Alexander Dukhnovich’s Ego-Documents as a Source of Information About Some Facts of the History of Rusins | Rusin. 2020. № 62. DOI: 10.17223/18572685/62/2

Alexander Dukhnovich’s Ego-Documents as a Source of Information About Some Facts of the History of Rusins

The article analyzes the history of Rusins reflected in the ego-documents of the public and religious figure, publisher and enlightener Alexander Dukhnovich (18031865), who was a precedent personality for the Rusins linguocultural community. His epistolary heritage and autobiographical materials are a source of information, first, about his own life, literary and publishing activities, ideological attitudes, ethnic and linguistic identity, second, about the social and material status of the Rusins in the Kingdom of Hungary and the Austro-Hungarian Empire in the mid 19th century as well as magyarization of the non-Hungarian peoples and its consequences. The author compares the facts in A. Dukhnovich's ego-texts with modern works on history to conclude that the subjectivity and emotionality of letters and autobiographies does not undermine their historical and cultural value, thus making them significant for understanding the past by a direct participant in the events.

Download file

Counter downloads: 160

Keywords

Russian language, extralinguistic factors, Dukhnovich, Rusins, autobiography, epistolary heritage, ego-text, ego-document

Authors

Name	Organization	E-mail
Zelenko Sergey V.	Belarusian State University	siarhejzelianko@gmail.com

Всего: 1

References

Zaslavsky V., Fabris M. Лексика неравенства - к проблеме развития русского языка в советский период // Revue des etudes slaves. 1982. V. 54, № 3. Р. 387-401.

Toktagazin M.B., Turysbek R.S., Ussen A.A. et al. Modern internet epistolary in information and media discourse // Mathematics education. 2016. Vol. 11, № 5. P. 1305-1319.

Assman A. Der lange Schatten der Vergangenheit: Erinnerungskultur und Geschichtspolitik. München: Verlag C.H. Beck, 2006. 320 s.

Loseff L. On the Beneficence of Censorship: Aesopian Language in Modern Russian Literature. München: Verlag Otto Sagner in Kommission, 1984. 192 p.

Суляк С.Г., Зиновьев В.П. Г.А. Де-Воллан и Угорская Русь // Русин. 2018. № 4 (54). С. 372-388. DOI: 10.17223/18572685/54/22

Тудосе В. Карпаторусские писатели и общественные деятели XIX в. // Русин. 2007. № 1 (7). С. 17-32.

Филатова Н.М. Подходы к изучению эго-документов в современной исторической науке в свете «лингвистического поворота» // Документ и «документальное» в славянских культурах: между подлинным и мнимым. М.: Институт славяноведения РАН, 2018. С. 24-40. DOI: 10.31168/ 0402-2.2

Суляк С. Русины в истории: прошлое и настоящее // Русин. 2007. № 4 (10). С. 29-56.

Суляк С. Русины: уроки трагической истории // Русин. 2008. № 3-4 (13-14). С. 7-34.

Сокращенная грамматика письменнаго рускаго языка изданная Александромъ Духновичемъ. Буда: Типографія Мартина Баго, 1853. 51 с.

Світлик Н.М. Листування між Я. Головацьким і О. Духновичем як джерело особистоі співпраці // Соціум. Документ. Комунікація. 2016. Вип. 1. С. 125-138.

Світлик Н. Галицька періодика середини ХІХ - початку ХХ століття і П роль у процесі науковоі співпраці інтелігенціі Закарпаття і Галичини // Русин. 2011. № 4 (26). С. 73-84.

Розов Н.С., Цыганков В.В. Закономерности в смуте: сравнительно-политологический анализ революционной волны 1848-1849 гг. в Австрийской империи // Сравнительная политика. 2019. № 10 (1). С. 81-97. DOI: 10.24411/2221-3279-2019-10006

Репина Л.П. Историческая наука на рубеже ХХ-ХХІ вв.: Социальные теории и историографическая практика. М.: Кругъ, 2011. 560 с.

Поезіи Александра Духновича / З перводруков собрав, житепись написав и поясненя додав др. Франтішек Тихій. Ужгородъ: Книгопечатня акційного тов. «УН I О», 1922. 88 с.

Мозер М. Чи намагався Олександр Духнович створити русинську літературну мову? // Україна модерна. 2008. № 13 (2). С. 222-235.

Падяк В. Історія карпаторусинськой літературы и културы: драматургія и націоналный театер на Підкарпатській Руси (1848-1989). Пряшів: Пряшівськый універсітет у Пряшеві - Інстітут русинського языка и културы, 2015. 183 с.

Митина С.И. Философский эго-текст: бытие в культуре: автореф. дис.. д-ра филос. наук. Саранск, 2008. 43 с.

Манько М.О. До другого варіанту «Краткой біографіі» О.В. Духновича. Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1996. 52 с.

Куренная Н.М. Документ и «документальное» как историко-культурная проблема // Документ и «документальное» в славянских культурах: между подлинным и мнимым. М.: Институт славяноведения РАН, 2018. С. 7-23. DOI: 10.31168/0402-2.1

Краткая біографія Александра Духновича Крылошана Пряшовского // До другого варіанту «Краткой біографіі» О.В. Духновича. Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1996. С. 17-51.

Книжица читалная для начинающихъ. Будинъ: Ц.К. Оугорской книгопечатни, 1850. 120 с.

Книжица читалная для начинающихъ. Будинъ Градъ: Всеучилища Пештанскаго, 1847. 115 с.

Каминскій І. Національное самосознаніе нашего народа. Въ память А. Духновича. Ужгородъ: Типографія «Школьной помощи», 1925. 20 с.

Истинная исторія карпато-россовъ или угорскихъ русиновъ изданна народолюбцемъ, Александромъ Духновичемъ. 1853. Сообщ. Ф.Ф. Аристовъ // Русскій архивъ. 1914. № 4. С. 528-559.

Зеленко С.В. Концептуализация этнонима русин в поэзии Александра Духновича // Русин. 2018. № 4 (54). С. 90-106. DOI: 10.17223/18572685/54/6

Духнович А. Автобіографія. Ужгородъ: Книгопечатня «Свобода», 1928. 24 с.

Духнович А. Память Щавника // Поздравленіе русиновъ на годъ 1851. Вѣдень: Типом. ОО Мехитаристовъ, 1850. С. 71-78.

Духнович А. Миленъ и Любица идильская повѣсть отъ древнихъ русиновъ временъ // Поздрвленіе русиновъ на годъ 1851. Вѣдень: Типом. ОО Мехитаристовъ, 1850. С. 79-93.

Добродѣтель превышаетъ богатство. Игра въ трехъ дѣйствіяхъ по простонародному изреченію въ ползу народа карпато-русского отъ Александра Духновича. Перемышль: Типомъ собора русскихъ крылошанъ, 1850. 24 с.

Демко М. Письма А. Духновича къ Я. Головацькому. Мукачево: Реформъ, 1927. 64 с.

Горбаль Б. Галицкы старорусины і русофілі і одношыня до них Габсбурской і царской монархій до 1914 року // Русин. 2007. № 3 (9). С. 122-145.

Гаврош О. Загадковий Духнович. Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2013. 94 с.

Вежбицка А. Антитоталитарный язык в Польше: механизмы языковой самообороны // Вопросы языкознания. 1993. № 4. С. 107-125.

Вайда М. Великий пробудитель Закарпаття. Филадельфія: Видавництво «Карпатський голос», 1953. 48 с.

Бирюков С.В. Австро-Венгерская империя, генезис национальных движений и русинский вопрос // Русин. 2018. № 3 (53). С. 193-209. DOI: 10.17223/18572685/53/11

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с.

Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. 1985. Вып. 16. С. 21-38.

Аристовъ F.F. Карпато-русскіе писатели. Александръ Васильевичъ Духновичъ. Ужгородъ: Типографія «Школьной помощи», 1929. 26 с.

Алмаший М. Национальное кредо А. Духновича: «Я русин был, есмь и буду» // Русин. 2006. № 1 (3). С. 17-19.

Аристовъ F.F. «Истинная исторія карпато-россовъ» А.В. Духновича. Значеніе А.В. Духновича, какъ угро-русскаго историка // Русскій архивъ. 1914. № 5. С. 144-155.