м, m ; н, п, п; н’, п’; п; р; с; с’; т; т’; ф; х; ц; ц’; ч’; ш, ш’. Доведна 39 звуків. Фонема [м] і ей высловностный варіант /-m/ Фонема [н] i ей высловностны варіанты / /п/ і /п/ Фонема [н’] і ей высловностный варіант / пУ Носовы оклузівны согласны м, н, н’, як можеме відіти з таблічкы, рядиме ід сонорам. В ортоепіі підлягають асімілачным, респ. невтра-лізачным змінам. Соноры не мають свою корелатівну пару (як, напр.: дзвінкы сонгласны протів глухым), што е еден із способів реалізаціі асімілаціі, зато іх зміна у высловности проходить подля кус інакшых правил і будеме ей характерізовати як еден із способів невтралізаціі [12: 37-41]. Яв невтралізаціі е характерізованый дакотрыма фонологами як яв, в котрім іста фонема в істій фонолоГічній реалізаціі страчать едну свою властность, а то таку, котру актуално не потребуе. Подля той дефініціі в істых позіціях носовый білабіалный оклузів-ный звук /м/ і страчать свою властность білабіалности і мінить ся на носовый лабіоденталный оклузівный варіант /т/ в позіціі перед білабіалным /б/. Інкшыма словами, споіня у слові двох консонантів -мб- высловлюеме як /тб/, напр.: стрямба, зумба, бломба, бомбуля, бомба [стр атба/зутба/блотба/ботбул а/ботба]. Як видно з прикладів, суть то слова чуджого походжіня, або чуджі властны назвы. Носовый преалвеоларный (переднёясновый) оклузівный согласный /н/ ся в істых фонолоГічных реалізаціях невтралізуе на два варіанты: 1. На носовый веларный (мягкопіднебный) оклузівный /п/ высловлюеме в позіціі перед /к/ або /г1/, напр.: банка, планка, струнка [бацка/ плапка/ступ^а]. 2. На носовый веларный (мягкопіднебный) щербинный /п/ в позіціі перед согласным /х/, напр.: бронхітіда, мюнхеньскый [бропхітіда мjуnхен’цкыj] [12: 59-60]. Носовый алвеопалаталный (ясновопіднебый, переднёпіднебный) оклузівный /н’/ ся в русиньскім языку невтралізуе на носовый преалвеоларный (переднёясновый) констріктівный (щербинный) /п’/, а то в позіціях перед -б-, -к-, -ц- (ту іде о суфікс -ск-, котрый мае высловностну подобу -цк-, при творіню адъектівів од назывників, напр.: убляньскый, паньскый, жываньскый чіньскый [убл’ап’цкь^пап’цкь^жывап’цкь^ чіп’цкьij]...,-ц’- , напр.: ганьба, мынька, вінець - вінця, конець - до кін-ця, убляньскый, паньскый [гап’ба/мып’ка/кі п’ц’а/ ві п’ц’а /убл^Пц^/ nап’цкыj/жывап’цкыj]. 192 Ряд, Mu iVf < ci ii I 2020. № 60 Фонема [в] і ей высловностны варіанты /у/, /w/, /ф/ Воргово-зубну (лабіоденталну) шумову (фрікатівну) согласну фонему ?люеме як воргово-зубный (лабіоденталный) шумовый (фрікатівный) согласный звук /в/: - на зачатку слова перед гласныма звуками і перед сонорами, напр.: вода, ваза, вино, [вода/ваза/вино]; - в середин!' слова, кедь позад нёго наслі'дуе гласный звук: пава, пиво, сивый, ковати [пава /пиво/сивьij/ коваті]; Як воргово-ворговый (білабіалный) шумовый (фрікатівный) звучный согласный звук /у/ перед глухыма согласныма: лавка, дівка [лаука/д іука]: - таксамо на концю складу по гласных звуках перед дзвінкыма согласныма: мовда, совда, правда, кривда[моуда/соуда/прауда/криуда]; - на концю слова (невтралізація на концю слова): биров, баёов, пив, спав, копав [бироу/баёоу/пиу/спау/копау]; Як дзвінкый шумовый (фрікатівный) согласный звук /w/ выслов-люеме фонему [в] перед дзвінкыма согласныма, напр.: вгень, вдовіця, взябнути ся ^гён’Мдовіц’аМз’абнуті с’а]... Як глухый шумовый (фрікатівный) звук /ф/ высловлюеме фонему [в] перед глухыма согласныма звуками, напр.: вташок, втерати, вчера, вчітель [фташок/фтераті/фчера/фчітел’]. При уведженых прикладах треба конштатовати, же подобы тых слов мають ай своі дублетны варіанты, в котрых намісто согласного -в- находиме гласный -у-, напр.: утерати,учера/учара,учітель... Як видно, тот высловност-ный яв настае внаслідку невтралізаціі формов асімілаціі по глухости, што назначуе, же в-ф фунГують в русиньскім языку як корелатівна пара [10: 152-153; 11: 12]. В контексті фонолоГічного протикладу дзвінкости - глухости односно корелатівной пары в - ф в русиньскім языку (то значіть факту, же дзвінкый -в- ся в істых позіціях невтра-лізуе на свою глуху пару -ф- професорка Юлія Дудашова уводить: «V ddsledku presunu fѳпёту /ѵ/ medzi sonory a foпёту /f/ medzi перагѳѵё nezneІё, ktorysme zddvodnili z рпоІодіскёИо hl'adiska a ktory navrhujeme v nasom opise, sa znizil pocet konsonantov tvoriacich znelostnu korelaciu z pдvodnёho poctu dvanast na jedenast» [4: 125]. Як еден з арГументів уводить, же на концю слова /в/ не підлі’гать оглушіню на свою глуху пару /ф/, але невтралізуе ся на білабіалне /у/. Думаеме сі, же тот аргумент не е релевантный про таке ріГорозне тверджіня, тым веце, же ай у словацькім языку (котрый е в тіснім сусідстві із русиньскым языком) на концю слова настае така сама сітуація, порівнай русинь-ске: кров, церьков [кроу /церькоу ]..., протів словацького: krv, cirkev [kry/cirkey]... Наконець, опозіцію консонантів в - ф (асімілацію по Литература и литературоведение 193 глухости) у своіх научных роботах вызначів ай Георгій Геровскій із доложеныма прикладми втечі, в хыжи, в саді, в полі, в церкви [фте-чі/ф хыжи/ф сад і/ф пол і/ф церкви] і другыма [3: 32-33], а таксамо Іван Панькевич, котрый термінолоГічно означуе дзвінкы і глухы як «звонкі і тихі» [7: 9; 8: 10]. Далшым релевантным фактом е тот, же фонема [ф] в русиньскім языку е заряджена до фонолоГічной сістемы русиньского языка, то значіть, же в русиньскім языку е дость много слов, в котрых [ф] фунГуе як самостатна фонема (доказом екзістенціі фонемы [ф] суть фоно-лоГічны протиставліня: кофа - копа, фару - пару - вару) [9: 64-74]. В сусіднім украіньскім языку (де ся тота фонема находить переважно в чуджіх і ономатопоічных словах) ся в словах із фонемов [ф] находить звычайно споіня -пл- (фляшка - пляшка),-кв- (фасоля - квасоля). Мы будеме прото заставати погляд словацькых лінГвістів Шімона Ондруша і Яна Сабола, подля котрых согланый звук /в/ в собі споюе властности фрікатівы (як шумового консонанту) і соноры [6: 117-118]. На основі той характерістікы в літературнім словацькім языку (а тог-ды ай в літературнім русиньскім языку як в сусіднім языку, де мож раховати з меджіязыковов інтерференціёв) пара в - ф ся рядить меджі корелатівны пары подля крітерія дзвінкость - глухость. В словацькім языку е того погляду і фонолог Абел Краль, котрый твердить: «Spoluhlasky v, у su (obidve) zneІё a svojim vyskytom (pozicne) sa lisia tak, ze v stoji na zaciatku slabiky pred samohlaskou, у zasa v koncovej casti slabiky po samohlaske... Znelostny par tvoria spoluhlasky w, f (w je zneІё, f je nezneІё). Spoluhlasky w, f sa teda v reci spravaju tak, ako іпё parovё spoluhlasky» [5: 58]. Мы ся лем можеме з уведженым поглядом стсо-тожнити, бо в русиньскім языку можеме увести тоты самы приклады слов із даныма позіціями согласных звуків /в/, /у/, напр.: вода, ведро, веселый, редьковка, стовка, ваковка [вода /ведро /весель/j/ рет коука /стоука/вакоука]. Про тото тверджіня маеме іщі далшый аргумент. Кедь бы сьме хотіли припустити, же в - ф не будеме поважовати за корелатівну пару подля крітерія дзвінкость - глухость, тогды бы сьме не могли за норматівну поважовати высловность слов, в котрых настае невтралізація фонемы [в] способом асімілаціі. Суть то слова, котры в украіньскім літературнім языку мають подобу з гласным звуком /у/ (русиньскы: вчітель, вчера, втікати, втішовати ся про-тів укр.: учитель, учора, утікати,утішуватися. Маеме в русиньскім языку таксамо слова, зачінаючі согласным в-, позад котрого наслідуе дзвінкый, або сонорный консонант, што значіть, же перед нима ся согласный /в/ невтралізуе і высловлюе як дзвінкый (звучый) шу-мовый (фрікатівный) варіант /w/, причім в літературнім украіньскім языку уведжены лексемы суть зафіксованы із вокалом у- на зачатку 194 gij ML 'Ci ii I 2020. № 60 слова, або із споінём во-, напр.: вдовіця ^довіц а], вдати ся [wdami с а] (на дакого) вгень [w.'ген], протів укр.: удовиця [удовиц а], удатися [удатис а], вогонь [вогон]. В русиньскім языку на Словаки фунГуе таксамо споіня препозіціі в із словом, котре може зачінати на сонорный согласный, напр.: в земли, в дірі, в небі [wземли wдір і/w небі]... В такім припаді ся фонема [в] невтралізуе (але уже не способом асімілаціі подля крітерія дзвін-кость - глухость) на свій дзвінкый (звучный) шумовый (фрікатівный) варіант /w/. На тот факт навязуе і далшый высловностный варіант корелачной пары ф - w. Фонема [ф] і ей высловностный варіант /w/ Глуху согласну шумову (фрікатівну) фонему [ф] высловнюеме як глухый согласный шумовый (фрікатівный) звук /ф/: - на зачатку слова (перед гласныма і согласныма звуками, напр.: фасоля, фукати, фор^отів, фіг'лі, фляснути, фляшка, фляйстер [фасол а / фукаті / фор^отіу/ фіг*л і / фл 'аснуті / фл 'ашка / фл ^стер]; - в середині слов перед гласныма звуками, напр.: кофа, куфер, трафити [кофа/куфер/трафиті]; - на кінцю слова, кедь позад нёго наслідуе павза, або кедь сліду-юче слово зачінать на глухый согласный звук, напр.: міф, г*олф, шеф пришов, міф стратив на актуалности [міф/^олф/ шеф пришоу/міф статиу на актуалности]; Глуху согласну шумову (фрікатівну) фонему [ф] высловнюеме як дзвінкый шумовый (фрікатівный) звук /w/ на концю морфемы, або на концю слова перед вокалами і сонорами, напр.: трафме, Осиф закрічав, Осиф одыйде [трawме/осиw зaкрічaу/осиw одыjде]. Фонема [ж] і ей высловностный варіант /ж’/ Дзвінка согласна шумова (фрікатівна) фонема [ж] в русиньскім языку ся характерізуе все як тверда. Кедь попозерати до історіі баданя русиньскых діалектів, то уже норьскый славіста Олаф Брох конштатуе твердость консонанту ж і уводить лем два приклады, в ко-трых ся высловлюють уведжены согласны звукы мягко. Суть то слова ружа (кожна хворота) і дружі (дріджі) [1: 67-68]. ЛінГвіста Ю. Ванько, котрый ся у своіх баданях концентровав на сінтаксічну ровину сучас-ного русиньского языка, односно фонолоГічной сістемы русиньского языка конштатуе: «Nijaky slovansky jazyk neme taku dispalatalizaciu konsonantovz a s...» [2: 43]. Высловность согласного ж в істых позіціях е намного твердша, як напр. в словацькім або украіньскім языку. Суть Литература и литературоведение 195 то позіціі перед гласным ы, а то як на зачатку, так в середин!, або і на кінцю слова, напр.: жыто,жыван, пожычіти, ножычкы, біжыть [жыто/ жыван/пожычіті/ножычкы/біжыт]. Послідній приклад докінця вказуе ай на зміну в часованю уведженого часослова (часослово другого, або и-часованя, де у другій і третій особі сінГулару ся мінить тема-тічный гласный -и- на -ы-, порівнай із украіньскым языком: русинь.: біжати/біжти - біжыш, біжыть, укр.: бігти - біжиш, біжить, што ся діе наслідком твердого ж, а таксамо факту, же уведженый склад е під акцентом. Такых прикладів часослов маеме в русиньскім языку веце: лежати -лежыш,лежыть (але у безакцентнім складі уже находиме гласный -и-: біжиме, біжите;лежиме,лежите; положыти - положиш, положить; сніжыти - сніжить; ворожыти - ворожиш, ворожить). £ еден выняток, в котрім ся фонема [ж] высловлюе як ей мягкый варіант /ж'/, а то е здомашніла форма мена Зузана - Зужя [зуж а]. У высловностнім варіанті двох фонем [здж], котры ся высловлюють як [ж'& '], напр.: малины требарозджамити/[малины требарож'% 'амити], діти прибігли з джавотом за мамов [д'іти прибіглиж'я'авотом за мамоу]), як видно, таксамо чуеме мягку реалізацію гласного /ж/. Позначка: Мягку высловность фонемы [ж] можеме позоровати у Групі лемківскых діалектів (на Словаки, напр. в селах Камюнка, Оряби-на, Страняны), напр.: жісти, вожіня, бажічкы [ж істі/вож ін а/баж ічкы]. Фонема [ш] і ей высловностный варіант /ш'/ Корелатівнов паров ід дзвінкій фонемі [ж] е глуха согласна шумова (фрікатівна) фонема [ш], котра ся в русиньскім языку таксамо характерізуе все як тверда. Таксамо суть то найчастіше позіціі перед гласным ы, напр.: шына, шыло, шыти, машына, зострашыти ся [шына/ шыти/шыло/машына/зострашыті с'a]. Мягкый высловностный варіант согласного /ш'/, котрый е але вы-слідком высловности /щ/ (она ся не поважуе за самостатну фонему) реалізуеме в такых словах, як: ящурка, віщун, кліщі []аш'урка/віш': ун/кл іш :і]. Позначка: Мягке -ш'- можеме зазначіти в шарішскых і маковицькых русиньскых діалектах, напр.: топит шя, кошіня [топит ш 'а, кош 'ін а], але і в гранічных выходоземпліньскых і западоземпліньскых русиньскых діалектах (напр. село Збійне), напр.: впало машя до машянкы [w.пало маш'а до маш'анкы]). Таксамо в земпліньскых русиньскых діалектах сьме зазначіли ей мягку высловность, наприклад, в словах мішковати [міш 'коваті], пішкота [піш 'кота], пішкати [піш 'каті] і в лемківскых русиньскых діалектах, напр.: шясти, кошіня, пашіня, вешіля [ш асті/кош ін а/паш ін а/веш іл а]. 196 Ряд, Ac iVf < ci ii I 2020. № 60 Заключіня Як сьме на зачатку нашой статі конштатовали, русиньска фо-нолоГічна сістема мае своі одлишности в порівнаню выходныма славяньскыма языками (російскым і украі'ньскым). Тот факт іщі веце детермінуе отроепічну подобу русиньского языка на Словаки. При конкретных фонолоГічных реалізаціях поедных консонантів мо-жеме збачіти языкову інтерференцію із сусідні'м словацькым языком як репрезентантом западного языкового ареалу славяньскых языків. Хоць фонолоГічна языкова ровина е із ушыткых найпевні'ша, што значіть, же до нёй найменше проникають впливы сусі'дніх языків і діалектів, значны зміны сьме заначіли ай у тій ровині в порівнаню з выходныма славяньскыма языками. Носителі того языка - русины -суть локалізованы якраз на стыку выходного і западного славяньского языкового ареалу.

Скачать электронную версию публикации