Stereotyped Zoonyms in Rusin Phraseology.pdf Колективний досвід народу, його свідомість та позасвідоме, репре-зентовані в культурі, зафіксовано в мові, яка виконуе функцію нако-пичення, зберігання, оброблення, трансляціі інформаціі і врешті-решт служить чинником культурно! пам'яті етносу, його самозбереження та розвитку, протистояння руйнівним силам. За В.М. Теліею, у мові відображено й фразеологізовано саме ті образні висловлення, які Лингвистика и язык 253 асоціюються з культурно-національними еталонами, стереотипами, міфологемами, і !хне вживання відтворюе характерний для тіе! чи тіе! лінгвокультурно! спільноти менталітет [29: 233]. Саме тому мовознавчі та етнолінгвокультурологічні студі! останніх десятиліть особливу увагу зосереджують на дослідженнях зв'язку мови й культури, описові різних фрагментів національно-мовних картин світу в !хньому зв'язку з фольклором, обрядами, традиціями, звичаями, побутом народу. У славістиці такий підхід останнім часом отримав когнітивну домінанту. Сприйняте й усвідомлене етносом довкілля, трансформоване в культурі, відтворено в знакових продуктах та в мовній діяльності народу. Фразеологія мови зберігае й репродукуе етнічну онтологію, тому аналіз фразеологічно! концептуалізаці! світу сприяе поглибленню знань про семантику, синтактику і прагматику мови загалом, !хній зв'язок із культурою. В.М. Телія підкреслюе, що фразеологізми «можуть виконувати роль еталонів, стереотипів куль-турно-національного світобачення або вказувати на іхній символьний характер і в цій іпостасі виступати як мовні експоненти культурних знаків» [29: 250]. Сучасна лінгвістика, за образним висловленням В.М. Мокіенка, переживае «фразеологічний бум», який розпочався наприкінці 60-х рр. ХХ ст. [20: 104], оріентований передовсім на вивчення взае-моді! національного й універсального, загальнолюдського й етнічно специфічного, міжкультурного й внутршньокультурного у фразео-логіі. У зв'язку з цим нині спостерігаемо активізацію досліджень у царині русинсько! фразеосистеми мови на тлі інших слов'янських мов. Зокрема М.О. Бредис, О.В. Ломакіна, В.М. Мокіенко на матері-алі нумеративних одиниць довели, що русинські фразеологізми е прикладом культурномовного трансферу, оскільки в них простежено вплив різних мов з огляду на широке географічне роздрібнення ру-синів в европейському просторі [6: 199]. Фразеологи й пареміологи аналізують русинські стійкі сполуки, передусім порівнюючи з укра-інською й російською мовами, виявляючи національно специфічне на тлі спільного, що уможливлюе об’ективне й фунтовне вивчення пізнавальних і ціннісних оріентирів русинськоі фразеологі! й па-реміологі! [18; 20; 21]. Проте, попри значну кількість фунтовних наукових праць, аналіз процесів метафорично! стереотипізаці! в структурі фразеологічних одиниць русинськоі мови з урахуванням досягнень когнітивно! лінгві-стики, що уможливлюе проекцію метафоричних процесів на операці! мислення та інші смислопороджувальні механізми, не був предметом спеціальних досліджень. З огляду на це, актуальність нашоі статті зумовлена потребою вивчення національно-культурно! маркованості 2021. № 65 254 русинських фразем із зоонімічним компонентом, виявлено! як на рівні ТхньоТ символіки, пов'язано! з еталонами й стереотипами, так і на рівні співвідношення ТхньоТ семантики з особливостями соціокультурного й історичного розвитку етносу, його духовно! еволюці!. Саме русинські фразеологізми можуть стати одним із потужних джерел осягнення культурно! пам'яті етносу, дадуть змогу осягнути особливості його когнітивно-пізнавальноТ діяльності, зрозуміти закономірності цін-нісних установок і пріоритетів. Метою статті е комплексний аналіз стереотипного представлення образів тваринного світу на матеріалі русинських фразеологізмів у проекціі на психокогнітивні структури етносвідомості. Одними з показових у лінгвокультурному аспекті фразеологічних одиниць е словосполуки зі знаками тваринного світу, що згідно із принципами антропометричності фразеологічного фонду мови та зооморфізму процесів метафоризаціі використано на позначення інших культурних кодів, переважно антропного. Тваринний світ був водночас близьким і загадковим для людини, вона збагачувала спектр найменувань власних ознак, дій, станів за рахунок знакових ресурсів тваринного світу з огляду на своі уявлення, оцінки, стереотипи цього світу. В.М. Мокіенко зауважуе, що «людина, відірвавшись від тваринного світу, добре усвідомила свою незаперечну перевагу над ним. ...Варто, однак, якомусь представникові роду людського віддатися одній з розпуст, як людське суспільство тут же з осудом повертае йому звання тварини. Причому найобразливіші характеристики люди обирають із назв домашніх тварин, які покірно й віддано служили людині тисячоліття» [24: 93]. Спостереження за різними тваринами, іхньою поведінкою, вза-емодія з людиною створювали в етносвідомості певні стереотипи шляхом «алгоритмізаціі» у наівній картині світу ознак тварин та пов'язаних із ними сценаріів. М.Ф. Алефіренко називае таке стере-отипне проектування ритуалізаціею як формуванням у межах того чи іншого етнокультурного угруповання стійких мовних структур, кожна з яких через наявність особливо! внутрішньо! форми пов'я-зана із дискурсивно стереотипною комунікативно-прагматичною ситуаціею [1: 280]. В.А. Маслова визначае стереотип як явище мови й мовлення, стабілізаційний чинник, який дае змогу, з одного боку, зберігати і трансформувати деякі домінантні складники культури, а з іншого - виявити себе серед «своіх» і водночас упізнати «свого» [23: 110]. На наш погляд, відношення між мовними структурами, а також між прототипами й стереотипами, імовірніше, е репрезентативним, тобто мова постае лише як знакова сфера часткового представлення ментально! категоризаці! та стереотипізаці!. Лингвистика и язык 255 Стереотипи різних культур та етносів можуть бути тотожними або схожими, і це ускладнюе впізнання «свого». На нашу думку, стереотип можна кваліфікувати як сталу, фіксовану структуру свідомості, що уособлюе результат пізнання дійсності певним угрупованням. У цій структурі свідомості може бути наявною як фактуальна, так і аксіоло-гічна інформація, що зумовлюе мотивацію зокрема фразеологічних одиниць. Якщо угруповання дорівнюе етносу, то стереотип е етнічним і цілком детермінований онтологіею та культурою народу та може фіксуватися в мові та мовленні, зокрема і в комунікативній компетенций Стереотипи можуть корелювати з архетипами колективного позасвідомого, якщо останні послугували підфунтям формування стало! структури свідомості, але не ототожнюватися з ними. Стереотип набувае статусу символу в процесі збагачення ціеі структури свідомості конвенційною образно-естетичною інформаціею. Перенесення стереотипів тваринного світу на риси людськоі вдачі, поведінку, діі людини мае метафоричну природу, хоч деякі культурологи вважають, що першими елементами людськоі мови були метафори, а мова була заміщенням ритуалів: «Перші слова були священними іменами як соціальні імперативи, а ці імена були метафорами» [26: 52-53]. Такі твердження можна проектувати на специфіку формування стереотипів тваринного світу. Відзначаемо, що стереотипізація ознак тварин і закріплення іх за певним типом людей е подвійною, зворотною метафорою. Спочатку людські риси приписували тваринам (собаці - відданість, зайцю - боязливість, ли-сиці - хитрість, бджолі - працьовитість, зміі - підступність, обачність, павичу - гордовитість, курці - нерозумність, свині - нахабство, бара-нові - упертість, дурість, рибі - мовчазність тощо), а далі ці фіксовані ознаки, можливо, підкріплені фольклором як символи, усталювали за певним видом тварин, знаки яких використовували на позначення людини на підставі стереотипів. Так, у зворотах зоонімічний компонент - метафоричний асоціат позначуваноі структури знань, другий компонент е або метонімічним партонімом концепту ‘людина', напр.: бараняча голов - ‘дурна людина' [7: 40]: кунська голов - ‘дурна людина' [7: 41]; курячий модзьок, модзьок із куркы - ‘безпам'ятна людина' [7: 85]; заячой сердце [15: 257] - ‘боязка, полохлива людина'; вовчой гарло - ‘1) п'яниця; 2) ненажерлива людина' [7: 38]; вовчій зуб - ‘зла людина' [7: 60], або предикатним компонентом диктуму, пор.: думати як стари кюнь - ‘напружено думати' [7: 77]; реготати са як кунь -‘сильно сміятися' [7: 75]; позерати як ворел - ‘уважно дивитися' [7: 34]; позерати вовчім воком - ‘неприязно дивитися' [7: 33]; втечи як Шалайбовы бараны, піти як Панчаків баран - ‘безслідно зникнути' [7: 19]. 256 2021. № 65 На позначення людини в русинських фраземах використано родові назви тварин, що не відображені у свідомості у вигляді конкретних зорових образів і, як зазначае Дж. Лакофф, належать до найвищого базисного рівня категоризаціі [19: 176]. Саме на цьому рівні осяг-нення довкілля людина продуктивно взаемодіе зі світом, ефективно обробляючи, зберігаючи й передаючи інформацію про пізнаване. У русинських фразеологічних одиницях представлено такі гіпероніми донорськоі зони ‘тварина', як-от: звіря: великой звіря - ‘впливова людина' [7: 58]; рыба: добра рыбка, файна рыба, велика рыба - ‘солідна, значна людина' [7: 112-113]: скотина: бити як скотину - ‘дуже сильно бити' [7: 122]. Вибір цих назв визначений семантикою супровідни-ків, що зумовлюе метафоричну мотивацію фразем. Уважаемо, що здебільшого родові назви тварин виконують функцію метафорично! аналогізаціі лише номінально й іх можна кваліфікувати як псевдо-мотиватори, які наділені мотиваційною значущістю з огляду на іхню дистрибуцію у зворотах. Переносне значення велико! кількості русинських фразеологізмів сформоване на фунті порівняння людини з різними як домашніми, так і дикими тваринами, адже продуктивним принципом метафорично! переінтерпретаціі е зооморфізм, тому що людина розглядае сценаріі свого буття та дій за схожістю з існуванням інших живих істот, які оточують іі, е архетипами колективного позасвідомого, стереотипами та символами культури народу. Знаки суперконцепту ‘тварина' стають постачальниками фразеологізмів метафорично! природи до концептосфери ‘людина': веселый коцур - ‘весела людина' [7: 72]; кунь божый - ‘1) наівна, простодушна людина; 2) дурна людина' [7: 75]; полосный кунь - ‘запальна людина' [7: 75]; капровой мача - ‘нерозум-на дитина' [7: 82]; стрыковой быча; стрыкув бык - ‘дурна людина' [7: 20]; выскакати на вовка - ‘потрапити в складне становище' [7: 30]; стара лишка - ‘хитра людина' [7: 78]; сліпа муха - ‘підсліпкуатий' [7: 87]; біла гуска - ‘гарно вбрана дівчина' [7: 44]. Процеси аналогізаціі сценаріів двох концептів фунтуються на наівних, часом інтуітивних уявленнях про тварин, стереотипах етносу щодо них та пов'язаних із цим гештальтах. Стереотипні уявлення про тварин, не маючи референційних підстав, можуть виникати шляхом складного асоціювання зі сприйняттям дій тварин зоровими, слуховими, тактильними органами відчуття. Так, сорока представляе стереотип балакучості й асоціюеться із джерелом інформаціі на підставі слухових відчуттів звуків, що видае цей птах, пор.: сорока из-за свого языка гибне [27: 185] - ‘надмірна балакучість шкодить людині'; сорока нахвості принесла [27: 185] - ‘кому-небудь стало відомо про щось (при небажанні повідомляти про джерело Лингвистика и язык 257 інформаціѴ)'. Такий стереотип властивий багатьом мовам, пор.: укр. сорока на хвості розносить; сорока на хвості принесла; рос. сорока на хвосте принесла (разнесла); затвердила сорока Якова; трещать (стрекотать) как сорока; серб. брбтъати као сварка; чес. klevetit ako straka; пол. paplac (trajkotac) jaksroka; італійське gassa, gasseta -‘сорока' як мотиватор значення ‘джерело інформаціѴ’ в слова газета. Больові відчуття від укусів мухи, оси, собаки е підфунтям для формування стереотипу поганого настрою, неприемностей, лиха пов’язаних з цими комахами: муха го укусила [27: 6] - ‘що-небудь спричинило комусь поганий настрій, хтось дратуеться, нервуе; сердитий’; не кивай осы, бо тя покусавуть [27: 158]; не корися из псом, та тя не укусить [27: 56] - ‘не зачіпай злих людей, вони завдадуть неприемностей. Оцінка концептів тваринного світу також е стереотипною для ет-носу. Деякі зооніми, належачи до складу фразем, визначають Ѵхній інтегральний зміст лише на підставі стереотипів оцінки тварин. Так, у багатьох русинських фразеологізмах і прислів’ях досить продуктивно представленого негативний модус пса: пся зарва - дуже злий’ [7: 58]; ненажертый пес - ‘ненажерлива людин’ [7: 100]; зишов гет на пси [25: 66]; на празник і пси ся злітают [25: 105]; ни пес, ни баран, але і не Иван [25: 125]; пес пса не мине; пес псу брат [25: 134]; пес пса спознае [16: 128] - ‘злий злого підтримуе’; ани пес, ани выдра [25: 8]; з единака ни пес, ни собака [25: 65]; ани пес о ній не завые [25: 8]; ани пес не брехне (забреше) за ким; ани пес фаталокхліба не возьме від кого - ‘незначний, непотрібний’ [7: 100]. Мабуть, стереотипізованим у фразеологізмах залишилося лише відчуття чужого собаки, що охо-роняе чийсь будинок, не підпускаючи сторонніх. Можна впевнено констатувати, що фразеологізми й пареміѴ з опор-ним словом пес належать до найрозгалуженіших у русинській мові. За нашими підрахунками, у «Фразеологічному словнику лемківських говірок СхідноѴ Словаччини» зафіксовано 49 одиниць, а в збірнику «Лемкы приповідают» - 127 прислів’Ѵв, що свідчить про глибокий слід, який залишила ця тварина в народній свідомості. О.М. Трубачов зауважуе, що собака майже у всіх народів був першою найдавнішою одомашненою твариною, він «зблизився з людиною як паразит, що поѴдав відходи біля людських стоянок. Таким був початок відносин людини й собаки. Але в індоевропейців збереглися також аж до по-яви писемних пам’яток, а в низці випадків до наших днів чіткі сліди релігійноѴ ролі собаки як тварини, наділеноѴ високою шаною, недотор-канноѴ, що мае божественну силу» [30: 5]. Відзначимо, що в «Русин-сько-російському словнику» І. Керчі не зафіксовано лексему собака, яку використовують як родову назву тварини в східнослов’янських мовах, пор.: рос. собака, укр. собака, білорус. собака, а також як регіо- 2021. № 65 258 нальний номен представлений у діалектах західнослов'янських мов, напр.: польськ. sobaka, словен. sobaka ‘пес', ‘розпутна людина', словац. sobaka ‘сварлива жінка'. Русини для називання ціеі домашньоі тварини використовують спільнослов'янську назву пес, що була найдавнішим родовим позначенням і представлена в усіх словянських мовах. Лексема пес етимологічно пов'язана з лат. pecus ‘худоба, свійська тва-рина', лат. specio дивлюся, спостерігаю', ав. spasyeiti‘вистежуе; сторож (худоби)' [14: 359]. О.М. Трубачов найбільш фонетично й семантично ймовірною вважае етимологію, відповідно до якоі слов'янське рьсъ ‘собака' розвинулося з первісного позначення кольору і пов'язане з дінд. pisangah ‘рудуватий, брунутнуватий' [30: 19]. Російська і украі’н-ська лексема пес набула переносного, зневажливого, лайливого зна-чення ‘погана, негідна людина, що своі’ми вчинками, діями викликае загальне обурення й осуд'. Хоча в словнику І. Керчі не зафіксовано переносного вживання лексеми пес, але як фразеологічний і па-ремійний матеріал, так і вживання в художніх текстах дають змогу констатувати, що в русинській мові ця лексема теж функціонуе на позначення злоі, жорстокоі, недоброзичливоі людини, пор.: стеклый пес - ‘дуже злий' [7: 101]; встеклый пес [15: 58] - ‘про несамовиту, злу людину, яка не стримуеться в гніві'; де ся своі пси кусаю, нех ся чужды не мішают [25: 22]; Марія (сердито): Псомъ себе чувствуете. Тогда маршъ вонъ. Собакам в дворе место [13: 442]. Метафоричне уподібнення ‘пес ^ людина', задіюючи модусний компонент знань, у русинських прислів'ях може здійснюватися на Грунті цілісного уподібнення сценаріі’в поведінки і слугуе для оцінноі характеристики широкого спектра притаманних людині негативних рис характеру: заздрощів, жадібності, ненаситності, злості, агресив-ності, бездушності, підступності: пес сіна не іст, і козі не дае [25: 134]; трудно выдерти, як псови з пасти (зубів) [25: 164]; зорвався, як пес з ланцуха [25: 69]; стеклый пес і на аду ся мече [25: 155]; взаемин між людьми: любит го, як пес палку;любит го, як пес дзяка; любит го, як пес кота [25: 93]. Водночас русинські прислів'я відображають нега-тивне ставлення до доброго, безтурботного життя, адже воно може мати негативні наслідки, напр.: ситий песз гаразду бісит ся [25: 151]. Значна частина русинських фразем функційно грунтована на порів-нянні як розчленованому поеднанні двох концептосфер, на відміну від метафори, що е іхнім нерозчленованим сполученням. Не випадково О.І. Федоров виокремив «три типи образного представлення фра-зеологічних значень: метафоричний, метонімічний та порівняльний, через які названо денотат і надано його конотативну характеристику в сигніфікаті» [31: 15]. Проблема розмежування метафори й порівняння дотепер залишаеться суперечливою та дискусійною в Лингвистика и язык 259 лінгвістиці переважно через наявність двох тлумачень цих термінів: широкого, яке розглядае ці явища як загальну операцію свідомості, тобто аналогізацію предметів, концептів, ситуацій, та вузького, що розмежовуе метафору і порівняння як тропи, семантичні явища. Вибір дослідниками широко! дефініці! для одного терміна та вузько! для іншого зумовлюе твердження: «Метафора - це ніщо інше, як порівняння, в якому розум під впливом тенденці! зближувати абстрактні поняття та конкретний предмет сполучае !х в одному слові» [3: 221]. Метафора й порівняння мають схожу семантичну структуру, іхнім підфунтям е подібність позначуваного й позначеного, адже асоціаці! виникають на підставі спільності ознак, схожості предметів, явищ чи процесів. Фактично конструктивна схема метафори й порівняння містить три елементи операці! зіставлення, але відмінність між ними полягае в способі вираження змісту. Порівняння - простіший засіб репрезентаці! образу, тому експліцитніше за метафору, яка вира-жае схожість порівнюваного імпліцитно. Як зауважують дослідники (Н.Д. Арутюнова, М.Л. Ковшова, В.М. Мокіенко та ін.), вилучення з порівняльно! конструкці! не лише компаративно! зв'язки, а й ознаки порівняння - основний прийом створення метафори. Скорочуючи компаративну зв'язку, метафора водночас і позбавляеться підстави для порівняння. Якщо в класичному випадку порівняння тричленне: А подібно до В за ознакою С, то метафора в нормі двочленна [2: 355]. Формальна експліцитність чи імпліцитність ознаки порівняння, на думку М.Л. Ковшово!, е, по суті, вираженістю чи невираженістю іде! подібності, що зумовлюе важливу змістову відмінність між метафорою та порівнянням: вираженість іде! подібності визначае схожість теми й образу, а невираженість - !хню тотожність [17: 54]. Уважаемо, що дослідження мотиваційних процесів у фразеосистемі мови проводить досить чітку межу між асоціативним (власне метафо-ричним) та порівняльним типами. У семантиці зворотів першого типу вже закладено концептуальну вбудованість двох концептосфер, другий тип мае відсилання до донорсько! концептосфери, яка, сполучаючись із контекстом, постачае власний зміст реципіентній царині. Хоч і тут мож-ливі маргіналі!, які виникають через невизначеність межі фразеологізму та статусу слів-супровідників, які інколи залучають укладачі словників чи мовці до складу зворотів: так ги рыба у воді [27: І89]; жыти як рыба у воді [7: 112]; гыне як рыба за водом [25: 34]; мы з тобом, як рыба з водом [25: 97]; як блудна вівця [7: 28]; йти як блуднаувца [7: 134] тощо. Структурно більшість порівняльних фразеологізмів русинсько! мови складаються з основи порівняння, виражено! прикметником, діеприкметником, іменником чи діесловом, що зазвичай експлікують відповідну ознаку, властивість, предмет чи дію людини, яку потрібно 2021. № 65 260 порівняти, напр.: носатый як пуляк - ‘довгоносий' [7: 110]; нус як ба-цанув дзьобок - ‘довгоносий' [7: 93]; загойиться, ги на псови [27: 23] - ‘дуже швидко заживе, зарубцюеться' (про рану, виразку) та порів-няльно! частини, виражено! переважно іменником або поеднанням іменника з прикметником, що е носіем певно! ознаки, якості чи вла-стивості, перенесено! з тварини на людину, пор.: надути са як пуляк - ‘розсердитися' [7: 110]; спустити нус як пуляк - ‘бути пригніченим, впадати в розпач' [7: 93]; худобный як церковна мыш - ‘дуже бідний' [7: 83]. До структури порівняльних фразеологізмів русинсько! мови належить ще один формальний елемент, виражений здебільшого операторами введення як, ги, кабы. Порівняльні фразеологізми, побудовані за моделлю «озна-ка+як+об’ект» фунтуються на квалітативній ознаці, яку русинська етносвідомість виокремлюе у тварині, що е носіем відповідно! характеристики. Наприклад, ізольоване порівняння яквош не дае чітко визначеного атрибута - «малий, дурний, злий, поганий». Звичайно в таких фразеологічних одиницях провідну роль виконуе основа порівняння, яка е своерідним тлом, що визначае тему, сприяе розумінню семантики мовно! одиниці, пор.: лінивий як вош - «дуже лінивий» [7: 35]; надутый як вош - «дуже пихатий» [7: 35]; злый як вош; злый як польська вош - «дуже злий» [7: 35]; слабый як муха ввосени - «зовсім безсилий» [7: 87]; шыковный як муха в колімазі - «неспритний, без-порадний» [7: 87]. Особливо! вагомості набувае основа порівняння, коли ключову характеристику передають декілька зоонімів, напр.: дурный, ги сомар [27: 10] - «дуже дурний»; глупый як гуска - «дуже дурний» [7: 44]; дурный як гача - «дуже дурний» [7: 38]. Чимало русинських порівняльних фразеологізмів побудовано за моделлю «процес+як+об’ект». Народна фантазія сформувала фразе-ологічні звороти з високим ступенем експресивності шляхом поед-нання діеслів, які вносять до змісту сполучень значення, та зоонімів, що визначають емоційно-оцінний зміст: 1) мовлення: рычати як свіня - ‘сильно кричати' [7: 119]; рычати як бык - ‘дуже голосно кричати' [7: 20]; бесідувати жебы кебы пес бы не ззів - ‘говорити дурниці' [7: 100]; гучати як пчолы у вулию - ‘галасувати, гамірно поводитися' [7: 111]; 2) руху: тікати як із краденыма кінми - ‘дуже швидко втікати' [7: 65]; пуйтияк Фізеровы качата - ‘безслідно пропасти' [7: 64]; пітияк крадені коні - ‘довго не вертатися' [7: 65]; піти як Сідорова коза - ‘безслідно зникнути' [7: 68]; полетіти як на сто коньох - ‘швидко втекти' [7: 75]; 3) зорового сприйняття: позератияквывірка [7: 25]; позерати як лишка [7: 78]; позерати як мачка - ‘уважно дивитися' [7: 82]; позерати як вовк із гвары - ‘недоброзичливо дивитися' [7: 30]; позерати ся як вовк на козу - ‘ласо дивитися' [7: 30]; 4) психоемоційного стану: Лингвистика и язык 261 сміяти са як кінь [7: 65]; реготати са як кобыла - ‘сильно сміятися' [7: 67]; рымбати як корова - ‘сильно плакати' [7: 71]; пишиться як кыдь би сидів на сто коньох - ‘дуже пихатий' [7: 65]; розкокошыти са як когут - ‘розсердитися' [7: 67]; розтягати са як когут на гною - ‘надуватися, бундючитися' [7: 67]; 5) фізіологічноѴ діі: жертиякпаця - ‘надмірно істи' [7: 99]; істи як блыха - ‘істи понад міру' [7: 21]; істи як мача -‘дуже мало істи' [7: 82]; пити як гуска воду - ‘надмірно пити' [7: 44]; 6) мислення: думати як мотилична вувца - ‘дуже замислитися над чим-небудь’ [7: 36]; 7) буття: грызти шяякгачата налуці - ‘недружно жити, постійно сваритися' [7: 38]. Значна частина русинських сталих висловів характеризуе умови існування людини, спосіб і'і життя й об’еднана, з одного боку, семантикою ‘гарно, заможно жити': жытиякмлинарьовы куркы [7: 76]; жити як пес на хрущах [7: 100]; жыти як рыба у воді; жыти як рыба в добрій калубані [7: 112]; жыти як свіня в жыті [7: 118]; жыти як свіня в ріпі [7: 119]; матисяякхробаку сырі [7: 119], а з іншого - антонімічним значенням ‘дуже погано жити, бідувати': жыті як пес у студні; жыті як псу на хвості [7: 100]; жыти як рыба на суху [7: 112]. В основу аналогізаціі сценаріів концептів ‘людина' і ‘тварина' покладені наівні уявлення етносу про стереотипи дій тварин. Порівняльні фраземи цього типу репрезентують не дійсний стан справ, а розуміння його людиною, часом викривлене чи антропоморфне. Асоціативно-образний зв'язок стосунків між людьми, що живуть у постійній ворожнечі, неприязні й чварах, як кіт з собакою, характер-ний для багатьох індоевропейських мов, пор.: рос. как кошка с собакой, укр. як кішка з собакою, чех. jako kocka a pes, словен. gledati se (biti, prepirati se) kotpes in macka, македон. се сложни како мачка и куче, молд. ка мыца кукынеле, болг. като куче и котка, польск.jakpiesz kotem, ісп. сото elperro у elgato, франц. сотте chien et chat, рум. са cineli си pisika, нем. wie Hund und Katze. Аналізований образ властивий і русинській фразеологіі, однак до складу стійкоі сполуки належить непереосмис-лений діеслівний компонент жыти, який полегшуе інтерпретацію семантики звороту: жыти як пес з мачком - ‘недружно жити' [7: 100]. Подібну структуру й склад мають англійські фразеологізми, пор.: to live a cat-and-dog life (букв. ‘жити життям кота й собаки'), to lead a cat-and-dog life (букв. ‘вести життя кота й собаки') [33: 145]. В.М. Телія, покликаючись на тезу В.М. Топорова: «Не тільки людина -мірило всіх речей, а й річ - мірило всіх людей», - відзначае, що еталон - це характерологічна образна підміна ознак людини чи предмета якоюсь реаліею - персоною, натуральним об’ектом, річчю, що стають у них домінантними знаками, з урахуванням побутово-культурного досвіду, властивості як таксону культури [29: 242]. Дослідниця під-262 ini 2021. № 65 креслюе, що маловивченими е процеси семантичноі дериваціі слів-еталонів на базі традиційних порівнянь типу: рос. глуп, как осел; нем, как рыба; неуклюж, как медведь і под. На нашу думку, більш цікавими і перспективними для дослідження е таксони культури ситуаційноі (сценарноі) природи, що стають підфунтям порівнянь. Порівняльні фраземи фунтуються як на чуттевій сфері свідомості, що постачае знаки міри й якості, дій та станів. У русинських фразеологізмах порів-няльного типу назви тварин передовсім метафоричною позначають: 1) зовнішність людини: як карпатський медвідь - ‘дуже товстий' [7: 83]; як кыбы чорт на дикуй свіни зробив - ‘бридкий, дуже потворний' [7: 144]; як обсыслана мачка - ‘дуже мокрий' [7: 82]; як саляник - ‘дуже товстий' [7: 118]; 2) психоемоційні, фізичні стани людини: як свіня з рогами - ‘дуже набридливий' [7: 119]; як вувца - ‘тихий, спокійний (про людину)' [7: 36]; як блыха - ‘дуже в'ідливий' [7: 21]; як парадный кынь - ‘дуже пихатий' [7: 65]; якзбішена мачка - ‘дуже злий' [7: 82]; як змокнута курка - ‘змучений, безсилий' [7: 76]; якзмокнуте курятко -‘дуже п'яний' [7: 76]; 3) спосіб життя людини: як старому коцурові на підскіні - ‘добре живеться' [7: 82]; 4) взаемини між людьми: як кыбы красні быкы запряг - ‘дружно жити' [7: 20]; як у вовчуй дірі - ‘недружно жити' [7: 50]; як два когуты на еднім дворі - ‘постійно сваритися' [7: 67]; 5) манеру мовлення: як кыбы козу драли - ‘дуже голосно кричати' [7: 68]. Досить своерідним з погляду формування значення е русинський фразеологізм як блудна вівця.У російській та украінській мовах фік-суемо відповідники заблудшая овца (овечка), як заблукана (заблудна, блудна, приблудна) вівця, що слугують для позначення людини, яка збилася з правильного життевого шляху. Ці усталені вислови мають біблійне походження: вони пов'язані з текстом Евангелія, де назива-ють людину, яка може помилятися, проте Бог дбае про іі навернення, пор.: «Як вам здаеться: коли мае який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине 99 у горах і не піде шукати заблудлоі? І коли пощастить відшукати іі, по правді кажу вам, що радіе за неі він більше, аніж за 99 незаблудлих. Так волі нема Отця нашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих» (Матв., 18:12-14). Натомість русинська фразема як блудна вівця мае значення ‘ходити без мети, безпорадно' [7: 28]. З подібним значенням сталий вислів зафіксовано в польській мові, але із супровідним діеслівним компонентом chodzic jak biqdna owca - ‘ходити задумано, несвідомо, без мети' [32: 40]. Отже, у русинській етносвідомості образ заблудлоі'вівці не набув негативно! оцінки, а слугуе для позначення якісних характеристик руху людини. Вівця в русинській мовній картині світу символізуе простоту й не-винність, зокрема в ставленні до всього недоброзичливого, уособлюе Лингвистика и язык 263 покору, незлобивість, непротивлення злу насиллям. Це корелюе з універсальним сприйняттям ціеі тварини іншими етносами, адже вона е християнським символом Ісуса Христа, який ніколи не відповідав злом на зло, порівняймо сталі украінські та російські сполуки: Ягня Боже, Агнець Божий, Агнец Божий, божья овечка. У тексті Евангелія агнець - це ягня, біблійна і християнська жертовна тварина, одне з алегоричних зображень Христа, символ чистоти, непорочно! жертви. Саме з цим універсальним символьним значенням, але з іншим компонентним складом фіксуемо в русинській мові фразеологізм едемськоеягня [15: 17] - ‘покірна, несмілива, лагідна, сумирна людина', семантика якого сформована унаслідок метафоричного перенесення ознак боязкоі, нерішучоі, покірноі тварина на людину. Результатом спостережень людини за поведінкою тварин е порів-няльні звороти фразеологічного типу, зміст яких репрезентуе в кон-цепті ‘людина' здебільшого слотові позиціі рівня якості, що корелюють із різними типами предикатів диктуму, позначених діесловами-су-провідниками: сидіти як квока на яйцях - ‘довго, непорушно сидіти на одному місці' [7: 64]; ганьбити шя, як кобыла кед санкы переверне - ‘зовсім не соромитися' [7: 67]; хвалить са як лишка з хвостом -‘дуже хвастливий' [7: 78]; пропасти як куца ластівка і крадені коні - ‘безслідно пропасти' [7: 77]; вхопитисяякпацкань (мыш) до пастки - ‘потрапити в скрутне становище' [7: 99]; стригти як мачка на мыш - ‘підстерігати' [7: 82]; жыты як голубы в еднім гнізді - ‘дружно жити' [7: 42]; пуйти як кыбы вовады кусали - ‘дуже швидко втекти' [7: 29]; брати як баран на рогы - ‘багато, нахабно' [7: 19]; крутити шя як кіт г міху - ‘потрапити в складне становище' [7: 65]. Русинські порівняльні фразеологізми е передовсім одним із ша-блонів національно-культурного світорозуміння, надбанням груповоі свідомості, оскільки, як зауважуе В.М. Телія, компаративні звороти слугують потужним засобом освоення емпірично пізнаваноі дійсності, інструментом іі оцінювання в образах-еталонах [29: 241]. Загально-відомо, що в кожного етносу, окрім еталонів, спільних з іншими народами, наявне особливе уявлення про сумірність людини й тварини. І саме ці еталонні в традиційних порівняннях уявлення визначають стереотипне сприйняття, стають таксоном культури, оскільки «пові-домляють не про світ, а про “окультурене” світобачення» [29: 242]. Так, у більшості слов'янських народів еталоном лінивості е зоонім собака, пор.: рос. ленивый как собака; укр. лінивий (ледачий) як пес (собака); польск. leniwyjakpies; словен. lenivyako pes; чеськ. linyjako pes.Такий фразеологізм зафіксовано й в русинській мові: лінивый ги пес [27: 46]. Розкодуванню змісту цих стійких сполук сприяе відсилання до універсального стереотипу собака (пес), що в пам'яті мовців зберігае 2021. № 65 264 узвичаені асоціаціТ злість, агресивність, недоброзичливість і слугуе поштовхом до залучення уяви, пробудження емоційноі царини сві-домості, у якій і сприймаеться образ. Русини ж для позначення дуже лінивоі людини мають самобутні фразеологізми лінивий як вовк [7: 30]; лінивий як вош [7: 35]. О.В. Бондарко цілком справедливо зауважуе, що семантика ком-паративності е синтезом категоріі кількості і якості, оскільки кван-титативний елемент міри й ступеня нашаровуеться на квалітативне підфунтя, причому «результат взаемодіі ознак - це саме якість» [5: 7]. Зооніми у складі русинських порівняльних фразеологізмів слугу-ють потужним засобом посилення інтенсивності семантики, оскільки більшість таких стійких сполук у своему значенні містить маркер дуже, який належить до семантичних примітивів. У такому разі точкою відліку якості й кількості е норма як узвичаений, загальновизнаний порядок, стан речей. Так, у русинських порівняльних фразеологізмах зооніми позначають інтенсивність вияву: 1) зовнішніх ознак людини: высокий як верблюд - ‘дуже високий' [7: 26]; тучный як паця - ‘дуже товстий' [7: 99]; здоровый як бучок - ‘здоровий, кріпкий' [7: 25]; красный як шмигуватый бучок - ‘дуже красивий' [7: 25]; шкаредрний як машка-ра - ‘дуже некрасивий' [7: 82]; 2) рис характеру особи: шыковный як овірка - ‘дуже спритний' [7: 94]; упертый як баран - ‘дуже упертий' [7: 19]; гамішный як лишка - ‘дуже хитрий' [16: 474]; хытрый як лишка -‘дуже хитрий' [7: 78]; облесный як мачка - ‘дуже улесливий' [7: 82]; пышна як пава - ‘дуже пихата (про жінку)' [7: 96]; 3) фізіологічних станів індивіда: голодный як вовк - ‘дуже голодний' [7: 30]. Взаемодію тварин і людини також використано як донорську концептосферу на позначення станів людини. Так, сфера сільськогоспо-дарськоі діяльності із застосуванням свійських тварин постачае до сфери дій людини фразеологізми зі значенням примусу, підкорення: ярьмо не для одного [27: 82] - ‘люди позбавлені самостійності в діях, у поведінці'; триматиякконі в ліцах - ‘строго ставитися до кого-не-будь' [7: 65] чи інтелектуальноі, світоглядноі примітивності, вузького кругозору: мати клапкы на очах - ‘мати обмежений погляд на життя' [7: 66], а сфера рибальства - звороти зі змістом скрутного становища, обману: пойматися як рыба на гачок - ‘потрапити у важку ситуацію' [7: 113]; вхопитися як рыба до саку - ‘потрапити у важку ситуацію' [7: 112] тощо. Взаемодія людини і тварин, що не мае певноі мети, нерідко сприй-нята в русинській етносвідомості як байдикування, звідси значення марнування часу, неуважності, забави: мухы імати - ‘нічого не робити, байдикувати' [7: 87]; смотріти за мухами - ‘байдикувати' [7: 87]; піти зогнати ворону з плота - ‘нічого не робити' [7: 34]; вороны імать Лингвистика и язык 265 - ‘нічого не зауважити навкруг' [7: 34]; лежаты як пес на поздірю -‘нічого не робити, байдикувати' [7: 100]; сахоче робитиякпсови воду хлептати - ‘дуже лінивий' [7: 101]; позерати кады воронылітавуть; позерати вороны по дашьі - ‘бути неуважним' [7: 34]. Тваринний світ у фразеологічному фонді русинськоі мови представлений не тільки зоонімами, а й іншими знаками суперконцепту ‘тварина', зокрема партонімами різних тварин, предикатами, влас-тивими тваринам, що репрезентують певні сценарні структури ет-носвідомості. Так, сценаріі поведінки тварин, що містять партонім крила, аналогізовані з наявністю або втратою впевненості, енергіі, сили людиною: крыла выпыхат (кому) [15: 430] - ‘хто-небудь відчувае прилив сили, енергіі, натхнення'; звісити крыла [15: 430] - ‘втратити впевненість у собі, примиритися з чимсь, зневіритися у своіх силах'. Політ на крилах мае стереотипну позитивну оцінку в етносвідомості, тому звороти такого змісту позначають радість, очікування чогось приемного. Семантика фразеологізму быти крылами [15: 103] - ‘з радістю поспішати, очікуючи чогось приемного' передае психоемоційний стан доброго настрою, піднесення, що пов'язано з позитивним сприйнят-тям птаха і його органа руху. Натомість пошкодження крил наділене негативною аксіологічною маркованістю, тому стійкі звороти такого типу слугують для характеристики людей, які виконують чиюсь волю, підвладні комусь: крылка обрізати, пристрыгти крыла - ‘зробити покірним кого-небудь’ [7: 74]. Крило сприйняте русинами й як орган дорослішання, змужніння, досягнення зрілості: крыла наросли - ‘по-дорослішав' [7: 74]; на своі крыла пустився [27: 76] - ‘починати жити на власний заробіток'; потя береся на своі' крыла [27: 66] - ‘дитина дорослішае'. Партоніми роги, зуби, навпаки, репрезентують негативний модус і асоціюються з агресіею, злістю, зажерливістю: крутиться, ги бара-нячый руг [27: 9] - ‘виявляе свою злостиву вдачу, злі наміри і т. ін.'; острить зубы [27: 172] - ‘хотіти, прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось’; брати як баран на роги - ‘брати багато, нахабно' [7: 19] та бідністю: довести (крутити) до кузього рога; нагнати до кузьогорога - ‘довести до бідності' [7: 115]. Пазурі, як і лапи, фіксують стереотип залежності, підкорення, поразки: облизати лабу - ‘нічого не одержати' [7: 77]; трафити до пазурьов [16: 439] - ‘потрапляти у залежність, у підлеглість’; выдерти з пазурь (лаб) [16: 338] - ‘вря-туватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось/. Партонім хвіст е показником стану й поведінки людини в асоціа-тивно мотивованих фраземах: упевненість чи самовпевненість, пиха пов'язані з підняттям хвоста вгору, а отже, його опущення донизу 2021. № 65 266 русини сприймають як повернення до норми: спустити хвуст [16: 254] - ‘утрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своіх дій, вчинків або відчуваючи свою провину'; вказали му хвуст [15: 132] - ‘присадити, спинити кого-небудь, даючи зрозуміти, що він повинен утриматися або відмовитися від своіх попередніх справ, намірів'; забити хвуст помежи ноги [27: 62] - ‘угамовувати свій запал, затятість у чому-небудь; утихомирюватис

Скачать электронную версию публикации