The Lemko Wedding Song (Ukrainian, Polish, Slovak): Peculiarity and Usage.pdf У 2019 р. минуло 75 років від початку депортаційно-переселенськоі акціі, ретельно спланованоі більшовицько-комуністичними урядами Польщі та СРСР, щодо переселення украѴнців зі своіх споконвічних історичних теренів, які перебували в межах тодішньоі Польщі, на територію УРСР. Після Другоі світовоі війни відбулася депортація лемків, яка спричинила знищення етнокультурного середовища цього регіону. Відтак лемки намагалися зберегти від цілковитого забуття надбання предків, створені упродовж багатьох віків, а тому сьогодні простежуемо свідоме бажання кожного лемка не втратити зв’язок з рідною землею. Попри те, що ця етнографічна спільнота, переселена зі своеі батьківщини, зберігае і свою едність в етнокультурному корінні і відчувае едність з предками, своею історіею, регіональними традиціями, обрядовою самобутністю [7: 13]. Лемківська весільна обрядовість і пісенність в Украі’ні не були предметом дослідження у якості единого етнокультурного комплексу в міжетнічному середовищі. В інших слов'янських краінах також немае прикладів розвідок, які б використовували системний етнолінгвістичний підхід до аналізу традиційних уявлень про весільну пісеннообрядовість. Важливою працею на тему слов'янського шлюбного обряду е монографія словацького етнографа Яна Коморовського «Традиційне весілля у слов'ян» [28], яка узагаль-нюе величезний фактичний матеріал і е виключно етнографічного характеру. У сучасній слов'янській етнографіі, фольклористиці заслу- Антроплогия 281 говують на увагу праці російського дослідника А.В. Гури [10, 11], які е систематизованим зібранням слов'янських шлюбних традицій. Висвітлюючи роль пісні у весільному обряді, ми погоджуемося з думкою відомоі дослідниці весільного фольклору М. Шубравськоі, «що весільну пісню слід розглядати в системі единого живого організму - обряду, а якщо й вивчати окремо, то тільки як складову його частину, яка постійно перебувае з ним у взаемообумовленості і взаемозалежності» [5: 25]. Тому весільні пісні ми розглядаемо відповідно до таких найголовніших етапів весілля, що тісно пов'язані між собою. Наше завдання полягае в тому, щоб показати, як це узгоджуеться зі структурою традиційного весільного обряду в сусідів-словаків та польських гуралів. Обрядові пісні пояснюють або описують етапи весільноі драми, творять з ними одне синкретичне ціле. У них передаеться з покоління у покоління обрядовий досвід, це своерідна неписана інструкція, що підказуе послідовність проведення весільного дійства. Обрядові пісні, як правило, поділяють за етапами обряду, за тематикою, за роллю !х в обряді. У зв'язку з цим у весільному фольклорі можна виділити твори власне обрядові та ліричні позаобрядові. Структуру і функціональні особливості весільноі пісенноі обрядовості дуже докладно охарактеризував Ф. Колесса. Він писав, що весільну драму «грають члени весільноі дружини, стилізуючи своі ролі за традиційними схемами. Серед них визначаються дві групи: а) режисери і заразом головні дійові особи, старости, свахи, дружби, дружки і т. ін. - це неначе сценічне уособлення громади, що дае свою апробату шлюбному актові; вони виявляють найбільшу активність, промовляють і співають за себе і в імені інших осіб та пускають у рух ціле видовище; б) друга група - це героі дня: молодий, молода й іхня рідня; вони грають подію власного життя; та інсценізація ціеі подіі в весільному обряді творить неначе театр у театрі, видовище, що відбуваеться в іншій площині, як решта обрядовоі діі, через що акція роздвоюеться. Ролі осіб ціеі другоі групи пантомімічні, пасивні, обмежені до сповнювання приказів по традиційному шаблону: це неначе кукли, порушувані режисерами» [І4: 396]. У весільному обряді Ф. Колесса вбачав тетралізацію дійсного життя спеціальними формами драматично!’ експресіі. У цьому драматичному дійстві значну роль відігравав хоровий спів. «Взагалі ж у хорові пісні більше вкладаеться змісту інсценізованого обрядом, ніж у саму гру дійових осіб. У функціях, які хор сповняе в весільній драмі, можна відрізнити елемент епічний,- коли хор заповідае, супроводить і пояснюе всі важливіші моменти; драматичний елемент - коли хор співае від імені дійових осіб (молодого, молодо!', батька, 282 g J Ml 'Ci ii I 2021. № 65 матері), або коли два хори ведуть співаний діалог; хор сповняе режисерську функцію, коли в піснях дае доручення й прикази, які мають виконувати дійові особи або апробуе довершені поді!; інтермедійну функцію, коли в перервах між головними актами весільно! драми співае пісні "застольні", еротичні, баладні, танкові, що не в'яжуться безпосередньо з розвитком драматично! акці!» [14: 396]. Так докладно охарактеризував учений функціональний спектр весільного хору. Додамо ще: цей аналіз він робив на фольклорному матеріалі польсько-укра!нського суміжжя і зауважив, що «первісне провідне значення хору найкраще збережено на східних землях Польщі; на західних хор сходить уже на другий план, хорові пісні заступають режисери соловими або ораціями й діалогами» [14: 396]. Таким чином, Ф. Колесса виразно обфунтував домінувальний вплив укра!нського лемківського весільного обрядового дійства в міжетнічному контексті. Весільний фольклор також можна поділити на словесно-музичний і віршований. Крім пісень, на весіллі часто чуемо промови старости, примовки дружок та свашок. Однак на весіллі співають багато і необрядових пісень. Очевидно, це можна пояснити тим, що на весіллі, як і в інших народних святах, мае місце різнокомпонентне дійство, яке врешті формуе урочисто-радісну піднесену атмосферу. Оскільки розлучення молодо! з батьками традиційно-патріархально! селянсько! родини і перехід в іншу сім'ю за невістку та!ло в собі багато незвіданого, незвичного, а то й взагалі чужого. У весільне дійство - загалом радісне, веселе, урочисте - вплітались елементи смутку і жалю, особливо в акті прощання молодо! з родиною [17: 115]. Таким чином, смуток молодо!, а часом і !! сльози, були не просто обрядовою даниною традиці!, а мали цілком реальну основу, тому відхилення від тако! поведінки молодо!, навіть за обставин, коли не було підстав для смутку і жалю, у народі вважали порушенням традиційного обрядового етноетикету. Звертаемо увагу на ці моменти психологічного характеру у весільному дійстві тому, що вони відображені у весільній пісенності. Психологічні стани учасників весільно! драми урівноважували, гармонізували, як показуе аналіз, жартівливі та ліричні пісні, які не мали прямого відношення до весілля. Варто зазначити, що основні обряди і узвичаені моменти на всіх трьох етапах весілля більш-менш повторювались. Одні й ті ж пісні співали на заручинах і під час весілля. До урочистого моменту весілля перебувало в сумному, тужливому настро!. Аж до відходу на шлюб наречена була сумна, оплакувала свою дівочу свободу, відхід з рідного дому. Після шлюбу вона не сміла вже виронити ані сльози, Антроплогия 283 бо це було би образою для новоі родини. Тому відповідно змінюеться настрій весільних пісень. На противагу сумним, тужливим пісням в післяшлюбному періоді переважають пісні жартівливі, гумористичні, зокрема звернені до музик, кухарки, свашок, старости, дружбів і та інших учасників весілля. Проаналізувавши весільну обрядовість лемківського регіону, спостерігаемо однакові весільні звичаі і сцени у лемків і словаків. Це ж стосуеться і пісень [25: 114]. На територіальну близькість, схожість історичних, економічних і соціальних умов, етнічну близькість як на фактори, що сприяють обміну в усній поезіі, вказував П. Богатирьов. Він аналізував художні особливості епосу слов'янських народів, виходячи також із близькості особливості мов [2]. Багато спільного і в історичній долі украінців-лемків та словаків. Ім неодноразово доводилось захищати свою культуру від асиміляторських наступів. За того пісня завжди відігравала важливу роль у громадсько-культурному відродженні. Щодо суспільних умов, то західним украінцям і словакам доводилось жити в межах одніеі держави - Австро-Угорщини, а звідси - вступати в економічні, політичні й культурні взаемини, вести спільну визвольну боротьбу [21: 6]. Вагомим елементом етнокультурного обміну суміжних народностей залишався політичний статус етносів. Чинність фактора політичного статусу етносів у міжетнічних стосунках свого часу зауважив Яків Головацький. Незважаючи на близькі стосунки лемків з мазурами, вони різко відрізняються одні від одних в етнопсихологічному і етнокультурному плані. Він писав: «Лемко никак не выучится по-польски... Лемко не роднится с мазуром, не перенимает от него ничего, ни платья, ни обычаев. Напротив того, он охотно сообщается с словаками, легко привыкает к словацкой речи, любит иногда похвастать знаним словацкого наречия, которое даже считает чем-то лучшим и высшим свого родного» [8: 743]. Отож, на Лемківщині внаслідок історично тривалого міжетнічного розташування краю простежуеться винятково яскрава взаемодія генетично споріднених національних культур східних і західних слов'ян з різним політичним статусом. Це зумовлено існуванням цілого комплексу міжетнічних стосунків, котрі суттево впливають на формування та функціонування регіональних культурних форм, у т. ч. й фольклорних. Яскравий прояв у регіоні поряд з генетичними особливостями міжетнічних фольклорних зв'язків мають і культурно-історичні, соціально-політичні фактори. Зокрема, у весільній поезіі украінців і словаків, в яких не лише надзвичайно подібною е сама структура пісенних циклів, але й змістова функціональна наповненість творів, що ще і 'Ci ii I 2021. № 65 284 ще раз підтверджуе уже згадані висновки и узагальнення, висловлені Я. Головацьким та М. Драгомановим. Відтак в Укра!ні днем шлюбу з давніх-давен була неділя. ОбрядодіИства головного весільного дня проходили дислокально: дім молодого, дім молодо!'. Загалом внутрішній зміст основного весільного дня становив змагання двох таборів - дружини молодого і молодо!, що відображено в піснях, сповнених гумористичними елементами. Тому серед пісень цього етапу обрядодійства надибуемо найбільше жартівливих, навіть сатиричних пісень, що співвідносяться з обрядовими уявленнями представити шлюб як вимушену справу, як зауважив зокрема В. Анікін. Сім'я наречено! боялась втратити прихильність міфічних сил, які оберігали !! до цього часу. Щоб не втратити цю прихильність, треба було інсценізувати відхід наречено! в чужу сім'ю як прояв насильства зі сторони нареченого. Негативні теми жартівливих пісень, вважае дослідник, прямо співвідносяться з цими обрядовими уявленнями. Саме тому вони не викликали ні в кого образи: цього вимагала логіка самого ритуалу [1: 118]. Це підтверджуеться також весіллям у словаків і поляків. Мабуть, акцентувати тільки на міфологічному аспекті тлумачення змісту жартівливих пісень не варто. Вважаемо, що реальніше взяти до уваги психологічний аспект цього весільного обрядового акту. Розлука молодо! з родиною цілком природна і в найдавніші часи, і в найновіші зумовлювала амбівалентність !! почуттів: жаль розлуки і радість одруження. Тому власне жартівливі, гумористичні пісні психологічно урівноважували душевний стан і молодо!, і !! родини, і всіх весільних гостей [26: 69]. У неділю вранці в обох сім'ях ішла остання підготовка до шлюбу. Без упину співаючи, дружки в коморі одягали молоду, розплітали !й косу, прикріплювали вінок. Маршалок, дружби й музиканти збирались у старшо! свашки, брали звідти коровай та йшли з маршем до молодого, куди вже сходилась рідня та гості. Головними героями дошлюбно! гостини у молодого були свати і свашки. Різними способами вони намагалися розвеселити рідню молодого у цей важливий момент !хнього життя. Як правило, для цього обрядодійства в домі молодого на Лемківщині характерний цикл жартівливих пісень сватів і свашок [19: 140]. Слід зазначити, що для польського і словацького весіль жартівливий, гумористичний пісенний компонент на цьому етапі дійства не характерний. Пісенні жарти за весільним столом відзначалися особливою різноманітністю і широким побутуванням у різних регіонах Укра!ни. Цим зразкам, як зазначила М. Шубравська, «властива найбільша активність творення, імпровізаційність, що е основною причиною !х переважно Антроплогия 285 вузькорегіонального, місцевого побутування» [5: 30]. На Лемківщині свати дражнили свашок так: Чом ви, свашки, не співате, Бо ви рщки зуби мате. Треба глини замісити, Свашкам зуби заліпити. Чом ви, свашки, не співате, Бо ви рщки зуби мате. Треба карпельостругати, Свашкам зуби повставляти. Свашенькі, свашенькі, Самі молоденькі, Нич не раді роб'ят, Лем сващи ті ходят. На що свашки відповідали: Дайте же нам дайте По штирі килішки, Будеме співати Кожда на пребіжки. Я свашка, я свашка, Юже м присващила, Еденче пец мала І тотем пропила [3: 12-13]. Комізм зображення у цих пісенних передражнюваннях фунтуеться на невідповідності форми і змісту в об'екті зображення (зуби з глини, з картоплі), на висміюванні фізичних (беззубі) та моральних якостей (нічого так радо не роблять, як відбувають за свах на весіллях). Зауважимо, який би дотепний гумор і жарт не використовували на весіллі чи то в домі молодо!', чи молодого, він ніколи не мае відтінку зневаги, образи, приниження. Окремі обрядові пісні супроводжували обряд благословення батьками молодо! перед шлюбом. За психологічним призначенням та поетичною стилістикою вони виразно перегукуються з величальними колядками, присвяченими конкретним особам: Треба би нам стільця широкого, Бо наша Марися роду великого. Роду великого, вітця багатого, :iiii 2021.№ 65 286 Треба би нам стільця широкого [12: 5]. «В усіх цих величаннях, в опосередкованих чи безпосередніх побажаннях, - як відзначив Ю. Круть, - виразно відчуваеться відгомін колишньоі віри у всемогутню силу поетичного слова, нібито воно може вплинути на природу, принести щастя, забезпечити добробут. Вважалося, що все, провіщене піснею, - продовжуе дослідник, -неодмінно стане реальною дійсністю. Ця віра і упевненість згодом похитнулась, але натомість утвердилися любов і повага до поетичного слова, особливо до обрядовоі пісні, оскільки вона, зберігши господарсько-утилітарну основу, відповідала атмосфері урочистості й святковості, створювала радісний і піднесений настрій, давала естетичну насолоду» [15: 104]. Мабуть, у висловленому твердженні випущено з уваги психологічний аспект обрядовоі пісні, яка часто не просто заповнювала якусь «нішу» обрядового церемоніалу, а й сугестувала в усіх учасників весільного обрядодійства найкращі почуття, віру й упевненість у щасливу долю. І, зрештою, цілком відповідала вимогам традиційного етноетикету в таких ситуаціях. Пісні того етапу весілля, коли ідуть до молодоі, на лемківському весіллі відзначаються кількома сталими темами. В них говориться про далеку, невідому дорогу, висловлюеться прохання пустити до оселі й вимога дати те, за чим прийшли. Слід зазначити, що однаково широко вони побутують серед словаків [21: 39]. Наступну пісню на лемківському весіллі співали при наближенні до господи молодоі почту жениха, а на словацькому - найчастіше при наближенні молодоі до дому молодого: Ideme, ideme cho drnckane vieme, dobnl'udiavedia, tfch nam povedia...[31: 174] Ideme, ideme ded visvicky horiaf acej sja namacej dvereckaotvoriaf [33: 237]. Ідеме, ідеме Дражку не знаеме, Добри люди знают Та нам повідают [16: 322]. Ідеме, ідеме, Де дві свічки горять, Будеме дуркати Ачей нам отворять [24: 237]. І текстуально, і за структурою поетичних образів та мотивів бачимо повну збіжність в украінській і словацькій весільній пісні. В інших піснях цього обрядового етапу різниця стосуеться синонімічних відтінків певних художніх засобів або варіаціі деталей. Наприклад, у лемківській пісні - «ідеме глядати новітньой родини» [22: 219], а в словацькій - «otvarajfe branu, novotna rod'ina» [33: 294] і т. д. Цікаво, що серед весільних пісень Закарпаття знаходимо варіант ціеі пісні «Іде свадьба з гори» [9: 302], що перегукуеться із словацькою весіль- Антроплогия 287 ною піснею «Id’e svad'ba z hori» [31: 272]. Традиційно і на польському весіллі в піснях цього етапу оспівували далеку, невідому дорогу, чужу сторону: Ej tam za gory, ej tam za gory Winograd ciece, rano, rano! Oj z tamtej strony, oj z tamtej strony Mtody Jasjedzie, rano, rano! [29: 23]. Слід зауважити, що в дорозі лемки співали багато жартівливих пісень, яких не помічаемо в описах ні словацького, ні польського весіль. Ось одна з них: Боже, Боже, де я Тду, Чи по жену, чи по бщу? £к по жену - оженюси, £к по бщу - забиюси. £к по жену - то на вози, £к по бщу - то на кози [20: 145]. Психологічно ці пісні виконують функцію урівноваження людських почуттів у час розлуки молодого чи молодоТ з родиною. Окрему смислову групу становлять пісні, які співали дорогою до церкви та при поверненні з церкви додому. Це переважно жартівливі пісні, гумор яких зосереджений навколо особи молодоТ. Інколи комізм Тх побудований на використанні травестіТ величальноТ пісні. Наприклад, на Півночі Лемківщини по дорозі до церкви співали: Пані млода наша ПоТмала пташа. Таке поТмала, Што з ним буде спала. Така наша пані млода, Як на ярку бистра вода. Така она весела, Якби мала зо три села. Такі пісенні жарти по дорозі до шлюбу не побутують у поляків і словаків. Інші пісні в звичайній розповідній манері змальовували становище священика, який повинен був викупляти ключі від церкви, - це, ймовірно, ремінісценція про той сумний час, коли треба було платити орендареві за право ввійти до церкви. Сідит пташок на церковці, Кличе попа до церковці, Не ест попонька дома, ПоТхав до Львова, ci ii I 2021. № 65 288 Ключічки купувати, Церковцю одмикати, Молодят вінчати [4: 344]. Ідуть пан духовний, Несуть ключ церковний, Церков одмикати, Млодих присягати [22: 217]. Серед пісень цього обрядового етапу знаходимо спільні для словаків та украѴнців Південноі Лемківщини, які виявляють певну іронію щодо особи священика: Наш пан превелебний Не платят аренду, Та най собі купят Нову реверенду [24: 237]. Ej nas prevelebnyj ne platat arendu ej hoj naj sobi kuplat Novu reverendu [33: 280]. На польському весіллі, на відміну від лемківського і словацького, в піснях, які співали дорогою до церкви, переважав мотив далекоі дороги. Можливо, це пояснюеться тим, що у католицькому обряді мала місце дещо інша тональність стосунків між ксьондзом і мирянами. Juz nam czas, nasz swatkowie Juz nam czas Druzka daleka, nocka niepewna Ciemny las [27: 187]. A do domu swacikowie bo juz czas Daleka droga, gl^boka woda, ciemny las [29: 26]. Жартівливі пісні навколо молодо! пари звучали на Північній Лемківщині і по дорозі зі шлюбу: Зо шлюбу ідеме, Шлюбу нам не дали, Наши молодята Отче наш не знали. Пані млода знала, Хоч поза Отче наш, А пан млодий не знав, Ани ся прежеГнац. В обрядовій практиці населення Карпат широко побутував звичай зустрічати молодих після шлюбу. Церемонія зустрічі у лемків і словаків відбувалася під супровід пісні: До костелаедно, Do koscelajedno А з костела двое, a z kosceladvojo, Антроплогия 289 Радуйшя, мамйчко, uz me mamcus moja Твоі обйдвое [13: 23]. obidvoja tvojo [33: 161]. У запйсах польського весілля ця обрядова дія мае вйразніше пісенне означення. У польській пісні замикання воріт виглядае як гнів матері на доньку за те, що вона взяла шлюб: Ej, zamknieni cisowe wrota, zamknieni, Nie puscili mtodej Kasienki do sieni. Ej, prosz^ ja was, moja matenko otworzyc, Mog$ jaw am nie jeden roczek odstuzyc. Pyszna matenka, pyszna, pyszna, Matenka pyszna, Oj, co do nas nie wyszta. Co ja raz nie spytata si$, raz Nie spytata, Czy Kasienka slub brata. Brata ona brata, brata ona brata, Trzy razy przysi^gata. Kl^kn^ta raz, dwa razy, Przed te swi^te obrazy [30: 15]. Це, звичайно, ігровйй момент весільного дійства, і в усіх етносів він мав різні конфігураціі. Жартівливі післяшлюбні пісні відзначаються найбільшою імпровізаційністю. Майже в кожному лемківському селі можна почутй чйсленні різновйдй цих пісень. Це, як правило, 3-4 рядкові прйспівкй, які переважно співалй за весільнйм столом. Окремо варто відзначйтй жартівлйві лемківські пісні кухарці: А кухарочка пйшна, Ой не е то, не е, Капустйця квасна, Як нашій кухарці, Фуру дров спалйла, Ходйт коло пеца, Капустй не зварйла [3: 34]. Облйзуе пальці [20: 150]. Як і в більшості пісень ціеі тематйчноі групй, в наведенйх жартівлйвйх піснях гуморйстйчне зображення кухаркй досягаеться за допомогою опйсу іі вчйнків: «капустй не зварйла», «облйзуе пальці». Подібну весільну пісню чуемо і на польському весіллі: Oj pobladty kuchareczki, pobladty, Conajlepsze kawateczki, to zjadty. Nasza kuchareczka to si$ usmolita Trzeba jej dac na mydetko, zeby si$ umyta [30: 25]. Перелйвй добродушного, за формою часто бурлескно-фотескного гумору, відігравалй у весільній обрядовій пісенності, зокрема застільного цйклу, важлйву псйхологічну функцію, бо супроводжувалй сам процес трапезй. За нашймй спостереженнямй, ліричні пісні 'Ci ii I 2021. № 65 290 за весільним столом співають у другу чергу після гумористично-жартівливих, навіть музиканти без текстів супроводжують відповідне меню весільного столу: грають до капусти, до голубців, до росолу і т. д. Але збереглись і відповідні пісенні тексти до страв. У лемків: Капуста, капуста, зелена не густа, Яка ваша хата прес фреіра пуста [3: 39]. У поляків: Oj, niedobro kapuscina, nie dobro, Nie solono, nie pieprzono, nie dobro [30: 105]. У словаків: To uz ja panove kapustu nosu vam, uz na nu pri chudni dva hodzini cekam [31: 163]. Poznat'i, poznat'i, ktorf sa zenat'i, chod'ia po ulici, ako pes chlapatl [32: 291] Побутують у весільному обрядодійстві жартівливі пісні, адресовані молодій парі. Серед описів лемківського, польського та словацького весіль знаходимо варіанти жартівливоі пісні, адресовано! молодому: Познати, познати, Котрий хлоп жонатий: Вийде на улицю, Як той пес кудлатий [23: 129]. Ale poznac ci to poznaC, Chtory chtop zyniaty, ucesany, umuskany, jak tyn pies kudtaty [34: 50]. Гумор і жарти весільноі челяді не обходять увагою і перехід хлопця у стан одруженого чоловіка: «жонатий, як пес кудлатий», тобто уже прив'язаний до певного місця. Загалом весільні передражнювання віддзеркалюють високу культуру людських взаемин, на них не ображаються, навпаки, вони всіх веселять і розважають, бо в цьому і е іх основне призначення. Вивчення весільноі лемківськоі пісенності у межових контактах з польською і словацькою дозволяе зробити висновки: а) весільний пісенний репертуар трьох сусідніх народів яскраво віддзеркалюе іхне походження з праслов'янськоі весільноі обрядовості, яка формувалась на моногамному шлюбі, рільничому укладі життя, подібному світогляді (однакове значення вогню, води, хліба, райського дерева, сонячного культу і т. ін.), на подібних обрядодійствах (вінкоплетини, благословення, кругові обходи коло стола й діжі, розділювання короваю тощо), за структурно й функціонально подібною інсценізаціею весільного церемоніалу, що Антроплогия 291 в сукупності склали етнонаціональні варіанти традиційноі родинноі обрядовості спільного ареалу - так званого «карпатського циклу»; б) у лемківській весільній пісенності помітно затрималися архаічні мотиви й образи реліктного украінського репертуару, для якого характерне розлоге пісенно-хорове вираження змісту весільних обрядодійств, морально-психологічного стану молодо!' пари, іх родин, розмаіта поетична символіка і стилістика; в) тривалий ендосмос культурних, економічних, суспільно-політичних контактів сусідніх етносів в історичній ретроспективі зумовив взаемообмін елементами весільноі пісенно-обрядовоі інсценізаціі з досить помітною лемківською домінантою щодо словацького пісенного весільного репертуару, а також і щодо репертуару польських гуралів, особливо у давніших пісенних верствах.

Скачать электронную версию публикации