Романтическая поэтика произведений Михаила Минчакевича в сборнике «Сын Руси» | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/9

Романтическая поэтика произведений Михаила Минчакевича в сборнике «Сын Руси»

Рассматриваются стихотворения Михаила Минчакевича, размещенные в рукописном сборнике «Сын Руси» (в издании 1995 г.): «Сатира», «Розсвіт», «Роксолян», «Розлука», дума «Хрестец камінний край Любчича», любовная элегия «Думка». В частности, рассмотрены черты романтизма в поэзии автора, образность и поэтика текстов, сравниваются тематика и мотивы творчества Михаила Минчакевича и других романтиков, например Маркияна Шашкевича, Николая Петренко и др. Поэтика творчества писателя формировалась под влиянием стихотворений М. Шашкевича и других галицких авторов, но есть в ней черты, общие и с восточноукраинской литературой первой половины ХІХ в., да и с творчеством европейских романтиков. В стихах М. Минчакевича есть т. н. «комплексы слов» (Д. Чижевский), характерные для украинского романтизма. Стремление продемонстрировать древность истории русинов проявилось через описание событий времен Киевской Руси, упоминание об известных исторических лицах прошлого. Одновременно автор пытается показать и влияние русинов на европейскую историю, демонстрируя кровные связи русских князей и правителей разных государств. Стихотворения «Сатира», «Розсвіт», «Роксолян» передают общие настроения «Руськой троицы» и мотивами, и образностью, в них ощущается влияние М. Шашкевича. В то же время стихи Минчакевича близки к народному творчеству: песенный строй, повторения, звукоподражания, как и мотивы лирики, дают возможность сравнения их с фольклором. Поэзия автора как составляющая феномена «Руськой троицы» отображает процессы, которые происходили в украинской культуре первой половины ХІХ ст.

The Poetics of Romanticism of Mykhailo Minchakevych’s Works in The Son of Rus.pdf Украінська романтична поезія в ХХ-ХХІ ст. була і залишаеться об’ектом дослідження багатьох науковців, попри це, численні твори вивчено лише побіжно. Явище романтизму в літературі ХІХ ст. роз-глянуто на рівні змісту й форми такими вченими, як Н. Берковський, Т. Бовсунівська, £. Нахлік, Д. Чижевський та іншими літературознав-цями, огляд праць яких було раніше зроблено в монографіі «Непов-торність повторного» [4]. Послуговуючись теоретичними розвідками про поетику романтично! літератури, здійснимо спробу виокремити Литература и литературоведение 157 риси романтично! поетики у творчості Михайла Мінчакевича, зокре-ма в його текстах, що увійшли до збірки «Син Русі». Задля глибшого розуміння творчості цього письменника необхідно розглянути пое-зію митця крізь призму укра!нсько! романтично! поезі!, порівняти з текстами авторів, які мали вплив на творчість Михайла Мінчакевича. Збірка «Син Русі, ілі Собрание стихотворов в рускім язику от клеру Семінари! енеральной в Л[ь]вів городі, руского краю Метрополи!. Року 1833» стала одним із ключових моментів діяльності «Русько! трійці» та інших західноукра!нських романтиків початку ХІХ ст. Перша рукописна збірка віршів Маркіяна Шашкевича та його побратимів датувалася 1833 р., тобто ще до появи «Русалки Дністрово!» у 1836 р. Цю збірку видано в 1995 р. з передмовою і примітками Евгена Нахліка [2]. Структура і зміст збірки не становлять собою модний у ті часи салонний альбом [9], а е спробою передати патріотичні настро! молоді, яка прагнула пробудити народ до національного відродження. Одним із авторів рукописно! збірки «Син Русі» був Михайло Ан-дрійович Мінчакевич (1808-1879). Для розуміння творчості автора важливим е дослідження постаті митця в контексті епохи. Біографію письменника подае у передмові до видання «Сина Русі» 1995 р. Евген Нахлік. Зокрема, науковець завважуе, що поет походив із сім'! священника (с. Бережниця Вижня Сяноцького округу). Початкову освіту отримав у нормальній школі отців-василіан у с. Лаврові, навчався у Самбірській гімназі!. Михайло Мінчакевич з 1830 р. став студентом Львівського університету і Львівсько! духовно! семінарі!, як і інші романтики, збирав фольклор, укладав збірники. Поет товаришував із поетами «Русько! трійці», увійшов до революційного польсько-укра-!нського підпілля - організаці! «Союз друзів народу», яка підпоряд-ковувалася Товариству польських карбонарі!в (радикальна суспільна течія з ідеями республіканізму, повалення монархі! через збройне повстання, звільнення селян, цілковито! рівноправності осіб і станів). У 1838 р. був заарештований, ув'язнений на три роки. Відомий як автор патріотичних поезій, частина яких вміщена в збірці «Син Русі». Вирішальну роль для формування стилю Михайла Мінчакевича ві-діграла співпричетність до гуртка семінаристів Маркіяна Шашкевича. Зокрема, це виявилося у романтичних віршах на рівні патріотично! проблематики. М. Шалата у книзі «Будителі. «Руська Трійця» та !! послідовники» пише про широке розуміння явища «Руська трійця»: «організований і керований Шашкевичем гурток семінаристів -укра!нських патріотів - у Львівській духовній семінарі! в середині 1830-х років, до якого належали й Микола Устиянович, Михайло Мінчакевич, Іван Білинський та інші» [14: 5]. О. Петраш у праці «Подвижники укра!нсько! іде!. Маркіян Шашкевич та його побратими» пише 158 gij ML 'Ci ii I 2020. № 60 про альбом «Руська зоря», куди «члени гуртка вписували украінською мовою різні, найбільш велемовні, на іхню думку, поетичні вислови чи народні афоризми. Сам Шашкевич вніс такі слова: "Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде", що мали стати епіграфом майбутнього альманаху «Зоря» і які наче розкривали алегоричний зміст його заголовку. Тут імена М. Кульчицького, І. Білинського, Й. Охримовича, М. Урицького, М. Мінчакевича та інших - одне слово, однодумців у Марка було багато. І число іх дедалі зростало, бо вмів він перекону-вати і об’еднувати навколо себе» [5: 21]. Той само дослідник звернув увагу і на назву збірника «Син Русі» (1833): «Вже у самій назві було багато сміливого, гордо-непокірного, а вміщені у збірнику поезіі (всього п’ятнадцять, з них дві М. Шашкевича "Слово до чтителей русь-кого язика" і "Дума") вражали своею щирістю, хоч часто були зовсім учнівські з художнього боку» [5: 20]. Така оцінка («учнівські з худож-нього боку») не зовсім точно передае зміст текстів, які важливі були найперше ідейним наповненням, а вже потім, художнім втіленням проблематики. Микола Ткачук, досліджуючи поезію «Руськоі трійці», пише і про вірші М. Мінчакевича «Сатира», «Розсвіт», «Роксолян»: «Молодий поет створив своі поезіі на основі народноі мови, розмовно-пісенних інтонацій. Він висміюе роз’еднаність русинів ("Сатира"). "Розсвіт" - це пейзажний образок вранішнього галицького сільського простору. Майстерніше написано вірш "Роксолян", сповнений патріотичних та волелюбних мотивів. Автор захоплюеться рідною землею, іі людністю, хліборобами, іх працьовитістю, звичаями. Рефрен «Пляск - плеснім Руками, Туп - тупнім Ногами» імітуе танець украінців, іх рух, могутню дію, як нестримний потік гірськоі ріки, життелюбство, що перемагае на своему шляху усі пере-шкоди» [9: 49]. Загалом у збірку увійшли поезіі «Сатира», «Розсвіт», «Роксолян», «Розлука» і, можливо, подана як анонімна дума «Хрестец камінний край Любчича», авторство якоі £. Нахлік, як і М. Возняк, при-писуе Михайлові Мінчакевичу [6: 11]. У виданні 1995 р. в додатках вміщено ще й любовну елегію поета «Думка». £вген Нахлік, характеризуючи збірку «Син Русі», говорить, що вірші, вміщені в книзі, художньо нерівноцінні. Вчений називае серед кращих творів збірки саме поезію Маркіяна Шашкевича та Михайла Мінчакевича [3: 19]. Літературознавці робили нечисленні спроби охарактеризувати поезіі зі збірки «Син Русі». Так, «Розсвіт» Микола Ткачук назвав пей- Литература и литературоведение 159 зажним образком «вранішнього галицького сільського простору», вочевидь фунтуючи свое враження від кількох діалектних слів і згадкою про гору в останніх рядках. Раніше К. Студинський вже писав про «дар помічання» у цій поезіі М. Мінчакевича [7: V]. Поезія роман-тиків містить прагнення показати характери героів у взаемозв'язку з природою, де пейзаж використовувався як засіб психологічного па-ралелізму для відтворення душевного стану ліричного героя. Загалом же картина вранішньоі природи «Розсвіту» Михайла Мінчакевича зі снопом світла, запахом гречки і диму, звуками співу півня, пташок, клепання кіс, трубіння ловців - все це малюе пасторальну картинку, яка могла би бути описана багатьма романтиками, настільки узагаль-нені й знеособлені образи. При цьому загальна картина світанку е живописною, поеднання візуальних, слухових образів і запахів робить іі панорамною, передае щире захоплення сходом сонця: З-понад гори луч видати, Ясне світло ранок родит, Луна хоче-сь огнем яти. Ах, як царско сонце сходит! [6: 25]. Метафоричне поеднання образу сонця, яке ясним світлом народжуе ранок, з образом гори характерне для багатьох зразків усноі народ-нопоетичноі творчості, з якоі романтики черпали художні засоби. М. Мінчакевич доповнюе цю картину словом «царско», прагнучи не просто скористатися синестезійними образами для унаочнення пейзажу, але й підкреслити силу емоцій, вражень ліричного героя від побаченого. Проблематика і мотиви віршів поета перебувають у річищі тради-ційних для украінського романтизму тем. Тут можна завважити близь-кість творчості Михайла Мінчакевича до його побратима Маркіяна Шашкевича, під впливом творчості якого поет вочевидь перебував. Микола Ткачук, покликаючись на дослідження Юрія Шевельова про поетику романтичних творів М. Шашкевича, зазначив, що мова лі-рики поета характеризуеться значною мірою умовністю і лексики, і фразеологіі, пейзаж мае абстрактно-загальний характер [9: 17], проте поетична безпредметність, як слушно пише М. Ткачук, не шкодить, бо виражае «почуття самі по собі» [9: 9]. Такого плану пейзаж ми бачимо і в поезіях Михайла Мінчакевича. Мотиви кохання й розлуки, розбрату й національного відродження поеднують твори М. Мінчакевича з текстами як поетів «Руськоі трійці», так і зі східноукраінськими романтиками, а надто, якщо вірші митця порівняти з усною народною творчістю, то е очевидним, що більшість із них наповнені фольклорною образністю. Дмитро Чижевський писав про існування в літературі певного стилю не лише характерних слів, 160 gij ML 'Cl ii I 2020. № 60 що постійно повторюються (Schlusselworte), але й цілих «комплексів слів» («словесних полів» (Wortfelder)) [13: 410]. Відповідно образ творця, поета посгае у віршах багатьох романтиків, про що свого часу завважив Д. Чижевський: «У жодну літературну епоху не писалося стільки про поета, про його фах, як у добу романтизму. А найбільше на цю тему було виспівано віршів» [12: 71]. Поет у творах Михайла Мінчакевича вочевидь насамперед мае оспівувати історію і славу рідного краю, численні романтичні мотиви, якими послуговуеться автор, свідчать про обізнаність письменника з комплексами слів як европейськоТ, так і украТнськоТ літератури. Такі «комплекси слів» украТнського романтизму були спільними для багатьох авторів, а надто авторів поезіТ. У вірші Михайла Мінчакевича «Розлука» навколо ключового слова «розлука» згруповано такі слова, як «дорога», «Тхати», «серце», «душа», «надія», «на неза-будь», «рученька», «розмова», «приТду» та ін. Цей «комплекс слів» звучить і в поезіях Михайла Петренка, де йдеться про розставання з коханою: «Минулися моТ ходи», «Чи бачив хто славянськую дівчи-ну» і в творах інших авторів. Лірична поезія Мінчакевича «Думка», де закохані порівнюються з парою голубів, яких розлучили, пере-гукуеться з віршем Михайла Петренка «Туди моТ очі», автор якого називае кохану дівчину голубкою, і також лунае мотив нещасноТ долі, розлуки. У поезіТ Миколи Костомарова «Голубка» е подібний мотив, і використано образ голубки, яку розлучили з коханим: «голубонько біла», «голубочко сиза», «голубочко хвора», «голубко вірненька» -низка варіацій епітетів до нього. Очевидним е послуговування М. Мінчакевичем романтичною образністю для передачі почуттів ліричного героя поезіТ «Розлука», і спільність таких символічних образів з віршами інших романтиків. До порівняння необхідно залучити й поезію М. Шашкевича «Ро-спука» з «Русалки ДністровоТ» [8: 70-71], де автор послуговуеться тим само комплексом слів, е образи голуба, ворона, мотиви розпачу і сирітства: Летит ворон чорнокрилий -За ним загуділо, Щасте мое гаразд милий На віки зниділо. Тяжко голубу малому Гори перебити Ой ще тяжче безродному На сем світі жити [8: 70]. Литература и литературоведение 161 Поезія «Розлука» Михайла Мінчакевича за структурою близька до народно! пісні, е повтор рядка як приспіву: «Будь ми здорова, будь ми здорова». Мотив розлуки і нещасливого кохання в романтизмі дуже часто пов'язаний з мотивом сирітства, смерті, зло! долі, чужо! сторони, і вірші М. Мінчакевича не е винятком. У «Думці» остання строфа звучить так: А як в чужі де сторони Попід небо летит сине, Може, паде в орла шпони, І голубка моя згине! [6: 38]. Передрікання загибелі кохано! і смерті як розлуки тут перегукуеть-ся з темою синього неба - такого популярного романтичного мотиву свободи, Божо! благодаті і прагнення вирватися з несправедливого світу. Подібний мотив лунае у творі Михайла Петренка «Небо». У вірші Маркіяна Шашкевича «Туга за милою» також е мотив розлуки з милою, що доповнюеться образами неба, крил, сокола, польоту: Коби мені крильці мати, Соколом злетіти, Тяжку тугу из серденька При милій розбити!» [8: 77]. Історичні й легендарні мотиви звучать у думі «Хрестец камінний край Любачева», автором яко! вважають М. Мінчакевича. За жанром поезія ближча до балади, аніж до думи, проте наприкінці е настано-ва батьків сво!м дітям, що не характерно для романтично! балади. Письменник переповідае легенду про закоханих, які заприсягалися на вірність, а потім зрадили сво!м обітницям. Колоритним е опис сцени покарання зрадників: у полі, під час жнив, зі згадками про старих богів Дажбога, Стрибога, паралелізмом змалювання стихі! і людсько! долі. Перун - грім спалюе каплицю, де від негоди заховалися хлопець і дівчина, караючи !х за те, що вони «криво присягали». Залучае автор і образ сов, які проклинають уночі, а у вуста батьків вкладае слова, які вони говорять удень над могилою: Вдень приходет отец-мати І так діти научают: «Бог нас довго не карае, Бт-сьмо-сь гріхів сповідали; Б’е перуном, хто-сь не кае, Як тих, що фалш присягали» [6: 24]. Прагнення відтворити народну легенду у власній оригінальній поезі! баладного типу не було винятковим явищем, це типово для романтиків. Оскільки романтизм перебував у стаді! становлення, логічно, що вірші семінаристів містили повчальні фрагменти. Сама 162 Ряд, Mu iVf < ci ii I 2020. № 60 ж дума «Хрестец камінний край Любачева» е романтичною історіею про кохання і зраду, в якій долучаеться мотив гріха і покари. Михайло Мінчакевич поеднуе християнський мотив із покаранням Перуном, Дажбогом, Стрибогом, таке двовір'я е і свідченням інтересу автора до слов'янськоі міфологіі і впливом фольклору на романтика. «Роксолян, ілі танец рускій» - поезія Михайла Мінчакевича сти-лізована під народну пісню, з повторами, що надають віршеві тан-цювального ритму і е словесним відтворенням танцювальних рухів зі звуконаслідуванням: «Пляск - плеснім / Руками, / Туп - тупнім / Ногами». Пісня-супровід до танцю наповнюеться не тільки звуконаслідуванням і описом рухів у приспіві, але й вказівкою про це у першій строфі: Ідім колом десь русина -Так дід гуляв і родина... [6: 26]. Стилізаціею під народну пісню послуговувалися західноукраінські романтики, наприклад, вірш Івана Гушалевича «Де есть руська отчизна? (Співаемо по путі народній «Дай же, боже, добрий час») мае приспів «На-на-на-на-на-на, / Ой там руська отчизна!» [10: 491-492]. «Піснь козацька» Тимка Падури також містить приспів зі звуконаслідуванням «Гей, козача, на врага, / Гурра-га, гурра-га!» [10: 335-336]. У східноукраінських романтиків, наприклад, у Амвросія Метлинського, е подібні вкраплення у поезіі, окрім того, часто використовують епі-графи з народних пісень, з якими перегукуеться оригінальний текст: Гей, братця, гей, братця, то наша дорога, А не місце тепле в панського порога! [10: 109]. Попри легкість ритмічноі структури вірша М. Мінчакевича, змістове наповнення е послідовним утвердженням власноі приналежності до Русі, іі традицій, історіі і патріотичного пориву. Як і в інших поезіях збірки «Син Русі» («До синов Русі», «Слово до чтителей руского язи-ка»), висновком е теза: «Бо Русь - край наш, наша мати» [6: 27]. До ціеі тези автор підводить читача поволі, починаючи зі згадки про давні часи, пам'ять роду землеробів, які вирощували на цій землі овес, ячмінь, жито й пшеницю. Старі свята з дохристиянських часів і багатство руськоі землі поет оновлюе, еднаючи зі сучасністю: Ту ест Дажбог і коляда, Ту сут овци, воли, стада, Ту ся родит команица - Русь всім полна, як кошница [6: 27]. Йдеться і про давні боі з татарами, і про співи Бояна, і про русинське жіноцтво, яке уславило королівські родини Европи: Красил женскій пол. Наш рускій Трон угерскій, польській, прускій. Литература и литературоведение 163 Жил і француз в руском лоні, Бо русинкі мав на троні [6: 27]. Для романтиків як західноевропейських, так і для украінських, ха-рактерним був інтерес до історіѴ своіх народів, прагнення відродити славу історичного минулого націі. З. Геник-Березовська слушно писала: «Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. історизм стае визначальною ознакою і проявом украінського перед романтизму та романтизму, що аж ніяк не виключае недооцінки решти елементів, які визначи-ли загальний характер обох цих напрямів. Отже, саме "історичною" гранню украінське романтичне письменство найтісніше дотикаеться до европейських і, зокрема, слов'янських літератур» [1: 96]. Окрім захоплення фольклором, романтики змальовували старі часи, демон-струючи силу, міць держави і мужність і'і захисників. При цьому романтики харківськоі школи здебільшого писали про козацьку державу, Січ, козацьку звитягу, морські походи, війни й полони в заморських державах, а ось західноукраінські романтики акцентували увагу на подіях ще давніших часів, зверталися до історіі могутньоі держави -Киівськоі Русі. Етнонім «русин» у текстах Михайла Мінчакевича постае поруч із назвою держави - Русь. Таким чином, здійснюеться апеляція до староі слави предків, демонструеться тяглість традицій. Західноукраінські романтики також звертаються до образів князів Киівськоі Русі, бароковоі доби, намагаючись подати ідеал захисни-ка вітчизни й віри. У тексті «До Перемишлян» Миколи Устияновича поруч виводяться два історичні персонажі з різних часів існування украінськоі державності: А як не згине насильність толпава, Як розіллеться терпеливости мірка, Знайдеться скоро козацькая слава, Знайдем Богдана, знайдем Владимирка І поспитаем: «Чия тут землиця? Чия тут мати? Чия тут столиця?» [11: 61]. Таке поеднання е підтвердженням тези про прагнення відновлен-ня державності Украіни через «відродження мілітарних традицій вітчизняного державотворення - давньоруських і козацьких» [3: 128]. Водночас у творах західноукраінських романтиків йде мова й про те, що русини своіми міжусобицями руйнували власну державу в різні часи. У поезіі Михайла Мінчакевича з назвою «Сатира», яку £. Нахлік означив як вірш-алегорію, висміюються братські чвари, що шкодять державі. Поезія «Сатира» мотивами перегукуеться із «Думою» гетьмана Івана Мазепи, де також порушуеться проблема розбрату і страждання Украіни через іі синів, які не хочуть проти-стояти ворогам у едності, а хиляться до чужих володарів (хтось до 164 Ряд, Mu iVf < ci ii I 2020. № 60 ляха, хтось до москаля), ладні продатися, щоб зберегти свою вигоду. М. Мінчакевич в романтичному ключі пише про вплив нечисто! сили, яка примушуе до розбрату: Що за дідько ту рогатий, Брат не хоче брата знати, Един впертий, другий думний, Оба кажут: «Я розумний»... [6: 23]. Брат іде проти брата, вважаючи сусіда ріднішим, братаеться з жидом, і порожніми стають слова «Ти, русине». Ця болюча проблема і в бароковій, і в романтичній укра!нській літературі звучить у багатьох поетів як застереження для сучасників. Апелювання до історі! задля розкриття актуальних проблем, паралелі між минулим і сучасним, пошук шляхів розбудови держави - все це було характерним для громадянсько! течі! романтично! поезі!. Поезія Михайла Мінчакевича позначена впливом передроман-тично! і романтично! течій в украінській західноукра!нській літературі, насамперед, авторів «Русько! трійці». На рівні змісту і форми поезі! митця виразним е вплив усно! народно! творчості, тематика близька до творів як европейського, так і східноукра!нського романтизму. Поетика віршів Мінчакевича, що е частиною збірки «Син Русі», під-порядкована впливу романтичних тенденцій в літературі того часу. Художні засоби подібні до творів усно! народно! творчості (сталі епітети, звуконаслідування, рефрени), символіка романтична, тематика й проблематика типова для романтичних поезій, ліричні геро! також змальовані в романтичному дусі. Мотиви кохання, розлуки, зради, гріха й покари, патріотизму, неприйняття світу сучасного і геро!зація минулого у поезі! Михайла Мінчакевича демонструють вияви романтичного. Вивчення творчості маловідомого автора першо! половини ХІХ ст. уможливлюе поглиблене розуміння процесів, що відбувалися в укра!нській літературі того періоду і відкривае подальшу перспективу для порівняльного аналізу творчості західноукра!нських романтиків.

Ключевые слова

Михаил Минчакевич, «Сын Руси», поэтика, романтизм, образ, Mykhailo Minchakevych, The Son of Rus, poetics, Romanticism, image, Михайло Мінчакевич, «Син Русі», поетика, романтизм, образ

Авторы

ФИООрганизацияДополнительноE-mail
Новик Ольга ПетровнаБердянский государственный педагогический университетдоктор филологических наук, профессор кафедры украинской и зарубежной литературы и сравнительного литературоведенияnoviop@gmail.com
Всего: 1

Ссылки

Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко. Романтизм. Модернізм. Киïв: Гелікон, 2000. 368 с.
Нахлік Є. Давня Русь у творчості західноукраїнських романтиків // Дзвін. 1997. № 2. С. 125-132.
Нахлік Є. З перших спроб нової літератури в Галицькій Русі // Син Русі (1833): перша рукописна збірка віршів Маркіяна Шашкевича та його побратимів / Упоряд., передм. і прим. Є. Нахліка. Львів: Львівські новини, 1995. С. 14-20.
Новик О. Неповторність повторного. Барокові традиції в літературі українського романтизму: монографія. Харків: Майдан, 2011. 366. [1] с.
Петраш О. Подвижники української ідеї. Маркіян Шашкевич та його побратими. Літературознавчі дослідження. Посібник для вищих і середніх навчальних закладів. Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво «Тернопіль», 1996. 165 с.
Син Русі (1833): перша рукописна збірка віршів Маркіяна Шашкевича та його побратимів / Упоряд., передм. і прим. Є. Нахліка. Львів: Львівські новини, 1995. 44 с.
Студинський К. Причинки до історії культурного життя Галицької Русі в літах 1833-47 // Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835-49. Львів, 1909. [6], CXXXVIII, 463 с. (Збірник філол. секції НТШ. Т.11/12).
«Русалка Дністрова»: док. і матеріали / АН УРСР, Ін-т сусп. наук, Центр. держ. іст. архів УРСР у Львові; [упоряд.: О. А. Купчинський (ст. упоряд.) та ін.; редкол. : Ф.І. Стеблій (відп. ред.) та ін.]. Київ: Наукова думка, 1989. 542. [2] c.
Ткачук М., Ткачук О. Маркіян Шашкевич. Дослідження. Тернопіль: Медобори, 2009. 248 с.
Українські поети-романтики 20-40-х років ХІХ ст. Киïв: Вид. худ. літ. «Дніпро», 1968. 635 с.
Устиянович М. Поезії. Киïв: Рад. письменник, 1987. 255 с.
Чижевський Д. Слов’янський романтизм // Слово і час. 2005. № 8. С. 51-65; № 9. С. 65-78.
Чижевський Д. Українське літературне бароко / вибр. праці з давньої літератури, передм., підгот. тексту О. Мишанич. Киïв: Обереги, 2003. 576 с.
Шалата М. Будителі. «Руська Трійця» та її послідовники: Нариси. Дрогобич: Коло, 2011. 112 с.
 Романтическая поэтика произведений Михаила Минчакевича в сборнике «Сын Руси» | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/9

Романтическая поэтика произведений Михаила Минчакевича в сборнике «Сын Руси» | Русин. 2020. № 60. DOI: 10.17223/18572685/60/9