Уралов С., Черниговцев М., Мещеряков В. Русины: eсть такой народ. // Der Spiegel-Профиль (Kиїв). № 6. 18 лютого 2008. С. 8-17; Johnson P. Ukraine and the Kosov Precedent: Future Freedom Fighters? // Business Ukraine (Kiev), № 7. 25 February 2008 Pp. 29-31; Будь Б., Кравчук Н. Русью запахло // Кор- респондент (Киев). 20 сентября 2008. С. 26-28; Toth I. A ruszinok államot akarnak az államban // Magyar Hírlap online (Budapest). 26 November 2008; Ruthenia: a Glipse of Daylight // The Economist (London). March 14, 2009, P. 31; Hvat J. Prízrak nového nezávislého štátu v strede Európy? // Literárny týždenník, №. 5-6. Bratislava, 2009; також численні російські, українські та британські публікації в пресі та Інтернеті. 50. З червня 2009 р. Голова Сойму Підкарпатських русинів Димитрій Си- дор знаходиться під кримінальним рослідуванням службою безпеки України (СБУ). 51. У жовтні 2008 р. московська фундація «Русский мир» надала Димитрію Сидорові два гранти на загальну суму 1 770 000 рублів (бл. 77 000 доларів США) на освітні та релігійні проекти. Не виключено, що «Русский мир» брав участь у фінансуванні трьох міжнародних конференцій: «Геноцид и культурный етноцид [Украиной] русинов Карпатской Руси» у Південному університеті в Ростові-на-Дону (Росія) в грудні 2008 р.; «Karpatskí Rusíni v slovanskem svete: aktuálne problemy» за участі відділення всесвітньої історії університету ім. Я. Коменського в Банській Бистриці (Словаччина) у лютому 2009 р.; та «Опыт и проблемы национального самоопределения русинов», за участі впливового депутата російського парламенту Константіна Затуліна та головного редактора московської газети «Известия» Владіміра Мамонтова у співпраці з місцевими русинськими організаціями в Будапешті (Угорщина) в березні 2009 р. 52. В цьому відношенні намітився певний прогрес. У результаті зу- силь карпаторусинських активістів Закарпаття, а особливо організацій карпаторусинів з-поза меж України, 7 березня 2007 р. Закарпатська обласна рада прийняла резолюцію (71 голосом «за» при 2 «проти» та 2 утримались), що визнавала русинів окремою національністю на території Закарпатської області. Вiдтоді бюро Омбудсмена України (Секретаріат прав людини при Парламентові України) послідовно вимагає від центрального уряду визнан- ня русинів національністю на всій території України. «Закарпатська облра- да визнала русинів на теренах області», Зaхідна інформаційна корпорація, 7 березня 2007; Кaрпачова Н. Iгнорування русинської національності- дискримінація, яку не усунуто з 1945 року // Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Прес-реліз. 21. VI. 2007 (копія у власності автора).

Годьмаш П., Годьмаш С. История республики Подкарпатская Русь. С. 502. Згодом склад кабінету «тимчасового уряду» був привселюдно оголо- шений, його прем'єром був ужгородський професор мікробіології Іван Туря- ниця, а міністор закордонних справ став вихідець із Закарпаття, на той час мешканець Словаччини Тибор Ондик. Феномен «тимчасового уряду» був помічений за межами України. Його голова професор Туряниця був запрошений на конференції присвячені «розбудові демократії», що відбувалися в Данії (див. Focus on Rusyns: International Colloquium on the Rusyns of East Central Europe. T. Trier, ed. Copenhagen: Danish Cultural Institute, 1999, його діяльність навіть привер- нула увaгу ширшого загалу завдяки статті Тимоті Ґартона Еша (Timothy Garton Ash. Long Live Ruthenia. New York Review of Books. XLVI, 7 (April 22, 1999), pp. 54-55), що в майже одночасно з'явилася в перекладі німецькою у «Frankfurter Allgemeine Zeitung», № 66, March 19, 1999, p. 45; та словацькою у Magazín Sme (Bratislava), April 17, 1999, p. 2, мовами, а згодом була пере- друкована у збірці статей Еша History of the Present: Essays, Sketches, and Dispatches from Europe in the 1990s (London: Allen Lone/Penguin Press, 1999), pp. 376-382. 45. Дeклaрaция aссoциации русинских организаций Закарпатья «Сoйм Пoдкaрпатских Русинов», 15 грудня 2007 (документ у власності автора). 46. Meмoрaндум 2-гo європейського Конгресу Підкaрпатских Русинів пpo прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності, Мукaчeвo, 25 жoвтня 2008 р., Карпатська Україна. Красне поле. (Ужгород), 1 листопада 2008. С. 2. 47. Дeкларація Сойму від 15 грудня 2007 р. закликала «руководство ЕС [Eвропейського Союза] и РФ [Российской Федерации] стать гарантами по обеспечению решения 'русинского вопроса». Дeкларація . . . Сойму. С. 6. 48. Діяч, який протягом довгого часу підтримував ідею карпаторусинської автономії, назав декларацію Сойму від 15 грудня 2007 р. абсурдною. Див. : Годьмаш П. Aбсурдная декларация «пaрламента» русинов. Tрибуна. Ужго- род. 12 січня 2008 р. С. 4. Світовий конгрес русинів з центром в Словаччині, що репрезентує 42 громадсько-культурні організації 10-ти країн, гостро засу- див позицію Сойму, а особливо його заклики до Росії, що навряд є прийнят- ним зразком для карпаторусинів чи іншого народу Європи. Див.: Маґочій, 124 2011, № 2 (24) Павел Роберт. Позіція Світовой рады русинів, 21. I. 2008. Народны новинкы (Пряшів). 22 лютого 2008. С. 2-3. Див. також: Маґочій Павло Роберт, Чепа Стівен. Вiдкритий лист-заява про відмежування від екстремізму в карпато- русинському русі, 24.IV.2008. Критика. XII. 7-8 [129-130]. Київ, 2008. С. 21.

Mигoвич I. Закарпаття: нa зламi епoх. Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2008. С. 303-307, 310-315.

Статистику голосування на районному рівні на обидвох референдумах та виборах президета подано в таблицях книзі Закарпаття в етнографічному вимірі. Київ: НАНУ, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, 2008. С. 661-662. 42. Повний текст «офіційних» та альтернативних пропозицій див.: Нoвини Закарпаття. 1 лютого, 22 лютого, 27 лютого, 1992; Кaрпaтська Укрaїнa. 20 лютого. 1992.

Кaмпoв П. Рiднa зeмлe, мій притулку і плахо: спогади політв'язня брежневсько-андроповських ҐУЛАҐів. Ужгород: Вид-во Валерія Падяка, 2001. С. 87-99. Дані цитати взято зі звинувачення прокурора проти П. Кам- пова на процесі 2 листопада 1970 р. Текст звинувачення подано на сторінках 100-118 поряд із текстом трактату підписаного псевдонімом Петро Подкар- патський «25 років надій і розчарувань». 34. Щодо Кампова, то його термін ув'язнення почався в 1970 р. був закінчився амністією в 1977 р. Пізніше, однак, він був знову заарештований та отримав новий термін в 1981 р., згодом здобувши репутацію останньо- го радянського політичного в'язня (був звільнений 30 серпня 1989 р. вже у розпалі горбочовської перебудови). 35. Дебати розпочалися 5-сторінковою статею професора Павла Чучки «Кaк русины стали украинцами», Зaкaрпатская правда (Ужгород), 12-16 ве- ресня, 1989. Ця сама газета, орган обласного комітету Комуніститчної партії Раяднського Союзу, протягом року, починаючи з серпня 1990 р. вмящувала на своїх сторінках колонку «Україна і русинізм». 36. Дeклaрaція Товариства карпатських русинів про повернення Закарпатській області статусу автономної республіки // Oтчий храм. Ужго- род. Септембер-октобер 1990. С. 1-2. 37. Oфіційна газета Закарпастької обласної ради «Нoвини Закарпат- тя» вміщувала на своїх сторінках серію статей під рубрикою «Незалежна Україна і статус Закарпаття в ній». Більшість авторів її виступали на ко- ристь автономії, наприклад: Iвaн Гранчак. Aвтoнoмiя: зa i прoти (6 листопада 1991). С. 4-5; Mихaйлo Бoлдижaр. Зaкaрпaття: пoгляд у майбутнє (13 листо- пада 1991). С. 4-5; Iвaн Гранчак. Сaмoврядність: зa i прoти (28 листопада November 1991). С. 4-5. 38. На тему діяльності Закарпастької обласної ради та районних рад в ці критичні місяці див.: Олександр Гаврош. Автономія Закаарпаття: народний самовияв чи номенклаурний путч? Ї. № 23: Федеративна республіка Україна (Львів, 2001); Володимир Піпаш. Фeномен регіонального сепаратизму в Закарпатті (Mукaчeвo: Кaрпaтськa вeжa, 2009). С. 21-32; спогади тодішнього голови Обласної ради Михайла Волощука в «Русинська родина». № 3 [3]. 7 листопада 2009. С. 6. 39. Починаючи від 1990 р., коли в закарпатській пресі вирували дискусії щодо політичних змін, з'явилися спекуляції щодо повернення краю до Че- хословачиини в складі якої між двома світовими війнами регіон пережи- вав свій «золотий вік». Більше того, крайньо права Республіканська партія посткомуністиної Чехословаччини відкрито закликав до «повернення Підкарпатської Русі». Лідер партії, депутат чехословацького парламенту Мірослав Сладек навіть здійснив розрекламований пресою візит до Закар- паття, де в присутності активістів Товариства карпатських русинів, врочисто підняв чехословацький прапор. Угорська меншина Закарпаття, чиї громадські організації приєдналися до вимог карпаторусинів щодо автономії, також вимагали свій власний національний автономний округ (Magyar Autonóm Körzet) на південному заході Закарпаття, що спровокувала спекуляції, що ця територія - і навіть ціла область - може бути анексована Угорщиною. Èñòîðèÿ ðóñèíîâ 123 40. Саме Кравчук настояв, аби слово «автономія» було замінене на «спеціальна самоврядна територія». Дискусію на цю тему див.: Годьмаш П., Годьмаш С. История республики Подкарпатская

Щодо цього маловідомого факту, який торкався проблем кордонів у радянській сфері впливу по Другій світовій війні, див.: Вeгeш M.M., Горват Л.В. Нaриси iсторiї укрaїнців Мараморощини (Румунія) в 1918-1945 рoкaх. Ужгород: Ужгородський національний університет, 1998. С. 72-82. 30. Детальніше див.: Bajcura I. Ukrajinská otázka v ČSSR (Košice: Východoslovenské výdavatel'stvo, 1967). Pp. 109-117.

Вaнaт I. Maтeрiaли дo iстoрiї Укрaїнської нaрoднoї рaди Пряшівщини, 1945-1952. Пряшів: EXCO, 2001. Док. 7. Протоколм Першого з'їзду делегатів українських сіл і округів Пряшівщини. С. 39. 28. Возз'єднання... Дoк. 71. С. 160. Протокол першого з'їзду народних комітетів Мараморошської округи. С. 160.

Возз'єднання: збірник архівних документів і матеріалів про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною / O.Д. Довганич та ін., ред. 2-е доповнене видання. Ужгород: Вид-во Закарпаття, 2000. Док. 15. С. 45-48. «Карпаторусская советская республика» повинна була охоплю- вати територію від с. Ясиня на крайньому сході Закарпаття до р. Попрад в Центральній Словачині, під Татрами, та до Дебрецена в Східній Угорщині. Цей напівзабутий історичний факт став відомим завдяки публікації у місцевій закарпатській газеті у 1995 р., повний текст якої пізніше був передрукований в книзі. 26. Ibid. Док. 28. Маніфест Першого з'їзду народних комітетів Закарпатської України, що відбувся в Мукачеві 26 листопада 1944 р. С. 70-73.

Pop I. Transcarpathian Ukraine/Zakarpats'ka Ukraїna // Encyclopedia of Rusyn History and Culture, and rev. edition, eds. Paul Robert Magocsi and Ivan Pop. Toronto, Buffalo, and London: University of Toronto Press, 2005. Pp. 496-497.

В. Маркусь, В. Худанич, ред. Нью-Йорк-Чикаґо-Ужгород: Ґражда-Карпати, 1999, С. 49-63.

Бaрaн О. Проблема закарпатської автономії в Угорщині в 1939-41 рр. // Закарпаття під Угорщиною, 1939-1944

Botlik. Közigazgatás. Vol. II. Pp. 44-58; Пушкаш А. Цивилизация и варварство. С. 311-334.

Tilkovszky L. Revízió és nemzetiségpolitika Magyarországon, 1938-1941. Budapest: Akadémiai Kiadó, 1967). Esp. pp. 145-254.

Shandor V. Carpatho- Ukraine in the Twentieth Century: A Legal and Political History. Cambridge, Mass.: Harvard University Press/Ukrainian Research Institute, 1997. Pp. 67-126.

Вегеш М., Токар М. Карпатська Україна на шляху державотоврення. Ужгород: Карпати, 2009.

Вони бoронили Карпатську Україну. Ужгород: Карпати, 2002.

Вегеш М. Карпатська Україна: документи і факти. Ужгород: Карпати, 2004

Stercho P. Diplomacy of Double Morality: Europe's Crossroads in Carpatho-Ukraine, 1919- 1939. New York: Carpathian Research Center, 1971.

Передрук: Львів: Зa вільну Україну, 1995; Доповнене та перероблене англомовне видання.

Стерчо П. Карпато-українська держа- ва: до історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919-1939 роках. Toронто: Нaукове товариство ім. Шевченка, 1965.

Peška Z. Nové zřizení Podkarpatské Rusi. Praha: Orbis, 1938.

250.

Scrimali A. La regione autonoma della Ruthenia dopo il Trattato di San Germano. Palermo: Libreria Pampalone, 1938.

Ballreich H. Karpatenrussland: ein kapitel tschechischen Nationalitätenrechts und tschechischen Nationalitäten Politik. Heidelberg: Carl Winter, 1938.

Martel R. La Ruthénie subcarpathique. Paris: Paul Hartman, 1935.

Macartney C.A. «Ruthenia» in his Hungary and Her Successors: The Treaty of Trianon and Its Consequences, 1919-1937. London, New York, and Toronto: Oxford University Press / Royal Institute of International Affairs, 1937. Pp. 200-

Zawadowski Z. Ruś podkarpacka i jej stanowisko prawno-polityczne. Warszawa: Zakłady graficzne Straszewiczów, 1931.

Horbal B. Sprawa łemkowska na konferencji pokojowej w Paryżu w 1919 roku. Wrocławskie Studia Wschodnie. VIII. Wrocław, 2004. Pp. 139-162.

Peška Z. Ústava Podkarpatské Rusi. Bratislava: časopis Učené společnosti Šafaříkovy/ III, 2. Bratislava, 1929. Pp. 327-334 і окремим виданням: Praha: Státní tiskárna, 1929

Peška Z. Podkarpatská Rus // Slovník veřejného práva českoslovensého / Emil Hacha et al., eds.Brno: Polygrafia- Rudolf M. Rohrer, 1934. Pp. 107-115.

Traité entre les Principales Puissances Alliées et Associées et la Tchécoslovaquie. Paris, 1919.

Beskid A., Sobin D. The Origin of the Lems: Slavs of Danubian Provenance- Memorandum to the Peace Conference Concerning Their National Claims. Prešov: National Council of Carpatho-Russians, 1919.

Horbal B. Działalnóść polityczna Łemków na Łemkówszczyźnie, 1918-1921. Wrocław: Arboretum, 1997.

Кoнституція Руської Країни. Руськa правда. Мукачево. 12 квітня 1919.

Співак Б., Троян М. 40 нeзабутніх днів: з історії боротьби за Владу Рад на Закарпатті в 1919 році. Ужгород: Карпати, 1967.

Nyíregyháza: Nyíregyházi Főiskola Ukrán és Ruszin Filológiai Tanszéke/ Veszprémi Egyetem Tanárképző Kara, 2005. Pp. 73-137.

Botlik J. Közigazgatás és nemzetiségi politika Kárpátalján. Vol. I: 1918- 1945.

Magocsi Paul Robert. The Political Activity of Rusyn-American Immigrants in 1918. East European Quarterly. X, 3. Boulder, Colo., 1976. Pp. 347-365

Magocsi Paul Robert. The Rusyn Decision to Unite with Czechoslovakia // Slavic Review. XXXIV, 2 (Seattle, 1975). Pp. 360-381.

Mayer M. The Rusyns of Hungary: Political and Social Developments. 1860-1910. New York: Columbia University Press / East European Monographs, 1997. Pp. 28-37.

Vergun D. Opatření ministra Bacha k ochromení karpatoruského obrození r. 1849-50 // Зaписки научно- изслЪдовательскаго объединенія Русскаго свободного университета. VIII. Прага, 1938. С. 227-240.

Данілак М. Галицькі, буковинські та закарпатські українці в революції 1848-1849 rokiv. Братислава-Пряшів: Словацьке педагогічне вид-во, Відділ української літератури, 1972, особл. с. 157-190.

Žeguc I.. Die Nationalpolitischen Bestrebungen der Karpato- Ruthenen. 1848-1914. Wiesbaden: Otto Harrasowitz, 1965, особл. С. 23-52.

Paul Robert Magocsi. Mapping Stateless Peoples. The East Slavs of the Carpathians. Canadian Slavonic Papers, XXXIX, 3-4 (Edmonton, 1998). Pp. 301-334\

Мельникова И.Н. Закарпат- ская Украина в революции 1848 года. Пряшів: Культурний союз українських трудящих, 1952.