“Down with Poison in our Houses!": Anti-Alcohol Discourse of Nash Lemko Newspaper.pdf Дослідники ісгоріТ лемківського субетносу практично одностайні в переконанні про важливість міжвоенного періоду для кристалізаціТ національного самоусвідомлення представників ціеТ найзахіднішоТ гілки украТнства. Саме цим здебільшого можна пояснити виразне кількісне домінування літератури, у якій висвітлюються різні аспек-ти життя русинів у Другій Речі Посполитій. Тож завдячуючи працям І. Ваната, А. Ковача, І. Любчика, М. Мушинки, М. Саполиги та ін. [9: 28-41], сьогодні ми доволі добре поінформовані про культурне та История 37 економічно-господарське життя лемків, а також іхню важку боротьбу з тогочасними викликами, насамперед антиукраінською політикою польських урядів, що легковажили національним вибором своіх гро-мадян, як і масовою еміграціею, унаслідок яко! стрімко змінювався етнічний склад населення Бескидів. Утім, майже нічого на сьогодні не написано стосовно реакці! лем-ківських активістів на ті проблеми, корені яких криються в самому русинському середовищі. Йдеться насамперед про епідемічний характер ширення алкоголізму, що зсередини руйнував лемківську громаду. Про його загрозливість свідчить постійно зростаюча увага русинськоі періодики, на шпальтах яко! стрімка алкоголізація лемків маркована найбільшим суспільним лихом того часу. Тим часом у сучасних дослідженнях руху тверезості на західноукраінських землях (насамперед загадаемо добре знані опрацювання Б. Савчука, В. Лаби та Я. Стасіва [14: 11-14]) регіональний лемківський аспект вочевидь недооцінений. Його легковаження унеможливлюе не лише цілісну реконструкцію картини боротьби з алкоголізмом у Другій Речі Посполитій, але й комплексне осмислення русинського феномену міжвоенно! доби. Як перший крок до висвітлення згадано! теми відтворимо про-тиалкогольний дискурс одного з популярних серед русинів Другоі Речі Посполито! часопису «Наш лемко», котрий виходив що два тижні у Львові впродовж 1934-1939 рр. З огляду на особливу вагомість цього часопису як історичного джерела до реконструкці! історіі русинів 1930-х рр., про нього неодноразово згадуеться в історіографі! лемкознавства [16]. Водночас поки що бракуе самостійних студій, де б з’ясовувалася евристична цінність матеріалів часопису для реконструкціі протиалкогольно! боротьби на Лемківщині у міжвоенний час. Опрацьовуючи численні матеріали часопису, ми використали такі методику та підходи, як-от систематичний, порівняльний і кри-тичний аналіз джерельно! бази, представлено! великими текстовими масивами. Здійснити коректну інтерпретацію різножанрово! газетно! інформаці! уможливило застосування методики контент-аналізу. Насамперед стисло змалюемо Генезу абстинентського дискурсу русинськоі періодики міжвоенного часу. З огляду на зростаючу загрозливість темпів поширення алкогольно! залежності в лем-ківському середовищі, починаючи від останніх десятиліть ХІХ ст. на теренах укра!нських Бескидів дедалі активнішим ставав рух за тверезість. У той час його очолювали греко-католицькі священики, що були чи не единими представниками русинськоі інтелігенціі. Особливо активним на полі громадськоі боротьби з алкоголізмом був знаний русинський інтелектуал священик Антон Бескид [7: 3]. 38 g J Ml ci ii I 2021. № 66 Тож не повинно дивувати, що коли його онук Юліан Тарнович очолив редакцію авторитетного русинського двотижневика «Наш лемко», він перетворив газету на рупор активного руху за тверезість у се-редовищі своіх земляків. Передовсім автори часопису вдалися до діагностики ціеі, на іхню справедливу думку, «виразки» громадського життя, сягнувши витоків проблеми алкоголізаціі русинів. З’ясовуючи Генезу питання, «Наш лемко» дійшов парадоксального висновку, що здобуття особистоі свободи в 1848 р. «мало дуже важкі наслідки для нашого народу, а між іншим і для його тверезости» [8: 8]. Йшлося про те, що перед тим алкогольно залежний селянин міг пропивати тільки те, що заробив, але позбутися хати й землі йому було складно, оскільки це потребувало дозволу пана й багатьох заходів. Ставши повновласним господарем своеі оселі, саду й поля, селянин отримував у шинкаря великий кредит і міг пити доти, доки не пропивав власноі нерухомості й перетво-рювався на жебрака. «І справді від 1848 року, - твердить дописувач газети, - п'янство поширюеться знов ще більше серед нашого народу; горільні, шинки множаться ще більше, а тисячі наших селян пропи-вають легкодушно весь свій маеток, який переходить в чужі руки» [8: 8]. Стрімке поширення пияцтва серед лемків дописувачі також пояснювали матеріальною зацікавленістю дідичів і шинкарів, яким продаж горілки й тютюну приносив небачені раніше зиски. Доходило навіть до того, що в 1870-1880-х рр. у багатьох околицях Лемківщини популярним був заробіток не грішми, а горілкою і тютюном, що ще більше ширило пияцтво серед селян. Помітно зросли масштаби цього лиха в міжвоенний час. Тоді хімічна промисловість збагатилася винаходом відносно дешевого технічного спирту для побутових потреб. Оскільки цей виріб не належав до хар-чових продуктів, поліція тривалий час не цікавилася особливостями його використання й поширення. Тим часом різномасті ділки навчи-лися з нього робити сильнодіючий алкогольний денатурат, котрий у лемків отримав декілька назв - «шпіритайка», «етер» і «кропка». Його токсичність виявилася значно вищою порівняно зі звичайною горіл-кою, призводячи до швидшого звикання (особливо в разі ослабле-ного хронічним недоіданням організму) та до чималоі інвалідизаціі внаслідок незворотного ураження органів травлення, зору та психіки. З огляду на це лемківська періодика забила на сполох, на багатьох прикладах показуючи своему читачеві згубність новомодного трунку. Так, «Наш лемко» пояснював: «Змішаний з горівкою етер мае ту при-кмету, що людей скорше, як горівка оп’янюе. Рівночасно п’ючі етер дуже скоро впадають у наліг п'янства і т. зв. наркоманіі, з котрого іх треба опісля лічити аж у відповідних шпиталях» [18: 1]. История 39 Осмислюючи причини такоі популярності алкоголю у тогочасному русинському середовищі, «Наш лемко» слушно підмітив, що це е одним із наслідків фрустраціі, невтілених життевих планів. Йшло-ся про те, що мешканець гірського села, обтяжений безземеллям і великими податками, відчував також власну безпорадність перед свавіллям чужонаціональноі бюрократіі, котра трактувала його як людину нижчого Гатунку. У цій ситуаціі екзистенційноі безвиході люди зі слабкою психікою обирали втечу від непривабливоі ре-альності та дедалі частіше віддавали перевагу станові зміненоі алкоголем свідомості. Прикметно, що автори часопису показували цю проблему в загальнонаціональному масштабі, наголошуючи на незагоеній історичній травмі украінців. «Жадному народові обі отрути не нанесли в минулому і не приносять в теперішності стільки лиха, що украінському, - наголошував дописувач “Нашого лемка”. - Може тому, що він найдовше зі всіх був і е в неволі, що висмоктуе з нього найкращі сили й нищить його відпорність. І тому наш нарід перед іншими повинен боротися з отрутами, що загрожують його життя й ломлять його силу» [3: 7]. Усвідомлюючи загрозливість алкоголізму для самоі екзистенціі лемківського світу, русинські активісти, а серед них і автори «Нашого лемка», розгорнули широку кампанію з інформування своіх земляків про небезпеку зловживання горілкою. Насамперед на озброення було взято особливо чутливий для пересічного зубожілого русина економічний аргумент. Використовуючи державну статистику, «Наш лемко» промовисто демонстрував, що, незважаючи на хронічну гос-подарську кризу, населення Другоі Речі Посполитоі не скорочуе своі видатки на шкідливі звички. Ілюструючи значні обсяги таких витрат, часопис твердить: «Жахливі цифри говорять самі за себе: 120 міль-йонів злотих на алкоголь і 60 мільйонів на тютюн! Сама ця цифра 180 мільйонів злотих, виданих щорічно, заперечуе, наче б в нас не пили та не курили, бо нема за що... Ці страшні цифри хай струснуть приспаним сумлінням громадянства, та звернуть йому увагу» [6: 4]. Переходячи від наведених цифр державноі статистики до щоденних витрат селянина, в одному з чисел «Нашого лемка» наводилася показова інформація, що за одну чарку горілки можна на вибір придбати 6 склянок молока, 3 яйця, кілограм хліба, 12 булок, 350 г сиру чи 4 кг картоплі [22: 4]. Економічні резони на сторінках газети підсилювалися змалюван-ням численних особистих і суспільних негараздів, котрі ніс у лемків-ське середовище алкоголізм. Так, один із активних дописувачів газети, котрий заховався під псевдонімом «Відродженець», надзвичайно докладно систематизував ті лиха, котрі завдае людині пияцтво. Насамперед, твердить він, алкоголь нищить людину духовно, адже за- 40 рая Ml vf < ci ii I 2021. № 66 дурманюе !! розум, відбирае свідомість, ослаблюе опірність поганим впливам, вкорочуе пам’ять, знищуе рівновагу духу, штовхаючи до авантюр і напастей. Знищуючи людей фізично, продовжуе автор допи-су, алкоголь завдае непоправно! шкоди і'і потомству, «наносячи великі духові спустошення». Окрім цього, вказуе «Відродженець», пияцтво руйнуе людину матеріально, пускаючи на вітер важко зароблений гріш і полишаючи на голодне існування сім’ю. Зрештою, акцентуеться в дописі, алкоголь нищить так само людину суспільно. Йдеться про те, що віддана пияцтву людина стае нездатною до будь-яко! позитивно! громадсько! праці й активного життя. «Навпаки! - наголошуе автор, - Вона стае тягарем для суспільности, котра для забезпечення себе перед нею мусить удержувати сторожів прилюдно! безпеки, криміна-ли, лічниці та суди!» [5: 3]. Таким чином, підсумовуе «Відродженець», від алкогольно! залежно! особистості, через знемагаючу від злиднів родину пияка руйнуеться лемківська громада, адже вона втрачае сили до культурного поступу. Показавши небезпеку алкоголізму з різних аспектів, автор закликае свого читача: «Тому вистерігаймося алкоголю та споріднених з ним отруйних напитків, як грізного і небезпечного, так приватного і родинного, як теж і національного ворога, котрий уже не раз намагався знищити наш нарід [...]» [5: 3]. Від змалювання численних нещасть, котрі супроводжуе алкоголізм, «Наш лемко» перейшов до пояснення своему читачеві позитивно! програми подолання цього суспільного лиха. Зазначимо, що головні !! пункти були випрацювані діячами авторитетного на західно-украінських теренах Украінського протиалкогольного товариства «Відродження»1, а лемківська газета адаптувала !х до реалій життя свого читача. Насамперед «Наш лемко» вповні виправдано звернув увагу на молоду частину своеі аудиторіі, у якій динаміка алкоголізаці! була особливо загрозливою. Так, часопис виступив з ініціативою за-кладання протиалкогольних гуртків у старших класах сільських шкіл, щоб у такий спосіб відвернути молодь від згубних звичок старшого покоління. Задля успішності ціеі важливоі справи, на переконання «Нашого лемка», нею мали б опікуватися чиновники від освіти. «[...] Шкільна влада повинна подбати, - читаемо на сторінках газети, - щоб у всіх - без ріжниці - школах засновувано протиалкогольні кружки та відповідними відчитами для молоді й старших навчати, як вести протиалкогольну працю серед сільського населення» [21: 7]. Іншою важливою ініціативою, з якою виступив перед своім читачем лемківський двотижневик, була ідея проведення безалкогольних свят. На шпальтах «Нашого лемка» бачимо численні заклики до тверезого відзначення весіль, іменин, хрестин, різдвяних і великодніх свят. Для емоційного підсилення свого звернення автори часопису проти- История 41 ставляли описи численних негараздів, котрі траплялися на гуляннях з алкоголем, змалюванню безжурних веселощів абстинентів. Так, у рубриці інформаційних повідомлень незрідка наводилися свідчення про бійки, вбивства, пограбування та смерті від отруення денатуратом на лемківських гостинах. Такі звістки супроводжувалися очікуваною настановою: «Час уже розум мати нашим селянам і не стягати біду собі і людям» [13: 7]. На противагу подібній інформаціі, у зовсім іншій тональності наводилися описи безалкогольних святкувань - традиціі, що поступово набувала популярності в лемківських селах. Подекуди такі тексти мі-стилися на першій шпальті, що підносило іх значущість в очах читача. Наприклад, із емоційним захопленням на сторінках «Нашого лемка» згадані безалкогольні весілля у селах Рябім та Матвіева. Часопис інформував, що під час цих урочистостей свідомі лемки збирали кошти для украінських інвалідів та на товариство «Рідна школа». «Честь свідомим братам!», - заохочував до наслідування очевидець подій [10: 1]. З неменшою експресіею змальовувалися безалкогольні відзначення різдвяних і пасхальних днів. Присвячені ім святкові числа «Нашого лемка» неодмінно містили заклики утриматися від споживання міцних напоів. Для більшоі авторитетності такі заклики підписувалися знаними релігійними чи світськими діячами. Часопис переконував: «Ильки тверезі свята дадуть Вам вдоволення і залишуть Вам найкращий спомин. [...] Проганяйте отруту зі святочного стола! [...] Алкоголь і тютюн нищить здоровля і руйнуе майно! Вони наші вороги, і ми не дозволимо ім нарушити святість різдвяних днів!» [15: 2]. Також із виразною агітаційною метою «Наш лемко» знайомив свого читача з минулим і сучасним станом протиалкогольноі бо-ротьби в різних куточках світу. Сягаючи іі витоків, часопис інформував, що перше товариство тверезості було засноване в Північній Америці в містечку Моро у 1808 р., друге постало в Бостоні 1813 р., а згодом такі осередки почали виникати в інших містах США. Уже в 1865 р. було засноване Американське товариство тверезості. В £в-ропі найстаріше таке товариство було засноване в Шотландіі в 1826 р., а потім у Швеціі в 1837 р. Не відставали від західноевропейців за рівнем свідомості й украінці, заснувавши за почином кардинала Михайла Левицького таке товариство в 1844 р. Дещо згодом по-дібні організаційні осередки виникли в Норвегіі 1850 р., Німеччині 1883 р., Австріі 1887 р. тощо [17: 2]. Очікувано, що найбільше уваги часопис приділив висвітленню розгортання протиалкогольноі боротьби на украінських підавстрій-ських теренах. Іі особливість полягала в значному заангажуванні ціею справою греко-католицького духовенства: «Провідниками тверезости 42 g J Ml ci ii I 2021. № 66 та борцями з п’янсгвом були священики украТнці, які працювали для поліпшення морального та етичного стану украінського села» [17: 2]. Лише на початку ХХ ст. протиалкогольну боротьбу очолили пред-ставники світськоі інтелігенціі, котрі в 1909 р. заснували згадуване Украінське протиалкогольне товариство «Відродження», котре відтоді стало флагманом руху за здоровий спосіб життя. Його популярність серед украінців засвідчував факт, що в 1914 р. товариство налічувало 6 регіональних філій і 50 гуртків із понад тисячею діяльних членів. Доволі багато уваги «Наш лемко» приділив демонстраціі тогочасних, іноді доволі радикальних практик боротьби з пияцтвом. Так, часопис інформував свого читача, що в Німеччині поліція водила вулицями міст хронічних алкоголіків із табличками на шиі з написом «Я пропив увесь свій заробіток» [11: 3]. Австралія рішенням парламенту постановила висилати алкоголіків на далекі острови, де вони мали важко працюва-ти під суворим наглядом охорони аж поки не позбудуться залежності [1: 12]. Чимало для боротьби з алкоголізмом, твердить «Наш лемко», робиться в Другій Речі Посполитій. Так, на сторінках газети містився докладний опис діяльності міжнародного протиалкогольного конгресу у Варшаві за участі прем’ер-міністра Феліціяна Складковського [4: 3]. У дописі «Америка розпиваеться» часопис різко розкритикував знесення «сухого закону» в США [2: 3]. Навернути свого читача до здорового способу життя «Наш лемко» намагався також силою художнього слова. Наприклад, у часописі були опубліковані оповідання популярного русинського письменника Івана Шевчика-Лукавиченка «Палюнка» і «Файка». Низку оповідань на антиалкогольну тематику опублікував у газеті також іі редактор Ю. Тарнович. Шпальта видання рясніли мотивуючими гаслами на кшталт: «Ухо п’яного раба не чуе брязкоту кайдан, у які він закова-ний», «Пропитий і прокурений гріш - це гріш, кинений у болото!», «Не ходіть до коршми - але йдіть до читальні!», «Побіда належить твере-зим, п’яницям - неволя», «До корчми входить багатство, а виходить нужда» та под. Абстинентські настроі у свого читача «Наш лемко» пробуджував також силою візуального образу, уміщуючи відповідні тематичні малюнки, у яких тема шкідливих звичок поеднувалася зі смертю та руіною. Слушно вбачаючи запорукою успішності протиалкогольноі боротьби на Лемківщині системний характер іі проведення, русинський часопис ініціював широку кампанію закладання осередків товариства «Відродження» в гірських селах. Ця планомірна робота велася під загальним гаслом: «Ширім ідеі Товариства "Відродження" на Лемківщині!». «Наш лемко» переконував читачів творити у своіх селах гуртки абстинентів і провадити посильну агітацію серед земляків. Про іі ре- История 43 зультативність свідчать численні дописи русинського часопису, що із хронікальною точністю віднотовував усі заходи поборників тверезого життя. До найпопулярніших належали урочисті заприсяження в церкві «відродженців», що обіцяли назавжди зректися шкідливих звичок [12: 8]. Такі інформаційні зведення зазвичай підсумовувалися в подібний спосіб: «Всі заприсяжені лемки вступають до товариства “Відро-дження” і пильно читають протиалкогольну літературу. Прохаемо Вас всіх, брати лемки, закладайте у Ваших селах кружки “Відродження”, залишім вже раз тоту спірітайку [...]. Ми дбаймо здоровим розумом про наше майбутне - до кращого завтрашнього нашого народу» [12: 8]. Зазначимо, що найбільше протиалкогольних акцій припадало на лютий, котрий був міжнародним місяцем боротьби з пиятикою. Популяризація діяльності «Відродження» укратнською пресою Другот Речі Посполитот і, зокрема, «Нашим лемком», виявилася доволі результативною. Згідно зі звітом самого товариства, в 1936 р. органі-зація суттево інтенсифікувала свою працю порівняно з попереднім роком. Якщо в 1935 р. товариство мало в обороті 36 527 зл., то в 1936 р. - 57 145 зл.; популяризаційних видань у 1935 р. вийшло 122 500 примірників, а в 1936 р. - 136 000 примірників; преса роз-містила в 1935 р. 500 протиалкогольних матеріалів, у 1936 р. - 950. Цього ж 1936 р. кількість філій збільшилася до 13, а гуртків - до 115 [19: 4]. Водночас простежувалася певна непослідовність «Нашого лемка» у боротьбі зі шкідливими звичками серед русинів. Так, часопис постійно наголошував, що не менш небезпечною від алкогольно! залежності е тютюнова. З цього приводу чимало сюжетів було відведено демонстрант того, які небезпеки для окремот людини та цілот громади несе із собою тютюнопаління [20: 7]. Зрештою, популяризоване русин-ським часописом товариство «Відродження» фокусувалося також на боротьбі з цим багатолітнім ворогом здорово! людини. Закликаючи позбутися нікотиновот залежності, «Наш лемко» водночас друкував рекламу цигарок укратнських виробників. За іроніею, ці взаемно суперечливі матеріали незрідка містилися на одній шпальті! Така нелогічність у редакційній політиці русинського часопису поясню-еться, вочевидь, гострою потребою фінансового виживання хронічно дотаційного видання. Помітною тінню на протиалкогольну політику «Нашого лемка» лягли сумнівні пошуки часописом винних у швидкому поширенні шкідливих звичок серед русинів. Цілком підпавши антисемітській риториці частини тогочасних польських політиків [23: 168-222], часопис визнав еврея-шинкаря чи не головним винуватцем алко-голізаціт населення гірських теренів. На сторінках «Нашого лемка» 44 рая Ml vf < ci ii I 2021. № 66 частими e висловлювання на кшталт «жид-пиявка» чи «жид-нахаба». Цікаво, що для виправдання цих відверто ксенофобних інвектив ру-синський часопис вдався до іншого поширеного прийому тогочасноі публіцистики, химерно поеднавши в особі еврея головні загрози для лемків як економічного, так й ідеологічного плану. Тож зі шпальт газети евреі постають чи не единим джерелом поширення не лише алкогольного, але й комуністичного дурману. Відзначимо, що згада-ний сюжет потребуе спеціального осмислення в широкому контексті трансформаціі культурних стереотипів европейськоі публіцистики міжвоенного часу. Підсумовуючи аналіз протиалкогольноі проблематики на сторін-ках «Нашого лемка», вкажемо на П насиченість і полісюжетність, що корелювало з дійсними масштабами ціеі загрози для русинів у міжвоенне двадцятиліття ХХ ст. Використовуючи тогочасні чималі напрацювання активістів европейського й украі'нського руху за тве-резість, часопис підійшов доволі системно до справи популяризаціі здорового способу життя в середовищі своіх читачів. Апелюючи до іхнього розуму промовистими даними статистики та кримінальноі хроніки, видання, водночас збурювало уяву русина багатьма засоба-ми художнього впливу. Наслідками такоі політики, попри П подекуди непривабливі моменти (насамперед, антисемітську риторику), було зростаюче усвідомлення населенням Бескидів, що причинами бага-тьох негараздів е власне нерозважливе ставлення до алкоголю та нікотину. Лемки, загалом, дали гідну відповідь цьому громадському лихові, свідченням чого була позитивна динаміка закладання гуртків товариства «Відродження» у гірських селах, що об’еднували дедалі більше русинів-абстинентів. Така консолідація була дуже важливою для лемківськоі громади напередодні важкого випробування, яким виявилася Друга світова війна. ПРИМІТКА 1. «Відродження» - украі'нське товариство, метою якого була бо-ротьба проти вживання алкоголю й нікотину. Засноване 1909 р. у Львові. У 1930-х рр. мало 18 філій та 122 гуртки, які охоплювали 6400 членів. Товариство організовувало у містах і селах Галичини проти-алкогольні курси, лекціі, влаштовувало віча, видавало у м. Рогатин ілюстрований місячник «Відродження» (1928-1939) і додаток «Ми молоді» (1930-1939), випустило низку брошур.

Скачать электронную версию публикации